Веде засідання перший заступник голови Комітету ЦИМБАЛЮК М.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги. Насамперед я принагідно хочу привітати всіх тих, які мають стосунок до місцевого самоврядування. Сьогодні відзначається в Україні День місцевого самоврядування, а саме наявність потужного депутатського корпусу місцевих рад є ознакою демократичності суспільства. І дуже важливо, що Україна дотримується всіх вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, і завдання депутатського корпусу достойно представляти громади на всіх рівнях. Більше того, місцеве самоврядування в цей непростий час для України відіграло і відіграє важливу роль в забезпеченні територіальної оборони Збройних Сил України, всіх всім необхідним і підтримки волонтерського руху. Бажаю, щоб і надалі Україна гідно несла прапор місцевого самоврядування.

Шановні колеги, нині згідно плану роботи нашого комітету відбуваються комітетські слухання, як на мене, по найважливішій темі – темі формування прожитковий мінімумів, їхніх розмірів і як вони впливають на найбільш, як на мене, болючі категорії наших громадян – це пенсіонери, це особи з інвалідністю, а також діти до 18 років.

Метою проведення цього заходу є почути фахові думки і провести професійну дискусію за участю народних депутатів України, представників центральних органів виконавчої влади, громадських організацій. Всіх тих, які сьогодні розуміють важливість цієї величини, бо саме від неї формуються ті суми виплат, які для певної категорії громадян є основним джерелом існування. І дуже важливо, щоби виконавча влада і ми як представники найвищого законодавчого органу завжди пам'ятали, що Конституція України не дозволяє звужувати соціальні виплати. Але, на жаль, ми маємо вже такі тривожні факти, коли це відбивається, так зване звуження або зменшення виплат, на деяких категоріях громадян. А це і проблема виплати і компенсацій інфляційних процесів, пенсійних і інших виплатах, це допомоги незахищеним категоріям громадян, а також виплати чорнобильським категоріям.

Через те я, відтаючи всіх учасників сьогоднішньої дискусії, хотів би побажати нам фаховості, конкретики. Всім тим, хто не зможе висловитись сьогодні публічно, я просив би подавати до комітету пропозиції у письмовій формі для того, щоб ми в найкоротші терміни сформували фахові рекомендації, які будемо втілювати в життя і у Верховній Раді, і вимагати від представників центральних органів виконавчої влади. Ще раз підкреслюю, ми маємо сьогодні фахово говорити про те, що цінність людини, її життя, здоров'я є основним, що затверджено в Конституції. Але не слід забувати, що нині для України є ще один важливий виклик – виклик агресії Російської Федерації. І боротьба за нашу незалежність і свободу сьогодні також є тим чинником і важливим форс-мажором, який випав на наше покоління.

Я хотів би зараз до слово запросити, як на мене, основну доповідачку з даного питання, це першу заступницю міністра соціальної політики пані Дарину Марчак.

Будь ласка, Дарія Миколаївна, вам слово.

МАРЧАК Д.М. Вітаю, Михайло Михайлович, вітаю, шановні колеги народні депутати! Дуже дякую за можливість виступити. Єдине, в мене виникла технічна проблема, я підготувала презентацію, але, на жаль, зараз не можу, не виходить її продемонструвати. Чи можу попросити я надати права організатора або моїй колезі Ніні Вадимівні Підлужній, або Валентині Кудін для того, щоб вони могли...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Дарія, ми можемо надати таку технічну можливість, наші колеги з комітету можуть показати слайди. Так що тут проблеми... от він уже є. Будь ласка. будь ласка, вам слово.

МАРЧАК Д.М. О, чудово. Дякую. Можна перший слайд, будь ласка чи, точніше, другий. Дякую.

Колеги, я розпочну з того, що ні для кого не є секретом, на жаль, на сьогодні ми бачимо, що в Законі про Державний бюджет на 2023 рік рівень прожиткового мінімуму встановлений на рівні грудня 22-го року. Це означає підвищення середньорічного рівня прожиткового мінімуму порівняно з 22-м роком на 5,4 відсотка. Тим не менш розмір прожиткового є  зафіксований на 22-й рік. І звичайно, це не враховує тих інфляційних тенденцій, які на сьогодні ми бачимо в економіці, але водночас це зумовлено фінансовою спроможністю держави і тим, що здебільшого наші видатки як держави ідуть на потребу оборони.

Ми сподіваємося, що після того як ми виграємо війну, наші Збройні Сили нас захистять і принесуть перемогу, держава і уряд з точки зору державних фінансів будуть спроможні підвищувати надалі розмір прожиткового мінімуму, який зафіксовано в законі. Тим більше, що ми на сьогодні бачимо значний розрив між фактичним рівнем прожиткового мінімуму, який обраховується за неідеальною, але тим не менш методологією Міністерством соціальної політики, і тим рівнем прожиткового мінімуму, який встановлюється в Законі про Державний бюджет.

Ця відмінність, яка складає майже 2 з половиною рази, вона є критичною, вона є тяжкою в тому числі для Міністерства соціальної політики. Ми б, звичайно, хотіли забезпечувати вищий рівень соціального захисту, але маємо враховувати спроможність держави збирати податки і фінансувати всі критичні потреби. Також тут звертаю увагу, що на сьогодні практично абсолютна більшість соціальних видатків, вона фінансується передусім з коштів міжнародних партнерів. І це зачасту є не грантові кошти, а кредитні кошти, тому це також є дуже важливим фактором. Міністерство фінансів робить багато хорошої роботи і в частині залучення міжнародної підтримки. Тим не менше це не є наші власні гроші як держави, це кредитні кошти.

Але говорячи про проблеми прожиткового мінімуму, я б хотіла звернути увагу на те, що просто говорити про різницю між фактичним прожитковим мінімумом та законодавчо встановленням, на сьогодні не є достатньо для того, щоб проводити саме фахову дискусію. Чому не є достатньо? Прошу переключити на наступний слайд. Дякую.

Я сформулювала кілька проблем, які хотіла б сьогодні підняти до обговорення. Перше – і це скоріше не проблема, а факт, на який обов'язково потрібно звертати увагу – це те, що на сьогодні насправді прожитковий мінімум не є в Україні тим показником, який використовується, наприклад, яким він є в інших країнах. Зазвичай прожитковий мінімум – це показник, який показує, яким має бути мінімальний рівень доходів громадян для того, щоб вони не опинилися за межею бідності і могли хоча б на мінімальному рівні себе фінансово забезпечувати. Таким чином в багатьох західних країнах прожитковий мінімум є показником, до якого держава дотягує доходи громадян через різні фінансові інструменти соціальної підтримки для того, щоб забезпечити ось цей мінімальний поріг прийнятного доходу.

Водночас в Україні прожитковий мінімум, як майже, я думаю, впевнена, всі ви знаєте, це є показник, не до якого ми підтягуємо доходи громадян, – це, скоріше, є певний розрахунковий показник, який використовується у величезній кількості різних законів, і дуже часто взагалі не за фахом і не пов'язаним із соціальною підтримкою. Про це зараз ще скажу трохи детальніше пізніше, але в частині того як використовується прожитковий мінімум саме як в соціальній політиці, то навіть тут в нас є приблизно 180 показників різних соціальних виплат, які прив'язані через систему коефіцієнтів до прожиткового мінімуму. І насправді держава поєднує різні типи виплат, прив'язаних до прожиткового мінімуму для однієї особи чи однієї родити, і тому сам рівень прожиткового мінімуму не є тим показником, який показує, от наскільки ми захищаємо громадян чи не захищаємо. Скоріше, він взагалі не є показовим для розуміння рівня соціального захисту.

От кілька прикладів. Наприклад, в нас є виплати, які зафіксовані як відсоток від прожиткового мінімуму і є меншими за 100 відсотків прожиткового, встановленого законом. Скажімо, це допомога у зв'язку з вагітністю і пологами, вона становить 25 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Або це, наприклад, те як впливає прожитковий на підвищення пенсій, бо цей показник від різних категорій відрізняється від 10 до 50 відсотків. Або в нас є значний обсяг соціальних виплат, розмір яких більший значно, ніж прожитковий мінімум.

І тут зараз найбільш така суттєва допомога – це одноразова грошова  допомога у разі загибелі або інвалідності військовослужбовця, яка становить від 5 тисяч до 75 тисяч прожиткових мінімумів, або одноразова винагорода жінкам, яким присвоєне почесне звання "Мати-героїня" – тисяча відсотків прожиткового мінімуму, або державна соціальна допомога на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування – від 250 до 350 відсотків прожиткового.

Якщо можна переключити на наступний слайд, то ви зможете побачити для різних категорій громадян, який обсяг сьогодні по факту виплачує держава. І як ви можете побачити, цей обсяг на родину може бути значно вищий, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум і навіть ніж фактичний прожитковий мінімум. Наприклад, якщо ми говоримо про одиноку мати з інвалідністю і дитину, якій 10 років, то така родина буде отримувати пенсію мінімальну – 2 тисячі 100 гривень, допомогу  малозабезпеченим, субсидію, допомогу на дитину одинокій матері плюс пільги різноманітні, які передбачені в державному і місцевому бюджеті. І це буде складати – 9 тисяч 411 гривень.

Не буду проходитись по інших прикладах, попрошу переключити на наступний слайд. І друге важливе – це те, що для значної категорії громадян прожитковий мінімум взагалі є, скажімо, мінімальним показником, а виплати є в рази більші. Скажімо, якщо ми говоримо про соціальний захист інвалідів війни, людей з інвалідністю внаслідок війни, то тут рівень виплат буде становити від 210 до 650 відсотків прожиткового, тобто там можуть досягати 13 тисяч 600 гривень. Для осіб з інвалідністю також від 60 до 100 відсотків додаткових виплат, і не від прожиткового, а взагалі від середньої зарплати за 2021 рік, з якої сплачено внески. Тому ключовий от висновок з такої першої частини – це те, що прожитковий мінімум сьогодні законодавчо встановлений є низький, але він не відображає обсягу соціальної підтримки держави і громадян. І це є дуже важливий фактор, який насправді багато говорить про соціальну політику і дизайн того, що є прожитковим мінімумом.

На наступний слайд, будь ласка, перейдіть. Дякую.

