Комітет Верховної Ради України

Веде засідання голова підкомітету з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їхніх підприємств і громадських об'єднань ГРИВКО С.Д.  

ГОЛОВУЮЧИЙ. Бажаю здоров'я, шановні колеги, шановні учасники круглого столу! Відповідно до плану роботи Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на період восьмої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання ми проводимо круглий стіл на тему: "Проблеми, з якими стикаються особи з інвалідністю під час війни та шляхи їх вирішення".

До участі у заході запрошені народні депутати України, представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадські організації і просто люди, яким безпосередньо ця тема дуже важлива.

3 грудня 2022 року світ відзначив Міжнародний день осіб з інвалідністю, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1992 році. Започаткування такого дня має на меті сприяти розумінню проблем осіб з інвалідністю, нагадати всім про важливість дружньої підтримки громадян, які цього потребують, необхідність забезпечення осіб з інвалідністю рівними можливостями в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Люди з інвалідністю, а особливо діти з інвалідністю потребують особливої уваги, тим більше під час війни. Проведення круглого столу щодо проблем осіб з інвалідністю є вкрай актуальним, особливо в цей непростий період.

Шановні колеги, пропоную регламент нашого круглого столу наступний: для доповіді – до 10 хвилин, для виступів – до 3 хвилин на кожного виступаючого, буде обговорення приблизно 30 хвилин, але може воно і затягнеться, тому що питань дуже багато і питання дуже важливі.  Відповідно прошу дотримуватися певної дипломатії. Якщо хтось не буде дотримуватись, ми відповідно будемо відключати звук для того, щоб була певна дисципліна. І вкладатися в часові рамки виступів.

Тому перше слово передаю Жолнович Оксані Іванівні, міністру соціальної політики України. Прошу, пані Оксано Іванівно.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Доброго дня, шановні народні депутати, шановні учасники! Дуже дякую, пане Сергію, за те, що ви організували сьогоднішній круглий стіл для того, щоб ми могли обговорити ті виклики, з якими стикаються в нас сьогодні люди з інвалідністю, а також щоб ми могли трішки проговорити і ті кроки, які ми бачимо пріоритетними і важливими для вирішення питань, можливо, дещо вдосконалити.

Отже, коротко, щоб займати час. Звісно, виклик війни вплинув на дуже багато речей і змушує  нас екстрено переглядати також багато речей. Що вже було зроблено, що ми фіксуємо  і які кроки ми ще плануємо робити? Зараз я дуже коротко зроблю огляд, а  потім зможемо і ще їх обговорити.

Отже, на жаль, ми вже зафіксували за 10 місяців, за даними нашого Пенсійного фонду та Державного підприємства інформаційно-обчислювальних технологій, кількість людей з інвалідністю зросла на 26 тисяч 699 осіб. І ми  розуміємо, що це, мабуть, не всі ті люди з інвалідністю, тому що дуже велика кількість наших військових, вони ще в процесі реабілітації, лікування і не мають ще жодного статусу з інвалідністю. Тож ми прогнозуємо, що кількість людей з інвалідністю буде більшою, і тому виклики є серйозними, і вони потребують вирішення.

Тепер що ми плануємо і зробили вже з урахуванням того, що багато людей з інвалідністю змушені виїхати за кордон для отримання там  притулку і пошуку захисту, і, власне, треба теж враховувати і цей напрямок.

Перше, щодо матеріального забезпечення. Хочу зразу звернути увагу, що усі види пенсійного забезпечення, усі допомоги, все, що пов'язано з грошовими викликами людям з інвалідністю, навіть якщо закінчився строк дії пенсійного посвідчення і є потреба переогляду, але людина знаходиться або на окупованій території, або в зоні бойових дій, або за кордоном і ми розуміємо, що  вона не може зробити такий переогляд, всі допомоги та всі виплати продовжено.

Також ми зафіксували ситуацію, коли діти з інвалідністю досягають 18 років і вони є за кордоном або в зоні бойових дій, і відповідно  для того, щоби продовжити їм, вірніше їм потрібно просто перепризначати, тому що дитина не має групи інвалідності, а доросла людина вона вже має мати у висновку визначено перша, друга чи третя це група з інвалідністю, і відповідно є потреба повністю переформатовувати. Але ми розуміємо, що для ряду людей,  це також буде  неможливо. Відповідно підготували проект Постанови Кабінету Міністрів для того, щоби продовжувати ту виплату, яка їй була призначена, аж до можливості, коли людина зможе пройти переогляд та визначити ту ступінь інвалідності, яка у неї по факту є. Це щодо виплат.

Тепер хочу звернути також увагу на реабілітацію. Отже, ми переходимо на нові стандарти реабілітації, які діють у світі, і, по суті, враховуючи те, що зараз бачимо, намагаємося забезпечувати вчасно та якісно реабілітацію.

Отже, якщо ми говоримо про реабілітацію, то ми можемо її розділяти на дві складові. І так, як вона у нас в міністерстві відбувається, вона також по суті поділена на дві складові. Зокрема, у нас є вісім реабілітаційних державних центрів, на жаль, не всі з них можуть діяти. Зокрема, Лютіж призупинив свою діяльність, тому що там прямі попадання, влучання російських ракет. І ми зараз активно займаємося з міжнародними донорами, щоб поремонтувати цей заклад і щоб він мав можливість відновлювати свою роботу, тобто в процесі з такими ремонтними роботами. Та сама ситуація спіткала, на жаль, і Миколаївський реабілітаційний центр, там також влучання. І з урахуванням взагалі на обсяг, скажемо так, бомбардувань самого міста Миколаєва, робота їх суттєво зменшена, призупинена. Всі центри, які є, чотири з них призначені для людей з інвалідністю дорослого віку, а чотири для дітей. Насправді дуже різні види реабілітації робили, два з яких, якщо ми говоримо про дорослих, це була професійна реабілітація, зокрема Лютіж та у Вінниці заклад, і тільки Галичина, по суті… І третій,  Донбас, так само він релокований у нас зараз і працює по суті як соціальний хаб, така соціальна реабілітація.

Якщо ми говоримо про реабілітацію по 309 Постанові, то весь обсяг коштів закладено, вона продовжується і буде продовжуватися на наступний рік, ми не зменшували там жодних видатків. Тому звертаю вашу увагу, щоб активно посилати людей, батьків, які звертаються за такою реабілітацією для дітей, в ті реабілітаційні центри, які визначені відповідно до переліку, які мають ліцензію закладів охорони здоров'я, і продовжувати таку реабілітацію.

Щодо дорослих людей. Реабілітовувати людину, коли вона вже отримує інвалідність, є надто пізно. Тому сьогодні у нас із Міністерством охорони здоров'я досягнуто угоди такої спільної, і зараз вже по суті  буде Постанова Кабінету Міністрів, я сподіваюсь, цього або наступного тижня кінцево ухвалена. Вона проходить останні погодження, за якими ми запускаємо мультидисциплінарні команди Міністерства охорони здоров'я, доєднаємо туди наших соціальних працівників та наших протезистів-ортезистів. Що це дає? Це дозволить, по суті, хлопцям нашим, які зараз реабілітуються і потрапили з пораненнями в лікарні, зразу отримувати протези і, по суті, весь комплекс реабілітаційних днів з першого дня захворювання чи травми.

Сьогодні визначено маршрутами 17 таких закладів, де будуть сформовані повноцінні мультидисциплінарні команди. Ми взаємодіємо з міжнародними організаціями, вони нам допомагають методично, проводять навчання. Також ми взаємодіємо із керівником європейської організації ISPO,  це європейська асоціація протезистів-ортезистів, які проводять у нас моніторинг та допомагають нам вибудувати освіту протезної, яка, на жаль, поки що у нас цієї освіти як такої немає, тільки в рамках трастового фонду НАТО було підготовлено 20 фахівців. І то це фахівці другого рівня складності, тобто не першого, у нас немає рівня магістра фахівців, ми будемо над цим працювати. Тому що, мені здається, це потенціал України здобути, мати можливість, скажемо так, сформувати повноцінну, якісну освіту до найвищого ступеню цієї освіти.

Тому хочу звернути увагу, що наразі для нас важливо, щоби реабілітація починалася якомога раніше і навіть не залежала від ступеню інвалідності. Тому законами ще в травні було змінено про те, що реабілітація надається тим, що постраждали без загального ступеню інвалідності.

Що таке реабілітація? Це поновлення функціонування. Тобто якщо у мене в результаті травми, не знаю, ще якогось захворювання не працює рука, то зі мною реабілітологи будуть працювати до того часу, поки максимально не зафіксують прогрес відповідно моєї рухомості цієї руки, поки не буде досягнуто цілі реабілітації. Сама ж інвалідність, її суть, призначається тоді, коли ми вже не можемо поновити функціонування. Тобто ми фіксуємо відсоток втрати працездатності станом на сьогодні або по МКФ відсоток втрати функціонування, який не може бути поновлений, і відповідно тоді вже людині призначається допомога або даються рекомендації, як вона може функціонувати.

Щодо людей з інвалідністю. Так, є потреба в періодичній, по суті, абілітації, підтримці його стану функціонування, щоб не погіршувався, тому що він вже не може покращитися. Коли людина на візку, вона вже не встане, як би ми не говорили, і є потреба в системній реабілітації, підтримуючи її. Але і це ми також робимо, і пакети, які передбачені НСЗУ, вони включають і реабілітацію для людей з інвалідністю, за скеруванням сімейного лікаря вона буде набагато швидшою. Тому що два наші реабілітаційні заклади, один з яких тільки "Галичина", по суті, займався реабілітацією спинальників, допомагав поновлювати їхній стан і підтримувати їхній стан здоров'я, це надто мало. Ми розширюємо кількість таких закладів і ми вже побачили, коли йдуть та йде реабілітація за вибором людини і така реабілітація здійснюється щодо дітей, і там більше 130 закладів, і це все заклади охорони здоров'я. Тому що робити хоч би якісь втручання, що стосується здоров'я людини без лікаря, не можна, ні один фахівець соціальної сфери не матиме таких компетенцій і може пошкодити людині. Разом з тим, мультидисциплінарна команда включає як ерготерапевта, так фізичного терапевта, так і психолога обов'язково, ну, і в тому числі протезиста- ортезиста, як я вже сказала, що є по суті новацією.

Крім того, зараз ми опрацьовуємо стандарт соціальної реабілітації. У нас передбачено Законом України "Про соціальні послуги" послуга соціальної реабілітації. І загалом, я вважаю, що тема соціальних послуг у нас, на жаль, поки не розкрита, ми фіксуємо неможливість або скорочення обсягу надання соціальних послуг для людей з інвалідністю, а це є критично важливо. І коли проводилось опитування, ми побачили, що є потреба і в соціальні реабілітації, і в соціальній адаптації, і в здійсненні  денного догляду, і в здійсненні постійного догляду. І от для цього і структур, і фахівців є поки що замало. Відповідно наші дії: ми домовилися із ЮНІСЕФ, розуміючи… Ну, хочу також зразу щоб всі розуміли, і тут немає сенсу приховувати: на жаль, сьогодні військовий бюджет не дозволяє нам розширювати програми. Все, що ми заробляємо, воно витрачається, по суті, на війну. І в нас є конкуренція платіжок. Будь-яка перша платіжка, яка появляється в казначействі від відомства оборони, буде погашена першою. Друга платіжка - погашаються прямі виплати соціальні. І тільки після того, якщо в бюджеті, в казначействі залишаються кошти обігові, закриваються всі наступні платіжки по часу. Відповідно розвиткові програми фізично, органи місцевого самоврядування знають, не виплачуються, тому що черга цих платіжок не дозволяє нам опуститись до цього рівня, ми закриваємо тільки базові потреби. Відтак все інше, що стосується покриття тих потреб, які державний бюджет не може покрити - тому що ми навіть соціальні виплати, по суті, за рахунок міжнародних донорів закриваємо, у нас є прямі бюджетні трансферти з міжнародних організацій в бюджет для покриття тих чи інших видатків, - ми окремо покриваємо за рахунок прямих домовленостей. Так от, для розвитку соціальних послуг ми домовилися про доплати заробітної плати фахівцям соціальної сфери, тобто фахівцям з соціальної роботи, тим, хто надають соціальні послуги. І такий проект, я впевнена, з січня місяця у нас вже почне працювати і ми зможемо доплачувати нашим фахівцям, щоб їх ставало більше, щоб їхній рівень заробітної плати був більш якісним.

Також ми домовилися, і вже розпочався пілот - фінансування соціальних фахівців в лікарнях, - щоб ті люди, бійці, які потрапляють в лікарні, могли швидко отримати весь комплекс необхідної підтримки і розуміли, які документи вони … (Не чути) дії та заходи вони матимуть від держави і взагалі від суспільства, враховуючи їхній стан.

Так само ми розпочинаємо пілот по соціальних фахівцях і фінансуванню соціальних фахівців у всіх перинатальних центрах, для того щоби матері мали супровід та підтримку, якщо у них є дитина з порушеннями і є потреба в ранньому втручанні. Ми домовилися із ЮНІСЕФ про фінансування, продовження фінансування центрів раннього втручання, бо ми розуміємо, наскільки зараз це важливо, щоби кожна сім'я, яка стикається з проблемою можливої інвалідності або якихось порушень в дитини при народженні, змогла отримати вчасну і якісну допомогу.

 Паралельно ми працюємо ще над рядом інших проектів, в тому числі із швейцарцями, щоби допомогти нашим психоневрологічним інтернатам і утримати в громадах тих людей, в яких можуть виникати психічні захворювання, і щоб їх не інституціоналізували. Ми розпочали проект перетворення інтернатів в підтримане проживання, і розуміємо, що це дуже непроста історія, тому що там треба провести комплексну оцінку потреб, зрозуміти, чи можуть бути і скільки людей може бути ще соціалізовано, скільки можуть проживати самостійно, скільки можуть проживати тільки під постійним доглядом, а скільком потрібен просто геріатричний догляд.

Також ми два наші санаторії... ну, не повністю, частково переводимо під прихисток з доглядом для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю одиноких, тому що це та категорія людей, яку, по суті, найважче забезпечити. Вони залишилися на лінії зіткнення і не можуть бути евакуйовані через те, що вони не мають куди евакуйовуватися, надто мало місць є доступних з доглядом для таких людей. І ми зараз домовляємося також з міжнародними партнерами, щоби додатково закуповували вони послугу догляду для людей похилого віку одиноких і для людей з інвалідністю одиноких, які потребують допомоги в самообслуговуванні. Це також наш проект.

І останнє, на що я хочу звернути увагу, це тема працевлаштування. Тут також є нюанси. В нас, по суті, ті адміністративно-господарські санкції, за рахунок яких фінансуються наші реабілітаційні центри, їх немає, в нас величезний недобір. Ми розраховуємо і через те 2 мільйони гривень ми додатково з державного бюджету переспрямували для фінансування реабілітаційних центрів, щоб вони могли закривати свої господарські потреби на кінець року. На наступний рік, я думаю, що таких надходжень буде ще менше, тому що левова частка надходжень все ж таки надійшла до початку повномасштабного вторгнення. Відповідно є величезна необхідність змінювати існуючу ситуацію з підтримкою працевлаштування людей з інвалідністю. Тому я дуже сподіваюся на те, що Закон 5344 буде ухвалений.

До речі, хочу принагідно подякувати Вікторії Назаренко, тому що саме вона першою дала мені цю польську модель, перекладений законопроект, на основі якого ми, по суті, сформували існуючу модель. Він повторює і види спеціалізованих підприємств, і вибір, і цільовий внесок. І я вважаю, що це дуже гарна і дуже працююча модель, яка працює в Польщі, ми з ними спілкувалися багато разів. І вона, очевидно, допоможе нам вийти з тієї ситуації, яка склалася, розвантажить судові зали, зменшить кількість коштів, які ми витрачаємо на судові збори, і допоможе більше коштів отримувати на підтримку для людей з інвалідністю. А, разом з тим, не буде таким, скажемо так, як дамоклів меч, тягарем для роботодавців, які поки що емоційно, я б так сказала, не готові працевлаштовувати людей з інвалідністю і вдаються до різних механізмів, в тому числі оренду трудових книжок.

