Комітет Верховної Ради України

Веде засідання голова Комітету ТРЕТЬЯКОВА Г.М.

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю всіх учасників нашого круглого столу!

Спочатку хочу поздоровити всіх із Днем Збройних Сил України! Вітаю всіх, бо вважаю, що наша армія номер 1, а не якийсь там номер, який нам давали. І хочу всім нагадати, що, власне, 6 грудня 1991 року був ухвалений Закон "Про Збройні Сили України". Але історично цікаво не те, що був прийнятий Закон про Збройні Сили, а те, що ця дата збігалася із початком українського найбільш відомого воєнним історикам походу української армії Української Народної Республіки, 6 січня саме цей похід розпочався. В той час, як у Польщі домовлялися… штаб Петлюри домовлявся про стратегічні важливі державні справи, і оцей похід, зимовий похід української  армії, він є найвідомішим для військових істориків як результат партизанської боротьби і дуже цікавих стратегій, які використовувала українська армія.

Тому ми маємо потужну історію і маємо сьогоднішню вже історію нашої української армії. Тому я хочу розпочати наш круглий стіл саме спочатку поздоровлення наших Збройних Сил України і сказати їм: слава Україні і українській армії, і українським Збройним Силам України!

Ну, а тепер можемо перейти до нашого круглого столу. Я ще раз вітаю всіх учасників нашого круглого столу. І, власне, наш круглий стіл ми присвячуємо тому, яким чином має відбуватися поствоєнна адаптація мобілізованих, ну, і будемо зачіпати і військовослужбовців, не тільки мобілізованих. Тому що ми ще не перейшли повністю на контрактну армію, а тому поствійськова адаптація, вона сьогодні є найважливішою програмою, яку мусять обговорювати центральні органи виконавчої влади разом із законодавцями для того, щоб мати чіткий план дій, що нам робити для підтримки тих людей, які вийдуть із лав Збройних Сил України і будуть  повертатися до цивільного життя.

Власне, в  комітеті ми цю роботу розпочали. Я дуже вдячна директору Інституту демографії Лібановій Еллі, яка, маю надію, що вона сьогодні разом з нами, тому що ми провели декілька... Вітаю, пані Елла! Ми провели декілька раутів консультацій, включаючи Першого віце-прем'єра Юлію Свириденко, у віданні міністерства якої знаходиться Державний центр зайнятості. І цей круглий стіл, на якому переважно приймають науковці та центральні органи виконавчої влади, має бути предтечею організації слухань у комітеті, парламентських слухань у комітеті. А, як відомо, парламентські слухання мають закінчитися рекомендаціями, в тому числі і центральним органам виконавчої влади, і конкретним планом дій.

Власне, архітектура поствійськової адаптації в комітеті починає вимальовуватися. І тому я б хотіла, щоб основним завданням нашого круглого столу був саме вихід на архітектуру, що ми мусимо робити після війни для підтримки наших військовослужбовців і демобілізованих.

Ми вважаємо, що у нас мусить бути чотири основних кити, і хочемо в комітеті отримати від вас зворотній зв'язок, щоб ви покритикували ці чотири кити і сказали, може, нам ще потрібно більше робити. Але нагадаю, що стратегія – це не тільки, що ми робимо, а і те, чого ми не робимо, тому що зробити не можемо.

Я думаю, що ми почнемо з того, що у нас сьогодні в законодавстві є купа пільг, які не працюють. І ми оцей негативний досвід декларації в законодавстві пільг, які не працюють, мусимо зупинити і створити нарешті стратегію, яка була б дієвою, і те, що написано в законі, мусило б повністю бути підкріпленим виконавчою владою у виконанні для людини. А вся стратегія мусить іти і маршрутизація державних виконавчих структур навколо військовослужбовця, а не навпаки. Сьогодні, на погляд комітету, у нас відбувається, що демобілізована людина – військовослужбовець приходить до державних органів і його маршрут – це навколо державних органів влади, для того щоб отримати ту чи іншу адміністративну послугу чи якесь піклування з боку держави. Ми мусимо перевернути і зробити маршрутизацію, коли виконавчі органи влади навколо демобілізованого, надають йому зразу весь маршрут, який він мусить, або може, пройти, в залежності від того, чи є обов'язкова дія, така, як, наприклад, впродовж п'яти днів прикріпитися до територіальних центрів комплектації, чи якась добровільна пільга. У будь-якому випадку ця маршрутизація мусить сьогодні бути випрацювана і на весну бути готовою.

Чотири кити я згадала і хотіла б, щоб ми на них зупинялися дуже чітко і конкретно. Вони рівномірні. І тому от презентація, якщо мої помічники вам розішлють, це дві сторінки взагалі підготовлені в комітеті, але всі ці чотири кити вони рівнозначність.

Це зайнятість. І по зайнятості ми б хотіли в комітеті, щоб сьогодні обговорили на круглому столі так звану позитивну дискримінацію, зокрема щодо працевлаштування на публічній службі. Ми вважаємо, тут неодноразово це обговорювали, що після війни впродовж двох-трьох років при конкурсі на робоче місце в публічній службі, коли є три-чотири людини, один з яких є демобілізований або військовослужбовий, перевага надавалася саме військовослужбовому, навіть якщо у нього і не вистачало якихось skills, якихось навичок такої діяльності. А тому людина, яка буде приходити на публічну службу, вона буде потребувати додаткового навчання чи перенавчання, перепрофілювання її.

Тому зайнятість – це основний, один із основних китів, і, власне, тут же в зайнятості ми мусимо розуміти, що середню заробітну плату, яку закладає Міністерство економічного розвитку на наступний рік, вона в середньому складає 18 тисяч гривень. Хочу нагадати, що військовий сьогодні отримує більше ніж у двічі більше, коли він служить у лавах Збройних Сил України. Таким чином, нам потрібно подбати для того, щоб при адаптації військовослужбового адаптувалися в тому числі і грошові надходження до домогосподарств, годувальником якого є військовослужбовець чи демобілізований.

Тому другий кит – це кошти. І одна з пропозицій нашого комітету, яка потребує розгляду, - це заміна тих пільг, які сьогодні є і є недієвими, ці пільги дуже часто не фінансуються, замінити його на грошове утримання впродовж двох-трьох років стипендіально від держави для того, щоб і дохід домогосподарств витягувати, і для того, щоб людина змогла адаптуватися до тих умов, які будуть в цивільній економіці.

Крім того, ми  комітетом пропонуємо  зробити двомісячну відпустку, впродовж якої людина б змогла би одяг купити цивільний, зайти до державного центру зайнятості, зрозуміти, що сталося з роботодавцем, зареєструватися в територіальному центрі комплектації, подумати про те, що треба відпочити і пожити з родиною, з тими, хто був, очікував військовослужбового чи мобілізованого з війни. Тому є чим зайнятися впродовж цих двох місяців, і це теж нам потрібно обговорити у блоці другого кита, а саме грошове утримання військовослужбового чи демобілізованого.

Третій кит – це житло. У нас, на жаль, відсутня програма із створення  соціального житла і з закупівлі з боку держави такого соціального житла. В тому числі досить нерозвинутий ринок оренди житла, про який ми теж мусимо подбати і про який комітет вже говорив і з Міністерством юстиції, і потрібно ще буде розмовляти з віце-прем'єром з інфраструктури і регіонів.

Четвертий кит – це медичні послуги. Ми розуміємо і знаємо, що у нас сьогодні 55 відсотків хірургії і цивільної медицини обслуговують війська. Яким чином нам розподілити, які послуги після війни буде надавати цивільна медицина, що зможе в подальшому підтримувати військова медицина, розуміючи, що і склад армії теж у нас буде збільшений після війни. А тому такі протоколи, як лікування посттравматичного синдрому, яке сьогодні впроваджується Національною службою здоров'я та МОЗ і на наступний рік закладено вже фінансування такої послуги в цивільній  медицині, треба подбати про те, чи мусить вона дублюватися у військовій медицині, чи ми зможемо це робити у частині цивільної медицини, і взагалі де людина мусить обслуговуватися в разі, якщо було поранення і є потреба в допоміжних засобах реабілітації. Тому четвертий кит – це медицина.

Ще раз хочу нагадати, що ці чотири кити, нема тут привілеїв, чи медицина там не є останньою, хоча я її назвала останньою. І ці потреби людини потрібно, навколо неї розташовані, і ще раз озвучу їх. І ми мусимо подбати, що ми ще можемо зробити і подумати про те, в який спосіб ми будемо обслуговувати військовослужбовців  і демобілізованих. Таким чином: зайнятість, кошти, грошове утримання, медичні послуги, реабілітація ПТСР і житло, соціальне житло зокрема, або іпотечні програми, закупівля житла як такого і таке інше. От такий в мене вступ.

І ми можемо переходити до підготовлених, я маю надію, ми попереджали всіх, щоб на круглий стіл на наш були всі готові центральні органи виконавчої влади, готові із своїми програмами, тому що по цих чотирьох основах мусить бути план опрацьований Кабінету Міністрів окремо і план для законодавчої гілки влади, а саме: які закон нам потрібно зараз терміново підготувати, щоб бути готовими навесні зустрічати своїх демобілізованих. Ну, я так думаю, що ми переможемо навесні, а там подивимось.

У нас є план, програма, і тому буду надавати слово по програмі. Ви знаєте, план круглого столу нашого є у всіх у вас. Прошу вкладатися максимально в хвилини, я вже не вклалася, перепрошую, але треба було задати напрями, щоб ми чітко працювали по... не витрачали час просто на пусті балачки.

Бережна Тетяна Василівна, заступник міністра економіки, будь ласка, Міністерство економічного розвитку і зайнятість.

БЕРЕЖНА Т.В. Доброго дня, всім учасникам сьогоднішньої зустрічі! Шановна Галино Миколаївно, дякую за такий натхненний початок виступу і за історичний екскурс. Погоджуюся, що ми повинні думати системно і думати в розумінні цих чотирьох китів. І я думаю, що буде дуже великою помилкою вважати, що саме з днем нашої перемоги серйозним викликом для України і суспільства стане повернення військовослужбовців до цивільного невійськового життя. Правильно буде вважати те, що виклик існує вже сьогодні і цьому виклику потрібно давати відповідь вже сьогодні.

І справді дуже прекрасна ідея в тому, щоб мати розуміння, що кожен військовослужбовець і демобілізований повинен мати перед собою чіткий маршрут, чіткий план дій, що його чекає в цивільному житті і які елементи позитивної дискримінації, як правильно сказала Галина Миколаївна, якими він може скористатися.

І з точки зору того, що я буду говорити про зайнятість, я почну з того, що в нас it is і to be. Зрозуміло, що проблема не є новою, і тому Мінекономіки разом з Державним центром зайнятості спрямовує роботу на пошук шляхів і напрямків повернення на ринок праці всіх, хто втратив роботу, в тому числі і тих, кому довелося  взяти в руки зброю і брати участь в активних бойових діях.

Тому на сьогодні ми вже можемо констатувати певні рішення, які в нас є. І одним з наших великих досягнень цього року було прийняття Закону 2622, це законопроект, який запроваджує активні програми зайнятості, сприяє продуктивній зайнятості населення і впроваджує, як я сказала, нові активні програми зайнятості на ринку праці. І, зокрема, цим законом запроваджені компенсації роботодавцям за працевлаштування окремих категорій громадян, які передбачені статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення", і зокрема такими громадянами є учасники бойових дій.  У чому ж полягає пільга? Це компенсація роботодавцю 50 відсотків витрат на оплату праці, але не вище розміру мінімальної заробітної плати за працевлаштування зареєстрованих безробітних, зокрема з числа учасників АТО і ООС. Тому така програма вже існує. І ми маємо надію, що в наступному році такою програмою скористається велика кількість роботодавців, які будуть працевлаштовувати учасників бойових дій.

