В кінці минулого тижні відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, під час якого були розглянуті концептуальні питання створення єдиної наскрізної ветеранської політики в Україні та ефективної політики працевлаштування відповідно до запиту ринку та державного замовлення, а також перспективи цифровізації процесу надання комплексних соціальних послуг відповідно до заздалегідь визначених потреб людини, зокрема, ветеранів.
Візію Міністерства економіки України щодо подальшої діяльності Державної служби зайнятості та розширення можливостей сприяння зайнятості населення на період воєнного стану особисто на засіданні Комітету презентувала Перший Віцепрем’єрміністр України - Міністр економіки України Юлія Свириденко.
Враховуючи зміни, які відбуваються на ринку праці, зокрема, через військову агресію росії проти України та міграцію українського населення, постає потреба в актуалізації роботи Державної служби зайнятості, прогнозуванні ринку праці, підготовки освітніх кваліфікаційних програм. Народні депутати України погодилися з тим, що Державна служба зайнятості має стати аналітичним центром для усіх органів влади, який робить аналіз національних та галузевих ринків праці, а також прогнозує ринок праці. «Відповідна аналітична стратегія має включати також створення міграційної політики, зокрема, внутрішню, а також формування державного замовлення», - зауважила Голова Комітету Галина Третьякова.
Зазначалося, що зменшення кількості безробітного населення в Україні відбувається повільними темпами. Водночас фіксується зростання попиту на кваліфікаційних робітників в таких галузях як фармацевтика, медицина, роздрібна торгівля та освіта. За відсутності змін, зокрема, в політиці підготовки відповідних кадрів, прогнозується нестача кадрів для відбудови та відновлення України після Перемоги нашої держави над російською агресією.
Наразі Державна служба зайнятості (далі – ДСЗ) дає можливість громадянам отримати ваучери на навчання за більш ніж 120 професіями та спеціальностями. Враховуючи воєнний стан найбільш активними користувачами активних програм зайнятості, за словами Юлії Свириденко, є жінки. Найбільш затребуваними професіями є: медичні працівники, соціальні працівники, психологи. Жінки також цікавляться охоронною діяльністю та керуванням сільськогосподарською технікою. З урахуванням того, що роль жінки на ринку праці змінилася, існує потреба у розробці окремих програм підтримки жіночого підприємництва та працевлаштування. Комфортних умов на ринку праці також потребують жінки з дітьми.
Структурний аналіз ринку праці свідчить про зростання значення сервісної компоненти надання послуг ДСЗ (зокрема, діджиталізація послуг) та ролі кар’єрних радників; розвиток популярних послуг (ваучери на навчання, гранти для ветеранів, започаткування власного бізнесу, перекваліфікація) та сприяння провадженню домашніх економік; працевлаштування громадян соціально-вразливих груп. Окремої уваги заслуговують питання працевлаштування на перше робоче місце, зайнятість в сільській місцевості, напрацювання бізнес-проектів для подальшої реалізації та стимулювання створення робочих місць.
Основними стейкхолдерами Служби, за візією Міністерства економіки України, мають стати працівники (працевлаштування та отримання нових навиків), роботодавці (задоволення потреб у кадрах), а також ветерани, ВПО та особи з інвалідністю (створення «розумних» робочих місць, з урахуванням потреб людини).
Міністерство економіки України має намір здійснити функціональний аналіз Державної служби зайнятості відповідно до потреб ринку праці, реформувавши її діяльність за ключовими показниками ефективності в тому числі шляхом розробки та внесення змін до законодавства. Під час засідання Комітету було досягнуто домовленості про те, що щомісяця Міністерство звітуватиме перед народними депутатами України – членами Комітету щодо реалізації цих завдань.
Під час засідання Комітету народним депутатам України також була презентована Концепція державної ветеранської політики від 5 громадських організацій: «Принцип», Veteran Hub, «Юридична сотня», «Простір можливостей» та «Жіночий ветеранський рух». Із повним текстом Концепції можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/45Qa7MJ.
Представники громадськості наголосили на необхідності вироблення та затвердження єдиної наскрізної державної ветеранської політики, вивчення потреб ветеранів (відповідно до впливу досвіду війни) та адресного задоволення цих потреб (унікальних для кожної окремої людини). Адже переконані, що ефективна ветеранська політика позитивно впливає на національну безпеку країни, її соціально-економічний розвиток, відновлення людського капіталу, формування сучасної української нації та історичної пам’яті. Зазначалося, що сприяння добробуту воїнів має стати відображенням вдячності за здійснений ними подвиг по захисту України та її громадян.
Зазначалося, що держава має бути готовою зустріти після масової демобілізації до 1,5-2 млн. учасників сил оборони. Вони потребуватимуть відпочинку, гідного визнання здійсненого подвигу по захисту населення та держави, реалізації на ринку праці. Ветеранська політика, на думку громадських об’єднань, має враховувати як потреби військових, які мали бойовий досвід, так і потреби тих, хто такого досвіду не мав, але був розлучений з родиною на час перебування на службі. Окремими суб’єктами державної політики мають стати родина військовослужбовця з її унікальними потребами та досвідом. Наголошувалося, що сім’ї ветеранів беруть на себе багато функцій, які не може наразі взяти на себе держава (наприклад, функції молодшого медичного персонала, соціального працівника, юриста при пораненні ветерана-члена родини). Такі родини потребують не так статусу, як доступу до ресурсів, які їм потрібні, поваги до унікального внеску в адаптацію воїнів у мирне життя.
