Нещодавно у Комітеті відбулися публічні консультації щодо функціонування в Україні накопичувальної системи пенсійного забезпечення, під час яких науковці, народні депутати України та експерти обговорили проект Закону про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення (реєстр. № 2683 доопрацьований).

Нагадаємо, що цей законопроект було підготовлено Комітетом, зокрема, на виконання доручення Верховної Ради України (Постанова Верховної Ради України від 29 квітня 2021 року № 1430-IX). 

Доопрацьований проект Закону передбачає, що учасником накопичувальної системи може бути людина, яка на момент сплати накопичувального внеску (важливо, що перші роки пенсійні внески сплачує замість людини роботодавець та держава на паритетних засадах) не досягла віку 55 років та не отримує пенсію за віком або за вислугу років.

Водночас Міністерство соціальної політики України у своєму висновку до законопроекту пропонує під час опрацювання законопроекту до другого читання включити до кола учасників накопичувальної системи осіб віком понад 55 років на умовах автоматичного запису з правом відмови.

На думку Мінсоцполітики принцип добровільної участі в системі на умовах автоматичного запису з правом відмови доцільно було б застосувати і до учасників системи інших вікових категорій, замість ускладненої та бюрократизованої процедури укладення договорів добровільної участі. Це відповідало б успішним підходам до пенсійного забезпечення зі світової практики.

На доцільності запровадження так званої системи автозапису при сплаті пенсійних внесків на другому рівні пенсійної системи у своєму виступі під час Публічних консультацій зупинився народний депутат України першого скликання, кандидат економічних наук, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віталій МЕЛЬНИЧУК.

 Пропонуємо ознайомитися з думкою поважного науковця:

Одразу скажу, що підтримую доопрацьований законопроект «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» та вважаю, що його треба негайно приймати в першому читанні.

Маю пропозицію до законопроекту. Її запровадження, на мою думку, дозволить збалансувати відповідальність працівника, роботодавця і держави та зняти питання щодо обов’язковості чи необов’язковості сплати пенсійних внесків.

Йдеться про запровадження так званої системи автозапису при сплаті пенсійних внесків на другому рівні пенсійної системи (англ.- аuto-enrolment).

Суть системи автозапису в наступному. Законодавство країни гарантує, що при запровадженні накопичувальної системи пенсійного забезпечення системи другого рівня усі працівники автоматично стають її учасниками. На їх особисті пенсійні рахунки роботодавець і держава перераховують перший пенсійний внесок. Далі працівникові дається вибір. Або він за умовчанням приймає можливість стати учасником системи другого рівня та автоматично долучається до системи. Або добровільно відписується від такої можливості.

Автоматичний пенсійний запис для всіх працюючих уперше було запроваджено в Австралії (1992 р.), потім у Новій Зеландії, в Ізраїлі (у 2007-му), в Великій Британії (у 2012-му). Із 1 січня 2019-го система діє в Грузії, в Литві, в Польщі, в 2020-му стартувала в Ірландії. Система автозапису для державних службовців досить давно працює в США.

Рівень пенсійних внесків різниться за країнами, але всюди вони поступово збільшуються від відносно невеликих до тих, які мають на меті забезпечити значні пенсійні накопичення. Наприклад, в Ізраїлі початкова ставка збільшилася з 1,666% у 2007 році до сьогоднішніх 12,5% (6,5% для роботодавця і 6% для працівника).

Практика та статистика свідчать, що більшість людей, які автоматично долучаються до накопичувальної системи другого рівня, воліють не відмовлятися і не зменшувати свого внеску.

Це підтверджують, наприклад,  статистичні дані, опубліковані урядом Великої Британії. Із часу запровадження автоматичного зарахування частка працівників, які активно беруть участь у пенсійних накопичувальних програмах, збільшилася з 55% у 2012-му до 84% у 2017-му. У сільському господарстві та рибній промисловості країни динаміка ще помітніша: з 18% до 68% протягом п’яти років (до 2017-го). А в  США, як показали дослідження,  участь працівників у програмах автоматичного зарахування становить 87% проти 52% для програм без цієї функції (добровільне накопичення на третьому рівні).

Якщо дивитися на приклад Польщі, то з 1 січня 2019 року в цій країні у межах реформи другого рівня пенсійної системи запроваджено автоматичне долучення працівника до сплати внесків та передбачено, що протягом 60 днів він може відмовитися від участі в системі.

В Польщі, до речі, пенсійні внески зростають поетапно, їх сплата паритетна між працівником, роботодавцем і частково, державою.

Ось як працює система в Польщі.

Етап 1. Початок. Держава вносить первинний бонус у розмірі 250 злотих (€52) на персональний пенсійний рахунок працівника.

Роботодавець зобов’язаний внести на цей самий рахунок ще 1,5% від валової місячної заробітної плати свого працівника.

Працівник має 60 днів для того, щоб визначитися, чи йому відмовитися і втратити все, що вже є на рахунку, чи, за умовчанням, стати учасником системи. В цьому випадку він автоматично буде сплачувати щомісячний пенсійний внесок у розмірі 2% валової зарплати на свій рахунок.

Етап 2. Збільшення внесків. Працівник може у будь який час збільшити свій добровільний внесок ще на 2%. У цьому випадку роботодавець зобов’язаний також збільшити свій внесок, тепер уже на 2,5%.

Таким чином, максимальний щомісячний пенсійний внесок роботодавця становить 1,5 + 2,5 = 4% валової зарплати працівника.

Максимальний щомісячний внесок працівника становить 2 + 2 = 4%. Разом працівник і роботодавець - 8%.

До цих грошей  від держави додаються: первинний одноразовий бонус 250 злотих (52 євро) та щорічно ще 250 злотих на кожен діючий персональний пенсійний рахунок.

Працівник може відмовитися (відписатися) від участі в системі в будь-який час, при цьому накопичені на його рахунку пенсійні кошти залишаться його приватною власністю. Через чотири роки працівник може знову повернутися в систему на тих же умовах.

Закон запрацював у Польщі з 1 січня 2019 року.

Сплата внесків розпочалася з 1 липня 2019 року спочатку для великих приватних компаній, через півроку – для середніх, з 1 січня 2021-го - для всіх приватних компаній та для всіх державних установ. Загалом, охоплення досягло більше 75% працюючих. Згідно з опитуванням, майже 70% поляків позитивно оцінили нову систему.

Думаю, нам варто подумати над запровадженням системи автозапису і в Україні в рамках законопроекту 2683-д. Таку пропозицію ще в кінці 2019 року Всеукраїнська асоціація недержавних пенсійних фондів (ВАНПФ) подала Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, а влітку 2020 році, посилаючись на позитивний світовий досвід, аналогічну пропозицію висловив і Світовий банк.

Запровадження системи автозапису дозволить вирішити ряд ключових питань накопичувальної пенсійної системи:

-         збалансує відповідальність працівника, роботодавця і держави в системі накопичувального пенсійного забезпечення;

-         зніме дискусію щодо обов’язковості чи необов’язковості сплати пенсійних внесків;

-         покращить взаємодію між другим і третім рівнями пенсійної системи;

-         дозволить побудувати сучасну, гнучку, ефективну накопичувальну пенсійну систему.