24 липня 2025 року у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів відбулися слухання на тему: «Чи потрібний законодавчо встановлений норматив робочих місць для працевлаштування ветеранів війни на підприємствах, установах, організаціях (державний, приватний сектор) та який?».

Метою проведення заходу є широке обговорення з громадськістю законодавчих ініціатив, направлених на встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування ветеранів війни на підприємствах, установах, організаціях (державний/приватний сектор).

У заході взяли участь народні депутати України, представники Офісу Президента України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, бізнес-спільноти, наукових установ, громадських організацій та медіа.

Головували на слуханнях Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, заступник голови Комітету Тарас Тарасенко та голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Анатолій Остапенко.

Галина Третьякова наголосила, що проведення слухань у Комітеті обумовлено розглядом у парламенті та Комітеті проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності (реєстр. №13180 від 17.04.2025) та проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій (реєстр. №13180-1 від 01.05.2025), а також з огляду на значний суспільний резонанс, пов’язаний з широким обговоренням законопроектів в засобах масової інформації та соціальних мережах, активною публічною дискусією, численними запитаннями, та враховуючи, що це питання безпосередньо або опосередковано стосується кожного громадянина України.

Вона поінформувала про прийняті законодавчі ініціативи, зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 № 4219-IX (законопроект за реєстр. №5344-д), яким з 1 січня 2026 року запроваджується норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни, який встановлюється у кількості: 1 робочого місця – для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників; 4 % – для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить більше 25 працівників; 2 % середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал – для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними. Крім того, у фокусі законодавців - розвиток системи кваліфікацій, ветеранського підприємництва (законопроект №10258), а також впровадження пільгового кредитування через Український ветеранський фонд, збереження робочих місць під час мобілізації.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев акцентував увагу на необхідності системного підходу до працевлаштування ветеранів війни. Він зазначив, що суспільство часто виявляє упереджене ставлення до ветеранів, ігноруючи їх внесок у безпеку держави. На його переконання, непрацевлаштування ветеранів є не лише соціальною проблемою, а й прямою загрозою для суспільної справедливості та безпеки.  Данило Гетманцев запропонував механізм, що поєднує три ключові складові: обов’язкову квоту працевлаштування, фінансовий внесок для створення робочих місць, а також заохочення для роботодавців у вигляді компенсації ПДФО тим, хто виконує встановлену квоту. Він також запропонував, щоб для державного сектору квота була вдвічі вищою, ніж для комерційного. Водночас він підкреслив, що не наполягає на єдиному варіанті, а закликає до відкритої дискусії з бізнесом і громадянським суспільством, аби знайти найефективніший шлях: «Ми не можемо заговорювати цю проблему - ми зобов’язані її вирішити» -зазначив Данило Гетманцев.

Заступник начальника відділу розвитку ветеранських підприємницьких ініціатив Управління ветеранської освіти та бізнесу Міністерства у справах ветеранів України Роман Пилипенко підкреслив, що учасники бойових дій не є автоматично особами з інвалідністю внаслідок війни, а отже  потребують іншого підходу. Натомість міністерство підтримує квотування працевлаштування для осіб з інвалідністю, у тому числі внаслідок війни, відповідно до міжнародних зобов’язань України, включаючи Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю та Конвенцію МОП №159. Роман Пилипенко зауважив, що запровадження квоти для учасників бойових дій створюватиме необґрунтований тягар для роботодавців, оскільки супроводжується штрафними санкціями або обов’язковими внесками, що фактично дорівнює податковому навантаженню. У контексті масової мобілізації така ініціатива може викликати небажані наслідки для економіки. Він підкреслив необхідність балансування інтересів держави, ветеранів і роботодавців. За його словами, стимулюючий підхід має бути пріоритетним, зокрема через запровадження зарезервованих контрактів у сфері публічних закупівель для підприємств, які працевлаштовують ветеранів. Такі механізми вже передбачено в урядовому законопроекті щодо публічних закупівель. Роман Пилипенко підсумував, що квотування для осіб з інвалідністю має залишатися пріоритетним, тоді як щодо учасників бойових дій - держава має застосовувати виключно стимулюючі механізми, спираючись на європейські практики.

