ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні пані та панове! Сьогодні у нас згідно плану роботи Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів відбувається слухання на тему: "Щодо роботи Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Міністерства у справах ветеранів України з приводу надання статусу учасника бойових дій". Тема надзвичайно актуальна, і я дякую всім тим, які долучилися і будуть долучатися до роботи нашого круглого столу.

Хочу також сказати, що метою ми ставимо сьогодні обговорення актуальних питань щодо визначення учасниками бойових дій, надання відповідного статусу та призначення державної допомоги у разі загибелі учасника і захисника України.

В період проведення війни на сході наша держава переживає вже новий досвід в державному управлінні. І тут надзвичайно важливо, щоб кожен громадянин України, який став на захист держави в складний період, відчував опіку тієї ж держави, яка скерувала його на захист рубежів.

Станом на вересень цього року в Україні зареєстровано 423 076 осіб, які отримали вже статус учасника бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність уже в наш час. Також хочу сказати, що серед них 21 789 жінок. Але це ще не всі ті особи, які потребують офіційного оформлення цього статусу, цей процес триває. І тільки протягом 2020-2021років статус надано 1 228 громадянам України з числа добровольців.

Також міжвідомчою комісією протягом останніх двох років прийнято 543 рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю або інвалідності учасника АТО/ООС. Водночас Міністерство у справах ветеранів та міжвідомча комісія визнано стороною у судовому проваджені за зверненням ветеранів першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Це дві справи в адміністративних судах Києва, Івано-Франківська. І є ще ряд тих, як на мене, спірних питань, в яких держава має гідно відстоювати інтереси тих громадян, які нині позиваються до тієї ж держави щодо відстоювання своїх прав.

І тут надзвичайно важливо, щоб восторжествувала справедливість. Тому що є поодинокі факти зловживань в цій сфері. І з цього приводу і прокуратурою, і іншими правоохоронними органами, які мають право досудового розслідування, все-таки зареєстровані такі кримінальні провадження.

Також потребує законодавчого врегулювання питання пільгового обчислення стажу, вислуги років, часу проходження служби, протягом якого громадянин захищав Батьківщину.

Також є позитивні приклади, коли органи місцевого самоврядування створюють центри підтримки ветеранів війни. Є такі приклади, і ми були під час виїзного засідання у Львові, де органи місцевої влади справді створюють умови, де кожен ветеран перебуває під опікою держави. За кожним з них закріплена посадова особа, яка опікується всіма побутовими речами і складностями, з якими стикаються ветерани і члени їхніх родин, дбають про їхнє медичні, психологічні і інші методи реабілітації. Але велика кількість ветеранів АТО проживають в тій місцевості, де органи місцевої влади, новостворені об'єднані громади не здатні надавати їм всіляку підтримку. Більше того, ми знаємо приклади Львова і інших великих міст, де надають, крім обов'язкових  виплат державних, також місцеву виплату на підтримку матеріального становища  родин. Є затверджені місцеві програми щодо забезпечення житлом ветеранів.

Але сьогодні ми  поговоримо про ті проблеми, які існують в державному регулюванні статусу ветерана війни. Я хотів би, щоби у нас була ділова, фахова дискусія, після завершення якої ми підготуємо рекомендації комітетських слухань і будемо вимагати від органів  центральної влади, від органів місцевої влади виконання. Але насамперед держава має пам'ятати, що, гарантуючи   ветерану війни певні соціальні і інші виплати, держава має, делегуючи повноваження  органам місцевої влади, передавати обов'язково матеріальний ресурс для здійснення цих повноважень. Щоб не виглядало так, що Верховна Рада ухвалює закони, а місцева влада має їх  виконувати, не завжди маючи  під це ресурс.

Пропонується такий регламент  роботи. Загальна тривалість слухань – до півтори години, доповіді – до 5 хвилин, виступи – до 3 хвилин, для обговорення, підбиття підсумків – 20-25 хвилин.

Але, шановні колеги, тема є надзвичайно актуальною. Я думаю, що Анатолій Остапенко мене підтримає, колега по комітету, що якщо буде необхідність фахової дискусії, яка вийде за межі цього регламенту, ми сьогодні зробимо такий відступ.

Дякую, шановні колеги.  І переходимо до нашої роботи.

До слова запрошую  Остапенка Анатолія Дмитровича - це народний депутат України, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Будь ласка,  пан Анатолій.

ОСТАПЕНКО О.Д. Доброго дня всім учасників слухань! Хочу в першу чергу поздоровити наших військових, які відзначили 30-у річницю наших Збройних Сил України. І, як ми бачимо з зустрічі Президента Сполучених Штатів і Президента Росії, що ми можемо розраховувати тільки на свої Збройні Сили України, якщо трапиться якась військова подія, яку ми зараз всі обговорюємо.

Також я хочу сказати, що так, на місцевих рівнях місцева влада запроваджує всі додаткові соціальні гарантії  для учасників бойових дій, для тих захисників, які стали на захист нашої держави. Так, ми знаємо, що на місцевому рівні надаються також певні статуси, також певні пільги. Але, як сказав Михайло Михайлович Цимбалюк, що ми повинні на державному рівні чітко врегулювати ті позиції, які ми доносимо до всіх наших захисників України, для того щоб вони відчували себе захищеними, щоб вони відчували,  що їх сім'ї захищені, і вони в повній мірі можуть отримати соціальні гарантії.

Так, на сьогодні є слушним питання надання статусу учасника бойових дій відповідно до виплат і соціальних гарантій. Я як голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів постійно працюю з Міністерством у справах ветеранів України, і хочу наголосити, що комісія працює на належному рівні.

Звичайно, потребують законодавчого врегулювання питання, а саме ті питання, які можливо врегулювати при прийнятті проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо уточнення норм, що врегульовують питання визначення категорії осіб, які визначаються ветеранами війни (це реєстраційний номер 4388).

Законопроектом передбачено уточнити термін участі в АТО/ООС, необхідний для надання статусу учасника бойових дій, згідно з пунктом 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та доповнити перелік документів, які є підставою для його встановлення.

Привести у відповідність назву документу, який видається керівництвом Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань в зоні АТО/ООС.

Вилучити пункт 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" та внести зміни до статті 11 цього закону, визнавши героїв України, повних кавалерів Ордена Богдана Хмельницького особами, які мають особливі заслуги перед  Батьківщиною.

Законопроект  за результатами розгляду 26 квітня Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів прийняв рішення рекомендувати прийняти за основу та рекомендувати для опрацювання до другого читання з урахуванням вимог абзацу першого частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України щодо доповнення розділу ІІ "Прикінцеві положення" нормами стосовно збереження громадянам пільг і  гарантій,  встановлених статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту", після надбання чинності цим законом.

Та наразі даний законопроект довгий час не потрапляє на розгляд Верховної Ради України. Тому хочу просити голову комітету нашого Галину Миколаївну, щоб вона ініціювала розгляд даного законопроекту на Погоджувальній раді, коли обговорюються питання роботи  Верховної Ради, на наступному пленарному тижні.

Та слід відмітити, що ветеранська спільнота не підтримує упорядкування юридичної визначеності пункту 21 статті 6 Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" в частині уточнення переліку документів та набуття статусу учасника бойових дій. Зауважу, принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципів верховенства права. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень. Тобто, якщо ми чітко зазначимо і чітко встановимо юридичну визначеність відповідно документів, які надаються до комісії, і їх назву, то ми будемо чітко розуміти, що комісія буде чітко відпрацьовувати свої повноваження і надавати статус учасника бойових дій без якихось зауважень та судових рішень.

Отож, з повагою до ветеранів-захисників звертаюсь: допоки ми не впорядкуємо норми законів, будемо мати колапс у незбалансованості бюджету та інших соціальних гарантій.

Хочу повідомити, що станом на 2020 рік 720 осіб отримали статус учасника бойових дій із числа добровольців, а у 2021 році 508 особам надано відповідний статус. На чисельні звернення і дискусії з відповідною категорією осіб також потребує законодавчого врегулювання легалізація добровольчих формувань. Наразі підкомітет, який я очолюю, проводить роботу з напрацювання законодавчої ініціативи щодо Закону про добровольців України. І, я думаю, найближчим часом він буде внесений на розгляд до комітету і, звісно, до Верховної Ради України.

Ітак, на сьогодні присутні у нас: Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади. Прошу підключатися до роботи і напрацювати в кінці кінців даний законопроект про добровольців. І ми знаємо, що на сьогодні Президент України нагородив найвищою нагородою Героя України якраз добровольця "Правого сектору", добровольчої організації "Правовий сектор" людину, яка вже 8 років воює за незалежність і суверенітет нашої держави.

Потребує розгляду питання виконання рішень суду в частині примусового виконання цих рішень. Проблеми виконання судових рішень, зокрема в частині належного соціального забезпечення населення, виникла в Україні давно, а загострилося в 2014 році, коли парламент скасував низку соціальних пільг. Здебільшого судові справи стосуються проведення перерахунків пенсій, заборгованості по заробітних платах, грошового забезпечення, пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам та іншим. При цьому до цього часу на державному рівні в повному обсязі не ведеться облік таких судових справ, а також облік сум грошового забезпечення, що потребують на виконання відповідних судових рішень.

Отож хочу виокремити пріоритетні питання щодо вирішення проблеми заборгованості перед громадянами України за рішеннями судів.