Крім того, одним з готових рішень інших є одноразове надання ваучера для перепідготовки за робітничою професією, спеціалізація та підвищення кваліфікації за професіями і спеціальностями. І туди цього року було додатково включено осіб, мається на увазі до осіб, які можуть отримати такий ваучер, звільнених з військової служби після участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією. Це у нас є розроблений нормативний підзаконний акт, який вже набрав чинності, а також це передбачено в статті 30 Закону України "Про зайнятість населення".

Зрозуміло, що цього недостатньо, тому що нас чекає більше викликів для повернення таких осіб у цивільне життя. І я вважаю також, що нам потрібно було б у тому числі продовжити розмови і за участю Міністерства фінансів, наприклад, тому що великим стимулом працевлаштовувати осіб, які є військовослужбовцями чи демобілізованими, є податкові пільги, наприклад, з податків на працю, тобто з податку на доходи фізичних осіб, крім того, з єдиного соціального внеску, щоб такі пільги були встановлені в тому числі не лише в законах про зайнятість, а й, наприклад, у Податковому кодексі. Тому будемо раді це обговорити.

І зі свого боку наголошу на тому, що військовослужбовці, демобілізованими – це ті люди, які мають особливий досвід, яким ми повинні користуватися в цивільному житті. Тому Міністерство економіки напрацьовує рішення, окрім тих, які я вже зазначила, стосовно того, щоб максимально продуктивно використати цей досвід військовослужбовців і демобілізованих для інтеграції в цивільне життя. Тому буду рада почути думки інших учасників семінару нашої зустрічі.

І дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяно.

Ви розповіли про те, що є сьогодні, що зроблено Міністерством економічного розвитку, а бажано було б ще почути, а що ви ще плануєте додатково до того.

БЕРЕЖНА Т.В. Наголошу на тому, що Законом України "Про зайнятість населення", яким було внесено зміни в 2622, встановлено можливості постановами Кабінету Міністрів запроваджувати активні програми зайнятості рішенням уряду. Тому якраз зараз ми напрацьовує концепцію таких програм, які б могли також інтегрувати військовослужбовців і демобілізованих у ринок праці. Дані рішення напрацьовуються. І наголошую на тому, що сам інструмент, тобто можливість прийняття таких нормативно-правових актів, підзаконних актів, він є, він нами вже наперед запроваджений, тому що ми розуміємо, що така проблема буде існувати.

Стосовно того, які саме пільги будуть запроваджені, які саме можливості, – в процесі. І надіюся, що скоро ми будемо інформувати вас про результати.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Таким чином, у січні на слухання ви будете готові вже з державними програмами? Я маю надію, що ви будете готові.

БЕРЕЖНА Т.В. Так.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяно.

Слово надається Жолнович Оксані, міністр соціальної політики. Будь ласка, пані Оксано.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Доброго дня, Галино Миколаївно, всі присутні! Також хочу приєднатися до привітань нашим доблесним військовим, які сьогодні святкують своє професійне свято, дай їм боже всім сили, витримки і щоби війна якомога швидше закінчилася, моє серце кожен день також хоче нашої якнайшвидшої перемоги. Тому я вам дякую за те, що ви пріоритизуєте цей напрямок, і, власне, ми не затягуємо з обговоренням майбутньої концепції зустрічі наших ветеранів, наших військовослужбовців, щоби ми могли  їх гідно зустріти.

Що ми вже робимо в контексті, скажемо, цієї категорії людей і не виключено, можливо, навіть і їхніх  сімей і щоби ми ще хотіли зробити також для обговорення, можливо, спільно нам  підкажуть ще якісь варіанти рішень можливих для того,  щоб підтримати наших ветеранів. Я дуже синхронізую з тими акцентами, які ви виставляєте, що нам важливо не вдатися в беззмістовний популізм і знову не піти шляхом  роздавання всім всього. Це неможливо, воно не буде затребуване, воно тоді так буде виглядати, що спочатку цей ветеран має заробити сам собі на пільгу, а потім сам собі її заплатити, тому що ми розуміємо, що це буде більша половина суспільства,  ветерани та члени їхніх родин сьогодні величезна частка. Тому ми мусимо зважено до цього підходити, разом з тим і забезпечити рівень гідного пошанування, гідний рівень  підтримки і турботи, щоби  кожна людина, яка повертається, відчувала, що вона, її внесок і самопожертву гідно оцінили.

Так от що ми вже робимо для того, щоб спростити життя нашим ветеранам? Звісно, у нас фокус більше в тому числі і на людей з інвалідністю,  хоча не тільки, але разом з тим. Починаю з реабілітації. Отже, забезпечення, Міністерство соціальної політики сьогодні опікується забезпеченням допоміжними засобами реабілітації. І для ветеранів, тобто для тих, хто зараз служить, ми забрали по суті всі статуси інвалідності, вони не потрібні, для того, щоби їм мати можливість забезпечити протези і ортези вже фактично в лікарнях.

Що друге ми робимо? Ми напрацювали з Міністерством охорони здоров'я постанову Кабінету Міністрів. Я щиро сподіваюся, що пан Олександр зараз розкаже, що вона вже на  цей  тиждень нам піде на Кабмін і вона буде затверджена. І, власне, в тій постанові Кабінету Міністрів вперше передбачено можливість  долучення до мультидисциплінарних команд наших протезистів, ортезистів і розписано алгоритм, як це може бути, для чого ми це робимо. А також ми туди залучаємо соціального працівника і фахівця з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. В моїй ідеальній картинці світу фахівець фонду має прийти до людини безпосередньо там в лікарню з планшетом, показати, які виробники є, щоб людина собі обрала, зробили заявки. Тобто максимально спростити його участь в тому, щоб забезпечити якийсь протез чи ортез, щоб це взагалі було для людини дуже просто, дуже елементарно, максимально включено, з максимальним підбором і врахуванням тих потреб, які в людини є.

І це перше, над чим ми працюємо, активно працюємо. У нас заступник є радником зараз в Ізраїлі, тому що цей формат мультидисциплінарної команди ізраїльський, вони ще більше досвіду привезуть, і ми ще вдосконалимо наші можливості. Що ми ще для цього робимо? Ми плануємо запровадити системну освіту, для цього у нас вже є домовленості з Super-humans. Це проект під егідою першої леді реабілітаційного центру, який працює, який формується. Ми на його основі зробимо виробничі потужності і будемо напрацьовувати такий системний освітній заклад чи системну освітню програму, яка би дозволяла забезпечувати якісні кадри для протезування, ортезування на найвищому рівні кваліфікації професійної.

Далі. Дуже не менш важливо, я вважаю, соціальний супровід. Оце от провести людину по етапах її з моменту демобілізації всіх можливостей, це має бути людина з боку, такий собі помічник, який в лагідний, спокійній, зрозумілій формі для людини супроводить близько додому і його, і його сім'ю. Ми розуміємо, що при поверненні можуть бути різні обставини. Це і алкогольна залежність, і наркотична залежність в результаті різних препаратів, і депресія, і той же ПТСР, і агресія. Це все супутні фактори, якщо їх зразу не виявити і не запропонувати в такій інклюзивній формі людині підтримку, і не тільки людині, а й сім'ї підтримку, то в результаті ми отримаємо, скажемо так, погіршення ситуації.

Тому активно напрацьовуємо стандарти соціальної реабілітації, будемо взаємодіяти з тими громадськими організаціями, які вже навчені і вміють це давати, а також працюємо над змінами до Бюджетного кодексу, щоби мати можливість з центрального рівня фінансувати частково або співфінансувати  ці послуги. То ми розуміємо, що допоки вони йдуть тільки на  органи місцевого самоврядування, то ми маємо різність підходів, різність вартостей і дуже важко забезпечити єдиний стандарт вирішення того соціального супроводу.

Що ми робимо вже в рамках пілотів? У  вже є в лікарнях соціальні фахівці, там, де лікуються та реабілітуються військовослужбовці, і  ми  вже намагаємося забезпечити їм цей соціальний супровід, щоби напрацювати  методику, як правильно це робити, яке навчання повинно бути у соціальних працівників і як ми можемо це масштабувати. І зараз, власне, коли вже є визначено перших 17 лікарень, ми вже в трьох працюємо і долучаємо, що в цих 17, там теж будуть соціальні фахівці, соціальні працівники, ми знайшли під них фінансування. І це дозволить людям, які в лікарні реабілітуються, вже зразу там зрозуміти обсяг тих можливостей і забезпечень, які їм сьогодні держава гарантує, і не відчувати себе одинокими.

І останнє, підтримка працевлаштування. Я вважаю, що кожна людина у нас має бути зайнятою. І найбільша спроможність людини – це її економічна самостійність. Тому ми маємо всіма можливими силами прагнути, вивести наших ветеранів в економічну самостійність. Тут ми можемо, скажемо так, фокус свій робити також  на людей з інвалідністю. Для того, я дуже вірю в те, що ми швидко ухвалимо 5344-д і почнемо впроваджувати ті активні програми зайнятості для людей з інвалідністю, які там передбачені, розширювати їх, наповнювати змістом. І це також буде наш внесок, в тому числі для людей з інвалідністю. Бо, напевно, частині з них потрібні будуть підприємства захищеного працевлаштування, але ми мусимо всі сто відсотків такі підприємства теж тягнути, щоб не залишати їх за межами соціального простору.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Оксана.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Вибачте, перебрала я свій час.

ГОЛОВУЮЧА. Ні-ні, не перебрали, одна секунда, от дзвінок починається. Рівно. Дякую, що рівно вклалися. Дякую.  

Слово надається Марчак Дарині Миколаївні перший заступник міністра соціальної політики України.

Будь ласка,  пані Дарино.

МАРЧАК Д.М. Дякую.

Я просто на продовження того, що вже сказала міністр, трохи деталізувати по тих кроках, які ми зробимо прямо зараз на рівні постанов Кабінету Міністрів, затвердження паспортів бюджетних програм.

По-перше, по допоміжним засобам реабілітації. Дякую за підтримку Мінфіну, ми змогли більше ніж удвічі збільшити заплановані видатки на цю програму на наступний рік. І, якщо в 22-му році передбачено на програми 1,5 мільярда гривень, то видатки на 23-й рік закладені в розмірі 3,3 мільярда гривень лише на закупівлю ДЗР та протезів підвищеної функціональності.

Також ми плануємо відродити напрям розвиток соціальних послуг, закладаємо на нього 100 мільйонів гривень. І, власне, в рамках цього пілоту по розвитку соціальних послуг плануємо фінансувати, зокрема ті соціальні послуги, які необхідні сьогодні родинам військових та ветеранам. Наприклад, це послуга соціальної адаптації.

Також запускаємо, перезапускаємо програму "Заходи сприяння економічній самостійності малозабезпеченої сім'ї". Ми дуже сподіваємося, що наші ветерани не попадуть і їхні родини в категорію малозабезпечених, але, якщо буде необхідна підтримка, зокрема фінансового стану таких родин, то ця програма спрямована на те, щоб давати можливість громадянам отримувати первісний капітал, устаткування для започаткування власної справи.

І також ще один напрям, який зараз хочемо підготувати, у нас є програма по професійному навчанню осіб з інвалідністю. На наш погляд, ця програма на сьогодні працює зовсім недосконало, зараз здійснюємо переконфігурацію програми, для того щоб забезпечити, що людина, яка отримала інвалідність, не просто навчається, але потім корочка ця вищого навчального закладу нічого їй при працевлаштуванні не дає. Але зробити так, щоб фахівець, який отримав перекваліфікацію в рамках цієї програми навчання, він одразу вже мав потенційне місце роботи через укладання меморандуму з роботодавцем, і, щоб ми як держава знали, що ми платимо за навчання людини з інвалідністю, яка там майже стовідсотково після цього піде в ринок праці і зможе самостійно себе забезпечувати.  Це ключове, що хотіла додати, от, власне, по фінансовій стороні того, що зараз робимо.

Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Дарина.

І пані Оксана, і пані Дарина, вас чекає велика реформа УСЗН, отой супровід соціальний, який потрібно забезпечити, – це велика реформа, більше ніж десятка тисяч людей, які мусять змінити свої підходи до обслуговування наших військовослужбовців.