Засновник Благодійного фонду «Життєлюб» Гарік Корогодський підтримав позицію щодо стимулювання роботодавців до працевлаштування ветеранів війни, наголосивши на неприпустимості примусу для приватного бізнесу. Він запропонував альтернативний підхід - формування ініціативи «знизу», з боку бізнесу та ветеранських кіл, що дозволить уникнути спротиву суспільства. Окремо він акцентував на необхідності врахування специфіки жінок-ветеранів, а також поставив під сумнів достовірність соціологічних даних про нібито готовність 89% підприємців. Для подолання цього бар’єру він закликав до масштабної просвітницької роботи з боку держави та громадських організацій.

Керівник аналітичного центру ГС «Спілка українських підприємців» Андрій Єрашов зазначив, що подані законопроекти про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності (реєстр. №13180 від 17.04.2025) та про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій (реєстр. №13180-1 від 01.05.2025) були детально вивчені та отримали зауваження, зокрема щодо підходу до обов’язкових квот. Він наголосив, що квота - це регуляція, а РНБО у своєму рішенні від 21 липня 2025 року визначило курс на дерегуляцію. Він підкреслив важливість дотримання Стратегії ветеранської політики до 2030 року, яка містить системний підхід до адаптації ветеранів через мотивацію, професійний розвиток, доступ до кваліфікації та працевлаштування. Таким чином, ефективна ветеранська політика повинна ґрунтуватися на підтримці, а не на формальному виконанні квот і штрафах, які можуть перетворитися на фіскальний інструмент.

Голова Професійної спілки військових, ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни «ПОБРАТИМИ» Віктор Думенков наголосив на ключових проблемах, що турбують військових, які зараз захищають Україну. Він повідомив, що наразі до їхньої профспілки входить понад тисяча військовослужбовців з різних підрозділів, посад і звань. Віктор Думенков підкреслив, що не підтримує примусове зобов’язання бізнесу приймати військових на роботу - це «шлях в нікуди». Натомість, за його словами, держава має впровадити систему мотивацій, яка заохочуватиме роботодавців приймати колишніх військових, зважаючи на їхній досвід, відповідальність і потенціал. Особливу увагу Віктор Думенков звернув на необхідність надання психологічної підтримки: «Цивільні психологи не розуміють, через що проходять військові. Їх не можна поставити на рівні з військовими психологами». Він також зауважив, що відсутність належної підтримки для військових після демобілізації може призвести до загострення криміногенної ситуації: «Якщо людина з бойовим досвідом залишиться на узбіччі, голодною, без підтримки - це вже питання не тільки соціального захисту, а й безпеки держави».

Заступник директора департаменту зайнятості Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України Ганна Сабадаш повідомила, що Міністерство підтримує мету проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій (реєстр. №13180-1 від 01.05.2025), проте законопроект потребує доопрацювання. Зокрема, йдеться про необхідність узгодження з чинним порядком державного контролю за дотриманням законодавства про працю та уточнення повноважень Пенсійного фонду України й Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Вона наголосила, що вони працюють над розробкою стратегії зайнятості населення, яка вже пройшла кілька етапів обговорення в робочих групах. Концепцію стратегії презентували на міжнародному рівні у Римі. Вона також зазначила, що формується операційний план реалізації, до якого Міністерство закликає долучатися всі зацікавлені сторони, у тому числі з пропозиціями програм для підтримки ветеранів.

Директор департаменту стратегії та методології управління персоналом ПрАт «МХП» Анастасія Громова підкреслила, що компанія МХП має значний досвід працевлаштування як власних демобілізованих працівників, так і ветеранів загалом. На сьогодні понад 870 працівників компанії вже є ветеранами та успішно повернулися до роботи після служби. Загалом, понад 2800 працівників були мобілізовані, що становить близько 9% усіх військовозобов’язаних у компанії. Анастасія Громова заявила, що компанія виступає за стимулювання роботодавців до працевлаштування ветеранів через пільги, заохочення та підтримку культури реінтеграції, а не через покарання, штрафи чи зобов’язання. Також вона запропонувала: розробити прозору систему стимулювання; зменшити адміністративне навантаження на бізнес; спростити процедури працевлаштування; розвинути ветеранське підприємництва.

