На минулому тижні в стінах ДУ «Інститут економіки та прогнозування» відбулася робоча нарада, де обговорювалося забезпечення наукового підґрунтя законотворчої діяльності Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів для вирішення актуальних питань соціальної політики України у (по)воєнний період.

Зустріч була ініційована Головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою після надання Інститутом науково-аналітичної записки «Соціальна резильєнтність національної економіки: дискурси Євросоюзу та України», підготовленої у межах виконання наукового проєкту «Формування засад національно укоріненої стійкості та безпеки економічного розвитку України в умовах гібридної системи «мир–війна» (держ. реєстр. № 0123U100965).

Учасниками робочої наради були: Голова Комітету Галина Третьякова, директор ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» академіка НАН України В.М. Геєць, заступник директора, академік НАН України А.А. Гриценко, заступник директора, член-кореспондент НАН України С.О. Кораблін, провідний науковий співробітник Т.В. Бурлай, завідувач відділу соціоекономіки праці В.В. Близнюк, старші наукові співробітники Л.П. Гук та Т.В. Перегудова.

На початку зустрічі було зазначено, що соціально-трудові відносини у світі невизначеності характеризуються асиметричністю та нерівністю всіх суб’єктів, що визначається існуванням різних гібридних та каскадних криз, якісними структурними диспропорціями попиту та пропозиції робочої сили за виключенням окремих сегментів ринку праці, низькою дієвістю соціального діалогу та відсутністю соціальної толерантності сучасного українського бізнесу, який в умовах нерозвиненості інститутів громадянського суспільства, недосконалості державних механізмів реалізації практики соціального діалогу та інших чинників здебільшого зорієнтований на реалізацію у сфері соціально-трудових відносин не стільки демократичного, скільки командно-авторитарного типу поведінки. Розуміння таких обмежень вимагає розроблення наукового підґрунтя для подальшої законодавчої та нормотворчої діяльності органів влади.

Під час зустрічі було визначено пріоритетні напрями досліджень для вирішення нагальних проблем соціальної політики України та їх законодавчого унормування.

Було обговорено питання активного використання нестандартних форм зайнятості, які набувають дедалі більшого поширення при переході суспільства від індустріальної до постіндустріальної епохи, надаючи ринку праці гнучкості та здатності до адаптації. Нові форми зайнятості створюють можливості для диверсифікації робочих місць та можуть відіграти у відновленні національної економіки роль, більш важливу за ті, що пов’язані зі стандартними (індустріальними) соціально-трудовими моделями. Визначено, що робочі місця з цифровою підтримкою, зокрема платформна зайнятість, – це мейнстрім у трансформації зайнятості, що формує новий світ праці.

Розвиток нових форм зайнятості формулює нові вимоги до якості робочих місць та підготовки робочої сили, відповідно до вимог часу. Це потребує подальшої копіткої роботи в частині розробки державних професійних стандартів у співробітництві з роботодавцями та закладами освіти.

Оскільки формування та нагромадження людського капіталу відбувається на одному з основних інституційних рівнів – рівні домогосподарства, необхідно приділити цій інституційній одиниці, обґрунтуванню особливостей та форм економічної діяльності домогосподарств та особливостей оподаткування результатів його діяльності особливу увагу.

На зустрічі зазначалось, що сучасна політика, яка регулює сферу зайнятості, має відповідати трансформаціям у цій сфері не просто через зміну стандартів зайнятості, а й через те, що нестандартність виступає чинником дивергентності – процесу відкриття нових ідей і розширення можливостей у сфері зайнятості, пропонує нові способи вирішення складних завдань у міжнародному співробітництві.

Також було приділено увагу питанню реформування державної служби зайнятості України в частині реформування системи соціального страхування, визначення пріоритетів розвитку соціального діалогу та інше.

Відзначено, що питання, які розглядалися, є комплексними і потребують ґрунтовного наукового супроводу.

Новина підготовлена ДУ «Інститут економіки та прогнозування»