Також в мене вчора відбулася зустріч, і я думаю, що вона ще буде продовжуватися, із Тетяною Бережною, із службою зайнятості, де ми хочемо розширити кількість видів підтримки для людей з інвалідністю, активних програм зайнятості. Тому що я вважаю, що відсутність активного супроводу, відсутність додаткових активних підтримок і є, напевно, тим бар'єром, що сьогодні не дозволяє людям з інвалідністю активно працевлаштовуватися. Тому що, за даними Пенсійного фонду, дані ми брали у вересні, всього 400 тисяч людей працює, а це 16 відсотків від всіх людей, що зафіксовані людьми з інвалідністю. Я розумію, що, напевно, є ще такі, які працюють з третьою групою і просто не подавали своїх даних про те, що у них є інвалідність. Але знову ж таки це говорить про те, що люди бояться показувати свою інвалідність роботодавцям і приховують її. Тому ми мусимо працювати і з роботодавцями, і з людьми з інвалідністю з тим, щоб їх взаємовідносини були більш зручними, комфортними для обох сторін.

Що в цьому передбачається? Обов'язкова соціальна послуга, яку треба фінансувати, яку, я думаю, ми будемо комплексно в супроводі працевлаштування фінансувати як для людини з інвалідністю, так і для підприємства, яке приймає таку людину з інвалідністю.

Що це нам дає? Я в цьому бачу якраз розширення взаємодії з нашим громадським сектором. Тому що я впевнена, що громадські організації є найкращими провідниками і найкращими надавачами саме такої послуги. У вас є найбільша і найкраща експертиза в форматі супроводу і надання соціальних послуг для людей з інвалідністю. Тому я би хотіла, щоби ми переформатували закупівлю соціальних послуг і мали можливість саме звернути увагу більше на недержавний сектор та саме більше в організації закуповувати такої послуги, яка буде і  гнучка, і більш  фахова, і також дозволить її давати регіонально розширено. Органи місцевого самоврядування не завжди знають, як це робити, не завжди розуміють, як її створювати, і, по суті, мислять категоріями установ, а нам воно не завжди такий спосіб потрібно.

Також ми плануємо розширити кількість цих підприємств, що будуть соціальними та отримуватимуть державну підтримку за загальним принципом, тих 50 відсотків плюс людей з інвалідністю, які вже і сьогодні існують. Але, на жаль, це тільки підприємства, що засновані громадськими організаціями, ми хочемо, щоб це були будь-які підприємства.

Разом з тим, звертаю увагу, для підприємств громадських організацій ми не зменшуємо жодної пільги, яка передбачена для вас чинним законодавством. Податковий кодекс існує, в якому ці пільги передбачені, зміни туди не вносяться, і відповідно всі пільги будуть передбачені. Ми приведемо зміни, скажемо так, ... (Не чути)  в "Перехідних  положеннях" до того, щоби всі пільги продовжували існувати і навпаки були розширені на нові підприємства, що виконуватимуть нормативи і працевлаштовуватимуть 50 відсотків плюс людей з інвалідністю.

Також я вважаю, що дуже важливо нам соціалізувати людей з глибокими інвалідностями, такого виду соціальних підприємств, як захищені майстерні, у нас немає. Я впевнена, що це також додаткова можливість для громадських організацій і вже є дуже багато таких ініціатив, як Влад Малащенко, який  багато років працює, і інших людьми з інвалідністю, особливо ментальними інвалідностями. І я думаю, що створення такого типу дозволить нам надавати державну підтримку для цих організацій, їх розширювати, збільшувати і соціалізувати наших людей з інвалідністю, якщо у них продуктивність праці є не дуже високою і вони потребуватимуть більше дотацій для того, щоб мати хоч якусь зайнятість та включеність. Це, я думаю, з основного.

Ясно, що в нас ще є дуже багато ідей, які би ми хотіли і будемо втілювати обов'язково. Але щоб не забирати час і можливість виступити іншим учасникам, наразі дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Оксано Іванівно, за таку змістовну доповідь.

Знаю, що зараз дуже непрості часи і потрібно спробувати реалізовувати будь-які ідеї, навіть неймовірні ідеї, які, можливо, викликають критику, можуть принести реальне благо і в майбутньому, коли більш детально опрацюємо ці історії.

Там Вікторія Назаренко підняла руку. Я думаю, що слово для репліки дамо. Пані Вікторіє.

НАЗАРЕНКО В. Пані Оксано, Сергію Дмитровичу, перш за все щиро дякую за те, що ви мене так високо оцінили. Але все ж таки я дуже прошу, бо вболіваємо за справу разом з вами однозначно, розумієте. І бачимо, що проблем дуже багато.

Комітет з прав людей з інвалідністю випустив оцю останню редакцію по 27 статті. Давайте зберемося, терміново зберемося на Zoom і ще до того, як у зал зайде законопроект, все ж таки переговоримо, розумієте. Тому що те, що ми читаємо, то це трішки не так, розумієте. І воно... дуже боїмося, що так буде.

Дякую. Перепрошую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Вікторіє, дивіться, значить, комітет уже прийняв рішення, ухвалив рішення, щоб його винести в зал, і він буде в залі цей законопроект. Але в будь-якому випадку буде це питання доопрацьовуватись до другого читання. Тому я думаю, що ми там дуже ефективно пропрацюємо, і це задовольнить всіх стейкхолдерів цього законопроекту. Ми попрацюємо. Я точно буду, тому що я голова робочої групи буду цієї. І думаю, що ми там знайдемо вже якусь таку золоту середину, щоб був і певний перехід, і певне задоволення всіх уже безпосередньо людей, які будуть користуватися цим законопроектом. Дякую вам за оцінку діяльності високу Кабінету Міністрів.

Я наступне слово передаю раднику – уповноваженому Президента України з питань безбар'єрності Ломакіній Тетяні Анатоліївні. Будь ласка, запрошую.

ЛОМАКІНА Т.А. Доброго дня, всім учасникам! Дуже рада всіх вітати. Дійсно, сьогодні ми почули ґрунтовну доповідь Міністерства соціальної політики про ті важливі кроки, що планується зробити, незважаючи на складний стан в країні.

Я хотіла би показати вам результати опитувань, які зробили декілька громадських організацій, це і Національна асамблея, і Let`s Help, і Асоціація людей, що живуть з  психоневрологічними порушеннями. В це опитування увійшли близько 3 тисяч осіб, скоріше це ті люди, з якими працюють ці організації. Але для нас це дійсно картина, на яку треба звернути увагу, тому що ми маємо пропрацьовувати системні кроки.

Якщо можна, наступний слайд. Ось ми бачимо, що люди з інвалідністю під час військових дій потребують дуже сьогодні базових потреб. Це і продукти харчування, і продукти медицини, і гігієна, і програми грошової підтримки. І ми знаємо, скільки робиться сьогодні і міністерством, і на рівні громад, і також за підтримки міжнародних партнерів. 

Якщо ми подивимося наступний слайд, ми можемо побачити більш конкретні виклики, з якими стикаються люди з інвалідністю. Ви можете їх почитати. Я просто буду зразу коментувати, що зараз відбувається  розроблення стратегії безбар'єрного простору на 2023-2024 рік. Ми взяли всі ці питання, безперечно, до уваги і думаємо над тим, як це впроваджувати на національному рівні. Але в той же самий час, ми маємо розуміти,  що всі люди з інвалідністю, вони є такими, що мешкають в громадах. І органи місцевого самоврядування за розподілом повноважень сьогодні є такими, що мають забезпечити і соціальну підтримку, і всі соціальні послуги на рівні громади.

Тож нам треба з вами також долучати  сьогодні до наших важливих і круглих столів, і дискусій, і на національному, на регіональному і на місцевому рівні представників громад і  територій. Тому що більшість роботи  має бути забезпечено саме на рівні громад. І ми розуміємо, наскільки сьогодні люди вкладаються, наскільки в них сьогодні також не вистачає і людських ресурсів, і не вистачає грошових ресурсів. І тут ця підтримка, про яку сказала пані Оксана, про те, що буде доплата для соціальних працівників на рівні громад для фахівців соціальної сфери, це надзвичайно потужна буде підтримка саме для громад.

Але тут важливо, що все ж таки цю дискусію з місцевим самоврядуванням треба також розпочинати. І я дуже звертаюся і до комітету з цього приводу, тому що ми пам'ятаємо, що в 2016 році були децентралізовані видатки на фінансування саме соціальних послуг і передані на рівень громад, і сьогодні нам треба просто нагадати про це, і сказати: ви маєте повноваження, ви маєте сьогодні фінансування. Да, воно малесеньке, але ж воно є, і сьогодні ми маємо подивитися, як допомогти місцевим громадам в тому, щоб вони, дійсно, впоралися з цими викликами. Чому? Тому що, ще раз, людина з інвалідністю проживає в громаді. Треба, щоб до неї вийшов соціальний працівник, щоб він поговорив з нею, дізнався, як її стан справ.

Насправді дослідження, які сьогодні проведені, показують, що є люди, які проживають в родинах, і там ситуація більш-менш; а ті люди, що проживають окремо, ті старші люди пенсійного віку, що проживають окремо, сьогодні вони, дійсно, потребують і уваги, і підтримки. І нам треба над цими питаннями також думати.

Щодо всіх важливих інших викликів, я також сьогодні вдячна громадським організаціям, які беруть активну участь і надіслали свої пропозиції до плану заходів з розвитку безбар'єрного простору на 2023-2024 рік. Сьогодні все це в опрацюванні, і найближчим часом Міністерство громад і територій готує наступну зустріч з громадськістю, з тим щоб показати, які з цих напрацювань будуть включені саме в план заходів.

Тож я всім дякую, і дуже сподіваюсь сьогодні на плідну розмову. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тетяна Анатоліївна, за змістовну доповідь.

Відповідно питання по децентралізованих послугах та фінансуванню: а це в розрізі кожної громади? Напевно, ми почнемо діалог, щоб в розрізі кожної громади отримати, що вони роблять, надають які послуги, і відповідно, як використовується фінансування. Тому що, як завжди, громади кажуть, що недостатнє фінансування і будь-що, що ми надаємо, що ми не просимо, вони просять відповідно на це кошти. Тому  потрібно це питання довивчити, і я точно знаю, що як би з Анатолієм Дмитровичем ми вивчимо це питання і більш детально опрацюємо. Дякую вам, Тетяно Анатоліївно.

Наступним запрошую  до виступу генерального директора Директорату соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України Приходька Руслана Вікторовича.

Руслан Вікторович, прошу.

ПРИХОДЬКО Р.В. Доброго дня, шановний Сергій Дмитрович! Доброго дня, Анатолій Дмитрович! Доброго дня шановні колеги і всі присутні! Перш за все хотів би сказати, що відповідно до нашого положення Міністерство у справах ветеранів України займається питаннями формування та реалізації політики по соціальному захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, і дана категорія для нас є однією з найпріоритетніших, тому дуже багато уваги приділяється вказаній категорії.

Перш за все хотів би сказати, що в цьому році до нас надходили чисельні звернення від осіб з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з тим, що вони не могли пролонгувати дію своїх посвідчень для того, щоб отримувати і користуватися всіма пільгами, передбаченими законодавством України.

Дуже дивна ситуація склалася, оскільки Міністерство охорони здоров'я врегулювало питання пролонгації безпосередньо груп інвалідності для осіб, які їх мають терміновими. Тобто вони автоматично пролонгуються на період правового режиму воєнного стану і шість місяців після цього. Тому нами безпосередньо було проведено комунікацію відповідно з іншими центральними органами виконавчої влади, які дотичні до цього процесу, і напрацьовано відповідно проект постанови Кабінету Міністрів, який наразі погоджено з усіма центральними органами виконавчої влади і направлені до Кабінету Міністрів для того, щоб особи з інвалідністю внаслідок війни так само могли автоматично продовжувати дію своїх посвідчень і отримувати відповідно пільги, передбачені законодавством України.

Другим, що хотів би сказати, це те, що внаслідок військової агресії, збройної агресії Російської Федерації проти України, починаючи з 2014 року, значна кількість осіб, які безпосередньо приймали участь у захисті Батьківщини, отримали поранення, контузії і каліцтва, які в подальшому викликали встановлення їм груп інвалідності і вони отримали відповідні статуси осіб з інвалідністю внаслідок війни, і так само багато осіб, чиє житло було зруйноване або пошкоджене внаслідок відповідної збройної агресії. Тому, починаючи з 2015 року, відповідно в державі запроваджені бюджетні програми по забезпеченню вказаних категорій житлом. У минулому році нашим міністерством безпосередньо було проведено дуже велику роботу і завдяки Президентові України нам було передбачено в Законі України про Державний бюджет на 2022 рік кошти в обсязі 5,5 мільярда гривень для того, щоб забезпечити порядку 4300 осіб житлом. Але внаслідок збройної агресії вказані кошти відповідно до 401 Постанови нами були переведені в резервний фонд.

Попри це хотів би зазначити і подякувати, користуючись нагодою, шановним народним депутатам, що підтримали відповідно вже в Законі України про Державний бюджет на 23-й рік передбачені відповідні кошти в обсязі 5,5 мільярда гривень, що дасть змогу забезпечити дуже велику кількість осіб з інвалідністю внаслідок війни власним житлом. Це буде, я думаю, рекордно по відношенню до всіх попередніх років незалежної України.

Також хотів би зазначити про те, що нашою командою безпосередньо розроблено проект постанови Кабінету Міністрів, який в травні цього року вже було прийнято, що дозволило нам запустити новий механізм організації психологічної реабілітації захисників та захисниць України, а також осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Вказаний механізм дає можливість зосередити нашу увагу на таких ключових факторах як доступність, а ще безпосередньо ми передбачили в даній постанові можливість самозвернення, де безпосередньо особи можуть напряму звертатися до закладів. Перелік закладів чітко визначений і розкритий на офіційному сайті Міністерства у справах ветеранів України. Також у даній постанові передбачено будь-який варіант отримання даних послуг, можуть бути надані як стаціонарно, амбулаторно, в тому числі шляхом виїзного обслуговування мультидисциплінарними командами або за бажанням отримувача там дистанційно в будь-якій формі.

По-друге, це якість. Оскільки всі фахівці охорони психічного здоров'я, які працюють з нашою категорією в медичних закладах, з якими у Мінветеранів безпосередньо укладені договори, проходять відбір з урахуванням їх освіти, досвіду та безперервного формального та неформального  професійного розвитку.

Організація роботи шляхом створення мультидисциплінарних психологічних команд, які працюють на основі кейс-менеджменту. До психологічного юніту медзакладів входять відповідно фахівці медичного і немедичного профілю, які у взаємодії з лікуючим лікарем пацієнта розробляють та реалізують програми реабілітації відповідно до індивідуальних потреб отримувача послуг. Також це координація психологічного юніту  здійснюється в тому числі лікарем-психіатром.

Також Мінветеранів використовує всі інструменти і можливості національної програми психологічного здоров'я та психологічної підтримки першої леді України. Залучає фахівців до постійного навчання, підвищення кваліфікації, в тому числі навчання на платформах іноземних партнерів, що дає можливість постійного професійного росту відповідних фахівців. Також створено можливості постійної методологічної підтримки фахівців, які працюють в медичних закладах, з нашими категоріями, і відповідно створені і в будь-якому вигляді телеграм-чати і інші можливості для того, щоб оперативно вирішувати всі необхідні питання. Ну, і багато іншого.

Відповідно до цієї постанови також передбачена системність. Але так, щоб не займати час, буду  максимально коротко. Також що хотів би зазначити. Для нас виклики, які постали в 2022 році, сформували для нас нові завдання, безпосередньо зробити  всю систему соціального захисту більш гнучкою. Для цього Мінветеранів на сьогоднішній день для себе визначає як головними завданнями відповідні галузі зробити максимально доступними.

Оскільки багато осіб і в тому числі особи з інвалідністю внаслідок війни стали вимушеними переселенцями в цьому році, ми внесли відповідні зміни і в постанову Кабінету Міністрів  стосовно забезпечення житлом для того, щоб дати можливість більш гнучко підходити, щоб особи могли  придбати житло не тільки в тих областях, в яких вони знаходилися попередньо на житлових квартирних обліках, а і в будь-якій іншій області, куди особа  стала вимушеним переселенцем.

По-друге, перед нами зараз стоїть завдання, і ми активно над цим працюємо, для того, щоб оцифрувати механізми надання всіх послуг. Наразі відбувається активна робота безпосередньо з Дією для того, щоб всі ці послуги ми могли розвивати через Дію. Також другим ключовим важливим моментом є, безпосередньо на сьогоднішній день ми проводимо роботу з ЦНАПами, і для нас є завдання масштабувати систему єдиного входу ветеранів і осіб з інвалідністю внаслідок війни через будь-який ЦНАП України, що дасть можливість зробити найбільш наближеним.