Дякую Міністерству соціальної політики.

Слово надається Котику Євгену Дмитровичу, заступнику міністра у справах ветеранів України. Будь ласка.

КОТИК Є.Д. Дякую, Галино Миколаївно.

Шановні колеги, символічно, що сьогодні наша зустріч відбувається саме в День Збройних Сил України. Тому я приєднуюсь до поздоровлень, які були вже озвучені, а також хочу подякувати кожному захиснику і кожній захисниці за цю можливість, що ми можемо сидіти зараз і розмовляти на цю тему, яка є вкрай важливою, всі це розуміють. Тому що якщо брати на 24 число, ми знаємо, всі ці цифри вже відомі,  у нас була кількість ветеранів, відповідно до єдиного реєстру налічувалося майже 900 тисяч, то з перемогою кількість ветеранів, кількість військовослужбовців, які будуть демобілізовані і про яких, потреби яких ми зараз говоримо, їх буде в декілька раз більше. Тому виклики, які стоять перед державою, потребують нових підходів в управлінні ризиками реалізації саме ветеранської політики.

Саме тому, мабуть, ми і говоримо про нову ветеранську політику, це політика управління людськими ресурсами в безпековій, оборонній, соціальній, економічній сфері і у сфері здоров'я. Це політика ветеранського розвитку, формування нової формули державної політики надання можливостей всебічної реалізації для ветеранів одночасно з впровадженням політики щодо гарантій їх соціального захисту. Держава створює умови, щоб військовослужбовець завжди був готовий до служби та знав, що держава після завершення служби надасть йому необхідні інструменти для інтеграції  в суспільство, в громаду, в родину.

Хочу закцентувати свій виступ на декількох... на тих важливих кроках, які на сьогоднішній день робляться з боку міністерства. На сьогоднішній день Міністерством у справах ветеранів розроблено і здійснюються заходи щодо впровадження саме системи переходу від військової служби до цивільного життя. Розробка системи переходу є не лише загальнонаціональним проектом, а й інституційною реформою.

Мінветеранів розроблено проект стратегії переходу від військової служби до цивільного життя, який наразі опрацьовується членами міжвідомчої робочої групи з питань розроблення та впровадження системи переходу.

За ініціативи міністерства удосконалення механізму надання послуг з соціальної та професійної адаптації є складовою системи переходу від  військової служби до цивільного життя. І рішеннями уряду, які були ухвалені, внесенням змін до відповідних постанов передбачено впровадження різних рівнів перепідготовки і підвищення кваліфікації та можливості розроблення, реалізації короткострокових освітніх програм за професіями, затребуваними на ринку праці на сьогоднішній день під час відновлення країни; впроваджено обов'язок психологічного супроводу навчального процесу та інше.

Я б зараз наголосив на тому, що ми вже реалізуємо і обговорюємо саме стратегію переходу від військової служби до цивільного життя і провели ряд зустрічей з усіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади, з якими ми намагаємося напрацювати якісну карту, дотичність кожного з міністерств. Тому що це політика не лише Міністерства у справах ветеранів, як правильно говорили, це політика Міністерства охорони здоров'я, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки. Тут дотичні багато центральних органів виконавчої влади. Тому наразі ми саме і займаємося тим, що формуємо за результатами наших спільних нарад якісну дорожню карту, для того щоб відпрацювати дії кожного зі стейкхолдерів цієї стратегії і забезпечити якісну систему переходу демобілізованого до цивільного життя. Тому що це не лише соціальна складова, це ще й безпекова складова нашої держави.

Крім того, в рамках реалізації заходів з соціальної та професійної адаптації міністерство розпочало процес реалізації пілотного проекту щодо створення центрів ветеранського розвитку на базі закладів вищої освіти. Запровадження центрів ветеранського розвитку дозволить запустити ефективну систему супроводу ветеранів війни та членів їх сімей після звільнення та протягом року з подальшим перезапуском складових їх професійної адаптації.

В частині сприяння самозайнятості ветеранів одним із пріоритетним напрямків ветеранів є підтримка та розвиток ветеранського підприємства та ветеранських підприємницьких  ініціатив. І над цим працює, дуже багато робиться саме з урахуванням створеного Українського ветеранського фонду, який надає гранти і забезпечує підтримку ветеранського бізнесу.

Міністерством розроблено проект закону, яким вперше закріплюється поняття "ветеранські підприємства" та "ветеранські підприємницькі ініціативи" на законодавчому рівні, що дозволить нам запровадити комплексну підтримку ветеранського підприємництва від фінансових інструментів до спеціалізованого навчання та менторської підтримки. Номер цього законопроекту 6350, він наразі є у Верховній Раді. І я надіюся на плідну співпрацю, ми доопрацюємо всі разом, якщо це буде потребувати цей законопроект, він теж дасть вагомий поштовх саме в працевлаштуванні і  допомозі ветеранському бізнесу.

Окрім цього, міністерством розроблено стратегію розвитку підприємницьких ініціатив ветеранів війни до 2030 року. Проект документа є покроковим алгоритмом у розвитку ветеранського підприємництва. До початку повномасштабного вторгнення документ знаходився на схваленні у зацікавлених ЦОВВ. Наразі ця робота потребує правок у зв'язку на ті реалії, які є на сьогоднішній день після 24.02, але я думаю, що ми доопрацюємо, в коротші терміни його доопрацюємо, і теж буде якісний документ, дороговказ для того, щоб ми правильно рухалися в цьому напрямку.

Хотів би щодо статистичних. Якщо говорити про професійне перенавчання, то з 2015 по 2021 роки було забезпечено понад 30 тисяч осіб зазначеної категорії, а саме військовослужбовців, ветеранів війни, проведено їх професійне перенавчання. Я думаю, що такі показники ми будемо, не хочеться казати, лише на статистику, але я думаю, якщо ми стратегію нашу розвитку підприємництва і безпосередньо законопроект буде реалізований, прийнятий Верховною Радою, то ми зможемо побудувати якісну концепцію в цьому напрямку.

Для підвищення рівня надання соціальних послуг у сфері зайнятості підписано договір про співпрацю і взаємодію з державним центром зайнятості,  і у жовтні поточного року укладено меморандум про співпрацю з Федерацією роботодавців України. Це ті основні стейкхолдери, з якими слід нам плідно співпрацювати для того, щоб забезпечити цю складову. 

ГОЛОВУЮЧА. Десять секунд, пане Євгене.

         КОТИК Є.Д. Дякую.

Тоді дуже коротко спробую сказати, якщо немає можливості. Це у нас також що стосується забезпечення житлом. На наступний рік передбачено понад 5,5 мільярда коштів. Це щодо компенсації за придбане житло військовослужбовцям, і ця програма працює, і працювала. Ми дякуємо, за те, що цей кит був  вами був також піднятий.

І основним акцентом, який я теж хотів би сказати, - це цифровізація взагалі всієї системи надання допомоги і переходу від військової служби до цивільного життя військовослужбовців саме на базі Єдиного державного реєстру ветеранів війни, який вже впроваджений, і багато компонентів, які саме цю систему забезпечать її якісну роботу.

Дякую. Дуже мало часу для того, щоб проговорити все.

ГОЛОВУЮЧА. Сім хвилин, ви найбільше. Я, може, більше тільки Еллі Марленівні надам часу.

Для того, щоб ми побачили зворотній зв'язок, я думаю, що ви в центральних органах виконавчої влади і у зв'язку з тим, що ви сказали, озвучили, що ви проводите консультації, то ви знаєте, що один одного робить, але потрібен погляд з боку. Але я думаю, що у вас стояло ще одне завдання, пошук місця Міністерства ветеранів в усій системі центральних органів виконавчої влади. Ви абсолютно правильно сказали, що політики формуються в спектрі охорони здоров'я  Міністерством охорони здоров'я, соціальних послуг – в Міністерстві соціальному, те, що стосується зайнятості, в Міністерстві економічного розвитку. Міністерство ветеранів є таким хабом, який має це зібрати, і, власне, ваша основна функція –  це організація, організаційна функція надання всього спектру послуг державних безпосередньо ветерану. Мені здається, що це основний аспект, який мусить бути в Міністерстві ветеранів, це ваш...

В той же час, на погляд комітету, ви дублювали деяку роботу, може, не за вашу каденцію, а ще попередники. Дублювання відбувалося в частині надання реабілітаційних послуг, в тому числі і грошово, ми дивилися, там дублювалися виплати на підтримку реабілітації, відбувалося дублювання функцій акредитації закладів реабілітації і таке інше. То єсть ми мусимо цього позбавитися, щоб у нас не було дублювання політик і дублювання функцій. Міністерство ветеранів не може бути kingdom in kingdom, таке царство у царстві, да, чи королівство у королівстві, він мусить бути навпаки абсолютно інтегрований у всі інші міністерства і користуватися тими реформами, які там провадяться. Мені здається, що сьогодні нема міністерства, яке дуже потужно розширює спектр реформ.

Лібанова Елла Марленівна, ви почули основних наших стейкхолдерів, центральних органів виконавчої влади, ми не дійшли ще до Міністерства охорони здоров'я. Хочемо почути, послухати ваш погляд, науковця відомого, поважного, думку якого поважає і суспільство, і законодавча влада, і виконавча влада. Що ви скажете, наскільки ми готові, наскільки не готові і чого не враховуємо ще?

Будь ласка, Елла Марленівна.

ЛІБАНОВА Е.М. Дякую, Галино Миколаївно, і за добрі слова, і за сам намір підняти це вкрай важливе питання.

Вкрай важливе воно є тому, що… Зразу вибачусь, виступ буде дещо провокативний. Важливість цього питання пов'язана з тим, що хочемо ми цього чи не хочемо, але Україна буде чимось на зразок європейського Ізраїлю. Наше сусідство нікуди не дінеться. Агресивний характер Росії нікуди не дінеться. Чи це буде Путін, чи це буде хтось інший, не знаю, що має відбутися, щоб вони змінили своє ставлення до України.

Відповідно до цього роль військових в суспільстві багаторазово посилиться і треба використати ту довіру, яку матиме суспільство після перемоги, а вона неодмінно буде, і водночас уникнути того, що може поділити настрої суспільства, я маю на увазі соціальну психологію і пов'язане з певною роботою знову-таки нашого сусіда і не тільки щодо протистояння от військових, частково колишніх військових, і цивільного населення. Тут треба дуже обережно, дуже, знаєте, дозовано підходити з усілякими пільгами і привілеями.

Загалом я категоричний прихильник позитивної дискримінації. Без цього ми не обійдемося, і не треба без цього обходитися. Але їй треба забезпечити відповідний супровід. І відповідним супроводом мають займатися міністерства, які формують суспільну думку, передусім це пан Ткаченко, як ви розумієте.

Ми без цього нікуди не дінемося. Це треба формувати, засоби масової інформації мають над цим працювати. Це не означає цензуру, це не означає якихось там темників чи методичок, але це означає пояснення їм важливості цього завдання. Інакше не буде того, що потрібно.

Друге, що я б хотіла запропонувати. Я б хотіла все ж таки поділити всі наші можливості на привілеї і соціальну допомогу. Привілеї – це мають бути пожиттєві, це має бути, ну, невелика по чисельності, невелика група людей, ну, ясно, що не 5 осіб, але, менш з тим, невелика. І там треба по максимуму зробити все, що ми можемо.

От, що стосується соціальної допомоги, мені видається, що її треба все ж таки надавати - ну, за винятком тих людей, які є непрацездатними, там окреме питання, - працездатним особам її треба надавати обмежений час. І цей час має бути пов'язаний з неможливістю працювати. І треба запобігати всьому, що може перевести цю неможливість у небажання.

