Веде засідання голова Комітету ТРЕТЬЯКОВА Г.М.

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю всіх! Готуємося, ще у нас одна хвилинка є. Можемо починати?

Шановні друзі, Слава Україні! Вітаю всіх на наших слуханнях сьогодні. Називаються вони у нас "Інструменти суспільної підтримки ветеранів -учасників бойових дій у післявоєнний період". Думаю, що ми чітко тут у назві наших слухань вже кажемо про те, що у нас є і учасники бойових дій, і ветерани, і розуміємо, що не всі, може, ветерани підуть до міжвідомчих і відомчих комісій для отримання статусу учасника бойових дій. З 24 лютого ми мусимо розмовляти не тільки про учасників бойових дій, але й про ветеранів і про тих, хто був мобілізований після агресії, початку масштабованої агресії з боку Росії.

На цьому заході ми мусимо обговорити питання підтримки ветеранів війни, їхньої інтеграції у суспільство, питання морально-психологічної реабілітації, фізичної реабілітації, професійної перекваліфікації чи перепідготовки. В будь-якому випадку повноцінна інтеграція демобілізованих учасників бойових дій до цивільного життя, допомога у безконфліктності повернення наших демобілізованих у родину, у суспільство можливо лише, якщо ми будемо мати чітку стратегію і ця стратегія мусить втілюватися у структури, в структурі Кабінету Міністрів для того, щоб ми цю політику не тільки написали на паперах, але і втілили в життя конкретно, створюючи механізми в Кабінеті Міністрів щодо супроводу демобілізованих осіб.

Власне, це я нарахувала десь четвертий чи п'ятий підхід нашого Комітету з питань соціальної політики і захисту прав ветеранів, підхід до того, щоб ми взяли цю вагу, бо це достатньо важке питання, ми всі це розуміємо. Держава активно працює над тим, щоб забезпечувати ветеранів війни і учасників бойових дій, водночас такий супровід таких наших ветеранів, він потребує структурного підходу. І сьогодні на слуханнях ми мусимо створити рекомендації Кабінету Міністрів, зокрема, і собі, Верховній Раді України, також, бо у нас є декілька законів, які потрібно нагально приймати для втілення такої стратегії. І ми мусимо нарешті вийти на системний підхід, розуміючи, що у нас мусить бути стратегія, яка має бути в тому числі затверджена Кабінетом Міністрів України, не тільки у Верховній Раді, але і у Кабінеті Міністрів України, і всі міністерства і відомства мають бути підпорядковані цій стратегії, а також підпорядковані створенню структури. Я думаю, що це буде агентство, ми зараз поговоримо у Кабінеті Міністрів, умовно кажучи, служба "ветеранських нянь" чи служба ветеранських волонтерів, які будуть підтримувати один одного. За попереднім обговоренням з Прем'єр-міністром ця служба може налічувати до 10 тисяч осіб по різних регіонах України, які допоможуть супроводжувати, маршрутизувати демобілізованих по купі проблем, які будуть виникати у них після нашої перемоги.

У сьогоднішньому заході беруть участь народні депутати України (бачу, що велика кількість народних депутатів приймає участь у наших слуханнях), представники центральних органів виконавчої влади. Особливо наголошу на необхідності прийняти участь у створенні такої стратегії і в комплексі дій, які потрібно зробити у виконавчій гілці влади, Міністерству оборони, Міністерству освіти і науки, Міністерству охорони здоров'я, Мінсоцу, Міністерству економічного розвитку, Міністерству відновлення, як ми його називаємо, те, що називали раніше Мінрегіонів. Міністерство ветеранів, безумовно, має взяти на себе тягар по створенню такої служби супроводу і по контактах з усіма міністерствами для того, щоб всі напрацювання всіх міністерств були втілені через Міністерство ветеранів і таку службу у діло, а не тільки на папері. Відповідно і структури Кабінету Міністрів, такі як Пенсійний фонд України, Управління соціального захисту населення і інші структури. А також наші соціальні партнери, а крім цього громадські організації, які можуть допомогти нам у створенні отакої служби ветеранських волонтерів для допомоги адаптації наших ветеранів. І також наукові установи, на яких ми теж як комітет покладаємо надію, що вони допоможуть як науковці нам створити програму в уряді, яка буде мати не тільки папір, а буде мати руки, якими ми будемо підхоплювати, піклуватися про наших ветеранів.

Як я вже й сказала, за результатами обговорення комітет буде опрацьовувати рекомендації. Сьогодні ми їх не зможемо прийняти, бо ми їх отримали забагато від всіх міністерств і відомств, але поки що вони не структуровані і більше нагадують наскирдування проблематик і дій, які потрібно зробити. Комітет проведе роботу щодо їх систематизації. І я думаю, що ми вийдемо на стратегію найближчим часом. Щонайменше ми обговорювали, що ми мусимо впродовж двох-чотирьох тижнів створити стратегію на підставі цих матеріалів, яка має бути затверджена Кабінетом Міністрів України, і починати втілюватися, бо демобілізовані вже сьогодні є.

І ще раз хочу привітати громадські організації на наших слуханнях, тому що ми покладаємо надію на те, що саме вони можуть бути основою створення такого механізму підхоплення наших ветеранів.

Бажаю всім нам цікавої дискусії. І, як завжди, на нашому комітеті є регламент. Я буду ставити час для того, щоб дзвіночок телефонував, показував свій такий значок, що закінчується час для промови для кожного. Власне, наша програма затверджена похвилинно. Тому прошу концентруватися у виступах саме щодо того, що ми системно мусимо зробити.

І нагадаю, що в комітеті у нас прийнята стратегія, вона є у слайдах. Якщо в когось ще нема, ми її розсилали всім учасникам, всім народним депутатам. Стратегія адаптації демобілізованих будується на чотирьох китах. Цю стратегію також ми доповідали у Прем'єр-міністра, він збирав сім міністерств для того, щоб ми проговорили. Це був один з наших там перших підходів до такої стратегії адаптації військовослужбовців.

Вона базується, нагадаю, на чотирьох китах. Перше – це економічна незалежність ветерана, вона базується на перекваліфікації його відповідно до військових спеціалізацій або до інших. Я думаю, що нам пані Бережна більш детально це розповість. Його перекваліфікація і робоче місце, яке дає можливість йому бути економічно незалежною і його родині. Кошти, по яких ми бачимо, що це мусить бути... ну, ми її поки що в комітеті називаємо двомісячна відпустка, але точаться дебати із центральними органами виконавчої влади, що це не відпустка, що це, власне, період, щодо якого відбувається... період адаптації, да, щодо якого держава супроводжує демобілізованого по всіх його проблемах.

Крім такої відпустки, законопроект щодо цього 8313 поданий до Верховної Ради України, крім цього ми пропонували Кабінету Міністрів створити стипендії для наших демобілізованих замість купи пільг, які сьогодні є, але на 80, на 90 відсотків ці пільги є мертві, а в післявоєнний час, ми розуміємо, що також ці пільги не монетизовані. Таким чином нам потрібно замінити сьогодні діючі пожиттєві пільги, не дискримінуючи наших ветеранів, замінити на стипендіальне утримання, яке ми запропонували обрахувати, такі грейди зробити в залежності від того, скільки людина перебувала в мобілізації, скільки перебувала по БР (бойових розпорядженнях), безпосередньо у бойових діях. Таким чином  другий кит –  це кошти, гроші, які виплачує держава, економічна незалежність, кошти.

Третій кит – це житло. По житлу теж з Кабінетом Міністрів Комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів проводив засідання, і ми вже розуміємо матрицю сценаріїв: коли демобілізований повертається у родину і в нього житло, і його достатньо для родини; коли він повертається в родину і в нього нема достатнього житла, але він в родину повертається; коли демобілізований повертається і родини нема, хоча є житло; і нарешті крайній, дуже важкий сценарій – коли демобілізований військовий повертається і родини нема, і житла нема. І в залежності від цих є різні сценарії щодо житла. І держава мусить опрацювати свій сценарій поведінки, відповідно до кожного такого варіанту повернення, і відповідно брати під піклування самі крайні важкі випадки стовідсотково. Це означає, що якщо військовий повертається і родини нема, коли він повертається і в нього житла нема, в цьому випадку піклування з боку держави мусить бути максимальним.

Тому третій кит – житло. Ми теж хочемо почути і Міністерство відновлення, його точку зору по програмах житлового забезпечення. На засіданні брав участь у нас  Мустафа Найєм, на жаль, а, може, на щастя, він там очолює зараз іншу структуру. Водночас в Міністерстві відновлення мусить буди людина, заступник пана Кубракова, який буде опікуватися цим комплексом третім.

Ну, і нарешті четвертий. Це ми сьогодні розуміємо, що все більше на себе бере цивільна медицина. І військова медицина повністю налаштована на захист наших військових, які боронять наші кордони, нашу лінію фронту. І відповідно реабілітація по кожній контузії, по кожному випадку поранення, по кожному випадку інвалідизації, втрати частин тіла, по кожному такому випадку мусять бути відпрацьовані не тільки на паперах. Ми знаємо, що МОЗ відпрацював реабілітацію майже по кожній нозології, по кожному випадку, водночас всі ці протоколи ще потрібно впровадити в життя. МОЗ це робить в воєнних умовах дуже швидко, ми вдячні їм за це. Водночас нам потрібно, щоб цей блок доопрацьований був і надалі, в тому числі і, зокрема, щодо мультидисциплінарних команд, які мусять підхоплювати наших військових після кожного поранення. І посттравматичний синдром, який сьогодні дуже  потужно обговорюється в Україні, багато чого зроблено, в тому числі і протокол затверджений, водночас це все ще потребує уваги з боку  Кабінету Міністрів.

Для того, щоб ці чотири кити: кошти, економічна незалежність, робоче місце, житло, медичні послуги –  були дуже швидко опрацьовані, для цього потрібно більше навантаження на Міністерство ветеранів і створення оцієї служби, яка була б, як хаб, для супроводу саме військовослужбовця.

А тому тут у нас є п'ятий кит, який мусить всі ці чотири по сенсу кити організувати вже в  структурі, в конкретній структурі, де потрібні будуть руки волонтерів, громадських організацій, всіх зацікавлених, для того, щоб переналаштувати демобілізованих на допомогу іншим демобілізованим. Та хвиля, яка демобілізація не буде відбуватися зразу всіх, а тому хвилі демобілізації мусять бути, підхоплюватися цією структурою. Це теж окрема бюджетна програма, яка мусить бути втілена організаційно в життя.

У мене прохання, у зв'язку з тим, що комітет має архітектуру і структуру, що ми мусимо робити покроково, щоб ми у рекомендаціях вийшли на конкретну стратегію Кабінету Міністрів і вийшли на конкретні дії конкретних міністерств з конкретними термінами, з конкретними відповідальними і щодо створення такого агентства чи такої служби, і щодо дій по кожному міністерству. Тому прошу у виступах акцентуватися саме на тому, як швидко і що буде робити кожне міністерство, і що з кожних міністерств і з кожних виступаючих готовий брати на себе. Бо для того, щоб втілити цю архітектуру, не достатньо сил тільки комітету чи тільки народним депутатам. Для цього потрібні і цоввки, і громадське суспільство, і науковці, і Офіс Президента – всі ми мусимо попрацювати, щоб у нас був лад і соціальний спокій після війни також. Таке в мене вступне слово.

І ми переходимо відповідно до наших виступів. В перших виступах, як і зроблено акцент в комітеті, ми хочемо послухати тих, хто буде забезпечувати ту саму економічну незалежність для наших ветеранів чи підхоплювати їх і піклуватися про це. Надаю слово Бережній Тетяні Василівні, заступник міністра економіки України – 7 хвилин. І після того Марчак Дарина Миколаївна, перший заступник соціальної політики – теж 7 хвилин, підготуватися.

Хоча ви, може, чуєте, що це заступники, але я хочу сказати, що наразі у Кабінеті Міністрів на заступниках… Власне, коли ми розмовляємо з поляками, вони кажуть про заступників міністрів, це пан міністр чи пані міністерка. Тому розглядаємо заступників міністрів як політиків, які теж мусять по своїм напрямам вести і бути лідерами в цій політиці. Тому хоча це і заступники, але я мушу всім сказати, що міністр також приділяє цьому колосальну увагу, а це заступники, які є і будуть лідерами по напрямах реалізації стратегії адаптації демобілізованих. Все, поїхали.

Пані Тетяна.

БЕРЕЖНА Т.В. Дякую, Галино Миколаївно.

Доброго дня, шановні колеги! Рада бути присутньою на такій змістовній і важливій зустрічі. Тетяна Бережна, заступниця міністра економіки.

Гідність, повага, зайнятість і економічна незалежність – це те, що повинен відчувати учасник бойових дій, ветеран під час повернення в цивільне життя.

Прошу на наступний слайд. Ми в Міністерстві економіки розробили стратегію того, як досягти цієї економічної незалежності, цієї гідності і поваги для ветерана, коли він повернеться в цивільне життя. Для того, щоб цю політику зашейпити, так би мовити, ми повинні розуміти, з якою кількістю ветеранів, з якою кількістю УБД ми будемо мати справу, будуючи нашу політику.

Якщо говорити станом на зараз, ви бачите на екрані та інформація, якою з нами поділилося Міністерство ветеранів України. В реєстрі ветеранів війни у нас зараз станом... Ми маємо інформацію, яка є станом на 01.01.2022 року, там практично пів мільйона учасників бойових дій. Станом на зараз існує така ситуація, коли статус учасника бойових дій тимчасово не присвоюється, тому актуальної інформації ми не маємо, але зрозуміло, що таких осіб стане більше. І знову ж таки за інформацією, за прогнозами Міністерства ветеранів прогнозована кількість на кінець війни буде становити більше ніж 2 мільйони таких осіб. Знову ж таки цифри є орієнтовними, тому що ми розуміємо, що невідомо, коли війна закінчиться і скільки буде таких людей.

Прошу на наступний слайд. Для того, щоб зробити нашу політику і наші дії більш конкретними, ми проаналізували дуже цікаві цифри – ми проаналізували кількість військовослужбовців, за яких сплачено ЄСВ у липні 2022 року за даними Пенсійного фонду України. І ви бачите цю суму на екрані. Зрозуміло також, що не всі дані є відкриті, але це орієнтовне число 708 тисяч осіб, з якими ми маємо справу.

Ми проаналізували ще одну цікаву ситуацію. До липня 2022 року потрібно було паралельно сплачувати роботодавцям ЄСВ за своїх найманих працівників, навіть якщо вони пішли служити, так би мовити. І ми маємо інформацію, що таких осіб було майже 200 тисяч. Тобто ми можемо резюмувати, що якась частина була найманими працівниками і зможуть повернутися на свої робочі місця.

Водночас зараз у Державній службі зайнятості лише 27 тисяч вакансій роботи. Середня заробітна плата, як ви бачите, 13,5 тисяч, розмір допомоги по безробіттю – також невисокий, проте грошове забезпечення на військовій службі з останніми змінами трохи по-іншому, але близько і вище 30 тисяч гривень.

До чого ми приходимо (прошу на наступний слайд) з такими висновками? Ми розуміємо, що ветерани і учасники бойових дій – це ті люди, які після служби звикли до певних високих виплат, і середня заробітна плата в розмірі 13,5 тисяч гривень чи виплата по безробіттю в розмірі 4 тисячі гривень – це не ті суми, до яких вони звикли під час війни. Тому, на думку Міністерства економіки, нашим пріоритетом є те, щоби допомогти ветеранам - учасникам бойових дій отримати таку зайнятість в цивільному житті під час інтеграції в цивільне життя, де в них не буде цієї верхньої планки доходу, де вони зможуть як люди, які звикли ризикувати, люди, які звикли до... мають сильне відчуття справедливості, не маючи цієї верхньої планки, верхньої стелі, стати підприємцями. Зрозуміло, що не кожен може бути підприємцем, тому що не кожен відчуває цей хист, не кожен може брати відповідальність за себе, за своїх найманих працівників. Тому ми повинні передбачувати і інші опції: професійний військовий, державний службовець, найманий працівник – це альтернативні напрями інтеграції ветерана у зайнятість.

Прошу на наступний слайд. Тому, як ви бачите на екрані, ми свою політику в частині зайнятості конструюємо таким чином, що, по-перше, ветеран може бути підприємцем (зараз розкажу детальніше про те, чим ми займаємося), по-друге, це найманий працівник, професійний військовий, тобто якась частина, зараз 261 тисяча, склад нашої армії, залишаться в армії, і державний службовець. Там, де стоять зірочки, -  звісно ж, це пункти для обговорення, тому що в цьому напрямку ми ще не маємо конкретних рішень.

Але стосовно, наприклад, першого напрямку, в якому ми працюємо, ми працюємо зараз, маючи дуже успішний досвід грантових програм "Власна справа" в минулому році. Ми пропонуємо і вже на фінальній стадії затвердження окремих порядків для ветеранів, які передбачатимуть можливість отримання учасником бойових дій гранту на власну справу, це в розмірі до 250 тисяч гривень, у разі працевлаштування однієї людини. Друге – це грант для другого з подружжя. Дуже цікава формула, яку ми запозичили в американському досвіді, коли другий з подружжя (в Україні це 90 відсотків, другий з подружжя ветерана чи учасника бойових дій – це жінка) зможе отримати грант у розмірі до 500 тисяч гривень, в той час, коли інший воює, так би мовити. Тобто це гарна можливість готувати сімейний бізнес до того, щоб він вже розвився і працювати до моменту демобілізації, повернення ветерана, учасника бойових дій в цивільне життя. І гранти для групи ветеранів – до 1 мільйона, це відповідно до проекту нашого порядку. Одна людина, яка є учасником бойових дій, бере грант у розмірі 1 мільйон і працевлаштовує чотирьох людей, двоє з яких є обов'язково учасниками бойових дій і, власне, когортою ветеранів розвиває власну справу.

Мушу сказати, що ми передбачаємо фінансування поки що на ці програми в наступному році, коли вони будуть запускатися близько 200 мільйонів гривень з фонду по безробіттю, і зараз якраз дуже активно працюємо над тим, щоб максимально вдало запустити цю програму через Дію. У нас дуже багато стейкхолдерів, це Міністерство ветеранів, Міністерство юстиції, коли йде мова про грант другого з подружжя, далі –  Державна служба зайнятості, Мінцифра. Спільно на таких великих нарадах ми зараз фіналізуємо нашу постанову, яка допоможе запустити ці грантові програми.

Друге. Звичайно, це найманий працівник. Тут ситуація така, що ми вже маємо програму, активну програму зайнятості, яка передбачає роботодавцю компенсацію єдиного соціального внеску за працевлаштування ветерана. Проте дуже велика левова частка успіху найманих працівників з числа ветеранів, з числа учасників бойових дій  є можливість їхнього перенавчання. Сьогодні на зустрічі також присутня директор Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк, вона більше розповість про те, яким чином буде відбуватися перенавчання.