 Керівник адвокаційного напрямку Української Ради Бізнесу Юлія Чумак заявила, що при формуванні позиції щодо проектів Законів про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності (реєстр. №13180 від 17.04.2025) та про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій (реєстр. №13180-1 від 01.05.2025), які стосуються працевлаштування ветеранів, було враховано Стратегію ветеранської політики (схвалену у листопаді 2024 року) та Стратегію зайнятості, розроблену Міністерством економіки України. Обидві стратегії передбачають удосконалення стимулюючих механізмів, а не примусових заходів. Натомість аналіз законопроектів засвідчив, що вони суперечать стратегічним документам, оскільки замість мотиваційних підходів пропонують санкції. Юлія Чумак наголосила, що кадровий голод входить до трійки найгостріших проблем бізнесу, і зазначила, що роботодавці здебільшого очікують повернення своїх мобілізованих працівників, оскільки ті є висококваліфікованими фахівцями. За її словами, перенавчання нових кадрів - процес дорого вартісний і тривалий, тоді як ветерани, окрім професійних знань, мають додаткові навички, як-от здатність діяти в умовах стресу та підвищене почуття відповідальності. Підсумовуючи, Юлія Чумак звернула увагу на загальну тенденцію «презумпції винуватості» у відношенні держави до бізнесу, яка поширюється не лише на податкову чи митну сферу, але й на ініціативи щодо квотування чи штрафів. У зв’язку з цим вона закликала до запровадження саме стимулюючих заходів: державної підтримки у створенні, адаптації чи переобладнанні робочих місць для ветеранів.

Заступник Голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко наголосив на необхідності зміщення акценту з проблем бізнесу на потреби конкретної людини, яка повертається з фронту. Він підкреслив, що ветеран війни це інша людина, ніж та, яка пішла на війну, і її адаптація до цивільного життя потребує глибокого розуміння та підтримки. Особливу увагу він звернув на державний сектор, зазначивши, що саме він є найбільшим роботодавцем в Україні, але наразі майже не залучений до обговорення та впровадження ветеранських ініціатив. На завершення Тарас Тарасенко наголосив на необхідності створення таких умов, за яких бізнес і держава добровільно, з повагою, сприятимуть відновленню людського потенціалу ветеранів війни. Такий підхід, за його словами, є виграшним для обох сторін  і для бізнесу, що потребує кваліфікованих кадрів, і для ветеранів війни, які прагнуть фінансової незалежності та щасливого мирного життя.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк зазначила, що, попри значну підтримку такої ідеї у суспільстві, існує потреба уникати повторення помилок, які вже мали місце, зокрема у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю. Олена Шуляк наголосила на необхідності врахування позитивного досвіду, що вже напрацьований в громадах. Вона також представила міжнародний досвід з питань підтримки ветеранів. Вона відзначила кращі практики Сполучених Штатів Америки, Канади, Австралії, Великої Британії та Норвегії. Зокрема, США запровадили обов’язкове квотування ветеранів на державну службу, а в Канаді діє широка програма з пріоритетного працевлаштування. В Австралії квотування застосовується до компаній, які працюють із державою, а у Великій Британії та Норвегії діють програми з інтеграції та медичної підтримки. У своїй промові вона підкреслила, що важливо не створити надмірного навантаження на бізнес, а сформувати ефективну державну політику у сфері працевлаштування ветеранів.  Олена Шуляк вважає за доцільне зосередити зусилля на залученні ветеранів до роботи в органах місцевого самоврядування, центральних органах виконавчої влади та на державних підприємствах.