Другим таким важливим меседжем, який я б хотіла, чи тезу, яку я б хотіла обговорити – це те, що сьогодні до прожиткового мінімуму, як знову-таки більшість з вас знає, прив'язано показники, які взагалі не є соціальними виплатами. Ну, наприклад, у нас ставка судового збору встановлюється в розмірі до 350 прожиткових мінімумів. У нас до прожиткового прив'язано розмір штрафу за неподання платником податку звіту про контрольовані операції по трансфертному ціноутворенню. У нас до прожиткового мінімуму прив'язані базові розміри посадових окладів суддів місцевого суду – це 30 прожиткових мінімумів, для суддів Верховного Суду, для прокурорів, для співробітників спеціальних органів тощо.

Це все створює ситуацію, коли підвищення прожиткового мінімуму, законодавчо встановленого, призводить не тільки до підвищення виплат соціальних, але і, наприклад, автоматично призводить до того, що збільшується розмір штрафів, тобто ми збільшуємо тиск на бізнес та громадян. Або, наприклад, що збільшення прожиткового мінімуму автоматично призводить до пропорційного і в рази вищого, ніж соціальна підтримка, збільшення зарплат суддів та прокурорів або співробітників спеціальних органів. І це також насправді досить сильно, дуже обмежує державу в спроможності, в можливості підвищувати прожитковий мінімум, встановлений законом, бо не тільки соціальні виплати зростають, але і зростає значна частина виплат, які не стосуються соціальної сфери. Тобто прожитковий мінімум застосовується взагалі, я вибачаюся, не за фактом.

І наступна проблема, про яку я хотіла би поговорити – наступний слайд, будь ласка – це проблема методології. Цю проблему вже багато обговорювали на фаховому рівні, точаться дискусії, як краще, яку краще методологію для використання прожиткового застосовувати. Ми зі свого боку погоджуємося, що методологію можна, доцільно переглядати, але потрібно дійти до якогось консенсусу щодо того, яку методологію, власне, використовувати. Оскільки зараз навіть на експертному рівні немає єдиної точки зору, як нам обраховувати прожитковий мінімум.

Мені дуже імпонує методологія, наприклад, яка використовується у Великій Британії, там, де до обрахунку прожиткового мінімуму враховують дуже великий обсяг витрат, в тому числі витрати на інтернет, витрати на розваги, походи в кіно, клуби якісь, пиво, наприклад. Але, звичайно, все одно нам потрібно як на рівні експертної спільноти домовитися, яку методологію формування прожиткового мінімуму ми хочемо як країна застосовувати.

Але знову-таки хочу повернутися до однієї з ключових тем, що просто говорити про те, що ми вирішимо проблеми використання прожиткового мінімуму в Україні, якщо передивимося методологію, на жаль, це не буде правдою, тому що сам перегляд методології не вирішить проблеми того, що в нас сьогодні немає достатнього фінансового забезпечення для того, щоб встановити на рівні Закону про Державний бюджет той рівень прожиткового мінімуму, який ми як держава хотіли би бачити.

І ця неспроможність, вона зумовлена тими факторами, про які я щойно сказала: прив'язка дуже великої кількості невластивих виплат і показників, штрафів і адміністративних виплат до прожиткового, а друге – це дизайн системи соціальної допомоги, де держава не дотягує соціальну підтримку до рівня прожиткового, а використовує прожитковий в кратному розмірі для того, щоб визначати різні типи виплат, які можуть складатися для однієї родини. 

І нарешті як ми бачимо рух для того, щоб врешті-решт прийти до того, щоб ми як держава мали на законодавчому рівні можливість встановити той рівень прожиткового мінімуму, який буде насправді відображати потреби суспільства. Перейдіть, будь ласка, на наступний слайд. Дякую.

З нашої точки зору, нам потрібно зробити три ключових кроки. Перший крок – це, власне, домовитись на експертному рівні, яку методологію обрахунку прожиткового мінімуму ми маємо використовувати, звичайно, з урахуванням європейських стандартів, особливо в контексті того, що ми з вами як країна, всі разом як країна плануємо і сподіваємося стати членом Європейського Союзу.

Друге важливе питання – це те, що нам потрібно відв'язати від прожиткового мінімуму всі невластиві типи виплат, які не мають відношення до соціальної сфери. Мова іде про весь зарплатний фонд, мова іде про адміністративні виплати, штрафи тощо. На наш погляд, і в питані  методології, і в питанні відв'язки невластивих виплат можна виправити, якщо доопрацювати і ухвалити в парламенті проект Закону 3515. Ми вважаємо, що навіть після опрацювання на робочій групі він ще не є тим проектом, який можна виносити в зал. Але тим не менше, на наш погляд, в даному проекті закону врегульовано дуже багато питань і можуть бути врегульовані, які дозволять нам рухатися далі.

І нарешті третій крок, який дуже важливий, з нашої точки зору, – це саме реформування системи соціальної підтримки. Для того, щоб ми розуміли, що ми справді гарантуємо громадянам соціальний захист на рівні, який забезпечує достатній рівень життя, але при цьому підвищення прожиткового мінімуму не призводить до перегляду всієї лінійки соціальних виплат, які, наприклад, часто є привілеями, а не соціальними гарантіями по суті – це привілеї за певний статус. І які сьогодні не мають оцієї функції, філософськи не мають залежати від прожиткового мінімуму. Даний крок, на наш погляд, можна реалізувати на етапі ухвалення Соціального кодексу. Галина Миколаївна Третьякова вже багато говорила про те, що робота над Соціальним кодексом розпочалася. Ми залучені для цієї роботи, ділимося з фахівцями, які займаються цією роботою, своїм баченням і пропозиціями, як можна рухатися. І на наш погляд, ухвалення Соціального кодексу цілісної концепції того, як має виглядати соціальна система соціальної підтримки громадян в цьому законопроекті, врешті-решт, можна буде і врегулювати дане питання.

Дуже дякую всім за увагу. Буду рада взяти участь в дискусії і буду вдячна за коментарі. Дякую, колеги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую вам, Дарія Миколаївна.

Я думаю, шановні колеги, що ми будемо продовжувати слухати виступи і ще дві доповіді. А після того у нас буде час для того, щоб ми обговорили викладені основними спікерами проблеми. Просив би записувати думки, щоби провести в дискусії.

Я дякую вам, Дарія Миколаївна, за фахову аналітику і розкриття суті проблеми. Звичайно, в дискусії ми будемо говорити все-таки, чи почули ми відповіді: а що ж робити? Я погоджуюсь з вами, що слід відв'язувати від величини прожитковий мінімум ці речі, що стосуються сплати штрафів та інших державних виплат, воно справді не може бути прив'язане, давайте, робимо таку спробу, і те саме стосується зарплат. Але сам термін прожитковий мінімум, він все-таки залишається, чи прожитковий розмір – це та величина, яка і не тільки в нас, а в цілому світі чи в більшості держав, це набір послуг життєво необхідних товарів, що людина споживає для того, щоб вижити протягом місяця. Якщо ми як держава кажемо, що нині пенсія мінімальна становить 60 відсотків до прожиткового мінімуму, то виникає питання до нас як до держави: а де брати решту 40 людині, щоб просто вижити, ми не кажемо про інші речі?

Тобто треба все-таки думати. Я дякую вам, що ви розумієте, що з цим щось треба робити, але чи так, я не впевнений що 3515 вирішить всі проблеми, хоча деякі – може. Більше того, Кабінет Міністрів зареєстрував і подав законопроект за номером 5045 і вони, на їхню думку, це має вирішити проблему з прожитковим мінімумом. Чи вирішить воно? Тобто тут треба, щоб ви на рівні Кабінету Міністрів визначились з єдиною позицією, і тоді ми готові її розглядати.

Будь ласка, до слова запрошується Котик Євген Дмитрович – заступник міністра у справах ветеранів України. Ми вітаємо вас, пане Євгене. Ви маєте позитивний досвід роботи на посаді першого заступника міністра соціальної політики, ми думаємо, що теперішній ваш уже новий досвід, хоча він для вас не зовсім є новим, дасть можливість реально оцінити ситуацію, готувати ті пропозиції, які ми очікуємо в Верховній Раді, щоб достойно захищати сьогодні права ветеранів і членів їхніх родин. Сьогодні це пріоритет нашої держави.

Будь ласка, пане Євген.

КОТИК Є.Д. Дякую,  Михайло Михайлович. Шановні колеги, поважні учасники даного обговорення! Досить важлива тема – прожитковий мінімум, про який ми говорили і продовжуємо говорити вже не перший раз, і слухання є важливими на сьогоднішній день. Але я тут, мабуть, підтримаю, Михайло Михайлович, вас в певній складовій після презентації.

Основна проблема на сьогоднішній день, з мого погляду і з погляду Міністерства ветеранів – це прив'язка до прожиткового мінімуму, враховуючи те, що він є базовою соціальною гарантією, прив'язка невластивих йому виплат і невластивих показників – про те, що говорила пані Дарія. Це дійсно так і це основний, можливо, основний якір, який тримає на сьогоднішній день проблематику взагалі, яка могла б вже давно зрушити цю систему, цю проблему щодо прирівняння взагалі базовий і фактичний, щоб вони були одною величиною і на них ґрунтувалися всі соціальні гарантії на сьогоднішній день в нашій державі.

Щодо складової методики, не хочу зараз про це говорити, тому що я думаю, що це якраз і є напрямок, яким має опікуватись безпосередньо Міністерство соціальної політики і дати дієвий механізм. І це друга послідовна складова, яка звідси виходить, і це дасть можливість. Так, Кабінетом Міністрів було запропоновано ще, якщо я не помиляюсь, в 21-му році було подано законопроект безпосередньо Кабінетом Міністрів щодо прожиткового мінімуму, і він мав багато цікавих рішень, які б могли врегулювати цю складову. Більше того, скільки було обговорень про те, що 3515 є кабмінівський законопроект, можна було поєднати і створити якісну систему, але ми продовжуємо говорити про те саме, що і говорили і далі.

 Єдине що зараз хотів би сказати зі своєї нинішньої позиції, трошки незрозумілий для мене був привілей. Якщо ми на сьогоднішній день говоримо про захисників, про членів родин загиблих, то, вибачте, виплати, які прив'язуються до прожиткового мінімуму для членів сімей загиблих у вигляді одноразової виплати, я хочу наголосити – це одноразова виплата і вона становить 750 прожиткових мінімумів у розмірі. І ми зараз кажемо, що це привілей? Ну, я б трошки тут би, не дуже так би сильно з цієї сторони називав би це привілеєм для тих людей, які втратили члена своєї родини, який нас захищає і завдяки якому ми можемо сидіти і тут розмовляти.