Скажу, чим ми займаємося в Міністерстві економіки зараз. Також за основу ми беремо американський досвід і ми будемо розробляти методичні рекомендації для переходу з військових професій на цивільні професії. Який інструмент ми для цього будемо використовувати? Є такий давно всіма забутий інструмент, який дуже…

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд, пані Тетяно.

БЕРЕЖНА Т.В. Ого, як швидко час іде. Зрозуміло.

Дуже недооцінений інструмент – класифікатор  професії. Ми будемо додавати до нього розділ …(Не чути), який буде мати військові професії і буде мати військові професії, і будемо робити методичні рекомендації, яким чином з цих військових професій перейти на цивільні.

Прошу, наступний слайд. Я думаю, що я не встигну багато розказати за 30 секунд про інші наші… думаю, що презентацію вам розішлють. Це ті програми існуючі, які в нас уже є, тобто ваучери для перенавчання, можливість навчатися в ІТ-професії, єРобота, доступні кредити. На наступному слайді у нас будуть деталі тих грантових програм, про які я розповідала, також можна буде ознайомитися пізніше.

І я б хотіла, мабуть останній слайд, передостанній, де є великий шлях ветерана. Будь ласка, далі, далі, оскільки в мене ще 30 секунд залишилося.

Ось, це "Шлях ветерана", який розроблений Міністерством у справах ветеранів і адаптований на українську мову Veteran Hub.  Як ви розумієте, "Шлях ветерана", він достатньо складний. Там, де є коло, інколи буває таке, що людина ходить по колу, оскільки дійсно це складна така достатньо софістикована категорія осіб. Але я хотіла цим слайдом показати, що тут ми, в Міністерстві економіки, там, де людина шукає змістовну роботу і покликання, на цьому шляху ми не одні. І це повинна бути  велика робота всіх стейкхолдерів, які будуть допомагати перейти з початку цивільного життя до оцього винаходу нового себе. І, власне, тут ми і зібралися для того, щоби поговорити про те, де ми є всі разом на цьому  шляху.

Уряд працює над спільною позицією. Міністерство економіки України також презентувало свою стратегію. Тому надіюся також на змістовні коментарі від інших колег.       

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяно. Дякую за вашу роботу, воно колосальна проведена і в дуже стислі терміни.

Міністерство соцполітики, Дарина Марчак. Будь ласка.    

МАРЧАК Д.М. Доброго дня, шановні колеги! Тетяна презентувала на останньому слайді коло, яке дає хорошу підставу говорити про соціальну політику. Тому що в даному випадку соціальна політика, на наш погляд, має допомогти людині, ветерану, вийти з цього кола і забезпечити, щоб ветеран     не опинився у складних життєвих обставинах разом зі своєю родиною, враховуючи всі ті ризики, які несе посттравматичний синдром, необхідність пошуку себе в новому житті мирному.

Тому, власне, на що спрямовано зараз …(Не чути) Міністерство соціальної політики. Традиційно, якщо проаналізувати, здебільшого соціальна політика ветеранів ґрунтувалася виключно на виплатному компоненті, тобто держава давала якісь гроші, і на цьому соціальна підтримка завершувалася. На наш погляд, також важливою, такою суттєвою вадою було те, що поза системою соціальної підтримки залишалась родина ветерана. Виключенням було, якщо ветеран загинув, і тоді родина отримувала чи отримує компенсацію та грошове утримання родини загиблого. Ми хочемо подолати цю проблему. Ми хочемо, щоб у фокусі був не лише ветеран, але й підтримка сім'ї. І тому ми створюємо екосистему, де в центрі розглядаємо саме сім'ю ветерана разом з самим ветераном як одиницю на всіх етапах роботи.

Працюємо сьогодні за трьома ключовими напрямками. Перше – це підхоплення ветеранів відразу після демобілізації. І тут, я думаю, Олександр Порхун також багато розповість, ми працюємо паралельно у зв'язці. Тому політика у нас єдина, але кожне міністерство відповідає за свою частину.

На боці Міністерства соціальної політики ми налагоджуємо зараз співпрацю з Міністерством оборони в контексті навчання працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для того, щоб вони могли якісно допомагати, переадресовувати ветеранів до релевантних фахівців та служб, щоб цим людям могли надавати комплекс соціальних послуг як ветерану, так і його родині після мобілізації. І це має стати таким якісним проміжним етапом до повернення від військового до цивільного життя.

Далі після того, як ветерана підхопили в територіальному центрі комплектування, спрямували до соціального працівника, ми будуємо систему супроводження ветеранів кейс-менеджерами. Тобто управління випадком чи введення випадку і надання послуг відповідно до індивідуальних потреб людини. З цією метою, по-перше, ми впроваджуємо систему електронного кейс-менеджменту. Це буде складова Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. І основною метою цього електронного кейс-менеджменту є створення умов для надання соціальних послуг ветеранам для того, щоб вони не стикнулися, власне, з... для того, щоб допомогти їм подолати ті ризики, з якими вони можуть стикнутися під час повернення до цивільного життя.

І вже зараз також ми долучаємося до розробки пілотної навчальної програми на базі Острозької академії щодо того, як будувати, власне кейс-менеджера для системи підтримки ветеранів і ветеранок. Кейс-менеджер має спрямовувати ветерана до профільного фахівця залежно від оцінки потреб ветерана для того, щоб профільний фахівець, власне, надавав необхідну підтримку. Це може бути консультування, в тому числі, наприклад, щодо оформлення документів, прав і гарантій ветерана, можливості отримання допомогу. Також мова йде про психологічне консультування, яке може бути або індивідуальним, так і груповим, у тому числі там у групах взаємодопомоги. Має надаватися психологічна підтримка, зокрема по роботі з травмою, із страхом, втратами, і також надаватися підтримка психологічна сім'ї до повернення ветерана.

По-третє, це питання представництва інтересів. Тобто допомога у встановленні зв'язків з різними стейкхолдерами, залучення ветеранської спільноти для надання допомоги за принципом "рівний – рівному".

Четверте. Це послуга соціального супроводу. Тобто комплекс заходів за напрямами, який передбачає вирішення основних проблем і задоволення виявлених індивідуальних потреб ветерана.

П'яте. Це послуга соціальної адаптації. Тобто це комплекс заходів за напрямами, які спрямовані на активне гармонійне пристосування до нових умов життя. Прямо зараз розвиваємо, готуємо проект постанови Кабінету Міністрів, який дозволить закуповувати у кваліфікованих надавачів послуг таку послугу соціальної адаптації для ветеранів.

І наступним важливим компонентом соціальної політики по відношенню до ветеранів є реабілітація тих ветеранів, які отримають інвалідність внаслідок війни. Тетяна Бережна також вже показувала цифри щодо цього. Власне, метою соціальної політики є допомога ветерану, який отримав індивідуалізацію, максимально повернутися до повноцінного активного життя. Для чого? По-перше, ми забезпечуємо ветеранів допоміжними засобами реабілітації. І в бюджеті поточного року ми збільшили видатки на закупівлю ДЗРів вдвічі, сукупно майже 3,3 мільярда гривень, порівняно з попереднім роком. Зокрема, ми закуповуємо не лише звичайні засоби реабілітації, але і вироби підвищеної функціональності за новітніми технологіями, на що буде спрямовано в цьому році 356 мільйонів гривень. Також нам потрібно не лише забезпечити людину ДЗРом, але і допомогти людині з цим ДЗРом, навчитися ним користуватися і забезпечити належну інфраструктуру підтримки таких ДЗРів. З цією метою прямо зараз займаємося облаштуванням реабілітаційних відділень в закладах охорони здоров'я, в громадах.

Працюємо в цьому напрямку з організацією ПРООН, які надають нам суттєву підтримку, і на базі цих закладів пілотуємо послугу соціальної реабілітації та реінтеграції ветеранів та їхніх сімей.

І також запускаємо проект по наданню соціальної підтримки ветеранам в закладах охорони здоров'я. Тобто ми вводимо в заклади соціальних працівників, які мають допомагати ветерану отримувати протезування, забезпечення ДЗРом і допомагати родині ветерана, який отримав інвалідність…

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд, пані Дарино.

МАРЧАК Д.М. Да, вже завершую. Допомагати родині ветерана, який отримав інвалідність, вчитися жити з цією інвалідністю, долати психологічні зокрема проблеми, які виникають після індивідуалізації.

Таким чином, ключові аспекти Міністерства соціальної політики – це забезпечення якісними соціальними послугами ветерана, його родини, реабілітація. І це має стати компонентом того, щоб ветеран, власне, був спроможний повертатися до ринку робочої сили і бути максимально економічно незалежним від держави, і бути в армії відновлення, ставати членом армії відновлення, а не людиною, яка буде залежати від держави протягом життя.

Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Дарино. Дякую.

Я вдячна всім міністерствам, які долучені зараз до роботи. І вдячна, що до нас долучилося Міністерство культури.

Слово надається Карандєєву Ростиславу Володимировичу, першому заступнику міністра культури та інформаційної політики України. І тема виступу: потенціал сфери культури у системі підтримки ветеранів. Будь ласка, пане Ростиславе, 5 хвилин.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Доброго дня, шановні колеги! Дякую за запрошення, можливість висловити певні думки, а також ті тези, які вже стануть орієнтирами в нашій подальшій роботі.

Очевидно, що культура не може стояти осторонь всіх тих державних процесів, які будуть спрямовані на соціальну адаптацію в суспільство ветеранів. Але й ще ми розглядаємо ветеранів не просто як об'єкт державної політики, але як і активних його учасників, зокрема, з формування державної політики. Тобто об'єктне і суб'єктне відношення до такої категорії, мабуть, має стати в основу і тих майбутніх програм, які будуть, зокрема, реалізовуватися нашим міністерством і загалом у сфері культури закладами культури.

Швидше за все, що переходячи від таких категорій як фізичний комфорт ми маємо згадати про необхідність духовного комфорту. І тут важливою є саме залучення інструментів у сфері культури до того, щоб кожен з військовослужбовців, який повертається до мирного життя, мав можливість не просто відчути увагу до себе, і відчути комфортність перебування в післявоєнному середовищі, але й мати можливість себе реалізувати.

Більше того, ми розраховуємо на те, що ветерани, зокрема ті, хто матимуть на те відповідне бажання і спроможність, мають бути використані державою у формуванні тих… реалізацій, точніше, тих завдань, які пов'язані із поширенням української культури, пропаганди тощо. Тобто ми маємо з вами розуміти, що культура буде активним учасником всіх наступних процесів саме в двох напрямках.

Перший напрямок – це формування засад для адаптації ветеранів до повноцінного життя, і друге – залучення їх для формування нового післявоєнного українського покоління. Без сумніву, тут нашими партнерами будуть і освітні організації, адже об'єктом нашої уваги в першу чергу будуть діти і молодь.

Дуже важливо розуміти, що після завершення бойових дій ті "сірі" ліберальні, можливо, компромісні оцінки, які були в нашому суспільстві, набудуть більшої полярності. Не те, що "чорне" і "біле", але в значній мірі радикальність у позиціях у багатьох людей і в першу чергу ветеранів буде очікувати нас при прийнятті в подальшому якихось рішень. Тому чітко буде завданням нашим чітко зрозуміти ті маркери, які будуть визначати державну політику щодо, зокрема, поваги до патріотизму, відданості, стійкості у питаннях незалежності України. І там, де ми раніше могли зважувати на якісь компромісні речі, у подальшому, очевидно, і це буде враховано в нашій державній політиці у сфері культури, ми маємо займати більш чітку, послідовну  і, можливо, навіть десь радикальну позицію.

Організованість і ініціативність та залученість ветеранів до різних сфер суспільного життя може сприяти просуванню у суспільстві, як я сказав, української громадянської ідентичності. Це стосується реалізації таких заходів, як залучення ветеранів до організації роботи закладів культури. Ми ж маємо мати на увазі, що значна частина військовослужбовців – це в тому числі нинішні і колишні працівники закладів культури, які мають бажання повернутися до своєї роботи, яка була для них визначена їхньою професією. Варто тут говорити про те, що Міністерством культури будуть запроваджені програми щодо можливого перепрофілювання або ж підвищення кваліфікаційного рівня таких працівників.

В нашій системі є Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Вже зараз, а точніше ще місяців 3-4 тому, наші колеги науковці-освітяни отримали завдання розробити відповідну програму для тих, хто повернеться з фронту або повертається вже навіть і зараз, і  люди, які мають пройти відповідну додаткову програму підвищення своєї кваліфікації, виходячи з нових сьогоднішніх умов.

 Дуже цікавим інструментом, який застосований був у світі, адже, як то  кажуть, не зазорно вивчити практику інших країн, які стикалися з подібними проблемами, хай навіть це було не одне, а кілька десятиліть тому, але  тим не менше, однією з таких форм організації роботи з ветеранами і ветеранів самих з собою –  це організація ветеранських клубів. Ми вивчаємо зараз цю систему, яка існує в Сполучених Штатах, деяких країнах Латинської Америки тощо. Я думаю, що ця форма разом пропрацьована може бути з ветеранами, і на базі наших закладів культури, нашої базової мережі, а це що – це, звичайно, наші заклади культури, бібліотеки, центри культурних послуг, ми подібні форми можемо розробити і запропонувати нашим майбутнім ветеранам на сьогоднішній день, нашим військовослужбовцям.

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд, пане Ростиславе.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Хочу звернути вашу увагу також на таке серйозне завдання – це організація доступності культурних послуг. Будемо відвертими, дуже багато наших захисників зазнають травм, зазнають  травм, поранень, які впливають на їхні фізичні спроможності, які роблять їх інвалідами. У зв'язку з цим ми прагнемо зараз зробити додаткову ревізію щодо організації доступності в закладах культури, культурних послуг, привести їх або принаймні скласти задачі, орієнтири, коли будуть відповідні матеріальні можливості, привести їх у відповідність до тих державних будівельних  норм і норм доступності з тим, щоб потім кожен ветеран, в тому числі той, який матиме інвалідність, мав отримати забезпечені державою за рахунок бюджету культурні послуги в повній мірі.

Загалом завдань дуже багато. Ми вітаємо ініціативу щодо створення  спеціального підрозділу або ж навіть органу, який би опікувався цими питаннями, готові долучитися до розробки відповідних державних програм.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Ростиславе.

Я думаю, що вірші, пісні, музика, мініфільми, які знімає наша нація, ми цим, думаю, що на весь світ прославилися вже, і ви мусите це підтримувати. Моральний дух нашої нації, а ще й моральний дух переможця, країни-переможця, нам потрібно зберігати, він буде допомагати нам армію відновлення створювати. У нас армія наразі є резервом нашого цивільного життя, а армія відновлення є мобілізаційним резервом для  нашої армії. От ми оце мусимо в такій єдності все це зробити.

Але не забувайте про інтерв'ю з військовими, які пройшли війну, не забувайте про інтерв'ю людей, які адаптувалися в цивільне  життя, це  теж потрібно робити. Потрібно робити фотографії. У нас замало фотографій. Я дуже часто дивлюся, що фотографії, де є струна емоційна, вони робляться фотографами не наших засобів масових інформацій чи не нашими митцями. Нам потрібно фотографувати  все, що зараз відбувається, воно для історії буде мати неоцінне значення для наших дітей, які будуть на цій війні, на тому, що сьогодні відбувається з родинами сьогодні, вони будуть бачити, якщо саме митці залишать це в історії. Цим відрізняється, власне, цивілізація від не цивілізації, цивілізація залишає все, що в неї було, для своїх нащадків.

Дякую за підключення до нашої тематики.

Слово надається Маляр Ганні Василівні – заступник міністра оборони України. В неї виступ щодо завдання Міністерства оборони України щодо підтримки осіб, які будуть звільнятися з військової служби. Ми зараз з Міністерством оборони дуже щільно співпрацюємо по створенню такої стратегії і заходів  безпосередніх. І на Міністерстві оборони лежить велике навантаження і щодо реформи територіальних центрів комплектацій, і щодо   реформ підходів, і щодо того, як у нас військова служба закінчується в цивільному житті, а потім може цивільне життя знову буде повертати людей, саме як мобілізаційний  резерв, до армії.

Будь ласка, пані Ганно.

МАЛЯР Г.В. Доброго дня, шановна Галина Миколаївна, шановні народні депутати та учасники слухань! Ми дійсно дуже плідно співпрацюємо і з Верховною Радою, і з Міністерством ветеранів. Збройні Сили зацікавлені у тому, щоб у нас працювали, у нас служили у Збройних Силах професіонали, люди, які вірні своїй справі і які мотивовані. І варто сказати, що аби створити міцну армію, потрібний цілий комплекс заходів, в тому числі і якісна ветеранська політика, тому що людина, яка обирає своїм шляхом службу у Збройних Силах, безумовно, як будь-яка інша людина, дивиться у своє майбутнє і намагається зрозуміти, наскільки воно забезпечене. І цей комплекс мотиваційний, який повинен зацікавлювати і спрямовувати людей для того, щоб іти на службу у Збройні Сили, включає в себе не тільки грошове забезпечення, не тільки забезпечення житлом, інструменти кар'єрного зростання, але і перехід до цивільного життя після вислуги і вже оцей статус ветеранський.

Міністерство оборони і Збройні Сили разом вже багато років працюють над цими програмами. І у нас є програма переходу до цивільного життя. І ми із задоволенням посилимо її і покращимо саме силами Мінветеранів, бо вони сьогодні є основоположними у формуванні цієї політики. У нас, приміром, крім того, що після перемоги ми будемо застосовувати всі заходи, щоб залишити у Збройних Силах осіб, які мають бойовий досвід і які найкращі наші бійці, але нами передбачено в тому числі і можливість працевлаштування людей, які зазнали травм, контузій і каліцтв. І в 22-му році ми вносили зміни у перелік посад, що можуть бути у Збройних Силах заміщені такими особами. Але все одно ми розуміємо, що навіть за такого ставлення велике значення має, яким чином люди будуть завершувати службу і переходити.

Значить, у нас які програми вже використовуємо, щоб було зрозуміло, приміром це партнерство Україна-Норвегія і перепідготовка та соціальна адаптація військовослужбовців та членів їх сімей, що має величезне значення, до переходу на цивільне життя. У нас по цій програмі було підготовлено більше 14 тисячі осіб, які перейшли на своє цивільне життя. Але, безумовно, важливо, щоб це були більші обсяги і щоб ми робили це власними силами, силами нашої держави.

Тут варто сказати, що люди, які переходять з військової служби на цивільне життя, це дуже велика і важлива частина нашого суспільства, переважно, і про те, що є жінки, переважно це все-таки чоловіки. У більшій мірі я скажу, що у нас до початку війни, повномасштабного вторгнення, близько 20 відсотків жінок було, зараз за рахунок мобілізованих їх значно менше. Разом з тим, адаптація до цивільного життя важлива тут не тільки людині, яка переходить на це життя, але дійсно і родині.