Проектний менеджер Офісу реформ Кабінету Міністрів України Ольга Макогон наголосила на важливості створення можливостей для ветеранів не через примус, а шляхом стимулювання. «Позиція Державної служби зайнятості чітка: ми підтримуємо створення можливостей, але не через примус та обов’язок», – зазначила вона. На її думку, запровадження жорстких квот ризикує перетворитися на формальність, тоді як система реальних фінансових, організаційних та інформаційних стимулів для роботодавців вже дає результати. За її словами, понад 70% ветеранів бачать свою реінтеграцію через започаткування власного бізнесу. Водночас вона підкреслила, що один із головних викликів на ринку праці сьогодні – дефіцит робочої сили, і бізнес дедалі більше зацікавлений у працевлаштуванні ветеранів. На завершення Ольга Макогон зауважила, що механізм квотування є адміністративним і не гарантує результату без відповідної мотивації. «Досвід свідчить, що мотивація і підтримка працюють краще, ніж примус та зобов’язання», – резюмувала вона.

Заступник директора Державної служби зайнятості України Валентина Рибалко звернула увагу на важливості успішної реінтеграції ветеранів у цивільне життя. За її словами, це є не лише соціальною відповідальністю, а й потужним ресурсом для розвитку держави. Позиція Державної служби зайнятості України чітка: створення можливостей для ветеранів має відбуватися не через примус чи обов’язок, а шляхом запровадження ефективних стимулів для роботодавців. Замість жорсткої квоти, яка може стати формальністю, служба підтримує фінансові, організаційні та інформаційні механізми заохочення, які вже довели свою дієвість. Вона зазначила, що серед ефективних інструментів – компенсація витрат роботодавцям на облаштування робочих місць. Станом на сьогодні майже 800 ветеранів скористалися цією програмою, серед них – кожен четвертий з інвалідністю.  Водночас Валентина Рибалко наголосила на ризиках, пов’язаних із запровадженням квот: без мотивації роботодавців вони можуть залишитися декларативними. Ефективна реалізація механізмів можлива лише за умови свідомого залучення роботодавців до процесу реінтеграції.

Заступник Голови Спільного представницького органу сторони роботодавців національному рівні Сергій Біленький підкреслив готовність українського бізнесу сприяти реінтеграції ветеранів у цивільне життя, навівши приклади таких компаній як Метінвест, SolarMetal, Інтерпайп, Ferrexpo, ДТЕК, Київстар. Окреслюючи економічний аспект, він зазначив, що встановлення квот на працевлаштування є прямим втручанням у ринкові механізми, що може призвести до неефективного розподілу ресурсів і формального підходу до зайнятості. Він зауважив, що в США діє система преференцій, а не квот, для ветеранів   наприклад, додаткові бали під час конкурсів на держслужбу (Veterans’ Preference), система GI Bill, що забезпечує оплату навчання, стипендії, підтримку підприємництва. На завершення виступу Сергій Біленький підкреслив, що жодна з наведених країн не передбачає квоти на працевлаштування ветеранів у законодавчому порядку, однак забезпечує широку систему підтримки та реінтеграції.

Кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу соціоекономіки праці ДУ «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» Ірина Терюханова зазначила, що наукова спільнота в цілому не підтримує запропоновану систему створення робочих місць для цієї категорії громадян. Зокрема, не доцільним вважається запровадження для всіх підприємств нормативу працевлаштування та штрафних санкцій за його невиконання, окрім випадків квотування для осіб з інвалідністю, зокрема ветеранів війни з інвалідністю. Позитивно було оцінено ідею встановлення 10% нормативу працевлаштування осіб, які брали участь у бойових діях, у державному секторі, включаючи органи державної влади, місцевого самоврядування та державні підприємства. Однак вона підкреслила, що система квотування загалом не є стимулюючим інструментом, посилаючись на низький рівень працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні – лише 16–18%, порівняно з 50% у країнах ЄС, де квотування, зокрема в Скандинавії, не застосовується. Вона також навела результати соціологічних досліджень, згідно з якими українські роботодавці очікують не зобов’язань, а дієвих стимулів  податкових пільг, грантів, навчальних програм. Такий підхід підтримує більшість опитаних представників бізнесу. Зокрема, 62% виступають за податкові знижки, 45,7% - за переваги в конкурсах державної підтримки, а лише близько 30% - за квотування. Порівнюючи міжнародний досвід, Ірина Терюханова зазначила, що в США діє система преференцій для ветеранів, яка включає право на повернення до роботи після служби, захист від дискримінації та пріоритет у працевлаштуванні. У цьому контексті було запропоновано провести спеціалізоване дослідження з метою вивчення думки роботодавців щодо нормативів працевлаштування ветеранів війни та очікуваних механізмів підтримки. Вона також висловила готовність долучитися до цієї роботи.