Перше. Ведення обліку осіб, що мають отримати компенсації, виплати від держави на підставі рішень суду, а також ведення обліку сум, що підлягають виплаті.

Друге. Розробка та забезпечення механізмів виконання рішень таких судів.

Третє. Перегляд системи соціальних виплат, що існують в державі, зосередившись на допомозі особам, що дійсно її потребують, при цьому розраховувати таку допомогу на основі реального прожиткового мінімуму.

Четверте. Вдосконалення чинного законодавства в частині усунення правових колізій, що автоматично знизять кількість нових судових справ.

Прошу надані мною пропозиції врахувати в рішенні наших слухань.  Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Дмитрович. Якщо в когось будуть якісь питання, то ми розглянемо по ходу після всіх виступів. Дякую вам, пане Анатолію, за змістовний виступ, конкретні пропозиції. Прошу секретаріат врахувати їх в проекті рішення комітетських слухань.

До слова запрошується Порхун Олександр Володимирович - це перший заступник міністра у справах ветеранів України, голова міжвідомчої комісії.

Будь ласка, пане Олександр.

ПОРХУН О.В. Доброго дня, Михайло Михайлович! Доброго дня, шановні народні депутати! Доброго дня, шановні присутні! Міжвідомча комісія утворена при Міністерстві у справах ветеранів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України: від 20.08.2014 (№ 414), від 29.04.2016 (№ 336), від 19.08.2015 (№ 604) і від 03.03.2020 року (№ 203). До складу міжвідомчої комісії входять 33 особи. З них – це 5 осіб працівників Міністерства у справа ветеранів України, 20 осіб з інших органів державної влади, і також 8 осіб – це громадськість.

Організація та робота міжвідомчої комісії визначені положенням про міжвідомчу комісію, яке затверджено Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 року (№43), в Міністерстві юстиції України 16.04.2021 року (№521/36143).

У зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на міжвідомчу комісію покладено завдання - розгляд матеріалів про надання статусу учасникам бойових дій добровольцям.

Станом на 01.11.2021 року надання статусу учасникам бойових дій - добровольцям за 2019 рік надійшло 144 заяви. Як тільки цей законопроект був прийнято, міжвідомча комісія тільки їх отримала на розгляд, рішення не приймала.

В 2020 році надійшло заяв 1 052, з них 720 надано статус учасника бойових дій, 332 – відмова.

В 2021 році надійшло заяв 764, з них надано статус 508, 166 – відмова.

Всього за три роки надійшло заяв 1 870, з них надано статусу учасника бойових дій 1  228, 498 – відмовлено.

Слід зазначити, що це добровольці, які приймали участь у виконанні бойових завдань у взаємодії зі Збройними Силами України, МВС, Нацгвардії тощо, і такі добровольчі формування не  ввійшли до їх складу. Це такі формування, як ДУК "Правий сектор", ОУН, УДА, "Госпітальєри" та інші.

Зазначаємо, що міжвідомчою комісією прийнято рішення про надання статусу учасника бойових дій 43 добровольцям, які є громадянами інших держав (це Російська Федерація, Білорусь тощо).

Основні підстави для відмови. Документи не відповідають вимогам закону та порядку номер 413, тобто неправильно оформлені. Особи приймали участь у добровольчих формуваннях, які ввійшли до складу силових відомств. Це "Айдар", "Донбас", "Азов" й інші підрозділи, які ввійшли в склад Збройних Сил України і силових відомств нашої країни. Особи не приймали участь у виконанні бойових завдань, а забезпечували участь в антитерористичній операції, тобто працівники підприємств.

Оскільки закони не мають зворотньої сили в часі, міжвідомчою комісією надано статус учасника бойових дій шести працівникам підприємств, до 18 червня 2015 року мали право на отримання статусу учасника бойових дій. Крім того, двох осіб позбавлено статусу учасника бойових дій, оскільки встановлено підробку документів, неправдиві відомості.

Призначення та виплата одноразової грошової допомоги. Оскільки до міжвідомчої комісії протягом 2019-2021 років не надходили матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення, то виплата не здійснюється.

Призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі, або смерті, або інвалідності учасника Антитерористичної операції та ООС. Міжвідомчою комісією прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності учасника АТО/ООС.

2019 рік. 93 рішення: 63 – у зв'язку із встановленням інвалідності та 30 – у разі загибелі (смерті) учасників АТО/ООС.

2020 рік. 204 рішення: 143 – у зв'язку із встановленням інвалідності та 61 – у разі загибелі (смерті) учасників АТО/ООС.

2021 рік. 246 рішень: 204 – у зв'язку із встановленням інвалідності та 42 – у разі загибелі (смерті) учасників АТО/ООС. Всього – 546 рішень. Встановлення інвалідності – 410, загиблих – 133.  На загальну суму понад 385 мільйонів гривень.

Основні підстави для відмови: особа отримала грошову допомогу в іншому державному органі; особа має інвалідність не за АТО/ООС, проходження військової служби; документи неправильно оформлені.

Доповню ще, що комісія постійно працює. Є дуже багато звернень з різних добровольчих формувань, і великий об'єм роботи. І я підтримую те, що було озвучено народним депутатом Остапенком, а саме проект Закону 4388, тому що у нас в країні такий з'явився варіант, як військовий туризм.

Що це означає? Це учасники антитерористичної операції в складі добровольчих формувань збирають  по кілька днів загальну кількість 30 діб і із-за цього можуть отримати статус учасника бойових дій… ну, подати на розгляд комісії для отримання  статусу учасника бойових дій. Є багато  випадків, де на протязі з 2014-го по 2018 рік збирають до купи 30 календарних днів і подають на отримання статусу.

Я вважаю, що це є неправильним, тому що, коли ти день приїхав на фронт, поїхав, і отак на протязі чотирьох років ти збираєш ці 30 календарних  діб, це є неправильно.

І друге. Ми стикаємося з тим, що зараз пішло багато підробки документів, а саме добровольці визначають себе в різних добровольчих формуваннях, і ми не можемо дізнатися, чи правда це було, чи неправда.

Тому в законопроекті було запропоновано, що одним з основних документів – це буде довідка командира добровольчого формування про те, що дана особа дійсно перебуває в складі добровольчого формування від такого-то числа або не перебуває. Тому що зараз ми це робимо як би в телефонному режимі або офіційними запитами звертаємося до командирів добровольчих формувань, для того щоб вони дали нам підтвердження, чи дійсно дана особа перебуває в добровольчих формуваннях.

Тому є багато колізій і багато невнормованих документів, які, можна сказати, тормозять роботу міжвідомчої комісії. Тому що нам потрібно більше часу для вивчення документів, і це, скажімо так, тормозить потихеньку роботу всієї міжвідомчої комісії.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане перший заступник міністра. У мене до вас питання, яке попросив би відповідь дати після виступів всіх. Ви назвали цифру 498 осіб, яким відмовлено в статусі учасника бойових дій. І назвали причини: це неправильно підготовлені документи, що вони вже є учасниками тих добробатів, які ввійшли в склад збройних формувань держави. Я хотів би, щоб ви до завершення підготували конкретну статистику. Якщо неправильно склала людина документи, чи вона звернулася наступного разу, і чи члени комісії допомогли їй правильно оформити документи? Якщо в інших збройних формуваннях, чи ви відслідковуєте, що ця людина оформила згідно діючого законодавства в тих формуваннях саме цей статус? Дуже важливо, щоб кожна така особа була під контролем держави. І на завершення, дайте відповідь вже пізніше: скільки судових позовів саме серед тих людей сьогодні є в провадженнях, про які вам відомо? Дякую.

А я зараз  запрошую до слова шановану людину, колегу по парламенту Зінкевич Яну Вадимівну, яка ще очолює спеціальну комісію Верховної Ради з питань правового статусу ветеранів війни. І принагідно дякую, пані Яна, вам за вашу принципову позицію, як ви відстоюєте наших ветеранів і ніші питання, що стосуються їх забезпечення.  

Будь ласка, пані Яна.

ЗІНКЕВИЧ Я.В. Доброго дня! Дякую за слово.

Насамперед почну з того, що дуже хочу подякувати нашому Комітету з соціальної політики та у справах ветеранів, особисто головуючому, особисто голові підкомітету пану Остапенку. Дякую за плідну роботу, що ви опікуєтеся ветеранами, допомагаєте і стараєтеся вирішити всі необхідні питання. Також окремо хочу подякувати міністерству за пророблену роботу.

Зі свого боку хотіла лише доповнити, буквально декілька проблем, можливо, я б змогла сказати стосовно тих підрозділів, які вже легалізувалися. Це у нас, наприклад, "Азов", "Донбас", "Айдар", "Шахтарськ", інші підрозділи. Дуже часто від них є звернення на нашу комісію стосовно того, що вони не реалізували своє право в отриманні статусу. Якщо говорити про Закон про добровольців, згідно нього вони, на жаль, не можуть отримати статус, бо це вже легалізовані підрозділи. Тому ми зазвичай робимо запити на основні структури, до яких потім легалізувалися ці добробати, наприклад  МВС, Нацгвардія і так далі. В частині випадків вдається знайти архівні справи і все-таки цим людям дані структури МВС, Нацгвардії і так далі надають статус учасника бойових дій. Але по частині архівних справ взагалі не збереглося, і відповідно є перелік певних людей, які не отримали досі статус, тому що просто це юридично неможливо нічим підкріпити. Тому нам потрібно разом, колеги, подумати, як все ж можна унормувати це питання.

