Комітет Верховної Ради України

Веде засідання Голова Комітету з питань соціальної політики та прав ветеранів ТРЕТЬЯКОВА Г.М.

ГОЛОВУЮЧА. Доброго ранку всім. Зараз чекаємо на реєстрацію народних депутатів, оскільки у нас сьогодні комітетські слухання "Про стан виконання Стратегії подолання бідності".

Будь ласка,  шановні народні депутати, хто у нас на онлайн-зв'язку, будь ласка,  повідомте.

ГРИВКО С.Д. Гривко на місці.

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Шановні колеги, Королевська на місці, слухаємо, бажаємо успішної конференції.

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю, Наталія Юріївна. Вітаю, Сергій Дмитрович.

ОСТАПЕНКО А.Д. Остапенко Анатолій Дмитрович – є. Доброго дня!

ГОЛОВУЮЧА. Вітаємо, Анатолій Дмитрович.

КАЧУРА О.А. Олександр Качура.

ГОЛОВУЮЧА. Олександре, вітаю!Дякую, що завітали до нас.

КАЧУРА О.А. Доброго ранку.

ГОЛОВУЮЧА. Я знаю, що ви питаннями і прожиткового мінімуму опікуєтесь. Дякую, що ви з нами.

Шановні народні депутати, тоді ми чекаємо ще, може, підійдуть народні депутати в нашу залу, ті, хто сьогодні є.

Цимбалюк Михайло Михайлович, ви з нами?

ЦИМБАЛЮК М.М. Так, вітаю, Галина Миколаївна. Вітаю всіх учасників сьогоднішнього нашого…

ГОЛОВУЮЧА. У нас є кворум, я тепер спокійна, що комітет може починати працювати. Кворум є, і ми чекаємо ще, може, підійдуть народні депутати. Але у нас вже є кворум.

Доброго дня ще раз, всі шановні учасники наших слухань. У  нашому заході беруть участь народні депутати України. Я Качурі Олександру як народному депутату не з нашого комітету, але подяка, що він приєднався. А також в наших слуханнях беруть участь представники міністерств, органів державної влади, обласних державних адміністрацій, тому що ми, в тому числі аналізуючи виконання Стратегії подолання бідності, розглядали і регіональний аспект.

Також у нас присутні сьогодні науковці, представники громадськості і є засоби масової інформації.

Хочу подякувати від імені комітету за те, що відгукнулися на наше запрошення і приєдналися до слухань комітету. Метою проведення наших слухань є обговорення результатів Стратегії подолання бідності, яка була затверджена в 16-му році 16 березня, у неї є реєстраційний номер - 161-Регламент, затверджена ця стратегія була розпорядженням Кабінету Міністрів України. І відповідно  вона закінчилася в 2020 році, і метою сьогоднішніх слухань є підготовка на опрацювання нової Стратегії подолання бідності. Може, вона буде називатися по-іншому. Але у будь-якому випадку ми відносимося як Україна до країн, де це багатовимірне соціальне явище, достатньо розповсюджено. І ми маємо його подолати. Це ціль номер один нашого сталого розвитку. І відповідно така ціль сталого розвитку була ухвалена в 2019 році на Саміті ООН.

Критерії подолання бідності в 2016 році були розділені на декілька великих розділів, які розроблялися в достатньо складних соціально-економічних умовах. Ми знаємо, що в 14-му році наша країна увійшла в стан фактично війни. І показники бідності в 15-му році досягли найбільших показників за всю історію України. 58, 3 відсотки населення перебували за межею фактичного прожиткового мінімуму. І, таким чином, після 15-го року при падінні і найбільшої такої величини за історію України метою підготовки стратегії в 16-му році стало поетапне зниження масштабів бідності.

Ми можемо сьогодні проаналізувати. І хотілось би, щоб у всіх виступах ми сконцентрувалися саме на тому, що було позитивного чи вірного для подолання бідності., що не було зачеплено цією стратегією.

В будь-якому випадку, стратегія має декілька напрямів. І перший напрям передбачав розширення доступу українців до продуктивної занятості, громадян наших всіх, незалежно від їх національності. Розширення доступу до продуктивної занятості. І відповідно зростання доходів у результаті такої занятості.

За період з 12-го по 20-й рік спостерігалося зростання усіх доходів. Прожитковий мінімум збільшився на 64 відсотки, мінімальна заробітна плата зросла у 3,6 разів. І ви знаєте, що останнє зростання заробітної плати, яку ініціював Прем'єр-міністр, ініціював уряд, це збільшення мінімальної заробітної плати в цьому році до 6 тисяч гривень і з грудня до 6 тисяч з половиною гривень. Однак мінімальна пенсія за період реалізації Стратегії подолання бідності зросла на 64,6 відсотка. Проте питання запровадження єдиних принципів нарахування пенсій залишається не вирішеним. Нагальною також є проблема прожиткового мінімуму, який я вже згадувала, коли до нас приєднався пан Качура, щодо прожиткового мінімуму в комітеті знаходиться декілька, вже сьогодні більше ніж десяток законопроектів, і є нарешті урядовий, який комітет буде розглядати на наступному тижні.

Секретаріат попрацював по блоках, яким чином ми маємо тепер підтягнути прожитковий мінімум, бо за часів з 2014-го по 2020 роки його штучно занизили майже вдвічі по різних показниках. Показник фактичного прожиткового мінімуму вищий, ніж той, який закладається у державному бюджеті, від 1,9 до 2,2 разів.

Ганебним явищем в Україні залишається також бідність працюючого населення. Воно принципово пов'язано із мінімальною заробітною платою і можливістю отримати мінімальний заробіток, коли ти працюєш найманим працівником.

Традиційно в Україні ринку праці притаманні диспропорції. Я думаю, що Інститут стратегічних досліджень, показник якого я зараз назву, він каже про те, що навантаження на одне робоче місце у січні 2020 року в середньому по Україні складало 5,7 осіб Просила б цей інститут під час виступу зупинитися на цій величині.