Ми наданий момент займаємося перепідготовкою професійною. Тобто у нас діють курси, які допомагають отримати там іншу професію. Але, безумовно, це речі, які потребують постійного удосконалення, тому що сучасні процеси вимагають інших професій і іншої підготовки. Це зрозуміло.

І друге, ми з вами вже з 14-го року маємо певний досвід, який ми повинні врахувати. Що саме нарікали і суспільство, і наші вороги щодо ветеранів, яка найбільша проблема була – це те, що вони соціально не адаптуються. Тобто найбільше, якщо проаналізувати, що було у відкритих джерелах, що було в пресі, що розкручували, це випадки, коли людина, яка повернулась… ну, учасник бойових дій, так би я назвала, ця людина нібито не соціалізувалася, що ця людина нібито там порушує закон, от обов'язково це якийсь випадок знаходили і розкручували. Тому наша спільна задача – це соціалізувати і допомогти цим людям робити своє життя таким же повноцінним, як воно було на службі. Тому Міністерство оборони долучається до всіх програм, і все, що ми можемо, ми готові робити.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ганна. І дякую Міністерству оборони, і Генштабу, і нашим військовим. Дякую щиро і за те, що ви включені в ці програми.

Похун Олександр Володимирович – перший заступник міністра у справах ветеранів України. Тема виступу: запровадження комплексної підтримки ветеранів - учасників бойових дій в післявоєнний період.

Будь ласка, пане Олександре.

ПОРХУН О.В. Вітаю вас, пані Галино! Вітаю, шановні народні депутати і всі присутні колеги! Так, Міністерство у справах ветеранів взяло на себе відповідальність, і нашими працівниками було розроблено стратегію переходу від військової кар'єри до цивільного життя. На сьогоднішній день дана стратегія знаходиться на зовнішньому погодженні всіх дотичних ЦООВ, які перед її засиланням комплексно попрацювали в міжвідомчій робочій групі по її створенню.

Що ми вбачаємо в цій стратегії переходу від військової кар'єри до цивільного життя? Ми вкладаємо в неї комплекс заходів, які нададуть ветерану або демобілізованому військовослужбовцю інструменти для саморозвитку і соціалізації після проходження військової служби або після отримання поранення під час захисту Батьківщини.

Безпосередньо воно ділиться на три модулі. Перший модуль – це психологічний скринінг, де ми хочемо і вже створюємо на базі міністерства онлайн-систему, яка буде запроваджена для анонімного скринінгу: яку допомогу безпосередньо потребує ветеран. І після цього скринінгу ми будемо знати, куди його направити: чи отримати психологічну допомогу – роботу із психологами, чи він потребує уже клінічного втручання, і безпосередньо отримати і фізичну реабілітацію, і реабілітацію після поранення, а, можливо, і психіатричну реабілітацію. В ході реабілітації ми дізнаємося, ким він хоче бути в цивільному житті. Тут включається вже елемент переосвіти або перекваліфікації з тієї професії, яку він мав перед вступом у Збройні Сили чи в інші силові структури, і на ту професію, ким він хоче реабілітуватися.

Разом, мої колеги вже вище доповідали, з Мінекономіки і Міносвіти ми ці механізми пророблюємо. Також з Міносвіти в минулому році була прийнята постанова Кабінету Міністрів України, що дає змогу ветеранам приймати участь і здобути освіту для подальшого викладання в школах уроків захисту України. Так звані в минулому воєнруки, ми зараз їх переробили на новий лад для того, щоб ветерани несли нашому молодому поколінню ту історію, яку переживають вони на війні, і переживає наша держава в цілому.

Також були зроблені зміни до законів України, де зараз на сьогоднішній день ветеран має змогу отримати безкоштовно за рахунок державної програми, яка знаходиться в Міністерстві ветеранів, другу вищу освіту, бакалавр або магістратуру.

Безпосередньо після навчання включається третій процес – це працевлаштування. Разом з Мінекономікою, з центрами зайнятості ми ці механізми пророблюємо, щоб вони працювали в одному напрямку, і безпосередньо здобуття кваліфікації для отримання професії.

З Міністерством освіти ми обговорювали і ми хочемо зробити основний удар на такі професії, які... це маляр, штукатур, зварювальник, тому що ми розуміємо, що потрібно треба буде відбудовувати країну, а ці професії, на жаль, у нас у державі занепали, і у нас більшість хоче бути юристами, фінансистами, економістами і тому подібне. Але ми розуміємо, що робітничі професії нам також важливі. І ми хочемо цю систему більше переформатувати. І в подальшому після здобуття перекваліфікації (переосвіти) завдання міністерства в тому, щоб даний ветеран отримав гідну заробітну плату і гідне місце для соціалізації і продовження своєї кар'єри в цивільному житті. Було наведено багато прикладів, де ми їх можемо застосувати і де ветеран може знайти себе.

Також Міністерство ветеранів розроблює і за допомогою вас, пані Галино, і дякую народним депутатам комітету в тому, що підтримали законопроект 6350, де ми започаткуємо  нове поняття в нашій державі – це ветеранське підприємництво. Для його реалізації було створено Український ветеранський фонд як один з інструментів реалізації ветеранського підприємництва – це надання грантів на ветеранську справу. І безпосередньо Президентом України було зазначено, що під час воєнного стану ці гранти повинні видаватися ветеранським підприємствам безпосередньо для того, щоб вони виробляли свою продукцію для підтримки Збройних Сил і силового блоку нашої держави.

Безпосередньо також міністерство займається побудовою Національного меморіального кладовища, тому що пам'ять і повага – це саме найважливіше, що ми можемо дати ветерану після захисту нашої держави. Наразі було оброблено одне місце, зараз ми в пошуках іншого, для реалізації цього закону і цього проекту.

І безпосередньо, ми вже наголосили, це створення системи менторства. Міністерство  над цим працює, конкретні терміни оголошую …(Не чути)  працюємо і на наступному тижні мабуть зможемо презентувати презентацію в реалізації даного проекту для подальшої її реалізації.          

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре.

Дивіться,  хочу зробити декілька зауважень. По-перше, ми маємо відрізняти освіту, мені дуже не подобається і це моє особисте, давайте поговоримо і серед народних депутатів. мені дуже не подобаються терміни "переосвіта" і "перенавчання". Ми ж не пишемо на дорослу людину, білий лист забираємо, там  закриваємо все і робимо щось нове. Ні. Ми або робимо додаткову освіту, або робимо додаткову і часткову кваліфікацію, якої не вистачає для того, щоб військову спеціалізацію людини було дуже швидко у цивільну спеціалізацію дуже швидко зайти. Тому тут потрібно консультуватися не тільки і не стільки з Міністерством освіти, тому що для ветеранів ми надамо зелену вулицю для отримання саме повноцінної освіти. Але освіта – це п'ять, мінімум два роки для того, щоб отримати якусь спеціалізацію. А от для того, щоб дуже швидко людину підхопити, в тому числі і по робочих професіях, то потрібно зараз плідно попрацювати з Міністерством економіки. Тому що саме там створюється система часткової і додаткової кваліфікації.

В тому році народні депутати прийняли законопроект, який, до речі, Україна прийняла раніше ніж Європа прийняла Директиву щодо часткової і додаткової кваліфікації. І там отримання додаткової кваліфікації зараз робиться за рахунок роботодавця дуже швидко і п'ять кваліфікаційних центрів вже створено. У нас є українське агентство кваліфікації, яке очолює пан Баланюк, і потрібно дуже швидко з ним скоординуватися. Тому що це дуже швидке отримання кваліфікації і початок роботи, а не два, три, п'ять років отримання повноцінної освіти. Хоча не виключаємо, що хтось з ветеранів буде необхідність отримати ту велику освіту, на якій, може, людина захоче саме себе реалізувати.

І ще про менторство. Я думаю, що термін "менторство", не думаю, що менторів ми створимо. Взагалі термін "менторство" – це хтось буде там щось як вчитель казати. Ми маємо створити структуру, яка не буде знати все, але буде знати куди піти для того, щоб ветеран отримав ту чи іншу послугу якусь. Так от це більше тут підходить ветеранське волонтерство, коли ветеран волонтерить іншого ветерана, як піти. Це дуже схоже на те, як наших людей, які шукали тимчасового прихистку, приймали в Польщі, наприклад. Були волонтери, які наймалися державою для того, щоб розвозити, маршрутизувати наших людей, а потім наймалися вже українці, які розмовляли з українцями, щоб знову маршрутизувати їх по всіх різних відомствах там. Тому нам потрібен цей маршрутизатор –  волонтер з тих самих ветеранів, і він більше схожий на няню, який допомагає знайти. І тут нам потрібні і демобілізовані, які, не знаходячи себе в інших, може, якихось речах, але б знайшли себе в цьому, і громадські організації, які допоможуть нам цих волонтерів маршрутизувати саме безпосередньо руками, безпосередньо з кожною людиною. Бо міністерство, навіть маючи там 300 осіб сьогодні у складі, допомогти десяткам тисяч при хвилі демобілізованих не зможе. Тому ми мусимо створити структуру, яка зможе підхопити кожного. От прийміть такі зауваження для міністерства, будь ласка.

ПОРХУН О.В.  Так. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре.

Тепер у нас декілька народних депутатів виступить, потім ми науковцям дамо слово. У нас є голова підкомітету, який опікується цією тематикою, це Остапенко Анатолій, він знає цю тематику досконало. Прошу його до слова. А потім першого заступника голови комітету Цимбалюка Михайла Михайловича для того, щоб ми проговорили, що робиться в теренах комітету.

Будь ласка,  пан Анатолій.     

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня, шановні учасники слухань! Як голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів нашого комітету, провівши робочі наради, робочі групи, круглі столи, які ми проводили як в комітеті, так і в інших регіонах нашої  держави, хочу подякувати голові комітету, що в  кінці кінців ми прийшли до слухань, і за оці слухання, які є вкрай важливими, враховуючи виклики сьогодення.

Після того, як у 2014 році Росія започала збройну агресію проти України, держава зіткнулася з новими викликами,  не лише підготувати бійця для захисту нашої держави, а інтегрувати їх потім назад у суспільство, у цивільне життя. Повномасштабна війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року, поглиблює це завдання в сотні разів. Сучасний український ветеран не має бути викликом для нашого суспільства. Після перемоги Україна як держава все повинна зробити, щоб наші захисники і захисниці стали воїнами відновлення, адже саме їм потрібно адаптуватися у соціум, вони мають інтегруватися у свої громади та розвивати економіку України.

Як ми кажемо, що після перемоги за рік до звільнення з військової служби держава має запропонувати нашому захиснику інструменти переходи до цивільного життя.  Ми, команда Президента, уряд маємо знайти і розуміти в наших планах, скільки людей в кожній області і в кожному районі прийде до мирного життя з військових теренів. За рік до їх звільнення маємо запропонувати кожному ветерану інструменти переходу до мирного життя: це психологічна реабілітація, медичне обстеження, навчання з цивільної спеціальності або можливість започаткувати власну справу, тобто перехід до підприємницької діяльності.

Спілкуючись з ветеранською спільнотою, можу сказати, що багато людей після служби має бажання започаткувати власну справу і не бути найманим працівником, а навіть створити робочі місця для інших своїх побратимів та інших громадян. Тож не слід забувати й те, що люди, які мали бойовий досвід, в разі військової ескалації мають бути готовими стати на захист нашої держави. Для цього держава має проводити періодичні навчання, перенавчання, перепідготовку. Наприклад, в Ізраїлі кожного року жінки і чоловіки проходять військові курси там, де вони працюють у цивільному житті. Це реальність, і ми маємо також зробити відповідні кроки для цього, щоб була постійна військова підготовка всього населення України. Військові, які мають бойовий досвід, мають інтегруватися в навчальні заклади і піти навчати інших військовій підготовці. На жаль, ми маємо такі реалії і з цим треба миритися.

Сьогодні потрібно сформувати розуміння в уряді, в суспільстві, що ветеранська політика не має бути просто пільгово орієнтованою, коли люди повернулися з фронту, вони мають бути наділені інструментами власного розвитку та імплементуватися в економіку країни.

У нас ветеранська категорія – люди віком від 25 до 55 років. Це працездатні, креативні, сучасні представники нашої держави, ми маємо їм надати робочі місця, відповідну освіту, інтегрувати в економіку для нашого майбутнього. Також необхідно їм адаптувати в мирне суспільство і, звичайно, їхні родини, тому що участь у бойових діях –  це дуже сенситивний досвід.

Потрібно усвідомити, що ветеранська політика – не окремий вид політики, можемо побачити це на прикладі держав, які пережили війни та участь громадян у військових діях. Коли Сполучені Штати отримали в'єтнамський синдром, то створили Міністерство у справах ветеранів з бюджетом майже 400 мільярдів доларів. Це був в другий бюджет після Міністерства оборони, тому що багатомільйонна армія людей, які отримали бойовий досвід, дуже важко інтегрувалася в суспільство. Це є і економічні, і соціальні проблеми.

На сьогодні пріоритетом є питання реалізації програм, за які несе відповідальність Міністерство у справах ветеранів, які відповідають за надання ветеранських послуг, адже вони мають належним чином наповнюватися з бюджету. Ми повинні підтримувати Міністерство ветеранів в їх всіх започаткованих програмах і пропозиціях.

Ветеранську політику ми маємо розглядати як управління людськими ресурсами в безпековій та оборонній сфері. Ми маємо надати захист і гарантії ветеранам - учасникам бойових дій, членам їхніх родин, членам родин загиблих, померлих наших захисників. А також ми маємо приклад ветеранів військової служби різних силових структур, це також працездатні молоді люди, які мають військові пенсії. Але держава на сьогодні майже не надала інструментів, окрім якихось пільг на комунальні послуги та інше.

Для багатьох наших захисників і захисниць війна і перехід до цивільного життя настав вже сьогодні, ми також повинні про це говорити. Тому про підтримку наших захисників ми сьогодні говоримо. На жаль, є такі випадки, наприклад, там Міністерство оборони затягує надання певних довідок для того, щоб людина вже переходила до цивільного життя, отримавши поранення, каліцтво та інше. Дякуючи все ж таки нашим військовим медикам, медикам, які із цивільного життя надають допомогу нашим захисникам з приводу протезування, лікування, всього іншого, це як від сімей наших захисників, так і від самих захисників.

Ми, народні депутати, уряд маємо злагоджено на законодавчому рівні напрацювати чітку та ефективну систему соціального забезпечення та адаптації до мирного життя, життя в родині наших захисників та їх як родин, так і захисників родин, родин загиблих (померлих) наших захисників, адже це запорука майбутньої України.

Дякую за увагу. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧА. Героям Слава! Дякую, пане Анатолію.

Будь ласка, Михайло Михайлович Цимбалюк –  перший заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Підготуватися Лібановій Еллі Марленівні, Інститут демографії (потім представлю), яку ми завжди раді бачити на наших засіданнях нашого комітету і на слуханнях.

Будь ласка, пане Михайле.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую.

Шановні учасники слухань! Комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів, як на мене, став і майданчиком дискусійним між народними депутатами, виконавчою владою і громадськими організаціями стосовно ветеранської політики. І я дякую вам, пані голово, і всім членам комітету за те, що ми стали також центром розробки стратегії ветеранської роботи. Це теж велика річ, тому що це виклик перед Україною, з яким ми, я впевнений, справимося. Але досвіду не було,  і з 14-го року, на жаль, дуже мало робилось для того, щоб це була державна політика і системна роботи.

Справді, я погоджуюсь з виступаючими, які казали, що це виклики, і про це говорили ви, пані Галино, тому що ветерани, які повертаються з фронту, вони мають загострене почуття справедливості. І це виклик для всіх чиновників і для народних депутатів, як ми їх зустрінемо і як ми їх будемо супроводжувати по життю, і створювати всі умови для того, щоб вони відчували гордість за те, що виконали свій громадянський і військовий обов'язок.

Я конкретно перейду до справи. Постанова Кабінету Міністрів 413, слава богу, в неї внесли зміни від 21 жовтня 2022 року. Я так зрозумів, готували представники Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони. Дуже важливо, щоби всі ті, від кого залежить встановлення чи надання статусу учасника бойових дій, усвідомлювали,  що це люди заслужили. І в мене є маса звернень, я їх скерую, щоб не забирати час, до представників силових структур, до Міністерства у справах ветеранів і хто має повноваження такий статус призначати. Тому що люди обурені ходінням по муках, через те вони підготували от дуже короткі і конкретні пропозиції.

От для чого їх заставляють ходити змінювати фотографію, коли це можна зробити в тому місці, де вони здають першопочаткові документи? Так, як колись робили в паспортних столах: прийшов, тебе сфотографували, і це вже стало нормою.

Наших військових відправляють, іди принеси іншу фотографію.  І вони пропонують, коротко: штаб має в місячний  термін  з дня настання першої події ведення служби в зоні бойових дій або участі в бойових розпорядженнях підготувати самостійно з мінімальним долученням військовослужбовця всі документи і подати їх для отримання статусу та посвідчення учасника бойових дій. Наступне. Призначити відповідальну особу в кожному штабі, батальйону, бригади, тобто підрозділу, за підготовку і видачу (перевидання) документів на отримання статусу УБД. І це зменшить ходіння  по муках.

Наступне. За затримку видачі документів впродовж вказаного терміну накладати дисциплінарне і матеріальне стягнення у вигляді зняття відсоткової нагороди та премії за місяць, в якому було зроблено затримку. У разі повторного випадку затримки або видачі документів  застосовувати стягнення до всього управління штабу батальйону. Я не з усім погоджений, але це мабуть вже крик душі.

Те, що статус має надаватись без постійної участі в цьому питанні  захисника – це факт. Хлопці звертаються до мене та до інших і просять, зробіть шляхом внесення в цю постанову такі речі. І цього вже буде вистачати для того, щоб вони і надалі виконували свої обов'язки, а не ходили  відстоювати те, що вони заслужили згідно закону.

Наступна річ – це мотивація. Цих 30 тисяч, ми це відчуваємо на собі, що вносять зміни в діюче законодавство, все-таки тут дуже важливо усвідомлювати, що це важливий мотиваційний момент для підтримки родин військовослужбовців. Я усвідомлюю як колишній керівник також різних підрозділів системи МВС, що потрібно уникати зрівнялівки. Але треба пам'ятати, що ці хлопці сьогодні ризикують і на нулі, і ризикують, коли на бойових чергуваннях на інших територіях.

Я хочу також подякувати колегам по комітету. Ми  зробили, як на мене, дуже важливу річ, підготувавши проект Закону за реєстраційним номером 8313. Це дуже важливо, що всі демобілізовані із Збройних Сил, з інших військових формувань будуть мати законне право двомісячного  відпочинку з оплатою за рахунок коштів державного бюджету. Я дякую, Галина Миколаївна, вам і представникам центральних органів виконавчої влади, які прекрасно розуміють, що коштів немає, але їх потрібно шукати, бо ці люди зберігають мир і спокій і в тому числі дають нам можливість розвивати економіку і будувати наше майбутнє. Я думаю, що цей законопроект підтримають колеги в сесійній залі.