Тому складова, яка була першою в презентації, вона є, можливо, важливою, але вона є вже послідовною і третім кроком, на мою думку, в розгляді якісного і соціального підходу саме до виплат, які будуть прив'язані до прожиткового. Якщо ми говоримо, наприклад, що на сьогоднішній день Закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надає гарантії по виплаті, одноразовим виплатам як членам сімей загиблих, так і особам з інвалідністю внаслідок війни – в залежності від статусу І групи, ІІ, ІІІ, є певні рівні, але це одноразова виплата. Є виплати, які учасникам бойових дій доплачуються до пенсій або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії – вони теж прив'язуються до певної відсоткової складової прожиткового мінімуму. Але треба бути досить обережним, щоб рівняти категорії і казати, що ми маємо всіх прив'язати до певної якоїсь бази величини і підтягувати. Тоді складова одноразових виплат і виплат, які є системними, постійними, і ми підтримуємо і  дотягуємо до соціальних гарантій, тоді треба переводити всі виплати: на постійній основі і на по життєву основу.

Ще раз скажу для завершення, що прожитковий мінімум - важлива складова на сьогоднішній день, тому що захисники, захисниці, члени родин загиблих і члени родин захисників, захисниць на сьогоднішній день одержують соціальні гарантії саме в прив'язки до прожиткового. Якщо прожитковий зростає або прирівнюється до фактичного, це підвищення їх соціальних гарантій. Ми підтримуємо будь-які ініціативи, саме щоб забезпечити це підвищення. Але основна проблема на сьогоднішній день, як на мене, полягає, і основний хід – це відв'язки від невластивих для прожиткового мінімуму безпосередньо саме виплат, які невластиві, в тому числі про штрафи і все інше, про що говорила пані Дарина.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Євгене.

Я думаю, що ніхто сьогодні не може в державі сказати, що одноразова виплата в разі втрати годувальника або частково втрати його здоров'я – це є якийсь привілей. Це ні, це борг, це обов'язок держави, а життя людини є неоціненне. Через те тут однозначно, я навіть не хочу на цьому зосереджувати увагу, я хотів би, щоб ми з вами чітко розуміли саму суть проблеми. Я погоджуюсь з вами, що треба думати. Не завдання все відв'язати, якщо відв'язати, то, вибачте за тавтологію, а до чого його прив'язувати? Важливо, щоб ця складова була об'єктивною. Я погоджуюся з Дариною Миколаївною, що треба брати кращий світовий досвід і пристосовувати його до українських сьогоднішніх непростих реалій.

Від Міністерства економіки до слова запрошується Кузовий Юрій Віталійович директор директорату. Будь ласка, пан Юрій.

КУЗОВИЙ Ю.В. Доброго здоров'я, колеги. Дякую за можливість виступити. Тетяна Василівна змушена була терміново бігти, тому, з вашого дозволу, я коротенько поінформую вас про ситуацію і такий певний зв'язок впливу прожиткового мінімуму на питання оплати праці.

Безумовно, що визначення прожиткового мінімуму – це правова основа для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державних конституційних гарантій громадян на достатній рівень, визначений законом, базовим Законом "Про прожитковий мінімум". І відповідно до 2 статті цього закону прожитковий мінімум застосовується не тільки для загальної оцінки рівня життя в Україні і визначення базових соціальних стандартів, а і в тому числі для встановлення розміру мінімальної заробітної плати і окремих видів виплат грошових доходів громадян на кшталт стипендій і інших.

І я  хотів би поділити інформацію на три таких блоки. Перший блок стосується загальних питань оплати праці і пов'язаних з прожитковим мінімумом аспектів, і зокрема оплати праці працівників установ, закладів бюджетної сфери.

Другий блок стосуватиметься, скажімо так, тих категорій працівників, де регуляція відбувається спеціальними законами, напряму відбувається спеціальними законами. І окрема категорія – це військовослужбовці і ситуація, яка склалася в цій сфері.

Відповідно до статей 8 і 13 Закону "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників бюджетного сектору визначаються Кабінетом Міністрів, метод бюджетних асигнувань. І напевно, ключовим або переломним моментом в цій ситуації, в ситуації, пов'язаній з визначенням мінімальної заробітної плати і в зв'язку з прожитковим, був Закон 1774, який  змінив поняття суті мінімальної заробітної плати і вніс обмеження, які передбачають, що до застосування, до внесення змін до законодавства щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, застосовується розмір прожиткового мінімуму для визначення умов оплати праці і систем оплати праці, зокрема в бюджетному секторі. І ключовим, напевно, моментом, нормою, яка пов'язує прожитковий мінімум і системи оплати праці – це мінімальний посадовий оклад або тарифна ставка, яка встановлюється, має бути визначена в розмірі не менше за прожитковий мінімум станом на 1 січня.

Таким чином на сьогоднішній день такий певний, хоча і непрямий зв'язок, але з прожитковим мінімумом, безумовно, існує. І на нашу думку, це певним чином виправдано, оскільки, як я вже сказав вище, прожитковий мінімум, який має бути індикатором або показником в тому числі і рівня життя, рівня добробуту громадян, має враховуватися при визначені встановлення систем оплати праці не тільки в бюджетному, безумовно, секторі, а і в приватному секторі також.

Окремо хотів би зазначити, що ситуація з встановленням розмірів посадових окладів в бюджетній сфері на сьогоднішній день є… ускладнюється, так можна сказати, ускладнюється. Це пов'язано з тим, що досягнутий на певний момент показник співвідношення між ставкою 1-го тарифного розряду і мінімальною заробітною платою погіршується в силу того, що держава не має достатньо фінансових ресурсів для того, щоб пропорційно підвищувати ставку 1-го тарифного розряду і відповідно всі посадові оклади. І той показник, який був зафіксований на момент початку війни – 44,5 відсотка, на жаль, починаючи з 1 січня наступного року погіршиться в силу того, що ставка 1-го тарифного розряду навіть вже з 1 жовтня мала би підвищуватися, але з 1 жовтня нам не вдалося підвищити посадові оклади в бюджетній сфері.

Окремо треба звернути увагу на регулювання оплати праці і прив'язку такого регулювання до спеціальних законів, прив'язку спеціальними законами до показника прожиткового мінімуму, який на сьогоднішній день встановлюються Законом про Державний бюджет. Тобто це певний штучний показник, який ніяким чином не пов'язаний з визначенням або вартості певного набору товарів і послуг, продуктів, товарів і послуг, або якимось іншим способом його генерування. І на сьогоднішній день вони заморожуються і фіксуються в Законі про Державний бюджет, виходячи з того рівня, який був досягнутий на момент запровадження такого способу регулювання визначення посадових окладів. Певною мірою це виправдано і пов'язано з тим, що багатьма спеціальними законами – і запобігання корупції, і про НАБУ, і про НАЗК, і про НАБУ, і про бюро розслідувань, і про Бюро економічної безпеки, і Рахункова палата і так далі, і так далі, достатньо багато їх, – встановлюються специфічні спеціальні регуляції, які суттєво відрізняються від рівнів оплати праці державних службовців, зокрема, або працівників бюджетної сфери. І таким чином спроба застосовувати при визначенні цих розмірів оплати праці якийсь інший показник, аніж той, який визначений в державному бюджеті, може призвести до того, що такі розміри будуть просто неспіврозмірними і неспівставними з оплатою праці в інших сферах.

При цьому проблема врегулювання спеціальними законами, вона певною мірою... пропонувалося її вирішити в законопроекті 3515, який свого часу був поданий народним депутатом Галиною Миколаївною Третьяковою до Верховної Ради. І на мій погляд, така нагальність абсолютно існує, оскільки той спосіб і нерівномірність, несправедливість, неспівставність розмірів посадових окладів і взагалі розмірів заробітної плати, який культивується в таких спеціальних законах, він породжує таке, знаєте, недобре ставлення до регуляції в цій сфері. Тому абсолютно логічним є проведення, якщо хочете, секвестру чи певного такого перегляду оптимізації норм таких спеціальних законів. І на наш погляд, більшість складових заробітної плати мають бути передані, встановлення цих складових має бути передано до повноважень Кабінету Міністрів. І ми відповідні пропозиції до такого законопроекту надавали.

І останній блок – це питання військовослужбовців і грошового забезпечення осіб  рядового і начальницького складу. Тут  маємо не менш складну ситуацію або складну картину, коли базовий показник, який є основою для визначення посадових окладів військовослужбовців, по суті заморожений на рівні 18-го року, 1 січня 18-го року, і це є предметом, по-перше, невдоволення, зрозуміло, військовослужбовців, а, по-друге, було предметом позову до Верховного Суду. І відповідним рішенням Верховного Суду було визнано таке регулювання таким, що не відповідає законодавству.

Тому наразі Міністерством економіки проводиться робота щодо підготовки відповідних змін до… з урахуванням того рішення Верховного Суду відповідних змін до Постанови 704. Водночас і пані Ірина не дасть мені збрехати, це може мати дуже суттєві наслідки, з одного боку, до бюджету державного з точки зору безпосередніх видатків на грошове забезпечення. А з іншого боку, і це вже не дасть мені інша пані Ірина збрехати, – це може мати суттєві наслідки для Пенсійного фонду, оскільки напряму залежить виплата військовослужбовцям, які були звільнені зі служби, від поточних розмірів грошового забезпечення. Тому, мені видається, що в даному випадку треба достатньо виважено підходити до такого рішення, оскільки ми можемо просто в колапс увігнати систему грошового забезпечення і систему пенсійного забезпечення, яка має покривати потім ці видатки.

У мене по доповіді все. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Дякую вам. Ви насправді розкрили дуже важливі аспекти. І ми очікуємо від Кабінету Міністрів конкретних пропозицій справді. Що стосується тарифних розрядів, це, як кажуть, глухий кут і з цим потрібно щось робити. Я погоджуюсь з вами, що зі спеціальними законами теж є великі проблеми. Ну і останній аспект, про який ви казали щодо посадових окладів військовослужбовців, і воно тягне, я погоджуюсь з вами, пенсійне навантаження. Але з 2018 року це декілька сотень тисяч пенсіонерів є обділеними, і вони ходять по судах, і бюджет змушений їм відшкодовувати, і тільки таким чином вони отримають ту пенсію. Через те тут однозначно треба шукати шляхи вирішення. Але громадяни України не мають бути обділені і в цьому питанні.