Можна сказати, що ми збільшили захист людей під час COVID. Водночас система оплати праці в зайнятості залишається не реформованою, включаючи в тому числі і державний сектор. Система оплати праці, особливо у державному секторі, підходи не системні. Наприклад, Міністерство охорони здоров'я під час реформи охорони здоров'я перевів оплату лікарів первинної ланки, знявши зв'язок із тарифною сіткою. Водночас в інших частинах державного сектору система теж потребує вдосконалення, і систематизації в першу чергу. Про це, до речі, свідчить і те, що у нас теж в комітеті нашому і в комітеті у пана Андрія Клочка знаходиться більше десятка законопроектів, якими  народні депутати намагаються врегулювати оплату в державному секторі і на державних підприємствах.

Інша важлива проблема, до якої звертався Комітет соціальної політики та захисту прав ветеранів, - це заборгованість щодо заробітної плати. Це теж ганебне явище, яке долає Україна не перший рік. Водночас як явище в Стратегія подолання бідності це має бути окрема частина, як нам долати саме бідність у працюючого населення, де виконавець не хоче сплачувати заробітну плату або банкрутувати для того, щоб розрахуватися з боргами.

І це явище напряму пов'язано із розвитком економіки, і ми його теж намагалися вирішити на наших комітетських слуханнях, щодо такої заборгованості.

Водночас, крім цього першого блоку Стратегії подолання бідності, є ще один блок, коли людина не може працювати або не може реалізувати себе в ринкових умовах. То в цьому випадку держава приходить на допомогу. І тому другий напрям стратегії стосувався забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери: це соціальні послуги, це медичні послуги, культурні послуги і доступ до інфраструктури, яка допомагає людині, яка не отримує гідного статку, відчувати себе не виключеною з нашої соціальної інфраструктури.

Важливо те, що за цим напрямком зрушення були. Зокрема, ви знаєте, що з 1 січня 2020 року вступив в силу Закон "Про соціальні послуги" нарешті. Однак вимоги сучасної держави і плюс регіональна реформа ще не дають можливості повністю реалізувати закладені норми в цей законопроект, у регіональному аспекті зокрема.

Для багатьох українців повноцінний доступ до медичних послуг теж залишається проблематичним. І за оцінками різних інститутів ми бачимо, що населення сільської місцевості та маленьких міст належить до підвищених ризиків бідності. Зокрема, аналізуючи Стратегію подолання бідності, можна побачити дуже такий щільний зв'язок між тим, скільки людей проживає в населеному пункті і який доступ до таких соціальних  послуг і до соціальної інфраструктури він має. Чим менша кількість населення у маленьких містах, тим  гірший, проблематичний такий доступ.

Третій напрям стратегії стосувався мінімізації ризиків бідності  і соціального відчуження найбільш вразливих верств населення.

Я вдячна теж  інститутам, які сьогодні визначили ці вразливі верстви населення, бо на початок реалізації стратегії найбільш вразливими верствами називали  малозабезпечені сім'ї, особи з інвалідністю, учасників АТО, безхатченків, бездомних осіб, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За аналізом стратегії найбільш вразливими  до бідності соціально-демографічними групами на сьогодні визначені діти, підлітки, особи 75 плюс, непрацюючі пенсіонери. Найнижчий рівень бідності серед працюючого населення. Ну, власне,  цього можна було і очікувати.

Важливі кроки були зроблені урядом. Це модернізація субсидій, розширення переліку випадків, за яких надається допомога по тимчасовій непрацездатності. Особливо з рушенням  законів про зайнятість, які були зроблені в 2020 році, призвели до  підвищеного захисту з боку держави, з боку Фонду безробіття і більш плідно працювала Державна служба зайнятості.

Водночас збільшені  також у 2020 році розміри допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського виховання.

Ви знаєте і шановні народні депутати цього скликання знають, що  ми вирішували проблеми і "пакунка малюка", і проблеми "муніципальної няні".  Також були здійснені заходи щодо підвищення інклюзивності  ринку праці та системи навчання, вже відзначили роботу Державного  центру зайнятості. Але залишаються актуальними питання  людей з інвалідністю, забезпечення людей з інвалідністю засобами реабілітації. Українці сьогодні не мають доступу до біонічних  протезів. Взагалі система розбудови  системи реабілітації почалася тільки  в 2020 році після прийняття  Верховною Радою України цього скликання Закону про реабілітацію. Наразі Міністерство охорони здоров'я дуже щільно працює над підготовкою підзаконних нормативних актів, але вже сьогодні видно, які зрушення будуть відбуватися в реабілітації шляхом створення мультидисциплінарних команд, які працюють з людиною ще в гострій стадії захворювання чи  нещасної випадку, для того щоб реабілітолог і технічні засоби реабілітації були безпосередньо прив'язані до гострої стадії.

Вже відмітила, але хочу окремо відмітити те, що діти в Україні непропорційно більше потерпають від бідності, ніж дорослі, найбільш бідні серед сімей багатодітних родин. І відповідно це в тому числі і сім'ї з дітьми до трьох років та сім'ї, в яких дитину виховує один з батьків.

В цій Стратегії подолання бідності була також четверта частина, яка стосувалася внутрішньо переміщених осіб, але цю частину виключили із цієї стратегії, тому що в 17-му році була прийнята окрема стратегія соціальної адаптації та реінтеграції громадян України і відповідно стратегія щодо внутрішньо переміщених осіб, і відповідно ми будемо аналізувати це в цій стратегії.

Що я ще хочу відмітити? Це регіональний аспект. В 2019 році… І просила б сьогодні регіональних представників теж виступити, тому що найнижче значення рівня бідності за відносним критерієм по Чернігівській області, найбільше - по Херсонській. Я б просила сьогодні представника Херсонської області теж виступити для того,  щоб ми в майбутньому напрацювали заходи, які б зменшили дисбаланси в регіональному аспекті.

