Веде засідання голова підкомітету ГРИВКО С.Д.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги. Дякую, що почекали. Питань дуже багато. І сьогодні у нас тема круглого столу – це "Соціальні послуги: проблеми і перспективи".

Відповідно в такий важкий час я хочу подякувати в першу чергу Збройним Силам України, що дали можливість проводити круглі столи і забезпечили відвоювання наших територій, повернення, і їх успіхи дуже радують на сході. Ну, але і ціна цих успіхів є ціна.

Тому, шановні колеги, давайте розпочнемо. Сьогодні у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, сьогодні знаходимось. Сьогодні ми розглянемо важливі питання: соціальні послуги, проблеми і перспективи, основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах регулюються Законом України "Про соціальні послуги". У законі визначається єдина термінологія і підходи в організації роботи для будь-яких цільових груп: людей з інвалідністю, безробітних осіб, які зазнали насильство в сім'ї та інших. Основні напрямки державної політики у сфері надання соціальних послуг, права і обов'язки одержувачів, завдання постачальників соціальних послуг. Також передбачені підстави для визнання осіб, сімей такими, що вимагають соцпослуг шляхом оцінки потреб особистості, сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Єдиний порядок надання таких послуг – звернення про надання соціальних послуг, в тому числі в електронному вигляді. Законом також визначено перелік базових соціальних послуг, надання яких забезпечуються Київською міською державною адміністрацією, виконавчим органом міських рад та міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад територіальних громад, передбачає створення реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Для реалізації закону прийнято низку постанов Кабінетом Міністрів України та наказів Мінсоцполітики. Але широкомасштабне воєнне вторгнення Росії на територію України, починаючи з 24 лютого 2022 року є великим викликом і для сфери надання соціальних послуг. Збільшилась кількість внутрішньо переміщених осіб. Особливо потерпають одинокі люди з інвалідністю, що такі, які втратили здатність до самообслуговування, які перебувають під загрозою окупації чи в зоні ведення бойових дій або втратили житло і не можуть самостійно евакуюватись.

Збільшилася кількість осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах, зумовлених зруйнуванням житла, втратою рідних людей, погіршенням фізичного і психологічного стану здоров'я та потреби у постійному сторонньому догляді. У кризовій ситуації потрібна швидка координація дій причетних до цього служб, вирішення поточних завдань, щоб людина в найкоротший термін отримала дах над головою, одяг, харчування, транспортні, консультаційні послуги, психологічну підтримку, догляд та інше.

Отже, на сьогодні виникло чимало проблемних питань у наданні соціальних послуг. Сьогодні ми маємо комплексно опрацювати проблемні питання, що існують в українців, зрозуміти напрямки необхідних і невідкладних змін у вже існуючій державній політиці у сфері надання соціальних послуг. Також пропоную розпочати.

Тож пропоную розпочати. Запрошую до виступу заступника міністра соціальної політики України Токарєву Уляну Дмитрівну.

ТОКАРЄВА У.Д. Добрий день, колеги! Дякую за таку дуже важливу актуалізацію проблем, які зараз стоять у сфері надання соціальних послуг. Так у 19-му році був прийнятий дуже важливий Закон "Про соціальні послуги" і, власне, для нього ще було прийнято 15 додаткових нормативно-правових актів. І було зауважено зараз, що надання соціальних послуг в умовах війни, воно потребує дуже екстреного реагування, швидкого реагування, щоб вчасно відповідати на ті потреби, які є в українців.

І для того, щоб це відбулося, одна з нещодавніх змін: навесні 22-го року одразу були прийняті зміни, щоб ці послуги, соціальні послуги надавалися екстрено. Тобто за спрощеною такою процедурою, коли людина може буквально в той же день, коли вона звернулася за допомогою, отримати всю необхідну підтримку. І тут одне з важливих питань, яке перед нами постає – це, власне, чи достатньо сьогодні в Україні надавачів соціальних послуг? Тобто тих послуг, які відповідають на запити українців.

Якщо ми подивимося на реєстр надавачів соціальних послуг, який вже діє в Україні, то там у нас зазначено більше трьох тисяч різних закладів, організацій, більшість з яких – це комунальні заклади, тому що, в принципі, соціальні послуги, більшість соціальних послуг, вони надаються на рівні громади. Але ми бачимо, що вже потроху починають з'являтися і надавачі соціальних послуг, які не належать до міських рад, до комунальних, до комунальної сфери, і це в тому числі громадські організації і не тільки.

І, знову таки, якщо ми подивимося на ось цю мережу, яка існує, то ми побачимо досить-таки великі цифри і це нас може там трохи заспокоїти. Ну, наприклад, в цій мережі є там 235 сільських, селищних, міських центрів соціальних служб або 618 центрів надання соціальних послуг, 369 територіальних центрів соціального обслуговування. Тобто цифри такі великі, ну, там ще великий перелік. Але насправді цієї допомоги, її зараз недостатньо, тому що ті оцінки потреб соціальних послуг, які проводяться, вони свідчать про те, що запит сьогодні набагато більший, ніж громади можуть надати.

І це пов'язано з декількома факторами. Ну, по-перше, та централізація, яка відбулася, вона дала більше повноважень, більше можливостей громадам приймати рішення, але, на жаль, не завжди ці рішення приймаються в користь соціальних послуг. Тому що традиційно соціальна сфера, вона сприймається скоріше як виплати, тобто фінансова допомога, а соціальні послуги, вони відходять на другий план.

Але коли ми дивимося на ситуацію, ну, наприклад, родини, де народилася дитина з інвалідністю, то чи завжди фінансова допомога може вирішити всі питання? Тому що і зараз ми працюємо над системою комплексної підтримки родин, які виховують дітей з інвалідністю, для того, щоб кожна родина могла спиратися на ті послуги, які існують в громадах. І це і раннє втручання, яке активно розвивається в межах ініціативи першої леді по безбар'єрності, це і послуга денного догляду і багато інших послуг. Проте потреба в них все одно завелика, тобто вона досить така значна.

В той же час ми бачимо також велике зростання потреби в послугах геріатричного догляду, тобто догляду за літніми людьми. І така потреба за 22-й рік, вона зросла вдвічі. Це пов'язано виключно з війною, тому що люди їдуть за кордон, літні родичі тут залишаються в Україні і їх необхідно доглядати. Тому така потреба збільшилася.

Ми бачимо збільшення потреби в послугах фахівців з соціальної роботи, в послузі соціального супроводу, тому що багато родин опинилися в дуже складній ситуації, вони не знають, що робити зі своїм життям і їм потрібна підтримка, тобто персональний асистент, який буде їх проводити через це, ті різні етапи їх нового зміненого життя. Це також послуга, це не фінансова виплата, тобто за допомогою фінансових виплат не завжди можна вирішити якісь проблеми.

Ми бачимо збільшення кількості людей, які мають обмежене функціонування, тобто мають інвалідність зараз, і це також пов'язано з війною, і тут не завжди ми вирішимо ці питання за допомогою виплат чи тільки протезування. Знов-таки потрібні соціальні послуги, які допомагають і в соціальній реабілітації, і в працевлаштуванні, і так далі.

Так само ми бачимо потребу, і ця потреба тільки буде наростати, коли ми говоримо про родини військовослужбовців, а потім будемо говорити і про родини ветеранів та ветеранок. Тому те, що соціальні послуги точно мають розвиватися і їх має ставати більше, має ставати більше різних надавачів – це те, що дійсно зараз є одним з великих викликів для нас.

Ми можемо говорити про те, що зараз робиться для цього. Вже декілька років поспіль в Україні ми говоримо про те, що мають бути реєстри надавачів, отримувачів послуг, має бути запроваджений електронний якийсь менеджмент, тобто максимальна діджиталізація всіх процесів, пов'язаних з наданням послуг. І війна знов-таки, повномасштабне вторгнення, яке відбулося, Російської Федерації, яке відбулося у лютому місяці, воно знову нам свідчить, що система надання соціальних послуг має бути максимально простою і прозорою, щоб люди не очікували в процесі оформлення стосів паперів і так далі. І ми вже маємо сподівання на червень місяць мати таку завершену форму для реєстру надавачів і отримувачів соціальних послуг для електронного кейс-менеджменту. І передумовою для цього, наприклад, є вже платформа, яка створена міністерством – єДопомога, де люди також можуть отримувати підтримку в такому діджитальному форматі.

Якщо ми говоримо про додаткові виклики і про розширення надавачів соціальних послуг, то тут ми говоримо про створення системи єдиного закупівельника, як також зараз це відбувається. Ми проектуємо цю систему і вже з січня місяця ми будемо закуповувати певну частину послуг, тобто ми говоримо про перехід від того, що фінансувати заклади до фінансування конкретної послуги. Це принцип, який вже нам добре відомий, відпрацьований: гроші ходять за людиною. І Міністерство охорони здоров'я, НСЗУ його дуже добре продемонстрували в процесі медичної реформи. Тут нам так само потрібно наслідувати цей приклад і робити таку закупівлю соціальних послуг. Це можуть бути знову-таки екстрені виклики, які виникають у нас, тому що соціальні послуги – це такий живий формат, вони постійно змінюються, потреба в них постійно змінюється, виходячи із ситуації, яка є в країні.

І власне, перші послуги, які будуть закуповуватись, вони будуть скеровані на якраз ті родини, члени яких постраждали від війни, мають інвалідність або, наприклад, ті самі літні люди, це геріатричні послуги. Ми будемо орієнтуватися на це. І як я вже казала, дуже велика підтримка має бути надана тим людям, які мають інвалідність, не тільки пов'язаною з війною.

Один з пріоритетів і викликів дуже серйозних, який стоїть зараз перед нами – ми прагнемо деінституціалізації. Я говорю зараз не тільки про дітей, я говорю і про дорослих. Тобто наше завдання зараз підтримати родини, які можуть піклуватися про своїх рідних з різними формами інвалідності. В Україні існує розгалужена система психоневрологічних інтернатів. Але ми всі з вами бачимо, що ця форма надання послуги, вона не є ефективною. Нещодавні події, які сталися в Харкові, наприклад, і ті скарги, які ми отримали на заклади в Харківській області, вони говорять про те, що зараз ПНІ, вони мають точно трансформовуватися. Тому що багато дуже закладів було евакуйовано зі східних регіонів, з південних, з північних регіонів в більш західні. І ми бачимо, що дуже багато людей зараз проживає в одному закладі. І ті команди, ті колективи, які працюють в цих закладах, вони не можуть надати необхідну підтримку. І ми бачимо, що родичі потроху, вони забирають своїх рідних, які перебували в ПНІ.

Наше завдання тут допомогти їм в цьому: тобто навчити як доглядати правильно за своїми родичами, надати можливість для соціалізації цих людей, створювати більше просторів для підтриманого проживання, соціального житла, малих групових будинків. Тобто відійти від цієї великої системи інтернатів для дорослих і перейти до того, щоб люди максимально проживали в родинах. І тут ми починаємо з молоді. Разом з радницею Президента з питань безбар'єрності Тетяною Ломакіною ми зараз активно працюємо над концепцією підтриманого споживання. Незважаючи на те, що підтримане проживання в Україні вже є, нам необхідно його трансформувати саме щодо цих закладів.

Наступне, на чому я б хотіла наголосити – це, власне, на підтримці тих людей, які зараз переїжджають з постраждалих громад, вже переїхали. В Україні працює лише 3,5 тисячі фахівців із соціальної роботи, вони працюють в комунальних місцевих надавачах соціальних послуг, я маю на увазі центри надання соціальних послуг або центри соціальних служб. Це дуже-дуже мало, враховуючи те, що підтримку за 2022 рік отримало більше 300 тисяч людей. Тобто навантаження на таких фахівців є дуже важливим.