Це бачили, ну, практично всі країни з цим стикаються. У нас, на відміну від, скажімо, Сполучених Штатів, які весь час розв'язують проблеми своїх колишніх військових, вони програли всі війни, ну, я не беру Другу світову, всі наступні війни вони програли, ми цю війну виграємо або нас не буде. Тут просто альтернативи у нас нема. Якщо ми будемо це завдання розв'язувати, то тільки як країна-переможець.

І дуже важливо використати цей потенціал переможності для того, щоб залучити, максимально залучити військових  не тільки до державної служби, не тільки до публічної служби, а передовсім я б хотіла їх побачити в органах місцевого самоврядування. Тому що наскільки я читаю, наскільки я аналізую те, що відбувається, то в них величезний потенціал, причому не тільки їх особистий потенціал, а потенціал довіри до них суспільства, і це треба використати наскільки можливо.

Не треба розраховувати дуже багато на те, що вони всі підуть на робітничі професії. У нас поки що нема поваги до робітничих професій. Заробітна плата там порівняно з зарплатою військового, ви всі прекрасно розумієте, що мізерна. І люди не вишукаються в чергу для того, щоб зайняти ці робочі місця. Тому я б не дуже на це сподівалася. Тим більше я б не дуже сподівалася на те, що ми зможемо всіх залучити до підприємництва. Схильність до підприємництва – це п'ять, максимум десять відсотків населення, це не всі наші військові, і перебування в лавах Збройних Сил, воно не формує цю жилку.

І ще одне, я б хотіла звернути увагу на ту проблему, яка у нас виникне, проблема тероборони. Щоб ми про них не забули, щоб вони зайняли гідне місце у всій цій роботі, яку ми будемо вести

Ще раз, наш інститут відкритий до будь-яких консультацій, до будь-якої допомоги, ми будемо завжди працювати настільки, наскільки ми можемо допомогти. Будемо раді, якщо наші знання будуть використані. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Елла.

Я думаю, що ми будемо від презентацій поступово переходити, от у нас там вже на другому слайді, він є у нас в чаті, помічники розмістили в чатах як драфти робочих документів, ми маємо перейти до заходів НПА, притому не втратити цю філософію, яку озвучила Елла Марленівна. Це дуже важко буває перенести, у заходах виконавчої гілки влади перенести цю філософію. Ми розшифруємо ваш виступ і оприлюднимо його на сайті, узгодимо з вами, Елла Марленівна. Бо, коли усно говориш, - це одне, а, коли напишеш, його потрібно буде почистити. Ми почистимо і зробимо з нього, бо ми не мусимо втратити ідеологію і підходи, і взагалі емоційний настрій, який був у вас у виступі. Дякую щиро. Працюємо далі.

Остапенко Анатолій Дмитрович, будь ласка. Наш народних депутат, фракція "Слуга народу", він у нас очолює підкомітет з питань соціального захисту і прав ветеранів у нашому комітеті. Будь ласка.

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня, учасники круглого столу! Перш за все хочу привітати всіх зі світом Збройних Сил України. Мудрості та перемоги нашим воїнам. Здоров'я, натхнення і якнайскорішої перемоги, я би сказав. Слава Збройним Силам України!

Зважаючи на виклики сьогодення, в підкомітеті з питань соціального захисту прав ветеранів постійно проводиться робота щодо вивчення питань соціального забезпечення ветеранів, сімей загиблих, померлих захисників України та захисниць України.

Проаналізувавши практику інших держав, можу сказати про те, що державна політика щодо забезпечення прав та гарантій ветеранів у європейських країнах та Сполучених Штатів Америки зведена до рангу державних пріоритетів. Ключовим елементом такої ефективності державної політики є наявність спеціального виконавчого органу. До його відання належать всі питання, пов'язані із визначенням статусу ветеранів, програм підтримки, забезпеченням прав і свобод ветеранів, а також членів їх сімей. В Україні це Міністерство у справах ветеранів України, з яким ми тісно співпрацюємо як підкомітет, як комітет Верховної Ради. І хочеться визначити, що міністерство проводить роботу щодо аналізу та осучаснення підходів соціальної політики ветеранів та їх родин.

До початку повномасштабного вторгнення в Україні було зареєстровано, як вже було зазначено, практично мільйон людей, учасників АТО, ООС з 2014 року. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії кількість осіб, які були мобілізовані або доєднані до добровольчих формувань, а такої їхні родини та родини загиблих захисників може перевищити більше ніж 5 мільйонів осіб.

Перехід військовослужбовців до цивільного життя стане серйозним викликом для країни. Наприклад, невтішна статистика Сполучених Штатів Америки свідчить, що самогубство серед ветеранів тривалий час залишалося в середньому на рівні 22 випадки щодня. В Україні такі цифри станом 2022 рік, зважаючи на обставини повномасштабної агресії, допоки нам не оприлюднюються і ми не можемо про них сказати чітко. За основними проблемами, що наразі існують в Україні, можна виділити: невивчення реальних потреб ветеранів та членів їх сімей, а також їхня кардинальна зміна від моменту повномасштабної агресії; незнання ветеранами та членами їх сімей про можливості від держави, бюджетних установ, міжнародних організацій. Підтримка ветеранів організована як система виплат та пільг, для отримання яких ветерани мають окремо подавати заявки. Тобто, як казали вже, ходити від одної установи до іншої, а не так, щоб, по суті, держава опікувалася ветеранами.

Також варто окремо зауважити роботу Росії щодо дезінформації, розповсюдження маніпуляцій, інформаційно-психологічних операцій для руйнування репутації образу ветерана російсько-української війни. Це значно впливає на ставлення суспільства до ветеранів, зниження довіри до ветеранів, у порівнянні з діючими військовослужбовцями. Я хочу підкреслити, щоб ми не розділяли, хоча це одні й ті ж самі люди, які вчора були військовослужбовцями, потім стають ветеранами. Один статус від іншого розділяє лише рапорт військовослужбовця на звільнення або демобілізація після нашої перемоги.

Повідомляю, що Україна під час конференції в Лугано (це Швейцарія) 4-5 липня презентувала план відновлення України. Зокрема, серед національних програм було акцентовано і на забезпеченні ефективної соціальної політики, яка включає в себе програму для повернення та реінтеграції ветеранів. Так ідеться про систему переходу від військового життя до цивільного програми підтримки ветеранів. Це питання якраз і досліджується програмами від Організації Об'єднаних Націй, яка включає такі теми, наприклад, як роззброєння, демобілізація – інтеграція військовослужбовців до цивільного життя.

З початку цього року в Україні утворений Український ветеранський фонд, бюджетна установа, яка належить до сфери управління Міністерства у справах ветеранів. Така інституція сприяє реінтеграції ветеранів та їх сімей через фінансування проектів. Український ветеранський фонд теж веде свій бій, кожного разу досягаючи нової мети. Так само як наші військові входять на нові рубежі, відстоюють рідну землю, вони щодня просуваються вперед, відстоюючи права та гідне становище наших ветеранів та їх родин.

Ми на законодавчому рівні повинні напрацювати чітку та ефективну систему соціального забезпечення захисників та їх родин, родин загиблих (померлих) ветеранів. Так перш за все, враховуючи виклики сьогодення, нам потрібно чітко визначити в законодавчому полі нарешті, хто такий "ветеран", щоб ми чітко розуміли. Як голова підкомітету, як народний депутат завжди відкритий до співпраці.

Дякую за увагу. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Анатолію.

Я думаю, що... поки ви виступали, я подумала, що нам потрібно виходити не тільки на комітетські слухання, але ми мусимо бути готовими на березень, на лютий виходити на парламентські слухання. У нас достатньо матеріалу, і тема турбує все суспільство, тому поступово будемо за результатами нашого круглого столу виходити на більш потужні заходи. Дякую.

Комаріда Олександр, будь ласка, Міністерство охорони здоров'я.

КОМАРІДА О.О. Доброго дня, шановна Галино Миколаївно! Доброго дня, шановні колеги! Я також вдячний за організацію цього круглого столу. Дійсно, тема є надважливою, яку спільно і законодавча, і виконавча влада, і всі дотичні органи, організації, структури повинні вирішити.

Що стосується саме медичної допомоги нашим героям захисникам, ветеранам, я хотів би зазначити, що основне – це не створювати системи, які будуть дублювати одна одну. Тому що ми зараз бачимо і, можливо, побачимо в майбутньому ризики того, що, наприклад, у відомчих закладах буде надаватися медична допомога певному колу ветеранів, які служили у тих чи інших силах оборони. Це не завжди буде дійсно якісною медичною допомогою і через обмежені ресурси медичного персоналу, а крім цього може бути нераціональне використання бюджетних коштів, які в нас є достатньо обмежені.

Тому Міністерство охорони здоров'я спільно з усіма іншими зацікавленими органами і міністерствами працює над тим, аби побудувати єдину систему надання медичної допомоги для всіх українців, в тому числі і для ветеранів. І ми робимо кроки назустріч, які пов'язані із певним розширенням послуг або лікарських засобів, які у нас починають травми виникати внаслідок війни або проблеми із психічним здоров'ям, які також починають виникати внаслідок війни.

Я наведу кілька прикладів. Було прийнято постанову Кабінету Міністрів України нещодавно, це введення двох додаткових пакетів Національною службою здоров'я України: це психічна допомога на первинці і це комплексна реабілітація для дітей та дорослих. Так, звичайно, ці пакети будуть розповсюджуватися на все населення України. Але, власне, їх необхідність у нас викликана... необхідність прийняття цих пакетів викликана у нас в першу чергу війною, воєнною травмою, а найбільше таких травм у нас отримують саме наші захисники, які далі стають ветеранами.

Також було розширено програму реімбурсації "Доступні ліки", туди додані лікарські засоби для лікування, в тому числі і психічних розладів. Вони також будуть доступними для всіх українців, але, знову ж таки, необхідність запровадження цих... введення цих лікарських засобів до програми реімбурсації пов'язано із травмами, які в нас виникають внаслідок війни, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Тому, знову ж таки, ми за комплексний підхід, ми розбудовуємо зараз Національний реабілітаційний центр на базі госпіталю ветеранів "Лісова поляна", який займається саме психологічною підтримкою, який має прекрасний досвід з 2014 року. І зараз він бере на себе  лідерську роль у наданні психологічної підтримки саме ветеранам і буде надавати організаційно-методологічну допомогу уже регіонам.

Тому ми  працюємо знову ж таки над тим, аби розширювати медичні послуги, враховуючи специфіку травм війни, і покращувати доступ  до  лікарських засобів, враховуючи знову ж таки  військову агресію.

Дякую. 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Я б хотіла подяку висловити Міністерству охорони здоров'я і за те, що ви впроваджуєте мультидисциплінарні команди, і за те, що ви                 міжнародний класифікатор функціоналу переклали і нарешті зробили частину українського законодавства, за те, що ви робите потужні заходи щодо впровадження МКФ вже в життя, за те, що ви зробили в протоколах лікування майже в усіх частину, що стосується  реабілітації, за те, що  закладаєте фінансування через НСЗУ. Міністерство охорони здоров'я за останні рік-півтора зробило дуже потужні кроки, які позитивно будуть впливати на медичне обслуговування наших демобілізованих і військовослужбових.  Дякую вам за цю роботу і ще нам багато чого попереду. Але це 24/7 робота, ми  розуміємо це. І розуміємо, що  55 відсотків цивільної медицини сьогодні використовуються у військових  цілях, і  це теж потрібні речі. Дякую вам за роботу.

І про дублювання, ви абсолютно правильно помітили, ми про це кажемо в комітеті дуже давно, про те, щоб не дублювалися функції. І я вже сказала про те, що, власне, останні два роки Міністерство ветеранів шукало своє місце у структурі центральних органів виконавчої влади, що їх політика, яку вони випрацьовують, вона мусить використовувати політики міністерств, в тому числі і МОЗу, Мінсоцу, Мінеконому, а не створювати свої альтернативні. Дублювання, у нас зараз ані часу, ані ресурсу недостатньо для того, щоб дублювати політики, це абсолютно правильне зауваження. Дякую, пане Олександре.