Загалом за результатами реалізації стратегії можна сказати, що більшість запланованих на 20-й рік позицій не було досягнуто. Ну, і ще раз хочу наголосити, що стратегія опрацьовувалась в 16-му році, зміни до неї не вносилися, і тому при підготовці наступної стратегії ми маємо врахувати, чому ці показники не були досягнуті, і напрацювати відповідні заходи. За умов недосягнення показників у 20-му році найбільше очевидно, що є нагальна необхідність в напрацюванні нової стратегії. Тому ще раз наголошую на тому, що всі наші пропозиції секретаріат комітету врахує. І відповідно вони будуть покладені рекомендації комітету щодо вироблення стратегії на наступний період. Прошу учасників слухань сконцентруватися на цьому конструктиві.

Пропонується такий регламент роботи. Загальна тривалість наша - 1,5 години. Для доповіді Мінсоцполітики – до 10 хвилин. Для виступів – до 5 хвилин. Для обговорення залишимо 15-20 хвилин. Але в будь-якому випадку Комітет соціальної політики та захисту прав ветеранів відкритий для пропозицій у письмовому вигляді, що навіть  буде і краще, тому що письмові всі пропозиції будуть розглянуті і враховані під час підготовки якогось нормативного документу, форму якого народні депутати визначать після цих слухань.

Прошу дотримуватись регламенту. І за пропозицією порядку денного, який вам надано, прошу до слова Музиченка Віталія Володимировича, заступника міністра соціальної політики України. Будь ласка.

МУЗИЧЕНКО В.В. Дякую, шановна Галина Миколаївна. Доброго дня, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Дійсно, питання  подолання бідності та підвищення рівня життя урядом розглядається як основа досягнення всіх стратегічних цілей і здійснення реформ в України -  це основне завдання. Підведення підсумків реалізації Стратегії подолання бідності відбувається в достатньо складних умовах, що пов'язані, перш за все, з пандемією і поширенням коронавірусної хвороби. При цьому хочу відмітити, що в напрямі подолання бідності дійсно проведено достатньо значну роботу та прийнято низку документів для запобігання та зменшення рівня бідності в Україні.

Взагалі вперше поняття "бідність" було офіційно визначено ще в 2001 році з прийняттям відповідно першої Стратегії подолання бідності, яка затверджувалась на той час Указом Президента України. Сьогодні ми можемо підбити підсумки реалізації вже третього стратегічного  документу, який реалізовувався по суті в 2016-2020 роках.

Загалом підсумовуючи те, що озвучила Галина Миколаївна, можна сказати про те, що Стратегія подолання бідності передбачала 80 завдань, і на виконання цих завдань було кожного року розроблено відповідні плани заходів з їх реалізації. Якщо говорити про 2020 рік, то відповідно такий план заходів було затверджено ще в березні 2020 року. Він передбачав виконання 135 заходів, 113 з яких виконано, а 22 заходи, виконання яких продовжується.

Найбільш вагомі і змістовні з них, звичайно, це питання перегляду застосування методології визначення  прожиткового мінімуму. Це розроблення законопроекту щодо сприяння продуктивній зайнятості, відповідно пов'язані з цим речі. Це соціальна інтеграція, адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та інші.

Реалізація завдань, визначених Стратегією подолання бідності, мала суттєвий вплив на показники бідності. Я нагадаю, що на сьогоднішній день є декілька методологічних підходів щодо вимірювання бідності в принципі. Одним з тих, які використовуємо ми, – це є рівень бідності за абсолютним критерієм. Його також можна розглядати в двох аспектах, тобто по дохідній або витратній частині. Якщо говорити по дохідній частині, то у 2015 році на старті розробки відповідної стратегії, про яку ми сьогодні говоримо, відповідний показник рівня бідності за абсолютним критерієм становив майже 52 відсотки. У 2019 році, я підкреслюю, саме у 2019 році він скоротився трошки більше ніж до 23 відсотків. На жаль, 2021 рік вніс свої корективи, по суті, ми маємо вперше за останні  п'ять років тенденцію на збільшення рівня бідності. І на сьогодні ми можемо абсолютно чітко сказати, що пандемія і стан соціально-економічного розвитку нашої держави за останній рік мав негативні тенденції.

Тому за даними 9 місяців 2020 року ми можемо констатувати те, що по суті рівень бідності у нас вперше почав зростати по відношенню вже до 2019 року.  Як сказала Галина Миколаївна, це, звичайно, вплинуло на базові індикативні показники по реалізації Стратегії подолання бідності.

В цілому за період реалізації стратегії рівень бідності, звичайно, зменшився, відповідно за цим же показником, фактично вдвічі, але все ж таки сягає достатньо високих показників. І якщо говорити по витратному цензу, то він фактично сягає майже 49 відсотків. Це дуже високі показники.

Але уже було озвучено основні критерії зростання доходів населення. За останні п'ять років це і зростання прожиткового мінімуму, це і зростання мінімальної пенсії, це і зростання середніх розмірів пенсійного забезпечення. Але саме основне, на що ми хотіли б звернути увагу, це зростання мінімальної заробітної плати. Тому що основна теза, яку я хотів би підкреслити, це те, що працююча людина, яка отримує заробітну плату, не повинна опинятися в стані бідності і потребувати додаткових якихось видів соціальної підтримки. Мало того, така людина має забезпечувати себе, а також членів своєї сім'ї, які перебувають на її утриманні.

Загалом ми говоримо про те, що за період реалізації стратегії було уніфіковано певні умови пенсійного забезпечення і правила надання пенсії. Завдяки цьому можемо говорити про те, що середній розмір пенсії на початок 2021 року становив понад 3,5 тисячі гривень. А якщо говорити з урахуванням індексацій, які проведені у березні-квітні цього року, то він збільшився ще на 300 гривень і на сьогодні вже сягає більше ніж 3800 гривень. Поряд з цим, мінімальний розмір пенсії, звичайно, на сьогоднішній день є надзвичайно низьким – це 1769 гривень.