І з практики хочу сказати, що всі ЦНАПи на сьогоднішній день, вони передбачають інклюзію, дають все ж таки набагато кращі можливості і умови для того, щоб особи отримували безпосередньо пільги на послуги, аніж, скажемо так, як раніше було, через органи соцзахисту населення або інші владні установи, які, на жаль, не мають відповідних інклюзивних облаштувань. В цілому все, готовий відповісти на будь-яке запитання і відкритий до співпраці.

Дякую, пане головуючий. Колеги, конструктивної роботи бажаю всім. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Руслан Вікторович.

Я знаю, що ви людина, яка безпосередньо допомагає і розвиває напрямок допомоги безпосередньо у справах ветеранів, і вас це турбує, вам це болить, вам дякую за дуже ефективну роботу.

Наступне слово хочу передати Бережна Тетяна Василівна, заступник міністра економіки України. Прошу до слова, Тетяна Василівна.

БЕРЕЖНА Т.В. Доброго дня, пане Сергію! Доброго дня всім учасникам нашої зустрічі! Дякую за дуже важливі теми, які піднімаються на сьогоднішньому заході. І від себе зазначу, що найбільш гідним способом забезпечення соціальної рівності людей з інвалідністю, особливо в час війни, є надання можливості самореалізації та досягнення ними економічної незалежності. Тому соціальна реабілітація людей з інвалідністю – це перш за все забезпечення їх зайнятості.

І Мінекономіки разом з Державною службою зайнятості співпрацюють у пошуку шляхів вирішення питання працевлаштування та надання соціальних послуг. Оскільки наразі велика частина наших громадян втратила роботу і засоби для існування, і, зокрема, такими особами є особи з інвалідністю. Тому через зниження кількості вакансій в цілому на ринку праці особам з інвалідністю стало набагато важче реалізувати своє право на працю. Проте за сприяння Державної служби зайнятості особи з інвалідністю мають можливість працевлаштуватись на створені та пристосовані для них робочі місця на підприємствах, установах та організаціях, у фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору. І, якщо говорити про показники з працевлаштування безробітних осіб з інвалідністю за 2022 рік, то за 10 місяців 2022 року силами Державної служби зайнятості було працевлаштовано майже 46 тисяч осіб з інвалідністю. Якщо говорити про кількість вакансій, на які, за інформацією роботодавців,  могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю, то за 10 місяців поточного року, на жаль, таких вакансій лише 11 тисяч. В порівнянні з 2021 роком таких вакансій було майже 30 тисяч.

Крім того, за сприяння Державної служби зайнятості особи з інвалідністю можуть пройти професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Мені тут подобається думка Галини Миколаївни Третьякової про те, що перепідготовка – це не цілком вдале слово, більш доцільно казати отримали нову кваліфікацію. Тому що перепідготовка –  це начебто нівелювання того, що було раніше. З метою досягнення відповідності між професійними навичками та вимогами роботодавців. І таким чином у січні-жовтні 2022 року професійним навчанням таким було охоплено майже 2 тисячі осіб з інвалідністю, і після проходження такого професійного навчання, яке було організоване силами Державної служби зайнятості, було працевлаштовано 1,5 тисячі осіб з інвалідністю. Зрозуміло, що це не ті показники, якими можна хвалитися, це дуже мало, але зараз розповім про те, що ми робимо для того щоби працевлаштування людей з інвалідністю було більш активним.

Більше того, можна отримати силами Державної служби зайнятості послуги з профорієнтації для ... (Не чути)  зміни професії з врахуванням потреб ринку праці. І так впродовж січня-жовтня 2022 року за сприяння Державної служби зайнятості 41 тисяча осіб з інвалідністю скористалась профорієнтаційними послугами таким чином.

Проте, як я сказала, зараз запроваджується за допомогою тих можливостей, які були прийняті в Законі 2226, деякі механізми сприяння працевлаштуванню особам з інвалідністю, в тому числі і внаслідок війни, так.

Я назву деякі з них. Вони, можливо, вам всім відомі, але нагадаю. Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує строком не менше, ніж на один рік, зокрема, осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку та які перебувають в статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, буде компенсуватися 50 відсотків фактичних витрат на оплату праці, але не менше розміру мінімальної  заробітної плати. Тривалість такої компенсації становить шість місяців, тобто це один з тих активних програм зайнятості, про які згадувала і пані Оксана Жолнович, які будуть стимулювати роботодавців працевлаштовувати осіб з інвалідністю. Крім того, роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштує строком на не менше, ніж два роки особу, яка перебуває у статусі зареєстрованого безробітного протягом шести місяців, це може бути також особа з інвалідністю, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше  подвійного розміру мінімального страхового внеску і тривалість  такої компенсації становить 12 місяців.

Крім того, я хотіла б зазначити, що з метою пришвидшення працевлаштування осіб з інвалідністю з числа  безробітних, а також тих, хто шукає роботу, запроваджено інститут спеціалізованого кар'єрного радника з питань інклюзивного працевлаштування, який діє в Державній службі  зайнятості. Проте також хочу зазначити, що частковим вирішенням проблеми працевлаштування осіб з інвалідністю можуть стати застосування роботодавцями таких форм організації трудової діяльності, як гнучкий та дистанційний режим роботи, зокрема, надомна форма праці. Така  можливість вже є законодавчо врегульована.

Крім того, просимо звернути увагу на можливість укладення нової особливої форми трудового договору – це трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Це, зокрема, хороша нагода для осіб з інвалідністю, які в силу обставин не можуть працювати повний день. Так званий трудовий договір з нефіксованим робочим часом є аналогом іноземного zero-hours contract, який застосовується у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Угорщині тощо.

Тому насамкінець завершу тим, що у нас є пропозиція спільно з Фондом соціального захисту людей з інвалідністю, Міністерством соціальної політики в комунікаційних кампаніях висвітлювати питання застосування гнучких графіків… гнучких дистанційної та надомної форм праці та трудових договорів з нефіксованим робочим часом, щоб зробити працевлаштування осіб з інвалідністю більш комфортним. Ми, в свою чергу, будемо використовувати можливість створення нових, активних програм зайнятості для того, щоб активізувати працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки, нагадаю, що законопроектом 2622 Кабінет Міністрів отримав можливість створювати активні програми зайнятості в залежності від потреби, яка виникла на цей момент. А зараз ми розуміємо, що працевлаштування осіб з інвалідністю є особливо гострою проблемою, особливо за наслідками війни.

Тому дякую всім за цю цікаву дискусію. І сподіваюся, що ми досягнемо тих цілей, які зібрали нас сьогодні. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тетяна Василівна, за виступ. Дякую за роботу вам і за підтримку людей з інвалідністю.

Наступним до виступу запрошую нашого голову підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Остапенка Анатолія Дмитровича. Прошу до слова, Анатолій Дмитрович.

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня всім присутнім. Хочу подякувати своєму колезі, голові підкомітету, який займається питаннями соціального захисту осіб з інвалідністю Гривку Сергію Дмитровичу за підняте вкрай важливе питання – питання проблем осіб з інвалідністю, які виникли під час військової агресії Російської Федерації в нашій державі. Та від себе хочу зазначити наступне.

Підтримка ветеранів, осіб з інвалідністю – це запорука сильного нашого війська та міцної держави. За ініціативи першої леді України Олени Зеленської прийнята Національна стратегія "Без бар'єрів" зі створення безбар'єрного простору в Україні до 2030 року, була затверджена, і план заходів реалізовується з 2021-го та в 2022 році.

Держава, де суспільство шановливо ставиться до колишніх фондів, не має проблем з мобілізацією, небажанням служити та недоукомплектованим або неякісним укомплектованим військом. Ветерани, про яких дбають найкращі наші представники держави, і ветерани наші є найкращими рекрутами і промоутерами військової служби.

У світі існує кілька моделей підтримки ветеранів. Залежать вони від рівня розвитку суспільства, традицій та культурних цінностей. Так, скажемо, у Великій Британії, що велику частину своєї багатовікової історії провела у перманентному стані війни, основну підтримку ветеранів надає британський народ. Держава виконує лише координаційну функцію між різними громадськими організаціями, фондами та приватними ініціативами, що розробляють і імплементують проекти підтримки ветеранів. У Британії система соціального захисту ветеранів діє на основі суспільного договору, в якому основне і єдине положення полягає в тому, що суспільство зобов'язується забезпечувати однакове ставлення та рівень можливості як людям, котрі воювали і ризикували життям заради держави, так і громадянам, котрі до військової служби не мали жодного відношення. Це правило вже давно стало звичаєм, а тому роль держави у підтримці ветеранів у Великій Британії мінімальна.

У державах з іншими традиціями, але з чітким розумінням значення суспільного дбання про ветеранів, дбайливе ставлення до ветеранів забезпечується через спеціально створені структури. У Сполучених Штатах Америки, в Канаді, Австралії, Новій Зеландії це Міністерство у справах ветеранів. Зазначені відомства відповідають за формування та реалізацію політики держави у сфері підтримки ветеранів. За величиною бюджетних видатків за кількістю працівників ветеранські міністерства поступаються хіба що бюджетом Міністерства оборони даних країн.

На сьогодні Міністерство у справах ветеранів України для ветеранів з інвалідністю стає прикладом відкритості і прозорості. Там постійно відбуваються регулярна комунікація та консультація з ветеранами основними стейкхолдерами процесу. Міністерство закладає основу нової культури спілкування між владою та громадськістю, що своєю чергою значною мірою сприяє відновленню довіри і ефективності взаємодії. Як зазначалося в доповіді генерального директора Директорату соціального захисту Міністерства у справах  ветеранів України, міністерство дуже багато робить і особливо в тих напрямках, де говориться про ветеранів з інвалідністю. Звичайно, ми як народні депутати маємо чітко вибудовувати систему пільг та державних гарантій для комфортного існування як ветеранів з інвалідністю, так і осіб з інвалідністю.

Я дякую всім, хто проводить цю титанічну роботу, хто  прикладає всі зусилля, щоб створити гідну систему підтримки осіб з інвалідністю. Тому дякую за увагу. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Анатолій Дмитрович, дякую вам за виступ.

Наступне слово передаю нашій колежанці Білозір Ларисі Миколаївні, народному депутату України. Лариса Миколаївна, будь ласка.

Лариса Миколаївна є чи немає? Лариса Миколаївна, ви з нами?

БІЛОЗІР Л.М.  Да. Доброго дня! Мені буквально 10 секунд, зараз.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозумів. Почекаємо.

БІЛОЗІР Л.М.   Я зараз у Варшаві  і тому 10 секунд.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добро. Ми вас чуємо.

Немає звуку, Лариса Миколаївна.

БІЛОЗІР Л.М. Чути мене, так?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чутно. Дякую, Ларисо Миколаївно. Прошу.

БІЛОЗІР Л.М. Дивіться, я, на жаль... Вітаю всіх з Варшави. Зараз тут в офісі …(Не чути), звичайно, по питанням України, яка зараз у стані повномасштабної війни.

Дивіться, я постараюся дуже коротко. Я бачу, що тут є і представники Міністерства соціальної політики. Пані Жолнович вже немає тут на засіданні, мабуть, вже виступила і пішла, так?

ЖОЛНОВИЧ О.І. Є. Неправда, я вас слухаю уважно.

БІЛОЗІР Л.М. Пані Оксано, дуже приємно, дуже приємно, що ви з нами.

Дивіться, я по питанню державних реабілітаційних центрів, їх у нас 8 для дітей з інвалідністю. І зокрема, так як я депутатка з Вінниччини, я одразу б хотіла до справи.

У нас є Центр реабілітації "Промінь", це державне некомерційне підприємство. Вже є постанова, наказ, точніше, 283 про реорганізацію державної реабілітаційної установи. Вона зараз у стані якраз реорганізації. І звичайно, величезне занепокоєння, я так розумію, що це хочуть створити державне некомерційне підприємство, так, як всі наші зараз лікарні, і відповідно перевести на платні послуги. І я так розумію, НСЗУ їх буде оплачувати.

Але величезне занепокоєння, до мене звернулися 150 батьків з підписами, керівниця також... скажімо так, людина, яка очолила цей батьківський комітет, пані Донець, вона сьогодні тут, Світлана. Я би хотіла, щоб ви їй дали слово. Дивіться, велике занепокоєння, якщо коротко, що при умові укладання цих договорів з НСЗУ дітям з інвалідністю будуть надавати тільки медичну реабілітацію і то в межах 14 днів у порядку надходження черги і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів 309. Але ще ж є в нас Постанова № 31, вона передбачала комплекс цих послуг, і медичні, і соціальні, надання реабілітаційних заходів від чотирьох разів на рік і більше. І брали там індивідуальне направлення відповідно індивідуальній програмі по кожній дитині відносно особистих потреб. І дуже ми переживаємо, що це буде недоступно, а це буде недоступно. Тому…

ЖОЛНОВИЧ О.І. Можна я відразу ж швиденько відповім. Вибачайте…

БІЛОЗІР Л.М.  Пані Оксана, дайте я договорю.

ЖОЛНОВИЧ О.І. У мене просто зараз захід з Прем'єром і першою леді. І якщо я…

БІЛОЗІР Л.М. Перша леді і Прем'єр – це дуже важливо. Пані Оксана, будь ласка.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Дивіться, ваші побоювання марні. Зразу говорю вам, чому ми робимо це. По-перше, по 31 Постанові реабілітаційні центри утримуються з огеесів. Нема огеесів, от порожньо. Якщо ми залишимо це утримання, то тоді ви ніхто не можете розраховувати ні на яку реабілітацію, тому що грошей на ці реабілітаційні центри просто немає.

Тепер далі, по пакетах медичних гарантій. Це маніпуляція, про 14 днів. Нема такого. Відповідно до пакету медичної гарантії реабілітація має надаватись не менше 14 днів і до повної реабілітації, тобто до повного поновлення функціонування або фіксації реабілітаційного прогресу. Це, на жаль, знову ж таки від незнання виникають певні страхи та побоювання.

Також немає жодного обмеження щодо кількості реабілітації. Крім того, немає знову ж таки обмежень, немає в нас такого поняття – медична реабілітація. Цей заклад, він є, в тому числі, закладом охорони здоров'я вже давно, тому що в нього є медична ліцензія і там працюють лікарі. І ті люди, які там працюють, також фізичні реабілітологи та логопеди, вони залишатимуться і будуть працювати, тому що мультидисциплінарна команда передбачає і їх теж, терапевти мовлення і так далі. Якщо відкрити протоколи, по яких сьогодні забезпечуються пакети НСЗУ, то всі ці фахівці там вже є передбачені. Це раз.

І друге. 309 Постанова повністю покриває можливість так само брати дитині з інвалідністю реабілітацію. Але ви говорите про інше, очевидно. Ви говорите про соціальну послугу денного догляду. Але це не реабілітація. То давайте тоді розділимо, ми говорили з керівником і про це. І я не проти, і знову ж таки його переформатування в державне некомерційне підприємство дозволить йому надавати і соціальну послугу. Але давайте будемо чесні, соціальна послуга забезпечується не державним бюджетом, а органами місцевого самоврядування. А в даному випадку через те, це якраз і показує, що у нас не було стандартів, не було механізмів, кожен надавав що хотів.

Така ж проблема є, що одні і ті самі діти аля реабілітуються цілий рік в Чернівцях, цілий рік одні і ті самі діти, інші не мають доступу. Така ж проблема є і в Луцьку, тому що там теж послуга денного догляду, де є батьки, які водять дітей щодня. Це правильно, це потрібно, але це послуга денного догляду, і ми маємо її так і називати, і чітко розмежовувати: де у нас є реабілітація з відновленням потенціалу, яку ми оплачуємо, а де ми... в нас догляд, який теж дуже потрібний, але тут треба також і місцеву громаду. Тому що їм повезло, що їхній заклад... Наш заклад державний у Вінниці розташований, і це означає, що вінницька громада не має створювати послуги денного догляду для дітей.

Давайте ми окремо з вами і представниками батьків, тому що щоб не забирати сьогоднішній час для всіх, я обіцяю, будь ласка, напишіть мені, назначимо зустріч в Zoom і комплексно, а також за участі органів місцевого самоврядування, проговоримо ту ситуацію, яка виникла. Я добре розумію, про що ви говорите, і я дуже хочу, щоб в нас був рівний доступ до реабілітації всіх дітей, а не тільки тих, які ближче знаходяться до реабілітаційних центрів.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Оксана Іванівна, за відповідь.

БІЛОЗІР Л.М.  Можна мені слово?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, да. Лариса Миколаївна.  

