17 червня 2024 року у Комітеті відбулися публічні консультації щодо наслідків виконання/невиконання рішень Конституційного Суду України у соціальній сфері.

Учасники публічних консультацій обговорили причини та наслідки несвоєчасного виконання державними органами рішень національних та міжнародних судів, у томі числі формування заборгованості перед громадянами України внаслідок такого невиконання. Варто зазначити, що відповідні судові позови стосуються не лише соціальних виплат (в тому числі пенсійних виплат), але і заборгованості із виплати заробітних плат.

Варто зазначити, що питання виконання рішень міжнародних судів, Конституційного Суду України та інших судів України щодо соціальних виплат громадянам України вже не вперше піднімається Комітетом. Більше того, у 2022 році Комітет надавав, зокрема, Уряду свої рекомендації щодо вирішення цієї проблеми.

До сих пір, на жаль, питання виконання рішень Конституційного Суду України залишається відкритим. Вашій увазі – виступ голови Комітету Галини Третьякової з цього питання.

За зверненням Комітету до Конституційного суду ми отримали відповідь, відповідно до якої за останні роки роботи Конституційного суду в соціальному напрямку було прийнято 43 рішення Конституційного суду. З них - 13 на сьогодні не виконуються.

Наголошу, що невиконання рішень КСУ призводить до того, що в міжнародних судах підтримують вимоги позивачів.

Тому проблематика невиконання рішень стає все більш нагальною.

Більш ніж місяць тому у Львові відбулися консультації, на яких була присутня і судова громадськість, і представники народних депутатів. Доволі потужно був представлених депутатський корпус. Консультації провадилися за ініціативи Ради Європи, оскільки невиконання рішень міжнародних і національних судів впливає на членство України в Європейському суді з прав людини.

На цих консультаціях була озвучена цифра щодо невиконання рішень, зокрема, Пенсійним фондом України. І це лише частина заборгованості України по рішенням міжнародних та національних судів, включаючи і вимоги Конституційного суду України. Цифра невиконання тільки Пенсійним фондом сягає на сьогоднішній день 140 мільярдів гривень.

Треба зазначити, що вперше в практиці України з цих 140 мільярдів 22 мільярди прийнято до виконання Пенсійним фондом.

Цю суму – більше ніж 140 млрд – умовно можна поділити на 2 великі кластери: більше 70 млрд – це виконання рішень судів щодо збільшення пенсій, з яких нарешті вперше в українській практиці 22 мільярди покладено в бюджет Пенсійного фонду України для виконання. І ще одна сума – біля 70 млрд гривень – це сатисфакція, які чекають свого виконання.    

Відповідно до чинного законодавства у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника. У другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов’язаними з трудовими правовідносинами. У третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Таким чином якщо б Уряд порахував усю суму заборгованості по рішенням судів, то в цьому випадку до другої та до третьої черги навряд ми б дійшли, тому що не вистачає Державного бюджету навіть на виконання тих сум, які закладені по першочерговому виконанню.

У своєму вступному слові я б хотіла зупинитися ще на декількох речах.   

 По-перше загальний розмір заборгованості, який я озвучила – більше 140 мільярдів гривень – має значення для видаткової частини Державного бюджету. На сьогоднішній день (коли весь соціальний бюджет фінансується за рахунок міжнародних партнерів або за рахунок позик, які займає Україна у донорів) цей розмір заборгованості неможливо виконати без збільшення розміру податків, якими ми вимушені обтяжувати наше населення для погашення всіх вимог, які є. Для того, щоб Україна була країною, яка виконує судові приписи і, відповідно, в якій є верховенства права. 

Невиконання судових рішень – це підрив таких основних засад держави як верховенство права. А тому ми маємо здійснювати всі заходи, які б призвели до погашення цієї заборгованості. Аж до включення в Уряді механізму, який показав би горизонт, коли Україна зможе виконати такі зобов’язання.