Серед іншого, ми можемо сказати про те, що на 2021 рік в принципі розроблено програму підвищення пенсійного забезпечення. Серед іншого, вона включає продовження доплат пенсіонерам старше 80-річного віку, запровадження аналогічних виплат для пенсіонерів старше 75 років. Відповідно розмір мінімальної їх пенсії буде становити не менше ніж 2,5 тисячі гривень.

Чому ми говоримо про саме ці категорії? Тому що по суті це ті громадяни, які за рахунок свого фізіологічного або вікового стану не мають можливості отримання додаткових доходів. І, власне, в переважній більшості випадків єдиним джерелом їх існування є пенсійні виплати.

Маємо вже проект рішення також щодо розширення цих програм з 2022 року також на осіб, які старші 70-річного віку. При цьому, починаючи з 2022 року, ці виплати також щороку будуть збільшуватися на коефіцієнт зростання індексації.

Що стосується комплексного вирішення проблеми прожиткового мінімуму, то наразі урядом, як було зазначено, розроблено низку законодавчих ініціатив, які ми надіслали відповідно на розгляд у Верховну Раду і очікуємо найближчим часом розгляду цих пропозицій стосовно вирішення цього питання.

Загалом це вирішення питань методології обрахунку прожиткового мінімуму, а також визначення сфери його застосування. Наразі дійсно сталася така ситуація за останні роки, те, що у нас є по суті два показники: це фактичний розмір прожиткового мінімуму, який відповідно до статті 5 Закону "Про прожитковий мінімум" обраховує щомісячно міністерство і публікує на сайті; і є прожитковий мінімум, відповідно до якого відбуваються виплати у нашій державі.

Загалом, якщо говорити про інші заходи, які вживалися для недопущення або мінімізації впливу ситуації в країні на наших громадян, то з метою підтримки громадян в умовах підвищення ціни тарифів на житлово-комунальні послуги, а ми розуміємо, що, починаючи з 2016-го по 2020-й роки було достатньо стрімке підвищення ціни тарифів на житлово-комунальні послуги, було постійно забезпечено удосконалення механізму надання житлових субсидій як головної програми забезпечення підтримки відповідних громадян. Це особливо актуально було в минулому, 2020 році, у зв'язку з пандемією було внесено ряд коректив для того, щоб надати спрощений доступ громадянам отримувати відповідний вид соціальної підтримки.

Вже згадували, що з метою забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери забезпечується реалізація нової редакції Закону "Про соціальні послуги", і для його реалізації урядом уже була ухвалена ціла низка нормативно-правових актів для його імплементації.

Ми продовжуємо роботу над створенням законодавчого поля для надання відповідних соціальних послуг, враховуючи і процеси децентралізації, і необхідність забезпечення розвитку ринку соціальних послуг і його адекватного і правильного регулювання.

Також я хотів би звернути увагу на те, що в умовах децентралізації одним із головних завдань є забезпечення кожній людині безперешкодного доступу до соціальної підтримки за місцем свого проживання. Тому дуже важливо на сьогоднішній день забезпечити реалізацію відповідного підходу на рівні кожної територіальної громади.

Крім цього, міністерство надає допомогу громадам в організації всіх процесів соціального захисту та робимо основний акцент на впровадження електронних сервісів. Важливим напрямом також є питання соціальної підтримки, соціального захисту осіб з інвалідністю, а також інклюзією їх у суспільство. В цьому напрямку з січня 21-го року, ми можемо говорити, що завдяки спільній роботі і уряду, і парламенту було забезпечено підвищення надбавки на догляд для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. При цьому важливим є завершення вдосконалення механізму забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, про що також звучало сьогодні вже, а також запровадження рівних можливостей щодо працевлаштування. І відповідні пропозиції також урядом уже розглянуті, буквально в кінці березня, і найближчим часом будуть подані до Верховної Ради для розгляду.

Загалом якщо говорити про підтримку сімей з дітьми, то аналіз взагалі результатів, які ми маємо, показує те, що найбільший рівень бідності саме мають сім'ї, в яких більша кількість дітей, а також сім'ї, які беруть на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, опіки і так далі.

З цією метою ми дуже дякуємо за ефективну роботу разом із нашим і профільним комітетом, і взагалі депутатському корпусу, завдяки тому, що ми прийняли 646 Закон у минулому році і достатньо суттєво було збільшено відповідні виплати. Фактично ми забезпечили адресний підхід щодо надання соціальної підтримки сім'ям з дітьми і побудували його, що саме основне, на принципі надання соціальної підтримки в обґрунтованих умовах в той період, коли сім'я цього найбільше потребує, паралельно створивши умови для працевлаштування і для самозабезпечення таких сімей.

Зокрема, ми можемо сказати також про те, що вживалися заходи для підтримки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, тому за ініціативою Міністерства соціальної політики було підготовлено комплекс рішень за цим напрямком, що передбачало і безпеку дітей, і захист від жорстокого поводження, і включення дітей до прийняття таких рішень, що стосуються безпосередньо їх, реформа системи догляду і виховання дітей, і багато іншого.

Підсумовуючи викладене, хочу зазначити, що так, значна частина заходів, які планувалися, виконані не в повному обсязі, що не дозволило забезпечити необхідні результати, які планувалося досягти. Але були і в період впровадження цієї стратегії, скажімо так, форс-мажорні обставини, які  також вплинули на досягнення відповідних результатів.