Скажіть, будь ласка,  Безугла Мар'яна на зв'язку у нас? Вона у нас народний депутат, яка є членкинею Комітету безпеки нашої, стратегічної нашої безпеки і оборони. І крім того, вона  очолює у нас в політраді партію, очолює комітет національної безпеки. І я знаю, що партія "Слуга народу"  багато працює над тим, щоб впроваджувати таку програму.

Будь ласка, Мар'яна, ви з нами? Пані Мар'яна! Якщо немає, то ми підемо далі і почекаємо, якщо вона з'явиться на наступний виступ, то вона буде  з нами.

Бідний Матвій Вікторович, заступник міністра молоді та спорту. Будь ласка. Міністерство молоді та спорту, ви з нами?

Ми тут врахували зауваження пані Елли про те, що у нас Міністерство культури не присутнє сьогодні, але ми доведемо наше засідання до пана Ткаченка. І будемо в подальшому включати його в усі наради, це дуже важлива складова.

Заболотна Наталія Михайлівна, перший заступник Вінницької ОДА. Будь ласка,  ви з нами, пані Наталя? Бачу, з нами. Давайте.

ЗАБОЛОТНА Н.М. Так. Доброго дня! Пані Галина Миколаївна, насамперед хотіла би подякувати за фокус і тематику сьогоднішнього круглого столу, адже якраз маю досвід роботи в Департаменті соціальної молодіжної політики і участь в становленні якраз підтримки ветеранів війни. І, на жаль, змушена констатувати, що свого часу якраз органи влади напрацьовували ті державні послуги, підтримки і допомоги ветеранам війни, вже по факту або як реакція на певну проблему. І тому вкрай важливий сьогоднішній круглий стіл і його тематика задля того, щоб ми не чекали славетної перемоги, яку ми чекаємо і масової демобілізації наших ветеранів, а справді сьогодні на рівні центральних органів влади, обласної влади і місцевих органів влади працювали над розробкою тих послуг, які вже будуть відпрацьовані, напрацьовані, коли наші ветерани повернуться до цивільного життя.

Якщо можна, презентацію включіть. Хочу деякі моменти наголосити по напрацюванню саме Вінницької області, як ми йшли до того... Включили? Бо в мене щось кліпер не працює.

ГОЛОВУЮЧА. Є, ми всі бачимо, тобто ми на екрані бачимо. Ми розішлемо, пані Наталя, я думаю, що тут треба сконцентруватися, ми презентації всі надішлемо.

ЗАБОЛОТНА Н.М. Дякую. Тоді я дуже так спробую швидко і коротко.

ГОЛОВУЮЧА. І буде в чаті.

ЗАБОЛОТНА Н.М.  Хочу зазначити перш за все, що у складі обласної тоді державної адміністрації було утворено відділ допомоги учасникам АТО, це був початок 2016 року. І саме до роботи у цьому відділі були залучені на той момент учасники бойових дій з числа учасників АТО/ООС, що дозволило нам справді наблизити всі наші програми до потреб сімей учасників бойових дій і самих учасників бойових дій. Цей відділ працював так, що станом на сьогодні він виріс до управління. І хочу сказати, що якраз у той момент працевлаштування, про який говорили, це справді от момент самореалізації ветеранів війни, як можливість залучення і до соціального супроводу, про який говорила пані Жолнович щодо  соціального супроводу ветеранів на місцях. Вважаю, що це якраз можливість навчання і залучення ветеранів до роботи в органах місцевого самоврядування.

Програма, яка була створена на Вінницькій області, я б хотіла акцентувати, що вона не йшла в розріз, а як доповнення до державних програм. І хочу наголосити, що саме в такій концепції ми маємо і далі працювати, тому що зрозуміло, що все своїм ресурсом і державним бюджетом неможливо покрити. Саме тут і мають підставляти плече і обласні органи влади, і органи місцевого самоврядування. За час існування програми до 2021 року його заходами було охоплено близько 20 тисяч осіб з числа ветеранів війни та їх сімей.

Хочу сказати, що якраз як реакція на те, щ на той момент не було сфокусовано на рівні держави, на Вінниччині була запроваджена компенсаційна виплата за навчання учасникам бойових дій та їхнім дітям у вищих навчальних закладах на контрактній формі навчання. І ми бачимо, як щороку зростала кількість, які отримували цю виплату. І сподіваємося, що завдяки отим останнім змінам, які були ініційовані і Президентом України Володимиром Зеленським, і підтримані нашим урядом, саме дозволять, щоб учасники бойових дій та їхні діти отримали право на переведення на безкоштовне навчання. Це частка, яка покривалася з обласного бюджету, буде зменшена.

Хочу сказати, що якраз місцева програма орієнтується на надання різних видів матеріальних допомог, і в першу чергу це ті  суми, які необхідні для сім'ї, на жаль, ми орієнтуємося в першу чергу на сімей загиблих. В тому числі і я як депутат обласної ради від партії "Слуга народу" ініціювала і підтримку не лише загиблих, а й померлих, тому що, на жаль,особливо тих, хто брав участь в АТО, ми мали ситуацію, коли ті захворювання, які набуті під час війни, вони лише погіршуються, і ми мали ситуацію погіршення і збільшення кількості померлих учасників бойових дій. І тому на рівні місцевому обласна рада внесла зміни і доповнила от надання такої фінансової допомоги не лише сім'ям загиблих, а і сім'ям померлих учасників бойових дій.

Хочу сказати, що ми одноразову допомогу сім'ям загиблих переорієнтували на допомогу сім'ям для організації церемонії поховання і максимально спростили кількість документів для того, щоби у найкоротші терміни надати сім'ї цю матеріальну допомогу якраз в першій моменти, коли  треба організувати почесті і гідно вшановувати пам'ять нашим загиблим.

Продовжуємо підтримувати дітей загиблих учасників бойових дій та померлих на території Вінницької області і впровадили щорічну виплату як до Дня захисників, так і дітям у розмірі 3 тисячі гривень щорічно до Дня Святого Миколая. Тому розуміємо, що, на жаль, найвагоміше діти втратили – вони не мають батька, інколи матері. Але Святий Миколай і до цих дітей має приходити.

Хочу відмітити також той момент, який ми організували на Вінниччині вже з початку повномасштабного вторгнення в Україну, це підтримка якраз сімей наших військовослужбовців, наших захисників і захисниць, поки вони  сьогодні захищають нашу землю в усіх 63 громадах. Ми за участю також народного депутата України Ірини Борзової виїжджаємо в кожну громаду, майже в кожен населений пункт і зустрічаємося з сім'ями військовослужбовців, і окрім того, що надаємо їм  гуманітарну допомогу, організовану гуманітарним штабом Вінницької обласної військової адміністрації, це можливість людям, нікуди не виїжджаючи, задати свої запитання, озвучити свої проблеми і отримати їх вирішення. Ми виїжджаємо разом з районними військовими адміністраціями, з усіма працівниками соцзахисту, охорони здоров'я, Пенсійний фонд, а також за участю представників громад, і це дозволяє відчути сім'ям військовослужбовців сьогодні підтримку, отримати вирішення своїх питань, а військовослужбовцям розуміти, що і сьогодні, поки вони захищають всіх нас, їхні сім'ї знаходяться під увагою органів влади.

І, підсумовуючи, хочу сказати, що, безумовно, система, про яку сьогодні ми всі говоримо, і в тому числі органи центральної влади, неможливо бути такої комплексної і завершеної без повноцінного включення саме територіальних громад на місцях. Тому що вони є найближчими до сімей-учасників бойових дій, до учасників бойових дій. Але, на жаль, ми розуміємо ту величезну роботу, яку потрібно з ними проводити вже сьогодні для підготовки тієї армії працівників в територіальних громадах, які будуть гідно надавати ті послуги і супроводу, зокрема, про які йшлася сьогодні мова, щоб ми не отримали тих негативних моментів, які отримували в 2015 і 2016 роках, коли ми говоримо. На жаль, сьогодні такі випадки вже з'являються, що хтось там на фронті заробляє гроші, а не захищає нашу Україну, і ці всі вислови йдуться в обличчя сімей наших захисників. Тому ми маємо величезну роботу провести по підготовці фахівців, які будуть працювати з нашими ветеранами.

І, розуміючи, в який день ми сьогодні зустрічаємося, в День Збройних Сил, я впевнена, ми розуміємо той рівень відповідальності, який стоїть перед нами, перед цими сім'ями, і впевнена, що всім разом нам вдасться справді зробити дієвою систему підтримки ветеранів війни та їх сімей в Україні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Наталю. Ви великі молодці.

ЗАБОЛОТНА Н.М.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. У нас не заявилися по представленню своїх програм інші обласні державні адміністрації, але я нагадаю, що ми завжди раді почути, що робиться на місцях, бо органи обласних та місцевих органів самоврядування є руками доведення соціальної політики. Недарма УСЗН частково керуються з боку обласних адміністрацій, районних і частково з боку центральних органів влади з точки зору фінансування і впровадження політики. Тому ви наші руки, без місцевих органів зробити нічого неможливо. Плюс ви найближчі до волонтерів. Україна тримається на органах місцевого самоврядування, центральних органах виконавчої влади, на законодавчій, але в тому числі і на плечах волонтерів, там, де держава не встигає свої руки додати, чи їх немає, чи ресурсу немає. Тому з волонтерами ви дуже добре працюєте. Дякую вам. Цей досвід треба тиражувати, масштабувати.

Скажіть, будь ласка, з'явився Бідний Матвій у нас на зв'язку? Пані Мар'яна пише, що вона не встигає на наш круглий стіл. А Бідний Матвій, будь ласка, Міністерство молоді та спорту, є? Якщо нема… Є? Немає.

Тоді переходимо до Жовтяк Юлії, вона очільниця… директор Державного центру зайнятості.

Будь ласка, пані Юлія.

ЖОВТЯК Ю.С. Вітаю, Галино Миколаївно. Вітаю всіх присутніх. Вітаю нас усіх зі святом. Слава Збройним Силам України!

Я не хочу говорити багато і повторювати за усіма нашими колегами, хто тільки що говорив про зайнятість і про працевлаштування. Хочу просто навести, скажімо, ті життєві приклади, з якими ми зараз стикаємося і що ми плануємо, і як ми бачимо, що можна зробити за такий короткий термін для того, щоб дійсно гідно зустрічати демобілізованих наших учасників Збройних Сил України.

Насправді, розумієте, от коли ми зараз спілкуємося з військовими, багато хто з них має робоче місце і воно за ним закріплене роботодавцем. Ну, от з тих військових, з ким я, наприклад, спілкуюсь, от я нещодавно познайомилась з військовим, він родом з Ірпеня і він працював зварювальником пластмас на підприємстві, і він… роботодавець закріпив за ним робоче місце, він отримував, я в нього запитала, 30 тисяч гривень чистими на руки за свою роботу.

Тому от що я можу сказати, що у нас буде досить також велика кількість, я  сподіваюсь на це, людей, які повернуться на свої робочі місця, які їх чекають. А також ми зіткнемося з тими людьми, які, на жаль, отримали інвалідність і для них, можливо, та робота, яка в них була, вже буде неможливою, і нам, дійсно, потрібно всім разом, по-перше, реабілітація, і якщо вони взагалі мають можливість далі працювати, перенавчити їх на ту професію, за якою вони, дійсно, зможуть працювати. А також будуть люди, які були, можливо, без професії або не працювали до того, і також направити наших військових, скажімо так, на профорієнтацію, надати їм правильну психологічну підтримку, профорієнтацію провести, яка покаже, яка професія їм більш за все підходить; зробити аналіз ринку праці саме того місця, де вони хочуть працювати; зрозуміти, чи є там такі вакансії у роботодавців, і тоді його перенавчити на ту професію, скажімо так, на яку в нього буде бажання і хист.