Ми проводили аналіз, дивилися, а скільки таких фахівців, кейс-менеджерів, існує у Великобританії чи в США, де немає таких викликів, але все ж. І у Великобританії це в два рази більше, в США – в три рази більше. Тобто ми маємо думати над тим як розширювати ці послуги і як підтримувати зараз фахівців із соціальної роботи. І тут разом з фондом ООН (ЮНІСЕФ) ми домовилися про те, що таким фахівцям буде надана фінансова підтримка, тобто їх заробітна платня буде трохи збільшена. Але це тимчасове рішення. Ми маємо думати над тим як підвищити статус цієї професії і підвищити ті ставки, які є в місцевих громадах, для сплати цих фахівців, тому що ці фахівці зараз першими приймають людей, які приїхали з постраждалих громад, ведуть їх справи протягом тривалого часу, надають в тому числі гуманітарну підтримку, координують разом з благодійними фондами, з волонтерами і так далі. Тобто це також один з великих викликів, які у нас є.

І безумовно, такі фахівці з соціальної роботи, вони мають з'явитися у всіх напрямах, тобто не бути лише для сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах в загальному розумінні, але і підтримувати, ставати персональними асистентами людей, які мають інвалідність або ветеранів і їх родин, які повертаються з війни, і так далі. Тобто така мережа, вона має бути більш розгалужена.

Наступне, на чому я хотіла би зупинитися, це, власне, розширення мережі надавачів соціальних послуг, про які я говорила. Тут нам важливо, якщо ми говоримо про закупівлю соціальних послуг, то нам важливо розуміти, що таких надавачів на локальному рівні має ставати більше, щоб ми закуповували ці соціальні послуги не тільки в комунальних надавачів, але і в громадських організацій, які сьогодні демонструють і дуже високу професійність, зокрема в роботі з сім'ями в складних життєвих обставинах. Зокрема це сімейні форми виховання, прийомні сім'ї, патронатні, опікуни, надаючи їм дуже різну психосоціальну підтримку...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Уляна Дмитрівна, давайте 2 хвилинки ще.

ТОКАРЄВА У.Д. Так-так, у мене так і заплановано.

І тому зараз ми проводимо аналіз таких надавачів для того, щоби розуміти, в яких громадах ми вже можемо проводити ці закупівлі і, власне, залучати і громадські організації також.

Тут я би хотіла наприкінці зупинитися на декількох проблемах. Ну, власне, я вже казала про те, що ринок соціальних послуг має розвиватися, і це один з викликів, які перед нами зараз стоять, що фінансування соціальних послуг, воно має розширюватися і не тільки через ті закупівлі, які ми плануємо робити і фінансувати, наприклад, через субвенцію для патронатних родин, для малих групових будинків, для служб постраждалих від домашнього насильства. Але все ж таки місцеві ради мають більше долучатися до цього процесу і фінансувати ці послуги.

Ми говоримо про один з викликів – це все ж таки розвиток сімейних форм виховання, має бути розвиток сімейних форм виховання. Тому що, на жаль, війна, вона веде до того, що діти дуже часто залишаються довгий період часу в інституціях і не мають доступу до влаштування в родини.

І останнє, на чому я хотіла би зупинитися, це, власне те, що ми би хотіли змінити сам підхід до надання соціальних послуг, щоб це не було лише для найбільш складної категорії, де потрібно додавати дуже багато зусиль, і в тому числі фінансових для подолання цієї системи. Якщо зараз у нас система надання соціальних послуг виглядає, як перевернута піраміда, коли ми працюємо з найтяжчими випадками, то наше завдання - зробити так, щоби превенції було набагато більше, щоби більша кількість людей отримала допомогу, коли така допомога може займати короткий проміжок часу і невеликий ресурс, щоб вони швидше самі виходили з цієї ситуації за допомогою професійної підтримки від надавачів соціальних послуг.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Уляна Дмитрівна, за такий інформативний виступ. Знаю, що ви там швидко реагуєте на виклики і проблеми, які зараз пов'язані з війною, але в той же час хочу нагадати шановним колегам, що ми сьогодні зібрались саме на круглий стіл, який піднімає питання, щоб нам як народним депутатам швидко реагувати, міністерствам, міністерству реагувати швидко на виклики, які під час війни виникають, і всім іншим учасникам круглого столу. Тобто ми зараз… піднімайте питання, ставте нас до відома. Ставте, грубо кажучи, нам задачі і ми будемо працювати вже.

Хочу також нагадати, що у березні мною та народними депутатами, Остапенко Анатолій Дмитрович тут присутній, якраз був поданий законопроект 7201, і він став Законом 2193, ним внесені зміни та доповнення до законів України "Про соціальні послуги", "Про правовий режим воєнного стану". Ним передбачено в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану зміни щодо спрощення визначення середньомісячного сукупного доходу громадян, запровадження електронного обміну даними щодо доходів громадян, розширення повноважень військових адміністрацій в частині управління надавачам соціальних послуг, організації надання ними соціальних послуг, визначення особливостей прийняття рішення про надання соціальних послуг та багато чого іншого.

Тому відповідно працюємо і швидко реагуємо на будь-які пропозиції, думки, щоб швидко забезпечити надання і ефективність соціальних послуг.

Нагадую про регламент виступів наступним доповідачам: по 5 хвилин на одну людину. Тобто запрошую Тетяну Лактіонову. Тетяна Юріївна – заступник Голови Національної соціальної сервісної служби України, до виступу. Будь ласка.

ЛАКТІОНОВА Т.Ю. Дякую. Постараюсь коротко.

Хотіла в своєму виступі сьогодні зазначити саме ті питання, які є проблемними на сьогоднішній день. І користуючись такою нагодою, таким широким зібранням декілька звернутися і саме до всіх присутніх сьогодні.

Дійсно повномасштабне вторгнення Російської Федерації стало величезним викликом абсолютно до всіх українців, і особливо для тих осіб, які вже до початку війни знаходились в складних життєвих обставинах і потребували сторонньої допомоги та відповідно надання соціальних послуг. Відповідно до наших повноважень в цьому році було зібрано потребу в надані соціальних послуг у територіальних громадах. І однією з витребуваної послуги була саме послуга з догляду, і саме на ній хотіла сьогодні зупинитися. Її потребують понад 400 тисяч осіб, в тому числі ті, які знаходяться і отримують послугу саме стаціонарного догляду. Ми говоримо про осіб з інвалідністю, ми говоримо про осіб похилого віку, ми говоримо про осіб одиноких, які не мають рідних і потребують саме сторонньої допомоги цілодобової.

626 закладів системи соціального захисту населення, в яких на сьогоднішній день цілодобово проживають їх підопічні. І слід зазначити, що в умовах саме воєнного стану з кожним днем все більша кількість таких закладів знаходилась в зоні бойових дій, деякі з них були окуповані. Тому з метою вжиття оперативних заходів реагування, прийняття відповідних рішень саме Нацсоцслужбою було запроваджено проведення моніторингу сталого функціонування цих закладів та виявлення проблем самих закладів та безпосередньо їх підопічних. Збиралася і узагальнювалася інформація щодо цілісності будівлі, щодо матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також можливості цих закладів в додатковому облаштуванні ліжко-місць.

За результатами такого проведеного моніторингу на сьогодні виявлені проблеми по кожному закладу, також були виявлені ті, які знаходяться на окупованій території. Їх, на превеликий жаль, немало: аж 23 заклади системи соціального захисту, 12 закладів серед них саме належать до захисту дітей, є частково пошкоджені заклади – їх 17 в системі і є, на превеликий жаль, такі, що абсолютно зруйновані. Відповідно ми розуміємо, що підопічні, які знаходились на той день і перебували саме в тих закладах, вони потребували найскорішої евакуації. І саме для прийняття відповідних рішень безпосередньо керівниками закладів та військовими адміністраціями, необхідно мати саме оперативну інформацію. Відповідно до цього були на виконання доручень Міністерства соціальної політики на соцслужби було запроваджено і моніторинг визначення вільних місць у більш безпечних закладах, куди можуть бути евакуйовані саме підопічні з тих територій.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх вас і просити, що ця інформація збирається постійно і вона повинна бути актуальною. Тому, будь ласка, подавайте всю необхідну цю інформацію, подавайте її, щоб вона знаходилася саме в актуальному стані, щоб ми могли надавати тим потребуючим закладам саме оперативну інформацію, щоб вона була реальною і реалістичною для можливості переведення, збудування відповідних маршрутів для можливої евакуації підопічних.

На сьогоднішній день за результатами моніторингу є інформація щодо 693 вільних місць у таких закладах. Дійсно, це не достатня кількість відповідно до потреб, але ця робота продовжується і надалі.

На виконання 385 Постанови також, яка була прийнята вже під час воєнних дій, було також започатковано облік переміщених та евакуйованих осіб. За цей період було переміщено аж 5 тисяч 639 осіб відповідно до наявної інформації, яка надала можливість це зробити, та 6 тисяч 715 дітей, в тому числі за кордон 938 осіб було переміщено та 4 тисячі 630 дітей. Частина з них була евакуйована і за межі України, тобто за кордон. Дякуючи нашим державам-партнерам, які підтримали нас в цей час. Найбільшу допомогу і більшу кількість дітей було переведено до Польщі, Німеччини, Туреччини, Австрії, Італії, Нідерландів, Іспанії тощо.

Також проводиться моніторинг на сьогоднішній день з урахуванням тих викликів, які нам дають сьогоднішні вимоги системи і установ енергосистеми. В нас у службі запроваджено моніторинг підготовки закладів соціальної сфери саме до осінньо-зимового періоду. Ми збираємо інформацію щодо наявності джерел опалювання в цих соціальних закладах, де перебувають цілодобово особи, знову ж таки, ця інформація збирається, знаходиться в актуальному стані і опрацьовується.

Одночасно проводиться моніторинг функціонування наявних в деокупованих територіях громад закладів та установ соціальної сфери, проводиться збір інформації щодо потреби в альтернативних джерелах опалення в тому числі. Отже, на сьогоднішній день це питання є актуальним і воно потребує постійного опрацювання.

Ще хотіла сказати, що нормами чинного законодавства передбачено, що саме на органи місцевого самоврядування покладено забезпечення в соціальних послугах осіб, які того потребують. І одним з вирішення цих проблем і забезпечення потреб мешканців громад є затвердження програм соціально-економічного розвитку, де будуть включені саме заходи з соціального реагування і забезпечення соціальними послугами.

Нацсоцслужбою було також проведено моніторинг таких наявності програм в територіальних громадах, було зібрано інформацію з тисячі 259 територіальних громад. І лише 70 відсотків за отриманою інформацію, а це саме 80-84 територіальні громади мають включені заходи саме по забезпеченню населення в соціальних послугах. Тому знову ж таки звертаємося до вас: будь ласка, наступає новий календарний рік, в тому числі фінансовий рік, будь ласка, не зволікайте і приймайте відповідні рішення, як би це тяжко не було.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Тетяна Юріївна.

ЛАКТІОНОВА Т.Ю. Буквально одна хвилина. Це з проблемних питань. До нас у службу надходить величезна кількість звернень від територіальних громад щодо неможливості фінансової спроможності забезпечувати повну потребу в соціальних послугах. Тому це питання також потребує опрацювання і додаткового аналізу.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тетяна Юріївна, дякую вам за виступ, дуже інформативно. Дякую, що проводите статистичну аналітику з приводу того, що, в яких громадах діють програми, в яких ні. А ви не вивчали питання, чому саме в громадах, от 30 відсотків громад, скажімо, не впровадили такі програми? Сама причина, чому не впровадили?

ЛАКТІОНОВА Т.Ю. Тут є різні причини, в них треба додатково розбиратися, але є неоднократні випадки, коли і ті ж самі потреби в наданні соціальних послуг також мають приховані цифри. Є питання, що вирішують, трохи інші ставлять цілі, перспективи, і тому питання соціальних проблем територіальної громади, воно в деяких громадах не є як пріоритетним.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміло, Тетяна Юріївна. Дякую за виступ.