БІЛОЗІР Л.М. Ви зустрічаєтесь з дружиною Президента, яка опікується безбар'єрним простором. І ми, виходить, лишаємо їх за бар'єром, цих дітей. Тому що органи місцевого самоврядування цим не буде займатися. Через цей центр пройшло 15 тисяч дітей, і сьогодні там біля тисячі дітей отримують медичні соціальні послуги. Ламати – не строїти, попередній міністр фактично пішла, тому що в нас була створена Тимчасова слідча комісія по захисту прав дітей. Угробили спецшколи, хотіли угробити санаторні школи, нам вдалося це відстояти. Але отака одна помилка сприяла тому, що ми рік розгрібали, сиділи по 6 годин, по 7, щоби доказати і Міністерству освіти, і Міністерству соцполітики. Там у вас в міністерстві є такий Колбаса, оце він там якраз опікується дітьми. Оце якраз ця людина там все це угробила, розумієте?

Тому, мені здається, тут треба мати все ж таки, мати розуміння, що ОМС цим не буде займатися, що не треба розвалювати те, що є, це всього лише 8 таких реабілітаційних центрів. І там дійсно  діти отримують дуже, не  тільки з Вінницької області, а й з інших міст і з громад…

ЖОЛНОВИЧ О.І. Він продовжує своє функціонування. Він нічого не…

БІЛОЗІР Л.М. Послухайте, якщо цим буде займатися МОЗ, вибирати на … (Не чути) МОЗ, віддаєте  їм це все.  Я бачу по лікарням, що відбувається, що не вистачає фінансування і так далі. Я розумію, що у нас війна, але у цих батьків своя війна, з першого дня. У нас війна рано чи пізно закінчиться, ми переможемо, але от вони на війні весь час. Як правило, це діти одиноких мам або батьки їх дуже багато ВПО у нас зараз в цьому  центрі, також батьків, які воюють.

Тому, мені здається, от так одним прочерком цим наказом ми просто знищуємо те, що роками будувалося. Це небагато, за них можна постояти, їх небагато, їх тільки восьмеро, вісім таких центрів, постояти і не віддавати це МОЗу. Тому що я впевнена, що багато соціальних речей ми втратимо. Тим паче  цим питанням опікується дружина  Президента. І я думаю, що до неї це треба обов'язково довести. Тому що, мені здається, що вам би, пані Оксано, я вас дуже поважаю, я завжди знаю, що ви прислуховуєтеся, все ж таки ми б мали з вами зустрітися і постояти за ці. Я розумію що нема коштів, я розумію, що це війна, але у цих батьків постійно війна, і якимось чином їх захистити...

ЖОЛНОВИЧ О.І. Ми не віддаємо їх нікуди.

БІЛОЗІР Л.М. ОМС не буде цим займатися, я це бачу. Як вони не займаються, ми передали їм спецшколи, вони їх не забезпечують, інтернати.

Все, дякую.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Дивіться, ми нікуди ці центри не віддаємо, вони належать нам, як і належали. Ми розширюємо їхню спроможність і це зміна організаційної форми. Але, разом з тим, я хочу, щоби ми чітко теж як власники розуміли, що і для яких дітей там надається.  Якщо вони надають реабілітацію за медичними показами, як надають, вони будуть продовжувати її надавати і будуть її надавати. Якщо це соціальний догляд, то це інша історія, і я теж готова гнучко, дуже гнучко вирішувати те питання для тої категорії дітей, які там здійснюють такий догляд. Тому я і пропоную, давайте зустрінемося окремо. Але я хочу, щоб ви називали все своїми іменами, що є соціальною послугою, що є реабілітацією, і не змішували. Тоді це буде правильно. І тоді ті батьки, які щось хочуть, вони будуть розуміти, на що в них є право, як це зробити, в який спосіб, тому що ми все стандартизуємо. Сьогодні, на жаль, навіть не сьогодні, взагалі завжди ми повинні чітко розуміти, що ми робимо, для кого, з якою метою і по якому стандарту, бо інакше це буде (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Оксано.

БІЛОЗІР Л.М. Пане Гривко, величезне прохання як до народного депутата, дати одну хвилину пані Світлані Донець від цього...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, мені вже повідомили. Дякую, Ларисо Миколаївно.

Дякую за емоцію. Але в той же час ми повинні, розуміємо, що дуже багато зараз непростих ситуацій, і потрібно трошки систематизувати... трошки, да. І я думаю, що це слушна пропозиція від Оксани Іванівни окремо зустрітися, обговорити це питання. Я думаю, що й мене беріть долучайте до цієї зустрічі, тому що потрібно послухати, потрібно, можливо, буде якась там нова діяльність у напрямку цьому.

Тому прошу до слова, запрошую Донець Світлану Григорівну, представник колективу батьків "Промінь" (місто Вінниця). Ви тут на зв'язку?

ДОНЕЦЬ С.Г. Доброго дня! Ви чуєте мене?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 2 хвилини.

ДОНЕЦЬ С.Г. Доброго дня, шановні пані та панове! Дуже хотілось би уточнити щодо соціальних послуг. Справа в тому, що діти втрачають не соціальні послуги, а комплекс медичної і соціальної реабілітації, до якої входять педагогічні послуги і так далі, і так далі. Тобто діти всі, а особливо діти, які мають важкі психічні порушення такі як ДЦП, синдром Дауна, діти з аутизмом, не будуть мати більше навчальної частини, тому що НСЗУ буде спрацьовувати шляхом заключення домовленості з нашим центром і послуги будуть надаватися лише медичні. Ось у чому справа, що діти... Реабілітація – це не просто слово реабілітація, є таке поняття як комплексна і системна реабілітація. Ми втрачаємо комплексну реабілітацію, те безцінне, що напрацьовувалося роками. Здебільшого комплексна реабілітація потрібна усім дітям, тому що всі діти мають важкі психічні і фізичні порушення, а діти, для яких реабілітація переважає, це навчальна, да, соціальна, такі як синдром Дауна і так далі, тобто вони взагалі залишаються краєм неба, якщо немає комплексу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Світлано Григорівно.

Я думаю, що потрібно прислухатися до пропозиції Оксани Іванівни і зустрітися окремо там з Ларисою Миколаївною, аналогічно проговорити ці всі питання, щоб була ясність у цих процесах.

Вам дякую за підняте питання, а Ларисі Миколаївні за таку позицію і захист відповідно підприємства. Дуже вам дякую. І Оксані Іванівні за конструктив. Дякую вам всім.

Так наступним до слова запрошую радницю – уповноваженого Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Герасимчук Дар'ю Михайлівну, прошу до слова.

ГЕРАСИМЧУК Д.М. Доброго дня! Прошу вибачення, відсутнє світло в офісі, тож знаходжуся у найближчій кав'ярні, якщо буде шумно, прошу вибачення відразу за такі умови.

Колеги, сьогодні хочу підняти буквально чотири питання, розумію, що маю дуже обмежений ліміт часу. Отже, перш за все я б хотіла вам сказати про те, що нам важливо пам'ятати зараз, говорячи про дітей з інвалідністю в Україні зараз під час війни, це про те, що ми маємо забезпечити континуум послуг для дітей з інвалідністю. Це те, про що говорила і пані Оксана Жолнович, і пані Тетяна Ломакіна, і колеги зараз, тому що нам важливо не втрачати, не переривати і соціально-педагогічну, і медичну реабілітацію дитини, і підтримку родини під час всього процесу від самого початку. Тобто від початку, від раннього втручання… починаючи від виявлення, від раннього втручання від реабілітаційних послуг і від послуг супроводу, перебування дитини, для нас це дуже важливо. Тож нам потрібно розробляти загальну систему, як цей маршрут виглядає, як етапи це виглядають, і я це можу сказати зараз не тільки як радник – уповноважений Президента з прав дитини, але і як мама дитини з інвалідністю. Тому що я понад 10 років займаюся цим питанням і супроводжую дітей з порушенням слуху, і виховую власну дитину з інвалідністю, тож я розумію, про що я зараз кажу.

Я дуже хочу сьогодні подякувати Міністерству соціальної політики за підтримку в питанні розвитку нових соціальних послуг, які будуть надавати, які будуть охоплювати соціально-педагогічну складову реабілітації дітей, підтримки родин. Тому що зараз вона знаходиться на стадії обговорення,  я сподіваюсь, що найближчим часом буде створена робоча група. За це хочу подякувати Міністерству соціальної політики. Я думаю, що результат буде хороший, особливо під час війни запустити таку нову послугу підтримки для родин, це буде дуже хороше досягнення.

Друге питання, яке сьогодні хотіла підняти, – це підтримка родин дітей з інвалідністю, що перемістилися по Україні. І тут я сьогодні не буду посилатися на колег,  але було сьогодні зазначено, що питання з родинами, в яких є діти, трошки легше, аніж з дітьми, які є в закладах. І тут я хотіла би сказати, що ми рівнозначно маємо розглядати і заклади, і родини, в яких є діти. Тому що насправді дуже багато людей втратили роботу. Дуже багато дітей під час евакуації, під час перебування в укритті втратили свої або зламали свої ДЗР, в тому числі це крісла колісні, які, наприклад, дитина мала декілька варіантів: для виходу на вулицю, для користування вдома і змушена була під час евакуації залишити або все, або взяти щось одне з собою, тому що просто в транспорт більше не влазило. Я особисто маю щонайменше, за останні два тижні, щонайменше 22 звернення від батьків дітей з порушенням слуху, які під час евакуації втратили свій слуховий протез, слухові апарати, а держава не має на сьогодні такі програми забезпечення на локальному рівні, тобто це треба шукати в приватних донорів кошти, треба шукати в громадському секторі. Тож нам дуже важливо розуміти, що ті родини, які перемістилися по Україні, вони потребують супроводу.

І сьогодні хочу подякувати громадському сектору, тому що щонайменше декілька організацій потужних я знаю батьківських, які організували гарячу лінію для батьків з дітьми з інвалідністю, які перемістилися по Україні, які можуть зателефонувати, можуть отримати відповідь на питання, де знайти реабілітаційну послугу, де знайти підтримуючу послугу, де знайти якусь допомогу гуманітарних потреб і так далі, спеціалізованих, саме для дітей з інвалідністю. Але це замало. Ми дякуємо громадському сектору за підтримку, за їх надійне плече зараз, під час такого важкого часу, але ми маємо на державному рівні також думати про те, що нам є дуже критично необхідно зараз і психологічна підтримка, і інший супровід родин з дітьми з інвалідністю, які перемістилися по Україні. Вони дуже потребують підтримки, у багатьох дітей є відкат назад в розвитку через втрату звичайної родини. Тож насправді батьки зараз не просто переживають війну, а переживають дуже великий стрес, і я думаю, що це дуже сильно позначиться на дітях.

І останнє питання, яке я сьогодні хотіла підняти, - це підтримка родин, що перемістилися до країн Європейського Союзу чи інших країн. Ми провели ряд зустрічей з батьками і з представниками громадського сектору, з батьківськими організаціями дітей з інвалідністю, які перемістилися зараз тимчасово в країни ЄС.

Ми опитали, потім, після цих зустрічей, ми провели опитування, опитали 417 респондентів, і вияснили, що з матеріальними труднощами зіштовхуються майже 79 відсотків респондентів, психологічними – 71 відсоток респондентів, з освітніми – 60 відсотків респондентів, з медичними – 49, і з побутовими – 43 відсотки респондентів.

І зараз я хотіла би звернути увагу на те, саме на медичні і на освітні послуги. Наші батьки, які виїхали в країни ЄС з дітьми з інвалідністю, зараз, під час війни, не можуть отримати нормально медичні, освітні послуги в цих країнах, тому що документи наших дітей про інвалідність не визнаються в інших країнах, тобто родини мають проходити все від самого початку: підтвердження інвалідності, складання… (Не чути) і так далі. За кордоном це триває в багатьох країнах дуже довго, мінімум від 3-4 місяців до 6-7 місяців, тільки намалювання, скажімо, певного плану. Тож батьки часто не знають, що робити, і змушені повертатися, навіть якщо живуть в дуже кризових регіонах, наприклад, в Миколаївській області, в Запорізькій області, в Дніпропетровській області, змушені повертатися додому, тому що не знають, як дитині отримати соціальні, медичні, психологічні, освітні послуги в країнах ЄС. Тож на це потрібно далі спрямовувати наші зусилля і зробити все, аби наші громадяни відчули опіку держави за кордоном, особливо діти з інвалідністю.

Дякую. Якщо коротко, розумію, що багато питань хочу підняти, але розумію, що ще є колеги. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дар'я Михайлівна, за підняті питання дуже важливі. І насправді потрібно так зробити, щоби за кордоном люди відчували нашу опіку, нашої держави. Я повністю погоджуюся, там 200 відсотків. Дякую вам за роботу і за коментарі.

Прошу до слова. Голова Національної асамблеї людей з інвалідністю України Сушкевич Валерій Михайлович. Валерій Михайлович.

СУШКЕВИЧ В.М. Вітаю, Сергій Дмитрович! Дякую за можливість виступити.

Ви знаєте, я хотів би сказати, Сергій Дмитрович, дякуючи вам за те, що ви вирішили все-таки провести цей круглий стіл. Хочу нагадати колегам, як називається круглий стіл: "Проблеми, з якими стикаються особи з інвалідністю під час війни, і шляхи їх вирішення". Знаєте, що міністри, що деякі з виступаючих, вони розказували, як складно сьогодні працювати по вирішенню соціальних проблем людей         з інвалідністю. Знаєте, мене це також цікавить, але я б хотів би, щоб була конкретика того, що торкається проблем, з якими стикаються особи з інвалідністю. До цього не всі торкнулися, і я хотів би сказати, що прошу все-таки якось до теми людей з інвалідністю, саме їх проблем.

Шановні колеги, Сергій Дмитрович, я хочу сказати, що я дуже слідкував з самого початку війни, як вирішувалися ці проблеми і з якими стикалися. Я вам хочу сказати, на початку війни, перші 3-4 місяці, навіть більше – 5, ці проблеми досить інтенсивно вирішувалися Міністерством соціальної політики і Кабінетом Міністрів, Президентом України і так далі, тому що була ініціатива Мінсоцполітики. І починаючи від того, що продовжили автоматично, без звернення виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, діткам з інвалідністю і так далі, було вирішено питання продовження автоматично, без звернення, дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємств людей з інвалідністю, збільшена грошова допомога внутрішньо переміщеним особам і так далі. Я не буду все говорити. Я хотів би подякувати, що уряд так інтенсивно тоді попрацював.

На жаль, я хочу сказати, сьогодні ситуація трішки… не трішки, а суттєво є обвал з боку, я сказав би, проблемності роботи Міністерства соціальної політики. Це моя особиста думка і думка багатьох-багатьох людей з інвалідністю.

Давайте звернемо увагу на те, що торкається фактичних розмірів прожиткового мінімуму, який щонайменше більш ніж в два з половиною рази, скажімо, реальні, фактичні більше, ніж те, що встановлено законодавством. Ціни на товари і послуги зросли на 50-100 відсотків. Давайте подивимось на державні допомоги і пенсії людей з інвалідністю. Вони сьогодні, ну, були на початку війни в реальному користуванні біля 75 доларів, зараз – біля 50 доларів, реальна можливість отримати людям з інвалідністю пенсії, державні допомоги.

Можу вам сказати, що сьогодні, за даними Світового банку, за час війни рівень бідності в Україні зріс в 10 разів. Я це до чого кажу? Говорячи про проблеми людей з інвалідністю, сьогодні треба уявити, от я сиджу перед вами на інвалідному візку, тотально незряча людина, людина, яка має суттєві ураження опорного апарату, або лежача, сьогодні вона знаходиться без світла, без тепла, без води. І, на превеликий жаль, і це катастрофічно, люди змушені обирати: або харчуватись їм, або лікуватись, або якось зігріти самим себе. І це критична ситуація!

І я звертаюсь до вас, Сергій Дмитрович, з таким питанням. От я почув, я собі записав, що говорили ті, хто прорвались і кричали: не треба руйнувати те, що є. Друге, кричала мамочка, що за багато років, ну, було зроблено те, що сьогодні не можна руйнувати. А я хотів би сказати, будь-яка нормативно-правова і законодавча ініціатива, вона повинна користуватись принципом і гаслом, і реалізацією "не нашкодь, не зроби гірше, зберігши те, що є". Питання не тільки в тому, що сьогодні не вистачає грошей. Да, але сьогодні не можна шкодити. І якщо сьогодні за цей короткий період, починаючи з серпня місяця, ліквідовано Фонд соціального страхування, гарантії людей з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання вони під великим питанням.