Дякую, шановні колеги. Ми переходимо до виступів. Просив би дотримуватись Регламенту в межах чотирьох хвилин.

Ми запрошуємо до слова Ковпашко Ірину Василівну – заступник Голови правління Пенсійного фонду України. Пані Ірина фахівець, я думаю,  вона коротко, чітко висловить позицію структури, яку представляє. Будь ласка, пані Ірина.

КОВПАШКО І.В. Дякую. Дуже всіх учасників зібрання вітаю.

І, щоб не повторюватись, я лише скажу, що Пенсійний фонд на сьогоднішній момент, як правило, має підставу для проведення розміру пенсійних виплат у випадку, якщо змінюються два показники із великої кількості там показників прожиткових мінімумів. Це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. І прожитковий мінімум на одну особу розрахунку на місяць, з якого визначається розмір надбавки почесним донорам.

Але перш ніж перейти до того, якої кількості людей торкаються такі зміни, я насамперед хочу сказати, що маємо 10,7 мільйона пенсіонерів, у нас середній розмір пенсій близько 4 тисячі 540 гривень. І для розуміння того, чому ми маємо таку ситуацію і як впливає на це саме розмір прожиткового мінімуму, хочу сказати, що цей середній розмір, він складається з великої кількості складників. Це не лише мінімальний розмір пенсій за віком, як правило, який залежить від величини прожиткового мінімуму для непрацездатних.

Другий блок великих виплат – це надбавки, доплати, підвищення, які в багатьох випадках також базуються на величині прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

І третій блок – це та величина, яка забезпечує виплату певним категоріям на рівні мінімальної пенсійної виплати. І якщо говорити сьогодні по оцих складових, то за наявності повного стажу особа має право на виплату основного розміру пенсії за віком не менше ніж прожитковий мінімум, доплата за понаднормовий стаж у тих, у кого своя пенсія вища прожиткового мінімуму, також базується на прожитковому мінімумі для непрацездатних осіб. Надбавки, доплати, підвищення, особливі заслуги, статусні підвищення ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань, величезна кількість мінімальних пенсійних виплат – вони також базуються на прожитковому мінімумі.

Але є ще інша сьогодні ситуація. Протягом тривалого часу уряд ішов на те, що розмір мінімальної пенсійної виплати був визначений, наприклад, з 2008 року на рівні прожиткового мінімуму. В подальшому і на сьогоднішній момент ми маємо таку ситуацію, що, крім розміру 2 тисячі 93 гривні, в нас є мінімальний розмір пенсійної виплати на рівні 2 тисячі 100, 2 тисячі 300, 2 тисячі 500, пропорційно з 2 тисяч 500, 3 тисячі, пропорційно 3 тисячі, 2 тисячі 600 – ще пропустила, мінімальні виплати, які називала вже Дарина Миколаївна, особам з інвалідністю внаслідок війни.

У нас ще є виплати для тих, хто отримує по військовому закону, пенсії по втраті годувальника – це завжди два прожиткових мінімуми на кожного утриманця померлого чи загиблого військовослужбовця. Ще в нас є з доплатами, які визначені постановою уряду: розмір 6 тисяч 100 і 7 тисяч 800 – це членам сімей загиблих.

Тобто на сьогоднішній момент зміна прожиткового мінімуму, вона, як правило, впливає на перегляд великої кількості складових, але з урахуванням того, що в кінцевому варіанті людина отримує мінімальну пенсійну виплату, яка в тому числі встановлюється у фіксований величині, то подібного роду зміни прожиткового мінімуму  людина не бачить, як вони впливають на її пенсійну виплату. І це стає підставою для того, що люди звертаються до нас для того, щоб з'ясувати ті чи інші питання.

Хочу ще буквально в кількох словах охарактеризувати коло осіб, на кого поширюється оця зміна прожиткового мінімуму. Із 10,7 мільйона пенсіонерів усього, яким ми виплачуємо пенсію, страхову пенсію – тобто пенсію, яка призначена відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" – отримують 9,9 мільйона осіб. Ті 9,9 мільйона осіб можна розподілити щодо розміру їхньої основної пенсії: 4,1 мільйона осіб – у них своя пенсія нижча прожиткового мінімуму, тобто та, яка обчислена з урахуванням стажу і заробітної плати. І ці люди при зміні прожиткового мінімуму, якщо вони не працюють, кожного разу зачіпаються з точки зору дотяжки до прожиткового мінімуму, якщо вони мають повний страховий стаж там 30-35 років, для раніше призначених – 20-25 років. 5,8 мільйона людей, вони мають на сьогоднішній момент свою пенсію вище ніж прожитковий мінімум. З них 5,4 мільйона – це ті, які мають доплату за понаднормовий стаж, тобто у них зміна прожиткового мінімуму призводить до збільшення доплати за понаднормовий стаж.

Крім того, кожного разу ми говоримо про перерахунок пенсій за особливі заслуги перед Україною. 325 тисяч таких людей, які отримують підвищення, тому що закони, постанови всі передбачають, що доплата, надбавка за понаднормовий стаж встановлюється понад мінімальну пенсійну виплату. Так, розміри цих надбавок невеликі – від 20 до 40 відсотків прожиткового мінімуму, але вони всі перераховуються.

Мінімальні пенсійні виплати ветеранам війни – не така велика цифра. 77 тисяч таких людей є, але по великому рахунку, отам якраз від 210 процентів прожиткового мінімуму до 625 відсотків прожиткового мінімуму також ідуть підвищення. І загалом зміна прожиткового мінімуму от, наприклад, остання, яка була на 66 гривень. Які ж розміри ми побачили в результаті перерахунків? Торкнулося величезної кількості людей, практично всіх. Але підвищення отримали далеко не всі, розмір підвищення в кожної людини свій. І це буде від 1 копійки, можливо, тому що свої показники були такими, які не давали можливості людині встановлювати ніякі доплати, вона отримала свою виплату, і максимальний розмір, підвищення, яке люди отримали з грудня місяця – це 10 підвищень, тобто 660 гривень. Це ті, хто отримає виплати на рівні десяти прожиткових мінімумів, у кого великий стаж і в кого велика заробітна плата була в період роботи.

Тобто на сьогоднішній момент можливо констатувати такий факт і зробити такий висновок, що зміна прожиткового мінімуму – це один з інструментів, який зумовлює поетапне підвищення розмірів призначених пенсій, він торкається великої кількості людей. Але оскільки підвищення самого прожиткового мінімуму не є значним, то й розміри підвищень пенсій, вони є для загальної маси не дуже великими, водночас вони враховують особливий статус і кожного конкретного пенсіонера.

Що потрібно нам для того, щоб в подальшому все було зрозуміло, все було прозоро і щоб люди розуміли, чого в кожного з них той чи інший розмір пенсій? Нам потрібно мати чітке правове регулювання. Тобто, якщо в законі написано, що це йде від прожиткового мінімуму, то воно повинно бути таким чином. Нам потрібно мати абсолютний показник прожиткового мінімуму для того, щоб своєчасно сформувати пропозиції до нашого бюджету, щоб при кожній зміні, якщо така буде в подальшому – тому що на 2023 рік перерахунків у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму не передбачається – щоб закладати відповідні видатки і для того, щоб ми мали можливість забезпечити в повному обсязі виплати пенсій.

Що стосується того, що говорив пан Юрій щодо змін до 704 Постанови і можливих наслідків. Так, на сьогоднішній момент це дуже велике питання. І для того, щоб вирішити його, для того, щоб вирішити питання, які стосуються, можливо, і розмірів, які не повинні базуватися на прожитковому мінімумі, і розмірів тих, які виплачуємо зараз, і поетапного підвищення пенсійного забезпечення, і збільшення відсотка заміщення пенсією, втраченого заробітку. І для того, щоб вирішити питання перерахунку насамперед військових пенсій, ми повинні до цього питання підходити, безумовно, зважено і обов'язково вирішувати ці питання в комплексі, тому що вони всі взаємопов'язані. Мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум для непрацездатних – це на сьогоднішній момент основні соціальні гарантії і соціальні стандарти, які дуже впливають насамперед на систему соціального захисту і пенсійного забезпечення.

Дякую. У мене все.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірина. Я дякую вам і голові, і всьому колективу Пенсійного фонду за злагоджену і професійну роботу. Більше того, з 1 грудня на вас ще одне навантаження стосовно призначення субсидій. І бажаємо вам і в цьому успіху. І дякую ще за принципову позицію стосовно індексаційних виплат на наступний рік. Я знаю позицію голови і вас, і ми будемо вас підтримувати і підтримуємо в тому, що все-таки зважаючи на  те, що не буде підніматись прожитковий мінімум на наступний рік, то потрібно відстояти індексацію на рівень інфляції. Це дуже важливе зобов'язання держави, яке ми маємо вирішити на законодавчому рівні, а технічно, я думаю, ви з цим завданням справитесь. Дискусія триває, думаємо, позитивно вона завершиться. Дякую ще раз. 

До слова запрошується Ломакіна Тетяна Анатоліївна, Радник – уповноважений Президента України з питань безбар'єрності. Пані Тетяна, вдалося вам підключитись? Немає пані Тетяни? Була проблема зі зв'язком. Немає.

Якщо немає, то Лібанова Елла Марленівна, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Національної академії наук України. Пані Елла.

ЛІБАНОВА Е.М. Доброго дня, шановні колеги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Раді вітати вас. Будь ласка, пані Елла, так, будь ласка.

ЛІБАНОВА Е.М. Я хотіла дуже коротко. Насправді проблематика прожиткового мінімуму, з моєї точки зору, розпадається на дві складові.

Перша: це сенс прожиткового мінімуму і як ми його визначаємо. Відповідно до цього сенсу ми розробляємо методику і визначаємо розмір.

І друга складова – це сфера застосування. Так-от, на моє глибоке переконання, прожитковий мінімум має визначатися виключно межею бідності і застосовуватися як межа бідності. Тобто він має впливати на становище бідних людей, на підвищення їх доходів до того рівня, який може і хоче забезпечити держава, крапка. Друга складова. Тоді ми відв'язуємося від того, що до цього має відношення якісь зарплати суддів, прокурорів, там когось іще. Це все відходить від цього, якщо ми погодимося визнати, що сферою дій прожиткового мінімуму є виключно бідність.