Підсумовуючи викладене, хочу також зазначити, що подолання бідності – це довгострокове завдання і за короткий термін неможливо фактично досягти кардинальних і рішучих змін в розв'язанні цієї проблеми. З метою подальшого вирішення цієї проблематики та забезпечення добробуту населення Мінсоцполітики за участю центральних органів виконавчої влади та науковців наразі розроблено проект Стратегії людського розвитку. Вона  зараз подана на розгляд уряду і найближчим часом має бути вже подана потім на розгляд РНБО, затверджена та введена в дію відповідним указом Президента. Ця стратегія спрямована на покращення основних показників людського розвитку, таких як гідний рівень життя, розбудова соціальної сфери, доступ до високоякісних соціальних послуг і таке інше.

На закінчення хочу сказати, що, враховуючи складний економічний стан країни, в соціальній сфері на сьогодні стоїть достатньо велика кількість питань, які потребують вирішення. Сподіваємося, що налагодження ситуації в країні, зокрема із пандемією, та подальше соціально-економічне зростання дасть можливість вирішити нагальні соціальні питання.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Віталію.

Цимбалюк Михайло Михайлович, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Будь ласка, Михайло Михайлович.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую.

Шановна головуюча, шановні учасники комітетських слухань! Тема, яку ми сьогодні обговорюємо, є надзвичайно важливою, і хотілося б, щоб учасники нашого дискусійного столу запропонували конкретні пропозиції, особливо ті, хто представляють нині регіони, і щоб в рекомендаціях був насправді план дій не тільки для уряду, а й для парламенту.

Серед Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року є саме завдання перед урядами країн - скорочення бідності не менше ніж вдвічі. І зрозуміло, що Україна, яка за статусом є соціальною державою, має продемонструвати рівень у вирішенні цієї актуальної проблеми. За дослідженнями ЮНІСЕФ, в Україні вже цього року з 27 до 44 відсотків зросте бідність у родинах, які мають дітей, про це вже сьогодні говорилося.

Шкода, але уряди і парламенти, як цього, так і попереднього скликань, фактично відійшли від розроблення і затвердження державних програм економічного і соціального розвитку як комплексних документів, перейшовши до затвердження програми своєї діяльності і державного бюджету на рік.  До речі, програма діяльності цього уряду так і не затверджена у Верховній Раді.

Зокрема, у 2016 році була схвалена Стратегія подолання бідності, про яку вже сьогодні говорили, і щорічні заходи по її реалізації. Але по факту ми маємо на сьогодні колосальну бідність у державі: більше третини населення перебуває за цією межею, і процес зубожіння під час поширення пандемії COVID-19 виріс.

Стратегія була розрахована до 2020 року, а нова поки що відсутня, і вона має, ця нова, базуватися на трудовій, а не на соціально дотаційній основі, на нашу думку, із завданням щодо підвищення пенсій до рівня прожиткового мінімуму реального.

За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, рівень бідності за критерієм нижче фактичного прожиткового мінімуму може зрости у цьому році вже до 45 відсотків. В роботі наших слухань беруть участь представники цієї важливої інституції наукової. Ми думаємо, вони розширять свої дослідження.

Така ситуація у цілому віддзеркалює, з одного боку, фактичний стан в економіці країни і на ринку праці, а з іншого - вкрай низький рівень майнового стану людей, відсутність накопичень і збережень.

Я, коли готувався до сьогоднішнього нашого заходу, вичитав дослідження одного із швейцарських банків, який вважає, що в Україні існує непропорційна система розподілу результатів економічної діяльності на працю і капітал, внаслідок чого 10 відсотків заможних людей володіють більше 70 відсотками сукупних доходів в країні і практично відсутній середній клас. Тобто суспільство не є стійким, а конфліктним, через незадоволення рівнем і якістю життя.

На нашу думку, що слід зробити для подолання бідності серед працюючих. Насамперед це створення нових робочих місць, про які обіцяв  уряд, в тому числі і цей. Але ми розуміємо форс-мажорні обставини.

Наступна річ, яку справді можна зробити, навіть в цей непростий час, це виведення економіки з тіні. Є багато моделей, є багато варіантів. Тут ми готові до дискусії, фахової дискусії з представниками уряду. Повна і продуктивна занятість, гарантії мінімальної оплати праці не нижче фактичного прожиткового мінімуму, який розраховується на сучасній нормативній основі з включенням до зарплати так званої сімейної складової: це продукти харчування, одяг, житло, медичне обслуговування, освіта,тощо. І тут важливо, коли ми говоримо про підняття мінімальної зарплати (про це сьогодні висловлювалася і голова комітету) все-таки зміна тарифної сітки. І важливо, щоби ця законодавча ініціатива знайшла місце в розгляді вже найближчим часом Верховної Ради.

Наступна річ: заборгованість по зарплаті. Про це теж говорила голова комітету. Слава Богу, цей уряд в жовтні минулого року створив міжвідомчу робочу групу, яка вперше почала хоча б засідати за останні три роки. Але рівень заборгованості по заробітній платі зріс уже минулого року до суми 3 мільярдів 130 мільйонів. Значить, ці заходи, які розробив Кабінет Міністрів, не є досконалими. Слід шукати інші шляхи спільно з органами місцевої влади і місцевого самоврядування. Але сам факт створення такої міжвідомчої групи вже є позитив.

Як тут вже говорив перший заступник міністра соціальної політики про прожитковий мінімум, я думаю, що нарешті ми і в комітеті, і у Верховній Раді знайдемо спільну думку для того, що слід переглянути і на законодавчому рівні затвердити цю сталу складову, що таке мінімальний прожитковий рівень і як він обраховується. До речі, Кабінет Міністрів так до сьогодні і не прийняв постанову, що таке сучасний споживчий кошик, що в нього входить і як він обраховується.

Я хотів би на завершення насамперед подякувати, Галино Миколаївно, вам за те, що така болюча актуальна тема нарешті є предметом хоча б комітетського слухання. Хоча ця тема варта уваги в цілому і Верховної Ради із залученням Кабінету Міністрів на рівні перших осіб, бо саме від цього залежить рух держави в майбутнє і рівень життя наших громадян.