ЛАКТІОНОВА Т.Ю. Саме тому над цим треба працювати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, дякую за виступ. Ми це обговоримо якраз з представником Асоціації міст, тут є, от якраз питання теж йому поставимо.

Хотів надати слово наступному виступаючому, одному з… генеральний директор Директорату соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України Приходько Руслан Вікторович. Будь ласка, до слова.

ПРИХОДЬКО Р.В. Дякую, Сергій Дмитрович.

Доброго дня, Анатолій Дмитрович, доброго дня, шановні колеги, доброго дня, представники громадськості. Перш за все хотів би сказати про те, що повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України відкрило перед нами нові виклики, дуже багато проблем, на які раніше можна було закривати очі, сьогодні є критичними і потребують оперативного врегулювання. Тому говорячи про соціальний захист ветеранів війни та членів їх сімей, членів родин загиблих захисників і захисниць України, я б розділив це питання на дві складові.

Перша – це фінансова складова. Тому що виклики, які стояли перед державою по реалізації всіх взятих відповідно до законів та постанов Кабінету Міністрів України зобов'язань, вони стануть ще більшими. І ми розуміємо, що після нашої перемоги в умовах післявоєнного відновлення держави, це буде дуже складним питанням для держави. Але тим не менш будуть вживатися всі необхідні заходи, в тому числі спільно з міжнародними партнерами по забезпеченню відповідних бюджетних програм і реалізації всіх передбачених законом пільг та соціальних гарантій для ветеранів війни.

Друга складова – це безпосередньо реалізація відповідних пільг та гарантій. На цьому хотів би зосередитись…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Руслан Вікторович, зник зв'язок. Руслан Вікторович, може перепідключитесь, коли у вас зв'язок з'явиться? Я розумію, там з відключенням світла проблеми зі зв'язком з'являються.

ПРИХОДЬКО Р.В. Я перепрошую. Сергій Дмитрович, зараз нормально чути?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, є, Руслан Вікторович.

ПРИХОДЬКО Р.В. Плюс. Продовжую виступ. Вибачте, відрядження якраз-таки по соціальних питаннях.

Зосередимось на безпосередньо механізмах та…  (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Руслан Вікторович, знову зв'язок.

ПРИХОДЬКО Р.В. ... реалізовували в місті Житомирі, реалізовували пілотний проект. Цей проект за рік роботи показав досить високі результати своєї ефективності. І на сьогоднішній день… (Не чути) цього проекту в рамках всієї України. Тому що, якщо ми візьмемо, наприклад, Львівську область, то серед 63 громад … (Не чути) на сьогодні функціонує 43 ЦНАПи. Можу помилятись, але … (Не чути) тому що ми говоримо про ветеранів та осіб з інвалідністю внаслідок війни, членів родин загиблих з міст обласного значення, а й у віддалених куточках… (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Руслан Вікторович, може, відключіть відео, щоб краще зв'язок був. Відключіть відео. Просто, щоб зв'язок посилити, щоб залишити тільки аудіо.

ПРИХОДЬКО Р.В. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Руслан Вікторович, зв'язку немає зовсім. Вас погано чутно всім колегам і відповідно дуже переривається часто і підвисає. Так що…

Ну, скажу так, що Руслан Вікторович дуже переймається питаннями соціальних послуг ветеранів, він дуже ефективно, результативно працює в міністерстві і показує там, скажемо так, справжню ефективну роботу і постійно на зв'язку. Тому йому…

_______________. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас також зв'язок… Олександр, у вас також зі зв'язком якась проблема, щось перериває.

_______________. Питання можна?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дивіться…

_______________. Поставте питання попереднім спікерам… можна?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре, дивіться, всі питання вже в заключній частині, щоб ми не витрачали час. Зараз повинні всі…

_______________. Мені здається, хтось не на своєму…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Так, наступного виступаючого запрошую, це Назар Миколюк, аналітик Асоціації міст України до слова з приводу соціальних послуг. Дуже прошу.

МИКОЛЮК Н.М. Пане Сергій, дякую за слово. Миколюк Назар, Асоціація міст України.

У час війни надання соціальних послуг є надзвичайно важливим, оскільки безліч сімей опинились у складних життєвих обставинах саме через агресію Росії. І розуміючи це, органи місцевого самоврядування продовжують як надавати соціальні послуги, так і в межах спроможності їх розвивати.

Також є надзвичайно важливим питанням надання цих послуг ветеранам війни та сім'ям наших захисників України. І цей напрямок також органи місцевого самоврядування розвивають досить активно. Проте, як казали попередні виступаючі, велика чисельність внутрішньо переміщених осіб, яка потребує або надання соціальних послуг, або отримання компенсації з бюджету громади, досить сильно впливає і ускладнює ситуацію із організацією соціального забезпечення. І особливо це відчутно в невеликих територіальних громадах, в яких чисельність ВПО фактично суттєво збільшили загальну чисельність громадян, які потребують надання соціальних послуг.

І цю проблему повинен був вирішити Закон номер 2193, про який ви, пане Сергій, говорили, і який визначав особливості надання соціальних послуг в умовах воєнного стану. Ми як Асоціація брали участь у його доопрацюванні, і під час обговорення законопроекту ще 6 квітня на засіданні комітету було досягнуто домовленостей, що виплата компенсації за догляд та фінансування і надання соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам будуть здійснюватися не за рахунок коштів бюджетів громад. Тобто було передбачено пошук інших альтернативних джерел використання коштів.

В той же час після прийняття закону, уряд не передбачив надання компенсації органам місцевого самоврядування з державного бюджету за фінансування таких послуг. І ця ситуація призвела до того, що територіальні громади фактично опинилися сам на сам із цією проблемою, а уряд, на жаль, не підтримує фінансово громади в напрямку соціального забезпечення. І це в свою чергу погіршує якість надання послуг, і встановлює загрозу отримання послуг незахищеним категоріям громадян.

Іншою проблемою, яка на сьогодні не вирішена, є інформаційне забезпечення громад інформаційними системами Мінсоцполітики або іншими державними програмами. На жаль, на сьогодні досі органи місцевого самоврядування не отримали державного інформаційного продукту за аналогом, який є в РДА, який би допомагав автоматично розраховувати вартість послуг, зокрема для надання відповідної компенсації.

Більше того, станом на сьогодні органи місцевого самоврядування не мають можливості отримати інформацію про перетин державного кордону громадянами, як це передбачено в Постанові 859. І це призводить до додаткових видатків з бюджетів громад та додаткового кадрового навантаження.

І враховуючи вищезазначене, Асоціація вважає, що деякі питання, проблемні питання можна вирішити шляхом: перше – це передбачення відповідних коштів в Державному бюджеті України; друге – це забезпечення всіх органів місцевого самоврядування доступом до інформаційних програм, які автоматизують процеси при організації надання соціальних послуг; і третє – це передбачення інформаційної взаємодії між органами влади, які необхідні для виконання норм закону.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Назаре, за таку змістовну відповідь.

Хотів би перше питання вам задати з приводу, от як казала Тетяна Юріївна, заступник Голови Національної соціальної сервісної служби України, з приводу того, що не в усіх громадах є програми соціальні для того, щоб підтримати людей. Ви не в курсі, не робили аналітику, чому, наприклад, якщо 70 відсотків, майже 30 громад не впровадили такі програми?

МИКОЛЮК Н.М. Дозвольте? На жаль, я трошки не зрозумів, що мала саме на увазі пані Тетяна, але в нас ще до 2020 року був запроваджений програмно-цільовий метод бюджетування. У нас всі органи місцевого самоврядування, давайте так, майже всі надають соціальні послуги. Те, що немає якихось норм в програмі соціально-економічного розвитку – це означає, на мою думку, що воно просто виписано іншими словами. Воно там є, просто, можливо, не так виписано, як би собі хотіли це бачити окремі органи державної влади. Його не може не бути, тому що воно фінансується. Тобто, можливо, невиокремлений окремий напрямок, можливо, воно загальними словами виписано, а в... (Не чути) бюджетної програми конкретно виписано.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозумів, пане Назаре. Да, зрозумів.

Тоді, якщо можна, я прошу Тетяну Юріївну і, Назар, сконтактуватися, і дослідити це питання, тому що воно дуже важливе і в даний час потрібно приймати швидко ефективні рішення з приводу допомоги.

МИКОЛЮК Н.М. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. І питання до... у нас є представник Мінфіну Романчук Світлана Іванівна? На зв'язку Романчук Світлана Іванівна?

Да, тому що питання про... з приводу того, що ми обговорювали по законопроекту 2193, щоб було бюджетне забезпечення цього законопроекту з державного бюджету, а не на місцеві ради.

_______________. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да. Світлана Іванівна є на зв'язку чи нема? Нема?

Ладно тоді, будь ласка, пане Назар, а можна листом оформити на мене і ми запитаємо у Мінфіну офіційно, щоб була офіційна відповідь? Дуже дякую.

МИКОЛЮК Н.М. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Наступний виступаючий, прошу, Парубок Оксана Михайлівна – заступник директора Департаменту моніторингу одержання соціальних та економічних прав секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України. Будь ласка, до слова. Парубок Оксана Михайлівна.

_______________. ... є на зв'язку, але ... (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Поки нема, проблеми з приєднанням.

Тоді наступний виступаючий буде Кісь Ростислав, начальник юридичного відділу Міжнародного благодійного фонду "Карітас України". Будь ласка, до слова.

КІСЬ Р.М. Доброго дня, колеги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня.

КІСЬ Р.М. Дякую за запрошення. Я представляю Карітас України, це є на даний момент вже після початку війни понад 40 осередків. Всі, які є фактично благодійними фондами за статусом, і більшість з них вже зареєстровані як надавачі соціальних послуг. Досвід у мережі величезний, власне, не тільки теоретичний, але суто практичний, і всі оці от нововведення, які має законодавство в собі, ми завжди мали можливість перевірити на власному досвіді. Тому я тут, так би мовити, віддзеркалюю позицію мережі і не тільки, а, окрім того, і Платформи за правові реформи для ОГС, членом якої є Міжнародний благодійний фонд "Карітас України". Тому хотів коротко зупинитися на проблемах, які наявні були ще до війни і посилилися під час війни.

Властиво мова йде про оцю от дельту – дельту змін, зміни від стандартного рівня забезпеченості послуг фінансами до забезпеченості в режимі війни або надзвичайних ситуацій – різка зміна. Різка зміна також потреби: велика хвиля осіб, які перемістилися з інших регіонів, зміна самої специфіки і самого переліку потреб, які є у громадян. Тобто з'явилися нові потреби, які не завжди спроможні задовольнити не лише надавачі приватного сектору, але і комунального сектору.

Все це пов'язано з тим, що система у нас насправді заточена на такий доволі стабільний стаціонарний рівень обслуговування тих, хто є в громаді, за допомогою місцевого бюджету, що насправді не є прийнятним, оскільки в даному випадку, особливо під час війни ми бачимо перетікання внутрішньо переміщених осіб супервелике. І кошти з громад, які перебувають в окупації, жодним чином не можуть бути враховані для того, щоби якимось чином задовольнити потреби осіб, які евакуювалися звідти, але вже на території нових громад. Громади приймаючі відповідно мають негумовий бюджет, і тут я наголошую на тому, що, власне, методи фінансування мусять бути змінені.

Змінені вони мусять бути в такий спосіб, щоб, власне, як повідомляла пані Уляна на початку, гроші йшли за отримувачем послуг. Тому що у нас є специфічні потреби, але є і специфічна ситуація в державі, ситуація, яка передбачає суперпотужну економію. Взагалі соціальні послуги в цілому світі, в усіх державах не є суперприбутковою справою, яка приносить шалені прибутки і дозволяє працювати, не задумуючись про фінансування. Це взагалі на перетині трьох стихій: бюджетного, податкового і соціального законодавства і права, і взагалі галузей.