Дякую всім. І прошу до дискусії.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Михайло Михайлович.

Ганна Маляр підняла руку. Я тільки хочу проговорити, ми в Кабінеті Міністрів почали вже обговорювати, і пані Ганна, і пан Олександр Порхун, ми почали обговорювати, що статус УБД нам треба трансформувати. Не думаю, що УБД потрібно зараз отримувати, у нас є ветеран війни –  вже статус, про який пан Анатолій казав неодноразово. Нам потрібно зробити… це називається в Європі активна адміністративна послуга. Коли міністерство без того, щоб туди надходила людина, автоматично надає документи, які призводять до того, що всі в органах влади розуміють, що це людина є ветераном війни безпосередньо. І статус учасника бойових дій залишати лише для складних випадків, таких, які ми передбачили в законопроекті 7322, оцей місяць після війни, який прийнятий і підписаний вже Президентом. Тобто треба  подумати, як це модернізувати. У нас тут теж  є напрацювання в комітеті щодо цього, як трансформувати: демобілізований учасник бойових дій, військовослужбовець,  і як зробити так, щоб було зрозуміло, де людина в якому статусі і де з цих чотирьох китів, яка йому допомога, піклування з боку держави потрібне.

Будь ласка, панні Ганна, і будемо переходити далі.

МАЛЯР Г.В. Дещо хочу уточнити інформацію, щоб ми коректно рухалися далі. Тут прозвучало, що Міноборони не видає якісь довідки. Міноборони не видає довідки. Якщо ми говоримо про статус особи, де вона знаходиться, про людину, яка безвісти зникла або, наприклад, в полоні, ми відповідаємо на запити, запити ми направляємо в ГУР і в Генштаб, і інформація, яка надається від них, ми передаємо.

Що стосується осіб, які повернулися з полону, там зараз є питання по цій довідці. Відповідно до нової постанови Кабміну, цю довідку видають військові частини, командири, тобто не Міноборони, це важливо підкреслити.

Щодо 30 тисяч, прозвучала інформація, що не повинно бути зрівнялівки і тих, хто на передовій, і тих, хто на бойових чергуваннях. Значить, ті, що на бойових чергуваннях, якщо вони отримують бойове розпорядження, то вони отримують гроші. Йдеться лише про тилові кадри, які і не на чергуваннях знаходяться, і не на передовій, і щоб було зрозуміло, цей підхід, по-перше, це рішення уряду, ми всі знаємо, і доручення уряду було для всіх силових відомстві. По-друге, цей принцип справедливості транслювали взагалі-то військові, це для них було дуже важливо.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ганно, за уточнення. Хоча ми сьогодні займаємося саме проблемами ветеранів. Я просто, щоб ми не переходили до проблематики Міністерства оборони і Генштабу, сьогодні це справа пана Завітневича і його комітету.

Будь ласка, Елла Марленівна Лібанова. Будь ласка, пані Елла, дайте нам пораду.

ЛІБАНОВА Е.М. Шановні колеги, ви знаєте, що я виступаю доволі жорстко і трохи провокативно, тому, вибачте, якщо тон когось не влаштує.

Отже, після перемоги українське суспільство так або інакше може стикнутися з розмаїттям варіантів свого розвитку, обумовлених суспільною політикою щодо демобілізованих. Від максимального використання потенціалу цих людей для розбудови нової резильєнтної економіки, подолання корупції, розвитку місцевого самоврядування. Ви розумієте, що це, безумовно, найкращі перспективи не тільки для суспільства, а й для конкретних людей, і до загрози появи численних груп озброєних людей, які звикли до крові і не знайшли собі місце в цивільному житті. Зрозуміло, що такий розвиток неминуче спричиняє криміналізацію суспільства з усіма її наслідками. Але ми не може скидати цей ризик з наших прогнозів.

Хочу звернути увагу на низку, з моєї точки зору, ключових проблем соціальної адаптації демобілізованих. Вже говорили, що головний акцент має бути зроблений на їх адаптацію до мирного життя, бажано шляхом працевлаштування.

Друге. Соціально-психологічний супровід демобілізованих. З моєї точки зору, на відміну від матеріальної допомоги, він має бути необмеженим у часі, можливо навіть пожиттєвим, тому що ті люди, які прийдуть з фронту, є ризик, що у кожного з них є психологічна травма, навіть за відсутності контузії або поранення. Натомість матеріальна допомога має бути достатньо дієвою, але у більшості випадків не пожиттєвою, тобто надаватися впродовж дуже обмеженого певного часу.

Четверте. Усі види підтримки, безумовно, слід диференціювати відповідно до стану здоров'я демобілізованих, артикулювати дії стосовно жінок.

І що я б хотіла сказати. Мої консультації із соціальними психологами призводять до висновку, що характер психологічних травм та їх глибина є принципово різними серед професійних військових і серед мобілізованих. Глибшими, саме останні є найбільш травмованою групою, саме їхні травми мають комплексний характер. Саме їх система цінностей зазначає принаймні подвійних руйнувань: спочатку при мобілізації, коли вони вимушено відмовляються від довоєнного досвіду життя, і потім при переході від фронтового до цивільного життя.

Після демобілізації лише частина вояків повертатиметься до колишнього способу життя включно із колишнім місцем роботи і навіть колишньою професією, тому що даватиметься взнаки, зокрема, руйнування економіки, необхідність і розбудова на принципово інших засадах. Скоріше за все значну частину, якщо не більшість демобілізованих, доведеться перенавчати новим професіям. А їх пріоритетне працевлаштування потребуватиме надання певних пільг і, можливо, гарантій роботодавцям, гарантій не з боку держави, я не це маю на увазі, гарантій соціальних психологів, що ця людина не зірветься, якщо потрапить у якісь специфічні умови. І безперечно, тут потрібні детальні фінансово-економічні розрахунки, юридичне обґрунтування. Ми маємо визначити професії, на які демобілізовані погоджуватися, я маю на увазі і заробітки, і соціальний статус. Не впевнена, що затребуваність на ринку праці, скажімо, штукатурів або малярів матиме вирішальне значення.

Що стосується підприємництва, то можливості його поширення дуже сильно обмежені здатністю демобілізованих або навіть членів їх родин, хоча я не переконана, що члени родин у цьому випадку зіграють роль до такого роду діяльності. Не завжди отримання гранту матиме довгостроковий ефект. На жаль, часто бізнес вмирає після закінчення терміну дії грантової допомоги. Ми прекрасно знаємо так званий …(Не чути). У кращому випадку цей …(Не чути)  30 відсотків. У кращому!

Натомість величезна повага населення до ЗСУ переноситиметься бодай частково на кожного з вояків, що стане передумовою їх активного залучення до громадської діяльності, до політики тощо. Проте результати вивчення світового досвіду ставлення до ветеранів говорять про необхідність вже сьогодні розпочинати роботу по збереженню цієї поваги суспільства, зокрема шляхом уникнення ризиків суспільного розбрату. Адаптувати потрібно, ми маємо це зрозуміти, не тільки демобілізованих, ми маємо адаптувати все суспільство до співпраці з ним.

Величезною проблемою після війни неминуче стане житло. І дуже хочеться вже сьогодні пообіцяти безоплатне надання житла, принаймні на заміну зруйнованого. Але з огляду на масштаби руйнувань, знищення цілих міст, треба враховувати не тільки фінансові можливості, а й ризики виникнення упередженого ставлення до демобілізованих. Люди добрі, я дуже вас прошу, давайте пройдемо між Сціллою і Харібдою! Імовірно більш виваженим стане надання пільг по іпотечному кредитуванню, скажімо. Не просто ми надаємо безоплатне жило, ми надаємо можливість  побудувати  його, так, пільгові умови,  тут нема ніяких сумнівів. Можливо, варто зайнятися безкоштовним переобладнанням відповідно до потреб демобілізованих їхнього житла та/або транспортного засобу. Ну, грубо кажучи, машина в нього є, але її треба переобладнати, то давайте ми зробимо це безкоштовно і вирішимо хоча б частково цю проблему.

Це тільки один такий приклад, насправді ризики є і буде значно більше. І чи не головним завданням політики, передусім парламентарів, є своєчасне їх виявлення і мінімізація наслідків. Оскільки повернення вояків до цивільного життя вже розпочалося, попри всі його особливості  під час  воєнного стану, нагальною необхідністю видається налагодження комплексних їх обстежень, результатами яких стануть висновки не тільки лікарів та психологів, а і фахівців із різних  дотичних сфер діяльності. За умови забезпечення репрезентативності результати таких обстежень стануть підґрунтям для формування цілісної, системної політики щодо підтримки учасників бойових дій, не окремих програм окремих структур, хоч якими гарними вони б не були.

У цьому контексті, мені видається перспективним створення центрів соціалізації ветеранів війни, які об'єднуватимуть зусилля лікарів, соціальних психологів, фахівців із профорієнтації, маркетингу та локальних, підкреслюю, локальних ринків праці.

Від того, що ми з'ясуємо потреби, я не знаю, в газозварювальниках, на національному ринку праці, не факт, що така ж потреба буде, скажімо, в Куп'янську, на Куп'янському ринку праці, припустимо. Тому потрібні фахівці саме з цих ринків праці, педагогів, які навчатимуть новим знанням та навичкам, затребуваним у повоєнному суспільстві, зокрема на повоєнному ринку праці, в поєднанні з профорієнтацією.

І функцією таких центрів має стати, зокрема періодична перевірка психоемоційного стану демобілізованих, підтвердження їхньої здатності працювати в конкретних умовах, включно із тими,  що передбачають  високе напруження.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Елло.

Зразу прошу у вас дозволу, так, як ми робили і по наших попередніх зустрічах. Чи зможемо ми зробити ваш виступ у печатному (друкованому) вигляді? І, може, зробити витяг з відео аж до того, щоб ми розповсюдили це і по всіх народних депутатах, і по всьому суспільству. Ви абсолютно праві, що нам адаптувати потрібно не тільки військового, але і все суспільство, це може навіть важливіше для адаптації військового ніж якісь інші дії. Дякую за поради. Багато чого ми запишемо і від комітету, але хочемо, щоб це слухали і цоввки, і всі.

До слова запрошується Тимошенко Юлія Володимирівна – народний депутат України, голова фракції "Батьківщина".

Будь ласка, Юлія Володимирівна.

ТИМОШЕНКО Ю.В. Доброго дня, шановні учасники круглого столу! Я хочу подякувати всім представникам міністерства, комітету за фундаментально відпрацьовані пропозиції. Дійсно, вражає такий масштабний підхід до цього, і це є дуже правильно. Я  хотіла б в ці 5 хвилин вкласти декілька просто відокремлених пропозицій.

Перше. Саме слухання у нас називається "Інструменти соціальної підтримки ветеранів-учасників бойових дій у післявоєнний період". Мені здається, що ми не можемо ставити з вами так питання: у післявоєнний період. Тому що вже зараз, ви знаєте, по стану здоров'я є дуже багато демобілізованих і їм сьогодні нема куди піти, нема де отримати консультації, де отримати поради, де включитися в реальне життя, де отримати житло, де роботу і так далі. Тому я б тут трішечки цю назву переформатувала і "ветерани-учасники бойових дій" поставила би крапку.

Друге, що дуже важливо. Ми не можемо брати два статуси, як щойно запропонувала пані Галина. Можливо, в цьому є раціо, ну,давайте над цим ще раз подумаємо: учасники бойових дій і ветерани. Справа в тому, що ми не можемо ділити людей, ті, хто приймали участь у воєнних діях, на якісь категорії, у нас мусить бути до них рівний підхід. Я думаю, що тут була би розумна уніфікація. І учасник бойових дій – це дуже влучна назва, яка дає можливість чітко визначити статус людини.

Крім того, я думаю, починати нам треба з того, про що сказав Михайло Михайлович, це дуже легке, абсолютно вільне і швидке отримання учасниками бойових дій цього статусу. Давайте почнемо з простого, давайте так, щоб вони статус отримали негайно, як вони звернулися. І ще доспростимо. І так комітет разом з урядом багато зробили для того, щоби спростити отримання цього статусу. Повірте мені, ми спілкуємося з ними дуже часто, з учасниками бойових дій, не можуть вони так легко отримати цей статус, треба спрощувати.

Далі, що важливо. Нам треба з вами негайно відпрацювати всі закони, підзаконні акти для спрощення отримання інвалідності. Ви собі уявити не можете, які люди проходять складні бюрократичні етапи, щоби отримати інвалідність. Цього не можна допускати. Давайте  навіть закон зробимо про те, як ці процедури мусять виглядати, тому що просто куча кіл пекла, які вони не можуть пройти. Тому тут вже турботу про них.

Далі, що важливо. Вони сьогодні вже приходять з війни і вони сьогодні без роботи. Дуже добрі пропозиції про створення спеціальних центрів, це все треба робити, робити негайно. Але поки давайте візьмемо наші центри зайнятості, які є, і хай це буде тією точкою, куди прийде людина, яка вийшла з війни, і там зараз вдосконалити всю інфраструктуру допомоги людині.

І зразу хочу сказати, що перше, що треба було би зробити, так би, наприклад, як діяла наша команда. Ми би для учасників бойових дій зробили абсолютно спеціальну процедуру отримання допомоги по безробіттю, пособие по безробіттю, в достатньо вагомому обсязі. І так, щоби день в день: людина прийшла, є документи про демобілізацію – зразу ж негайно отримала практично цю допомогу по безробіттю. Це могло би зараз бути дуже швидкою допомогою.

Далі, те, що стосується житла. Це перше надважливе питання, тобто перше серед перших. Мова йде про те, що треба зараз, мені здається, створювати інститут, коли держава проплачує оренду за житло. Там у кого немає житла, поставити людину в чергу. В той час, коли у людини і так психологічна травма, і він повернувся в цей світ вже, який відрізняється від того, де він жив останній рік, потрібно, щоб зразу можна було орендувати житло. На ринку оренди житла сьогодні безліч пропозицій достатньо дешевих, негайно це треба робити, оренду житла оплатити.

Далі, що є важливим. Якщо ми говоримо вже тепер про роботу, тут у нас мусить бути декілька акцентованих напрямків.

Перше. Ми всі віддаємо собі звіт, що наша армія навіть після завершення війни мусить бути набагато сильнішою, набагато більш професійною ніж вона була до війни. Тобто мова йде про те, що нам фінанси і в саму армію після війни треба буде закладати в зовсім  іншому обсязі, і, можливо, багато людей, які були на війні, залишаться професійними військовими.

Крім того, в цьому секторі –  тероборона. Я думаю, що так, як і в тих країнах, у яких постійно є загроза від таких безумних сусідів, нам потрібно тероборону інституціалізовувати і робити її зовсім іншою для мирного часу ніж вона є сьогодні. І це теж мусять бути робочі місця.

Наступне. Я би звернула увагу уряду на такий напрямок адаптації наших учасників бойових дій, як сімейне фермерство. Це вирішує зразу чотири питання.

Перше – це житло. У нас у сільській місцевості кинуто безліч сільських будинків, які потребують мінімального ремонту, але люди можуть в'їхати і зразу жити, реально зразу жити.

Друге – це зайнятість. Тому що, якщо ми планово для такої фермерської родини, для такого сімейного бізнесу виділимо землю, не так, як це було після 14-го року, коли використовували просто можливості ветеранів-учасників бойових дій, давали землю, а потім перекуповували і на цьому крапка, а саме реально дати можливість заробляти на землі. Це дуже важливо, це і психологічна реабілітація теж.

Третє питання, яке тут вирішується, - це питання, по суті, сімейності зайнятості. Тому що сімейна ферма – це є сімейна зайнятість. І крім того, Організація Об'єднаних Націй має на 10 років програму підтримки сімейного фермерства. Ми могли би отримати дуже серйозну фінансову підтримку в тому напрямку. І тут же зразу навчання, яке строго вже спеціалізоване щодо аграрного виробництва, і це, безумовно, можливість також забезпечити країну необхідними продуктами харчування і валовим внутрішнім продуктом, тому що там треба закладати переробку. Я думаю, цей напрямок настільки перспективний, що його треба просто глибоко продумати, структурувати і розвивати.

 І ще дві речі, про які я, можливо, останні хочу сказати. Це, безумовно, безкоштовне навчання. І не треба говорити людині, куди їй іти – штукатуром, муляром чи кимось іншим. Просто прийміть універсальну норму: безкоштовне навчання без будь-яких додаткових іспитів, співбесід, хай людина вибирає і йде туди, як для учасника бойових дій, так і для дітей його родини, тому що це підтримка родини.

Наступне, безкоштовна охорона здоров'я, вся система допомоги для ветерана і для родини абсолютно чітко безкоштовно, включаючи ліки і все інше.

І окрема тема, зверніть увагу на протезування. Протезування сьогодні не може йти так, як воно йде в Україні, коли закуповуються найдешевші протези. Ми просто дуже багато з лікарями спілкуємося, з головними лікарями, ці протези от можуть служити рік, два, а потім людину треба перепротезовувати, купують дуже дешеві протези. Я вважаю, що як мінімум уряд мусить чітко визначити, які протези закуповувати за державний кошт. Вони мусять бути найякіснішими, які є в світі, а не та рухлядь, яку ми бачили в лікарнях і які розвалюються в руках – китайські вироби, які не здатні служити. Я думаю, це теж дуже важливо, про що треба зараз говорити.

І останнє. Дорогі друзі, нам треба створити такі умови, щоби підприємці, роботодавці бігали за учасниками бойових дій, за ветеранами і залучали їх для роботи. І тому я пропоную, якщо підприємство бере на роботу людину, яка є учасником бойових дій, треба як мінімум знімати податок на фонд заробітної плати конкретно для цієї людини.

Наступне. Якщо створюється підприємство, де не менше 70 відсотків працюючих – це ветерани-учасники бойових дій, звільняти їх, поки працюють ці ветерани, на весь час від будь-яких податків. Це дешевше буде, ніж давати гранти, перегранти. Ну, от я подивилася, грант на одну людину – 25 тисяч гривень на розвиток бізнесу, 625 доларів. Ми що жартуємо? Який бізнес можна створити? Але тим бізнесменам, роботодавцям, які реально можуть робити бізнес, дайте пільги податкові, щоб вони шукали цих учасників бойових дій і залучали їх на підприємства. Але поставте наступні речі. Перше – це мінімальна, умовно кажучи, мінімальна заробітна плата, менше якої платити не можна, якщо ти реально без податків працюєш. І хай це буде, наприклад, на сьогодні 30 тисяч гривень. І хай шукають таких людей і дають їм таку заробітну плату.

А наступне, що я думаю, можливо, було би зробити – це також в залежності від кількості вже абсолютної, не відносної, залучення працюючих ветеранів бойових дій давати і розмір кредиту, і відсоткові ставки по... на бізнес, на розвиток бізнесу, і відсоткові ставки по цьому кредиту хай сплачує держава. Це абсолютно пільгові кредити і безперешкодні для отримання.