Дякую за увагу і бажаю всім нам плідної праці не тільки сьогодні, а вже і в ході реалізації рекомендацій цих комітетських слухань з питань подолання бідності в Україні. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Михайло Михайлович. Я теж вважаю, що ми можемо після наших слухань і підготовки конкретних пропозиції виходити на парламентські слухання, для того щоб... будемо дивитися, якщо уряд підготував стратегію людського розвитку, як вони зараз озвучили, і будемо дивитися, як ми можемо допомогти як парламент. Дякую.

Дядюра Ігор Григорович, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з питань цифрового розвитку, цифрової  трансформації, цифровізації. І тут ще у нас є заступник міністра, я думаю, що необхідно добавити щодо зайнятості або трудових відносин, бо Міністерство економічного розвитку тепер займається першою частиною Стратегії подолання бідності – це частина "Реалізація права людини на труд і створення робочих місць."

Будь ласка,  Ігор Григорович.

ДЯДЮРА І.Г. Доброго дня, шановні депутати! Доброго дня, Галина Миколаївна, шановні учасники слухань! У мене дійсно іноді назва моєї посади звучить довше, ніж мої виступи.

Подолання бідності є першою серед Цілей сталого розвитку. Про це сьогодні говорили вже тричі, але я думаю, що про це треба говорити кожному чиновнику кожного ранку. Розв'язання проблем подолання бідності, підвищення рівня життя та забезпечення доступу до базових послуг для всіх верств населення є для Міністерства економіки першочерговими завданнями.

Наші зусилля в цьому пріоритетному напрямку сконцентровані на подоланні економічної бідності, те, про що сьогодні вже говорили, тобто бідності серед працюючих; на забезпеченні зайнятості населення, що неможливо без впевненого економічного зростання, ефективної дерегуляції трудових відносин і  реальної детінізації праці.

Позитивні тенденції 2019 року, про які говорив мій колега Віталій Музиченко, на жаль, були зупинені потужним ударом, який весною 2020 року нанесла по економіці пандемія. Поширення пандемії COVID-19 вимагало вироблення якісних політичних рішень на основі глибокого аналізу ситуації, прогнозування можливих наслідків реалізації прийнятих рішень, виявлення ризиків та оцінок альтернативних варіантів розв'язання проблем досягнення цілей державної політики. У зв'язку з чим Міністерством економіки для здійснення економічних та соціальних заходів підтримки було забезпечено розроблення державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених COVID-19, яка була затверджена в травні 20-го року Постановою № 534, яку ми виконуємо постійно. 

Метою програми стало впровадження протягом 20-го і на  період до кінця 22-го року комплексної системи нових можливостей стабілізації для сталого розвитку економіки України, підвищення рівня зайнятості населення шляхом збереження існуючих і стимулювання створення нових високопродуктивних робочих місць з гідними умовами праці. З умовою компенсації фінансових втрат малого бізнесу у період вимушеного простою, розширення доступу малого бізнесу до дешевих фінансових ресурсів урядом було прийнято рішення про розширення державної програми "Доступні кредити 5-7-9%". І цю програму постійно критикують, але 32 мільярди малий бізнес отримав.

Запроваджений механізм надання допомоги при частковому безробіттю на період карантину для найманих працівників та фізичних осіб-підприємців. На фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину у 2020 році урядом було виділено 2,8 мільярда гривень з Фонду боротьби з COVID (постанова № 306 і 308, квітень 2020 року). Забезпечена можливість подання заяв на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю дистанційно, без візитів до центрів зайнятості (постанови Кабміну № 244 і 307). Також зареєструватися як безробітний та оформити допомогу можна через онлайн-портал державних послуг "Дія".

Додатково урядом було виділено 6,1 мільярда гривень на фінансування допомоги по безробіттю, не частково, а просто по безробіттю, що дозволило забезпечити в період карантину у 2020 році фінансову підтримку для 661 тисячі осіб, які втратили роботу, та у січні-березні 2021 року для 280 тисяч таких осіб.

Забезпечено регулювання гнучких форм організації праці та дистанційної праці, що дуже важливо, у період карантину, що створює додаткові можливості для зайнятості, сприяє оптимізації праці та належному поєднанню працівниками сімейних та трудових обов'язків. Це прийнято в цілому як закон 30 березня 2020 року № 549.

За результатами опитування, яке провело Міністерство економіки у грудні 2020 року серед роботодавців, запровадження гнучких форм організації праці, програми по частковому безробіттю та відтермінування податкових перевірок оцінено роботодавцями як найбільш ефективні ініціативи Міністерства економіки, спрямовані на подолання наслідків пандемії COVID-19. Завдяки вжитим заходам, навіть в умовах згортання економічної діяльності (з цим згортанням ми боремося з усіх сил, так, як тільки можемо), в 20-му році вдалося працевлаштувати на створені  нові робочі місця 476 тисяч осіб та зберегти понад 538 тисяч робочих місць: 382 завдяки наданню допомоги по частковому безробіттю і 156 тисяч  завдяки наданню одноразової допомоги роботодавцю.

Величезну увагу Міністерство економіки приділяє розробці законопроектів в співпраці з комітетом, за що я дуже вдячний, Галина Миколаївна, і вам особисто, і всім депутатам, які нас підтримують. Ці законопроекти спрямовані на подолання економічної бідності у всіх проявах, в сприянні легальної зайнятості, створенню нових зручних форм зайнятості, лібералізації, дерегуляції трудових відносин.

Можу навести такі приклади. Задля врегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин, посилення мобільності працівника при реалізації права на працю, розроблено, внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості (реєстраційний номер 5161).