Друге. Мені видається, що визнання прожиткового мінімуму межею бідності фактично означає те, що ми відходимо від індивідуального прожиткового мінімуму і переходимо до прожиткового мінімуму по домогосподарству або по родині. Це означає відповідно, просто хочу, щоб ми зрозуміли це все, якщо ми на це погоджуємося, то це означає зміну принципів системи оподаткування. І дуже важливо, ми переходимо до родинного або по домогосподарству оподаткування. Це додатково. Я прекрасно розумію, що це за собою тягне. Але ми просто маємо альбо –альбо.

Методика розрахунку. По-перше, вона є вторинною до сенсу. Погодьтеся, що альбо це індивідуальні прожиткові, альбо це родинний прожитковий, від цього дуже багато залежить. Єдине, з загальних міркувань я хочу підкреслити, що, по-перше, що більше складових має враховувати методика, то ширше поле для політичних маніпуляцій. Я б хотіла, я повертаюсь до своєї старої ідеї, щоб ми нормували їжу, там доволі просто, і далі брали відсоток, додатковий відсоток, який буде враховувати… На пілоті ми маємо це все обчислити і сказати, що питома вага їжі в прожитковому має бути там, я не знаю, 10, 15, 80 відсотків – скільки вийде.

І останнє, що мене трошки напружило у чудовій презентації – я хочу подякувати Міністерству соціальної політики, презентація дійсно чудова – мене трошки напружила ідея встановлення прожиткових мінімумів по регіонах. Україна є унітарною державою, в нас може бути тільки один загальний показник прожиткового мінімуму. Інше питання, що місцева влада за наявності можливостей може встановити, і її можна до цього спонукати певними інструментами, встановити певні підвищуючі коефіцієнти. Але державна гарантія, на моє абсолютне переконання, має бути єдиною по всій країні.

І останнє, про що я хотіла сказати, і я думаю, що це, можливо, найважливіше в усьому моєму виступі. Колеги, ми втратили інформаційне поле. Я хочу, щоб ви всі розуміли, під час війни Державна служба статистики не може проводити обстеження умов життя домогосподарств і всього того, що з цим пов'язане, і економічної активності – тобто зокрема. Тобто ми втрачаємо можливість обчислювати всі показники. Тому ми сьогодні маємо ініціювати, є підтримка, є готовність підтримати нас з боку міжнародних структур, але уряд, влада України має ініціювати наш запит на цю підтримку. Тому я дуже просила вас не ігнорувати це.

Шановні колеги з Міністерства соціальної політики, через рік ви не отримаєте нічого, тому що не буде інформації. Цього року ми ще якось витягуємо це все на оцінках, на тому, на всьому, але з наступного року ми практично нічим не зможемо вам допомогти. І це буде стосуватися не тільки нашого інституту, це буде стосуватися абсолютно всіх структур. Ми маємо сьогодні звернутися до міжнародних структур з тим, щоб вони нам допомогли створити квазіінформаційне поле, яке буде доступне для формування і використання під час бойових дій і хоча б перший рік  після  цього, допоки ми не влаштуємо всю ситуацію.

Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я також дуже дякую, пані Елла, вам за стислість, конкретність. Ми будемо все, про що ви сказали, ми будемо включати в рекомендації наших комітетських слухань, бо насправді воно є важливим.

І я хотів би, щоб насправді, я бачу, пані Дарина чує нас і зараз, я думаю, коротко відрефлексує. І по інформаційному полю я погоджуюсь з вами, і по межі бідності. Так, ми маємо ці речі розуміти і використовувати думку науковців, фахову думку для того, щоб рухатись вперед, а не йти іншою дорогою, ніж це нам радять фахівці, які мають великий досвід і авторитет.

Будь ласка, пані Дарія, коротко вам слово.

МАРЧАК Д.М. Дуже дякую.

Я хотіла просто в частині регіонального прожиткового мінімуму, Елла Марленівна, навіть не дискутувати. Ідея була в чому: що, на жаль чи на щастя, в будь-якій країні і ми не виключення, вартість життя в Києві, вартість життя в маленькому містечку – вона принципово різна. І встановлення єдиного прожиткового мінімуму з точки зору законодавства легше, але з точки зору чи тоді людина в Києві, отримуючи такий самий розмір соціальної підтримки, як людина в маленькому містечку, чи вона зможе вижити в Києві чи у великому обласному центрі на такий обсяг фінансової підтримки, – це питання насправді для дискусії, тому...

Але, на наш погляд, відмінності вартості життя є і вони є суттєві, інколи кратно суттєві. Але я пропоную це продискутувати уже, може, в кулуарах, за межами.

А друге, скоріше, не коментар, а уточнення. Коли ви говорите про інформаційне поле, чи вірно я розумію, що мова йде про те, щоб перезапустити зараз збір статистичних даних? Наскільки я розумію, в цьому питання є, бо просто я не зрозуміла, в чому потрібна підтримка і що саме нам як міністерству зараз потрібно зробити?

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Елло, підключіться, будь ласка, ще на хвильку зразу. Так-так, будь ласка.

ЛІБАНОВА Е.М. Я підключилась.

Питання в тому, що в класичному, в довоєнному вигляді інформаційне поле сьогодні ми запустити не можемо. І треба запустити дотичне до цього – таке, яке доповнює те, що було раніше, і частково може його замінити. ЮНІСЕФ, наскільки я знаю, готовий нам допомогти в цьому, але потрібно, щоб ми звернулися і потрібно, можливо, рішення сьогоднішніх слухань.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Елла.

Я думаю, ми обов'язково в сьогоднішніх слуханнях сформулюємо таку позицію. Ми маємо використовувати шанс, коли міжнародна спільнота має бажання і можливість нам допомогти, це однозначно.

 І стосовно прожиткових мінімумів по регіонах, дозвольте, я скажу свою позицію. Сьогодні в День якраз місцевого самоврядування саме вони, як і сказала Елла Марленівна, мають, хто має можливість, вони однозначно стимулюють і підтримують своїх людей. Що стосується великих міст, там є і Карти киянина і львів'янина, і інших – це важливо, але я погоджуюся, що має бути той мінімум, який зафіксований в державі єдиним. Є Конституція, яка це гарантує, це однозначно. А дальше давайте будемо вести дискусію: де комфортніше жити, де складніше, але це якраз хартія місцевого самоврядування, вони мають на це повне право. Дякую.

Ми рухаємося далі, щоб не вийти з регламенту. Анатолій Кирилович Кінах – співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради, Голова Об'єднання організацій роботодавців України, Прем’єр-міністр України багатьох періодів. Будь ласка, Анатолій Кирилович.

КІНАХ А.К. Щиро дякую. Вітаю, шановний Михайло Михайлович, шановні колеги. По-перше, хотів би висловити подяку ініціативі профільного комітету Верховної Ради за можливість розглядати, я б так підкреслив, стратегічно важливе питання з точки зору настоящего і майбутнього нашої держави.

Ми впевнені в тому, і я просив би вашої підтримки, ці питання нам дуже важливо розглядати в першу чергу через стратегічні завдання збереження та розвитку людського потенціалу України, в тому числі трудових ресурсів. У нас ще в довоєнний період, і ми не раз вели дискусії на всіх рівнях, і в парламенті в рамках парламентських слухань 2020 року, і на окремих форумах велику стурбованість з точки зору стану справ зі співвідношенням народжуваності і смертності в Україні, а це інтегральний показник рівня якості життя громадян незалежно від назви держави. І в 2021 році, на жаль, у нас був мінусовий показник між чисельністю живонароджених наших дітей і тих, кого ми втратили, десь на рівні до мінус 200 тисяч. І 2022, включаючи широкомасштабну агресію Росії проти України, цей показник не покращився. Тому я дуже просив би, шановні колеги, що коли ми розглядаємо тематику державної політики в контексті прожиткового мінімуму і все те, що з ним зобов'язано, розуміти, що питання має стратегічне значення. І ми повинні максимально комплексно, інтегровано формувати необхідні умови для збереження і розвитку людського потенціалу України. До цього додається, крім наших традиційних проблем високих темпів трудової еміграції, яка у нас була за останні роки, безумовно, тих втрат, які ми несемо в умовах війни. І показник бідності також має дуже суттєвий вплив на вирішення головного завдання військового потенціалу.

Я просто радив би, подивіться, це є у відкритому доступі. Загальний огляд, який зробив Світовий банк за участю Єврокомісії і Кабінету Міністрів України, по тій шкоді, якій наніс агресор Україні з лютого по червень поточного року на основі цих даних, які були на той час. І в цьому звіті прогнозується, що в 2023 році рівень бідності в Україні може досягнути до 58 відсотків. А нам необхідно повертати людей, нам необхідно створювати необхідні умови.

Тому, далі не поглиблюючи цей висновок і це стратегічне завдання, я би дуже просив, Михайло Михайлович, щоб по підсумках наших сьогоднішніх дискусій, пропозицій, при формуванні рекомендацій на основі сьогоднішнього діалогу, ми обов'язково врахували в першу чергу і зробили аналіз виконання рекомендацій парламентських слухань від 19 травня 2020 року, де було дуже багато слушних завдань, які, на жаль, до сьогоднішнього дня ще невиконані в повному обсязі. Додати, безумовно, сьогоднішні, актуалізувати ці проблеми з урахуванням сьогоднішніх тенденцій. І обов'язково би просили вас, щоб в рекомендаціях по сьогоднішньому нашому засіданні, ми знайшли місце для завдань, які стосуються: а) адаптації до стандартів Європейського Союзу, виконання тих ратифікованих конвенцій, в тому числі й по напрямку Міжнародної організації праці, національного законодавства і в комплексі, як було правильно відмічено, вирішували ці проблеми. І обов'язково ми просили би, щоб в рекомендаціях був зроблений дуже серйозний акцент, що такі питання, такі складові державної політики повинні розглядатися і формуватися, і затверджуватися з виконання процедур соціального діалогу, трипартизму, так, як і в усьому світі як основа для пошуку збалансованих рішень, консолідації суспільства і підвищення довіри українських громадян до української влади. І далі ми готові об'єднувати зусилля по виконанню вже остаточних рекомендацій.

Я щиро дякую за увагу, і ми готові до співпраці.   

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую, вельмишановний Анатолій Кирилович, за те, що ви знайшли час взяти участь в нашій дискусії. Справді слушні пропозиції, і ми взяли як держава свої зобов'язання перед європейською спільнотою і наші цілі незмінні. І ми сподіваємося на подальшу співпрацю з вашою дуже важливою структурою. Бажаємо успіхів і до нових зустрічей.