Тому наскільки система буде якісно налаштована під конкретну ситуацію, від того буде залежати наскільки держава спроможна буде в межах своїх наявних фінансових ресурсів задовольнити всі потреби осіб.

Звідси наступне питання. Задоволення потреб. Насправді тут вже піднімали питання, що воно фіксується, потреба збирається, але наголошую на тому, що у нас працює зараз законодавство наполовину лише адаптоване до норм нового Закону "Про соціальні послуги". Зокрема є одночасно згадка про реєстр надавачів та утримувачів соціальних послуг, але і попри те є Постанова 28, яка жодним чином не віддзеркалює і не згадує наявність такого реєстру взагалі в правовому полі. Та потреба, що збирається, збирається стосовно людей, які фактично отримали послугу. Потреба стосовно людей, яким відмовлено в зв'язку з тим, що центр не надає послуги, або яких поставлено в чергу в зв'язку з тим, що є недостатня кількість вільних місць, вони взагалі в таких звітах не враховуються. На подальше, коли буде плануватися вже фінансування і взагалі створення пулу фінансового для того, щоб забезпечити потреби в цілому по державі, потрібно буде особливо прискіпливо поставити питання про визначення потреби хоча б в межах першого року фінансування такої системи.

Ну, і відповідно нагадаю, що реєстр надавачів та отримувачів вже дуже проситься про те, щоб його прийняли, і щоб запустити його не тільки в розділі надавачів соціальних послуг, але і в отримувачах соціальних послуг. Але і у питаннях збору потреби і обробки цих всіх даних в режимі реального часу з тим, щоб аналіз проводився, саме спираючись на цей інструмент, щоб він не був п'ятим колесом, який просто пристосується до нині діючої системи. Система так само, і я вам скажу, проанонсую наперед, мною як експертом за сприяння ПРООН було підготовлено два звіти про реєстр надавачів соціальних послуг і отримувачів, а також про нові алгоритми фінансування. Подано це все на розгляд Міністерства соціальної політики і Офісу Президента з тим, щоб напрацювати новий алгоритм фінансування і обліку соціальних послуг, який включає в тому числі і створення єдиного національного замовника соціальних послуг, який би мав бути унікальним оператором і розпорядником бюджетних коштів стосовно того, яким чином і за яким саме отримувачем соціальним конкретний обсяг фінансування мав би йти. Це дозволить, зокрема, усунути ряд проблем і конфліктів інтересів, які зараз є на рівні громад, коли громади є одночасно замовником послуги і одночасно є фактично представником надавача цього комунального центру надання соціальних послуг, який в основному в громадах є, і в більшості з них комунальні установи є одними з єдиних надавачів соціальних послуг.

Дозволить воно так само збільшити конкурентність, збільшити якість і дати доступ надавачам недержавного сектору до ринку і до отримувача послуг, власне, на рівних і однакових алгоритмах фінансування. А не за тими принципами, якими зараз воно керується, коли комунальні надавачі соціальних послуг керуються бюджетуванням і відповідною статтею з бюджету, а надавачі приватного сектору в кращому випадку дістають можливість зайти на надання послуг через конкурсні конкурентні моделі фінансування. І це у випадку, якщо дійсно є бажання органів місцевого самоврядування.

До речі, тут питання постало: а чому саме не надаються послуги або не програмуються фінансові витрати в місцевих громадах? Ну, то мій коментар буде такий, що з нашого досвіду в багатьох випадках мова йде просто про пріоритизацію на рівні місцевої громади і рівень впливу на органи прийняття рішень, депутатський сектор від місцевої ради, а також на мера зокрема. Тобто є дуже багато суб'єктивного і суб'єктивізму, протекціонізму, статей інших, статей більш важливих, так би мовити, для громади, що призводить до того, що дійсно соціальні послуги перестають бути в пріоритеті в такій громаді.

Натомість крім політичної відповідальності, жодної іншої відповідальності в депутатів місцевих рад за таку депріоритизацію соціальних послуг немає. І так з року в рік відбувається, не кажучи вже про конкурентні способи закупівлі послуг у надавачів недержавного сектора, недофінансовані навіть надавачі комунального сектору. І от на додачу мушу сказати, що нова модель, вона дає можливість повністю розв'язати руки надавачам комунального сектору. Зокрема через інструмент перетворення їх у комунальні неприбуткові підприємства, дасть змогу їм вийти повністю на ринок на рівних, планувати свій бюджет, розширювати сферу послуг, в тому числі які надаються за оплату для більш широкого кола осіб, ніж базовий просто пакет гарантованих державою послуг. І таким чином бюджетування своє збільшити вже в незалежності від того, наскільки галузь і соціальні послуги або конкретна установа є в пріоритеті конкретного місцевого голови.

Тому насправді мова йде про те, щоб змінити базові підходи. Мова йде про те, що загальноєвропейський досвід у цьому питанні дуже значний, і слід згадати, що в результаті цілого цього прогресу, який в Європейському Союзі за багато, вже навіть можна сказати, за декілька сотень років, які здійснюються в наданні соціальних послуг, показує, що завжди галузь потребувала уваги держави саме з національного рівня, з рівня загальнодержавного. І ніколи вона не могла обмежитись винятково органами місцевого самоврядування як кінцевим джерелом фінансування.

Тому питання перерозподілу коштів і перерозподілу надходжень до бюджету, які би мали фінансувати, пул коштів, який буде генеруватися для того, щоб надати соціальні послуги, він напряму також залежить від методів оподаткування і від того, який алгоритм в собі буде мати в подальшому відповідна стаття витрат в бюджеті. На даному етапі ми говоримо про те, що у нас є...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ростислав, будь ласка, 30 секунд – час.

КІСЬ Р.М. Дякую. У нас є ЄСВ, у нас є податок з доходів фізичних осіб, але так само мова має йти про те, щоб перерозподілити ПДФО з того рівня, який він є зараз в громадах. І також мова має йти про ПДВ і акцизи як про податки, як споживання, в тому числі споживання необов'язково як сигарети і алкоголь, для того, щоб дофінансувати галузь, зробити можливою ту реформу, яка давно вже проситься.

Тому закликаю всіх долучатися до обговорення і до роботи, і зробити ці зміни як можна швидшими. Тому що реформа, як і операція хірургічна, мусить проводитись доволі швидко, щоб пацієнт не загинув. Наша соціальна система зараз перебуває, власне, в ситуації хворої людини, глибоко хворої людини. Тому всім бажаю успіхів і безпечної роботи на благо цієї важливої теми.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Ростиславе, за ваш виступ.

Я бачу, що ви на практиці уже стикаєтесь з певними проблемами. Тому прошу вас оформити, скажімо так, проблематику, з якої ви зустрічаєтесь постійно, у вигляді таблички. От ви бачите, яка норма діє закону, яка зараз є, і змінити так, як потрібно. І тоді ми винесемо ті зміни на широке обговорення, тому що у нас буде, ще стартує, скажімо, ряд круглих столів для обговорень, для пошуку  ефективних і результативних рішень. Тому прошу оформити таким чином, що норма закону, яка діє, стикались і вона проблемна там, в діяльності громадських організацій, і як ви бачите вирішення цього питання, ваша пропозиція. Потім ми проконсультуємося вже більш широким колом всіх суб'єктів, безпосередньо яких це стосується, і будемо уже напрацьовувати тоді законодавчі ініціативи в цьому напрямку після обговорення.

Дякую вам за виступ. Дякую вам за підняті питання.

КІСЬ Р.М. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. А до слова запрошую наступного виступаючого. Це Коваль Олег Петрович – заступник голови Сумської обласної державної адміністрації, керівник обласної військової адміністрації. Будь ласка.

КОВАЛЬ О.П. Дякую дуже, колеги. По-перше, хочу комітету подякувати за ту роботу, що вони проводять, дуже важлива вона сьогодні, щоб такі проводити круглі столи.

В мене застереження, застереження дуже важливе, пов'язане з тим навантаженням на сферу соціальних послуг, найближчим часом пов'язану з майбутньою демобілізацією. Буде перекіс однозначно, те, що ми бачимо тут, то те навантаження, що ми сьогодні маємо з тими людьми, які потребують нашої допомоги, і те, що буде найближчим часом – це трошки нас лякає.

В мене… Хочу звернути увагу на що? Підхід Закону про статус ветерана 93-го року, в якому червоною лінією Радянського Союзу проходить першочерговість. Там у нас 37 згадувань про першочерговість, навіть є першочерговість в першочерговості. Не може бути черги з громадян України, де ветеран стає спереду цієї черги – ветеран сьогоднішньої війни. Ми готуємося до великої демобілізації, війна буде закінчуватися і ми будемо отримувати дуже багато людей, які будуть потребувати нашої допомоги. Тому в той період часу, коли наші військові будуть повертатися додому, ті люди, які сьогодні отримують допомогу, будуть, получається, в цій черзі пересуватись на другий-третій ряд.

Я прошу розглянути питання, якщо сьогодні не розглядається, нам потрібен зовсім новий Закон про статус ветерана, зовсім новий: не побудований і не полатаний за принципом 93-го року, того ж підходу. Нам потрібно сьогодні вже, от я чую, Міністерство соціальної політики каже: ми будемо змінювати, ми будемо робити, нам потрібно змінити. Колеги, давайте якісь строки, давайте якісь конкретні пропозиції, давайте обговорювати. Ви бачите, Верховна Рада, народні депутати готові змінювати, готові розробляти. Давайте долучайте регіони, ми бачимо тут те, що у нас відбувається. Ми проводимо зараз опитування разом з Сумським національним університетом стосовно, які потреби головні для наших ветеранів сьогодні і будуть потребувати найближчим часом.

Тому, щоб не гаяти час, колеги, нам потрібно вже найближчим часом запускати ці процеси, тому що у нас, ну, 3-6 місяців і почнеться велика демобілізація.

Я вам дуже дякую, головуючому, пане Анатолію, за вашу роботу в напрямку ветеранів, ми знаємо про неї. Да, сподіваємося, що новий закон найближчим часом буде. Якщо потрібні наші знання тут територій – те, що ми бачимо, те, що ми вважаємо за потрібне і зміни, які потрібно внести – ми готові долучатися до обговорень. І прошу вас звертатися, коли потрібно зрозуміти що знаходиться тут у нас, як відбувається ситуація внизу.

Дякую, колеги, дуже за вашу роботу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олег Петрович, дякую за підняте важливе питання, і воно буде ще наростати з часом, важливість цього питання. Тому, Олег Петрович, якщо у вас є можливості, то напрацювати рамку, як ви бачите зміни, щоб у нас був, скажімо так, те середовище, той ресурс, з якого згенерувати продукт. Тому що ви безпосередньо бачите і піднімаєте ці питання важливі. І потім ми всіма, доопрацюємо всією громадською спільнотою, безпосередньо яких це стосується. Да.

КОВАЛЬ О.П. Напрацювання вже є, я вам відправлю. Дякую.

_______________. Олег Петрович, дякую.

Да, це питання уже мною підіймається уже і до повномасштабного вторгнення Російської Федерації, що закон треба змінювати. Ми не можемо жити за законом 1993 року, до якого було досить змін внесено, він вже не відповідає сучасності, будемо так казати, да. Але в першу чергу, як я це бачу, що повинні більше працювати з нашими ветеранами, які будуть отримувати ці послуги і пільги. Тому від деяких їм прийдеться все ж таки відмовитись, да, і незважаючи на Конституцію і 22 статтю нашої Конституції.

Дякую. Будемо проводити цю роботу. Разом до перемоги! Всього найкращого.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Олег Петрович.

Передаю наступне слово. У нас на зв'язку начебто з'явилась Парубок Оксана Михайлівна – заступник директора Департаменту моніторингу одержання соціальних та економічних прав секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України. На зв'язку?