Законом, про який вже говорила Тетяна Василівна Бережна, дійсно, прийняті у нас такі зміни. Чи на сьогоднішній день там будуть робитися компенсації для роботодавців, але, на мій погляд, досить суттєва внесена зміна на надання ваучера на професійне навчання. Вона надається не тільки для безробітних, внесені зміни до закону, і такий ваучер зможе отримувати наш військовослужбовець, на перенавчання.

Ми взагалі на наступний рік розглядаємо взагалі перезавантаження, ну, як і служби зайнятості, так і нашого бюджету. І ми набагато збільшимо - втричі, можливо, навіть в чотири рази, - наш кошторис на активні програми для працевлаштування.

І те, що ми от бачимо, що, дійсно, нам дуже великі зусилля разом з Міністерством ветеранів, соціальної політики, Міністерством економіки, треба не розпорошити наші програми по перенавчанню, тому що ми всі про них кажемо. В Міністерства ветеранів є програми на профнавчання, у нас свої програми на професійне навчання. І я думаю, що в нас є досить короткий термін, місяць-два, для того щоб, дійсно, на січень місяць вийти на уряд. І у нас зараз є можливість уряду приймати програми для категорій за рахунок бюджету фонду по безробіттю, для тих категорій, які, ми вважаємо, потребують, скажімо так, найбільшої уваги на, наприклад, поточний рік, який буде у нас в 2023 році.

Тому від служби зайнятості можу сказати, що те, що можна зробити стосовно працевлаштування, в цьому році ми зробили. Ми розробили єдиний портал вакансій, де об'єднуються всі вакансії, які є в Україні і служби зайнятості, і пошукових сайтів. Зараз ми з Міністерством економіки проводимо таку роботу із залученням агенцій з працевлаштування також до нашої роботи з працевлаштування людей, безробітних, скажемо так, громадян.  І, на мій погляд, нам дійсно потрібно запровадити, можливо, розширити перелік професій, за якими можна видавати програму по ваучерам. Це раз. Основне, на мій погляд, зробити правильну комунікаційну програму, те, про що ви кажете, Галина Миколаївна, Елла Марленівна, щоби кожен військовослужбовець розумів, куди він має звертатись, от покрокові шаги, до якого міністерства, коли він звертається до служби зайнятості. І щоб за  оці три місяці ми могли вже чітко розробити таку дорожню карту, яка буде публічною, правильною і всі військовослужбовці зможуть нею скористатися.

І зі свого боку ми готові дійсно поєднати ще раз зусилля і всі можливості для того, щоб створити правильні програми для підвищення кваліфікації або перенавчання наших військових, для того, щоб надати їм можливість отримати нову професію або нову роботу.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Юлія.

Я думаю, що вам потрібно буде дуже сильно сконцентруватися на реформі організаційній Державного центру зайнятості і перейти до того, що ми прийняли в Законі 6067, фахівці Державного центру зайнятості мають стати консультантами. Менше робити акцент, а, може, взагалі приватизувати навчальні заклади, я не знаю, потрібні вони чи ні. У нас в  Державному центрі зайнятості багато усіляких курсів, які ви називаєте перенавчанням, а ми б хотіли, щоб це було не тільки перенавчання, але і створення додаткової часткової кваліфікації. Для того непотрібно перенавчати, для того потрібно використати і подивитися, який в людині є бекграунд, може, провести з ним якісь іспити, і після того людина мусить отримати кваліфікацію додаткову чи часткову дуже швидко. І на цьому теж треба сконцентруватися, щоб не було там перенавчання. Мені от дуже слово "перенавчання" не подобається. Краще його використовувати як отримання додаткової або часткової кваліфікації. А перенавчати не потрібно, бо в самій конотації перенавчання є якась, що ми стираємо те, що було попередньо, і робимо щось таке нове. Тому часткова додаткова кваліфікація і організаційні заходи по тому, щоб оцінити як працівники Державного центру зайнятості, чи, дійсно, вони є консультантами, і наскільки оця комунікаційна складова відпрацьована саме в Державному центрі зайнятості.

Будь ласка, пане Анатолію.

ОСТАПЕНКО А.Д. Я хотів з цього приводу подякувати Міністерству соціальної політики України. Завдяки міністру пані Оксани був проведений форум "Філософія спроможності", це було в рамках ініціативи першої леді Олени Зеленської "Без бар'єрів". Якраз там піднімалося питання повернення наших захисників з інвалідністю.

І в цьому плані мені дуже сподобався виступ представників Укрзалізниці, які вже в цьому напрямку працюють і якраз набувають досвід, коли до них повертаються їх працівники, які отримали інвалідність, і вони їх, як сказала Галина Миколаївна, не перенавчають, а забезпечують тим гідним місцем. Якщо особа не може повернутися на своє робоче місце безпосередньо, бо у них дуже велика кількість професій, як кажуть, ручної роботи, чи як там правильно буде сказати, то вони їх якраз направляють на ті місця, де додають до їх досвіду, який вони мають, той додатковий досвід, і вони займають гідне місце в тій ланці, в тому напрямку, де вони працювали. Тому я не буду таким фахівцем казати себе в області надання послуг з працевлаштування, але я думаю, що якщо державна служба звернеться за таким досвідом до Укрзалізниці, то вона отримає вже напрацьований досвід, який вона може запроваджувати у своєму напрямку.

Я би якраз… і ще раз хочу сказати Міністерству соціальної політики за те, що вони провели такий форум. Дуже було корисно почути, що вже у нас робиться.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Це робить Укрзалізниця в рамках корпоративної і соціальної відповідальності своєї, і таке КСВ, корпорації, їх потрібно теж використовувати.

Дякую, шановні колеги. Ми, власне, вже перейшли до обговорення, у нас нема там наступного виступаючого, мені сказали, Колишка Родіона. Хоча цікаво його було б послухати, бо він завжди такі професійні фахові зауваження надає. Світла в нього нема, на жаль.

Давайте в обговореннях ми послухаємо нашу дослідницьку службу. Дослідницька інформаційна служба Верховної Ради України, будь ласка, пані Гуменюк Ірина. І в кого є питання, піднімайте руки, щоб було зрозуміло.

Будь ласка, пані Ірино.

ГУМЕНЮК І.О. Доброго дня всім учасникам! Дякую за надану можливість виступити. Хотіла сказати, що мені дуже подобається, що чітко визначили у рамках нашого обговорення, чітко визначили чотири кити. Тепер нам треба безпосередньо зайнятися тим, щоб розробити концепцію реалізації.

Хочу сказати, що мені, я двома руками, за те, щоб інвентаризувати наші соціальні пільги. Це нікуди не годиться. Справа в тому, що інвентаризувати, я хочу просто доповнити, треба не тільки прибрати мертві, які нікому не потрібні, треба ще все ж таки зробити, тут я підтримую Еллу Лібанову, з того точки того, що вони все ж таки мають бути більш суб'єктивними і мати темпоральний обов'язково, темпоральний обов'язково, бо інакше ми не витягнемо цю систему. Ми маємо розуміти, що ті, хто повернувся з війни живим і здоровим, мають все ж таки менше бути мати пільги ніж ті, хто дійсно отримав ушкодження для здоров'я. І тут потрібна допомога. Це обов'язковий момент, який буде непопулярний, і ми маємо бути до цього готові.

Що стосується того, що нам обов'язково для цих заходів буде потрібні обов'язкові актуарні розрахунки, ми без цього нікуди далі не зможемо рухатися. Ми маємо розрахувати, які пільги нам дійсно потрібні і ми зможемо їх в тому числі замінити грошовою компенсацію, це дуже важливий момент.

На що я хотіла, я дуже уважно слухала абсолютно всіх виступаючих, і мені дуже подобається, що активну увагу приділяють соціальному супроводу. Є тільки невеличке застереження, щоб у нас  гроші не пішли тільки на створення цього соціального супроводу і десь там потєрявся наш безпосередньо ветеран або демобілізований.

Що мені сподобалось, це щодо  професійної освіти, що на це увагу зосередять. Але справ в тому, що як ми вивчали досвід і зрозуміли, що на сьогоднішній день, мені дуже подобається американський підхід, як би там не казали, що демобілізовані – це  не якийсь особливий статус, це ті люди, яким треба вчасно допомогти. Вчасно допомогти вийти і перейти до мирного життя, до цивільного життя, і на цьому вони роблять акцентовану увагу.

Справа в тому, що я згодна з тим, що щодо підтримки бізнесу ініціативи, так, такі програми мають бути. Але мені дуже сподобалось,  навіть в тих же Сполучених Штатах Америки, що вони дуже активно використали професійну підготовку і освіту. Справа в тому, що на сьогоднішній день їх сучасний військово-промисловий комплекс, він фактично використав ветеранів, плюс наука – і дали дуже цікавий ефект. Саме цей ефект нам так само потрібно враховувати.

Дуже багато на сьогоднішній день наших військових отримали такий досвід, який ви не знайдете ні в якій професійній освіті, і далі треба це розвивати. Треба піднімати  наш військово-професійний  комплекс, справа навіть в тому через те, що у нас є такий сусід, який нам не дасть спокою, і ми маємо  бути до цього готові, використати цей  момент.

Ну, і щодо стосовно житла. Справа в тому, що житло – це сама болюча проблема. І, наприклад, є такі програми, вони є і в Сполучених Штатах, вони є і в Ізраїлі. Але в Ізраїлі, у них є дуже обмежений підхід щодо цього питання: щодо соціального житла дають тільки  одиноким особам  з числа демобілізованих і щодо допомоги у придбанні житла, то тільки в сільській місцевості, більше немає. Як би вони не хотіли, але вони розуміють, що є певна диференціація  в цих підходах.

Тобто нам на сьогоднішній день треба орієнтуватися  і комплексно підходити до того, що ми маємо бачити безпосередньо  і що ми хотіли би бачити в нашій допомозі нашим ветеранам, можливо, і перегляд щодо статусу. Бо у нас на сьогоднішній день статус один – ветеран війни, а все інше – категорії. Можливо, і це використати.

Тут є дуже багато над чим працювати. Я дуже вдячна, що ви піднімаєте цю тему, вона давно потребувала, давно потребувала реформування, інвентаризації. Там дуже багато, в нашому законодавстві, є навіть нестиковок на рівні категоріального апарату, і безпосередньо все це залежить надалі і від тих пільг, які передбачені. Ми собі, на жаль, не можемо дозволити дуже широкі, нічим не обґрунтовані, ці пільги.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ірино.

Занотували, в тому числі і про сільську місцевість. Наша земля нас готує, і це правильно, може, нам таким чином фермерство можна підняти. Ну, треба думати.

ОСТАПЕНКО А.Д.  Галино Миколаївно.

ГОЛОВУЮЧА. Да, будь ласка, пане Анатолію.

ОСТАПЕНКО А.Д. Кілька слів. Я вибачаюся, тому що треба бігти, я декілька слів хочу ще додати до нашої такої гарної дискусії.

Приймаючи участь в Програмі розвитку ООН якраз до реінтеграції наших ветеранів після війни, коли вони будуть повертатися, у нас виникло таке питання, що ми чітко не знаємо, які пріоритети ми повинні розставляти. Я уже в своєму виступі казав, що ми повинні дослідити якраз що зараз потребує ветеран, який звільняється з військової служби, повертається до цивільного життя, що треба його сім'ї, що треба сім'ям загиблих наших захисників. А те, що ми в комітеті завдяки як би Галині Миколаївні просуваємо цю спрощену... спрощені відносини між роботодавцем та робітником, тому що ми розуміємо, що багато людей у нас зараз втратили роботу на сході, втратили житло, тому вони будуть змушені переселятися в інші місця, і ми повинні взагалі розуміти, що відносини роботодавця і робітника повинні бути простіше, тому що, шукаючи роботу, трудові ресурси повинні переміщуватися по Україні більш спрощено.