Для того, щоб це були не безглузді бізнес-плани і не якісь абсолютно нерентабельні виробництва, я би всю банківську систему залучила до акумуляції правильних...

ГОЛОВУЮЧА. Пані Юлія, я вам вже дала два часу на виступ, з повагою до вашого політичного бекграунду.

ТИМОШЕНКО Ю.В. Я думаю, що ми всі мусимо думати про дієві, конкретні, реальні речі, які дадуть щодня результат тим людям, які врятували наше життя, наших дітей життя і нашу Україну. Наша команда готова співпрацювати, готувати подібні законопроекти.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Юлія Володимирівна.

І за останнє, за готовність до нормативно-правових актів. Я думаю, що 8318 – це законопроект, який разом з Михайлом Михайловичем, з вашим членом вашої команди, ми відпрацювали. Я думаю, що це гарний початок і щодо єдності політичних сил також. Я думаю, що ми тут всі маємо об'єднатися.

Дякую за слушні поради. У назві ми поставимо крапку перед словами "у післявійськовий період". Ви абсолютно слушно тут підмітили, ставимо крапку. Учасника бойових дій –  думаємо, як уніфікувати. Робимо тоді не ветеранів, а всіх учасниками бойових дій, але тоді треба спрощувати механізм отримання УБД для тих, хто після 24 лютого... Тут треба думати з Міністерством оборони, з пані Ганною і з паном Порхуном ще треба тут подумати, як це зробити. Але, якщо у вас є пропозиції в нормативно-правові акти, закони вносити, не тільки в 413 Постанову, але через закон це врегулювати, це було б добре. Там треба робити інвентаризацію великої купи законів для того, щоб це уніфікувати. Дуже добра пропозиція.

Спрощення отримання інвалідності. У нас є тут присутній пан Комаріда має бути, Олександр, і Машкевич Олександра. В будь-якому випадку з МОЗом ми йдемо по цьому шляху. Ми затвердили в Україні міжнародний класифікатор функціоналу, його перекладено на українську мову, і переклад українською мовою затверджено ВООЗ. Бо міжнародний класифікатор функціоналу є воозівською власністю, власне, і ми його впроваджуємо. І Міністерство охорони здоров'я думало, що буде цю реформу робити після війни, але ми з  паном Ляшком Віктором розмовляли щодо цього неодноразово, ми почали це зараз робити. Ми мусимо відійти від старої системи МСЕКів і перейти до того, що у нас лікар первинної допомоги, плюс підключення лікарів інших мусять надавати такий, що він втратив, в залежності від втрати функціоналу мусять йти допоміжні засоби реабілітації найвище.

Ми зробили, ми забрали вже із законодавства і впровадили стандарти ISO 999, які, власне, дають можливість сьогодні уряду закуповувати допоміжні засоби реалізації найкращої того, чого досягнула цивілізація. Справа тільки в грошах, як нам знайти засоби для того, щоб закуповувати для всіх. Але ви абсолютно праві про те, що проблеми ще існують. Особливо я хочу наголосити, що є проблема між нормативкою, яку ми зробили, закони, навіть вже є постанови Кабінету Міністрів, але ще не завжди спрацьовують мультидисциплінарні команди і  відповідні допоміжні засоби реабілітації на практиці. Може, там у 40-50 відсотках спрацьовують, але є купа випадків, коли це ще не працює, нам потрібно над цим працювати разом з виконавчою гілкою влади. Дякую за слушні пропозиції і щодо зайнятості, я думаю, що ми це все врахуємо. Я думаю, що, зокрема, пані Бережна про це доповідала, що там багато чого враховано.

До речі, Елла Лібанова дуже слушно сказала, що 30 відсотків. Ми взагалі рахували, що 20 відсотків тільки залишиться у бізнесі після надання грантової допомоги, але це теж високий відсоток. Оцей відсоток, він свідчить про готовність суспільства взагалі йти у підприємництво. Я думаю, що у нас до 20 відсотків населення сьогодні готові брати на себе відповідальність, як правильно сказала Тетяна Бережна, за себе, за свої родини, за найманих працівників, які будуть працювати в такому бізнесі.

І не можу не сказати, пані Юлія, підтримайте мій законопроект щодо домогосподарств. Свобода економічної діяльності для домогосподарства без реєстрації якоїсь, там ФОПів чи якогось чогось. Обговоримо, які види діяльності домогосподарства родина може робити без реєстрації на підставі складання дуже спрощеної декларації годувальника такого домогосподарства. Нам теж треба подумати, як спростити і тут максимально всі процедури держави менше, ми на це готові йти. І дякую за готовність підставити плече.

Так, далі у нас порядок денний, десь я заговорилась, заслухалась. Далі у нас Вітренко Андрій Олександрович – заступник міністра освіти й науки.

Будь ласка, освіта.

ВІТРЕНКО А.О. Дякую.

Шановна Галина Миколаївна, шановні народні депутати, шановні колеги! Міністерство освіти й науки визначило роботу з ветеранами одним із пріоритетних своїх напрямів. Ми свідомі того, що освіта буде відігравати у післявоєнному відновленні величезну роль. І тому я хотів би, враховуючи, у мене дуже розлога презентація, там на 15 слайдів, але я хотів би доповісти, що ми вже зробили і які, скажімо так, механізми і методи покращення ситуації роботи з ветеранами ми вбачаємо і свої пропозиції, які ми подали в стратегію реінтеграції ветеранів і переходу від військового життя до цивільного.

Відповідно, що зроблено Міністерством освіти й науки України станом на сьогодні.

Перше. Ми розробили механізм і структурно-логічну схему, яку ми пропонували в стратегію щодо переходу від військової служби до цивільного життя, яку ми коротко назвали професійною адаптацією ветеранів. Відповідно ця стратегія, ця структурна схема і механізми, вони повністю накладаються на сучасну систему освіти з урахуванням міжнародних європейських тенденцій і тенденцій євроінтеграції.

Якщо дуже коротко, я можу цю презентацію свою закинути в спільний чат для того, щоб всі учасники мали можливість з нею ознайомитися.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Кидайте.

ВІТРЕНКО А.О. Дякую. Після виступу обов'язково це зроблю.

Далі. Як правильно Галина Миколаївна вже озвучила, ми дали змогу у кваліфікаційних центрах Національного агентства кваліфікації визнавати або підтверджувати кваліфікацію без проходу там довгого терміну навчання.

Що стосується професійно-технічної освіти. Відповідно до змін до законодавства, дякуючи народним депутатам, є можливість безоплатного здобуття другої робітничої професії в закладах професійно-технічної освіти.

По закладах вищої освіти. Для осіб учасників бойових дій, для осіб, які мають інвалідність внаслідок участі у бойових діях, до закладів вищої освіти здійснюється без національного мультипредметного тесту або в майбутньому без ЗНО, лише за результатами співбесіди. Окремо хочу сказати, що всі ці категорії осіб мають право на безоплатне навчання, всередині квоти №1, пільгової квоти №1.

Далі. Кабінет Міністрів прийняв Постанову 1224, якою посилив соціальний захист старшокурсників, тобто дітей, які навчалися на контрактній формі навчання, це з другого курсу і старші, і діти учасників бойових дій, діти загиблих Героїв України, вони переведені на державне замовлення. І станом на сьогодні кількість переведених дітей цієї категорії становить 2 тисячі 539 осіб.

Крім того, ми хочемо звернути особливу увагу та піднімаємо окремий пласт професійної адаптації осіб з ампутованими кінцівками та з важкими травмами опорно-рухового апарату. Для цього ми розробили цілу стратегію та чотири напрями професійної адаптації.

Що стосується, як вже сказав Олександр Володимирович, у сфері середньої освіти. У сфері середньої освіти ми спільно розробили програму  для того, щоб захист України та національно-патріотичне виховання викладалося саме ветеранами, які мають цей такий важливий досвід для того, щоб виховувати наших діточок. Це, що зроблено станом на сьогодні.

І що стосується наших пропозицій, які ми надавали до стратегії. Ми просимо, скажімо так, підтримки і рекомендували б створити отакі державні центри, центри державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, членів їх сімей, членів сімей загиблих, померлих ветеранів війни. Ми готові для цього надати і наші заклади вищої освіти та інші наші заклади, які функціонують в системі Міністерства освіти і науки України.

Окремо рекомендуємо іншим органам державної влади, там центральним органам виконавчої влади, які мають свої заклади освіти, розробити спеціалізовані короткострокові програми терміном від 1 до 2 років, це освітні та освітньо-професійні програми за різними спеціальностями і професіями, які затребувані на регіональному ринку праці.

Далі. Хотіли б запропонувати опрацювати питання визнання на ринку праці військових спеціальностей ветеранів, які відповідають перелікам галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів освіти і які затверджені постановою Кабінету Міністрів.

І знову ж таки сприяти залишенню на військовій службі за бажанням осіб з інвалідністю, придатних до виконання на військових посадах обов'язків, які можуть бути заміщені такими особами.

Доповідь закінчив. Дякую за увагу. Готовий до запитань.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Андрію. По-військовому ви так. Дякую за роботу, за добру роботу. Дякую за пріоритезацію проблематики ветеранів у Міністерстві освіти.

І у мене прохання до вас і до Міністерства економіки разом переглянути Закон про державне замовлення. Ви знаєте, що він лежить, ну, його треба вже, мабуть, що поховати цей закон і написати новий, і використати там метод Форсайту для того, щоб у Законі про державне замовлення було розуміння, які галузі Міністерство економіки разом з вами буде вважати основними на майбутнє. Я не думаю, що ви зможете якось планувати, що відбувалося у нас до війни і на базі цієї аналітики зробити якісь тренди, що буде в майбутньому. Я думаю, що ви мусите, може і не зовсім з нуля, але все ж таки підійти до того, які галузі ми хочемо розвивати, форсайтити, по яких Міністерство економіки має зробити програму державної підтримки саме цих галузей і підтримувати додатково, в тому числі і фахівців-педагогів, і викладачів у вишах, які будуть саме ці форсайтні професії викладати, от тоді у нас буде Закон про державне замовлення, який скрізно буде направлений на те, щоб ми отримували тих фахівців, яких чекає економіка, чекає і з допомогою. Такий план, будь ласка, побудуйте, було б дуже добре, щоб ви це зробили. Дякую за вашу роботу.

ВІТРЕНКО А.О. Дякую, Галина Миколаївна. Врахуємо обов'язково.

ГОЛОВУЮЧА. Бідний Матвій Вікторович – заступник міністра молоді та спорту України. Будь ласка.

БІДНИЙ М.В. Доброго дня, Галино Миколаївно! Доброго дня, колеги! Дякую за можливість представити позицію і роботу нашого міністерства в цьому напрямку, тим більше, що зазвичай наше міністерство лишається поза увагою, вважаючи, що воно розвиває якийсь вузький специфічний напрямок державної політики.

Мені дуже сподобалися слова Елли Марленівни  про те, що той потенціал, який несуть в собі, той досвід, який приносять учасники бойових дій, в разі його невикористання він стає загрозою. І, власне, саме ті напрямки державної політики, якими опікується наше міністерство, вони дають можливість реалізувати такий потенціал. А саме я говорю про напрямок такий, як, звісно, це спорт, який поєднує спорт вищих досягнень, це медалі, досягнення, самореалізація, спорт масовий, як елемент здорового способу життя, активного, змістовного дозвілля, який є альтернативою, самі розумієте чому, в людей, у яких є якийсь там синдром, пов'язаний з депресією і з якимись психологічними вадами. Це молодіжна політика, тому що більшість людей, велика кількість людей, велика кількість наших героїв – це є люди молоді, і, звісно, національно-патріотичне виховання –  це те, де загалом люди, які зараз наші герої, ми потребуємо їх задля того, щоб вони були взірцями для нашого підростаючого покоління та й для всіх нас зрештою.

І тут хочу сказати також, що ми вже робимо, ми активно співпрацюючи, в активній співпраці з Міністерством у справі ветеранів, долучаємося до процесу підготовки наших ветеранів у таких  спеціалізованих змаганнях, як Invictus Games, Warrior Games. Це такі івенти, які прославляють наших військових, прославляють їх спортивні здобутки, дозволяють їм також отримати, можливо, якесь нове життя, нову форму реалізації і також дають приклад для багатьох інших.

Ми розробляємо програми і працюємо над тим, щоб забезпечити їм підготовку  на наших спортивних базах, на базі Національного спорткомплексу "Олімпійський", у Львові, на тих закладах спортивної інфраструктури, об'єктах спортивної інфраструктури, що в нас є, що перебувають в нашому  підпорядкуванні.

Також щодо спорту масового, то у нас є такий підрозділ "Спорт для всіх", який має представництво у всіх регіонах, він сьогодні активно проводить заходи по залученню людей  до активного дозвілля, до оздоровчої рухової активності. І тут це теж окремий напрямок нашої роботи, ми адресно і предметно продзвонюємо і запрошуємо наших ветеранів на наші заходи. І тут теж у нас є такий, це дорога із зворотнім зв'язком. Ми даємо їм соціальну адаптацію, можливість проявити себе,  поспілкуватися  в невимушених таких умовах і атмосфери такого дружнього спортивного змагання. А вони в свою чергу надають приклад тим людям, що просто приходять на ці заходи, там дуже багато молоді і дуже багато дітей, і вони зазвичай завжди стають об'єктом такої суцільної уваги, позитивної такої, дружньої. І це дуже гарний вплив має на всіх учасників таких заходів.

Також ми окремо проводимо заходи окремі для ветеранської спільноти, вже теж  не буду зараз заглиблюватись, я думаю, що окремо можемо надати ті матеріали і фотоматеріали, як це проходило. За підтримки міністерства сьогодні і підтримки великого бізнесу, зокрема компанії "Нова пошта", нами відкрито сьогодні два реабілітаційні кабінети в військових госпіталях, де розташоване новітнє обладнання для фізичної реабілітації, зокрема для осіб з ампутацією, з ураженнями  нервово-м'язовго зв'язку, там спеціальне новітнє обладнання, і ми сьогодні відпрацьовуємо там теж нові методики фізичної реабілітації.

І хочу зауважити, до речі, що спорт осіб з інвалідністю, який сьогодні у нас дуже гано розвинутий, він теж має в собі дуже багато того напрацьованого досвіду, який сьогодні можна використовувати і треба використовувати для роботи з учасниками бойових дій, які отримали ураження опорно-рухового апарату.

Щодо національно-патріотичного виховання, то тут у нас безліч заходів, які сьогодні ми переформатуємо і переорієнтовуємо для того, щоб залучити до них як для початку у тих... в якості тих, що навчаються, набувають нові знання,  так і ми розраховуємо на те, що і більшість з них вже працює в якості тих, хто навчає, хто дає приклад, хто проводить ті заходи.

Ми теж надали свої пропозиції до стратегії, тож, колеги, прошу, ми хочемо і будемо долучатися до цієї роботи. І в нашому міністерстві ми бачимо величезний потенціал щодо того, щоб працювати в цьому напрямку.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Андрію, за вашу роботу, роботу вашого міністерства.

А можете ви ще з Мінкультури попрацювати для того, щоб висвітлити особисті історії людей, які ветерани реалізувалися в спорті, але щоб суспільство більше про них знало? От дуже хочеться, ви ж теж кажете, що вас там не залучають, хотілося б вас залучати максимально до всіх процесів. Ви так само, як і Міністерство культури, несете для нашої нації наш моральний дух, ну, навіть не можу сказати, що підтримуєте, я думаю, що ми тут самі підтримуємо, але висвітлити те, що є в нашій нації, має ваше міністерство дуже чітко. Бо спортсмени, паралімпіада – це все...

БІДНИЙ М.В.  Да, ми, вже це робимо, у  нас на сьогодні, на жаль, вже більше 200 загиблих спортсменів наших, це тих, хто члени національних збірних команд наших. І всі історії, ну, переважно, звісно, ми віддаємо шану тим, хто загинув, ми розповідаємо їх життєвий шлях, яким чином...

ГОЛОВУЮЧА. Я знаю, що ви ведете це на сайті на своєму...  

БІДНИЙ М.В. Да,  проект "Янголи спорту", да.

ГОЛОВУЮЧА. Але подивіться більше про активні способи, тому що сайт з цифровізацією з нашою, він потрохи... Або телеграм-канал якийсь, може, якийсь проактивний...

БІДНИЙ М.В.  Фейсбук і телеграм-канал, він залучений у нас теж.

ГОЛОВУЮЧА. Доносити інформацію до людей. Дякую вам за те, що ви це робите. Дякую.

Степаненко Олена Анатоліївна – експерт Конфедерації роботодавців України, роботодавці.

Будь ласка, пані Олена.

СТЕПАНЕНКО О.А. Доброго дня, шановні колеги, шановна Галино Миколаївно, шановні учасники слухань! Дуже своєчасне слухання, і дякую за те формулювання, що інструменти суспільної саме підтримки. Бо для нас як Конфедерації роботодавців, яку я зараз представляю, це дуже важливо, щоб і нас враховували не тільки при напрацюванні стратегії, концепції і програм, але роботодавці мають бути і активними учасниками реалізації цих стратегій щодо адаптації ветеранів до мирного життя.

Але я хочу звернути увагу, привернути, точніше, увагу більше до тієї категорії ветеранів, які, на жаль, зараз через війну отримали інвалідність. Чому це питання дуже актуальне, тому що  вже більше 30 років ми живемо в законодавстві, яке передбачає квотування. Наскільки воно ефективне, всі ви знаєте, що за даними 2020 року тільки кожна третя особа була інтегрована, особа з інвалідністю, на ринку праці. Тому це дуже важливо, щоб зараз оця система інтеграції осіб з інвалідністю, зокрема  ветеранів, система сприяння зайнятості людям з інвалідністю, працівникам з інвалідністю була якось модернізована і інтегрована саме відповідно до викликів сьогодення. Для цього дійсно потрібно, я погоджуюсь, вносити зміни до трудового законодавства, щоб була мотивація роботодавця брати на роботу людину з інвалідністю. Стимул є, але потрібна мотивація.

До речі, оці відсотки, вони для бізнесу у нас обов'язкові квоти, але для органів державної влади вони відсутні.  І  дуже позитивна зараз, я думаю, оця пропозиція і Мінекономіки про відсотки, розміри їх потрібно думати, але те, що державна публічна служба має мати такі ж квоти, це дуже важливо, я думаю, що це має бути підтримана така пропозиція.

Цікавий досвід Європейського Союзу щодо цих квот. Там квоти є від 2 до 6 відсотків, тобто це такі питання, які можуть обговорюватись дійсно. Але досвід, наприклад, Бельгії цікавий, там у приватних підприємців обов'язкових квот немає, але публічна служба має 2,5 відсотка.