Директор департаменту Корпоративної соціальної відповідальності ПрАТ «МХП» Павло Мороз поінформував, що ще у 2023 році компанія ПрАТ «МХП» усвідомила необхідність систематизації роботи з українськими Захисниками, ветеранами війни та їхніми родинами. Він зауважив на тому, що саме тому було створено окремий центр взаємодії з військовими та ветеранами війни, де вже працюють 35 осіб - координатори, фахівці із супроводу, ветерани, родичі військовослужбовців та профільні експерти. Павло Мороз зазначив, що компанія забезпечує підтримку Захисникам з моменту мобілізації: форму, психологічну допомогу, юридичний супровід, підтримку родин і комунікацію з військовослужбовцями. Оцінюючи законодавчі ініціативи, Павло Мороз висловив підтримку проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності (реєстр. №13180 від 17.04.2025) як такому, що є доцільним і узгодженим з бізнесом та асоціаціями. Особливо це стосується чіткого визначення термінів «демобілізовані працівники» і «ветерани, найняті з ринку».

Голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Анатолій Остапенко наголосив на важливості урахування особливостей повномасштабної війни, яку нині переживає Україна. Він навів порівняльні дані щодо співвідношення чисельності військовослужбовців до загального населення: у США - 0,5%, у Канаді - менше 0,2%, у Великій Британії - 0,11%, в Ізраїлі - 1,73%, в Україні -3,43%. За його словами потенційна кількість ветеранів які повернуться з війни, буде надзвичайно великою, і держава має бути до цього готова, адаптуючи відповідні механізми підтримки. Водночас Анатолій Остапенко звернув увагу на необхідність не лише реалізації програм перенавчання та освіти для ветеранів війни, а й перегляду чинного законодавства. «Ми повинні звернути увагу на ті законодавчі акти, які не дозволяють приймати на роботу в певних професіях людей з інвалідністю або тих, у кого перетинаються статуси - особа з інвалідністю внаслідок війни і ветеран», - наголосив він. Анатолій Остапенко підсумував, що законодавчі зміни мають бути виваженими, а голос ветеранів - почутим.

Член правління ГО «Інкубатор демократични ініціатив» Вадим Сидоренко  підкреслив важливість зміни філософії регулювання від покарань до системи заохочень. «Дійсно, предметна дискусія, цікаві звучать думки. Мені особисто найбільше імпонує звертання уваги колег на те, що потрібно відходити від покарання до стимулювання», - зауважив він. Також, Вадим Сидоренко   підкреслив, що ветеранський бізнес та бізнес внутрішньо переміщених осіб, який виникатиме після повернення людей з війни, часто буде малим і потребуватиме підтримки, а не тиску.

Керівник експертної групи з питань підтримки працевлаштування Директорату з питань осіб з інвалідністю Міністерства соціальної політики України, сім’ї та єдності України Євгеній Гостюмінський підкреслив, що підтримка зайнятості ветеранів війни має ґрунтуватися не на обов’язкових квотах і нормативних вимогах, а на ефективних державних програмах зокрема, через грантову підтримку, фінансову допомогу роботодавцям, дотації та компенсації. Він нагадав, що чинне законодавство вже містить норми щодо обов’язкового працевлаштування осіб з інвалідністю, які також охоплюють ветеранів з інвалідністю. Таким чином, найбільш вразливі категорії ветеранів війни вже частково захищені на законодавчому рівні. Євгеній Гостюмінський також звернув увагу на проблему, яка виникає при реалізації таких норм: «Якщо роботодавець працевлаштував ветерана, який є особою з інвалідністю, незрозуміло за яким нормативом він має це зараховувати, і куди повинні йти внески у такому випадку». На завершення Євгеній Гостюмінський наголосив, що держава повинна підтримувати не лише роботодавців, але й самих ветеранів, зокрема через супровід, консультації та заходи, які сприятимуть підвищенню рівня їх зайнятості.