ПАРУБОК О.М. Так. Доброго дня, шановні колеги. Вибачте за несправності.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня.

ПАРУБОК О.М. Хочу зазначити, що ми інформаційні матеріали до заходу надавали напередодні і в матеріалах вони є. Тому ви можете з ними ознайомитись. Але хочу коротко зупинитися на тих питаннях, які ми виокреслили за результатами моніторингових візитів і розгляду звернень громадян.

Перше – це те, що стосується проблем, які виникли в зв'язку з повномасштабним військовим вторгненням Російської Федерації на територію України. І це стосується громадян, які вимушені були покинути свої власні домівки в пошуках більш безпечного місця і стали внутрішньо переміщеними особами. І зокрема, одна із ключових їхніх проблем, крім тих, що вони потребують там в наданні допомоги щодо соціального захисту, бо не всі вони обізнані в цих питаннях, ще також важливим питанням є те, що вони потребують допомоги врегулювання психологічних проблем, оскільки з ними вони залишаються наодинці.

І тому на сьогодні актуальним питанням ми вбачаємо взяття під соціальний супровід сімей чи переміщених осіб, і організацію роботи з надання їм психологічної допомоги. І зокрема, це стосується тих місць, де найбільше проживає внутрішньо переміщених осіб.

Також вважаємо за доцільне посилити інформаційну кампанію для ВПО стосовно можливості розв'язання проблем, пов'язаних із їх соціальним захистом, і в тому числі щодо отримання соціальних послуг. І враховуючи те, що можливості держави обґрунтовано обмежені у спроможності з забезпеченням базових потреб ВПО, вбачаємо за необхідне залучення міжнародної допомоги для покриття таких потреб, зокрема для осіб, які проживають в місцях компактного проживання і потребують гаряче харчування, теплий одяг, засоби гігієни та утеплення, побутові прилади. Оскільки коли ми здійснюємо моніторинги до місць, де... місць компактного перебування таких осіб, вбачаємо необхідність посилення допомоги задоволення цих потреб.

Також стосовно проблемних питань у наданні соціальних послуг, хочу зупинитися на найбільш поширених зверненнях, які до нас надходять від громадян. Зокрема, ці звернення стосуються порушення прав громадян на отримання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Да, всім відомо, що, відповідно до Бюджетного кодексу, ця компенсація здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Але ключовим в цьому питанні є не… що не здійснюється, а "мають право здійснювати". Тобто, да, таке тлумачення, якщо тлумачити прямо цю норму, то виходить, що за бажанням орган місцевого самоврядування може фінансувати ці компенсації, а може і ні.

І в зв'язку із тим якраз і виникають проблеми на місцях. І ми встановлювали ще до початку воєнних дій, що має місце заборгованість значна по Україні по ОТГ по виплаті цієї компенсації. І в умовах воєнного стану ситуація ще більше ускладнилася, адже багато осіб перемістилося із районів, де ведуться бойові дії, де окуповані території. І незважаючи на те, що змінами до законодавства їм гарантовано отримання як соціальних послуг, так і компенсації за надання таких послуг на непрофесійній основі, із-за того, що не визначені джерела фінансування вказаної компенсації, знову ж таки, виникають проблеми.

І в зв'язку із тим, що заборгованість виникала навіть і тоді, коли були в громади лише її члени, які там проживали на постійній основі, і коли на сьогодні ця кількість значно збільшилася в зв'язку із тим, що там проживають інші переміщені особи, то зрозуміло, що громади самостійно не можуть справитися з цією проблемою.

І тому ми вбачаємо, що держава якимось чином має допомогти таким громадам для того, щоб дійсно гарантоване на законодавчому рівні право громадян на отримання відповідної компенсації, воно забезпечувалося. І в зв'язку з цим ми скерували відповідні рекомендації уповноваженого з органу Міністерства соціальної політики. Вони в принципі визнають, що дійсно, проблема може мати місце, але на сьогодні не вбачають підстав, для того, щоб вносити зміни до законодавства і чітко визначати джерело фінансування відповідних компенсацій.

На наш погляд, це питання актуальне і його потрібно вирішувати. Адже, коли є категорії осіб, які готові надавати соціальні послуги, за нашими підрахунками, це дешевше для тієї громади, ніж просто забезпечувати надання соціальних послуг і влаштовувати, надавати там послуги вдома, або ще більші витрати, коли розміщати особу в заклади інтернатного типу. Тому ми повинні зважати на це все і прийняти рішення для того, щоб певним чином допомогти громадам.

Тут були репліки деякі, що просто громади не передбачають ці кошти, оскільки витрачають на інші цілі. Так от хочемо сказати, що наш моніторинг комплексний щодо усіх потреб громадян, які має забезпечити громада на місцевому рівні, вони не можуть покривати тих доходів, які мають громади, від сплати тих податків, які їм у зв'язку з децентралізацією держава віддає. І навіть, якщо взяти той же пільговий проїзд, то у нас були такі приклади, що громада там має, наприклад, щомісячний мільйон доходу, а їм тільки на пільговий проїзд потрібно 700 тисяч. А ще є соціальні послуги, є ще видатки у сфері і охорони здоров'я , і на підтримку садочків і все інше.

Тому ніхто ці обрахунки не проводить, зараз простіше, звичайно, покласти на плечі громад і сказати: ви справляйтеся, як хочете.

Тому ми наполягає на тому, що це питання має бути включено в наші рекомендації, що все ж таки джерело виплати компенсації надання соціальних послуг чітко визначено в законодавстві. І не без допомоги держави, щоб була передбачена субвенція місцевим громадам на покриття коштів на виплату відповідних компенсацій.

І ще є одним із проблемних питань, в нас виникло, це призначення і виплата знову ж таки цієї компенсації з догляду на непрофесійній основі членам сім'ї, з якими особи не пов'язані кровним спорідненням. Саме тому від військового стану ця проблема і виникла, оскільки раніше ті особи, які надавали послуги на непрофесійній основі, більшість це йдеться переважно жінки, вони виїхали за кордон. І на сьогодні, навіть якщо залишилися якісь інші члени сім'ї, які можуть бути і не пов'язані прямим кровним спорідненням або бути двоюрідними чи троюрідними братами і сестрами, виходить, що вони можуть надавати такий догляд. Але компенсація їм не платиться, оскільки в законодавстві чітко не врегульовано питання призначення компенсації таким особам взагалі із-за того, що відсутній перелік осіб, що належать до членів сім'ї у правовідносинах між надавачем соціальних послуг і їх отримувачем.

Ми відповідні пропозиції також вносили Міністерству соціальної політики, в даному випадку міністерство нас підтримало. Більше того, створило робочу групу по напрацюванню відповідних законодавчих пропозицій, але на сьогодні ще без остаточного нормативного акта чи хоча б проекту, який би був, проходив погоджувальні процедури, ще немає.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оксана Михайлівна, 30 секунд.

ПАРУБОК О.М. Да. Хочемо нагадати Мінсоцполітики про те, що потрібно прискорити також вирішення цього питання. І відповідні рекомендації є в нашому листі, тому можна з ними більше ознайомитись.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Оксана Михайлівна, дуже дякую вам.

Хочу ще раз нагадати, що ви правильно робите, що, стикаючись з проблемою, ви зразу надаєте пропозицію до структури, яка повинна врегульовувати ці питання. Але в той же час і прошу вас так же аналогічно надсилати на наш Комітет соціальної політики відповідно, який має функцію контролю за тим, щоб впроваджували, пришвидшували і робили більш ефективне законодавство. Тому, будь ласка, надсилайте на комітет і кожному з членів комітету окремо відповідно ваші пропозиції, як закон є і як ви бачите, його потрібно змінити, щоб зробити його більш ефективним та результативним. Тому що від ефективного діалогу залежить швидкість і результативність змін. І все, грубо кажучи, от якщо ви безпосередньо стикаєтеся, зміни в ваших руках по суті, але все буде залежати від вашої наполегливості. Дуже дякую вам за виступ, Оксана Михайлівна.

Хочу передати слово, виступ Тетяні Цибі, вона піднімала руку, наша колежанка. Вона є?

ЦИБА Т.В. Так, колеги. Вітаю. Вибачте, я не включу відео, тому що я без світла і воно постійно щось вибиває.

Колеги, по-перше, щиро дякую Сергію, Анатолію. Правда, дуже важлива тема, і я знаю, що це важливо, і бачу навіть по кількості учасників, наскільки це актуальна історія.

Дивіться, я буду говорити дуже коротко. Мені видається, що дуже вдалий досвід, який, наприклад, пакети НСЗУ на певні речі, які можна вважати соціальними послугами, наприклад, на таку госпісну допомогу людям похилого віку, на яку претендують, наприклад, на оцей пакет НСЗУ претендують деякі районні лікарні. І вони говорять про те, що це дійсно навіть до війни був дуже затребуваний пакет послуг, дуже багато людей, які цього потребували. Мені видається, що за таким самим принципом було би потрібно й інші соціальні послуги розбити на подібні пакети, як НСЗУ, і до того ж теж дуже актуально.

У будь-якому випадку місцеве самоврядування та й держава просто не витримають фізично такого навантаження людей, які будуть потребувати соціальних послуг після війни. Ми розуміємо, що і так система захлиналася, зараз це буде більше в десятки разів. Тому мені видається, що дуже важливо відкривати ці послуги і перспективи для приватних людей, які здатні надавати ці послуги. Тобто це покращувати законодавство про ті ж самі реабілітаційні центри, про центри госпісної паліативної допомоги і про інші речі. Тому і також, мені видається, дуже важливо розглянути…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Тетяно, пропав зв'язок. Вас не чутно.

Тетяна Вікторівна! Зв'язку немає. На жаль, зараз дуже в багатьох проблеми з відключенням світла і відповідно зі зв'язком, тому що є проблеми питань критичної інфраструктури. Тому, шановні колеги, думаю, що коли підключиться Тетяна Вікторівна, ми знову надамо їй слово.

Але зараз тоді, щоб не витрачати час, передаю слово: Нижник Ірині Володимирівні, старший аналітик з питань адвокації благодійного фонду "Право на захист". Будь ласка, Ірина Володимирівна.

НИЖНИК І.В. Шановний Сергію Дмитровичу, шановні присутні, дякую за запрошення та можливість озвучити бачення благодійного фонду "Право на захист" щодо проблемних питань та шляхів їхнього вирішення у сфері соціальних послуг. Благодійна організація "Благодійній фонд "Право на захист" – українська неурядова організація, діяльність якої спрямована на забезпечення захисту і дотримання прав людини внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали від конфлікту, громадян України, біженців та осіб без громадянства. В межах такої діяльності фонд має можливість зокрема спілкуватися з територіальними громадами, які безпосередньо забезпечують доступ вразливих груп населення до соціальних послуг для виявлення проблем, з якими вони стикаються.

Під час візитів до територіальних громад у Київській області, зокрема деокупованих, нами було зазначено, що, наприклад, зокрема у Макарівській громаді, під час бойових дій було повністю знищено приміщення та майно управління соціального захисту населення Бучанського району. Наприклад, у Бишівській громаді за необхідності мати три-чотири соціальних працівників на наявну кількість отримувачів соціальних послуг є лише одна штатна одиниця, адже бюджет громади під час війни не може собі дозволити працевлаштувати більшу кількість соціальних працівників.

Також очевидно, що сфера соціальних послуг потребує максимальної концентрації зусиль в умовах воєнного стану для того, щоб в таких важких умовах заклади та установи соціальної сфери надавали якісні соціальні послуги кожному отримувачу, належно визначали загальні потреби територіальної громади в соціальних послугах та впроваджували нові соціальні послуги, пов'язані з воєнним станом. Особлива увага має бути приділена саме дослідженню організаційних структур служб соціальної сфери в забезпечення їх високої продуктивності.