Друге питання, мабуть, найбільш болюче зараз для наших добровольців, - це те, що отримати статус можна лише за АТО. Як ми бачимо і знаємо, що дуже велика кількість бійців-добровольців приймає участь досі в ООС. Так само ми буквально на днях бачили нагородження добровольця Да Вінчі, який зараз є керівником добровольчого формування, і вони досі працюють на фронті, і таких підрозділів є декілька. Тому на майбутнє нам потрібно також подумати, як унормувати це питання, щоб ці люди також були не обділені увагою.

Також окрема проблема стосується дійсно по пенсіям. Відповідно ті  бійці, які уже досягли пенсійного віку, вони зараз або уже … (Не чути пенсійного віку, вони зараз  звертаються з документами своїми, які отримали по УБД, в пенсійні, і  відповідно звідти у них вимагають або оригінали свідчень, які знаходяться в Мінветі, або взагалі інші документи, які ніяк не пов'язані і пенсійні не мають вимагати в принципі.

Також це окрема проблема, що довідка про безпосередню участь, яку надає підрозділ і вони мають також надати в Пенсійний фонд, вона відповідно може бути написана лише по тих датах, по яких людина оформилась в  Мінветі. Але зазвичай в Мінветі людина оформляється там за місяць, за два, тому що  просто непотрібно оформляти всі 5 років безпосередньої участі, бо за той час як мінімум декілька бригад змінилося. Це якщо по пенсіях.

А якщо говорити також по наступним діям наших учасників бойових дій - добровольців, вони звертаються в соцзахисти і у військкомати, для того щоб стати  на облік. І також  дуже часто ці структури вимагають документи, які непотрібні, і дуже часто доводиться знову нашим бійцям проходити три кола пекла, щоби у них прийняли елементарні документи.

Дякую.  У мене буквально так коротко…

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, пані Яна.  Я думаю, що перший заступник міністра у справах ветеранів, коли буде мати слово заключне, він висловить і розкриє ту тему, яку ви тут піднімали, і насправді давали конкретні пропозиції і зауваження вирішення тих проблем. Дякую.

До слова запрошую Вербицьку Альону Миколаївну, Уповноважену Президента України з питань забезпечення прав захисників. Будь ласка, пані Альона.

ВЕРБИЦЬКА А.М. Дуже дякую за запрошення і за можливість взяти участь в цьому надзвичайно важливому обговоренні.

Дуже ґрунтовні були попередні доповіді, і повністю погоджуюся з тим, що озвучили доповідачі, зокрема з маленькою ремаркою все-таки, те, що стосується  залучення наших добровольців до  забезпечення. Тобто їх позиціонують як працівників, вони не можуть отримати статус учасника бойових дій. Це, зокрема, йдеться про  деякі категорії медиків, а також про "груз 200", які здійснювали гуманітарну місію по евакуації вже загиблих і поверненню їх на підконтрольну територію. Тобто люди були безпосередньо під обстрілами, і вважати їх в категоріях просто "учасники АТО", мабуть, не зовсім правильно. Я не вважаю, що там наші фінансисти, кадровики, діловоди,  чи юристи, чи преса були більш задіяні в бойових діях, тим не менше, вони отримують статус учасника бойових дій, хоча деякі працювали безпосередньо в штабах, вони здійснювали підтримку, забезпечення воюючих збройних формувань. Тому все-таки тут потрібно, мабуть, переглянути таку позицію. І якщо ми беремо просто категорію волонтерів, я сама 2014-2015 рік я здійснювала активно волонтерську діяльність, і я не претендувала на будь-які статуси, і я вважаю це правильно, тому що я мала вибір: або я їду, або не їду. Але коли ми говоримо про лікарів, медиків того ж Першого медичного добровольчого шпиталю Пирогова і беремо там той же "груз 200", їх офіційно залучали,  всі засоби, їх просили надати відповідну допомогу. Тому що на той момент ще самі Збройні Сили і інші військові формування, вони не мали можливості в повній мірі забезпечити потреби в медицині, у наданні першої домедичної і медичної допомоги. І точно так само на той момент у нас ще не існувало цивільно-військового співробітництва, яке згодом вже там мало можливість здійснювати якісь заходи по поверненню загиблих і по їх евакуації з непідконтрольної на підконтрольну територію або із зони бойових дій. І цих людей залучали офіційно, і потребували їхньої допомоги. Тому я вважаю, що потрібно все-таки переглянути і знайти варіанти вирішення цієї проблеми, щоб не було у нас якоїсь дискримінації, коли одні лікарі у нас отримали, інші не отримали, хоча всі однаково надавали допомогу.

Що стосується дійсно децентралізації і того моменту, що левова частина соціальних пільг, гарантій надається наразі на місцях, і відповідно нещодавно у нас завершилося переформатування там районів, вони були укрупнені, створилися об'єднані територіальні громади, в повноваження яких покладено забезпечення цих соціальних пільг, гарантій, дійсно є проблема, тому що не до всіх учасників бойових дій, їх родин доходить належним чином інформація, не всі знають, яким чином здобути право і скористатися тими чи іншими пільгами, гарантіями, які гарантує їм держава.

Саме тому мною як головою консультативної ради при Президентові, наразі вже як радником, Уповноваженим Президента, було ініційовано створення консультаційних центрів при облдержадміністраціях і райдержадміністраціях, тобто включно до району.

Раніше такий формат був організований згідно Указу Президента, Постанови Кабінету Міністрів, створювалося у вигляді дорадчих органів, до роботи яких залучалися на волонтерських засадах громадські діячі, правозахисники. І вони в силу своєї можливості там і вільного часу надавали допомогу.

Розуміємо, що на даний момент вже такої можливості немає, ті люди, які надавали, вони вже дещо виснажились, так би мовити, зійшли з дистанції. Тому було в ряді обговорень все-таки прийнято рішення створювати в подальшому такі центри, як штатні структурні підрозділи. І це надаватиме можливість забезпечувати працівників цих підрозділів, консультаційних центрів грошовим забезпеченням, заробітною платою, відповідно не мотивувати їх шукати якийсь заробіток на стороні. Це дозволить більш фахово, системно, систематично працювати із цільовою категорією. До того ж наразі ці центри, вони розширять свій функціонал, не лише до учасників АТО/ООС - ті, які є членами діючих військових частин, а в тому числі на захисників, такими, як є у нас добровольці, тобто це забезпечення прав і гарантій захисників України.

На даний момент вже розробляється проект Закону по визначенню статусу захисника України, і в цьому ми дуже плідно співпрацювали з Міністерством у справах ветеранів, також із депутатами Верховної Ради, за що я дуже дякую, тому що це надзвичайно важливо, на 8 році війни все-таки ідентифікувати тих людей, хто є захисниками України, визначити цю категорію і надати їм відповідно їм шану і повагу від держави і забезпечити належним чином соціальними гарантіями.

Щодо роботи міжвідомчої комісії питань немає. Комісія дійсно працює, в міру своїх  можливостей, і роблячи навіть дійсно більше, ніж може, уточнюючи в  ручному режимі, десь допомагаючи  там тим людям, які звертаються, тому що не внормовані певний там  порядок надання  документів, їхній перелік і все інше. Але все-таки потребує певного  вдосконалення саме постанови, якими керується дана міжвідомча комісія, і в частині щодо, зокрема, Постанови 336 відповідно до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою керується зараз комісія в частині призначення одноразової грошової допомоги. Це те, що я там знаю зі свого особистого  спілкування із категоріями.

А також є певні моменти проблемні щодо надання статусу сім'ям загиблих. Тому що відмінне трактування соціальних працівників органів соціального захисту на місцях, по-різному трактують 740 Постанову Кабінету Міністрів, і іноді через це виникають певні проблеми, тобто  одні бачать це так, інші – інакше. Тобто тут треба буде чисто механізм: або дати роз'яснення якісь вичерпні, або змінити формулювання, щоб не було двоякого трактування.

Ну, наразі у мене, так як я нещодавно була призначена радником, уповноваженим, відбувається процес мого особистого входження на посаду і формування цієї інституції, оскільки раніше такої посади не було, але я передбачаю плідну співпрацю із Верховною Радою, з народними депутатами, також з Кабінетом Міністрів, з профільними міністерствами, і із усіма категоріями, які потребують допомоги. Тобто це і родини наших  захисників, і загиблих захисників, це і полонені, безвісти зниклі, загиблі, діючі, звільнені військовослужбовці. Тому будуть створюватися робочі групи, наразі вже там запущені в роботу перші три. І я думаю, що спільними зусиллями ми будемо враховувати ті проблеми, з якими вони звертаються, в тому числі і до Офісу Президента України, для того щоб врегулювати і унормувати на рівні законодавства, постанов Кабінету Міністрів проблемні питання і в подальшому не вирішувати їх в ручному режимі.

У мене все. Я вам дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми дякуємо вам і бажаємо плідної праці на такій важливій, відповідальній посаді.

А зараз я до слова хочу запросити, без перебільшення, ще одну легендарну особистість сучасності – Друзенка Геннадія Володимировича, співзасновника і голову наглядової ради Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова.

Будь ласка, пане Геннадію.

ДРУЗЕНКО Г.В. Щиро дякую, пане головуючий.

Ви мене змушуєте "пекти раків". Я точно не видатна особистість сучасності, а радше ті медики, які колись повірили мені і пішли на фронт, особливо коли було найважче.