До слова запрошується Шубін Олександр Олександрович – перший заступник голови об'єднаних профспілок, заступник голови Федерації профспілок України. Будь ласка, пане Олександр, вам слово. 

ШУБІН О.О. Дякую.

Шановний Михайле Михайловичу, шановні учасники слухань! Теза перша. Ми розуміємо, що ми перебуваємо в стані війни і ми розуміємо, що на даний час конституційні гарантії, в тому числі і гарантії на забезпечення достатнього рівня життя, є урізаними, і це абсолютно об'єктивно в жахливій ситуації, в якій ми опинились. Але ми чітко розуміємо, що прожитковий мінімум і питання доходів населення сьогодні, як ніколи, є питанням безпековим, і в тому числі в контексті виходу після перемоги України з цієї жахливої ситуації. Понад сім мільйонів людей, українців сьогодні знаходяться за межами України. Це означає, що після війни постане питання їх повернення.

Ці люди сьогодні в тому числі у країнах Європи, в тому числі користаються соціальною допомогою, соціальними виплатами, які обраховуються, виходячи з європейських стандартів європейського рівня життя. Нам необхідно повертати цих людей назад в Україну, а відповідним чином ми маємо забезпечити належний рівень їх проживання.

Тому до першого питання – це питання змісту прожиткового мінімуму. Я не можу цілком погодитись із вельмишановною пані академіком, що прожитковий мінімум має бути виключно рівнем бідності, тому що, можливо, воно і так в базовій моделі, але ми маємо зважати на конвенції, на Конвенцію 117, по-перше, МОП і Європейську соціальну хартію. Якщо ми будемо послуговуватись виключно питанням бідності, питанням виживання людини, ми не пройдемо по соціальних стандартах по забезпеченню прав людей до Європейського Союзу. І це нам лише зараз видається, що ці речі не моніторяться належним чином в ЄС, вони належним чином моніторяться. Це право на освіту, це право на медицину, це право на житло – це той комплекс прав, які ми маємо забезпечити у структурі прожиткового мінімуму. Звідси виникає питання розрахунку і обрахунку.

Традиційно профспілки стояли на пропозиціях нормативного методу, тобто обрахунку набору, але, розуміючи зміни, в тому числі еволюційну зміну способу нашого життя, ми останнім часом пропонуємо нормативно- структурний метод, коли фіксується одна складова, інша – прирівнюється у відсотковому виразі. І в рамках робочої групи при парламенті до 3515 ми запропонували розраховувати не лише набори харчування, але і набори обов'язкових необхідних послуг, до яких стосуються житлово-комунальні послуги, послуги зв'язку. Ми всі зараз перебуваємо в умовах війни і ми бачимо, що без належного опалення, без належної електрики, без належного зв'язку немає належного рівня життя, навіть виживання.

Тому ми вважаємо, що це також має обраховуватись в нормативному порядку, а потім прирівнюватись до відповідних інших, тобто ми пропонували у законопроекті 50 на 50: гарантовані 50 – житлові послуги і харчі, і 50 – це інші товари.

Зв'язок із зарплатами, в тому числі зарплатами чиновників державного сектору. Ми вважаємо, що прожитковий мінімум має враховуватись при визначенні мінімальної зарплати і досить. Далі, якщо потрібна кратність у зарплатній сітці, вона може бути забезпечена кратністю мінімальної зарплати, а не прожиткового мінімуму, бо це не пов'язані, з нашої точки зору, між собою речі.

Щодо застосування. Нам видається, що наша Конституція належним чином про це говорить. Прожитковий мінімум має становити базу для тих виплат, які є єдиним джерелом доходів для людини. Тобто, маючи єдине джерело без інших, людина має бути належним чином забезпечена.

Щодо питання у зв'язку із статусними виплатами. На наш погляд, не має бути також цього зв'язку: статусні виплати можуть обраховуватись на базі інших одиниць, таких як, наприклад, я не знаю, середня заробітна плата по країні, мінімальна заробітна плата, якщо не середня, але не прожитковий мінімум. Мова йде, зокрема, про прив'язку виплат, які отримують родини воїнів, до прожиткового. На нашу точку зору, це не ідеальний механізм. Тобто не обов'язково має бути, або абсолютна величина, або відповідно, якщо потрібно індексувати від доходів, середні заробітні плати можуть бути такою величиною.

Щодо пропозиції оподаткування доходів родини, ми не бачимо на сьогоднішній день можливостей, в тому числі організаційних, для негайного запровадження такого підходу. Родини розділені, в тому числі розділені кордоном, вони по факту є податковими резидентами різних країн, джерела доходів максимально диверсифіковані, в тому числі і з урахуванням волонтерської допомоги. Тобто нам видається, що без належного відновлення інформаційного поля, про яке казала пані академік, і без проведення перепису населення ми, скоріше, зіпсуємо багато речей, якщо ми відразу перейдемо до оподаткування доходів і обрахунку належного рівня доходів на базі доходів домогосподарств. Перепон є для цього доволі багато.

Що стосується інших деталей, запровадження нових підходів до прожиткового мінімуму. Ми дали свої комплексні пропозиції в письмовому вигляді, і в тому числі до рішення слухань і до законопроектів, які містяться на сьогоднішній день у Верховній Раді, ми готові продовжувати цю роботу. А для короткої ілюстрації того, наскільки далеко ми знаходимось від європейських стандартів, я просто наведу декілька цифр із перерахунку на гривню по Швейцарії – найзаможнішій країні європейського поля, не члена європейського співтовариства, але маяка. Тобто на сьогоднішній день українські біженці, які отримали тимчасовий захист в Швейцарії отримують соціальну підтримку в розмірі до 60 тисяч гривень. В Швейцарії, в кантоні Цюрих проведено референдуми і запроваджується з наступного року базовий дохід в пілотному проекті в розмірі 100 тисяч гривень. Мінімальна заробітна плата в Швейцарії в перерахунку по курсу НБУ на сьогоднішній день складає 160 тисяч гривень. За курсом купівельної спроможності, перерахованою ОЕСР, 51,5 тисяч гривень. Пересічний вчитель отримує середню зарплату в розмірі 285 тисяч гривень в номіналі або поділеною на індекс 3,5 за курсом купівельної спроможності.

Це те поле, в якому сьогодні 70 тисяч українців вже легально перебувають. І Швейцарія заохочує приїзд ще цілої великої групи українців, про це заявляється на державному рівні. Я кажу про те, з якого соціального поля повертатимуться українці, а вони хочуть і будуть повертатись, але ми розуміємо, якими, скажімо, є норми і стандарти нормального існування в Європі, і як ми маємо працювати, щоб запустити нашу економіку і досягти хоча б приблизно порівняного рівня життя.

Дякую за увагу. Готові до роботи.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Олександрович. Ви завжди демонструєте конструктивний підхід.

З вашого дозволу прокоментую порівняння зі Швейцарією. Справді, нам є куди тягнутися, але все-таки ті біженці, я погоджуюсь з вами, які поїхали в Європу не від хорошого життя, повернуться у країну, яка переможе російську навалу, і розуміють, що часи будуть непрості. Але на своїй землі ми спільно будемо будувати вже нову державу з новими стандартами. Вже це буде справді інша держава європейської моделі. А нам важливо, щоб ми виконували свої зобов'язання і брали з Європи все те, що там є найкраще, але не забували про свою ідентичність українця як давно європейської нації. Дякую.

Сушкевич Валерій Михайлович – Голова Національної Асамблеї людей з інвалідністю України. Будь ласка, пане Валерію, ви є на зв'язку?

СУШКЕВИЧ В.М. Да.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Із задоволенням надаємо вам слово, будь ласка, чи запрошуємо до слова, як правильніше.

СУШКЕВИЧ В.М. Дякую. Дякую, Михайло Михайлович. Дякую всім колегам, які дозволили, які запросили мене на цей загал.  Михайло Михайлович, я практично за останні роки вперше приймаю участь у заходах комітету з відомих і невідомих причин. Я кажу, тому що важко працювати з вашим головою комітету. Знаючи вас особисто і пам'ятаючи про нашу співпрацю для підтримки людей з інвалідністю, я вирішив прийняти участь в цьому загалі, тим більше він дуже важливий для людей з інвалідністю.

Ви знаєте, шановні колеги, що, на жаль, ситуація така, що війна – це ідентифікатор збільшення тієї категорії населення країни, яких називають людьми з інвалідністю. Це і люди цивільні постраждалі, це воїни, які захищають нашу країну, це великий загал, який, на жаль, війна і, як ви сказали, Михайло Михайлович, російська навала і російська вбивча спеціальна операція робить страшний варіант такого демографічного зсуву нашої держави по цій категорії населення України. Давайте будемо свідомі про це. І, Михайло Михайлович, я чи не єдина людина, яка представляє на вашому заході велику категорію: я сьогодні представляю Національну Асамблею людей з інвалідністю, яка об'єднує понад 120 організацій різних нозологій інвалідності і великим чином біля мільйона людей.

Ви знаєте, я хотів би сказати, що… я от слухав все те, що торкається теми нашого розгляду питання прожиткового мінімуму. А я ще пам'ятаю, коли я був головою Комітету Верховної Ради, вашого комітету, да, то з тих пір іде ця дискусія. І можу вам сказати, що теоретичні, формульні, методологічні дискусії щодо прожиткового мінімуму, вони можуть тримати ще дуже довго. І от тут питання двох речей: що ці дискусії і навіть рішення можуть мати практично схоластичний характер, якщо людина з інвалідністю сьогодні, а це так, людина з інвалідністю сьогодні вибирає між хлібом і ліками. Давайте це усвідомимо, шановні колеги, між хлібом і ліками. І питання… от слово, яке звучало часто сьогодні на нашому заході – виживання. Так я знову ж дивлюсь на табличку прожиткового мінімуму по місяцях: січень, липень, грудень 22-го року і 23-го року. І погоджуюсь з пані Дарією, першим заступником міністра соціальної політики, що фактичні розміри прожиткового мінімуму щонайменше вдвічі більші.

І по факту мова йде саме про виживання. І, говорячи про прожитковий мінімум, я можу сказати, що ціни на всі товари і послуги зросли щонайменше на 50-100 відсотків по різних напрямках. Через інфляцію та зниження курсу гривні розмір пенсій та соціальних допомог для людей з інвалідністю зменшився з 75 доларів на місяць до 50 доларів на місяць.