Сьогодні протезні заводи передані Фонду державного майна. І куди це йде, крім приватизації цих протезних заводі, не зрозуміло. До речі, як зростуть ціни для того, щоб держава платила за протезні заводи, це питання проблемне, і це сьогодні робиться. Сьогодні люди кажуть про те, що державні центри реабілітації переведені на самофінансування. Що таке самофінансування? Якщо буле державне фінансування... Друзі, центри реабілітації, які були на державному фінансування, переводяться на самофінансування. І сьогодні звучить про те, що збільшена кількість людей з інвалідністю суттєво, і це недостовірні факти, що 26 тисяч. Я можу сказати, це в разі і рази більше. І країна буде мати проблему величезну соціальної захищеності і прав людей з інвалідністю.

Я не можу не сказати про законопроект 5344, його вже називають законопроект-фейк, законопроект профанація і фікція. Якщо сьогодні ми виключаємо право громадських організацій людей з інвалідністю щодо участі і співпраці з органами влади, це не можна робити, це суперечить всім нормам конвенції ООН. Якщо сьогодні ліквідується зобов'язання держави по відношенню до людей з інвалідністю в законопроекті, а це відбувається, то це не може бути. Якщо скасовується державна підтримка підприємств громадських організацій людей з інвалідністю, це не можна робити.

Я більше хочу сказати, шановна міністр сказала, що в Податковому кодексі не скасується. То я хочу вам сказати, що реально Податковий кодекс звертається і посилається на Закон про основи соціальної захищеності, а там це зникає. Тому треба говорити правду, що це зникне.

Сергію Дмитровичу, хочу звернутися до вас щодо вашого співавторства в законопроекті 7322, ви співавтор. Цей законопроект врегульовує надання цивільного постраждалим від війни статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Сьогодні дитина, якій одірвало ручки, ніжки, ви знаєте що пишуть? Загальне захворювання. Людина, якій сьогодні перебило хребет або їй зруйнувало череп, їй пишеться: загальне захворювання. А законопроект лежить, прийнятий в першому читанні. І було написано, його прийнято за основу із скороченням строку підготовки до 07.09.2022 року. Сьогодні який місяць уже? Законопроект не приймається, він лежить. Чому він лежить, друзі, шановні колеги? Законотворці, будь ласка, приміть цей законопроект, його треба приймати. У нас тисячі, тисячі цивільно постраждалих і вони мають "загальне захворювання". Це сором, це не можна таке робити. Звертаюсь, оце те, що є проблеми, з якими стикаються особи з інвалідністю, я звертаюсь до вас, законодавчі проблеми.

Тому я б хотів попросити, Сергій Дмитрович, вас. Я пришлю, щоб не займати часу багато, те, що торкається пропозицій, пришлю окремо від Національної асамблеї людей з інвалідністю пропозиції. Але основне я хотів би просити вас при прийнятті нових і вдосконалення чинних законів України ... (Не чути) не допускати звуження змісту і обсягу існуючих прав, свобод і соціального захисту. Це записано в 22 статті Конституції. Давайте ми повторимо це і візьмемо за принцип. Повторюю, у всіх законодавчих ініціативах принцип: не нашкодь.

Дуже сподіваюсь на нашу співпрацю, вірю в це, особливо по відношенню до вас, тому що з головою комітету, на жаль, у мене не виходить співпрацювати, з вами, сподіваюсь, буду співпрацювати.

 Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерій Михайлович, за виступ. Дякую за підняті питання. Тому що, да, питання дуже важливі.

Відповідно 7322 законопроект уже там готовий до другого читання, там останні ремарки вносяться до порівняльної таблиці, вносилися, і сподіваюсь, там найближчої сесії він буде прийнятий, тому що він дуже важливий. І да, це питання дуже багато викликає, що пишуть "загальне захворювання", викликає дуже багато дискусій, дуже багато звернень було з приводу цього, і тому як би в процесах будемо доопрацьовувати.

Я теж сподіваюся на плідну співпрацю аналогічно по піднятим законопроектам. Я думаю, що до других читань, можливо, вони є такі, які піднімаються, ще раз, питання критичні. Але у нас насправді в країні демократія, і діалог завжди робить більш ефективним прийняті нормативні акти. Дякую вам за виступ, дякую за слово.

Далі передаю слово заступнику директора департаменту, начальнику відділу права на соціальний захист Департаменту моніторингу державних, соціальних та економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Оксані Михайлівні Парубок.

ПАРУБОК О.М. Доброго дня, шановні колеги! Сьогоднішня тематика заходу пов'язана з дотриманням прав осіб з інвалідністю саме в умовах воєнного стану, тому я зупинюся саме на тих проблемних питаннях, які були виявлені під час моніторингу Уповноваженого щодо цієї тематики.

Безумовно, що широкомасштабна збройна агресія на території України загострила питання додержання прав осіб з інвалідністю. І під час …(Не чути) їхня вразливість та потреба в захисті значно зростає. Зокрема, якщо говорити про бар'єри для осіб з інвалідністю, то такими є доступність інформаційна, тобто потреба в отриманні інформації про евакуацію, гуманітарну допомогу, архітектурна та доступність укриттів та сховищ, а також пунктів тимчасового перебування чи притулків і  приміщень, де приймають, розселяють … (Не чути) і також транспортна доступність.

Є проблеми в усіх цих сферах, які потрібно вирішувати. Зокрема, як приклад можу назвати щодо необхідності розміщення інформації щодо пристосування захисних споруд для перебування осіб з інвалідністю, а також забезпечення адаптованості укриттів до потреб категорії осіб.

Досліджуючи процес евакуації для осіб з інвалідністю в цілому, ми дійшли таких висновків, що жоден орган виконавчої влади і дотичні до діяльності з евакуації цієї категорії осіб достеменно не володіє вичерпною інформацією щодо їхніх потреб, і мають місце нескоординовані дії різних органів. Зокрема, процес евакуації обтяжується відсутністю достатньої кількості технічних засобів для перевезення маломобільних людей. І якщо розглядати гостро питання евакуації закладів інтернатних в районах ведення бойових дій чи прилеглої місцевості, то також є проблеми, зокрема через відсутність належного транспорту і закладів на підконтрольних територіях з відповідної інфраструктури, неможливо перемістити з інвалідністю або їх евакуація значно ускладнюється.

Проблемою також є відсутність завчасно підготовлених місць для розміщення внутрішньо переміщених осіб із числа осіб з інвалідністю. І тому ці особи вимушені проживати в загальних місцях компактного поселення, що переважно створюються на базі будівель приватного сектору та закладів громадського перебування, і вони, ці умови, не враховують потреб осіб з інвалідністю.

Тому, як ви знаєте, Уповноваженим здійснюється в рамках національного превентивного механізму моніторинг з додержання осіб з інвалідністю в місцях несвободи. Результати його засвідчили, що практично в усіх відвіданих закладах не створено комплексних умов для перебування осіб з інвалідністю, вони не отримують належних діагностичних, лікувальних та реабілітаційних сервісів при наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму. Укриття закладів, якщо про це говорити, то вони взагалі не підготовлені для належного використання в умовах воєнного стану і не забезпечують безпеку перебуваючих у них осіб.

Якщо зупинитися на питанні пенсійних і соціальних виплат, то ми …(Не чути)  визначили такі проблемні питання.

Перше. Це ми вбачаємо необхідність врегулювання питання отримання особами з інвалідністю виплати допомоги на проживання в разі, якщо документи подаються через застосунок "Дія". Виявили ми проблеми, що єдиний портал державних послуг "Дія"  не передбачає можливості подання заяви і підтвердження свого статусу саме як особи з інвалідністю для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Як ми знаємо, що для осіб з інвалідністю це підвищення розміру допомоги, а для інших осіб… 3 тисячі, а для інших осіб це 2 тисячі. Але оскільки функції чи особа є особою з інвалідністю не передбаченою, як наслідок через єдиний портал особи з інвалідністю не можуть отримати допомогу саме як з огляду на свою категорію. І для них варіантом отримати підвищення розміру –  це безпосереднє звернення до Управління соціального захисту населення або через ЦНАП. Тому ми ці проблеми доводили до відома … (Не чути)  соцполітики, тому прохання звернути на них увагу.

Вже було озвучене питання щодо гарантій, щодо отримання державної соціальної допомоги особам, які перемістилися за кордон. Пані Оксана озвучила проблему призначення допомог дітям з інвалідністю, яким виповнилося 18 років. Водночас наші звернення наших громадян із-за кордону до Уповноваженого засвідчує також наявність проблеми щодо призначення державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, які народилися за кордоном і їм там встановлено інвалідність. На жаль, нашим чинним законодавством ця ситуація не врегульовується, тому ми теж звернули увагу Мінсоцполітики на те, що з цим питанням потрібно попрацювати, поки що відповідь очікуємо.

Сьогодні вже говорилося про процес реформування центрів комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю. З цього приводу теж до Уповноваженого надходили звернення. Ми направили відповідний запит до Мінсоцполітики, очікуємо інформацію. Але з огляду на цьогорічні ініціативи пані Жолнович, опрацювали це питання за участю представників громадськості і організацій, які опікуються цією категорією громадян, то ця ініціатива підтримується, і ми теж хотіли б бути залучені до цього обговорення для того, щоб максимально потреби дітей з інвалідністю були враховані.

Насамкінець зазначу, що пропозиції Уповноваженого щодо проблемних питань, а також шляхи їх вирішення, рекомендації органам, вони були надані письмово, прохання їх врахувати.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Оксано Михайлівно, за виступ.

І знову ж таки я прошу вас, якщо ви стикаєтесь з проблемами в законодавстві, які ви бачите, що можна врегулювати швидко, то робите на комітет звернення і на кожного депутата в комітеті, як в законі прописано, як ви бачите зміни з обґрунтуванням. Відповідно так ми пришвидшимо зміни і ефективно, і буде це результативно. Вам дякую за виступ, Оксано Михайлівно.

Наступного до виступу запрошую голову громадської організації "Правозахисна спілка інвалідів" Вознюк Олександр Григорович. Прошу до слова, Олександре Григоровичу.

ВОЗНЮК О.Г. Доброго дня, учасники круглого столу! Доброго дня, пане Сергію! Я дуже пишаюся тим, що ви взяли функцію контакту з громадянським суспільством, з громадськістю, і є  завжди відкритими, і дуже дотично кожне питання, яке ми піднімаємо, ви його озвучуйте.

Тому що, на жаль, говорити про те, що  в мене є зустріч з Прем'єром чи з першою  леді, то я хочу нагадати, що першу леді зробили українці, які довіряли Президенту, і так у нас з'явилася перша леді. Я хотів просто ремарку з приводу пріоритетності очільників міністерства, на жаль, не люди, не інститут громадянського суспільства, не навіть народні депутати, а просто якісь посадові особи. Нагадаю трошки, вибачте, нагадаю, що це совок. Але не про це. Я хочу повернутися все ж таки до теми проблеми, з якими стикаються люди з інвалідністю  під час війни. Я зупинюся на темі щодо фінансової підтримки громадських організацій людей  з інвалідністю.

У цьому році і в минулому році понад 150 громадських організацій запропонували партнерство держави і громадянського суспільства щодо проектів, які були запропоновані. На жаль, 24 лютого настала війна, однак певні попередні очільники міністерства то хотіли, то не хотіли таке партнерство запровадити, тобто відбувся певний відбір.

Дійсно, громадськість – це фундамент демократії і розвитку державного …(Не чути) розвитку. Але ж війна,                                                          в цьому році планувалося 92 мільйони гривень, з них залишилося 46. Змінили міністра, змінили команду міністерства і що відбувається? Міністерство соцполітики тричі пропонує погодження проекту акта і називає цей документ "Фінансова підтримка громадських організацій осіб з інвалідністю". Однак  зміст, який вкладається, пропонує соціальну послугу.

Якщо ви знаєте, для того, щоб стати суб'єктами соціальних послуг, потрібно мінімум як рік бути  в реєстрі Національної сервісної служби щодо соціальних послуг. Це якщо розібрати цей проект постанови. Але що  вийшло в результаті?  46 мільйонів, яких ніяк не може міністерство  потратити або всунути на свої організації або так звані (в лапках) "організації" Карітас і Червоний Хрест все намагаються, якщо хтось читав останній проект акта, навіть на неіснуючий, неприйнятий проект постанови тут пропонується навіть компенсатор задніми числами.

Нагадаю, що Закон України про бюджет, де 430 народних депутатів України проголосували за бюджет України, в тому числі народні депутати сказали, так, ми підтримуємо громадський рух людей з інвалідністю, щоб вони пропонували проекти, програми і в партнерстві. Але одна людина, яку змінили в цьому міністерстві, вирішила за 430 депутатів, ні, так не буде, і пропонують всім громадським організаціям займатися соціальними послугами.

Я хочу просто нагадати, хто тут є, тут ще заступник міністра економіки виступала щодо зайнятості і так далі. Щоб ви розуміли, якщо навіть реалізувати проекти програми, це також вирішення питання зайнятості, лідерів громадських організацій і хто у них працює. І ви знаєте, що якість продукту громадських  організацій, партнерства, пропозицій, моніторинги і так далі, дуже багато, набагато якісні і ефективніші ніж чиновники це роблять.

Водночас, на  мій запит до Офісу Президента одна із заступників керівників Офісу Президента сказала, а чому люди з інвалідністю не можуть піти з протягнутою рукою до іноземців і попросити кошти? Я сказав, ну, так давайте навпаки, нехай всі міністри, всі заступники, весь Офіс Президента піде з протягнутою рукою до іноземців і попросить кошти. Чому ви пропонуєте найсильнішому громадському руху людей з інвалідністю піти з протягнутою рукою за кордон?

Я вам розкажу тепер успішний кейс. Я проживав понад 8 місяців у Німеччині, я провів багато заходів в Кракові і так далі. У мене дехто із представників Офісу Президента запитував, деякі депутати, чи фінансується громадський рух людей з інвалідністю за кордоном? Хочу вам сказати, ще і як фінансується, не копійки дають. Уряд Бельгії, уряд Британії, уряд Німеччини, там високий рівень підтримки фінансової, плюс там людей і громадськість слухають.

Очільник Міністерства соцполітики сказала, дуже багато говорила про соціальні послуги. Я хочу запропонувати від нашої організації, можливо, ще з іншими організаціями, запропонувати дати безкоштовну лекцію, що таке соціальні послуги, і не плутати їх з партнерством держави і громадськістю.

Водночас на моє запитання, чому у Міністерстві ветеранів програма підтримки громадських організацій не скасована, 82 мільйони на 2023 рік, Міністерства культури, інших міністерств. Мені сказали: грошей немає. Водночас ми проведемо лекцію для всіх, хто не розуміє, що таке громадські організації і громадські об'єднання, їх функціонал у політичних партіях. На політичні партії 400 мільйонів ми знайшли, а на нещасних інвалідів ми не знайшли гроші, це також ключове. До речі, я цей меседж подав в уряд Бельгії, Єврокомісії, Євросоюзу, і там дуже стурбовані  цим питанням, чому так влада вирішує або якась група маленьких людей за всіх нас.

Тепер перейдемо щодо реабілітаційних центрів, про що пані Лариса зазначила. Насправді що відбувається? Реабілітаційні центри в 2023 році –  нуль, зеро, немає коштів. Як розвалити будь-кого і будь-що? А просто не дати кошти.

Щоб ви розуміли, ще яка задумка команди Міністерства соцполітики і деяких (в лапках) "діячів" з Офісу Президента: ліквідувати квоту осіб з інвалідністю. Уявіть собі, вони планують створити організаційну... якусь організацію по закупівлі соціальних послуг, да, для громад, для громад. В мене питання, а що громади не вміють самі собі закупляти ці соціальні послуги чи може там... Так давайте тренінг проведемо.

Інше, міжнародний кейс. Розказують ті, хто постійно кажуть, от в Осло, ще десь. Я вам скажу, європейці монетизували соціальні послуги, тому що соціальна послуга, на неї тратиться велика кількість адміністрування суми, яка видається. Це я щодо реабілітаційних. Тобто 8 цих установ можуть в 23-му році 1 січня піти на вулицю. Ви залишитеся без роботи, реабілітанти – без реабілітації. Це реальні факти. Це я вам говорю... Дивіться просто програму бюджету, і там це зрозуміло, які в кого наміри були.