Я почну з маленької ремарочки. По-перше, почну з подяки. Величезна дяка парламенту і вашому комітету за те, що звернули увагу на проблему, бо, власне, так і працює парламент в демократичних країнах, бо це є репрезентативний орган, зокрема і нашої невеличкої спільноти, десь 500 медиків-добровольців і ті, хто їм допомагав, які стикнулися з проблемою.

Тепер маленьке уточнення. Ви абсолютно правильно сказали, що минулий рік і частину цього ми були, точніше, двоє наших ветеранів - це Сергій Петрик, який зараз є лікарем Охматдиту, і Галина Чепурниш, яка працює в маленькому містечку сімейним лікарем біля Франківська, - були сторонами у справі, позивалися проти міжвідомчої комісії і Міністерства у справах ветеранів.

На сьогодні обидві справи закриті, вони виграні по першій інстанції, в київському і відповідно франківському адміністративному судах. Вони виграні в апеляційній інстанції, відповідно в шостому і восьмому суді. І по одній із них Мінветеранів звертався до Верховного Суду, і Верховний Суд відмовив у касаційному провадженні. Тобто 4-5 різних судів по суті, якщо вважати Верховний, розглянули аналогічні справи, бо там змінювались не тільки імена, і дати…(Не чути). І там, і там було по 30 днів.

І дозволю собі зацитувати те, що є в усіх чотирьох рішеннях, бо Верховний Суд просто відмовив у відкритті проваджень. Тобто суди прийшли до висновку, що Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова є добровольчим формуванням, що був утворений з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії зі Збройними Силами України та Службою безпеки України. Це перший висновок, який відповідає формулюванням пункту 21, статті 6, здається, Закону про статус ветеранів.

І другий висновок, що документи, які надали міжвідомчій комісії наші ветерани - далі цитата пряма, - "містять достатні докази для відповідного висновку про наявність у них права на набуття статусу учасника бойових дій".

Тобто, дійсно… Тепер невеличкий бекграунд історії. Як тільки були внесені зміни до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за що величезна дяка цьому парламенту, наші ветерани, кілька десятків, навесні, якщо я не помиляюсь, більшість з них у березні 2020 року звернулися з відповідним пакетом документів до міжвідомчої комісії. Своїм протокольним рішенням - тоді був локдаун, без заслуховування відповідно заявників, - усім було відмовлено на такій дуже розмитій підставі: відсутність правових підстав. Це я знову ж таки цитую.

Як роблять нормальні люди, тобто я сам правник з трьома дипломами, поталанило вчитись у різних гарних університетах в Україні і за кордоном, принаймні керівництво ПДМШ не піднімало ніякого хайпу, і найбільш затяті звернулися до суду. Відповідно, поки не було судових рішень, була якась дискусія. Після судових рішень я зустрічався з пані Лапутіною, з деякими членами комісії і намагався пояснити, що да, можна трактувати, як будь-який закон, і цей закон, напевно, по-іншому. Але в цивілізованих країнах, де панує принцип верховенств права, йдуть у суд - і суд ставить крапку в трактуванні.

Відповідно у мене, за що хочу перепросити у членів комісії тут присутніх, коли вже після цих судових рішень, повторюсь, це чотири різні суди різних інстанцій, ставлять крапку, точно по таких документах вісім наших ветеранів подаються повторно в липні,  в  кінці липня і на початку серпня поточного року. І 30 вересня всі вони отримують знову ж таки відмову, хоча в самих заявах, які я готував, є посилання на вже усталену судову практику, з таким самим розмитим формулюванням: "відсутність правових підстав".

Ну, якщо у нас в країні кожен орган є певним таким, перепрошую за порівняння, феодальним утворенням, який сам собі хазяїн, то важко говорити про українську державу. Якщо у нас панує принцип верховенства права, то все ж таки суди ставлять крапку в трактуванні закону.

Тому, чи можна вдосконалити закон? Однозначно можна, бо є проблема там з довідками, які мають видавати суб'єкти боротьби з тероризмом. Ми зверталися офіційно до Служби безпеки, до Збройних Сил України. І попри те, що наші медики-ветерани були найбільш в правовий спосіб залучені, напевно, том, що я просто правник по освіті, тому робив, що вмів, у кожного з тих, хто брав участь в АТО, є наказ про залучення до АТО, підписаний або генерал-лейтенантом Маліковим, який очолював Антитерористичний центр при Службі безпеки, або його першим заступником - це був керівник АТО, який змінювався, як правило, військовий генерал, не менше генерал-лейтенанта.

Отже, у нас немає проблеми, чи була людина, чи не була. Це задокументовано на найбільшому з можливих рівнів. Тоді ми з Геннадієм Івановичем Кузнєцовим, який очолював… легендарний наш полковник, який був поранений в першому бою при Семенівці, знайшли зачіпку в законі, щиро йому дякую, і залучали  наших медиків-добровольців згідно з частиною шостою статті 4 Закону "Про боротьбу з тероризмом". І там є така одна фраза: "або громадян за їх згоди". От, власне кажучи, наші медики були залучені як громадяни за їхньою згодою.

І останній аргумент, який, як я чув, він, на жаль, не викладений у відмовах нам, але його можна простежити по судових рішенням. Чи була частина медиків-добровольців ПДМШ працівниками підприємств, установ, організацій? Частина так, були. Вони працювали в своїх лікарнях, згодом їх навіть почали відправляти у відрядження, але це вже кінець 16-го року, коли нам вдалося пролобіювати наказ № 1254 в МОЗ. Але ж більше добровольців десь працювали на цей час. Є питання: чи ця посада, чи вони були від лікарні відправлені? Ні, вони добровільно зголосилися, вони поїхали в АТО, вони стояли пліч-о-пліч з військовими медиками. Зараз з нами, я бачу, на зв'язку два моїх побратими перебувають: Вадим Козловський, який кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеню, який не менше, напевно, рік провів.

Я пам'ятаю, маленький приклад. Попасна, напівпідвал, де жили через коридор, двері наші медики і військові. Наші не отримували зарплату, військові отримували там соцпакет. Але це знову ж таки в жодному разі не претензія. Просто так трапилося, що мобілізований медик військовий був гінекологом, оперуючим гінекологом. Так траплялося, остання… (Не чути) А Вадим  Козловський був загальним медиком, він заступник  головного лікаря в Смілянській районній лікарні. І так трапилося, що всі поранені потрапляли до нього, бо у нього набагато більше практики.

І ми завжди підставляли плече. Наші медики працювали при фронтових лікарнях, безпосередньо у військових частинах, це 30-а, 128-а, 24-а. На КПВВ ми довго стояли пліч-о-пліч з прикордонниками. І тому, власне кажучи, проблема… я не розумію, чому нам відмовляють, бо ПДМШ як би відома, і дуже багато медиків, можна подивитися там нагороди.

Єдина проблема, на яку б я хотів звернути увагу парламентарів і дійсно попросити, бо це законодавча проблема і тут комісія абсолютно має рацію. У нас випали два місяці з проведення АТО, тобто Закон про особливості державної політики у Донецькій і Луганській областях набув чинності в лютому 2018 року, а АТО  закінчилося 30 квітня 2018 року. Відповідно Закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" прив'язаний до набрання чинності Законом про особливості державної політики. І наші медики, які потрапили в березень і квітень 2014 року, дійсно, не мають жодних законодавчих… І не тільки наші медики. Ті добровольці, які потрапили в два останні місяці АТО, на жаль, на сьогодні абсолютно, визнаю,  не мають право визнавати.

Тому тут би я щиро попросив, просто це технічна правка, перенести прив'язку не до набрання чинності, а до завершення  АТО і відповідно початку операції Об'єднаних сил.

На цьому, напевно, дякую, щоб поважати час інших доповідачів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Геннадію. Я, з вашого дозволу, вже у заключній частині спробую прокоментувати все те, що ви сказали.

А зараз до слова я запрошую Підгорного Дениса Володимировича – це прокурор відділу організації діяльності прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення Управління представництва інтересів держави та організації діяльності проваджень у справах про адміністративні спецпрокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генпрокурора.

Будь ласка, пане Денис.

ПІДГОРНИЙ Д.В. Шановні члени Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів та інші учасники слухань! У період проведення антитерористичної операції на сході нашої країни, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях держава переживає новий досвід державного управління. Проблема створення ефективної системи соціального захисту учасників бойових дій на сьогодні є предметом підвищеної уваги політиків та громадськості. Для утвердження і зміцнення єдності суспільства важливо, щоб захисники держави мали підвищений рівень захисту своїх соціальних прав. Основою нормативно-правового забезпечення соціального захисту ветеранів війни становлять: Конституція України, відповідні закони, укази Президента України і урядові рішення. Понад сто нормативно-правових актів регламентують суспільні взаємовідносини у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Незважаючи на це, важливим є створення в Україні ефективного, доступного та зрозумілого механізму реалізацій забезпечення належних державних гарантій. Так, для забезпечення учасників бойових дій належними соціальними гарантіями необхідно законодавчо врегулювати питання щодо пільгового обчислення стажу, вислуги років, часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції або у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду служби або трудової діяльності, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. 

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, питання соціального та правового захисту учасників бойових дій та членів їх сімей регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до положень цього закону порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій визначається Кабінетом Міністрів. Постановою Кабінету Міністрів  України від 20.08.2014 року №413 затверджено порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції.