Тому завдяки цьому ми повинні напрацювати ті законодавчі ініціативи, про які я говорив, щоб ми їх прийняли чим бистріше, тим краще. Я також сподіваюся, що вже на весну ми будемо бачити перспективи нашої перемоги над ворогом. Звісно, від Російської Федерації ми не зможемо поставити того паркану, через який вони не зможуть до нас доставати, на жаль. Ми   також цей досвід, який вже було зазначено, що набули наші захисники, повинні впроваджувати в життя. Але я також підтримую Галину Миколаївну, те, що вона сказала, що занотували, що ми повинні і ми розуміємо, що більші акценти ми зараз будемо розставляти на сільське господарство, яке нам не дасть, як кажуть, там замерзнути, зостатися голодними. Ми  повинні в цьому бачити пріоритет, поки ми відбудуємо  ті всі промислові комплекси, які ми втратили, які ми ще повинні напрацювати.

Я всім дякую. Всім бажаю здоров'я. Всіх зі святом наших Збройних Сил України. Разом до перемоги. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Анатолію.

Дятел Володимир. Довга посада, я скажу тільки, що він Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а департамент у нього має довгу назву і стосується оборони та прав ветеранів та військовослужбових.

Будь ласка,  пане Володимир.

ДЯТЕЛ В.М. Дякую, Галина Миколаївна. Я представник Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В сьогоднішній тематиці, якщо так трошки, може, узагальнити те, що говорили виступаючі, можна виділити кілька аспектів. І перший аспект –  це, напевно, тільки треба розглядати ті можливості, які будуть реалізовані вже після війни для ветеранів, а саме ті моменти, які зараз вже є актуальними і які зараз потребують вирішення на рівні як парламенту, так і центральних органів влади, місцевих органів самоврядування.

Ваша думка, висловлена в передвиступі, з приводу того, що зараз є багато пільг, які формально прописані, але вони не реалізуються, не мають практичної реалізації як в плані надання або монетизації. Дійсно, зараз стоїть питання про те, що, можливо, ці пільги треба переглянути, систематизувати, ті, які старіші, наприклад, магазини для ветеранів, вони фактично вже віджили на сьогодні свій сенс, їх можна скасувати. Можливо, треба якісь нові пільги внести. Тут також звучала думка про те, що треба визначитися про те, дійсно, хто є ветераном, тобто формулювання на законодавчому рівні цієї категорії осіб. І, можливо, колись вже була, в минулому році, спроба розділити ці категорії по конкретних групах. Тобто на сьогодні мова йде, що категорії в нас підходять під статус ветеранів війни. Але, можливо, вже виникла необхідність, вже актуалізована ця необхідність, щоб ці учасники бойових дій, які на сьогодні захищають Україну, які перебували в АТО/ООС, вони потребують окремого законодавчого акту, де будуть прописані як їх статус, так і відповідні пільги. Ті люди, які були до цього, наприклад, які приймали участь у Другій світовій війні, там ще інші категорії прописані окремо, можливо, це має бути винесено в окремий закон, щоб ці дві категорії не змішувались.

Ще один момент я хотів би відзначити - це проблеми реабілітації. Як вже тут було зазначено, на сьогодні цим питанням займаються кілька відомств. Говорили вже про дубляж функцій, про дубляж програм. І я хотів би як приклад навести: наш офіс приймає участь в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. В цьому штабі представлені представники всіх силових структур, представники нашого офісу, Національного інформаційного бюро. І ця структура довела свою дієвість в плані швидкого реагування на ті чи інші виклики, які виникали в процесі роботи по військовополонених, організації обмінів, реабілітації повернутих з полону.

Можливо, як варіант подібна структура може бути утворена при Міністерстві ветеранів як базовому відомстві, яке займається саме проблемами ветеранів і членів родин загиблих, до складу якої увійдуть представники, як Міністерства охорони здоров'я, Міністерства соціальної політики, можливо Міністерства оборони. Тобто це як варіант, який дасть можливість, як узагальнити практику органів, їх стратегію, яку вони... і заходи розробляють на цьому напрямі, і своєчасно реагувати на ті моменти, які виникають у зв'язку, як з реабілітацією на сьогодні звільнених з військової служби, так і тих, хто буде демобілізований, ну, скажемо, в більш широкому сенсі можна буде ці всі моменти вирішувати стосовно взаємодії відомств, які займаються ветеранськими проблемами.

Ще один аспект – це інформаційний. Він актуальний, як на сьогодні, так і буде дуже актуальний після завершення війни. На сьогодні ми стикаємося з тим, наш офіс, що дуже багато скарг іде, як від військовослужбовців, які перебувають на реабілітації, так і від осіб звільнених з військової служби, які отримали статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Люди не знають, куди їм іти, люди не знають, які документи вони мають збирати. Тобто оці от питання, скажемо так, неосвіченості тих людей, які мають відповідний статус... То єсть вони навіть не знають, як його правильно оформити цей статус. Тобто відсутня зовсім інформаційна політика, яка проводиться, якщо людина отримала поранення, яке потім призводить до отримання статусу особи з інвалідністю, тобто людина має вже на цьому етапі, коли вона проходить лікування, реабілітацію, протезування, вона має отримувати всі відомості, куди вона має звернутися, хто цим має опікуватися, які вона має пільги, і хто відповідальний за реалізацію цих пільг. Тобто інформаційна складова на сьогодні, на жаль,  у нас дуже провисає, і фактично немає органу, який це здійснює, скажемо так, скоординовану політику в цьому напрямку.

Те ж саме стосується і те, що ви казали, що формування відповідного образу ветерана. Тобто знову-таки не проводиться в цьому плані, на цьому напрямку така ж політика, і, на жаль, бувають випадки, коли формується негативний образ ветерана як людини, яка має неврівноважену психіку, яка зловживає алкоголем або  наркотичними препаратам, і відповідно це не та людина, яка має бути потім бути інтегрована в суспільство.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую щиро. Дуже слушно і про дефініції, хто такий ветеран і як воно корелюється на учасників бойових дій, і про обмін пільг. Я все ж таки думаю, що там мова не йде про те, що хтось там щось буде скасовувати, а мова йде  про те, щоб обміняти той пакет, який сьогодні є от мертвим і непрацюючим, ті самі транспортні пільги обміняти на монетизовані стипендії, які будуть для людей  і підтягуванням доходів, які були в армії, і будуть… Це мусить  бути компенсація, яка не буде дискримінувати особу  і не буде… Це саме обмін, і ніяким чином там не… 

ДЯТЕЛ В.М. Ну, про скасування, це я мав на увазі от саме магазини. Бо звертаються  з цим питанням...

ГОЛОВУЮЧА. Магазини, стільниковий телефон там, чи провідний, от проведені телефони.

ДЯТЕЛ В.М. Да, стаціонарний  телефон.

ГОЛОВУЮЧА. Стаціонарний. Хоча невідомо, може, він зараз  буде і потрібний, під час блекауту. В будь-якому випадку оцей обмін пільг ми мусимо дуже мудро провести.

І дякую вам за те, що ви нагадали, я думаю, що потрібно виписувати окремі особливості інтеграції військовополонених. Там будуть особливості додаткового надання  піклування з боку держави, і тут обов'язково треба вивчити ваш досвід, він позитивний, і ви молодці великі щодо обміну.

І про образ ветеранів. Я вже сказала, що ми будемо  залучати Ткаченка Олександра, міністра культури, його обов'язково потрібно залучати для того, щоб, це і створення  фільмів, і якихось серіалів. От зараз Президент на своєму телеграм-каналі виклав тизер фільму про обмін полонених, він вже є на ютубі повністю. Подивіться на ньому, там дуже яскраво взагалі видно, як працюють наші силові міністерства: СБУ, ГУР і Міністерство внутрішніх справ. І мені здається, що взагалі в історії України не було такого, щоб ці три силові міністерства працювали так злагоджено. От так, як ви згадали їх, в Національній координаційній раді як вони працюють, але в тому фільмі це взагалі на рівні емоційному видно, як всі працюють злагоджено, щоб повернути наших всіх додому.

ДЯТЕЛ В.М. Вибачте, що я перебиваю. Мова йде про координаційний штаб, який працює на базі Головного управління розвідки Міністерства оборони. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, от на базі цього штабу сформована група з представників усіх відомств, представників Національного інформаційного бюро. І питання, я ж кажу, що дуже позитив цієї структури, що зразу можна звернутися до відповідного представника відомства, він виходить зразу на своє відомство, на керівництво, і не витрачається час на зайві папери, на зайві запити, тобто питання вирішується фактично в онлайн-режимі. І це дуже корисно, і, можливо, на базі Мінветеранів така структура була б дуже корисна в плані координації зусиль відомств щодо ветеранських проблемних питань.

ГОЛОВУЮЧА. Ну, у Міністерства ветеранів насправді є таке – це міжвідомча комісія по встановленню учасників бойових дій.

ДЯТЕЛ В.М. Ну, це встановлення статусу, вона дуже вузько профільована. Я приймав участь в роботі цієї комісії. Да, там розглядаються тільки питання от надання статусу. А мова йде про узгодженість діяльності відомств, ну, якщо так… Мінвет, Мінсоцполітики, МОЗ, от плані, ну, я, наприклад, кажу про реабілітацію. Бо ми наразі стикаємося з тим, що до нас звертається дуже багато людей щодо порушення їх прав в плані реабілітації, або там навіть були такі випадки, коли від людей вимагали гроші за те, що вони звільнені з військової служби за те, щоб вони платили там за якісь медзасоби або... про протези – ні, медзасоби. Тобто були такі випадки. І люди...

ГОЛОВУЮЧА. Я думаю, що вони і будуть, нам потрібно просто їх фіксувати і звільняти людей, змінювати, якщо там є таке. Це буде, ми в житті живемо, ідеальної картинки ніколи не буде.

ДЯТЕЛ В.М. Ні, я розумію.

ГОЛОВУЮЧА. Але для того всі наші інституції і існують для того, щоб ми це фіксували і змінювали там ситуацію докорінно, щоб не було потім повторів.

ДЯТЕЛ В.М. Якщо б людина була поінформована, то, можливо, в неї таких би проблем не виникало.

ГОЛОВУЮЧА. Так, я теж мрію про цей лист маршрутизації, тут потрібно і Міністерство оборони також залучати. Тому що аж до того, що коли людина демобілізується, в неї мусить бути оцей маршрутний лист. І якщо вона там їде у Вінницю, наприклад, до пані Наталії, то в цьому випадку, в неї мусить бути телефон...

ДЯТЕЛ В.М. Контакти, да, телефони відповідних осіб.

ГОЛОВУЮЧА. Куди і що, де там Державний центр зайнятості, куди звернутися. А там вже мусять її чекати. Або вона мусить розуміти, що вона стає в якусь чергу, якщо там будуть черги, що вона черга ця електронна. Оце я і називаю, коли державні органи влади навколо людини опікуються, а не людина ходить по всіх державних закладах. От нам щось на кшталт такої маршрутизації треба зробити.

Теж її там називали на одному із наших заходів  переадресацією. Але це не переадресація. Переадресація – це якраз кидати людину від органу до органу. Я це не вирішую, вирішує там той хтось. А от саме мусить бути маршрутизація і чітко вказано, хто цю проблему може взяти і довести її до логічного втілення програми, яка на рівні Кабміну зафіксована. От вона мусить цьому відповідати. Тому що і до вас, і до народних депутатів ідуть скарги конкретні. Ми зараз чітко беремо ІПН, беремо прізвище, ім'я, по батькові і дивимося по всій вертикалі виконавчої влади, де пройшов прокол, і там треба цей прокол прибирати, щоб чітко система працювала вся, вертикалі всі працювали в УСЗН. І тому там і УСЗН мусять реформуватися, і там професійна підготовка людей мусить бути підтягнута. Ну вообщем, нам велика робота попереду, але це нормально, це робота якраз на конструктив і на те, щоб наше суспільство залишалося в злагоді.

Дякую вам за коментарі дуже корисні.

Ще хотів, руку підняв у нас, Мочалов пан Ігор з громадської організації "Полтавські родини полеглих захисників". Будь ласка, вам слово.

МОЧАЛОВ І.О. Дякую, Галино Миколаївно.