І крім того, у Конфедерації роботодавців ще є така пропозиція розглянути дійсно можливість визначати відсотки на місцевому рівні, органи місцевого самоврядування, бо саме вони знають свій ринок праці, вони знають, скільки в територіальній громаді осіб, які потребують працевлаштування, ці особи.  І можливо, це теж потрібно розглянути, дати якісь повноваження органам місцевого самоврядування щодо встановлення квот для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Я хочу сказати, що Конфедерація роботодавців не стоїть осторонь, і ми зараз разом з Міжнародною організацією праці готуємо такі рекомендації, практичний порадник для роботодавців, як правильно без порушення законодавства, без порушення прав осіб з інвалідністю дати об'яву, оголошення про прийом на роботу, як провести співбесіду, як адаптувати трудовий колектив, щоб забезпечити умови для роботи працівника з інвалідністю з врахуванням доступності, інклюзивності для того, щоб людина, коли буде працювати в колективі, не зазнавала до себе або таких поверхніх якихось, дискримінаційних навіть висловів. І для цього потрібно готувати, і це, ми вважаємо, така суспільно значима робота і з роботодавцями, і з трудовими колективами. Тому ця співпраця буде зроблена.

І крім того, в рамках цього проекту ми напрацьовуємо таку цифрову платформу, на якій буде зібрано кращий міжнародний досвід щодо працевлаштування осіб з інвалідністю і супроводу їх роботи подальшої щодо укладення трудових договорів. Крім того, там будуть зібрані кращі працевлаштування і забезпечення роботою осіб з інвалідністю.

Крім того, я хочу сказати, що Конфедерація роботодавців та Інститут професійних кваліфікацій вже створена платформа, вона називається "Світ професій". На ній можна знайти інформацію і про професію, і про характеристики цієї професії. І закінчуючи, там є відео, навчальні дисципліна, навчальні матеріали щодо кожної професії. Тому цим можуть скористатися, як громадські організації ветеранів, няні, ментори, ті, хто супроводжують для того, щоб навіть для себе зрозуміти, що попередньо пропонувати тому ж ветерану або особі з інвалідністю.

І тому я хочу сказати, що, так, держава робить вже певні кроки на шляху, прийнятий закон щодо системи переходу від військової кар'єри до цивільного життя, прийнята 432 Постанова Кабінету Міністрів, у якій затверджено порядок і умови забезпечення соціальної і професійної адаптації осіб. Але все ж таки, ще раз наголошую, що дуже важливо, щоб до цієї роботи залучалися організації роботодавців. Бо в кінцевому підсумку бенефіціарами цих всіх законодавчих напрацювань і змін є сам працівник, ветеран, особа з інвалідністю і роботодавець. І якщо вся ця синергія буде об'єднана, тоді людина буде економічно незалежна, у неї буде гідна робота і все буде добре з точки зору реалізації цієї людини у суспільстві. Бо ми всі разом впевнені, що ми переможемо, і нам потрібно підтримати цих людей.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Олено. Дякую.

Я прошу долучитися вас до роботи над законопроектом 5344-д. Він внесений був колись Кабінетом Міністрів України, але до нього було три альтернативних і пані Тимошенко, пані Королевської і мій. І відповідно на базі цих трьох ми створили, Сергій Гривко вів у нас цю роботу, ми створили разом з Міністерством соціальної політики на кращих the best practice, на кращих практиках, зокрема Польщі, ми зробили модель. Вона стоїть на порядку денному прийняття в першому читанні, там ще буде велика робота. Тому я прошу вас вже на цій посаді долучитися до цієї роботи, тим більше, що ви освічені у досвіді працевлаштування людей з інвалідністю за кордоном. Будемо вдячні за таку допомогу. Дякую від роботодавців.

Ми нарешті, але ми свідомо передаємо слово зараз Федоренку Юрію, це наш депутат Київської міської ради. Водночас він військовий, який воює, і він розуміє і політичні проблеми на рівні міста, і вже він входить в політраду "Слуга народу", до національного комітету стратегічних питань, і дуже цікаво послухати його фідбек. Ми багато розмовляли про те, що потрібно зробити для того, щоб ветеран був підхоплений у суспільстві, в цивільному житті і наскільки потрібно цивільні міністерства готувати. Дуже цікаво його зворотній зв'язок, хоча ми ще не всіх виступаючих пройшли, але на ті виступи, які були раніше.

Будь ласка, Юрій. Будь ласка. Він в сітці, так, він попереджає завжди, що він там майже на лінії фронту і тому він буває втрачає зв'язок. Але дуже цікаво, щоб ми отримали зв'язок безпосередньо людини, який є і депутатом міської ради. Якщо зараз він не буде виходити на зв'язок, то як тільки він буде з'являтися, у мене прохання, може, його набрати, десь попередити, я буду зупиняти тоді наступного виступаючого, щоб надати йому слово.

Івченко Андрій, юрист громадської організації "Правозахисний центр для військовослужбовців "Принцип". Я заздалегідь перепрошую, якщо Юра повернеться на зв'язок, то я буду вимушена, бо ми тут в цивільному житті, у нас більш сталий зв'язок ніж у нього.

Будь ласка, пане Андрію.

ІВЧЕНКО А. Вітаю, шановні учасники! Повністю погоджуюсь з вами, Галино Миколаївно, це не буде ніякої проблеми.

Отож правозахисний центр "Принцип" є громадською організацією, яка заснована в січні 2013 року адвокатом Масі Найємом та правозахисницею Любов'ю Галан.

Мета нашої роботи – це є захист прав військовослужбовців та ветеранів, із особливою увагою до бар'єрів та потреб поранених бійців, через довідку та адвокатів. Ми фокусуємо на даному етапі питання військовослужбовців, поки що вони не є ветеранами. Однак під час спілкування з нашими колегами та партнерами з інших організацій, зі своєї практики ми бачимо потребу в тому, щоб сфокусуватися на деяких речах. Ті рекомендації і проблемні питання, які відображатимуться в презентації надалі, де її можна буде показати на екрані для наших учасників.

ГОЛОВУЮЧА. Да, були б вдячні, якщо б ви надіслали, щоб ми учасникам розіслали.

ІВЧЕНКО А. Так, безперечно, надішлю після виступу.

Вони перебувають в такій своїй потребі сформувати міжвідомчу робочу групу, і дані питання поки що не стосуються законопроектів, які є на порядку денному в Комітеті соціальної політики, проте у майбутньому можуть стати доволі таким вирішенням гострих питань та актуальними законопроектами. Отож це коло проблемних питань та перспективних реформ, які будуть потребувати вирішення на законодавчому рівні в тому числі.

І я хотів би актуалізувати увагу на чотирьох таких питаннях, які ми виділили.

Перше. Це МСЕК та отримання одноразової грошової виплати у зв'язку з отриманням інвалідності. Як вже було озвучено раніше, що на сьогоднішній день процедура саме військовослужбовця, який отримав поранення, проходження ось цієї бюрократичної процедури доволі є важкою. І військовослужбовці та ветерани, які вже повертаються з війни, стикаючись з тим, вони дещо розчаровані, скажімо так, у поверненні своєму, оскільки стикаються в деяких випадках навіть із корупційними проявами, що є доволі-таки прикро. Це перший момент такий.

Наша організація пропонує наступний порядок вирішення даного питання. Це залучення громадських організацій до саме реформування служби медико-соціальної експертизи перш за все. Потрібно внести, як мінімум за оцінками уряду було підраховано, що зміни до 19 законів України і 39 постанов уряду та низки інших нормативно-правових актів.

Як вже ви, Галина Миколаївна, зазначали, що впроваджується саме міжнародна кваліфікація функціонування, з нашої точки зору ми розглядаємо те, що необхідно  її саме-таки вже затвердити і повноцінно підлаштувати під нинішні потреби. Оскільки надання тієї самої інвалідності сьогодні здійснюється за інструкцією, яка датована 2011 роком. І вона, скажімо, направлена на загальний обшир, а не конкретизовано під потреби і під травми, які отримують  наші захисники.

Наступним, на що б хотів звернути увагу, це є така проблема, як санаторно-курортне лікування, оскільки відбувається  дещо підміна понять, якщо дозволите так сказати. В тому контексті, що відвідини санаторію ветераном не є процесами реабілітації та не дозволяють особі, яка потребує фізичної та психологічної реабілітації, отримати її належним чином.

Окрім того, ми пропонуємо розробити на нормативному рівні положення щодо  ліцензування у сфері надання послуг психологів та психотерапевтів. Зокрема, уже проект таких пропозицій є від представників Veteran Hub, які готові долучитися повноцінно до цього питання.

Наступне, що б хотів зазначити…

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд, пане Андрію.

ІВЧЕНКО А. Це проблема того, що в законі про…  у змінах до Закону "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" щодо медичних оглядів все ж таки сформовано, уніфіковано медичні огляди як для військовослужбовців, так і для членів їх родин, що є різними категоріями людей. І ми бачимо з нашими партнерами, зокрема з українського центру охорони здоров'я, потребу в розділенні даних медичних оглядів і, скажімо так, розробку більш детальної процедури їх проведення.

І останнє, що я б хотів зазначити. Як зазначала пані Елла щодо автомобілів для військовослужбовців, які потрібно буде підлаштувати під потреби того чи іншого ветерана. Також актуальним є питання щодо житла, яке буде доступне для ветеранів, котрі отримали травми і мають порушення у, скажімо так, своєму, наприклад, рухово-опорному апараті чи інші проблеми.

Тому ось я б хотів виділити такі питання. І за потреби, з партнерами з інших громадських організацій долучитися до розробки нормативних актів, які в подальшому будуть прийняті як законопроекти і закони для регулювання даних питань.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Андрій.

Я зразу хочу звернутися до своїх колег із міністерств і відомств. ГО, от пан Андрій виступає, у нього дуже чітко чотири проблеми. Частина з них вже вирішена, частина ні, частина частково щось зроблено, щось ні. Я хочу всі чотири проблеми, щоб пана Андрія залучили безпосередньо у розробку програм нормативно-правових актів і законів ті, хто їх ведуть.

Перше. Щодо автівки і переобладнання життя. Я почну з цього з першого, тому що це тема нашого комітету. Переобладнання життя в результаті того, що людина втрачає якийсь свій функціонал, це проблема, яка в українському суспільстві не піднімалася. Ми її обговорювали дуже щільно з паном Малюською, бо це, мабуть, що стосується Міністерства юстиції зараз більше ніж когось іншого.

Я готова, щоб ми на базі нашого міністерства зробили нараду, я прошу вас прийняти участь і ваших фахівців підключити. Не дуже у нас, поки що, є розуміння системне, що ми мусимо змінити в тому числі в судовій практиці. Я думаю, що до цієї зустрічі потрібно пана Маслова залучити, це комітет наш правовий. Для того, щоб ми зрозуміли, що коли наноситься шкода життю та здоров'ю людини, то є виплати, які стосуються переобладнання життя, я це називаю. Пані Елла  назвала це переобладнання автівки, домівки і таке інше. Європа називає: переобладнання життя. Може, ми не зможемо там переобладнати весь громадський простір, але те, що стосується безпосередньо людини, яка користувалася раніше житлом, домівкою і не мала такої інвалідності, але хоче зараз користуватися і бути безбар'єрною, навіть якщо втрачено якийсь функціонал, це ми маємо зробити. Ми мусимо зрозуміти, що ми не доробляли за 30 років нашої незалежності. Тут взагалі ніхто не брався.

Що стосується МСЕКів. Я прошу колег з Міністерства охорони здоров'я залучати... взагалі залучити це ГО, відповідно до процедури отримання інвалідності вона буде зараз дуже стрімко змінюватися. Тим більше, що я вдячну МОЗ, що вони добралися і до ВЛК. Тому ця процедура мусить бути змінена максимально швидко. На неї скаржиться у нас, я не знаю, яка кількість людей скаржилася до Комітету з питань соціальної політики. Я прошу включитися терміново до цього і в рекомендаціях це відмітити окремо. Ті працівники секретаріату, хто це опрацьовують, я прошу це відмітити.

Часткова додаткова кваліфікація. Теж, Міністерство економічного розвитку, теж прошу у своє коло залучити громадську організацію пана Андрія. Він юрист там, але залучити взагалі ГО, тому що вони потужну мають і технічну допомогу в тому числі, яку ми мусимо використати для того, щоб створювати нові концепти, нові реформи.

Сан.-кур. ми зупинили. Це четверте. Сан.-кур. ми зупинили на час війни. І разом з Міністерством охорони здоров'я, з Міністерством соціальної політики ми будемо його зупиняти і після війни. Гроші з сан.-кур. перенаправлені повністю на реабілітацію, яка включена до протоколів, і окремо створений протокол для ПТСР. Теж це питання, я думаю, ви можете обговорити з МОЗ.

Це зворотній зв'язок на питання, які ви підняли.

Будь ласка, Латиш Вадим Анатолійович, 5 хвилин.

ЛАТИШ В.А. Доброго дня, шановна Галино Миколаївно, шановні народні депутати, учасники комітетських слухань! Хочу ще раз підкреслити нагальність і важливість обговорення сьогоднішньої теми – підтримка ветеранів. Дякуємо, Галино Миколаївно, за організацію заходу. Підтримуємо його ініціативу, це зараз дуже на часі. Адже ми розуміємо, що вже зараз потрібно створювати єдину ветеранську політику, яка б після повернення учасників бойових дій мала сучасний підхід у таких питаннях, як психологічна реабілітація, медична реабілітація та медичне забезпечення ветеранів, професійна адаптація та працевлашувтання, розв'язання житлових питань.

Вся ця система підтримки ветеранів, популяризація позитивного образу ветерану, достойне вшанування наших полеглих героїв на сьогоднішній день є формою відсічі російської навали. Це піднімає бойовий дух нашим захисникам та захисницям. Вони впевнені, що держава дбає про них і шанує їх подвиг.

На нашу думку, одним із головних, спричинених війною, викликів для українського суспільства є повноцінна адаптація ветеранів до цивільного життя. Державна політика щодо забезпечення прав та гарантій ветеранів повинна бути у ранзі державних пріоритетів.

Одним із пріоритетних інструментів підтримки повинен стати інструмент професійної адаптації ветерана. В післявоєнний час економіка буде відновлюватися шаленими темпами, тому виникає потреба у кваліфікаційних працівниках. І я маю на увазі не тільки працівників з вищою освітою, а і фахівців з професійно-технічною освітою, адже після воєнне відновлення держави потребує великої кількості саме таких фахівців. Наприклад, вже зараз є дефіцит професій як, такої як оператор портального крану. Напередодні я зустрічався з представниками робочих колективів портів Великої Одеси і вони зазначили, що існує така проблема. А всі розуміють, яку велику роль в підтримці економіки вже зараз відіграють порти Великої Одеси і яку велику роль в післявоєнному відновленні економіки України буде грати морська галузь, а ця професія оператор портального крану є базовою в цій галузі. Тому важливо розробити стратегію проведення професійної адаптації ветеранів, при тому ця стратегія, зауважу, має формувати індивідуальні плани професійної адаптації.

Ще одним важливим питанням є необхідність запустити ефективну систему супроводу ветеранів після їх звільнення. Треба вже сьогодні працювати над тим, щоб підготувати працівників у громадах, на місцях, які будуть гідно надавати соціальні послуги та супровід, необхідний для наших ветеранів та їх сімей, планувати роботи соціальних служб, які надають послуги ветеранам та членам їх сімей.

Вжиття заходів, зокрема спрямованих на визначення реальної кількості потенційних отримувачів цих соціальних послуг та розвиток ринку соціальних послуг відповідно до їх реальних потреб, визначення кількості надавачів соціальних послуг, планування роботи з розвитку і системи надання соціальних послуг для адаптації ветеранів та розроблення пропозицій щодо формування державної політики у цій сфері є вкрай важливим. Також вкрай важливим є оцінка якості соціальних послуг, наданих для адаптації ветеранам.

Галина Миколаївна, дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Вадиме. Дякую, що ви вчасно вклалися.

У мене прохання, більш конкретніше виступати для того, щоб ми могли робити конкретні кроки і конкретно їх контролювати. Нагадаю, що у Комітету з питань соціальної політики в цьому сенсі дві ролі:  законодавче, опрацювання законодавчих механізмів, далі виконавча влада це впроваджує, а ми контролюємо. Тобто у нас є функція контролювати, як Кабмін впроваджує ту чи іншу норму, і писати закони. От щоб ми концентрувалися, що ми робимо і як ми контролюємо, щоб ми дуже швидко впроваджували всі наші стратегії.

Йовдій Дмитро, я прямо чекаю, коли ви виступите, по-перше, по-друге, коли ми почнемо працювати разом саме з текстами законів.

Будь ласка, пан Дмитро.

ЙОВДІЙ Д.В. Добрий день, шановні колеги! Дякую, пані Галино, за можливість виступити. Я насправді дуже вдячний за те, що ви залучаєте до таких активностей саме практиків. Тому що саме практики, адвокати, правозахисники, дійсно, розуміють, що відбувається з точки зору захисту прав військовослужбовців. Тому, власне, дуже дякую вам.

І що хотілось би зазначити. В першу чергу ми маємо розуміти про те, що я завжди говорю це на кожному заході, що Україна зіштовхнулася з такими викликами, яких не було раніше, яких не було навіть в 2014 році. І коли ми говоримо про захист прав військовослужбовців і про захист прав ветеранів вже, які були військовослужбовцями або які є, і були, і є ними, то ми в першу чергу говоримо про суди. Ми на основі судових рішень можемо бачити, який стан справ у цій сфері. І що можна ось зараз, на сьогоднішній день, ми бачимо навіть фактичну відповідь Державної судової адміністрації, яка також на цих ресурсах ваших розміщена, щодо статистики судових рішень. І говорячи, наприклад, якщо в 2015 році було 500 судових рішень, пов'язаних з учасниками бойових дій, то на сьогоднішній день, то 2016 рік –  це вже 7 тисяч 800 рішень, 2020 рік – це вже було 40 тисяч рішень, 2021 рік –  це вже було 105...

ГОЛОВУЮЧА. Пане Дмитро, я вимушена, я попередила всіх, у нас підключився Федоренко Юрій. Будь ласка,  хочемо його послухати, і потім повернемося до вас. Я перепрошую дуже.

ЙОВДІЙ Д.В. Дякую.  Звичайно.

ГОЛОВУЮЧА. Юра, будь ласка, вітаю тебе! Юра, сказали, що підключився.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Мікрофон у мене виключений.

Друзі, щиро всіх вітаю! Радий вас бачити. Перепрошую за затримку, мені треба було просто здійснити маневр, щоб знайти зв'язок і нормально вийти.

Що стосується, я пропустив, зрозуміло, що теми, які ви вже обговорювали. Основні, на які хотів би звернути увагу станом на цю хвилину. Починаючи з проблемних – грошового утримання військовослужбовців. Я не розумію, де відбулася дискомунікація, що мається на увазі. Станом на сьогодні щодень військовослужбовці, які працюють в нулі, а також працюють в другій лінії, або ті, які, до прикладу, я на конкретному прикладі, от є чуваки, які відповідають за ремонт автотранспорту. Вони по більшій частині знаходяться в другій лінії, там знаходяться рембази і решта з тим. Але, коли танчик або беху десь підбивають, вони виходять безпосередньо в зону бойових дій на іншій броньованій машині для того, щоб витаскати цю машину і притягти на рембазу, поставити її на хід і далі віддати до підрозділу, щоб вона могла виконувати бойові завдання. Тобто вони також на нулі з'являються.

