Голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів взяла участь у конференції: «Обов’язок турботи (Duty of Care) в Україні: від практики до національного стандарту». Захист гуманітарних працівників та волонтерів.

9 вересня 2026 року Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова взяла участь у конференції: «Обов’язок турботи (Duty of Care) в Україні: від практики до національного стандарту», організованій Альянсом українських організацій громадянського суспільства.

У межах заходу відбулася стратегічна сесія, присвячена концептуалізації Мінімального пакета Duty of Care на національному рівні.

Галина Третьякова виступила в панелі, присвяченій законодавчій рамці та з обговорення можливих підходах до впровадження Мінімального пакета Duty of Care та необхідності комплексного законодавчого врегулювання захисту гуманітарних працівників та волонтерів.

Учасники конференції також обговорили можливі сценарії впровадження Мінімального пакета Duty of Care в Україні та подальші кроки для його реалізації на національному рівні.

Голова Комітету наголосила на необхідності переходу до цивілізованих механізмів захисту учасників гуманітарних місій, зокрема шляхом забезпечення мінімальних вимог до безпеки та страхового покриття ще до початку відповідної місії.

За її словами, раніше законодавство не передбачало належних мінімальних вимог до гуманітарної місії та джерел фінансування відповідних пакетів захисту. Саме тому не було можливості повною мірою застосовувати цивілізований підхід до страхування членів гуманітарних місій, який сьогодні пропонується та застосовується в європейській практиці.

Галина Третьякова звернула увагу на те, що сьогодні в законодавстві значною мірою реалізований механізм захисту постфактум тобто після того, як відповідна подія вже відбулася.

Йдеться, зокрема, про ситуації, коли волонтер або інший учасник гуманітарної місії вирушає до зони бойових дій чи іншої території підвищеного ризику для надання допомоги. У такому випадку сам волонтер та його родина можуть залишатися без належного попереднього захисту.

Особливо складною, за її словами, є ситуація, коли внаслідок участі в гуманітарній місії людина отримує інвалідність, зокрема,
складну інвалідність із суттєвою втратою функціоналу. У такому випадку людина потребує захисту не лише в частині лікування, а й комплексної підтримки для подальшої адаптації життя особистого простору, трудового простору та можливості подальшої життєдіяльності.

Водночас вона підкреслила, що сучасні механізми страхування дають можливість забезпечити захист до того, як гуманітарна місія почала діяти.

«Механізми страхування  - це означає, що захист закуплений до того, як гуманітарна місія почала діяти», - наголосила Голова Комітету.

Галина Третьякова повідомила, що протягом останніх півтора-двох років у законодавстві про гуманітарну допомогу відбулися зміни, зокрема з’явилося поняття «гуманітарне реагування».

Водночас, на її думку, необхідно чітко визначити також поняття «гуманітарна місія», оскільки гуманітарна допомога передусім пов’язана із забезпеченням первинних потреб людини - безпеки, харчування, води, медичної допомоги, евакуації та інших умов, необхідних для гідного проживання.

Вона звернула увагу, що під час воєнного стану до гуманітарної допомоги також можуть відносити технічну допомогу, яку Україні передають міжнародні партнери. Водночас така допомога не завжди є гуманітарною допомогою у чистому вигляді.

За її словами, у законодавстві також необхідно визначити статус учасника гуманітарної місії або гуманітарного працівника. При цьому учасниками гуманітарних місій можуть бути представники різних професій і кваліфікацій - парамедики, водії, оператори безпілотних систем та інші фахівці.

Тому недоцільно обмежувати поняття учасника гуманітарної місії однією конкретною професією. Натомість має бути законодавче визначення самої гуманітарної місії підвищеного ризику, зокрема тієї, що здійснюється у зонах підвищеного ризику.

Галина Третьякова наголосила, що має бути визначений відповідальний організатор місії. Така гуманітарна місія має бути зареєстрована, щоб держава могла здійснювати відповідний контроль, а особи, які беруть у ній участь,  отримувати визначений мінімальний пакет захисту та безпеки. Такий пакет, за її словами, має передбачати базові засоби безпеки та зв’язку, необхідне спорядження, доступ до медичних працівників і аптечку.

Кожен учасник місії має бути охопленим страховим захистом на весь період ризику. Окрім цього, має бути визначений мінімальний обсяг страхового покриття для учасника такої гуманітарної місії.

За її словами, якщо для захисту учасників гуманітарних місій передбачається використання чинної системи соціального страхування, необхідно враховувати правила її функціонування та сплату єдиного соціального внеску.

Водночас, якщо йдеться про окреме страхове покриття на період перебування людини в зоні підвищеного ризику, у законодавстві необхідно визначити відповідний мінімальний рівень такого страхування. Мінімальне страхове покриття має передбачати захист родини у разі втрати годувальника.

Вона висловила особисту позицію, що мінімальний розмір одноразової грошової виплати – мінімальна страхова сума для адаптації родини у разі втрати годувальника має становити 2 млн гривень.

Крім того, необхідно визначити мінімальний рівень захисту людини у випадку отримання інвалідності, поранення або іншої шкоди життю та здоров’ю.

Водночас страхове покриття, за її словами, має стосуватися не лише шкоди життю та здоров’ю, а й ризиків, пов’язаних із майном, яке використовується під час гуманітарної місії.

Окремо Галина Третьякова порушила питання фінансування такого Duty of Care - обов’язку піклування та забезпечення відповідного пакета захисту. Замовником гуманітарної місії може бути різний суб’єкт: благодійник, міжнародна організація, український благодійник або держава.

Якщо гуманітарну місію організовує благодійник, він має забезпечити передбачений законодавством мінімальний пакет безпеки та страхового захисту для її учасників.

Якщо ж замовником гуманітарної місії є держава, відповідні витрати на забезпечення безпеки, страхування та інші необхідні заходи мають здійснюватися за рахунок державного бюджету.

Як приклад вона навела роботу психологів, які можуть залучатися до реагування ДСНС у випадках масштабних надзвичайних ситуацій. Такий механізм може передбачати залучення фахівців, які не перебувають постійно у штаті, але можуть бути включені до відповідного реєстру та залучатися до гуманітарних місій у разі необхідності.

Галина Третьякова зазначила, що наразі готується законопроект із запропонованими змінами до законодавства про страхування, зокрема, запровадження обов’язкового виду страхування для гуманітарних місій, які здійснюються в зонах підвищеного ризику.

«Законопроект дає визначення гуманітарної місії підвищеного ризику, встановлює мінімальний захист з точки зору безпеки, мінімальні вимоги до страхового покриття. Є блок змін до закону про страхування для того, щоб це був обов’язковий вид страхування будь-якої гуманітарної місії, яка перебуває в зоні підвищеного ризику», - зазначила Галина Третьякова.

На завершення Голова Комітету наголосила на готовності до подальшої спільної роботи над удосконаленням законодавства у сфері гуманітарної допомоги та захисту учасників гуманітарних місій.

Захід став важливою платформою для обговорення актуальних питань та напрацювання спільних рішень.