Пунктом 5 цього порядку передбачено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається відповідними комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. Крім того, пунктом 8 прим. порядку визначено, що комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони. Підставою для позбавлення таких осіб статусу учасника бойових дій є копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в  період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів…

Комісія в місячний строк від дня надходження документів приймає рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій та інформує в місячний строк від дня прийняття відповідного рішення Міністерство у справах ветеранів України і відповідні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення.

Водночас, за інформацією Міністерства у справах ветеранів війни від 02.07.2021, у період з 04.02.2015 до 02.07.2021 року статус учасника бойових дій отримали понад 1 800 осіб, засуджених за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Враховуючи зазначене, з метою належного врегулювання на законодавчому рівні системи соціального захисту учасників бойових дій та визначення випадків позбавлення осіб такого статусу пропонуємо до проекту рекомендацій за підсумками проведення слухань в комітеті включити питання щодо внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". А саме статтю 5 доповнити частиною другою та третьою такого змісту: "Статус учасника бойових дій не надається особам, яких засуджено за вчинення в умовах особливого періоду (воєнного стану) умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину. Особи, яких засуджено за вчинення в умовах особливого періоду (воєнного стану) умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, позбавляються статусу учасника бойових дій на підставі відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Статтю 8 доповнити частиною другою та третьою такого змісту: "Статус учасника війни не надається особам, яких засуджено за вчинення в умовах особливого періоду (воєнного стану) умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину. Особи, яких засуджено за вчинення в умовах особливого періоду (воєнного стану) умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, позбавляються статусу учасника війни на підставі відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також пропонується доповнити статтю 17.2 такого змісту. Стаття 17.2. "Пільги по обчисленню стажу". "Час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції або у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні  збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зараховується до стажу роботи за спеціальністю на пільгових умовах один місяць служби  за три місяці, що окремим рядком для трудової книжки  заносяться відомості з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. До вислуги років трудового стажу для призначення пенсій учасникам бойових дій зараховуються на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у антитерористичній операції або у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні  збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів".

На цьому все.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Денисе. Дякую вам за фахові пропозиції. Ми обов'язково їх врахуємо в рекомендаціях комітету і скеруємо на розгляд Верховної Ради. Дякую.

До слова запрошується Гуменюк Ірина Олександрівна, завідувач сектору дослідницької служби відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України.

Будь ласка,  пані Ірино.

ГУМЕНЮК І.О. Доброго дня, шановні учасники комітетських слухань! Доброго дня, шановний головуючий Михайло Михайлович! Сьогодні ми вже бачилися на засіданні комітету. Дуже приємно знову вас почути.

Дуже складне питання. Справа  в тому, що  все, що стосується питання, чи  теми ветеранів війни, учасників бойових дій, – це дуже делікатне і дуже складне питання. Якщо стосовно того, що безпосередньо відноситься до міжвідомчої комісії, то тут треба декілька ремарочок зробити.

Перше. Звичайно, враховуючи, що предметом розгляду міжвідомчою комісією вже є спірні питання, то відповідно уникнути судових справ тут, на жаль, не вийде. Звичайно, можна зробити кроки, які зменшать кількість цих справ, і відповідно таким чином підвищать ефективність цієї роботи і дадуть можливість відчути захищеність безпосередньо тих осіб, які претендують на отримання цього статусу.

Коли я почала займатися цим питанням, а саме проаналізувати, вже підготувати матеріали до комітетських слухань, то відповідно стикнулась з проблемою того, що діяльність міжвідомчої комісії фактично знайти в засобах масової інформації, в Інтернеті, тобто остання актуальна інформація була фактично за 2020 рік, коли вони повідомили, що вийшли з карантину і почали безпосередньо розгляд справ. І деяку інформацію можна знайти безпосередньо із доповіді міністра з справ ветеранів, і все, на цьому інформація закінчилась.

І тільки сьогодні, слухаючи доповідь голови цієї комісії, я узнала, що склад її 33 особи, 5 безпосередньо від міністерства, 20 - від інших. Тобто це говорить про те, що, напевно, міжвідомчій комісії треба більш активніше висвітлювати свою діяльність, можливо, допомагати безпосередньо тим особам, які планують звертатися, чи безпосередньо ті органи, які передають справи, які документи чи які основні вимоги членів комісії до тих документів, які вони розглядають. Це дуже важливе питання. Бо справа в тому, що, якщо навіть проаналізувати те положення про діяльність міжвідомчої комісії, воно теж не досконале. І скажімо так, що проблема колегіальних органів при центральних органах виконавчої влади, їх правовий статус - це дуже складне питання. І якщо проаналізувати діяльність комісії, то виникає ряд питань, яким чином їх діяльність відповідає принципу правової визначеності та умовам належного урядування. І саме на це зазначають рішення судів. Ось в чому питання.

Можливо, у своїй діяльності міжвідомчій комісії варто, враховуючи вже наявну судові практику, враховувати і попереджувати безпосередньо ті основні питання, які виникли в ході судових розглядів. Це перше питання.

Звичайно, друге питання, хотілось би все ж таки, щоб правовий статус учасників в цій міжвідомчій комісії, він був більш виваженим, більш врегульованим. Справа в тому, що вони наділені власними повноваженнями, і відповідно до статті 4 Кодексу про адміністративне судочинство вони саме належать  до  тих органів, які мають такі повноваження. І було би непогано, щоб ті рішення, які  вони приймають, вони відповідали саме тим вимогам, які наше законодавство вимагає до рішень, які приймають органи, що мають владні повноваження. Це перше.

Друге. Звичайно, треба враховувати, що і законодавство наше, про це сьогодні всі учасники відмічали, безпосередньо пропозиції звучали, дуже слушні пропозиції, звичайно, що дуже є багато проблем. Це динамічність цього законодавства, його дійсно… наш принцип про те, що не має зворотної сили. Все це створює  проблеми, і все це потребує негайного рішення, бо міжвідомча комісія теж не може приймати рішення, які суперечать законодавству. Це теж треба враховувати.  Це перший момент.

Другий момент. Да, є дуже складна ситуація. Суди виносять рішення, вони встановлюють факти, але ж вони не надають статус учасника. Це все ж таки компетенція  міжвідомчої комісії. І тут все, що стосується оцих дискреційних повноважень, теж потребує врегулювання.

Дивилась я, робила аналіз цього положення про  міжвідомчу комісію. Є дуже багато до нього запитань. І я думаю, що воно теж потребує доопрацювання. Крім того, що і законодавство про  соціальний захист потребує доопрацювання.

Є позитивна новина щодо грошових виплат. Тут є рішення Верховного Суду, і вони трошки змінили щодо  дискреційних повноважень, і все, що стосується виплат, їх розміру, вчасності, періодичності, тут вже питання вирішено. Але не треба, дійсно, змушувати суди, щоб вони вже ледь не своїми рішеннями надавали статус учасника. Дійсно, це дуже така серйозна ситуація щодо цього питання.

Тому є побажання до міжвідомчої комісії трошки свою діяльність показувати. Вона є, вона складна. Сам предмет їх розгляду, він теж дуже складний. І відповідно, може, це допоможе зменшити ту напругу, яка склалась на сьогодні.

У мене все. Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірина, за фаховий коментар і конкретні пропозиції. Я думаю, ми будемо про них говорити після завершення сьогоднішнього нашого заходу.

До слова запрошується Валєєв Віктор Вікторович, учасник АТО/ООС. Будь ласка, пан Віктор.

ВАЛЄЄВ В.В. Бажаю здоров'я. Мене чутно?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, чути вас.

ВАЛЄЄВ В.В. Віктор Валєєв, директор асоціації "Софтвер Юкрейн",  українські національні ІТ-компанії, розробники програмного забезпечення, а також учасник ООС у складі 56 мотопіхотної бригади, і потім у складі Генерального штабу.

Ну, по-перше, я б хотів ще раз привітати усіх зі святом, оскільки у нас є 30-річчя української армії, то можна святкувати і три дні. Так що ще раз вітаю!

Як сказав пан Остапенко, дуже влучно з того приводу, що наразі ситуація геополітична показує, що у держави Україна є лише один її вірний союзник – це є її армія, кістяк якої мають скласти саме ті ветерани, які пройшли пекло тої війни.

Проте, яке ми наразі маємо ставлення до цих людей? Я знаю, що програма слухань є з того приводу сфокусована саме на питанні отримання статусу учасника бойових дій. Тому я не зачіпаю питання соціального захисту, і сподіваюся, що комітет також проведе окремі слухання з того приводу, як належним чином відповідно до законодавства України здійснюється та реалізується, особливо на місцях, спеціальний захист учасників україно-російської війни, з того приводу.

Проте я хотів би задатися питанням і задати його всім учасникам слухань, з того приводу:  якою метою взагалі-то отримають УБД?  Я зараз не кажу про якісь там речі, які є там морально-патріотичні, просто визнання статусу. Так, я їх розумію, вони є важливими. Проте одразу обмовлюся, я кажу здебільшого щодо безпосередньо Збройних Сил України, при повазі до усіх побратимів з інших збройних формувань та добровольчих формувань. Проте я кажу з того, що маю експертизу і досвід, займаючись багато цим питанням безпосередньо у своїй 56-й бригаді. Розумієте, питання є в тому, що ми сконцентрувалися на питанні комісії.