У зв'язку з тим, що міністерство не дало вичерпне  роз'яснення того, яким чином от зараз буде відбуватися нарахування заробітних плат, я вам маю сказати так, що у військах трошки є шумок, сильний шумок. Виключно це пов'язано з дискомунікацією, з тим, що немає чіткого роз'яснення, немає чіткої позиції. І скажу вам більше, що командири на місцях також зараз собі ламають голову і думають, що ж тим всім робити. Це перше.

Тому, якщо є така можливість, було б дуже добре прокомунікувати з Міністерством оборони для того, щоб, можливо, їхній прес-секретар розжував буквально все, для того, щоб хлопці, які знаходяться на фронті, а також…

ГОЛОВУЮЧА. У нас Ганна Маляр з нами, Юро, тому вона це почує, вони зроблять. Давай далі.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Супер. Щиро дякую.

Потім, дивіться, зараз дуже крута ініціатива, яка пов'язана з утворенням армії дронів, ми вже бачимо результат Міністерства оборони і цифрової трансформації по контрактуванню тих чи інших літальних апаратів, якими будуть наповнюватися війська. Утворення роти в механізованих бригадах, а  також окремі, саме ударних безпілотних авіаційних комплексів, з чим зараз  зіштовхнулися командири цих підрозділів.  Чому це важливо, тому що держава буде витрачати величезні зараз кошти, і це реально вже станом на сьогоднішній день суперефективним.

Виходить так, призвати людину, якщо вона не має військової спеціальності і раніше не служила, зараз яким чином відбувається? Людина йде до центру військового комплектування, після того направляється, місяць чи два проходить  навчання загальновійськової підготовки, і потім за  розподілом вона  буде кудись направлена. Немає жодної гарантії того, що вона попаде в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів, так само до того підрозділу, де вона потрібна. Тому що зараз комплектуються інші бригади і по дорозі її можуть забрати. Заборонили робити від бригад подання на конкретних осіб. Це перше.                 

Переведення з ТрО та ЗСУ. Це  дуже складна історія, зараз майже неможливо перевести з ЗСУ в ЗСУ  або з ТрО в ЗСУ. Але якщо комплектуються ці роти, можливо, було б саме для них зробити виключення. Що якщо командування тієї чи іншої бригади територіальної оборони або Збройних Сил України не заперечують по конкретному військовослужбовцю, що він буде переведений до такого підрозділу, то спростити процедуру переходу. Бо задача є, а людей звідкись треба взяти для виконання цих завдань. О'кей, мені пощастило, бо в мене був підготовлений підрозділ, і ми по наказу головкому перевелись повністю всі, бо показали свою ефективність, на мій погляд.

Тепер далі. Що стосується постачання…

ГОЛОВУЮЧА. Армія дронів –  взяли теж на помітку, але у нас зараз слухання щодо ветеранів. Можна тобі зараз концентрувати не тільки на ті проблеми, які ми там у комітеті обговорюємо, але що потрібно, щоб ми зробили після того, як вже військовий піде в цивільне життя. От ми зараз на цьому концентруємося.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Друзі, наша ця нарада, вона буде викладена в публічний доступ, чи можна казати, як є, все? Буде, так?

ГОЛОВУЮЧА. Ні, дивися, по-перше, вона йде не в онлайні. У зв'язку з тим, що у нас воєнний час, то ми викладаємо пост того, як проходить яка подія, і звісно, що ми... Може, ти потім мені особисто скажеш, якщо щось потрібно сказати.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Ні, дивіться, це загальна проблема, про яку потрібно говорити. І говорю з відкритим обличчям.

Власне, що відбувається? З 24 числа дуже швидко призвали всіх людей. Треба було збільшити штат, видати максимальну кількість зброї для того, щоб ми могли відстояти і утримати території. У цю хвилю попали люди різні, різні і по стану здоров'я, і по іншим ... (поставлю три крапки) своїм здібностям.

ГОЛОВУЮЧА. Частково придатних, да, ти про них кажеш?

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Та є частково придатні, які так воюють, що повністю придатні так не воюють. Ну, умовно, так, люди, в яких є певні обмеження щодо проходження військової служби.

Тепер виходить така тема, що є проблема по їхньому звільненню, по демобілізації в цілому і по їхньому звільненню, бо через ВЛК вони не списуються. Вони займають місця в штаті, а допризвати ми не можемо. І от умовно кажучи, у нас 20 відсотків, це за моїми оцінками, я можу помилятися, …(Не чути) це  люди, які просто станом на сьогоднішній день певним баластом і не дають можливості доукомплектуватися тими, які могли б виконувати поставлені бойові завдання. При всій повазі до кожного військовослужбовця.

Далі, що у нас буде відбуватися? Коли це питання вирішиться... Виходить так, що ті, хто і можуть, і думають, вони ефективно воюють. Війна – штука складна, є поранені, є загиблі і зрозуміло... Ті, які будуть демобілізовані, які не могли виконувати... Ті які були мобілізовані, не можуть бути військовослужбовцями по морально-ділових якостях, назву це так, вони зараз повернуться в цивільне життя. Повернуться в цивільне життя, де немає зараз роботи такої, як була до війни, об'єктивно. І питання в тому, а чим їх займати? Вони звикли до певного грошового утримання, яке було, вони звикли до того, що є повага до Збройних Сил України і до них особливе ставлення, і зараз ця вся категорія людей повернеться в цивільне життя, в цивільний сектор, де почнуть здобувати кошти на існування зрозуміло яким способом. Тобто тут треба подумати правоохоронній системі.

А що стосується в цілому інтеграції, ми маємо розуміти, що 90 відсотків, які повернуться з фронту, вони будуть потребувати морально-психологічної підтримки, інтеграції в цивільне суспільство. У нас в країні майже немає реабілітаційних центрів, ті, які є, або ті, які ми контрактуємо, об'єм їхній надзвичайно маленьких, які вони можуть прийняти особового складу як з числа поранених, які потенційно можуть повернутися на службу, так і з числа тих, після перемоги, яких треба буде інтегрувати  в цивільне суспільство. Про це вже потрібно говорити, думати, що ми можемо зробити ресурсами держави або що ми можемо зробити за рахунок наших міжнародних партнерів. Друзі, бо це буде проблема. Вже кожен бачив сусіда, який сидить на лавочці біля під'їзду, тримається за голову і каже, що є дві паралельні реальності: є війна, а є оце все. Тому це важливо.

Плюс додатково, це, можливо, жорстко, але. Військові деякі також розуміють, що є певне привілейоване ставлення до них і починають чудити. Чудити, що я маю на увазі, я казав про це, за букетом квитів для своєї подруги заїжджати на бордюри, мене просто, я це побачив, трохи щелбана не дав.

Питання в наступному, що обмеження для військовослужбовців, воно також має певно бути. Тобто що я маю на увазі? Військова спеціальна… ВСП (Військова служба правопорядку) і плюс додатково, можливо, в перспективі у нас колись з'явиться військова поліція. Тому що має бути орган, який буде протидіяти елементам, що паплюжать честь Збройних Сил України. Це за моїм переконанням.

І якщо казати про ветеранів і мотивацію, не може нагорода для людини, якій відірвало ногу, йти пів року. Що це взагалі відбувається там в ЗСУ, в міністерстві, як так? Тобто залізяка, яку ми даємо, це певне визнання в професійному колі в себе і перед суспільством, нагорода, я маю на увазі. Ну якщо хлопцю відірвало ногу в червні місяці, а він в грудні місяці отримує цю медаль за поранення, що пролив кров. Як так, ну, що, в кого там що не працює?

Потім далі. Є такі історії, до прикладу, командири з місць подають, я своїх подавав, це така… Я поясню, чому я про це розповідаю, це не за особисту біль, а загальна система. Я своїх подаю на орден Богдана Хмельницького, роблю повністю опис, чому вони це заслужили, офіцери, мається на увазі, які операції вони спланували і так далі, згідно встановлених норм і шаблонів. Документ пішов і вони отримують нагороду від Офісу Президента за службу там чогось. На якомусь етапі хтось з чиновників вважає, що вони не гідні "Богдана Хмельницького" і вносить свої зміни. Це після того, як підписав командуючий Сил територіальної оборони. І при цьому хлопці бачать, що ті, які ходять при штабах, уже завішані так, що в них спини гнуться від нагород. То, друзі, ну, давайте з тим щось робити, бо це теж є елемент підтримки військовослужбовців. Ну, на мій погляд, тут треба в цій системі розібратися...

ГОЛОВУЮЧА. По системі винагород, я думаю, що ми теж зробимо окремо, там і Безугла Мар'яна цим зараз займається, і Стефанчука ми теж залучили. І те, що ти казав про систему нагород для молодшого складу, "Залізний хрест", да, який там Збройні Сили можуть роботи, це теж потрібно робити. Це теж окрема тема, яка підтримує дух. Для нас здається, що... оте, що ти казав, маленька перемога, да, для кожної людини це маленька перемога, яка має бути винагороджена.

Слухай, ми тебе дуже раді чути. Ми тебе чекаємо в цивільному житті, чекаємо знову на політичній роботі, чекаємо тебе у методологічній роботі, у Верховній Раді, завжди раді чути твої зауваження. Хоч як наговорюй їх на телефон, як ти завжди там нам робиш, незважаючи там на зауваження, що тобі там кажуть, пиши, наговорюй, тому що це дуже важливо.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Пальці відмерзають.

ГОЛОВУЮЧА. Я думаю, що всі міністерства, які тебе сьогодні чують, вони для себе зробили якісь галочки, як їм роботу потрібно переробляти. Ми завжди тебе раді чути. Слава Україні! Слава вам! Героям слава!

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Героям слава! Щиро дякую вам за вашу плідну роботу. Впевнений в тому, що в нас разом все вдасться. Бажаю гарного дня. І дивіться, я майже завжди на зв'язку, якщо не на зв'язку, набрали – я десь здійснив маневр і обов'язково, що від мене залежить, все зроблю.

ГОЛОВУЮЧА. Наші серця з тобою.

ФЕДОРЕНКО Ю.С. Моє з вами. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Пане Дмитре, повертаємося до вас, повертаємося, що ми можемо тут у мирному житті дуже швидко зробити, щоб хлопцям там краще... щоб вони розуміли, що реально ми всі з ними і що ми робимо все для них, щоб вони там перемагали. Дмитре, давайте.

ЙОВДІЙ Д.В. Дякую, пані Галино.

Я продовжу. Дійсно, от я навів для прикладу судову статистику. І це говорить про те, що ми можемо спрогнозувати, що з початку повномасштабного вторгнення насправді кількість оцих судових проваджень вона буде насправді в геометричній прогресії зростати. У цьому немає нічого страшного, але нам потрібно зрозуміти, як це працювати. Тому що наші ветерани, коли вони звільняться з військової служби, вони не повинні займатися судами, і судова система не повинна бути завантажена цими справами. Тому ми повинні зробити від самих себе (Не чути)  щоб на законодавчому і правозастосовчому рівні мінімізувати ось ці судові процеси.

Коротко, які категорії спорів були ще починаючи з початку АТО, це стандартно: право на отримання земельної ділянки, житлові спори, одноразова грошова допомога за загибель чи поранення, індексація заробітної плати, це спори військовослужбовців бувших з військовими частинами, перерахунок допомоги на 5 травня, перерахунок військових пенсій. Ми розуміємо, що цих судів буде значно більше.

І от по кожному цьому пункту я хочу сказати, можна на законодавчому рівні зробити так, щоб цих судів майже не було. Якщо для прикладу взяти допомогу до 5 травня, тут є конфлікт якби бюджетних можливостей з тим, як сказав Конституційний Суд з цими обмеженнями. Ну, тут не знаю, як зробити. Але в інших питаннях це можна зробити, і наша громадська організація звернеться з пропозиціями конкретними, що потрібно тут зробити. У нас просто немає можливості це зараз обговорювати.

Окремо зупинюся на одноразовій грошовій допомозі. Чому це важливо? Тому що ми говоримо про захист не тільки майбутнього життя і адаптації ветеранів, а також про членів їх сімей, і тому ми їх також повинні захищати. І у даній ситуації... Ось як це відбувається? Насправді у липні місяці, ви прекрасно знаєте, були прийняті зміни до закону там, де змінено претендентів на цю одноразову грошову допомогу. Так ось я хочу сказати, що насправді нам прекрасно зрозуміло, яким чином, чим керувалися, коли ці зміни вносили. Скажемо так, конкретизували, чи це може бути дружина, чоловік, неповнолітні діти і утриманці, а раніше були члени сімей, скажімо так.

І що хочу сказати, хотіли зробити як краще, очевидно, тому що було багато незрозуміло як це робити. Але, на жаль, як правозахисник, вже маючи досвід звернень членів сім'ї, вийшло, не вийшло краще, тому що насправді вийшов дуже несправедливий дисбаланс, коли знову ж таки умовний батько, який ніколи і не був батьком, який живе і ніколи про сина свого не згадував, приїхав перший раз на похорон, він отримує цю допомогу. А знову ж таки брат рідний, який все життя жили душа в душу, він цієї допомоги ніколи не отримає.

Тому все-таки в цій ситуації потрібно цей баланс повернути. Як це можна зробити? Можливо, скасувати цю норму, можливо, ні, можливо, просто надати можливість, я, пані Галино, чув, ви неодноразово на цьому наголошували, дати право самому військовослужбовцю обирати, кому ця допомога буде виплачена у випадку, якщо, не дай бог, він загине. Це можна зробити через командирів військової частини, прирівняти це до заповіту. Хоча це не зовсім спадщина, але тим не менше, це можна зробити. Тому над цим потрібно працювати і ці пропозиції також мають бути на часі. Тому що це може навіть, до речі, бути і не член родини, кому цю допомогу виплати. Тому що це є данина держави, вдячність держави за те, що людина віддала найцінніше, і тому до цього потрібно виходити, враховуючи, побажання самого військовослужбовця.

Далі. Проблеми, які є, які все-таки стосуються прав майбутніх, скажімо так, проблем ветеранів адаптації в цивільному житті. Це проблема розгляду рапортів, строків розгляду рапортів у військових частинах. Це рапортів на звільнення за сімейним станом, за станом здоров'я, а також на переведення в іншу військову частину,  про що, до речі, звернув увагу попередній доповідач.

Чому ми про це зараз говоримо? Тому що невчасний чи неякісний розгляд цих рапортів, він призведе до того, що ось ця людина військовослужбовець, яка потім стане ветераном, вона може, її стан здоров'я може значно погіршитися через те, що вона не звільниться вчасно з військової служби  Чи родина, не дай боже, якщо він загине в цей час, коли два, три, шість місяців командир розглядає його рапорт, а родина не отримує свого годувальника. Тому, власне, пропозиція однозначно буде про удосконалення порядку розгляду рапортів. Це, по-перше, потрібно визначити строками, законодавством це не визначено, а, по-друге, все-таки, щоб самі військові розуміли, куди їм треба звертатися, щоб це було зафіксовано, як це правильно робити. Це дуже важливо.

Далі. Проблема, значить, є ще все-таки комунікаційна проблема, на мою думку, вона не стільки законодавча, скільки комунікаційна організаційно-технічна проблема, яка все-таки відбувається між комунікацією з родинами військовослужбовців і самими військовослужбовцями, РТЦК та СП –  з іншої сторони, і з третьої сторони з військовими частинами. Особливо це стосується у випадку отримання виплат за поранення, одноразової грошової допомоги за загибель та інших, у випадку загибелі військовослужбовця. Тобто на практиці, вже з моєї практики адвокатської компанії, є навіть і такі випадки, коли ті, хто загинули у березні місяці, на початку ще вторгнення, до цього часу міністерство ще навіть не почало розглядати, комісія міністерства ще не почала розглядати документи.

Які є проблеми? По-перше, проблеми в тому, що все-таки дуже бюрократичний порядок отримання документів військових частин. Грошовий атестат, довідка про зарплату, службове розслідування, акти, наказ про виключення з військової частини –  це все можна …

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Ні, пане Дмитро, давайте ми зробимо так.

По-перше, час вичерпано, навіть більше там ви вичерпали. Давайте ми зробимо так. По-перше, у нас іде законопроект 7353, де я чекаю від вас пропозицій, як виписати виплату, там буде не 15 мільйонів, там мільйон виплачується по ризиках критичної інфраструктури. У нас комітет зробив за останні чотири дні дуже потужні наради з пані Свириденко, з Прем'єр-міністром, до речі, щодо джерела фінансування людей, які загинули від ракетних обстрілів. Я чекаю від вас… виплату, я розмовляла з Фрісом Ігорем, який теж готовий долучитися, аж до того, що може потрібно буде вносити зміни до Цивільного кодексу. Тому що те, що стосується 7353, ми зараз домовляємося в середовищі народних депутатів - юристів, у нас у фракції більше 50 дипломованих юристів, про те, що це маж входити до спадщини.

Що стосується військових… Це перше. Просто я чекаю від вас цієї пропозиції, це нагальне питання – 7353, буде найближчим часом виноситися табличка на обговорення на наш комітет для прийняття її, для благословення її на друге читання в зал. Це перше.

По-друге, я вже пообіцяла і геопринцип, і прошу вас залучитися до цієї наради, я прошу, щоб ми її провели разом з Мін'юстом, і помічницю прошу, щоб написано було сьогодні листа до Малюськи  про те, що ми просимо цю нараду провести. Щодо судової практики і пропозиції Мін'юсту щодо відшкодування за переобладнання життя.

По-третє, всі інші проблеми, які ви викладали, виплати житлові і таке інше, у мене прохання їх викласти письмово, я візьму цей лист до розгляду, щоб ми по кожному питанню визначили, які заходи зробити, бо замало тільки наскирдувати проблеми. Потрібно брати проблему і її вирішувати. Якщо ми їх просто наскирдуємо і не будемо нічого робити, а далі будемо дивитися, що ми будемо далі пріоритизувати. Будемо йти за таким шляхом. Гаразд?

ЙОВДІЙ Д.В.  Дякую. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Дмитро.

Кляровська Леся –  експерт комітету з військового права Національної асоціації адвокатів України. Будь ласка.

КЛЯРОВСЬКА Л.В. Вітаю, колеги, вітаю всіх! Буду намагатися максимально коротко донести свою тему. Тому що про криміногенність ситуації і про те, що злочинність буде тільки збільшуватися, говорили дуже багато доповідачів до мене. Я як практик хочу запропонувати рішення в цій ситуації. Тому що поки що те, що я чула, його або обходили, або його надавали з посиленням дії правоохоронців. Але ми розуміємо, що функція  взагалі Кримінального кодексу і взагалі система кримінального права не в покаранні злочинців, а у виправленні і превентивності, в попередженні вчинення нових злочинів.