Цей борг – більше 140 млрд грн – назвали історичним боргом, з чим я особисто абсолютно погоджуюся. Чому це історичний борг? Тому що соціальне законодавство України не може впоратися із розміром такої заборгованості, і це мали б враховувати політики попередніх епох. Це стосується не тільки Верховної Ради України, бо дуже часто тільки народних депутатів за це сварять. Водночас і урядові структури і президенти попередніх епох, всі ми вийшли із радянської соціалістичної платформи. При соціалізмі збирали податки від кожної працюючої людини, від кожного працюючого суб’єкту (юридичної особи) забирали додану вартість і вона перерозподілялася через державний бюджет. Відповідно, люди сплачували надзвичайно високі податки. Ми можемо згадати тільки ЄСВ, який сплачували під час радянського союзу в розмірі 56%.

За цей час, наприклад, 56%-відсотковий ЄСВ зменшився до 22%. Законодавча гілка влади мала б, відповідно, визначати зобов’язання наступним чином: зменшуємо податкову частину – зменшуємо соціальні зобов’язання. Збільшуємо соціальні зобов’язання держави – повинні збільшувати, відповідно, або розмір ЄСВ, або податки, якими ми тиснемо на населення. Водночас цього не відбулося. Навпаки. Соціальні зобов’язання збільшувалися, незважаючи на те, що вони були достатньо високі, а податки зменшувалися.

Але, як виявилося, зв’язок між розміром податків і розміром соціальних зобов’язань – не очевидний зв’язок для судової гілки влади. І практика застосування 22 статті Конституції України (трактування КСУ про те, що не можна звужувати обсяг прав, навіть якщо були намагання зробити соціальну політику більш адресною) повертає на засади соціалізму. Можна виявити неочевидний зв’язок – рішення КСУ, національних та міжнародних судів, які впливають на видаткову частину бюджету, без балансу через 95 статтю Конституції України (саме Кабінет Міністрів мав збалансовувати бюджет України податками, які сплачують громадяни) повертали нас до моделі високих податків. Цей зв’язок неочевидний почав проявлятися і в рішеннях ЄСПЛ. Саме тому в останніх рішеннях ЄСПЛ (наприклад, коли Іспанія звузила виплати пожиттєвих пенсій по втраті годувальника) яскраво видно, що ЄСПЛ почав думати про те, що такі рішення, які впливають на видаткову частину бюджету, звужують права державних компетентних органів провадити будь які реформи в соціальній сфері.

Таким чином залишивши соціалістичне соціальне наше законодавство і маючи 22 статтю Конституції України в трактовках, які були в 43 рішеннях КСУ, призвело Україну до того, що ми почали повертатися з точки зору перерозподілу додаткової вартості в бюджеті до моделі соціалістичного минулого. Власне, нам потрібно позбавлятися цих диспропорцій.

Маємо думати дефініціями «живої» Конституції. Наприклад: якщо збільшилася кількість бідного населення під час війни, - то в системі соціального перерозподілу ми маємо в першу чергу адресно захищати тих, хто не справився у війну. Нам треба збільшувати пенсійне забезпечення не у тих, у кого пенсія і так в 5-10 разів більша за мінімальну, нам потрібно в першу чергу перерозподілити кошти, умовно, від багатих до бідних, захищаючи тих, хто не зміг стати економічно незалежним. В цьому контексті дії Верховної Ради та Уряду співпадають.

Звертаю також увагу на 48 та 49 статті Конституції України, які чітко визначають гарантії людини щодо достатнього захисту під час його життя.

142 народні депутати в 2020 році подали конституційне подання з проханням до КСУ роз’яснити преамбулу Конституції в частині того, що таке є «гідний рівень життя». Чи це 48 стаття Конституції чи це справедливий суд і доступ до справедливого суду, чи це про гідність людини як моральну, етичну категорію, чи це виплата соціального пакету, який виплачує держава. На жаль, після 3 років провадження в Конституційному суді нам було відмовлено у провадженні цього роз’яснення. Я вдячна суддям Конституційного суду, зокрема, пану Первомайському, за висловлення окремої думки. Народним депутатам потрібно розуміти трактування Конституції, щоб враховувати його при створенні законодавства.    

Учасники публічних консультацій обговорили перспективи розбудови конструктивного діалогу між усіма гілками влади з метою напрацювання шляхів вирішення проблеми невиконання рішень судів у соціальній сфері.

Відеозапис проведеного заходу – за посиланням: https://komspip.rada.gov.ua/news/main_news/76966.html