Подумайте, як мені, як іншим людям на візках, з ампутаціями, лежачі, незрячі, нечуючі, – як виживати на таку суму, яка сьогодні в реаліях цього виживання? Шановні колеги, сьогодні люди говорять, що всім дуже важко без світла, з високими цінами, без тепла, інколи без води. А ви уявіть собі людину на візку або тотально незрячу на 20-му чи 13-му, навіть 5 поверсі, і в цих умовах як їй виживати.

Можу сказати, що сьогодні реальні розміри пенсій біля 50-75 доларів на місяць, і я хочу сказати, що дійсно сьогодні люди змушені обирати, харчуватись їм чи лікуватись, харчуватись чи готуватись до зими, тому що до всього того, що було, додався холод і темрява – холод і темрява для цих людей.

Я хочу додатково сказати до тих даних, що привів Світовий банк, за час війни рівень бідності в Україні зріс у 10 разів – у 10 разів. І повторюю, якщо ви візьмете людину з інвалідністю сьогодні, то рівень бідності, він критично проявляється найбільш у тих варіантів, які мають люди, пов'язані з функціональними ураженнями.

Я хотів би, Михайло Михайлович, звернутись до пункту 2 проекту рішення комітету, де пропонується доручити уряду розробити та внести на розгляд Верховної Ради проект Соціального кодексу, про який дуже багато говориться. Нагадаю, що у Верховній Раді вже двічі намагалися розробити Соціальний кодекс. Однак, оскільки щоразу під час відповідної роботи губилися преференції, допомоги, гарантії соціальні, щоразу, скажімо так, від цієї ідеї відмовлялися. У зв'язку із зазначеним пропоную і дуже прошу, Михайло Михайлович, додати в кінці пункту 2 проекту рішення комітету слова "не допускаючи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод" як того вимагає 22 стаття Конституції, про яку ви вже сказали сьогодні на початку вашого засідання.

І хочу звернути увагу, шановні колеги, і вас, Михайло Михайлович, те, що торкається, що ситуація з Соціальним кодексом… така ж ситуація, як із Соціальним кодексом, буде і з проектом Закону про універсальну соціальну допомогу, який згадується у Програмі з відновлення України.

Михайло Михайлович, я хотів би звернутись до вас як першого заступника голови комітету з тим, що коли починається якийсь законопроект, якась реформа, той же варіант зміни прожиткового мінімуму –  формульний, методологічний і так далі, то треба подумати про головний принцип цих реформ і нових законів: не на шкодь, не зроби гірше, не зроби так, щоб ще цим людям в ці страшні часи було просто неможливо жити. А я хотів би сказати знову ж сьогодні, крім Соціального кодексу, ця універсальна соціальна допомога, якщо вона погіршить соціальний статус людей з інвалідністю і погіршить їхні права, то не треба цього робити, не треба цього робити. Давайте над цим задумаємося.

На жаль, сьогодні трапився в контексті знову ж прожиткового мінімуму, не можу на сказати, обвал в тому, що торкається соціальної політики – Міністерства соціальної політики. Нинішнє міністерство може, мабуть, за останні пару місяців лідером бути по обвалу, соціальному обвалу по відношенню до людей з інвалідністю. Ліквідовано Фонд соціального страхування, передані протезні заводи Фонду державного майна замість міністерства, ліквідуються, фактично знищуються центри реабілітації людей з інвалідністю. А горе-законопроект 5344, ну, це просто катастрофічний законопроект, який я не можу згадати в цій ситуації, це законопроект фейк, профанація, фікція. Цим законопроектом з-поміж багато чого іншого виключається норма щодо необхідності співпраці органів влади з громадськими об'єднаннями осіб з інвалідністю. Чому ми, громадськість, не можемо приймати участь у формуванні і реалізації державної політики, в тому числі в контексті зміни, скажемо, алгоритму методики прожиткового мінімуму? А це цей законопроект ліквідує.

Я хотів би від імені загалу Національної асамблеї звернутись  до вас, щоб все-таки питання, пов'язані з прожитковим мінімумом, і зміни і формули методологічної ситуації по цьому напрямку, воно було пов'язано з обґрунтованим, скажімо так, забезпеченням розмірів прожиткового мінімуму. Без цього практично неможливо.

 І в контексті соціальної справедливості,  Михайло Михайлович, я хотів би звернути вашу увагу і колег: от подивіться, що сьогодні за місяці війни пенсія суддів зросла на 7 тисяч гривень і досягла 95 100 – 95 тисяч 100. Такими темпами зростання пенсія суддів скоро буде перевищувати утримання воїнів, які захищають країну. І ми говоримо про соціальну справедливість, про прожитковий мінімум тоді, коли сьогодні я назвав, який рівень пенсії для людей з інвалідністю! І причому я звертаю увагу, Михайло Михайлович, і Пенсійний фонд, ще раз звертаю, я про це говорив вже, що у формулі розрахунок пенсій суддів і оце зростання, воно ґрунтується у варіанті осучаснення сьогоднішньої зарплати суддів. Для мене пенсія, для  людини з інвалідністю вона береться тоді, коли я працював, і виходячи з моєї неосучасненої базової величини, яка сьогодні не дає можливість для людини з інвалідністю нормальної пенсії.

Це дуже коротко. Але з точки зору соціальної справедливості треба думати, щоб, я дуже боюсь нівелювання методології, пов'язаної з прожитковим мінімумом. Його треба зробити таким чином і в такому варіанті, і перестати обговорювати, щоб він реально не давав можливості знищувати і зробити зубожіння, крайнє зубожіння людини з інвалідністю, яке сьогодні, на жаль, війна, вибачте, продукує. І розуміючи про те, що сьогодні реалії ВВП України в зв'язку з тим, що ми фінансуємо нашу оборону і захист країни, при всьому цьому треба знайти оцей збалансований варіант, який спрацює на те, щоб дати можливість людям просто вижити.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерій Михайлович. Дякую за те, що ви знайшли час і взяли участь в нашому заході.

Я розумію вашу емоційність. Більше того, я погоджуюся, що сьогодні Росія використовує зиму, холод і світло як ще частину зброї проти всієї України. А люди з обмежувальними можливостями, вони це відчувають набагато гірше. Через те ми ваші пропозиції  врахуємо в рекомендаціях, бо насправді більшість з них все-таки є конкретними і, як кажуть, тими, що можна їх реалізувати на частину, звичайно, як завжди коштів не найдеться, особливо під час війни. Але я хотів би, щоб ви і надалі використовували свій досвід для того, щоб співпрацювати з Комітетом соціальної політики, бо ви маєте і особистий досвід керування комітетом, і можете нам посприяти.

Дякую вам.

До слова запрошується Зюзіна Ольга Іванівна – громадська організація "Інститут політичних та соціально-економічних досліджень". Пані Ольга долучилася?

ЗЮЗІНА О.І. Зараз. Так. Мене чути?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чути, пані Ольго. Будь ласка, регламент, і ми вас слухаємо.

ЗЮЗІНА О.І. Доброго дня.

ГОЛОВУЮЧИЙ. У нас завершується зв'язок вже. Будь ласка, пані.

ЗЮЗІНА О.І. Я всіх вітаю. Я хочу привітати з тим, що дуже-дуже фахові зауваження висловлюють члени слухань, але хочу все-таки додати деякі ще міркування.

3 листопада Верховна Рада ухвалила держбюджет з прожитковим мінімумом все ж таки знову вдвічі зменшеним за його фактичний розмір, чим порушує статті Конституції 1, 3, 5, 22, 46, 48-у, порушує закони України: "Про прожитковий мінімум", про соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, порушує статтю 25 Загальної декларації прав людини та взяті Україною зобов'язання щодо Угоди про асоціацію Україна – ЄС, програму ООН "Цілі сталого розвитку".

Кожного року такі відбуваються слухання і кожного року визначається те, що ми маємо неефективну систему, відсутність системи правового механізму з відстоювання права на соціальний захист. А тому і маємо той недостатній затверджений розмір прожиткового мінімуму, якого не вистачає на основі потреби людей: в одязі, сплаті комуналки, транспорт, освіту і так далі. І чисельні варіанти врегулювання питання з підвищення прожиткового мінімуму до сих пір не набули успіху. Існуюча система соціальної політики щодо соціального захисту давно вже неефективна і потребує реформ.

Тому я хочу нагадати, що 23 червня глави держав та урядів Євросоюзу ухвалили рішення про надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до членства в ЄС і на виконання Угоди про асоціацію Україна – ЄС, наближення законодавства України до стандартів ЄС, виконання Європейської соціальної хартії, Європейської конвенції про соціальне забезпечення, Європейського кодексу соціального забезпечення, Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення та інше, ми маємо розробити свій Соціальний кодекс України, що буде новим етапом реформ соціальної політики, європейським форматом соціального забезпечення щодо виконання вимог Єврокомітету на повноправне членство та по плану відновлення країни. А саме головне, ми будемо мати оновлену соціальну політику в нашій країні, європейську модель суспільства, набуття європейського права соціального захисту громадян України, європейських стандартів з визначення розміру прожиткового мінімуму, подолання бідності і нової якості життя.

В сьогоденних умовах повномасштабної агресії питання прожиткового мінімуму та його розміру ще більш погіршується. Але саме зараз ми маємо попрацювати для відновлення країни за програмами уряду та переходу соціальної політики до нового європейського формату. І тому пропонується створити робочу групу щодо реформування соціальної політики у складі народних депутатів, представників Міністерства соціальної політики, Кабінету Міністрів та громадськості, вимагати взяти Україною зобов'язань кандидата щодо… виконувати взятих Україною зобов'язань кандидата щодо членства України в ЄС, перейти на європейські соціальні стандарти, імплементувати законодавство України з питань соціального забезпечення до стандартів ЄС, розробити Соціальний кодекс і підвищити прожитковий мінімум.

І ці запропоновані зміни, вони сприяють реформам соціальної політики, затвердженню європейських стандартів, набуття європейського права соціального захисту громадян України, особливо пенсіонерів, осіб з інвалідністю і так далі, підвищення розміру прожиткового мінімуму, а також підвищення добробуту населення. Пропонується розглядати прожитковий мінімум у форматі ресурсу держави, в який треба вкладати гроші, а не на виживання, як це на сьогодні робиться.