Враховуючи результати обговорень під час вищезазначених візитів, до першочергових заходів із підвищення ефективності надання соціальних послуг, на наш погляд, належать такі.

Перше. З огляду на необхідність підвищення кваліфікації працівників, зокрема, керівного складу та кадрового голоду у соціальній сфері, запровадити обов'язкові курси з підвищення кваліфікації, залучити до проведення таких курсів неурядові організації та міжнародних партнерів. Так, наприклад, благодійний фонд "Право на захист" у межах своєї діяльності вже передає знання у сфері психосоціальної підтримки населення, постраждалого від війни, таким працівникам. Тобто за період літо-осінь 2022 року нами було організовано та проведено сім тренінгів для працівників органів соціального захисту, де навчання змогли отримати понад 150 посадових осіб, а саме, темою тренінгів було: "Механізми якісної взаємодії під час надання психосоціальної допомоги у громаді".

До першочергових заходів також вважаємо необхідність перегляду штатного розпису та відповідно навантаження на соціальних працівників, а також недопущення переведення працівників соціальних служб на дві третіх окладу чи інших форм зменшення заробітної плати, адже інакше вони втратять стимули до робити в умовах стрімкого росту отримувачів соціальних послуг та допомоги через військові дії, що може спричинити вигорання таких працівників та подальший їх відтік з відповідних органів.

Наступним пунктом вважаємо надання Мінсоцполітики методологічної підтримки працівникам соціальних служб, адже така підтримка потрібна у зв'язку з тим, зокрема, з імплементацією законодавчих нововведень у сфері надання соціальних послуг.

Наступним пунктом вважаємо необхідність надання субвенцій з державного бюджету територіальним громадам на утримання внутрішньо переміщених осіб у територіальних центрах соціального обслуговування на період воєнного стану. Така необхідність зумовлена тим, що в місцевому бюджеті в більшості випадків територіальні громади не передбачали закладення коштів на додаткове навантаження, пов'язане з утримання осіб в терцентрах.

Наступний пункт у цьому контексті: також необхідним є запровадити систему оцінювання впливу різних соціальних заходів на становище їх безпосередніх одержувачів та ефективної системи обліку громадян, що дійсно потребують соціальних послуг. Це дозволить покращити ефективність надання соціальних послуг, зменшивши кількість соціальних послуг, тим громадянам, які їх насправді не потребують, направивши кошти та зусилля на тих, хто дійсно перебуває в скрутному становищі та потребує підтримки від держави.

Ще один пункт – забезпечення достатньої кількості реанімобілів у громад і транспортування осіб з обмеженими фізичними можливостями, залучивши з цією метою, наприклад,  гуманітарні кошти. Так у 2023 році благодійний фонд "Право на захист" в рамках реалізації проектів завдяки значній підтримці американського народу, через Бюро гуманітарної допомоги USAID планує передати на потреби громад Дніпропетровської, Київської та Чернівецької областей 8 спеціально обладнаних автомобілів для потреб осіб з інвалідністю: 2 автомобілі планується передати в лютому і 6 – у травні. Вартість автомобілів щонайменш 55 тисяч доларів.

Ще одним пунктом є відкриття соціальних готелів у громадах для розміщення на ночівлю внутрішньо переміщених осіб та осіб постраждалих від конфлікту у кризових ситуаціях. Окремо варто зазначити про надання екстреної соціальної послуги в умовах воєнного стану. Доцільно розглянути також можливість запровадження механізму замовлення соціальних послуг недержавним інституціям, які визнаються як рівні суб'єкти надання соціальних послуг.

Таким чином у випадках неможливості органом місцевої влади надати екстрену соціальну послугу негайно, наприклад, через необхідність оформлення документів, такий запит людини можна було б перенаправляти на недержавні інституції для надання такої допомоги.

Крім того, з огляду на те, що неурядові організації, такі як благодійний фонд "Право на захист", також надають соціальні послуги в умовах гуманітарної кризи, то уповноваженим органам слід враховувати під час їхньої діяльності кількість, географію та характер соціальних послуг, наданих такими організаціями. Це сприятиме не лише підвищенню спроможності органів державної влади в наданні соціальних послуг, а також дозволить зміцнити співпрацю і взаємодію між державою та громадянським суспільством.

Підсумовуючи, система надання соціальних послуг – це важливий елемент соціально-економічного розвитку територіальних громад. Розвиток соціальної сфери є частиною зобов'язань України щодо виконання Європейської соціальної хартії (переглянутої). Хоча в умовах війни реалізувати такий обов'язок важче з об'єктивних підстав, але це не має бути нездоланною перешкодою. Навпаки, для органів державної влади центрального рівня  належне надання соціальних послуг має бути одним із пріоритетів з огляду на стрімке збільшення уразливих груп населення. При цьому досягнення позитивних результатів неможливе без урахування потреб на локальному рівні органів місцевої влади, надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Нарешті, як уже неодноразово зазначалося під час виступу, що благодійний фонд "Право на захист" уже надає соціальні послуги в громадах та навчає соціальних працівників, а також має спроможності для збору даних щодо надання  соціальних послуг, зокрема у Київській, Чернівецькій та Дніпропетровській областях, – тому ми пропонуємо створити робочу групу з метою у тому числі визначення кількісного показника браку соціальних працівників у громадах, потреб у їхньому навчанні та обміну даними.

Ще раз дякую за запрошення і дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірина Володимирівна, за виступ. Змістовний, з пропозиціями. В той же час я хочу зауважити, що прошу їх зробити в форматі: як і є закон, і як потрібно змінити, і як повинен він виглядати з вашої практики, з вашого досвіду, щоб він був більш ефективний, результативний. Це стосується всіх суб'єктів круглого столу безпосередньо, такий формат, і надсилати такі пропозиції до міністерства і безпосередньо до народних депутатів, які займаються цими питаннями. То єсть в соціальний комітет, голові комітету Третьяковій Галині Миколаївні, Остапенку Анатолію Дмитровичу, мені, Арсенюку, пані Тетяні Цибі, пану Вадиму Струневичу і всім. Ось прошу такий формат надсилати.

Але до питань потрібно підходити з урахуванням ще державницької позиції, щоб був певний баланс. Тому що ми розуміємо, що соціальні послуги – це бюджет державний. Але у нас, от як ви правильно сказали, це не просто важко зробити під час війни, а дуже важко зробити під час війни. Тому що безпосередньо нам потрібна перемога для ефективного розвитку от всім українцям. Тому тут потрібно от якраз ці питання, ви правильно зауважили. Я думаю, що ми після круглого столу сконтактуємо, і потім проговоримо питання круглого столу, щоб були напрацювання, щоб виходити до громадськості, до вас виходити, грубо кажучи, з певним напрацюванням і обговорювати їх.

Тому я зауважу, що зараз стартує цикл чи серія там круглих столів для напрацювання ефективних та результативних змін, які потрібні вже зараз. Тому що трошки пізніше буде ще більше питань.

НИЖНИК І.В. Ми просимо розглянути нашу можливість створити робочу групу, про яку було зазначено.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ірина Володимирівна, я з вами сконтактую, і ми потім проговоримо це питання.

_______________. Ірина Володимирівна, я послухав вас з приводу надання соціальних послуг громадянам якраз недержавними структурами, щоб це було бистріше і ефективніше. То, будь ласка, там зверніть увагу, щоб ми також зрозуміли, в принципі, джерела фінансування. І якщо це будуть кошти благодійних організацій, як оці благодійні організації збираються їх тоді повертати? Звідки вони їх будуть брати? Від держави вони тоді будуть виставляти якісь вимоги для того, щоб ці кошти повернути. Або, може, це будуть кошти благодійників, інші там?

Опишіть, щоб ми зрозуміли, більш чітко, зрозуміло. Дякую.

НИЖНИК І.В. Дякуємо вам за зауваження і за запитання.

Я хочу сказати, що в нашому випадку благодійний фонд "Право на захист" фінансується саме за підтримки американського народу і в умовах проекту USAID (BHA) – ACTED Consortium. І у нас працюють мобільні групи з відповідними спеціалістами, юристи, соціальні працівники та психологи. Є автомобіль і, як я вже зазначала, після нового року будуть автомобілі, які зможуть перевозити осіб з інвалідністю, і здійснюється проадресна якісна послуга для кожного потребуючого.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ірина Володимирівна, ми тоді вже в порядку робочому сконтактуємо і проговоримо ці питання.

До слова запрошую наступного виступаючого – Мазур Софію Євгеніївну, головний фахівець департаменту розвитку Національного комітету Товариства Червоного Хреста України. Будь ласка., Софія Євгеніївна. 

МАЗУР С.Є. Доброго дня. Мене добре чутно?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, чутно.

МАЗУР С.Є. Всіх вітаю, колеги. Дякую за запрошення. Софія Мазур, головний фахівець департаменту розвитку Національного комітету Товариства Червоного Хреста України. Буду говорити про перспективи. Дякую пані Уляні, яка підняла тему закупівлі соціальних послуг. Сьогодні для нас є актуальним питання розвитку соціальних послуг, збільшення закупівлі соціальних послуг, соціального замовлення, підтримки статутної діяльності некомерційних організацій та збільшення видатків держави в цій сфері.

Для держави чому це актуально? Бо, на жаль, державні комунальні надавачі соціальних послуг не завжди мають доступ до потенційних отримувачів і за процедурних питань не завжди можуть забезпечити вчасно доступ до послуг. А некомерційні організації можуть підтримати державу та громаду там, де вони не встигають чи не можуть. У цих питаннях Товариство Червоного Хреста України бачить себе визначальним партнером, бо ми є найбільшою і найдосвідченішою гуманітарною організацією.   

Зараз у нас впроваджується програма BraVo, що має на меті розвиток та відродження наших осередків місцевих організацій налічується приблизно 200. Тобто, щоб ви розуміли, наскільки в нас розгалужена система, щоб ви розуміли, наскільки в нас розгалужена система, яка може підтримати державу. І ці осередки знаходяться майже у всіх районних центрах. Відповідно розгалужена система може стати допомогою там, де не може держава, у наданні послуг у СЖО та вразливим групам населення.

Але чому актуальне питання для нас фінансування держави та закупівель соціальних послуг, соціального замовлення? Бо зараз відповідні програми фінансуються, да, підтримуються інформаційно і методологічно міжнародними партнерами, які також допомагають запроваджувати нам міжнародні стандарти. Але ми всі розуміємо, що відповідна підтримка, яка в першу чергу є дотичною до безпосередньо бенефіціарів, може бути закінчена і має якийсь проміжок в часі. Ось, тому підтримка держави нашої організації і готовність підтримувати відповідні некомерційні організації є дуже важливою. 

У нашій стратегії розвитку зазначено пріоритетним напрямком стандартизацію соціальних послуг. Тобто ми хочемо, щоб наші послуги, які ми надаємо, були зрозумілими, пакетованими, щоб зрозуміло, що може отримати бенефіціар і що може закупити держава або громада. Тому нас цікавить питання узгодженості і важливо – взаємоінтегрованості наших стандартів з державними. Зараз ми розпочали цей процес стандартизації і знаходимося на напрямку...

_______________. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре, будь ласка. Потім виступите, виключи мікрофон. 

_______________. Я з приводу Червоного Хреста окремо зроблю репліку. Вибачте, ви просто брешете.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Максим, давайте не сваритися, нормально проводити круглий стіл, хай відповідно... донесете свої тези, і потім уже в обговоренні ви можете виступити, але в рамках дипломатії.

Дякую.

МАЗУР С.Є. Так, зараз ми знаходимося на етапі аналізу тих соціальних послуг, які у нас є, їх опису і планування майбутньої стандартизації. Тому у цьому процесі ми хотіли би долучити і громади, і державу, щоб надалі ми могли запропонувати і громаді, і державі наші послуги і наші послуги відповідали державним вимогам.