З метою реальної детінізації праці (про це говорив і Михайло Михайлович, і Галина Миколаївна), це дуже важливе питання, у нас, за різними оцінками, від 3 до 4 мільйонів людей працюють в Україні без оформлення, нелегально, більш за все в аграрному секторі, в будівництві і в торгівлі. І одночасно - це важливо -  для припинення дискреційних трактувань норм законодавства при перевірках фахівцями Держпраці розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності (реєстраційний номер 5054). Там є питання з ФОПами, ми його зараз вирішуємо, і вирішимо.

З метою реальної дерегуляції і спрощення легалізації трудових відносин Мінекономіки розроблений і погоджений з усіма, в тому числі з нашими соціальними партнерами і з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, чекає затвердження урядом (я сподівався, що це відбудеться сьогодні, ну, тепер мені кажуть, що в понеділок), внесення на розгляд Верховної Ради України проект Закону України  про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин. Він підтриманий Офісом Президента, Офісом реформ, всіма, всі його читають. Ми його обов'язково зробимо.

ГОЛОВУЮЧА.  Ігорю, достатньо буде ще хвилини?

ДЯДЮРА І.Г. Я просто завершу. У мене два речення.

Попереду прийняття цих  законопроектів, розробка, внесення нових за погодженим спільним планом законодавчих робіт. Дозвольте мені висловити подяку всім учасникам, які брали участь  в розробці Національної економічної стратегії до 2030 року, яку 3 березня прийняв уряд  Постановою 179.

Окремо зазначу, що при розробці нової Стратегії подолання  бідності необхідно звернути особливу увагу на розроблення заходів щодо функціонування домогосподарств, надання соціальних пільг, своєчасного та повного отримання бюджетних  відшкодувань і, важливо, цифровізація адміністративних послуг. Тільки завдяки спільним діям ми крок за кроком зможемо сприяти виведенню України на траєкторію сталого і життєстійкого розвитку, що є запорукою  подолання всіх видів бідності.

Дякую всім за увагу. Перепрошую, що зайняв додатково хвилину.

ГОЛОВУЮЧА.  Нічого страшного. Я дякую вам за те,  що згадали про домогосподарство, яке у нас… (Не чути) І на базі комітету ми пишемо Закон про домогосподарства, чи про домоекономіки, бо господарство – це таке слово, теж з Радянського Союзу, і треба дивитися, яке українське слово знаходити, для того щоб його якось виписувати. І я думаю, що  ще потрібно було б добавити до вашого виступу про те, що домашня праця – це теж такий аспект праці, який не врегульований і де теж лежать у нас ще і робочі місця, і доходи домогосподарств, які сьогодні у тому числі знаходяться в тіні.

Дякую вам, Ігорю Петровичу.

ДЯДЮРА І.Г. Дякую, Галина Миколаїна. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка,  Черенько Людмила Миколаївна, завідуюча сектором дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Національної академії наук України, кандидат медичних наук.

Будь ласка,  Людмила Миколаївна.

ЧЕРЕНЬКО Л.М. Дякую. Доброго дня! Вітаю всіх колег по боротьбі з бідністю.

Хочу спочатку зупинитися на, скажімо так, позитивних моментах реалізації стратегії, на які не змогла навіть вплинути пандемія. Це в першу чергу мова йде про славнозвісні критерії 5 доларів в паритеті купівельної спроможності на особу на добу.

Хочу всіх привітати з  подоланням тієї бідності в Україні, повним подоланням.  За даними дев'яти місяців 20-го року рівень бідності за цим критерієм становить лише 0,2 – це у межах статистичної похибки. І ми можемо сміло говорити про те, що за цим міжнародним критерієм бідність в Україні подолана.

Другий момент, надзвичайно важливий, що завдяки кільком підвищенням мінімальної заробітної плати ми досягли накінець-то певного прориву. Ми знизили ризики бідності працюючих по відношенню до середньоукраїнських ризиків. Це дійсно прорив. Це те, до чого ми прагнули. І навіть, скажімо так,  в таблиці оцих основних індикаторів для відстеження реалізації стратегії окремо є рядок "бідність серед працюючих". І цим було підкреслено важливість ліквідації… не ліквідації, а зменшення ризиків бідності працюючих.

Сьогодні багато хто дуже правильно згадував бідність дітей. Це ганебна для України проблема. Але вона… По-перше, виток цієї проблеми – саме низькі стандарти оплати праці. Коли батьки заробляють мало, тоді бідні діти. І оце, на жаль, наша українська біда, з якою треба боротися далі. Успіхи є, але, звичайно, цього недостатньо.

Хочу зупинитися дуже коротко на тих проблемних моментах, які були в стратегії, і запропонувати, що, безумовно, треба розробляти нову стратегію. Якщо минула розроблялась, дійсно сказали, в дуже важких умовах, коли катастрофічно зростали масштаби бідності, то сьогодні, можливо, не настільки  катастрофічно вони зростають. Але ми розуміємо, що 20-й рік дав дуже негативний поштовх. І, на жаль, в 2021-му ми не очікуємо кардинального покращення ситуації з бідністю. Тому стратегія нова потрібна.

Що говорити про стару?  Позитив старої був, що вона була проривним, таким стратегічним документом. Тоді прислухались до міжнародних консультантів і зробили її отакою зразковою, де чітко були визначені проблеми, шляхи їх реалізації і індикатори для відстеження результатів. Ця, скажімо так, рамка була дуже чітко витримана.

Інша справа, що побудована стратегія не все вирішує. Які були проблеми? Хочу сказати про проблему міжсекторальної взаємодії. Стратегія бідності – це дуже комплексний документ, який охоплює дуже багато виконавців, і, звичайно,  налагодити цю міжсекторальну взаємодію надзвичайно важко. Я думаю, це характерно не лише для Стратегії бідності, а і для інших стратегічних документів.

І проблемою, безумовно… Децентралізація – це дуже добре, вона сприяла багато чому в позитивному аспекті, але, на жаль, якимось чином, крім рекомендацій для місцевого рівня, стратегія ніяк не могла суттєво вплинути на територіальні громади.