Самими головними питаннями прожиткового мінімуму – це є його фінансове забезпечення. З методології громадськість повністю зголошується, бо вона дуже гарно прописана в Законі України "Про прожитковий мінімум". При врахуванні розміру прожиткового мінімуму треба проводити науково-громадську експертизу, чого в цьому році не було. Громадськість в свій час надавала пропозиції щодо проведення громадської експертизи діяльності Міністерства соцполітики та рекомендації до наповнення складу споживчого кошику, чого теж не було враховано.

Тобто самі головні питання на сьогодні – це методологія. З методологією у нас дуже гарно, а от фінансування розміру прожиткового мінімуму, щоб Міністерство фінансів двічі не скорочувало розмір прожиткового мінімуму, який надає Міністерство соціальної політики, то це є формат формування нового європейського рівня. У форматі євроінтеграції Міністерство фінансів уже ніколи не зможе двічі необґрунтовано зменшити прожитковий мінімум.

Дякую. Дякую за увагу і будемо підвищувати прожитковий мінімум через Євроінтеграційну платформу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ольга Іванівна, вам за участь і за конкретні пропозиції. Їх частково озвучував Анатолій Кирилович Кінах, що стосується імплементації українського законодавства з європейським. Дякую вам і дякую за роботу.

До слова запрошується Колобродова Олена Володимирівна – представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, із соціальних та економічних питань. Пані Олена, є на зв'язку?

КОЛОБРОДОВА О.В. Так, дякую, Михайло Михайловичу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, вам слово, пані Олена.

КОЛОБРОДОВА О.В.  Дякую.

Від імені Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вітаю всіх учасників комітетських слухань. Тема сьогоднішнього заходу є досить актуальною з огляду на міжнародні стандарти та конституційні гарантії держави забезпечувати кожному громадянинові право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, а також право на соціальне забезпечення не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму. 

Здійснений уповноваженим моніторинг додержання прав і свобод людини і громадянина, на жаль, засвідчив порушення права людей на достатній життєвий рівень та соціальний захист, закріплений Конституцією та міжнародними договорами у зв'язку із систематичним недодержанням уряду вимог законодавства при затвердженні розміру прожиткового мінімуму. Протягом багатьох років цей показник не виконує функцію базових соціальних стандартів. Функцію прожиткового мінімуму як основоположного інструменту соціальної політики нівелює наявність низки проблем, які пов'язані як із систематичним недодержанням вимог законодавства щодо його формування, так і необхідністю перегляду методологічних підходів до визначення цього показника.

Слід визначити наступні проблемні аспекти формування прожиткового мінімуму в рамках діючого законодавства. Це при його розрахунку застосовується ресурсний, а не нормативний метод. Має місце неузгодженість між розмірами фактичного та законодавчо затвердженого прожиткового мінімуму. Відсутність затверджених продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, на підставі яких має формуватися показник прожиткового мінімуму.

Так дії уряду призводять до штучного зменшення розмірів усіх соціальних та пенсійних виплат, нарахування яких провадиться на підставі прожиткового мінімуму, а відтак і до погіршення соціальної захищеності та рівня життя населення.

На жаль, у Верховній Раді України був прийнятий Державний бюджет на 2023 рік і підвищення розміру прожиткового мінімуму впродовж 2023 року цим законом непередбачено. Затвердження розміру прожиткового мінімуму майже вдвічі менші фактичного їх розміру, що обраховується Мінсоцполітики. Вони не враховують знецінення грошових доходів внаслідок цінової інфляції, що відбувається в умовах воєнного стану, а на сьогодні це приблизно 30 відсотків.

В цьому вбачається необхідність перегляду основних принципів визначення прожиткового мінімуму та розроблення нових законодавчих механізмів з урахуванням міжнародного досвіду, які б забезпечили максимальну відповідальність, відповідність базового соціального стандарту реальній вартості і споживчого кошика також.

Мінсоцполітики вбачає певне вирішення проблем у розробленому міністерством проекті Закону про заходи щодо упорядкування системи розрахунків розмірів прожиткового мінімуму, соціальних виплат, грошових платежів і стягнень та плати за надання адміністративних послуг. Цей законопроект Кабінету Міністрів внесено до Верховної Ради і зареєстрований він під номером 5045, проте до цього часу він не розглянутий і не прийнятий.

Від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, залежить мінімальний розмір пенсії за віком та розмір доплат до пенсії, розміри державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, допомога особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю та низки  інших державних соціальних виплат. Розмір цих виплат обрахований на підставі заниженого показника прожиткового мінімуму, особливо у тих випадках, коли ці виплати є єдиним джерелом існування, є прямим порушенням конституційних гарантій для громадян.

Хочу також наголосити на необхідності скасування показника рівня забезпечення прожиткового мінімуму, що протиправно обмежує розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та порушує конституційне право на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Враховуючи окреслені проблеми, Уповноважений сформував пропозиції до проекту рекомендацій, які планується схвалити за результатами цих комітетських слухань. Ми направили до комітету відповідні пропозиції, просимо їх врахувати при затвердженні відповідних рекомендацій.   

Дякую за увагу. Всім плідної роботи та мирного дня.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Олена. Ми обов'язково врахуємо всі ті рекомендації і пропозиції, які висловила ваша вельмиповажна структура в особі Уповноваженого.

До слова запрошується Коваль Олег Петрович, заступник голови Сумської обласної державної адміністрації. Пане Олеже, вам слово.

КОВАЛЬ О.П. Вітаю вас, Михайло Михайлович. По-перше, дякую за проактивну позицію комітету навіть в умовах війни, що відбувається робота, незважаючи ні на що.

Я спробую дуже швидко висказати свою пропозицію, пов'язану з досвідом роботи, і тим, що бачу в регіоні. Значить, по-перше, це механізм нарахування підвищення різних видів допомог грошових за рахунок показника, який ми називаємо зараз прожитковий мінімум, який по факту, ми розуміємо, що це не є прожитковий мінімум, дуже зручний. Ми маємо, стикаючись на місцях з проблемою ефективності надання допомоги людям, особливо тим, у яких є тільки, наприклад, інвалідність на рік, і людині потрібно переглядати допомогу, збільшувати, якщо не буде такого показника. Ми ефективно, людина отримує збільшену виплату після прийняття відповідних змін до бюджету.

Але ж проблема, яка є в нас, і вона зараз обговорюється колегами, пов'язана з тим, що у нас відбулася підміна понять: показник, який ми обговорюємо, є якась стала величина, яка розробляється для того, щоб сформувати відповідні виплати для зручності, скажемо так. Дійсний показник прожиткового мінімуму, він інший.

Пропозиція у нас дуже проста. Цей показник, який ми сьогодні називаємо прожитковим мінімумом, потрібно залишити, відокремити його. На базі цього показника нараховувати штрафи, зарплати суддям і таке інше, а ось дійсний рівень прожиткового мінімуму, пані Дарія – до речі, прохання поділитися презентацією вашою, пані Дар'я – показувала різницю в 3 з лишнім рази розміру цього показника. Оцей показник і повинен бути основою для всіх соціальних нарахувань, тому що ця полеміка, вона вже триває не один рік, пов'язана з тим, що треба підвищити розмір прожиткового мінімуму, який ми обговорюємо, цей маленький – 2,5 тисячі гривень. Ну, потрібно бути чесними, це не є прожитковий мінімум, це є якась розрахункова фінансова величина для того, щоб щось інше нараховувати, ось.

Наша пропозиція наступна, вона дуже проста. Залишити цей показник і на ньому обраховувати все інше, крім соціальної допомоги. Соціальну допомогу визначити прожитковим мінімумом по формулі, яка сьогодні існує, вона працює. І відносно до того показника, де 7,5 тисяч прожитковий мінімум, від нього і формувати всі соціальні виплати.

Також у мене є прохання до Міністерства соціальної політики звернути увагу на програмне забезпечення 93-го року, як і наш Закон про статус ветеранів, до речі. Може, потрібно його десь оновити, тому що робота на територіях із застарілим програмним  продуктом, хоча він доопрацьовується, він працює, питань немає, але ж він, як і Закон про статус ветеранів, морально застаріло це програмне забезпечення. Зверніть на це увагу, це, може, змінить, омолодить колектив соціального захисту, тому що там тільки фахівці з досвідом можуть ефективно працювати в цій програмі.

Михайло Михайлович, я на цьому буду завершувати. В цілому виплати у нас відбуваються вчасно, перебоїв немає, людини, як підвищення відбувається, задоволені. Політично воно незадоволені, що цю цифру, що ми називаємо прожитковим мінімумом, на неї прожити неможливо, люди скаржаться на те: що ви нас дурите. Вибачте, за сленг, я кажу, як люди кажуть. Тому це треба змінити і політично, або назву приберіть з цього показника, не може він називатися "прожитковий мінімум", бо він ним не є.

Дякую вам, колеги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую вам. Олеже Петровичу, ви сьогодні, як кажуть, на землі, на місці і ваша думка теж є важлива, як це сприймається на місцях.

Шановне товариство, ми підходимо до завершення нашої дискусії. Всі ті, хто мали бажання і записались, висловились. Чи буде ще в когось якась думка?

Якщо немає, то я хотів би ще раз усім подякувати за активну участь, хто брав у цій дискусії, за конкретні пропозиції. Ви побачили проект рішення нашого, тобто слухань. Ми обов'язково доопрацюємо, бо були цікаві пропозиції від Лібанової Елли, від Прем'єра Кінаха Анатолія Кириловича, від Шубіна та інших. Особливо Сушкевич Валерій Михайлович теж дав свої пропозиції. В кого ще є в письмовій формі, будь ласка, ви їх скеровуйте до нашого Комітету соціальної політики, захисту прав ветеранів. Ми в найкоротший термін їх опрацюємо.

Я впевнений, що це буде думка всіх тих авторитетних людей, які сьогодні висловлювалися, розуміючи непрості умови, в яких сьогодні живе держава, але розуміючи, що громадяни України, які сьогодні отримують пенсії, соціальні виплати, які сьогодні користуються більше 100 чинниками, що прив'язані до прожиткового мінімуму, вони відчувають цю соціальну несправедливість. Я погоджуюся з тими колегами, які чітко сказали, що це не є та мінімальна виплата, яка дає можливість людині не прожити, а проіснувати в цей непростий час. Я впевнений, що спільними зусиллями, маючи таку державницьку позицію, ми зможемо нарешті покласти край цим дискусіям і виробити єдині підходи щодо цієї важливої величини.

Бажаю всім миру, добра, благополуччя, нам усім – перемоги. І слава Україні!