Трохи механіки. З того приводу є певна ланка, яка йде від безпосередньо бійця до командира підрозділу, до штабу бригади, до оперативного  командування чи командування ОТУ, командування сектору. Потім вже ті документи, ті папери, які приходять безпосередньо там, вони розглядаються здебільшого формально і скопом. Більшість проблем виникає у цій ланці, починаючи від бійця до командира підрозділу, до штабу бригаду. З цим виникає дуже багато питань, і на них треба було б теж сфокусуватися, видати відповідні інструкції та розпорядження щодо покращення і поліпшення ефективності тієї роботи.

Щодо пільг. І трохи пропозицій, яких би я просив запропонувати і за можливості врахувати у пропозиціях щодо рішення комітетських слухань. Є пільги, які безпосередньо використовуються якнайчастіше. І теж було б гарно провести опитування, аби якусь аналітику мати з того приводу. Це проїзд на транспорт, це талончики на проїзд вже міжміським сполученням, і, можливо, це деякі медичні послуги. Я переконаний, за моїм опитуванням, то є більшість тих послуг, які надає той статус.

Далі. Тут усі казали про питання того, що ось неналежним чином оформлені папери. Я сам знаю, що, навіть перебуваючи на службі в Генеральному штабі, де мені дійти до тієї своєї комісії,  то просто пройти там 200-300 метрів, я отримував УБД рік після того, як я мав право на той статус. Соррі за мій особистий такий досвід, проте це було так. Бо у багатьох частинах відбувається що? Як російське прислів'я: "С глаз долой, из сердца вон". Тобто ніхто не хоче займатися, готувати твої документи, ці всі накази, довідки і таке інше. Їх треба дуже багато  писати, писати, навіть звертатися  до суду, як казали інші шановні доповідачі з того приводу.

Тому можуть бути інші прості рішення. Є прості пільги. Є, враховуючи безпосередньо,  оскільки цивільний фах мій то є інформаційні системи, то, враховуючи їх можливості, можна  б було піти більш простим шляхом, ще раз повторюся, що я кажу про лінійні частини  Збройних Сил України безпосередньо.

Насправді усі, хто заходять безпосередньо  до сектору і залучаються до   здійснення  заходів щодо безпосередньої участі у заходах щодо здійснення відсічі збройної агресії Російської Федерації в ОРДЛО, отримують відповідні надбавки, там перша, друга лінія.

По-перше, якщо ми зінтегруємо відповідні реєстри, наприклад, шукаємо просте рішення, якщо ми інтегруємо відповідні інформаційні  системи податкової, де обраховується відповідний податок ПДФО, то ми можемо подати ті  піки по кожній особі, коли вона  заходить, бо ці суми визначені,  визначений відповідно  з них податок, і це можна безпосередньо побачити.

До чого я веду? Ми можемо мати шанс видавати таке як тимчасове УБД, або десь біля того, яке б давало право на обмежене коло пільг. Я зараз не кажу про землю, яку майже ніхто не може отримати. Я зараз не кажу про допомогу і про все інше, більш там серйозні випадки, які потребуватимуть більше видатків. Проте ми можемо насправді мати таке просте рішення, яке б дозволило, принаймні цими пільгами, тимчасово користуватися на основі даних інформаційних систем, а не проходити всі ці дантові круги аду, коли втрачається десь фотографія, десь  на ксероксі не можна розрізнити прізвище людини або інші речі, які виникають.

Ще одна річ, яка може бути складнішою. Насправді у нас армія взяла курс на інформатизацію. Я думаю, що при новому міністрі з цим буде краще і воно буде просуватися. У нас існують відповідні проекти рішень, які вже деякі прийняті на озброєння, деякі очікують. Тобто, якщо, наприклад, ми беремо системи бойового управління "Дзвін", систему обліку "Персонал", беремо "кабінет ветерана", якщо ми належним чином зорганізуємо та додамо безпосередньо ці системи до контуру бойового управління, все необхідна інформація, так званий вхід-вихід, обрахування  часу перебування у складі сил та засобів, залучених до АТО/ООС, це питання навіть би не виникало. О'кей, нехай потім для більш конкретного та подальшого уточнення статусу це вирішує комісія вже на паперових документах. Проте ми могли б значно спростити той процес.

Тому, з вашого дозволу, я б просив ці пропозиції стосовно посилення,  пришвидшення процесів інформатизації армії у частині обліку кадрів і їх участі у антитерористичній операції і операції Об'єднаних сил додати до рекомендацій слухань. Буду дуже радий з того приводу, надати більш детальні пропозиції, особливо якщо ми кажемо про комплекс систем "е-ветеран", який має бути інтегрований з Дією. Це значно спростить питання і отримання статусу учасника бойових дій, і його безпосереднього використання самими учасниками бойових дій, і насправді зміцнить їх віру і бажання, те, що Україна їх не кинула, український уряд про них дбає, і всі ті гарантії, які передбачені законом, будуть у повному обсязі надані. Так що прошу це додати до матеріалів слухань. І радий буду надати відповідні, більш детальні пропозиції.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Вікторе. Ми вдячні вам за ті пропозиції, які ви висловили, і чекаємо ще додатково в письмовій чи в електронній формі.

Я єдине, що хочу прокоментувати, що у нас в державі є Офіс простих рішень, а насправді простих рішень в тому питанні, яке ми сьогодні обговорюємо, немає. Це дуже складне, загально комплексне, бо воно стосується долі людей, долі тих, які ризикували своїм життям, а дехто його, на жаль, і втратив.

 До слова я запрошую Кисельова Олексія Володимировича, голова громадської організації "Ветеранська справа", який присутній тут у нас в студії. Будь ласка, пане Олексій.

КИСЕЛЬОВ О.В. Доброго дня, шановний пане головуючий, шановні народні депутати! Всім присутнім доброго дня!

Виступ буде, мабуть, трохи сумбурний, тому що я трохи не розумію, як доброволець, вибачте, може йти до суду і відстоювати свої права. Є просте питання: можливість отримати, подати документи на статус учасника бойових дій закінчилась з настанням періоду ООС. Але добровольчі підрозділи і досі воюють, і досі тримають  ділянки фронту. Ми бачили друга Да Вінчі у Верховній Раді минулого тижня, якому вручили найвищу державну нагороду - звання Героя України він отримав. Не знаю жодного добровольця, який би пішов до суду, якому б прийшло до голови навіть відстоювати свої права. Я сам мав честь воювати у добровольчому підрозділі ДУК "Правий сектор", я не знав таких людей, які б  таке витворювали.

Погоджуюсь з тим, що треба законодавчо врегулювати цю норму, щоб медики мали або не мали можливість подаватись на статус учасника бойових дій. Тому що кивати, що комісія чогось не приймає, вибачте, друзі, я сам є членом цієї комісії, ми розглядаємо кожне рішення дуже уважно. Ми не просто піднімаємо руки або не піднімаємо за когось, це дуже тяжкий процес і тривалий.

Тому я не знаю, які претензії можуть бути до комісії, тим паче до якихось зловживань з боку комісії. Це колегіальний орган, більше 30 людей, які там можуть бути зловживання, я собі не уявляю.

Тому давайте все-таки, може, звернемося до депутатів Верховної Ради і попросимо їх розглянути це на законодавчій основі, а не казати, що погана комісія чи хороша.

Тому це, мабуть, все. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, пане Олексію.

Шановні колеги, я з вашого дозволу, запрошу до слова ще раз першого заступника міністра Порхуна Олександра Володимировича,  для того щоб він прокоментував все те почуте і дав відповіді на ті питання, в тому числі які я озвучував після його виступу.

Будь ласка,  пан Олександр.

ПОРХУН О.В. Дякую, Михайло Михайлович.

Відповідаю на перше ваше запитання: на рахунок 490 осіб, яким було відмовлено.

Як працює міжвідомча комісія? До міжвідомчої комісії подається документ тої особи, яка претендує на статус. Міжвідомча комісія перед тим, як його прийняти, вона перевіряє. Якщо документи проносять особисто, безпосередньо відразу йде перевірка і наголошення, що вистачає, чого не вистачає. Якщо все вистачає, то міжвідомча комісія це бере в роботу. Якщо деякі документи не підходять, то міжвідомча комісія повністю особі пояснює, що потрібно  зробити, де цю довідку взяти, яку  цю довідку зробити. І чекаємо на повторний засил його документів.

От з цього числа деякі люди не находять ті документи, які повинні бути в пакеті для розгляду, деякі повертаються і подають документи на міжвідомчу комісію. Також в цьому числі знаходяться ті особи, які, я попередньо казав, відносяться і увійшли в склад Збройних Сил України або інших органів.

На протязі 2020 року до мене звернулися добровольці, які проходили військову службу в батальйоні "Айдар". Ми розуміємо, що це  підрозділ Збройних Сил України і статус учасника бойових дій надається безпосередньо комісією, яка знаходиться в командуванні Сухопутний військ України.

Що було зроблено мною як керівником міжвідомчої комісії, безпосередньо першим заступником? Я скомунікував  з командуючим Сухопутними військами. Ми створили робочу групу, де в склад увійшли представники міжвідомчої комісії і представники Сухопутних військ України.  Ми поїхали до даної військової частини, а безпосередньо це "Айдар", підняли ті справи, які вже сьогодні були озвучені пані Яною, що деякі справи можуть загубитися в архіві, а деякі справи навіть там можуть не знаходитися. Але у військових квитках  є дійсно печатки, що дана особа проходила там військову службу.