Оскільки ветеран, повертаючись додому, не проходить належну адаптацію і соціалізацію, він потенційно може бути ще залежний від інших залежностей –  алкогольних, наркотичних, не проходить належне лікування, він може виступати потенційним злочинцем. Як подолати цю ситуацію? Ми звертаємося до наших партнерів, країн-партнерів, як вже говорили є в'єтнамський синдром, після в'єтнамського синдрому було прийнято міністерство ветеранів. Так у багатьох штатів після в'єтнамського синдрому були прийняті відповідні нормативні акти і почали діяти суди у справах ветеранів.

Що таке суд у справах ветеранів? Якщо ветеран, який повернуся, вчиняє злочин, то система загального правосуддя передає його справу на розгляд судів ветеранів. Це не класична судова установа, це судова установа медіаційного типу, яка співпрацює і включає реабілітацію ветерана, яку ми сьогодні обговорювали, почастково. Тобто суд ветеранів перш за все проводить експертизу.

ГОЛОВУЮЧА. Це позасудова процедура чи досудова?

КЛЯРОВСЬКА Л.В. …процедура, але це окремий тип, і існують просто ветеранські суди, суди, які засідають у них там раз на тиждень, раз на два тижні.

ГОЛОВУЮЧА. Якщо це медіація, то це позасудова.

КЛЯРОВСЬКА Л.В. Просто розумієте, медіаційний тип, бо воно схоже працює. Я просто поясню, як воно працює, щоб ви мали розуміння, що я маю на увазі, тому що я в 19-му році мала досвід практики, здобуття практики в США саме в цих судах у штаті Огайо.

Отже, якщо ветеран вчиняє злочин, його передають на розгляд суду ветеранів. Суд ветеранів проводить експертизу для встановлення, чи є вчинений злочин результатом посттравматичного синдрому. І якщо вчиняється злочин за результатом посттравматичного синдрому, одразу ж включаються механізми його реабілітації, тобто це психологічна реабілітація...

ГОЛОВУЮЧА. Цікаво.

КЛЯРОВСЬКА Л.В. Соціальні служби вирішують, що є першопричиною вчинення злочину. Тобто якщо це відсутність житла, йому надається житло на пів року. За пів року йому підшуковується робота. Чому тільки на пів року? Тому що вважається, що соціальна підтримка вона не може бути безмежною, вона надається на стільки, на скільки людина може знайти правильний шлях і самостійно в подальшому орендувати кімнату чи квартиру і тому подібне.

Після цього включаються відповідні медичні служби. Вони співпрацюють з медичними центрами, які виготовляють протези, протезування робиться відповідно ветерану. Він проходить певні всі необхідні медичні обстеження. Підключається legalaid, це безоплатна правова допомога, яка вирішує правові питання не пов'язані з військовою службою, наприклад сімейні. Тому що ми розуміємо, що сімейні проблеми ветеранів, це також наша соціальна проблема.

І після того паралельно іде судова процедура, і ветеран кожен раз з'являється до суду і звітує, яку роботу було пророблено. І відповідно кожен із цих соціальних інституцій надає звітність про реабілітацію ветерана. І якщо ветеран отримує позитивні відгуки від кожної інституції і проходить повністю психологічну реабілітацію, його не лише не визнають невинуватим, відомості про вчинення ним злочину взагалі виключаються з реєстру. І ця особа починає якби життя з чистого листа.

Це стосується не тяжких злочинів, це стосується злочинів невеликої, середньої тяжкості, є певна категорія злочинів, які виділяються. Але що це дає? Вони змогли подолати повторність, рецидив злочину, тому що в них зараз після цього повторність, рицедивність вчинення злочину рівняється 2 відсоткам, в тих штатах, в яких запроваджені. Тому це дуже ефективна модель.

Звичайно, питання судів, можливо, не є саме цього комітету, але це не просто суди – це комплекс.

ГОЛОВУЮЧА. Дуже цікаво, пані Леся. Давайте,  я і вас залучу до цієї наради з Мін'юстом. Ми напишемо в рекомендаціях  Кабінету Міністрів, розглянути можливість створення суду у справах ветеранів за американською моделлю, зараз  напишемо.

Але у мене питання до  вас. Ви можете зробити презентацію щодо цієї моделі для того, щоб якщо це буде, наприклад, схвалено там в розмові з Кабміном, щоб ми на базі цієї презентації могли робити архітектуру і конструкт закону? І далі, якщо це так, то ми будемо з паном Масловим разом це робити. Я знаю, що правовий комітет не дуже прихильний до створення різних судів  окремих спеціалізацій…

КЛЯРОВСЬКА Л.В. Ось! Тому я говорю про те, що це може бути не окремий суд, можна розглянути питання створення окремих палат.

ГОЛОВУЮЧА. Процедури, да?

КЛЯРОВСЬКА Л.В. Так, це вже питання процедурн йде, так. Але…

ГОЛОВУЮЧА. Процедури чи процесів. І окремо навіть процес, доведення там… Тобто давайте подумаємо, я чекаю від вас тоді презентацію з пропозицією конструкта, як можна це вбудувати.

КЛЯРОВСЬКА Л.В.  Попередню пропозицію я надсилала про те, що я от сьогодні озвучила, вона є, я надсилала свої матеріали. А вже конкретну пропозицію, звичайно, розроблю і будемо працювати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Лесю, за дуже цікаву інформацію і пропозицію.

У громадських організацій завжди є, у  активістів є завжди рецепти, до яких може не завжди доходити влада під час от  своїх якихось клопотів.

Зубжицька Оксана, будь ласка. Членкиня Ради родин загиблих.

ЗУБЖИЦЬКА О.П. Добрий день, шановна Галина Миколаївна, всі присутні! Сьогодні підняли надзвичайно багато важливих для країни і, зокрема, для ветеранської спільноти питань.

Буду дуже коротко. Але, на жаль, майже не почули ми, щоб підняли питання, проблемні питання членів сімей загиблих захисників і захисниць України. Тому…

ГОЛОВУЮЧА. Пані Оксана... (Не чути)

ЗУБЖИЦЬКА О.П. Я знаю, я знаю.

ГОЛОВУЮЧА. ... комітет опікується, але є час, коли ми робимо це, і час, коли  ми думаємо про ветеранів.

ЗУБЖИЦЬКА О.П. Галино Миколаївно, саме тому у мене до вас пропозиція. Вже цього року відбулося декілька засідань підкомітетів і комітету вашого безпосередньо. Тому в мене прохання, давайте, будь ласка, організуйте засідання комітету саме по питанням проблем членів сімей загиблих захисників, захисниць України. І зараз я не буду забирати час, бо сьогодні не та тема, але у нас теж дуже, дуже багато проблемних питань.

І безпосередньо сьогодні неодноразово пролунало те, що найбільший запит в суспільстві – це справедливість після перемоги. Ми також з цим згідні і хочемо бути почутими про відновлення справедливості по відношенню членів сімей загиблих періоду від 2014 року до 24.02.2022 року. На жаль, так сталося, що на законодавчому рівні сьогодні є поділ чіткий, так є: до і після. Такого не має бути, у нас є один статус і має бути однаковий ступінь захисту.

Дякую за увагу. Це якщо дуже коротко. Я там в чаті написала звернення до вас, буде можливість – переглянете. І прошу вас організувати подібний стіл, але по питаннях членів сімей загиблих захисників, захисниць України.

Дякую.

 ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Оксано.

Фещик Наталія – адвокат, Національна асоціація адвокатів України.

Будь ласка, пані Наталія.

ФЕЩИК Н.М. Доброго дня! Дуже дякую за слово.

Буду дуже намагатися коротко, тим більше я піднімаю ту проблематику, про яку, на щастя, сьогодні дуже багато говорили. Але я підсумую.

Мені сподобалися основні тези це Елли Марленівни, яка говорила про те, що збереження поваги до суспільства – це основне. "Вас туди ніхто не посилав" –  ми вже це чули. І я як адвокат-практик в кримінальній справі знаю наслідки.

Пожиттєва реабілітація і психологічні травми – це все складові охорони здоров'я. Ми на сьогодні, я як адвокат в кримінальних справах бачу, що основна причина кримінальних справ, як не дивно, проблеми з охороною здоров'я. Говорив і Дмитро Йовдій і Юрій Федоренко, проблема з рапортами, направленнями і тому подібне. Я підготувала документ, він є на пошті у комітеті, і, більше того, там є конкретні пропозиції. Я не говорю про ветеранів, я говорю про військовослужбовців. Вирішення проблем охорони здоров'я позбавить нас дуже багатьох проблем на стадії, коли вони перейдуть із військовослужбовців у ветеранів. Тому мої насправді ті проблеми і ті засоби їх вирішення, які я пропоную, елементарні: дотримуватися того законодавства, яке є на сьогодні. Військовослужбовець не повинен просити направити на лікування пів року. У мене є конкретний клієнт, який через бездіяльність піврокову конкретної військової частини на тому тижні втратив кінцівки ніг.

Прошу почути мене Міноборони і всіх інших дотичних представників органів державної влади, забезпечити правом на охорону здоров'я військовослужбовців. Збереження їхнього здоров'я сьогодні позбавить нас багатьох проблем у майбутньому.

У мене все. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Наталія.

Вознюк Олександр – голова комітету з питань захисту прав осіб з інвалідністю у складі національної асоціації адвокатів України. Будь ласка, Олександр.

Пане Олександре! Я знаю, що він пересувався, в нього там зв'язок зник чи світло вимкнули.

Жовтяк Юлія Сергіївна наприкінці вже, директор Державного центру зайнятості.

Будь ласка, пані Юлія.

ЖОВТЯК Ю.С. Вітаю, Галино Миколаївно, вітаю всіх! Я буду дуже коротко. По-перше, хочу сказати, що за останні сім років послугами служби зайнятості скористалося 150 тисяч учасників бойових дій. Якщо брати останній рік, минулий, це 11 тисяч людей.

Ми багато говорили про професійне навчання і взагалі про ті послуги, які на сьогоднішній день будуть. Ми як Державна служба зайнятості, звичайно, безкоштовно надаємо всі наші послуги для безробітних. Але з кінця минулого року ми запровадили нову структуру, якою у нас введені спеціалізовані кар'єрні радники, це ті люди, які саме будуть обслуговувати, скажемо так, важкі категорії наших клієнтів, а також у 126 філіях це там, де є у нас районні центри в Україні, введена посада психолога, який також буде долучатися до обслуговування, в тому числі учасників бойових дій. Я хочу сказати, що на сьогодні вже почали до нас звертатися демобілізовані учасники, і з того, що ми можемо на сьогоднішній день, про те, що казала Тетяна Василівна, про 26 тисяч вакансій. По-перше, хочу ще зазначити, що у нас є єдиний портал вакансій, в якому об'єднані всі вакансії служби зайнятості і пошукових сайтів, там на кожний день приблизно 120 тисяч вакансій, з яких ми можемо підбирати роботу.

Далі. Введена компенсація для роботодавця за працевлаштування учасника бойових дій на рівні 50 відсотків від заробітної плати, але там не більше мінімальної зарплати по Україні.

Із основного, це про те, що ми багато говорили про професійне навчання. До програми ваучери додані учасники бойових дій. Це програма… максимальна вартість ваучера складає майже 27 тисяч гривень, і за цим ваучером учасник бойових дій може отримати перепідготовку, підвищення кваліфікації за тими напрямками, який він обере в любому навчальному закладі України. Зараз у цьому переліку близько 70 таких професій ,будемо додавати разом з Міністерством економіки ще ряд професій, і їх буде більше 130. Наразі це опрацьовується.

Також на сьогоднішній день ми готуємо разом з Міністерством економіки постанову Кабінету Міністрів про так званий експеримент. Чому, тому що у нас є наший центр професійно-технічної освіти про те, що ми завжди говоримо, що в них ми маємо 95 професій і близько 350 курсів перепідготовки підвищення кваліфікацій. От, наприклад, по фермерству у нас там 52 види навчальних курсів.

ГОЛОВУЮЧА. Та приватизуйте ви всі ці центри вже.

ЖОВТЯК Ю.С.  Що-що зробити, Галина Миколаївна, не почула?

ГОЛОВУЮЧА. Приватизуйте. Навіщо вони вам обтяжують бюджети?

ЖОВТЯК Ю.С. Галино Миколаївно, вони не обтяжують бюджети, але вони дуже гарно працюють. Насправді з одинадцяти вже залишилось майже сім, тому що три майже зруйновано, один на окупованих територіях. Але в цей центр, по-перше, вже створені кваліфцентри, і, дійсно, їх робота дуже важлива. І на сьогоднішній день ми будемо зараз проводити, якщо ми зробимо зараз постанову Кабміну про цей експеримент, ми будемо пропонувати всім  учасникам бойових дій надати можливість безкоштовно обрати любу професію, яка є в наших навчальних закладах, і безкоштовно навчатись. І навчання там не рік, не три, це навчання три місяці, чотири, два місяці, в залежності від тієї перепідготовки і підвищення кваліфікації, які вони оберуть. Будемо робити велику інформаційну компанію і працювати з центрами комплектування.

І те, що я собі занотувала, нам потрібно буде зробити зустріч з Міністерством культури, інформаційної політики і з Міністерством ще раз освіти, так як ми робили зараз з Міністерством ветеранів по мікрогрантах, тому що ми всі говоримо про професійне навчання. І в цих міністерствах є безліч програм, і нам потрібно поєднати всі ці зусилля, щоб (Не чути), про який говорить Міністерство соціальної політики, розумів, куди вони можуть направити людину. Тому що у нас свої програми, і в тих міністерствах також є такі послуги. Тому занотувала, щоб ми зараз зробили таку зустріч.

І хочу ще сказати стосовно виступу по Одеському порту. Ми також зараз з ними зв'яжемося. От оператор портового крану. Ви повинні всі зрозуміти, що є такі професії, які взагалі... вони складні і вони не ліцензовані навіть в профтехосвіті. Наприклад, є така професія стропальщик. І ми зробили дуальну форму навчання, наприклад, у Дніпропетровському нашому навчальному центрі. Тобто ми навчаємо теоретичну частину, це 30 відсотків всього навчального плану, а 70 відсотків ми домовилися з підприємствами, на яких ми навчаємо таких людей, тому що в нас немає в Україні в  наших профтехах і у нас такого обладнання. Так само ми, якщо Одеський порт згодиться, ми зробимо таку дуальну форму навчання разом з ними на їх базі, скажемо так, навчання людей.

Тому, завершуючи, хочу сказати, що ми активно співпрацюємо з …(Не чути) У минулому році ми отримали від них дрони. Зараз у чотирьох центрах ми вже навчаємо, оператор дронів – така професія, навчання всього лише 5 днів. Далі отримали цікаве обладнання віртуальне для навчання електрогазозварників. Тому думаю, що після цієї сьогоднішньої наради ми зробимо окрему зустріч і будемо про це просити міністерства, які вище озвучувала, для того, щоб сконсолідувати ці наші зусилля. І зараз ми готуємо цю постанову Кабінету Міністрів по навчанню саме учасників бойових дій, щоб ми скоріше за все разом зрозуміли що ми будемо робити.

 ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Юлія.

Я все ж таки хочу повернутися до того, про що ми говорили на останній нараді з пані Свириденко. Будь ласка, поділіть витрати Державного центру зайнятості. Якщо ви створюєте кваліфікаційні центри, щось там ще там освітнє – будь ласка, фінансуйте за рахунок державного бюджету. Це не мусить грошима єдиного соціального внеску. Єдиний соціальний внесок відповідно до 46 статті Конституції направлений на виплату страхового відшкодування по ризику безробіття, але не для фінансування центрів навчальних і таке інше.

Тому, якщо держава сьогодні в змозі утримувати кваліфікаційні центри – welcome, державна програма –  утримуйте. Якщо не в змозі, переводьте їх на приватні рельси чи на що. Але це не може фінансуватися за рахунок ЄСВ. ЄСВ – це людські кошти, виплати, які мусять іти людям. Тому, будь ласка,  зробіть так, щоб Державний центр зайнятості був центром допомоги, державної допомоги фізичній особі відповідно до законодавства України, але не висів тягарем на виплатах страхового відшкодування. Дякую.

Шановні колеги, я бачу, що багато центральних органів виконавчої влади зробили такі реструктуризації у власних структурах. Є перші заступники, які займаються, ну, ми сьогодні почули декілька міністерств, до десятка вже, де є заступники, які займаються виключно ветеранською політикою. Мені здається, що ця група заступників міністрів і буде лідером організації стратегії адаптації військовослужбовців.

В мене велике прохання, оцієї команди, яка буде робити... Да, прошу до цієї команди долучитися всім силам громадськості. Тому що служба, яка має опікуватися ветеранами, я думаю, має створюватися на стику між органами влади, Міністерством ветеранів в цьому випадку, і громадським суспільством, таким, як наприклад, ГО "Принцип", який сьогодні виступав, виступ якого ви сьогодні чули, там, де дійсно сконцентровані військовослужбовці, які демобілізувалися. І вони можуть бути ядром допомоги іншим демобілізованим, вже знаючи на собі, пройшовши всі терени, стикаючись з бюрократичною системою, яка у нас існує.

Маленька перемога, те, що здається для нас чимось там просто, ми усистематизовуємо все і кажемо про ветеранську політику, але кожне людське життя – це маленька перемога людини над собою, маленька перемога. І ми мусимо зробити все, щоб для людини перемога для себе стала найбільшою перемогою, яку ми мусимо як державні службовці, як  народні депутати досягати, творячи законодавчі акти і якісь виконавчі інструменти. Ми маємо допомогти зробити оцю перемогу і для військового, який хоче влитися до цивільного життя, але не завжди може. Хай ця маленька перемога буде нас тішити після нашої великої перемоги.

Дякую. На цьому хочу закінчити наші слухання. Комітет буде працювати далі над напрацюванням рекомендацій, які будуть носити бюрократичний такий характер. Але переконую вас, що за кожною такою бюрократичною рекомендацією стоїть серце Апарату, секретаріату, які готують ці тексти. Ну, і народних депутатів, звісно, також, бо вони теж опікуються, не тільки центральні органи виконавчої влади, тим, щоб наше законодавство працювало на користь нашої людини.

Всі наради, які ми запропонували, ми їх проведемо. Прошу також до нарад залучатися і науковців, і наш Дослідницький центр, бачу Ірину Гуменюк, дякую їй за плече, яке вона нам підставляє. Прошу пана Йовдія  Дмитра, і ті знахідки, які були сьогодні юридичні, і щодо суду у справах ветеранів, ми все відпрацюємо. Це я вам слово даю незалежно від того, виконує Комітет у питань  соціальної політики і захисту прав ветеранів Трудовий кодекс, чи ні. Не виконує, зразу просто скажу.

До нових зустрічей. Слава Україні!