Хорошим прикладом стандартизації послуги є тренінги з першої допомоги. Зараз ми є лідером у цьому ринку найбільшим надавачем тренінгів з першої допомоги. Прикладом узгодженості з державними вимогами є розроблений тренінг опіки на дому, тобто догляду вдома, на  основі типової програми навчання фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду вдома без здійснення підприємницької діяльності. Тобто таким чином ми показуємо, що ми готові інтегрувати вимоги держави до надання наших послуг.

Актуальними надалі бачимо питання розвитку екстреної невідкладної допомоги, мобільних медичних бригад, реагування на надзвичайні ситуації, мінна небезпека, тренінги з першої психологічної допомоги. Тобто  зараз ці питання, ця діяльність є дуже-дуже актуальною і ми є передовими надавачами ось. І також в майбутньому хочемо залучити державу до фінансування відповідних напрямків.

Перспективними бачимо у майбутньому, згадуючи наш попередній досвід патронатної служби – це надання послуги догляд вдома. Зараз вона надається у нас у форматі опіка на дому. Що вона в майбутньому може в себе включати? Тимчасовий стаціонарний догляд, геріатричні пансіонати, будинки для літніх людей,  одиноких людей з інвалідністю, кейс-менеджмент СЖО, представництво інтересів, інформаційні та профілактичні програми, формування прихильності до лікування, навички самостійного життя, ось. Також ми готові до співпраці у визначенні пріоритезації наших послуг, розроблення наших стандартів надання соціальних послуг та майбутнього фінансування нашої статутної діяльності. Тому якщо є бажання держави якось долучитися до наших процесів зі стандартизації та пріоритезації соціальних послуг, будь ласка, готові контактувати, співпрацювати.

Софія Мазур, Національний комітет. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за виступ, Софія Євгеніївна.

Скажу так, що ваші пропозиції, теж аналогічно нагадую, що надсилайте у форматі, як ви бачите статтю закону і як ви бачите зміни. Це найефективніший і найрезультативніший діалог між безпосередньо стейкхолдерами та тими, хто може внести зміни – відповідно міністерство та народні депутати. Дякую вам за виступ.

Відповідно прошу підготуватись представників обласних військових адміністрацій до виступів за бажанням, якщо є бажаючі. Обласні державні адміністрації, будь ласка. Озвучте проблеми, питання, напрацювання, шановні обласні державні адміністрації. Якщо немає, тоді переходимо до обговорення.

І надаю слово Остапенку Анатолію Дмитровичу, безпосередньо члену Комітету соціальної політики, який опікується ветеранами і ефективно, результативно діє в цьому напрямку. Дуже дякую.

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня, всім учасникам. Дякую, Сергій Дмитрович, за проведення такого заходу та порушення вкрай важливих питань в умовах військового стану в Україні, як питання обговорення проблем із перспективами соціальних послуг.

Соціальні послуги на сьогодні є однією зі складових напрямків реалізації політики держави. Провадження їх не є одномоментною зміною та потребує певного часу та зусиль. Але узгоджені дії державних, недержавних організацій та установ, прийняття необхідних для реалізації підзаконних нормативно-правових актів до Закону України "Про соціальні послуги", налагодження діалогу між центральним та місцевим рівнем, а також реалістичний підхід до очікування може принцип надання соціальних послуг спростити та пришвидшити.

Загальний курс на децентралізацію, звісно, не міг обійти стороною системи надання соціальних послуг. Закон визначає виконавчі органи рад об'єднаних територіальних громад суб'єктами цієї системи. Основна логіка за цим – максимальне наближення послуг до отримувачів. Так є перелік базових соціальних послуг, надання яких має забезпечити ОТГ. Таких базових соціальних послуг 17 і вони зазначені у статті 16 закону. У контексті цього вже виникають проблеми, через які запровадження нової системи надання соціальних послуг гальмуються.

Такими гострими проблемами є кадрове та ресурсне забезпечення ОТГ, комунікація ОТГ із центральними органами влади та між собою, інфраструктура в ОТГ і, звісно, чітке законодавство, окреслені стандарти та методологія. Всі виступаючі, в принципі, про це казали, але, я так розумію, у всіх є напрацювання. Як сказав головуючий Сергій Дмитрович: ми чекаємо від вас в письмовій формі пропозиції з вирішення цих питань. Ігнорування таких проблем загрожує тим, що не всі мешканці громад, які потребують соціальних послуг, більш того, мають на них право за законом, матимуть рівний доступ до них.

Хочу відмітити в порядку Міністерство у справах ветеранів, яке конструктивно працює у сфері надання соціальних послуг для наших захисників і захисниць та членів їх сімей, а також хочу відмітити належну роботу Івано-Франківської облдержадміністрації та Житомирської облдержадміністрації, де я особисто мав нагоду як народний депутат проконтролювати дане питання, та хочу сказати про те, що слід областям більше комунікувати між собою, передавати досвід.

Я дякую громадським організаціям, які виступали і показали той досвід, який вони набули. Софія Євгеніївна від Червоного Хреста, я хочу сказати, що не треба чекати, що держава прийде, – ідіть також вперед до держави назустріч. Тому ваші пропозиції ми швидше очікуємо, ніж звернення держави до установи Червоного Хреста. Ми і так дуже багато звертаємося, але для того, щоб ми там все напрацювали, то робіть ви перший крок, не очікуйте, що ми до вас прийдемо. Ми обов'язково до вас прийдемо, але дуже багато питань в цих напрямках. Ми, може, там десь трошки пріоритет не так розставили, якщо ви будете нас більше, як кажуть, залучати до тих питань, з якими ви кожний день стикаємося, то ми скоріше вирішимо ті всі нагальні питання.

Я всім дякую. Давайте будемо обговорювати питання.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Дмитрович.

Отже, ми переходимо до останнього блоку, це обговорення пропозицій, напрацювань, думок, проблем.

Відповідно хочу передати слово Олександру Вознюку, який безпосередньо є одним із активних представників громадянського суспільства. Будь ласка.

ВОЗНЮК О. Доброго дня, Сергій Дмитрович! Я не знаю, чи ви мене чуєте. Щиро дякую за те, що запросили на цей захід . Мене чути чи ні? Я просто не знаю.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чутно. Все нормально, говоріть.

ВОЗНЮК О. Дивіться, що я почув з цього круглого столу. По-перше, у мене є питання, було до представника Міністерства соцполітики: чи розрізняє Міністерство соцполітики поняття діяльність громадських організацій та соціальні послуги?

Друга теза, після неї була спікер, представник соцслужби, якій поставлено було питання, однак ця людина взагалі не в темі. У мене буде репліка до неї, щоб вона свою заробітну плату найближчі три місяці віддавала, щоб вона бистріше знала проблематику на місцях, і в громадах, і в усіх рівнях.

Наступне. Ми особисто, у нас багато громадських організацій, я висловлюю думку багатьох, саме рух людей з інвалідністю і інших громадських організацій, що, якщо ви знаєте, Олена Зеленська сказала про те, що має бути безбар'єрність, люди мають виходити на вулицю і казати. Пропонований проект закону або пропонована ідея соціальних послуг, що це має надаватися не державою або центральними органами, не може бути прийнятним, тому що ми закриваємо людей. Ми людей, по суті, закриваємо в кімнатах і пропонуємо: от до вас прийде якийсь спеціаліст і надасть ту чи іншу соціальну послугу. Тобто ви її відриваєте від реальної соціалізації, спілкуванню з людьми, працювати в публічному просторі або хоча би перебувати.

Наступне питання. Соціальні послуги – це великий кластер адміністрування. Що таке адміністрування? Половина коштів, це йде на адміністрування, на навчання, на спеціалістів і так далі. Я вам приведу приклад країн, наприклад, Німеччини, Канади, тих же Сполучених Штатів, про які згадувалось, але чомусь іншу медаль соціальних послуг не говорять. Мета держави – створити людину, яка потребує соціальні послуги, щоб вона також сама собі купила таку соціальну послугу, придбала. І саме найважливіше, що це якість соціальних послуг. На жаль, не дивлячись до війни і в час війни, якість соціальних послуг з боку певних територіальних громад або інших надавачів послуг бажає кращого, чим сама якість. Тому мені здається, що в нас не має бути: розтягувати, розривати кошти платників податків, кошти іноземних платників податків.

Сьогодні говорилось про американський народ, який нас любить, але може статись так, що нас можуть ще і розлюбити, і коштів не дати. Ми маємо розвивати питання зайнятості, ми маємо дати можливість людині, яка незалежно від свого соціального, майнового стану повинна хоч трошки працювати, бути суб'єктом платника податків.

Наприклад, я приведу приклад по німецькому кейсу. В Німеччині люди, які навіть в складних чи не в складних життєвих обставинах, про які ми дуже багато говоримо, так, але що ці складні обставини для кого, про цих людей ви говорите, вони ніколи не змінюються, але змінюються ті, хто про це говорить або ті, хто просуває цих людей і надає кошти на ці послуги. То є таке поняття як "minijob". Minijob – це маленька робота. Тобто людина незалежно від зовнішнього вигляду, незалежно від своєї інвалідності, незалежно, який в неї стан соціальний, чи похилого віку, чи людина висока, низька, чи товста і так далі, – але вона є в соціалізації, її всі бачать і не дивлячись на її зовнішність.

Я вам хочу привести приклад, що саме німецькі… ч хочу звернути увагу, шановні народні депутати, я вам допоможу скомунікувати з урядом Німеччини, найближчим часом я буду виступати на великому форумі "Діалог для майбутнього" і там дуже багато говориться про Україну. І саме іноземці кажуть, щоби ми навчилися самі себе реалізувати, створити… тобто ми маємо бути зайнятими. Не потрібно, ви розумієте, ми повернемося в Радянський Союз. І отакі як благодійні організації, які, до речі, в багатьох країнах ЄС – Карітас, Червоний Хрест – взагалі не допомогли українським біженцям, які набули статус захисту від війни по 24 параграфу Директиви ЄС. Тому, коли тут я чую…

Тобто, що мені з боку видається: виходить так, що деякі громадські організації позбулись фінансування, не захотіли з ними співпрацювати, а давайте запропонуємо соціальні послуги. А що таке соціальні послуги? Це не розвиток держави, це не розвиток людини – ви просто пропонуєте закрити. Єдине, мені сподобалася спікер – це Ірина, я просто забув її прізвище, "Право на захист", здається, її організація. Вона найкраще всіх підготувалася, видно, що людина працює в темі.

А я хотів би, Сергій Дмитрович, щоби дійсно підтримати, я підтримую, створити робочу групу, тому що є професійність. Її ідея побудована на розвитку, але на першій стадії, коли людина не може собі зараз допомогти, так вона дійсно хоче, щоб її вивели з стану, де вона не може ні до кого…, втратила родину, втратила в зв'язку з військовою агресією і так далі своїх рідних, але не хоче, щоб її витягнули з цієї зони некомфорту…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександр, 30 секунд.

ВОЗНЮК О. Тому мені тільки оця людина сьогодні має гідне… сьогодні її доповідь, ви дуже класні, тому що те, що ви говорите – це всі наші ідеї. Хотів, щоб ви почули: соціальні послуги – це не проїдання. Тому що пан Остапенко сказав: а звідки джерела доходів, джерела доходів? Всі міністерства, всі міністри, всі чиновники – ви сьогодні всі снуєте за рахунок міжнародних донорів, тому що країна в страшній біді – війна. Але ми маємо в майбутньому всім, хто повернуться, боронили Україну, створити всім громадянам, незалежно від соціального статусу, щоб вони були зайняті. Ось це основа, щоб вони могли купити цю послугу, а не прийти, як подачку, до Червоного Хреста чи до Карітасу, який жодним чином не допоміг громадянам, які перебувають тут, в ЄС не допоміг, а лише набрали гранти і так далі і мріють, щоб їм дали кошти з бюджетів і так далі. А по факту, прикриваючись цим, люди реально, звичайні люди це не отримали.