Щодо спеціального протезування або спеціального інституту, який був у Харкові. Цей інститут, до речі, я вивчив дуже уважно, чим він займається, – спеціальним важким протезуванням. Я зустрічався з хлопцями, які зараз повернулися з бойових дій. Вони, щоб ви розуміли, без рук, без ніг, але вони по три місяці сидять у зв'язку з тим, що травми, як це... я не медик, не загоюються. Нам очільник міністерства і команда каже: достатня медична реабілітації, тільки іншої реабілітації немає. Дивіться, три місяці у людини не загоюються рани, а пакет від НСЗУ, який лобіюють деякі лобісти, просто забирають ці програми Мінсоцу, бо ж Мінсоц сьогодні всі програми роздав. Всі! Вони в майбутньому ніхто і їх звати ніяк, вони непонятку політику ведуть. І що саме цікаве, двічі можна використати 21 день, тобто 42 дні на медичну реабілітацію.

Водночас очільниця каже: от перша леді... всі підтримують медичну реабілітацію. Так у мене питання: а чому ж перша леді пішла в комунальне підприємство реабілітаційного центру в місті Києві, де немає медичної реабілітації, де є інша реабілітація – соціальна, комплексна і так далі?

Я просто пропоную очільникам Мінсоцу відірвати дві руки і дві ноги, а потім вони на собі відчують...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре!

ВОЗНЮК О.Г.  Вибачте. Все.

Щодо інституту спеціального. Інститут, який є в Харкові. Щоб ви розуміли, в 23-му році нуль спеціалістів, які будуть спеціально протезувати, я просто не пам'ятаю, хто там директор, цей комплекс, там дороговартісне обладнання, яке дуже багато коштує, але чиновники вирішили, ні. Я говорю про проблеми, я, можливо, ще й забув. Плюс дали мені відповідь таку, що, ой, ми не так зрозуміли, програми не закриваються. Я ще раз хочу нагадати, коли війна закінчилась в Німеччині, там була велика кількість людей з інвалідністю. Станом на сьогодні у нас 9 місяців – вже 200 тисяч людей з інвалідністю. При цьому всі програми в цьому напрямку закрили. Просто відкриємо бюджет, відкриті бюджети, подивіться. В 2023 році, Сергій Дмитрович, все закривають, немає жодної програми, не буде. Або, як мені дехто пишуть, переплутали дитячу реабілітацію, протезування і окремо підтримку ... (Не чути) 4,7 мільйона.

Тому у мене є пропозиція, шляхи ж вирішення, я вам розказав проблеми, можливо, я щось не зачепив, бо тут дуже багато хто вже говорив. Шляхи вирішення. Сергій Дмитрович, треба створити робочу групу депутатську, комісію щодо надання оцінки Міністерству соцполітики в час війни щодо гарантій забезпечення людей з інвалідністю. В тому числі можна взяти і ще Міністерство ветеранів. Міністерство ветеранів – це координуючий орган, це не прийняття рішень, як виявляється. Чекайте, а навіщо нам тоді таке міністерство чи Мінсоц? Давайте дійсно їх об'єднаємо.

Давайте, я пропоную вам, це реально, і мене вся громадськість підтримує, створити постійно діючу робочу групу на базі вашого комітету з числа депутатів, аудиторів, Рахункової палати і так далі. І провести перевірку з моменту зміни очільника міністра  і її команди, що вони насправді роблять. Я просто як пропозицію, не знаю, чи мене підтримають, прошу, щоб ви це зафіксували в протоколі, водночас винесли на свій комітет. Тому що ми на один крок до соціального конфлікту.

Я дуже багато говорив. Мені дуже шкода, що безбар'єрності немає. Мені дуже шкода, що підставили Президента, першу леді і всіх українців. Тому що, мені здається, що у очільників міністерства якась біполярність, захворювання. Тобто перша леді говорить одне і ті, хто біля неї, а чиновники зовсім інше. Мене це просто дивує, чому все перекручують.

Щодо проекту 5344...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре, хвилина по регламенту.

ВОЗНЮК О.Г. Все, закінчую. То фонд людей з інвалідністю, де також люди всі працюють, вони з 23-го року будуть без роботи. І нам тут заступник міністра економіки або очільники пропонують шукати роботу. Тобто виявляється,  по факту ви не збільшуєте робочі місця, а їх зменшуєте, людей виганяйте на вулицю, позбавляйте елементарно те, що було.

Наприклад, моя була пропозиція, не треба знищувати, не потрібно заважати, давайте запропонуємо щось краще. Але просто cancel (англійською), це називається відмінити, такого не можна робити у час війни. Плюс я пропоную припинити будь-які експерименти щодо програм людей з інвалідністю на час війни. Закінчиться війна –  будемо реформувати все, що хочеш, реабілітаційні центри, програми і так далі. Я ще раз вам нагадую, що, якщо це, а це вже відбулося, один крок до конфлікту соціального. І це, мені здається, спеціально робиться в Мінсоці.

Тому я хотів би все-таки, щоб ви дослухалися, провести, створити робочу групу за участі депутатів, громадськості, експертів незалежних, незаангажованих і дати оцінку. Якщо Мінсоц не спроможне реально зробити щось для людей, тоді їхня доля – ліквідувати це міністерство, тому що чим дальше, тим буде гірше.

Фактично я сказав своє. Все, що міг сказати, тому що не хочу брати слово. Тому прошу вас це питання зафіксувати і розглянути на комітеті, і створити цю комісію, тому що, якщо зараз ви це не зупините, ви будете мати дуже багато проблем напряму з людьми.

Ще раз говорю, пріоритет не Прем'єр, не перша леді, не Президент, а люди, тому що так думають у Європі. Якщо ми хочемо бути в ЄС, то ми про людей маємо думати, а не створювати кожний раз бар'єри, бар'єри і конфлікти, і один з одним постійно конфліктувати.

І ще раз вам дякую, тому що новий очільник міністерства і їх заступники не зустрілися жодного разу з громадськістю, просто уникають якихось конкретних питань, постійно уникають. Тому, можливо, управління міністерством перенести на базис вашого комітету, якщо там не хочуть спілкуватися з людьми.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре, дякую вам за виступ. Дякую за думки.

Скажу коротко, що 5344 законопроект, я думаю, що ми будемо опрацьовувати уже і робити його більш ефективним безпосередньо з громадськістю. І усіх я запрошую, хто на цьому круглому столі, долучитись до участі і відповідно вносити пропозиції, правки, ми будемо обговорювати на робочій групі.

Ідея зафіксована з приводу робочої групи по оцінці діяльності міністерства. Вам дякую за пропозицію і за підняті питання. Думаю, що вони будуть обговорені вже в нашому комітеті.

ВОЗНЮК О.Г. Вибачте, одне слово. Я спілкувався з хлопцями щодо надання статусу з інвалідністю. На жаль, вони в реабцентрах, я зараз не можу сказати про ці реабцентри, бо може міністерство подзвонити і нагнути цього директора. Вибачте, не скажу поки, але пізніше. Щоб ви розуміли, їх не оформили як людей з інвалідністю, вони без рук, без ніг, вони оформлені як ВПО. Я запитав директора, чому ви так їх оформили. А він мені каже, так прийде ж Рахункова чи аудиторська комісія з міністерства і мені скажуть, чому ти дав тарілку супу просто так –  не передбачено бюджетом.

Я скажу про ці проблеми. Це також, коли людина без рук, без ніг, а їй просто не дають документи, що вона з інвалідністю. Я вам кажу, я всі реабцентри об'їжджу і пізніше вам дам великий висновок негативного кейсу, тому що тут тільки вміють говорити, в Мінсоці, і більше нічого.

Тому пропоную їхні заробітні плати віддати… (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре, дякую вам за виступ.

ВОЗНЮК О.Г. Дякую. Вибачте, бо я саме цю проблему, що люди без рук – це ветерани, до речі, пан Остапенко, я вам дам окремо про ці реабцентри, – а в них статус не оформлений, їх оформили по інших документах, тому що прийде Рахункова – і просто кримінал їм пришиє за 60 гривень тарілку супу. Це просто абсурд, якщо чесно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, значить, ці питання потрібно вирішувати. Дякую, що піднімаєте. І відповідно, я думаю, що ми вже там будемо напрацьовувати в подальшому, щоб це було справедливо і питань не виникало до діяльності, а тільки був позитив. Тому і цей круглий стіл покликаний, щоб визвати цей діалог, викликати цей діалог, де ми б знайшли ефективні та результативні рішення. Дякую вам за виступ.

Наступного запрошую президента Конфедерації роботодавців України Мірошниченка Олексія Валентиновича до слова. Олексій Валентинович, прошу.

БІЛОЗІР Л.М. Я перепрошую, пане Сергію, прохання активувати чат. Хто його виключив, навіщо? Може люди щось хочуть написати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Кого виключили?

БІЛОЗІР Л.М. Не всі можуть висловитися. От, наприклад, можна мені в той чат написати Олександра Вознюка телефон, я хочу з ними хочу обмінятися контактами.

ГОЛОВУЮЧИЙ. А чат виключений?

БІЛОЗІР Л.М. Да.

ВОЗНЮК О.Г. Обніматися також можна.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, це ж в робочому режимі можна зробити і чат буде включено. Дякую, Лариса Миколаївна, дякую за пропозицію.

Олексій Валентинович є на зв'язку?

МІРОШНИЧЕНКО О.В. Так, є. Дякую, Сергій Дмитрович.

Добрий день, шановні колеги! Я, з вашого дозволу, відштовхнуся від тези, яку сказала очільниця міністерства, що тільки 16 відсотків людей з інвалідністю працевлаштовані. Якщо це перевести на реальні цифри, то десь, на наш погляд, мабуть, мінімум півмільйона людей, які могли б  працевлаштувати. Але я хотів би поговорити від імені бізнесу, а що заважає їх працевлаштувати. Тому що одними силами служби зайнятості ми точно не працевлаштуємо, це повинна бути така, знаєте, всеукраїнська толока. І я хотів би, щоб ви почули позицію бізнесу, а що заважає це робити.

Перше. Скажемо так, бізнес не знає, як себе вести при прийнятті на роботу людей з інвалідністю. Просто не знає. Які можна питання задавати, як вести співбесіду, як оформити, тобто чи можна питати про якісь медичні показники і таке інше. Це перша проблема обізнаності, що можна, а що не можна.

Друге. Облаштування робочого місця. Робоче місце для людей з інвалідністю, воно потребує певного облаштування, і ми теж повинні про це говорити.

Трудове законодавство. Скажу відверто,  вибачайте за таке, може простими словами, як кажуть люди з бізнесу, легко прийняти, але неможливо звільнити осіб з інвалідністю.  І тому бізнес п'ять раз подумає, брати чи не брати, тому що ця проблема є, і трудове законодавство, Сергій Дмитрович, Анатолій Дмитрович, це повинно враховувати, подобаєшся кому  чи ні.

Ну, 4 відсотки, ви знаєте, штрафування людей з інвалідністю, вірніше бізнес, за непрацевлаштування. Але знову-таки, якщо немає, я вже не раз говорив приклади, в радіусі 100 кілометрів немає можливості взяти людей з інвалідністю. Що робити бізнесу, вибачте, платити штрафи? Ну, зараз воно буде називатись відносно нового законопроекту цільовий внесок. Вибачте, а чим відрізняється цільовий внесок від штрафу? Та по великому рахунку нічим.

Що можна було б зробити державі в цьому плані? Ну, по-перше, Сергій Дмитрович, показати приклад. А чому бізнес повинен працевлаштовувати 4 відсотки, а держава ні? От чому? Вибачте, держава наймає більше 2 мільйонів працівників, ну, візьміть 4 відсотки, 800 тисяч можна було б працевлаштувати. Мінсоц  чи комітет профільний наш, багато  там у вас працює людей  з інвалідністю? Чи в самому парламенті? От давайте на ці речі говорити, якщо ми кажемо, що всі форми власності  однакові, давайте про це говорити відверто.

Ну, законодавство, знову-таки цільовий внесок. Ну, це не податкова мотивація, давайте  може поговоримо про податкову мотивацію. Якщо бізнес щось зробив, то  можливо це врахувати.  

Соціальний супровід. Ну давайте знову таки говорити відверто і нікого не обманювати. Що таке соціальний супровід? Це бізнес повинен свого працівника навчити працювати з людьми з інвалідністю. Ну, свого роду такий тьютор, як  англійською мовою, якого треба навчити, якому треба доплатити, тоді  він буде ефективним  і супроводжувати. Тому питання є.

Друге питання, що не менш важливе, це професійна орієнтація. Ми повинні створити такий інструмент, де люди з інвалідністю могли б ознайомитися з такими новими професіями чи навичками і все врахувати. Ми буквально позавчора разом з міністром освіти презентували новий проект для профорієнтації, називається "Світ професій". Можете зайти на сайт, він вже є у відкритому доступі в інтернеті, де люди можуть ознайомитися з …(Не чути) професій, робітничих професій, по яким готує система професійно-технічної освіти, і у відкритому доступі. Будь ласка, і ми готові тут допомогти, і можливо розумне пристосування продумати. І це був би реальний план.

Друге. Хотів би теж анонсувати і запросити до співпраці і наших колег, які бачать цей захід, і можливо народних депутатів. Ми з вчорашнього дня розпочали новий проект з Міжнародною організацією праці щодо допомоги бізнесу "Бізнес і працевлаштування люди з інвалідністю".

Про що йде мова? Іде мова про дві такі суттєві речі. Це такий посібник для роботодавців, що вони повинні знати на цю тему, як їм вести співбесіди, як їм облаштовувати робочі місця, як оформити штатний розпис і таке інше. Абсолютне керівництво, яке буде ґрунтуватися на міжнародному досвіді, на нашому чинному законодавстві. І другим результатом – це буде певна платформа, цифрова електронна платформа, яка теж допоможе бізнесу бути більш обізнаними у цих проблемах.

Прошу вас долучатися, тому що разом ми дійсно можемо змінити становище. Тому ще раз дякую за можливість виступити і готові до співпраці, і допомагати у працевлаштуванні людей з інвалідністю.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олексію Валентиновичу, дуже дякую вам за змістовні підняти питання.

І я хочу вас попросити, щоб ви сформулювати оці всі питання в письмовому вигляді і направили на комітет, щоб ми знайшли їх рішення. Тому що, наприклад, я теж розділяє думку, чому тільки бізнес приватний несе тягар 4 відсотків, а державні органи – ні. І це є пропозиція в міністерському законопроекті 5344-д, відповідно розділити, щоб і державні органи, органи там місцевого самоврядування несли цей теж тягар.

Є приклад Європи, де тільки державні органи виконують цю норму. Відповідно, я думаю, що вже буде напрацювання... коли напрацювання цього  законопроекту, ви можете долучитися і я рекомендую вам долучитися, тому що ви піднімаєте дуже важливі питання. І відповідно потім ми сконтактуємо, думаю, що з Бережною Тетяною Василівною, заступником Міністерства економіки України, яка безпосередньо допомагає в соціальних питаннях, для того, щоб вирішити, що бізнес не знає як себе вести. От аналогічно можливо ж напрацювати якісь драфти, якісь програми, якісь там, грубо кажучи, щоб стейхолдери, щоб було розуміння, щоб зробити діалог більш ефективним та правильним.

Дякую вам за виступ і чекаю від вас пропозицій.

ВОЗНЮК О.Г. Сергій Дмитрович, вибачте, що так нагло, ремарка. Дивіться, в минулому році зустрічалися з Альошиною, Альошиною, в тому числі радниця – уповноважений Президента і команда, щоби вона дала доручення в державному секторі працевлаштовувати людей з інвалідністю. На даному етапі віз і нині там. Але я скажу свій успішний кейс. Вся судова система без проблеми працевлаштовує людей з інвалідністю, от вам паралель: пані Альошина нічого не робить, а суди це приймають, як приклад.

Дякую. Тому вони ... (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Олександр.

Але, будь ласка, дотримуйтесь регламенту, хоча б підіймайте руку.

ВОЗНЮК О.Г.  Просто приклад вам привів, про це... 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Да, да. Але дотримуйтесь регламенту.

ВОЗНЮК О.Г.  (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да. Головне – дисципліна, запорука – дисципліна, регламент.

Дякую вам, пане Олександре, Олексію Валентиновичу, дякую вам за виступ вичерпний.

До слова запрошую Чепчину Ірину, голову ГО "Українське товариство глухих". Пані Ірино, будь ласка. Пані Ірина з нами? Пані Ірино, ви онлайн? Пані Ірино, не чутно ваших помічників.

_______________. Вона вас не чує, а ви її.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тоді давайте наступному слово передамо і повернемося, коли з'являться помічники пані Ірини.

 До слова запрошую Кота Сергія Васильовича, громадська організація Всеукраїнська організації інвалідів "Українське товариство сліпих".