І на базі нашої цієї роботи було проведено ряд службових розслідувань. І на сьогоднішній день уже 28 особам надано статус учасника бойових безпосередньо з батальйону "Айдар". І зараз ще знаходиться на розгляді комісії Сухопутних військ 36 справ. Я думаю, що питання з батальйоном "Айдар" ми повністю закриємо.

Також ця робота, якщо до нас звертаються інші добровольчі формування: "Азов", "Донбас", "Шахтарськ", – ми також надаємо роз'яснення. І якщо потрібно таке втручання, як було втручання, моє втручання до командувача Сухопутними військами, ми повністю це відпрацьовуємо. Тобто ми не закриті, ми розповідаємо постійно, як зробити і що зробити.

Да, було дуже багато піднято питань і важливих. Я погоджуюсь, що мало де можна знайти роботу міжвідомчої комісії. І ми це - дякую, пані Ірино, - візьмемо до відома. Тому що, дійсно, треба бути відкритими і більш детально і ретельно розповідати особам, який перелік документів потрібно подавати, щоб це було з першого разу і стовідсотково, щоб люди не чекали, поки йому дадуть довідку і тому подібне.

Да, другим інструментом, ми думаємо, після того як запуститься державний реєстр ветеранів, над чим ми працюємо, і буде електронний кабінет, ми, я вважаю, що повинні відійти від цієї паперової форми. І коли буде реєстр, хай реєстр і рахує, скільки особа перебувала днів, де вона перебувала і яке завдання виконувала.

На рахунок, скільки судових проваджень. Зараз у нас сім судових проваджень. Я підтримую пана Геннадія, що суди дали чіткий висновок і зауваження міжвідомчій комісії, що ви повинні розглянути і дати статус учасника бойових дій. Але тут є одне "але": ми керуємося нинішніми нормами нашого законодавства. І на жаль, в пункті 21 не прописано на сьогоднішній день, що він не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучались та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції,  операції Об'єднаних сил. Ця норма діяла відповідно до пункту  19 частини першої статті 6 закону в редакції з 19.07.2014  по 18.06.2015 року.

Із-за того міжвідомча комісія, коли отримує документи, вона перевіряє, якщо є виписки, витяги з штабу антитерористичної операції, там чітко вказано. На жаль, з проблемою, яка сталася з добровольчим… з ПДМШ, там чітко написано, що в довідках, які видає Служба безпеки України, листом від 27.09.2016 №33/7-10233 надала витяг з наказів про залучення осіб як працівників ПДМШ. Із-за цього згідно чинного  законодавства ми не можемо розглядати. Ми їх розглядаємо і по цьому відмовляємо, і особа змушена йти в суд.

Я дуже буду просити по висновку наших комітетських слухань, щоб ми на законодавчому рівні врегулювали ці норми, і тоді, я вважаю, що комісія буде працювати і надалі, але без таких випадків, які, на жаль, зараз є в нашому сьогоденні.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пане Олександр, за змістовну відповідь.

Шановні колеги, нам вже час завершувати…

_______________. Дозвольте репліку, оскільки, я був згаданий, буквально одну хвилину?

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка.

ДРУЗЕНКО Г.В. Щиро дякую, пане головуючий. По-перше, колега, який присутній, даруйте, не запам'ятав прізвище, насправді ми ж не говоримо, погана комісія чи добра, насправді це абсолютно цивілізований спосіб розв'язання тлумачення законодавства. Там були емоції, але ми їх відкладаємо. Якщо я перебрав, перепрошую, принагідно. Бо суди в усьому світі мають кращу кваліфікацію тлумачити законодавство.

І тепер відповідь пану очільнику комісії. Я не знаю, що пише СБУ. Насправді це відповідальність…  Ну, тобто знаю, відповідальність СБУ. Але я повідомляв і в міністерство, і ми писали в комісію, що, окрім виконавчого директора, жоден доброволець ПДМШ не був працівником організацій, благодійний фонд ми маємо для операцій. І це підтверджено, вони всі укладали договір про добровільну участь, який не передбачав жодної винагороди. А працівник завжди отримує винагороду, бо таке означено.

І тому насправді ми не маємо бути заручниками якихось писарів в штабі АТО, чи там навіть в штабі АТЦ, де набагато краще з документообігом. І повторюсь, все ж таки, якщо ми хочемо рухатись на Захід, в цивілізовані країни, то суди ставлять крапку в тлумаченні законодавства. Але, остання теза, я написав офіційного листа на пані Третьякову, де ми запропонували внести зміни до законодавства, які усунуть і ці, як на мене, нелегітимні сумніви для роботи міжвідомчої комісії.

Ще раз дякую як мінімум бажання порозумітись.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Геннадію. Я, з вашого дозволу, вже прокоментую ваш виступ і цю позицію в заключному слові.

А зараз просив би по хвилині часу… Представнику Міністерства внутрішніх справ - Бондаренко Олексій Миколайович, начальник відділу у справах ветеранів війни департаменту персоналу. Будь ласка, пане Олексій.

БОНДАРЕНКО О.М.  Дякую за надане слово. Чутно мене?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чути.  Говоріть.

БОНДАРЕНКО О.М. Дякую. Спробую, обіцяю бути предметним і коротко за змістом.

Перше. Хотів би прокоментувати позицію щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та позбавлення статусу учасника бойових дій на підставі відомостей персональної, довідкової, облікової єдиної  інформаційної системи МВС. Хочу висловити деякі застереження, тому що саме єдина інформаційна система МВС не містить повного пакету інформації, що стосується об'єктивної сторони вчинення злочину.  В цій базі міститься інформація щодо кваліфікації, щодо особи, а об'єктивна сторона в частині місця – ця інформація там відсутня. Лише на підставі рішення суду ми можемо фактично встановити, що злочин був вчинений в зоні проведення АТО і пов'язаний з проходженням служби. Тому я б до цієї позиції підходив досить обережно.

І ще хотів щодо реалізації пільг. Спрощення процедури реалізації пільг, на мою думку, можливе за рахунок нарешті все-таки скасування вимоги відповідними структурами надання особою не посвідчення учасника бойових дій, в якому наразі вже міститься інформація про пункт, на підставі якого надано статус, а безпосередньо довідки про безпосередню участь особи в АТЦ. Насправді ця довідка є підставою, одним із документів, на підставі якого особа отримує статус, а не підтверджує наявність цього статусу. Тому пропозиція: все-таки до діючих норм внести певні зміни щодо скасування вимоги надання відповідної довідки за формою 1, яка міститься в Постанові 413.

І така ремарка пану Валєєву Віктору. МВС в 2018 році проводило зріз використання пільг. Ми на той час охопили близько 30 тисяч особового складу. І, дійсно, ви праві: найбільш використовувані пільги – це щодо оплати ЖКГ, щодо проїзду. І фактично все інше, воно дуже низький відсоток. Якщо є необхідність, я можу додатково ці цифри надати вже окремо.

Дякую. Я закінчив.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Войтко Олександр Володимирович, координатор громадської організації "Спілка ветеранів війни з Росією". Будь ласка, пан Олександр.

ВОЙТКО О.В. Вітаю всіх учасників нашого сьогоднішнього слухання! Я буквально тезово, по основних моментах.

У першу чергу хотів би висловити підтримку діяльності міжвідомчої комісії. Багато учасників нашої спілки зверталися. Всі справи були розглянуті дуже уважно. Де були проблеми з документами, було вказано, як їх виправити. І в цілому роботою міжвідомчої комісії ми дуже задоволені.

Хотів би також висловити підтримку законопроекту 4388. Думаю, доопрацювавши його трошки, можна зняти багато спірних питань. Зокрема, і спірне питання, яке виникло з ПДМШ, тому що воно, ну, воно нікому не потрібне. Як би підрозділ, який справді має величезні заслуги по війні, судиться з Міністерством у справах ветеранів, яке допомагає ветеранам. Тобто тут проблема просто законодавчо має бути врегульована і просто знята. Тому що питання таке складне і несе репутаційні втрати і українській державі, і ветеранам.

І третя теза: по зняттю статусу учасника бойових дій за тяжкі і особливо тяжкі злочини. Наша спілка багато займається питанням амністії для учасників бойових дій, помилування. Була залучена до ухвалення попереднього закону, який почав діяти в 2017 році, Закон "Про амністію" з окремою статтею для учасників бойових дій, бере участь в підготовці законопроекту до 30-річчя, про це питання. Тобто у нас є великий досвід, і ми в цьому фахові. І ми різко виступаємо проти зняття статусу учасника бойових дій за будь-який тяжкий злочин, навіть, якщо він був скоєний в зоні АТО. На нашу думку, зняття статусу може бути тільки за злочин тяжкий, пов'язаний з проходженням, з несенням служби. Це, наприклад, залишення позиції, там інші злочини. Це, наприклад, державна зрада може бути. Тобто злочини такого плану, які ставлять під сумнів сам статус учасника бойових дій. Якщо це злочин, умовно кажучи, пов'язаний з цивільною діяльністю, і навіть якщо він трапився там, то людина несе покарання у вигляді позбавлення волі. Це достатньо тяжке покарання, чи там штрафу, якщо передбачено статтею Кримінального кодексу. І так вона свій проступок спокутує. Забирати статус учасника бойових дій в таких випадках абсолютно  недоцільно, на наш погляд, тому що людина ризикує  життям своїм - найдорожчою цінністю, яка є в кожної людини, захищаючи нашу країну, і так здобуває цей статус. І тому, наприклад,  263 стаття…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ми   почули вашу позицію.