Я хочу звернути увагу на взаємодію трьох міністерств: конкретно  Міністерство оборони, і Міністерство соціальної політики і Мінветеранів. Справа стосується членів сімей не загиблих, а членів сімей наших військовослужбовців Збройних Сил, які з 1 грудня починають отримувати статус учасника бойових дій.

Проблема полягає в чому? Неправильно сказав. Проблем немає в якому плані? Значить, є Наказ міністра оборони № 369, який чітко визначає алгоритм надання документів і надання статусу учасника бойових дій. Одним із пунктів там є це подання документів командирів військової частини. Командир військової частини видає посвідчення і командир військової частини повідомляє Мінветеранів про те, що така-то особа, військовослужбовець, отримав відповідний статус учасника бойових дій. Це нормально, там весь перелік документів прописаний, там все ясно.

Далі. Є Постанова Кабміну № 117, яка регулює порядок про Єдиний державний автоматизований реєстр пільговиків...

ГОЛОВУЮЧА. Пане Ігорю, давайте ви на проблематиці, те, що є постанови…

МОЧАЛОВ І.О. Коротко, так. Там чітко прописано в цій постанові, що документи подає пільговик особисто. І тут зараз виникло питання таке. Справа в тому, що наші хлопці воюють там, їх звідти ніхто не відпускає, їм потрібний статус учасника бойових дій…

ГОЛОВУЮЧА. Пане Ігорю, зрозуміле питання. Дивіться, ніхто не відміняв Цивільний кодекс і Інституту представництва, а командир частини має всі функції нотаріальні, для того, щоб завірити можливість представлення інтересів особи комусь із своїх родичів чи близьких, чи побратимів. Тому Інституту представництва постанова Кабінету Міністрів не відміняє, вона діє як Цивільний кодекс. Якщо там потрібні якісь пояснення, давайте ми листами це вирішимо. Ми зараз… я не про те…

МОЧАЛОВ І.О. Галино Миколаївно, там треба, я про конкретний випадок говорю. Людина воює, людина отримала статус УБД, отримала посвідчення. Дружина пішла на те, щоб оформити пільги на опалення і на дитину, щоб безкоштовно або за рахунок бюджету. А кажуть, дай оригінал посвідчення УБД, розумієте. А він в Бахмуті, як він в Бахмуті з вересня місяця...

ГОЛОВУЮЧА. Гаразд. Пане Ігорю, зафіксували. Зафіксували проблему. Гаразд.

МОЧАЛОВ І.О. Є реєстр, чому вони в реєстр не заходять і не дивляться? Бо це не прописано постановою, кстати.

ГОЛОВУЮЧА. Зафіксували. Ми констатуємо.

МОЧАЛОВ І.О. Оце питання.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Ігорю.

У нас є ще Кіровоград на зв'язку, Колтунова Катерина, заступник начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Будь ласка,  пані Катерина.

КОЛТУНОВА К.С. Доброго дня! Хотіла підняти таке питання, сподіваюсь, я не прослухала, але варто врахувати цей момент вже зараз на етапі реорганізації наших політик, підходів і так далі.

Врахування гендерної складової. Ми знаємо, що у нас більше 20 відсотків, можливо, навіть близько 30 відсотків жінки служать в армії,  5 тисяч із них в зоні бойових дій. Це вже ветеранки будуть, так, ми маємо розуміти. Тому що у мене навіть підписано, що я заступник, але нам треба уявляти, візуалізувати, коли ми чуємо жіночий фемінитив...

ГОЛОВУЮЧА. А що потрібно в гендерному аспекті? Які є особливості?

КОЛТУНОВА К.С. Особливості в тому, що пільги, можливо, диференціація пільг, актуальних до жіночих потреб.

ГОЛОВУЮЧА. Яких конкретно, назвіть.

КОЛТУНОВА К.С. Дивіться, якщо жінка втрачає можливість народжувати. Це раз.

ГОЛОВУЮЧА. Це і чоловік може втратити.

КОЛТУНОВА К.С. Але тут сенси трошки інші, тобто треба психологічну складову враховувати. Для чоловіка це може бути менша втрата ніж для жінки. Плюс можливі хвороби внаслідок війни, зачасту це онкохвороби у жінок, це хвороби грудей.

ГОЛОВУЮЧА. У чоловіків теж таке є.

Давайте особливості. Пані Катерина, я почула гендерну складову. Давайте ми подумаємо. Подумаємо, що конкретно може бути таке. У нас є законопроект, до речі, який тут є побоювання,  його не дуже там пускають до зали, про те, що, коли військовослужбовець іде служити в армію, така є практика в Америці, в Ізраїлі, в Хорватії, то він може здати свій генетичний матеріал репродуктивний. І він вирішує проблеми тільки тих, хто поранений, або отак, як у нас військовополонені деякі, їх катують і вони повертаються без таких репродуктивних функцій. І вони можуть зберігатися для післявійськового часу. Законопроект не вирішує проблематику того, хто загинув.

КОЛТУНОВА К.С. Звичайно.

ГОЛОВУЮЧА. Ну, тому що це він утилізується, цей матеріал. Там дуже великі проблеми щодо спадкування, хто вирішує, яким чином там відбувається запліднення і таке інше. Але є пропозиція в законі зробити це стандартною процедурою добровільною, хто хоче, той може свій матеріал здати і після повернення можна через ЕКО отримати дитину свою, навіть якщо функції оці втрачені в результаті служби в армії, бо там дійсно ситуації бувають надзвичайні.

Може, оце там якось врегулювати тут в гендерному аспекті. Але гендерний аспект взагалі він розглядається і сьогодні і в Європі в сенсі того, що або є десь дискримінація по якихось професіях, яку ми там прибираємо, або є дискримінація чоловіків, які ми прибрали в частині батьківської відпустки, або... то єсть у нас тут більше були дискриміновані чоловіки в сенсі якихось там пільг. Але якщо потрібен якийсь акцент, ми готові на нього подивитися, щось таке специфічне. Будемо чекати від вас пропозицій, це дуже важливо, щоби дівчата, як і хлопці, сприймали це на рівні, що їх там нічого...

КОЛТУНОВА К.С. Звичайно. Можливо, на даному етапі треба провести відповідні опитування серед жінок-військових, так, серед цільової аудиторії, щоб ми розуміли що насправді не вистачає. Так, як було з формою, ми там з дівчатами відшивали форму по волонтерській лінії.

ГОЛОВУЮЧА. Да, взуття, да. Та навіть бронежилети, ми знаємо цю всю проблематику. Вона, правда, не стільки там відноситься до нашого комітету, але ми знаємо, що і в армії не дуже там чоловіки хотіли, щоб були жінки.

Французи щойно представили нову команду танка, повністю яка складається із жінок, от танкістки. От у них не було раніше, от щойно представила Франція. Ви знаєте, що рух жінок у військовій професії, він ще не закінчений і в європейських країнах, а у нас тим паче. У нас чоловіки, вони всі сильні, вони вважають, що вони можуть нас захищати. Тому давайте конкретні речі якісь. Гаразд?

КОЛТУНОВА К.С. Так. І формування, звичайно, образу ветеранів і ветеранок також. Тому що, наприклад, в школи навіть запрошуються тільки чоловіки військові, і у дітей формується образ, що служать тільки чоловіки, хоча дуже багато жінок. Тобто ми на своєму рівні в школах вже впроваджуємо, ми їх рекомендуємо постійно так і запрошуємо самостійно.

Ось такі моменти. Але, дійсно, ви праві, треба конкретні пропозиції і конкретно відпрацьовувати з цільовою аудиторією.

ГОЛОВУЮЧА. Але ми тепер знаємо, що у Кіровограді є Катерина, яка готова нам надати такі пропозиції. Гаразд?

КОЛТУНОВА К.С. Так. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, шановні учасники круглого столу. У нас вже вичерпується таймінг. Але.

Я думаю, по-перше, всім за конструктив. У нас дуже конструктивний сьогодні такий круглий стіл, як ми його назвали, дуже конструктивний обмін думками. Я думаю, що ми тепер виходимо на комітетські слухання більш підготовлені, ми будемо вже більш чітко встановлювати, що потрібно зробити, виходити на конкретні програми і з конкретним завданням Міністерству фінансів фінансувати ці конкретні програми. Дякую всім за слушні пропозиції. Чекаємо від кожного з вас, ви знаєте, що у нас читаючий комітет, ми читаємо всі також і письмові пропозиції, чекаємо на такі пропозиції.

Те, що ви побачили сьогодні в чаті, є проектами, написано скрізь червоними буквами "проект для обговорення". Можна навіть вважати, що наш сьогодні круглий стіл – це публічні консультації. Ви знаєте, що такого терміну в Україні ще нема, але закон в першому читанні щодо публічних консультацій включений. Може, вони стосуються більше консультацій з центральними органами виконавчої влади сьогодні, тому що у нас в комітеті було намагання всі цоввки підготувати до конкретних дій і дуже швидких опрацьованих планів, а потім вже їх впровадження.

Окрема подяка Лібановій Еллі, тому що вона є наш ідейний вдохновитель. От вона своїми думками всі наші консультації, які були з першою віцепрем'єркою, вона надихнула нас на такі круглі столи, де ми б могли вільно обмінятися думками, ми будемо такі заходити проводити і в подальшому.

Гарного дня! Наших захисників і захисниць зі святом! Завжди раді бачити вас у нас в комітеті. Дякую всім.

КУЧЕРЕНКО С.А. Галина Миколаївна, дозвольте, ще Кучеренко, Міноборони?

ГОЛОВУЮЧА. Давайте, пан Кучеренко.

КУЧЕРЕНКО С.А. Галина Миколаївна, я вибачаюсь, я буквально 2 хвилини.

Я хочу від Збройних Сил подякувати вам, народним депутатам, всім учасникам сьогоднішнього зібрання, які нас привітали зі святом цим, це свято не Збройних Сил – це свято всього українського народу. Але, користуючись нагодою, я хочу сказати, які в нас завдання стоять. Дай боже великої перемоги, дай боже, щоб закінчився воєнний стан, у нас буде суттєве скорочення особового складу, і завдання Міністерства оборони України – створити разом із нашим Комітетом з соціальної політики, створити умови для того, щоб вмотивовані, професіонали, патріоти залишилися на військовій службі.

Те, що говорила Елла Марленівна, я вже її всю доповідь розписав на цитати, я під кожним словом її підписуюся. І нам з вами, дійсно, жити потрібно буде в нових умовах. Попереду у нас з вами, Галина Миколаївна, у нас є напрацювання стосовно нової системи грошового забезпечення, попереду у нас нова концепція забезпечення житлом військовослужбовців, попереду нові підходи щодо пенсійного забезпечення.

У нас, хочемо сказати, що дуже багато роботи буде після перемоги, але дуже багато заходів ми зараз уже опрацьовуємо. У нас є дуже багато пропозицій, але я хочу їх завершити, потім…

ГОЛОВУЮЧА. Завис. Це в нас чи в Міністерстві оборони? У нас?

_______________. Ні, це в Міністерстві оборони.

ГОЛОВУЮЧА. Гаразд. Дякуємо Міністерству оборони. Ми, дійсно, і з паном Кучеренком, і з паном Ващенком, і паном з Резніковим, у нас на цьому тижні будуть консультації з Міністерством оборони саме щодо цієї програми, за участі Прем'єр-міністра, і Президент опікується цією проблематикою.

І нам потрібно не забути ще те, про що казала пані Елла. Вона сказала, що особливості тероборони. Я думаю, що тут не стільки тероборони, скільки ДФТГ. Тероборона у нас стала складом і частиною Збройних Сил України, тому вони підпадають під усі наші програми захисту Збройних Сил України, а от з ДФТГ нам ще потрібно буде розбиратися, бо там є люди, які, дійсно, співпрацюють і є рухом опору.

Дякую всім за круглий стіл, і Міністерству оборони, і всім. І Міністерство культури залучимо. Всім гарного дня. Слава Україні! До перемоги.