Сергій Васильович, будь ласка.

КІТ С.В.  Доброго дня! Дуже дякую за запрошення прийняти участь.

Шановний головуючий, шановні учасники даного заходу! Ви знаєте, за цей час ми всі змінилися. І змінилася і ситуація в державі, змінилася і ситуація в громадському русі, і в соціальній політиці, скрізь. Тому ми зараз живемо в нових умовах, але я хочу наголосити на те, що ми сьогодні повинні залишатися толерантними по відношенню один до одного.

І, по-перше, я хотів би сказати за українське товариство, що за весь цей час ми зараз передали своє майно до військових адміністрацій. Ми теж приймаємо людей, ми теж організували шелтери, ми теж займаємося логістикою людей в переміщенні по державі і за кордон. І всі ці напрямки, які ми ведемо, на жаль, коли в державному бюджеті були кошти на підтримку "Українського товариства сліпих", цілий рік ми цих коштів так і не побачили. Хоч 2 грудня минулого року нам обіцяли, що нам повернуть фінансування непромислової сфери, наших реабілітаційних  закладів.

Але ми і зараз, я вам скажу, продовжуємо роботу, ми не призупинили діяльність ні одного підприємства, тільки вороги розбомбили наше Рубіжанське УВП, Бахмутське, Лисянське, Краматорське, Нікопольське, всі підприємства і їх будівлі довго-довго ще ми не зможемо відновити і експлуатувати в рамках реабілітаційних.

Те, що стосується, як пані міністр сказала, що вноситься доповнення до законопроекту 5344-д. Це, пані міністр, не так. Ви знаєте, руйнуються підприємства громадських організацій, які існують. І якщо буде прийнятий, я вам як людина, яка є і керівником підприємства, хочу сказати, що наступного року у цих підприємств з прийняттям того закону не буде. І це не доповнення, це руйнування. Ми дуже просимо і народних депутатів ще раз переглянути цей законопроект.

Ми теж отримали на погодження проект постанови Кабінету Міністрів на фінансування громадських організацій. Дуже багато було сказано і, знаєте, завжди ми кажемо державі, ми є партнерами держави і не робіть для нас без нас. Знаєте, чому я так наголошую, тому що вже ми бачили і конкурси, вже сьогодні, я вибачаюся, я зараз знаходжусь на підприємстві, а в мене за стіною проживають у клубі 30… 101 особа. І вони не з Дніпра, вони не з Дніпропетровської області, вони з Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської. І їм їхати нікуди, але вони проживають і в клубах, і в усіх приміщеннях. І це тільки одне підприємство. Ми сьогодні передали свою власність і військовим адміністраціям, ми партнери, я наголошую, для держави ми партнери. Приїжджайте в будь-який заклад нашого товариства – і ми будемо завжди раді. Ми покажемо, що ми робимо. Ну, не можна так сьогодні руйнувати те, що є. Ну, повірте мені, що під словом "реформа" ховається слово "біднота", "бідність".

І я вам хочу сказати, що завдяки наполегливості тих працівників, яким держава відмовила в оплаті за їх працю, вони продовжують цю роботу. І ті заклади наші працюють, надають послуги. Але, я вибачаюсь, отут згадувалося в Лютежі ім'я, за скоре відновлення цього закладу, але там, в цьому закладі, не було реабілітовано і не навчено ні однією людини з вадами зору. Всі люди, які навчаються сьогодні… Сьогодні виступав представник Конфедерації роботодавців. Я запрошую до нас, до нашої славетної організації, якій в наступному році виповниться 90 років. Ми 90 років займаємося цією проблемою.

І ще раз наголошую: ми партнери і міністерства, і в всіх чиновників, і держави. Я прошу нас поважати. Коли нам пишуть, ми читаємо і розуміємо те, що там написано, а не те, що ви трактуєте в своїх виступах.

Дуже дякую. Я просив би, Михайла Новосецького немає, просив би надати слово начальнику юридичної служби Філіпу Степану Юрійовичу. 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Васильович, зрозуміло, дякую вам за виступ.

Я думаю, що тут, напевно, всі розуміють, що сьогодні, як ніколи, нам українцям потрібно бути єдиними і вести ефективний  діалог, і не сприймати будь-яку ініціативу як щось неправильне, а сприймати як певну позицію. А цю позицію, всі ми можемо з цієї позиції зробити ефективний продукт, який задовольнить все наше суспільство і зробить, скажімо так, правила для всіх відкритими, прозорими і справедливими.

Тому, от наприклад, ви зауважували по законопроекту 5344-д, зробили ремарочку, то я вам скажу, що це позиція, де можемо всі ми опрацювати і зробити такий продукт, який задовольнить все наше суспільство. Я теж підхожу завжди з позицій конструктиву і діалогу, і в цьому, я вважаю, буде народжуватись реальна ефективність.

Тому, Сергію Васильовичу, дякую за виступ. І прошу до слова замість Михайла Новосецького юриста. Вибачте, я…

ФІЛІП С.Ю. Філіп Степан Юрійович.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Степан Юрійович, да, будь ласка. Пів хвилини, тому що перейдемо до обговорення, ми вже перейшли  за  регламент, вибачте, переб'ю вас.

ФІЛІП С.Ю. Добре, я постараюся коротко і швиденько. Насамперед я хочу подякувати вам, Сергію Дмитровичу, за організацію такого заходу.

По-друге, я хочу подякувати народним депутатам, які взяли участь у роботі даного заходу, тому що це дуже важливо для нас. І особливо хочу відзначити мудрість Лариси Миколаївни, яка сказала: саме краще, не зруйнувати.

От в світлі цього я  побудую всі свої думки, зупинюся на першому. Не лише під час війни, а взагалі в Україні є велика проблема – понад десять років ми не можемо вирішити питання інституційної підтримки громадських організацій, що є дуже великою проблемою. На сьогодні під час війни, я розумію, потрібна заробітна плата всім, але чомусь у державі про тих, хто допомагає незрячим громадянам України, про заробітну плату ніхто не подумав у міністерстві і не думає і до сьогоднішнього дня. У 22-му році жодної копійки не виділено на підтримку тих людей, які допомагають незрячим громадянам. Дійсно, це велика проблема.

Як говорив Олексій Валентинович, працевлаштування незрячого – це дійсно велика проблема. Тому що за останні роки цього ніхто не вирішував, не вирішує, і лише накопичують проблему. Дійсно, законопроект 5344 він має певні ідеї, але ці ідеї занадто сирі. Ми намагаємося запровадити новий інститут, знищивши все те, що у нас є, а запровадити те, що ми не розуміємо і чого нема, і невідомо, як воно працює.

Це корисно, що ми нарізали з різних нормативних актів Європи і скомпонували один документ, це прикольно, але неефективно і непродуктивно.

Щодо постанови про деякі питання про надання соціальних послуг. Останній законопроект  постанови...  проект постанови, який направлено  для погодження. Ми вирішуємо одне питання, тобто одну з інституцій соціального захисту – це соціальну послугу. Але цією ж постановою ми скасовуємо постанови, які регулюють цілі інститути, інші інститути соціального захисту. Тобто ми вирішуючи одне питання, нищимо п'ять, мінімум п'ять. Дуже нераціональний підхід. І я би попросив народних депутатів, будь ласка, шановні колеги, ми вас обрали і ми в вас віримо, і віримо у вашу справедливість. Будь ласка, не допустіть того, щоб знищили у нас в Україні соціальну сферу повністю. Тому що, на жаль, є такі замахи.

Я не можу не підтримати думку Валерія Михайловича Сушкевича, що реально соціального забезпечення для осіб з інвалідністю під час війни ніякого немає ні у вигляді допомоги, ні у вигляді пенсії. А ті разові виплати, які проводять міжнародні організації, їм тільки можна подякувати. На жаль, от така моя позиція. Погано ми працюємо в даній сфері.

Щодо проблем. Та їх, в принципі, було завжди багато, є і буде. І їх, на жаль, на сьогодні у державі не вирішує ніхто.

І хотів би звернути увагу, Сергій Дмитрович, що у дійсності, якщо що-небудь робити, перед тим, як робити, треба як мінімум провести експеримент, порівняти, а тоді приймати рішення. А в нас лобіюється всіма силами прийняття цього законопроекту і постанов.

Не можу не звернути увагу, Закон "Про соціальні послуги" і Інструкція про надання соціальних послуг, розроблена Мінсоцполітикою, –  це два різні документи, які регулюють одне питання, але кожен дивиться на це по-своєму. Серед послуг …(Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Степане Юрійовичу , 30 секунд.

ФІЛІП С.Ю. Почув.

Серед послуг, які надаються, практично жодної послуги, єдина послуга – соціальний супровід надається незрячим громадянам. Все інше –  немає ні спортивного, ні культурного життя, нічого. Тому це дуже однобоко.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Степане Юрійовичу.

Хочу додати, тому що Валерій Михайлович казав, що перші 5 місяців там були ефективні дії і успішні дії міністерства, скажімо, по допомозі якраз людям з інвалідністю. Можливо, я не правий, поправте, якщо так.

І відповідно дякую вам за виступ, за  підняті питання. Я думаю, завжди повторюю, що саме в діалозі є ефективність і результативність. Тому я думаю, що ми будемо спілкуватись і приймати насправді ефективні рішення.

Зараз ми переходимо до обговорення, бо у пані...

ФІЛІП С.Ю. Сергій Дмитрович, ми підготували цілий ряд пропозицій...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Секундочку. Я думаю, що ми перейдемо до обговорення, якраз ви там виступите, Степан Юрійович, і відповідно у нас 20 хвилин на обговорення. Якщо хтось не виступив, хтось бажає виступити, хтось має пропозиції, будь ласка,  давайте озвучуйте їх або пишіть письмово на комітет. Відповідно всі пропозиції будуть розглянуті і опрацьовані. Тому, будь ласка,  переходимо до обговорення.

Степан Юрійович, що ви сказали...

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Сергій Дмитрович, перепрошую, Мирошниченко...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігор Сергійович, це ви? По голосу це наче Ігор Сергійович. Ігор Сергійович, на зв'язку?

_______________. У нього мікрофон виключений.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ігор Сергійович, мікрофон, включіть, будь ласка.

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Так. Сергій Дмитрович, чути мене нормально?

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Да. Це ще один виступаючий. Тому Ігор Сергійович даю вам 3 хвилини на виступ, і потім до обговорення. 

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Сергій Дмитрович, я можу вложитися і в одну хвилину. Я хотів би звернутися від імені людей, цивільних осіб, які отримали поранення, які постраждали під час уже більш… восьмирічної війни, про права цих людей. Для того, щоб задавати  питання і обговорювати, я хотів би допомоги тих людей, які присутні. Візьміть ручки і скажіть, мені, будь ласка,  який процент получається.

По даним ООН, Моніторингової місії ООН, яка веде облік постраждалих, поранених цивільних осіб, до 9  тисяч осіб було поранено ще до лютого цього року, і в цей період з лютого по цей час десь 11 тисяч, тобто получається 20 тисяч людей,  цивільних осіб, які отримали поранення. І я вам скажу таку печальну цифру. Візьміть цифру 170 осіб, ця цифра 170 осіб, яку я сьогодні перевірив у Міністерстві ветеранів, у міжвідомчій комісії, які отримали статус особи з інвалідністю внаслідок поранень у війні.

Скажіть, будь ласка, менше одного процента людей, які отримали поранення в країні, де йде війна, мають якийсь захист від держави. Скажіть, будь ласка, чи захищені права цих людей? Я ще раз кажу, я маю на це право, я уповноважений від цих людей для того, щоб такі питання ставити. Скажіть, будь ласка, коли держава, коли Верховна Рада буде реагувати на проблему цих людей під час війни? Весь світ реагує, прийнято багато постанов, розглядають ці питання на Комітеті з прав людей з інвалідністю, на міжнародній конференції у минулому році в Нью-Йорку. Вся спільнота міжнародна допомагає цим людям, але держава ніяк не реагує.

Скажіть, будь ласка, я звертаюся до депутатів, скільки ще можна законопроект 7322 розглядати і вирішувати питання, чи допомагати людям постраждалим, чи не допомагати? Стільки питань біля цього закону, ми проводимо і моніторингову ситуацію, ми проводимо круглі столи, спілкуємося з територіями громад, з держслужбовцями, з людьми пораненими, до нас головна інформація підходить від людей поранених. Ми позавчора мали зустріч з людьми у Вишгородській лікарні, які постраждали при обстрілу міста Вишгород. Люди не знають, де звертатися, яку допомогу може надати держава цим людям в цей тяжкий для них час, психологічну допомога, медичну допомогу надають. А потім що їм робити, куди їм звертатися, яким чином інвалідність їм встановлювати, яка інвалідність це буде? Валерій Михайлович казав, на першому етапі загальне захворювання, люди, обрубки лежать, слухайте, без очей, без ніг, без рук...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігор Сергійович.

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Я перепрошую, я закінчу виступ свій, ще одна хвилинка.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, давайте.

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Скажіть, будь ласка, я звертаю ще раз. Багато років, ви знаєте, ви причетні до цього питання, законопроект 1115 про статус постраждалих цивільних осіб. Ну, уже п'ять років цей законопроект ходить по Верховній Раді. Ну, чому держава, чому Верховна Рада не реагує на ці проблеми? Яким чином до вас  достучатися?

Притому я хотів би звернутися до депутатів, до всіх присутніх сьогодні на зустрічі, хто чує мене зараз, хто почує, коли буде, може, прослуховувати там записи, нашу зустріч, коли ці питання будуть вирішені і яким чином?

Я пропоную для того, щоб це якимось чином прискорити, звернутися до рекомендації конференції Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю, яка проходила в минулому році, яка обговорювала питання захисту прав людей з інвалідністю під час війни. Там дані рекомендації для всіх органів державної влади на всіх рівнях, в тому числі і на законодавчому рівні, що треба робити. І я пропоную це питання обговорити для того, щоб пришвидшити вирішення цієї надболючої проблеми.

Це проблема, це трагедія нашої держави. І починати такі розгляди надо... треба розглядати всі проблеми людей поранених, людей скалічених. Ви знаєте, що вся інформація, та статистика, яка у нас в державі не ведеться, вона в рази більша і про це кажуть міжнародні організації, що те, що зафіксовано, треба умножать на якийсь коефіцієнт: 3, 4, 5, не знаю на скільки.

Я пропоную, звертаюся іще раз як член громадської ради Міністерства соціальної політики. Ми в партнерстві з Національною асамблеєю людей з інвалідністю і нашими партнерськими організаціями на місцевому рівні робимо багато. Чому ми вимушувати організовувати реабілітацію поранених людей, звертатися в різні органи для того, щоб забезпечили, надали гроші чи міжнародні організації проплатили людям проїхати до місця проходження реабілітації, а держава не реагує ніяким чином?

Перепрошую за мій емоційний виступ, інакше я не можу. Дякую за увагу. Перепрошую, що так.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігор Сергійович, да, тут емоції умісні, я вас десь розумію там і скажу так, правильно, що ви піднімаєте ці питання.

Я думаю, що ви офіційно напишете листа з посиланнями на цю статистику відповідно, а далі ми теж будемо уточнювати по цьому питанню і запускати процес пошуку якоїсь правильної стратегії роботи в цьому напрямку. Добро, Ігор Сергійович?

МИРОШНИЧЕНКО І.С. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Значить, переходимо до обговорення. Є підняті руки, тому я в порядку підняття рук.

Валерій Михайлович Сушкевич підняв руку. Будь ласка, прошу до слова. У нас на обговорення уже менше на 10 хвилин. Давайте якось так, щоб ми... Тому, Валерію Михайловичу, будь ласка.

СУШКЕВИЧ В.М. Дякую.

Сергію Дмитровичу, ви знаєте, я хотів відмітити вашу терплячість по відношенню до представників громадських організацій людей з інвалідністю. Це рідкість, на жаль. Дякую вам за це абсолютно щиро.

Друге. Я два питання хотів би сказати про те, що торкається насамперед те, що сказав колега Мірошниченко стосовно цивільних постраждалих. Сергію Дмитровичу, давайте відверто скажемо, чому є затяжка по прийняттю 7322? Тому що реально в бюджеті на цей рік по одноразовій компенсації, по допомозі на оздоровлення і так далі, і так далі весь обсяг фінансів, який передбачається на витрачання для цивільних постраждалих, – нуль, немає нічого.