Варто зважити також на те, що після масової демобілізації багато громадян залишиться на військовій службі, велика кількість українців перебуватиме у військовому резерві (ризик повторної служби, обмежений горизонт планування та реалізації). Найбільші можливості реалізації у цивільному житті матимуть громадяни, які, зокрема, за станом здоров’я, не будуть придатні до служби.
При напрацюванні державної ветеранської політики варто також передбачити, що ветерани можуть бути носіями не лише статусу УБД, але і статусу ВПО, особи з інвалідністю, знаходитися в складних життєвих обставинах (що безпосередньо також впливатиме на перелік потреб ветерана). Вже зараз існуючі реєстри, зокрема, Реєстр ветерана, можуть допомогти державі прогнозувати кількість ветеранів, які мають/матимуть той чи інших статус; кількість ветеранів в тому чи іншому регіоні (для ефективної реалізації громадами політики на місцях).
Представники ветеранської спільноти заявили про готовність до чесного діалогу з державою в частині спроможності державного бюджету реалізувати усі потреби численної кількості демобілізованих, доцільності пріоритезації потреб та використання привілей як інструменту державної ветеранської політики.
При розробці єдиної державної ветеранської політики, до якої, на переконання учасників засідання, мають бути доручені Міноборони, МВС та РНБО (та узгодженою на рівні Офісу Президента та РНБО), варто передбачити координацію та контроль реалізації цієї політики на рівні Віцепрем’єрміністра України. «Це вражаюча ситуація, коли громадські об’єднання випрацювали підходи до політики, принципи її формування, - на відміну від Міністерства, яке не досягло якогось успіху на цьому шляху», - зауважила Голова Комітету.
Комітет ознайомить Кабінет Міністрів України з запропонованою ГО Концепцією державної ветеранської політики та напрацює відповідні рекомендації. «Уряд має негайно створити наскрізну ветеранську політику, опрацювати політики окремих міністерств; відпрацювати за участі громадськості план дій з горизонтом планування 3-5 років. Має бути кореляція з Мінфіном на середньо-строкове планування, - зазначила Галина Третьякова. - Комітет має регулярно повідомлятися про прогрес у всіх цих питаннях».
Наступним питанням порядку денного засідання Комітету була презентація Міністерства соціальної політики України на тему: «Функціонал кейс-менеджменту в наданні комплексної підтримки: оцінка потреб, врахування особливостей підтримки ветеранів та військовослужбовців, цифрові рішення». Міністр соціальної політики України Оксана Жолнович повідомила учасників засідання про напрацювання Міністерства в об’єднанні всіх видів підтримки соціального захисту та інших сфер (охорона здоров’я, освіта, економіка та інші) в одну комплексну програму підтримки ветеранів та ветеранок та членів їх родин.
Найбільш запитуваними послугами ветеранів та їх родин є консультування, представництво інтересів, догляд вдома, натуральна допомога, соціальний супровід (у складних життєвих обставинах), соціальна адаптація (в родині та на робочому місці). Для багатьох ветеранів та їх родин соціальні послуги є пріоритетними, адже допомагають пройти складні життєві ситуації (наслідки розлуки родини через війну), поновити стан людини. Соціальні працівники разом з людиною виявляють її потреби, складають план подальших дій, реалізовують цей план до досягнення очікуваного результату. Важливо – допомогти людині подолати СЖО, дати можливість розвиватися та повноцінно реалізувати себе у всіх сферах життя.
В планах Міністерства – створити у всіх громадах України можливість закупівлі соціальних послуг, відповідно до потреб громадян, які в цих громадах проживають. На порядку денному Уряду – цифровізація усіх процесів соціальної сфери (йде робота над створенням особистого кабінету, в якому людина зі статусом може побачити належні/запропоновані їй соціальні послуги).
Наостанок народні депутати України – члени Комітету схвалили текст порівняльної таблиці до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання правовідносин, пов'язаних з призначенням, отриманням одноразової грошової допомоги та наданням пільг деяким категоріям осіб за реєстр. № 9226 та рекомендували Верховній Раді України прийняти законопроект в другому читанні та в цілому як Закон.
Проектом Закону, зокрема, встановлено, що особа має право скласти особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті про виплату одноразової грошової допомоги в довільній формі та визначити розмір її (їх) частки (часток) у відсотках. Справжність підпису на особистому розпорядженні фізичної особи на випадок своєї смерті засвідчує керівник органу, закладу, підрозділу, командир військової частини (в залежності де вона працює або служить) або нотаріус.
При доопрацюванні законопроекту було розширено коло осіб, які належать до членів сімей загиблих (померлих), і які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема це:
-діти загиблого (померлого), у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті, а також діти, щодо яких загиблого (померлого) було позбавлено батьківських прав;
-один із подружжя, який пережив загиблого (померлого);
-батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав або їхні права були поновлені на час загибелі (смерті) особи;
-внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент загибелі (смерті) цієї особи батьки таких внуків померли;
-жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
-утриманці загиблого (померлого).
При цьому, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблого (померлого) незалежно від змісту особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі половини частки, яка належала б кожному з них у разі виплати одноразової грошової допомоги без особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Розгляд проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та у сфері реалізації державної політики зайнятості населення за реєстр. № 8331 перенесено.