Ветеран, Голова ГО ГВТ «РЕДЮЇТ» Роман Леонович відзначив відсутність ефективної взаємодії між державними структурами та самими ветеранами війни. Він навів власний приклад, коли самостійно шукав і знаходив фахівця супроводу. При цьому зазначив, що на сьогодні не існує механізму, який би забезпечував контакт між ветеранами та системою підтримки. Окрему увагу Роман Леонович приділив ветеранам з інвалідністю, зокрема тим, хто має порушення органів чуття або потребує допомоги у повсякденному житті. Він згадав про відкриття правозахисного містечка, що має стати прикладом для розвитку інклюзивних моделей підтримки. На його думку вся система супроводу ветеранів війни має починатися ще на етапі лікування у шпиталях. Він закликав до системної підтримки, створення пільг і преференцій для роботодавців замість формального виконання квот і примусу.

Голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка  інвалідів» Олександр Вознюк висловив свою позицію щодо недоцільності запровадження примусового квотування при працевлаштуванні ветеранів війни. Він нагадав, що подібна практика впродовж 30 років не дала очікуваних результатів для людей з інвалідністю й здебільшого слугує лише інструментом для звітування та уникнення санкцій. Він наголосив, що перш ніж запроваджувати будь-яку політику, необхідно проаналізувати реальну ситуацію - шляхом опитування самих ветеранів війни, з урахуванням їхніх різних правових статусів: учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни тощо. Важливо не змішувати ці категорії та виходити не з бажання держави «показати щось гарне», а з реальних потреб людини. Замість квотування Олександр Вознюк пропонує створити систему мотивації  через податкові пільги, зокрема зниження ЄСВ, аналогічно до пільг для людей з інвалідністю. На його думку, приватний бізнес має бути зацікавлений у працевлаштуванні ветеранів війни, конкурувати за них, а не виконувати формальні норми. Натомість обов’язкові квоти можна встановлювати лише для органів державної влади, які утримуються за кошт платників податків. Водночас, Олександр Вознюк порушив проблеми медичного забезпечення, протезування та низької якості надання послуг, які змушують частину військових шукати лікування за кордоном і не повертатись до України. Також він наголосив на потребі навчання та перекваліфікації ветеранів, вивчення іноземної мови, створення нових можливостей для самореалізації. Він також звернув увагу на нерівність у фінансуванні фахівців супроводу ветеранів війни у різних регіонах та закликав забезпечити гідну оплату праці таких працівників незалежно від громади.

Старша наукова співробітниця відділу міжнародного приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, к.ю.н., доцент Надія Чудик-Білоусова висловила застереження щодо чинної редакції закону яка потребує суттєвого доопрацювання, зокрема, чи буде поширено статус ветерана на осіб, які звільняються зі служби за станом здоров’я або служать у тилу. Вона також звернула увагу на проблеми працевлаштування жителів сільської місцевості, які проходять військову службу, зокрема, у гірських регіонах, де складно знайти високооплачувану роботу. На її переконання, закон може бути рекомендований до першого читання лише після ухвалення рамкового закону про ветеранську політику. До цього слід спиратися на практики Українського ветеранського фонду та служби зайнятості, які вже працюють із ветеранами. Вона відзначила, що багато військовослужбовців після завершення служби не хочуть повертатися на попередні місця роботи, а тому необхідно реформувати підходи до працевлаштування ветеранів. На її думку, квотування є примусовим підходом, що може викликати негативне сприйняття у роботодавців, колективів і навіть самих ветеранів. Надія Чудик-Білоусова наголосила на необхідності формування добровільної участі бізнесу у реалізації ветеранської політики.