От я хочу, зараз я не встиг опрацювати, мене цікавить, а наступний рік по цивільним постраждалим відповідно до законодавства, в тому числі законопроекту 7322, вашого, де ви є співавтор, чи є кошти? Якщо немає, то треба вносити зміни до державного бюджету і це зробити. Це моя пропозиція по суті того, що є кричущою проблемою цивільних постраждалих людей. Це перше.

Друге. Стосовно законопроекту 5344-д. Значить, я хотів би, щоб, по-перше, не було маніпуляцій стосовно того, що вже прозвучало в фейсбуці, що 5344-д начебто знятий з розгляду. Він не знятий з розгляду, давайте не говорити про це. І джерело начебто інформації з вашого комітету.

Я до чого хочу сказати? От до репутації шановної фракції "Слуга народу", до репутації всього загалу партії і самого Президента. Сергію Дмитровичу, не можна приймати і голосувати, і ставити на голосування законопроект, який викликав такий шалений резонанс у зв'язку з його абсолютно безправ'ям, ну, фікцією, профанацією, я не знаю, маніпуляцією, що там щось буде хороше. Всі усвідомлюють, що він недолугий.

Я як голова комітету в минулому, елементарна річ: повернути на повторний розгляд цей законопроект і опрацювати разом з громадськістю, разом з тими підприємствами, громадськими організаціями людей з інвалідністю, прибрати все те, що… Слухайте, Сергій Дмитрович, ви зараз працюєте з громадянським суспільством, ви терпляче вислухали, а цей законопроект пропонує видалити представників громадянського суспільства від формування і реалізації державної політики. Це чітко видалено з законодавства. Колись я це поставив, колись я це зробив, а це прибрали. От я тільки один факт назву, без, власне, фікції по працевлаштуванню і знищенню. І, дивіться, вже прозвучало кілька разів на нашому загалі і від шановної колеги – народного депутата Білозір: не знищувати те, що напрацьовувалось роками. Це вона сказала як народний депутата, бачачи в себе на окрузі інституцію, яка працює на реабілітацію діток з інвалідністю. І прозвучало також: не треба руйнувати те, що є. Я повторюю, не нашкодити тому, що є. Оцей принцип порушений повністю і критично законопроектом 5344.

Прошу і звертаюсь, і сподіваюсь на те, що народні депутати комітету спрацюють і дадуть можливість попрацювати над цим законопроектом, не знищуючи те, що зроблено.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерій Михайлович.

Я думаю, що… Короткі ремарочки зроблю, як до мене звертались. 7322 буде прийнятий в найближчих сесіях, думаю… Да, зараз Анатолій Дмитрович прокоментує 7322.

ОСТАПЕНКО А.Д. 7322 доопрацьовувався в комітеті. Я як голова робочої групи, ми його доопрацювали, він зроблений. Але, на жаль, можу сказати, що політичної домовленості між різними фракціями на зараз, на жаль, ми не можемо констатувати, що вони обговорені і прийняті. Тому на Погоджувальній раді, будемо надіятися, що все ж таки всі політичні групи дійдуть певного консенсусу. Тому, якщо дійдуть, то найближчим часом, коли у нас буде засідання...

СУШКЕВИЧ В.М. Шановні колеги, вибачте, що я перебив, я просто всім політичним інституціям, скажіть, будь ласка, і фракціям, і партія, що людина, якій відірвало, і дитина, в тому числі якій відірвало руки, ноги, не можна писати загальне захворювання. Це перше.

І, по-друге, я просив, подивіться, що в Законі про державний бюджет на наступний рік, чи передбачені кошти на те, щоб цей закон запрацював. Ви ж знаєте, можна прийняти закон і просто зробити його декларацію, якщо не передбачено державні кошти.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Да. Валерій Михайлович, я продовжу там...

_______________. Хіба можна це питання переносити в політичне? Ну, це зовсім вже, побійтесь Бога.

ОСТАПЕНКО А.Д. Дивіться, це питання ми пропрацювали, комітет працював на сто відсотків. Була скорочена процедура, ми все зробили в терміни, які були закладені законом. І далі, на жаль, ми розуміємо, ми можемо його виносити для того, щоб його в залі не проголосували і повернули  на друге читання, ми ж цього не хочемо, тому ми і домовляємося з нашими колегами, які з інших фракцій. Я думаю, що на наступному засіданні він буде проголосований, буде в першу чергу винесений на розгляд і проголосований.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Тут головний принцип цього круглого столу – це взаємоповага. Тому, будь ласка,  не перебивайте, якщо є питання, піднімайте руки, будемо говорити. Це дисципліна і це результат.

7322, і відповідно я точно знаю, що, якщо він буде прийнятий, то є можливість вносити зміни до бюджету, відштовхуючись від того, що він повинен працювати. Тому відповідно я вірю, що ви підтримаєте також і спонукаєте до підтримки інші фракції, які безпосередньо є зараз   стейкхолдерами цього процесу.

По 5344-д, я, в принципі, розумію і підтримую принцип: не нашкодь.

По, скажімо, іншим ініціативам, ви знаєте, що прекрасно комітет веде певний діалог і ефективний діалог, якщо він діалог цей є. Тому я прошу вносити і ваші пропозиції, писати на комітет, і відповідно будемо опрацьовувати кожну пропозицію. І ніякі ми пропозиції не будемо ігнорувати, а опрацюємо всі і будемо вести діалог.

Руку підняли Люльчак Зореслава, прошу до слова.

ЛЮЛЬЧАК З.С. Доброго дня всім! Можливо, я трішки пізніше доєдналася, насправді було передбачено в програмі, я багато вашого часу не займу. Власне, сьогодні я маю з нагоди говорити, напевно, в трьох ролях,  багато про це говорили. З однієї сторони, як представник громадської організації, з іншої, як керівник комунальної установи, яка надає соціальні реабілітаційні послуги, і водночас я теж мама вже дорослого сина з інвалідністю.

Інвалідність точно, зібрали ми всіх сьогодні разом небайдужих, і в кожного є багато таких, знаєте, больових точок, і розуміємо чому. Я теж розумію, що насправді соціальна сфера в подальшому буде ще більше, скажемо, потребувати того, щоб надавати допомогу ще більшій кількості осіб. Ми зіткнулися з тим, що є наші традиційні клієнти отримувачі …(Не чути) і набувають інвалідність нові люди, на превеликий жаль. І точно система послуг, яку ми побудуємо в громадах в містах вона є дуже і дуже потрібною, і необхідною. Можу сказати, що насправді ми за допомогою Фонду ООН ЮНІСЕФ провели ґрунтовне дослідження потреб дітей з інвалідністю, їхніх родин, яких евакуювалися на західну країну, всі західних областей, опитано майже практично 8 тисяч сімей. І перше було озвучено цими сім'ями першочергово це є потреба в спеціальних і соціальних послугах. Тому насправді про це говорять люди і про це треба думати, власне, це дійсно те, що треба розбудовувати.

Із власного досвіду як центр "Джерело" можу сказати, що насправді органи місцевого самоврядування не дуже відкриті до створення системи соціальних послуг. Це великі витрати, навантаження на бюджет, і це не є дуже видимі, знаєте, такі гарні презентаційні речі, це не є масштабний центр, який там рятує життя дітей, там системні речі, які потребують постійного фінансування і великого фінансування, зокрема на заробітні плати.

Тому, якщо з боку держави буде, дійсно,  і з Міністерства соціальної політики звучав варіант того, що будуть соціальні замовлення і  механізми з державного бюджету, це було б дуже добре для старту. Бо нам доводиться з багатьма громадами спілкуватися, і практично йде питання: ми готові підтримати, але давайте, ви там почнете, чи інвестуєте в облаштування приміщень, чи потім в надання послуг.

Теж, на що хочу звернути увагу з власного досвіду і те, що дуже болить як надавача, вибачте, я знаю, що ми сьогодні з вами багато говорили про той біль. Але у мене  насправді біль як працедавця, тому що насправді заклади соціального захисту не мають бронювання і не мають можливості, скажемо, відтермінування, відстрочки для працівників. І по великому рахунку в закладах соціальної сфери не так багато чоловіків працюючих, це завжди було проблемою, і, власне, маємо з тим такий виклик дуже великий, а на перспективу ще більший будемо мати.

І теж, що дуже важливо і про що потрібно думати, це про кадровий голод, тому що велика частина працездатного населення виїхала. Чесно, і підготовка фахівців, і що ми будемо далі з тим робити, ну, це дуже … (Не чути)  питання.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пані Зореслава.

Наступним запрошую Євсєєва Геннадія. Будь ласка.

ЄВСЄЄВ Г. Доброго дня! Дякую за організацію подібного круглого столу, тому що дійсно ми тут можемо висловити свої думки і свої позиції. Не буду повторюватися, але ж хочу все-таки сказати, що підтримую колег з громадської організації щодо законопроекту 5344-д, його дійсно треба доопрацьовувати.

Хочу звернути увагу також на інші  проблеми, чому громадські організації так  турбуються за те, що зараз є реальна можливість у них забрати ті права, які вони на сьогоднішній день мають. Тому що тенденції такі, спочатку у громадських організацій забрали можливість, право  звертатися до суду без сплати судового збору. Потім у громадських організацій осіб з інвалідністю забрали можливість отримувати в оренду приміщення державної або комунальної власності, без участі їх в аукціонах, конкурсах. Тому черговий момент, який, можливо, позбавить громадських організацій, якщо цей законопроект буде дійсно в такому варіанті прийнятий, викликає такі обурення і таке несприйняття громадських організацій, тому що це …(Не чути)

Щодо тенденцій по особах з інвалідністю. Також ми спостерігаємо звуження змісту і обсягу прав, які мають люди з інвалідністю, в тому числі щодо пільг, забрали можливість користуватися пільгами на приміському транспорті. На сьогоднішній день вже другий рік не видається спеціальна література для людей з інвалідністю по зору. Відсутність фінансування в цьому році і згортання як такої програми фінансової підтримки громадських організацій осіб з інвалідністю призводить до того, що не працює мережа бібліотек спеціалізованих, люди не можуть задовольнити свої культурні потреби. І багато таких інших питань, які потребують доопрацювання. Тому знов-таки звертаємося до народних депутатів України з проханням при прийнятті нових законів і внесення змін до вже діючих користуйтеся таким головним принципом: не зашкодити, і не приймайте таких рішень, які б звужували зміст і обсяг як прав осіб з інвалідністю, так і їхніх громадських організацій.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Геннадію.

До слова запрошую Паламарчук Надію. Ви руку піднімали.

ПАЛАМАРЧУК Н. Мене чути?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так.

ПАЛАМАРЧУК Н. Сергій Дмитрович, я дякую вам за надане слово. Тут, як кажуть, сказали все, що хотілось сказати. Але, знаєте, що хочеться сказати,  подякувати, що ви проводите з громадськістю такі обговорення. А мені дуже важливо знати, а як узнає про це Олена Зеленська і Президент? Як вони узнають, коли в соціальній сфері безбар'єрність очолює людина, яка зроду не знає, що таке соціальний захист? Як може ця Тетяна Ломакіна знати, що таке бар'єр у людини? Я людина з дитинства, для мене бар'єр – це кожна сходинка. Я не можу нікуди попасти. Ця людина, Тетяна Ломакіна, вона знищила все, що було напрацьовано за останні 15 років, коли ратифікували конвенцію.

Ви подивіться, я живу на Івано-Франківщині, до 12 поверху будують будинки без жодного поручня, перила. Зараз відключили всі ліфти, немає світла. Вони думали, що тільки Донбас розгромили і так і буде. Сьогодні не спустишся, не вийдеш. Плитка положена така слизька, ніби ти на льоді. Ну, скажіть, будь ласка, як на ці посади потрапляють люди, які не розуміють цього? І чому в них немає радників, які би хоч би щось радили їм, як не знищувати те, що напрацьовано? Як працюють комітети доступності?

Я була буквально три дні на обласному комітеті доступності, а вони кажуть, зараз, в умовах війни… Та тут будівля йде така, що, мені здається, навіть без війни в них такого не будувалось, як зараз.

І ще хочу сказати. Ми не вийшли на страйк на 3 грудня. Повірте, ми настільки були готові! І я сьогодні слухала виступаючих, дійсно, наскільки це професійні люди, які розуміють, що таке інвалідність. Як можна працювати в цій темі і не мати мислі, что такое инвалидность, человек не понимает. Он  не понимает, что человеку, чтобы встать, нужно его пересадить на коляску. Если это травма шейного позвонка, его нужно побрить, помыть, у него не работают руки. Вы знаете, чем отличается человек полиомиелит, ДЦП и на коляске? Эти же люди не понимают, что это такое. Его нужно вывезти в подъезд, спустить и отвезти на работу.

Вносите этим Законом 5344 внесок. Так зачем тогда предприятию трудоустраивать человека? Вы загоняете нас назад в четыре стены. Вы, не вы, а те, которые инициаторы этого проекта. Выходит, работодатель скажет, зачем я буду…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Надія, 30 секунд.

ПАЛАМАРЧУК Н. Сергей Дмитриевич, я прошу вас, запишите в протоколе, что вот эта новая команда, которая называется не захист, а соціальні знищувачі. Пусть они ни одного закона не принимают, ни одного распоряжения, ни одного указа без обсуждения. Если они не будут нас слышать, мы поедем к Офису Президента, мы готовы. Нам финансируют и дорогу, и все, мы будем жить на сходах у офиса, но мы не допустим, чтобы нас считали за третий сорт. Это ненормально.

И мы знаем, что мы будем на пользу оркам, сделаем такую акцию, но поверьте, мы сделаем не на пользу. Сегодня орки появились в социальной сфере, которые довели нас до такого бунта, еще не было такого бунта за 30 лет, чтобы мы все встали на защиту своих прав. Поверьте, мы встанем, мы недопустим, чтобы центры закрывали. Да это вообще, я не знаю, это кем надо быть, закрыть! Вы были в госпитале. Да я проверила госпиталь…       

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Надіє!

ПАЛАМАРЧУК Н. Возле туалета такой ремонт сделали: нет ни поручня возле ванной. Эти люди… Вы знаете, что в Днепре привозят каждый день по 50 человек. Лікарі падают с ног, они уже не знают, надо ампутировать...  Людям ампутируют, кому и не надо эти ноги. Везут по всем областям. Эти госпитали недоступны. Они в Осло едут, в Израиль, тратят бюджетные деньги. Да разве можно это делать во время войны? Это  действительно хуже, я не знаю, орков, это такие…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Надіє, ви дивіться, ви зауважуєте тут на персоналіях, що є питання до персоналій. Я вам скажу, що є певні позиції, і питання можуть бути до позицій. Ми, українці, повинні бути єдиними і спілкуватися, і тоді ми можемо почути один одного, зрозуміти один одного через діалог. І тільки така позиція повинна бути в нашому суспільстві, щоб вести нашу країну до перемоги, до процвітання, до розвитку. Тому я всіх закликаю вести діалог. І коли буде діалог, буде результат цього діалогу.

Відповідно прошу, там рука піднята ще. Пані Тетяна. Я так розумію, це пані Тетяна Циба, колега? Пані Тетяна. Нема зв'язку вже?

ЦИБА Т.В. Колеги, є зв'язок. Дякую дуже.

Дивіться, Сергію, щиро дякую, дуже правильна річ цей круглий стіл. Ми почули дуже багато. Зрозуміло, що емоційно, тому що воно болить.

І тому я просто ще раз хотіла попросити тих людей, які висловитися, ми чуємо, те, що… ми розуміємо ваш біль. Понятно, що ми не можемо, можливо, знати якісь деталі, але от те, що якраз закликає Сергій, якщо є якісь більш-менш прописані пропозиції, то не стидайтеся, надішліть, будь ласка, нам. Ми, правда, з вами в діалозі, тому що ми хочемо зрозуміти, що ми можемо покращити на своєму рівні чи достукатися до інших… Тому давайте продовжувати діалог, напрацьовувати те, що треба.

 Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Тетяно.

Хочу подякувати виступаючим за доповіді та конструктивний діалог. Всі, хто не мав можливості сьогодні виступити та має якісь побажання чи додаткові пропозиції, пропоную надсилати їх на адресу комітету і кожному депутату. Бо саме коли ви надсилаєте і депутатам, то відповідно всі піднімаються питання, і це показує важливість його.

Ми маємо знаходити спільні рішення у вирішенні піднятих вкрай важливих проблем. Дуже важливо, щоб Верховна Рада України, уряд, громадські організації спільно знаходили інноваційні рішення для вирішення проблем людей з інвалідністю, щоб зробити світ більш доступним і справедливим.

Всім дякую за плідну співпрацю. Всім дякую за роботу. Відповідно чекаю від вас пропозицій в комітеті. І слава Україні!