Тому в мене є пропозиція створити робочу групу, напрацювати реально закон правильний соціальних послуг, який має працювати. І людина, щоб не постійно їх мала, а щоб вона вийшла і сама в майбутньому сказала: я також колись отримав соціальні послуги, тепер я їх також можу давати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре, завершуйте, тому що...

ВОЗНЮК О. П'ять хвилин, секунду. Ще важливо, ще раз доводить один факт, що інститут громадянського суспільства - це основа будь-кого розвитку, тому що сьогодні чиновники не змогли на жодне питання ваше, Сергій Дмитрович і пане Остапенко, дати чіткої відповіді. Громадськість ще раз довела: коли напали, агресія, Президент України і народ України об'єднались – не чиновники. Сьогодні Президент України, народні депутати і громадськість будують нову Україну – не чиновники.

Тому мені хотілося би, щоб чиновники вийшли із зони комфорту, зайшли в різні... наприклад, біля вас Чернігів є, з'їздіть в Чернігів і подивіться, як там реально люди живуть. Їм не потрібні ваші подачки, дайте їм можливість працювати. Але...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміло, пане Олександре.

ВОЗНЮК О. (Не чути) витягли із зони некомфорту.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за виступ.

Я думаю, що... є хто хоче зробити репліку?

ОСТАПЕНКО А.Д. Я, Сергій Дмитрович. Дасте слово? Пане Олександре, ви все гарно кажете. Якщо знаєте, то наш комітет хоче впровадити в кінці кінців в життя МКФ, щоб можна було визначати втрату працездатності особи, щоб це не було просто надання інвалідності особі, а так, щоб ми могли їй дозволяти працювати. І взагалі наш комітет під головуванням Галини Миколаївни Третьякової рухається в цьому напрямку з приводу можливості особі з інвалідністю працювати. І не тільки щоб її брали на роботу за даним законом, щоб там лежала трудова книжка, умовно, і рахувалося, що на підприємстві працюють особи з інвалідністю, а щоб сформувати місця якраз для осіб з інвалідністю  з певними вимогами і потребами для цього. Так що ми працюємо в цьому напрямку. Дякуємо, що ви ще на цьому наголошуєте.

Ну, а якщо у вас там буде зустріч в Німеччині, кажіть. І якщо буде у нас така змога, ми готові приєднатися для того, щоб набути той досвід, який є у Німеччині. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

ВОЗНЮК О. Я ще маленьку репліку скажу. Дивіться, що мені подобається в Німеччині, тому що я беру основи кейсу, тому що ми будемо проходити, здається, цей шлях. Але повірте, люди поважного віку, яким 85 років, 86 – вони всі в публічному просторі. Задайте собі питання. Чи ми бачимо цих людей в нашій державі? Ні, звичайно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пан Олександр, дякую за слово.

ВОЗНЮК О. А ще важливо, треба рухатись до Соціального кодексу. Соціальний кодекс…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Послухайте, у нас же трошки різні зараз ситуації. В мирний час ми можемо якось там, скажімо так, швидко, там гнучко реагувати на виклик. Але ж поки йдуть, поки війна, ну, як би трошки обмежені в певних реакціях, в певних там діях. Але в той же час ми повинні зараз напрацьовувати, щоб вже після перемоги у нас були ефективні рішення і швидке забезпечення і безпосередньо, як ви кажете, щоб ми, скажемо так, приділяли увагу якраз на громадянське суспільство, яке дає нам реакцію.

Тому я хочу дати слово для репліки, це Ростислав Кісь – Карітас України. І потім Софія Євгенівна Мазур – це Червоний хрест.

Будь ласка, Ростиславе.

КІСЬ Р.М. Дякую, пану Олександру за репліку. Доволі емоційно, але зрозуміло.

Пояснюю. Давайте розрізняти методи фінансування і методи інституалізації або деінституалізації надання соціальних послуг. Це речі, які одні з другим не є зв'язані. Те, що у нас на даний момент в Україні переважна кількість або значна кількість надавачів комунального сектору, надають послуги, власне, стаціонарні, то це теж недолік системи. І ми виступаємо звичайно за деінституціалізацію максимально і переведення послуг в русло, і розріз максимального залучення родини близьких і самих осіб до самодопомоги.

Тому, власне, і в нашій моделі є ревізія, яка взята в тому числі з німецької моделі, яку ви так обстоюєте, – ревізія матеріального і майнового стану особи для того, щоб довідатися врешті, а чи дійсно от людина, яка буде отримувати соціальну послугу, має на неї достатнє право. Тому що насправді частина людей просто користається із ситуації, не маючи на те достатньо підстав.

Стосовно загалом фінансування. Я вам скажу, якщо не в 3, то 3,5 разу вище вона соціальної сфери, ніж медичної галузі. Тим не менше медична галузь на даному етапі є значно ефективніша навіть якимись 90 мільярдами гривень. Те саме ми плануємо і прагнемо запровадити в Україні, якщо послуга буде йти саме за отримувачем послуги. І погоджуюся з вами, звичайно, що таке питання, як гарантійні права отримувача соціальних послуг щодо належної якості і кількості учасників послуг, мусить бути фіксоване і віддзеркалене в Соціальному кодексі, який зараз на підході, так само і вже по ньому заанонсували роботу робочої групи. Оскільки ті, на жаль,  завдання не зовсім висвітлені навіть в Основному Законі – в Конституції, якщо стосовно гарантій…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ростиславе, 30 секунд.

КІСЬ Р.М. Так. То стосовно соціальних послуг, не зовсім висвітлено питання, і це теж буде стосуватися роботи в подальшому. Ми готові долучитися, і деінституціалізація обов'язково мусить йти з обов'язковими джерелами фінансування на послуги, які, власне, будуть надаватися в родині або поза закладами. А на це потрібні кошти і на це потрібно ощадливе і бережне виконання бюджету як в розрізі надходжень, так і в розрізі витрат… (Не чути) Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Будь ласка, Софія Євгенівна.

МАЗУР С.Є. Так, хочу парирувати, бо згадували Товариство Червоного Хреста. Хочу Олександру дати зауваження щодо термінології, бо існують різні організації, такі як: Товариство Червоного Хреста України, Міжнародний комітет Червоного Хреста і товариства у відповідних країнах. Тобто, коли ви кажете про діяльність, прошу вас зауважувати, якого саме Червоного Хреста, бо кожен Червоний Хрест є юридичною особою, працює у відповідній державі, дотримується відповідних стандартів і ми є різними організаціями. Тому, будь ласка, зауважте на це.

Також щодо нашої діяльності, вона в першу чергу побудована на волонтерському русі. І ми ті люди, які в першу чергу, коли стається якась надзвичайна подія – обстріл і так далі, свої життя піддають небезпеці, щоб допомогти людям. Наша організація, наш осередок в Херсоні працював і зараз працює. Тому, будь ласка, не нівелюйте досягнення і тих волонтерів, які кожного дня роблять для людей щось добре. Це перше.

По-друге, щодо фінансування. Що є такі види послуг, які неможливі отримувати особам за свій рахунок. Наприклад, є особи, які втратили здатність до самообслуговування, і вони не можуть самостійно надавати собі якісь послуги, а й тим паче заробляти гроші. Тому, будь ласка, будьте обережними в своїх висловах та термінологіях, бо цим ви нівелюєте досягнення інших організацій, та і взагалі у соціальній сфері.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Софія Євгенівна.

Хочу сказати, що нам тут потрібно бути в конструктиві, тому що, зрозуміло, емоцій дуже багато у всіх і різних, і шукати можливість, краще, діалогу, шукати пошук, краще, можливостей і ефективних результатів. Тому дякую вам за слово, дякую за репліку.

Хочу передати слово. Лактіонова… вибачте, Токарєва Уляна Дмитрівна, будь ласка.

ТОКАРЄВА У.Д. Дякую дуже. Я б хотіла дуже коротку репліку сказати. Власне, погоджуюся повністю з коментарями  пана Олександра щодо змісту соціальної послуги. Це основа, в принципі. Я не думала, що необхідно зупинятися на цьому. Мета соціальної послуги – якомога швидше надати людині самостійність, де це можливо, а де це неможливо – піклуватися про неї, поки це необхідно.

І, власне, ось пані Тетяна ще виступала щодо закупівлі соціальних послуг на прикладі пакету НСЗУ, це повністю збігається з нашими пріоритетами. І також хочу ще окремо наголосити, що нам зараз дуже чіткі пріоритети визначились: стратегія безбар'єрності і, власне, та стратегія по психосоціальній підтримці, яка формується МОЗ і за участі Мінсоцполітики в межах ініціативи першої леді. Тому нам надзвичайно важливо дати людям можливість якомога швидше ставати на ноги, образно кажучи, отримувати сталість, незалежність і можливість піклуватися про себе. Але без ринку послуг це зробити неможливо, і тим більше без діалогу з громадами.

Тому я вам дуже вдячна за цю можливість поговорити про важливе, і також закликаємо всіх до діалогу і до спільного творення.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Уляна Дмитрівна.

Є бажаючі ще до слова?

ВОЗНЮК О. В мене є репліка для Софії: хай назву змінить, щоб вона не думала, що її нівелюють. Тому що Червоні Хрести – це просто, вибачте, шахраї в системі…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, пане Олександр, давайте без образ і тому подібного.

ВОЗНЮК О.  Вибачте.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Якщо у вас є якісь, завжди, знаєте, якщо є… у нас, у нас країна законів, країна, де люди дотримуються законів, дипломатії як мінімум, просто людської поваги. Тому краще, якщо у вас є якісь питання, тоді звертайтеся до профільних органів, хай вони проводять контроль і будь-які там інші дії по цьому, скажімо так, дотриманню всіх законодавчих ініціатив, да. Вам...

Є які бажаючі до виступу ще, хто? Нема?

Тоді, шановні учасники... Що-що?

_______________. Хтось ... (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, да. Дайте, пан Вознюк, давайте, Олександре, пане Олександре.

ВОЗНЮК О.  Вибачте. Я хочу, ще раз хочу наголосити для всіх, що соціальна послуга – це не заробляння коштів на біді. Це мета людину поставити на ноги і щоб вона була самостійною, це не має бути основою заробляння – ось основа. І Уляна, пані Уляна про це сказала. І ідея саме відновлення людського капіталу, те, що  говорила перша леді, саме і це має бути основою, на цьому ніхто не має заробляти.

Другий крок – це створити зайнятість і тоді ми будемо успішними. Якщо хтось не знає з чиновників, почитайте, будь ласка, як відбудовувалася Німеччина після воєнного стану. Таку модель буде пропоновано і для України.

Дякую. Я переконаний, що ми всі отримаємо  результат.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Да, дякую вам за виступ.

Є ще виступаючі?

ВОЗНЮК О. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Бажаючі на виступ є ще? Нема.

Тоді хочу всім подякувати за участь. Відповідно нагадую, що всі, будь-які пропозиції, якщо ви безпосередньо в роботі стикаєтесь, надсилайте у форматі: закон України, як він прописаний і як ви бачите зміни, щоб його покращити, щоб  наш діалог був більш ефективним та  результативним. Такі напрацювання надсилайте до міністерства і безпосередньо в комітет всім народним депутатам для того, щоб на питання звернути увагу і запустити процес там обговорення і подальших напрацювань законодавчих ініціатив. Через депутатів – це, можливо, швидше, через міністерство – більш-більш, скажімо так, більше опрацювань буде, але, ну, можливо, даже більш результативно. Тому прошу, для ефективного діалогу ми будемо працювати в такому форматі. І нагадую, що ми запускаємо цикл круглих столів для пошуку результативних ідей.

Всім дякую за увагу. Всім дякую за ефективну роботу. Слава Україні!

МАЗУР С.Є. Героям слава!