Заступник Голови Всеукраїнської профспілки Захисників України, спортсменів та працівників сфер Євген Скулиш висловив позицію щодо врахування реального досвіду та потреб ветеранів різних категорій. За його словами, багато ветеранів не мають наміру ставати підприємцями чи займатися виключно бізнесом, а прагнуть після відновлення та завершення війни повернутися до праці й отримувати гідну заробітну плату. Він підкреслив, що метою має бути створення належних умов для швидкої адаптації ветеранів до мирного життя, зокрема у сфері працевлаштування. Водночас Євген Скулиш зазначив, що примус як інструмент політики є вкрай небажаним, проте квотний підхід може бути доцільним на певному етапі, насамперед у державному секторі, де влаштуватися на роботу складніше, ніж у приватному бізнесі.

Голова ГО «Українськи валькірії» Дар’я Требух звернула увагу на важливість початку роботи з військовослужбовцями ще на етапі лікування та реабілітації у шпиталях.  Щотижня, за її словами, до шпиталів потрапляє близько 50 нових поранених військових. Через значну кількість ветеранів особливо важливо визначити пріоритети в наданні соціальних та професійних послуг. Основною метою держави, як підкреслила Дарія Требух, має бути не втрата громадянина, а його повноцінна соціалізація та перетворення на фундамент українського суспільства. Для цього необхідно створити успішну модель реалізації ветерана у професійній діяльності. Щодо запровадження квот, Дарія Требух висловила позицію, що створювати квоти не потрібно, натомість держава має донести ветеранам модель успіху, поки має відповідний ресурс.

Юрист ветеранського напрямку ГО «Юридична сотня» Оксана Нечай озвучила позицію своєї громадської організації, підкресливши, що вона здебільшого збігається з думками, які вже пролунали під час заходу. Зокрема, організація виступає проти запровадження квот на працевлаштування ветеранів. Оксана Нечай зауважила, що існує обґрунтоване застереження: сам факт запровадження квот може призвести до того, що ветерани війни стануть лише формальним засобом для виконання нормативних показників. Натомість, на її переконання, а також з огляду на інтереси держави загалом, мета має полягати в іншому, а саме створення реальних умов для підвищення конкурентоспроможності ветерана війни на ринку праці.

Заступник Голови Асоціації підприємців-ветеранів АТО Олег Хмелевський висловив свою думку щодо підходів до працевлаштування ветеранів війни. Він підтримав позицію юриста ветеранського напрямку ГО «Юридична сотня» Оксани Нечай про те, що запровадження квот наразі є недоцільним, а зусилля та ресурси держави слід спрямовувати на підтримку й розвиток вже існуючих моделей навчання та перекваліфікації.

Голова Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України Василь Андреєв наголосив, що однією з пріоритетних задач організації є створення умов для професійної реалізації ветеранів, зокрема тих, хто має обмежені можливості. У контексті дискусії щодо можливого запровадження квот, він підкреслив, що хоча серед роботодавців є побоювання щодо примусового квотування, профспілки вже з початку війни ведуть діалог із бізнесом про те, що ветерани у тому числі з інвалідністю, повинні мати гарантоване місце на ринку праці. Василь Андріїв зазначив, що ветерани з інвалідністю можуть ефективно працювати навіть у таких сферах, як енергетика, будівництво чи металургія, потрібно лише правильно визначити для них робоче місце. Це завдання має вирішуватись у співпраці роботодавця та профспілки.

Заслухавши виступи учасників слухань у Комітеті, можна зробити висновок, що питання працевлаштування ветеранів потребує комплексного підходу, орієнтованого на забезпечення їхньої реальної конкурентоспроможності на ринку праці. Переважна більшість учасників наголосила на доцільності спрямування державних ресурсів на розвиток системи перекваліфікації, професійної освіти та створення безпечних і легальних умов праці, з урахуванням особливих потреб ветеранів, у тому числі з інвалідністю. Запровадження квотування при цьому розглядається як недостатньо ефективний або потенційно ризикований механізм, що потребує подальшого обговорення за участі всіх зацікавлених сторін. За результатами проведених слухань Комітетом готується відповідний проект закону, спрямований на врегулювання порушених під час обговорення питань.

Деталі слухань у Комітеті – у відеозаписі за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ulXBTXvz4z0&pp=0gcJCccJAYcqIYzv

Матеріали до слухань у Комітеті за посиланням: https://komspip.rada.gov.ua/documents/sluhannja/77789.html