ВОЙТКО О.В. Всім дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Почули вашу позицію.

До слова ще запрошується Жилкін Ярослав Олександрович, громадське об'єднання "Союз "Народна Пам'ять". Будь ласка, пане Ярославе.

ЖИЛКІН Я.О. Доброго дня, шановні! Я бы хотел по сути очень коротко сказать. Хотел длиннее спич, но по сути следующее, что нас, поисковиков, с 2014 года привлекли в качестве сил и засобів, мы выполняли поисковую работу на неподконтрольной территории по поиску без вести  пропавших военнослужащих, которые выполняли свой долг, и уже долгие годы мы получаем постоянные отказы на просьбу получить  и оформить заслуженно статус участника боевых действий по надуманным, каким-то абсурдным аргументам. Это условие такое же абсурдное, сколько и незаконное.

Абсурд заключается в том, что, по мнению Министерства ветеранов,  для получения статуса  УБД поисковики "черного тюльпана" должны грузить  тела исключительно были за деньги, то есть на условиях оплачиваемого труда.  А если  это они делали то же самое  бесплатно, это основание для отказа. И у нас есть решение Верховного Суда неоднократно, и все равно продолжает данная комиссия отказывать нам в приеме документов.

Поэтому, если коротко, то все. И у нас есть предложения, как исправить эту ситуацию. Мы это вышлем и обязательно обратимся.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, пане Ярославе. Насправді скеровуйте сюди свої пропозиції. Ми обов'язково будемо враховувати як правки для удосконалення законодавства.

Анатолій Дмитрович Остапенко, будь ласка.

ОСТАПЕНКО А.Д. Я декілька слів хочу сказати. Хочу запросити всіх, хто у нас зараз приймає участь, всіх, хто там десь безпосередньо буде читати про наше засідання, або чує, до співпраці, до напрацювання в  кінці кінців Закону про добровольчі формування, про їх легалізацію та формування, для того щоб ми уникнули деяких питань, які зараз є у нас в законодавстві.

Також хочу зазначити, тут піднімалося питання, навіщо добровольці хочуть отримати статус учасника бойових дій: це визнання їхнє чи пільги в кінці кінців. Бо ми тут чули, що всі туди йшли добровільно, не за  гроші, і залучали їх до АТО/ООС також не з наказів, а з прохань бути присутніми в АТО/ООС.

Тому давайте ми в кінці кінців попрацюємо, визначимо певні негаразди, які є у нас, або, правильно сказати, нечіткість юридичних визначень. Напрацюємо це, для того щоб всі, хто заслуговує отримати учасника бойових дій, все ж таки отримали цей статус.

І в першу чергу я хочу сказати, що цей статус повинні отримувати особи, які стояли  безпосередньо зі зброєю на  лінії розмежування, яка зараз є і яка була на той час з нашими ворогами, і своєю доблестю, деякі - своїм життям,  на жаль, довели про те, що наша держава Україна є, вона існує і буде себе захищати.

Ще раз хочу поздоровити Збройні Сили України з  річницею 30-ю. І  вся країна сподівається, що Збройні Сили України зможуть захистити нас в разі якоїсь військової навали. 

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Анатолію Дмитровичу.

Шановні колеги, ми будемо підбивати підсумки сьогоднішнього нашого комітетського слухання. Насамперед хочу висловити вдячність всім тим, хто долучились  до обговорення, до висловлення своїх позицій.

Дякую вам за конкретні пропозиції. І я хотів би, резюмуючи, сказати, що всі вони будуть включені в рекомендації нашого комітету. Напрацювання  секретаріатом триває, прошу ще вносити ті, які були сьогодні висловлені, і якщо є ще в письмовій формі, а вони прозвучали.

На загал я скажу, що це ганьба владі, якщо вона своїми діями або бездіяльністю спонукає наших ветеранів ходити по бюрократичних кабінетах і випрошувати те, що вони заслужили своєю бойовою історією. Коли ми кажемо про пільги, то це перетворилося в профанацію, це нерівність доступу. І я категорично проти особисто, як народний депутат, як громадянин, щоб ходили ветерани і просили пільгу на комунальні послуги, пільгу на проїзд. Якщо говорити про проїзд, а це, до речі, гарантується законами держави, то та ж держава, делегуючи ці повноваження органам місцевої влади, вона не передає їм гроші, ресурс, через те не всі органи місцевої влади можуть це виконати. І я не вважаю це правильним, якщо воїн АТО, ветеран сідає в маршрутний автобус, чи просто в будь-який засіб громадського транспорту, а йому кажуть: вибачте, в мене вже чотири пільговики їдуть, виходь. Це неправильно.

Через це завдання влади монетизувати такі пільги, а сам ветеран буде знати, чи йому користуватися транспортом, чи ці кошти економити. Бо у нас виходить так: один вже прикутий до ліжка і він цю норму не використовує від імені держави, другий користується своїм приватним транспортним. Через те наше завдання  як законодавців - випрацювати такий механізм, щоб пільговики отримували компенсацію грошову від держави і самі нею користувалися, оце основне завдання.

Наступне: по рішеннях судів. Я тут погоджуюся з паном Геннадієм, давайте, якщо ми живемо у правовій державі, то рішення суду, яке вступило в законну силу, воно обов'язкове до виконання всіма органами: державної, місцевої, іншої влади. Давайте ми будемо жити в правовому суспільстві. Але я  ще раз підкреслюю, для того є судова практика, яка буде використовуватись судами. Але коли мова іде про комісію… Я, до речі, дякую голові комісії, всім членам цієї комісії, але ви теж маєте вже свою практику, практику, чому ви не можете на законних підставах надати статус. Давайте ці пропозиції вносьте нам, і ми на законодавчому рівні будемо відрегульовувати таким чином, щоб та особа… Для вас має бути головний чинник: якщо є підстави, що людина була на фронті, брала участь у бойових діях, будь ласка. Якщо нема достатньо законодавчих підстав, вносьте, ви маєте право законодавчої ініціативи як центральний орган виконавчої влади, а ми тут для того, щоб це виконувати. Ми з Анатолієм Дмитровичем готові вносити від себе  особисто, від комітету негайно зміни для того, щоб ці всі були використані.

Стосовно медиків. Я чому назвав пана Геннадія легендарною особистістю, я з ним незнайомий майже, але я знайомий з тими лікарями, а ще більше з військовослужбовцями, які отримували поранення в зоні АТО. І ці медики їх витягували на собі і лікували, і зберігали життя. Через це, справді, ці люди, вони легенди і вони справжні герої. І наше завдання, щоб вони не ходили по судах, які ще недореформовані, але там є справжні фахові люди, які користуються буквою і духом закону. Їхнє завдання - дальше лікувати наших громадян, а наше завдання - щоб вони користувалися тими пільгами.

Тепер, що стосується взагалі лікування наших ветеранів. Нині система зруйнована військових госпіталів. Ми з паном Остапенком, об'їжджаючи державу, ми бачимо, як це відбувається. Нині центральні органи виконавчої влади не можуть між собою поділити не так госпіталі, як ті гроші, що мають ходити за госпіталями. Міністерство охорони здоров'я каже – це наше, але нічого не робить, щоб ці госпіталі працювали. Мінрегіонбуд - те саме. Міністерство ветеранів, наскільки мені відомо, каже: це не наша парафія. Сьогодні беріть приклад європейський, Сполучених Штатів Америки: військовий госпіталь – це лікування окремих видів травм, в тому числі психологічних. Це має бути система по всій державі. Коли звільнився військовослужбовець в запас чи у відставку, він зразу стає на облік в госпіталь, де його мають реабілітувати, адаптувати до цивільного життя, де він має, як кажуть, без черги лікуватись і отримувати ту послугу. Через те наше завдання - і ми будемо включати в рекомендації комітету, - все-таки цю структуру відбудувати, її централізувати, і має бути господар. Ми були в Новоград-Волинському, там не можуть знайти крайнього, ніхто не хоче.

І про саму комісію. Ще раз підкреслю, комісія працює, і завдання нашого сьогоднішнього обговорення і рекомендацій не те, щоб когось там хаяти, ми для того, щоб знайти як вирішити проблему. Проблема насправді існує. Тому що певна частина людей, яка чекає справедливості і встановлення, призначення учасника бойових дій, може не дочекатися такого рішення. Більшість з них - це люди, які мають відновлювати своє здоров'я, як фізичне, так і психологічне. І завдання держави в особі тієї влади, яка є сьогодні, щоб достойно відстоювати всі ці інтереси.

Я як перший заступник голови комітету, я впевнений, і Остапенко Анатолій як голова підкомітету з цих питань, ми готові і відкриті до такої дискусії. І просимо комісію, як сьогодні вказували учасники сьогоднішнього нашого слухання, теж бути відкритою. Зробіть отаке,  як ми сьогодні, публічне засідання ваших комісій. Запросіть журналістів, наскільки це відомо, хай вони висловлюють позицію. Тому що найкраще працювати відверто, і ви багато тих конфліктних ситуацій зможете випередити, ніж потім їх думати, як вирішувати.

Бажаю всім нам плідної праці, а всім учасникам бойових дій, всім ветеранам, всім діючим сьогодні, ті, хто на фронті і хто у військових частинах за межами, насамперед міцного здоров'я. І пам'ятати, що тільки сильна українська армія і надійний тил може забезпечити сьогодні мир в Україні. Слава Україні!