І те, що вже сьогодні озвучувалось, що якщо ми говоримо про стратегічне планування, про стратегічне бачення, термін 5 років не вирішує багатьох проблем, які впродовж 5 років можна лише окреслити і почати рухатися до їх подолання.

І момент ще стратегії, розумієте, ця етапність… Так, дуже добре, що плани заходів кожен рік розроблялися на реалізацію і так далі, детально пророблялися, причому по кожному заходу там навіть передбачався індикатор для відстеження, не завжди можна було це зробити, не за всіма заходами, бо під них важко чітко виписати індикатор, але принаймні намагалися.

Проте проблеми етапності. Наприклад, реалізація заходу наступного року, чи наступного за наступним, має сенс тільки при успішній реалізації певного заходу цього року. І ця, розумієте, скажімо так, спадковість, етапність, цей момент, який дуже важко відстежити, але це є проблемою, як в позитивному, так і в негативному… Якщо ми щось не виконали, ми ставимо під сумнів виконання наступних етапів заходів. І якщо ми його неочікувано успішно виконали, то відпадає сенс виконання наступних за етапністю. Оцей момент був, звичайно, опущений, але нічого не зробиш, це просто треба мати на увазі на майбутнє. .

ГОЛОВУЮЧА. Півхвилинки, пані Людмила. Я знаю, що ви можете на цю тему довго говорити…

ЧЕРЕНЬКО Л.М. Добре, я на цьому зупиняюсь.

Що я пропоную на майбутнє. Я вважаю, що доречно дійсно зосереджуватися більше не на соціально-економічних, демографічних групах, а на домогосподарстві. Це дуже важливо. Хатня праця – надзвичайно важливо, навіть не стільки хатня праця, скільки ми повинні говорити про бюджет часу. Бюджет часу – це те, що в нас сьогодні, на жаль, у статистиці не досліджується, але це дуже важлива проблема. Сподіваюсь, що це буде вирішено.

Що треба в майбутній стратегії. Чітко визначити вразливі групи і йти по заходах по кожній чітко вразливій групі, де це можна відокремити від інших, обов'язково.

Далі. Ми говоримо, що мають бути активні, пасивні заходи. Якщо це люди працездатні, ми їм повинні активно сприяти, щоб вони могли працювати, могли ефективно працювати і так далі. Якщо це пасивні заходи, ми говоримо про непрацездатних осіб, тут треба чітко дуже відстежувати, як та чи інша програма, той чи інший захід вплинув на бідність. Інакше, якщо ми будемо просто відстежувати процес, скільком особам ми скільки дали, це ні про що не говорить. Це тільки вплив конкретно на бідність.

І що я хочу нового привнести? Ми завжди говорили, на скільки відсотків знижує чи там збільшує бідність той чи інший захід та чи інша програма. Сьогодні треба говорити про ефективність такого зниження. Про що я кажу? Різною вартістю можна знижувати бідність. Є такий показник, як вартість зниження бідності на 1 відсоток. Можна цього досягти великими зусиллями, великим коштом, а можна - меншим. Тому ці моменти бажано продумати і їх включати теж в обов'язкові показники.

В принципі, це основне, що я хотіла сказати, якщо я вичерпала свій час. Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Людмила. Я думаю, що ви праві з точки зору терміну дії стратегії. Китай, коли приймав свою стратегію бідності, яка вважається в світі як приклад подолання реально бідності, вони розробили цю стратегію на 30 років. Але там дуже чітко проміжні KPI визначали.

Ви абсолютно правильно помітили і про те, що, може, нам треба подумати про форму і структуру цього документу. І робити його з акцентом не тільки трудові відносини, соціальний перерозподіл, там внутрішньо переміщені особи, але, може, визначати саме вразливі верстви, які вразливі верстви і в який спосіб ми це долаємо. Тобто нам тут є, про що думати, в тому числі і про форму документів.

І нарешті у нас вимірювання KPI і досягнення, воно теж у нас в Україні кульгає на декілька ніг. Я думаю, що ви як науковець це розумієте. Саме тому, що в нас нема зразків домогосподарств, як там в Америці їх 12 типів. І по цим 12 типах теж відстежують кожне таке домогосподарство. Бо основою все ж таки бідності є не тільки доходи чи не доходи однієї людини, а доходи цілої родини, яка… все рівно ми всі живемо в родині або в якийсь громаді. І ми навіть не розуміємо, який відсоток робіт у нас є. Як одна людина, коли проживає, тобто який такий відсоток, коли одна людина сама на себе покладається. Взагалі доходи ми ж перекриваємо, страхуючи один одного всередині домогосподарства.

Я думаю, що ми ваші рекомендації ще побачимо, не тільки ті, що отримали, але і за результатами слухання. Дуже сподіваюся, що інститут буде впритул працювати з комітетом над подальшим вирішенням наших проблем, і надання в тому числі і Кабінету Міністрів системного бачення, як ми будемо це робити не тільки впродовж наступних там 3-5 років, але і потім, для того щоб ми преемственность таку урядів теж мали.

Дякую інституту. Дякую Людмилі Миколаївні особисто, бо вона цією темою займається дуже давно.

Королевська Наталія Юріївна, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Нагадаю, що у нас Наталія Юріївна ще екс-міністр соціальної політики.

Будь ласка, Наталія Юріївна.

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Шановні колеги, шановні присутні, ми сьогодні розглядаємо найважливіше питання, тому що ми всі розуміємо, що питання бідності сьогодні –  проблема національної безпеки. Я не буду витрачати часу, тому що Михайло Цимбалюк і представники уряду дуже ретельно описали всі ті показники, які сьогодні свідчать про те, що країна, на жаль, не тільки не долає бідність, а свідчать про те, що з кожним роком рівень бідності населення тільки зростає. І ми всі дуже добре розуміємо, що простих рішень тут немає. Це питання дуже комплексне.

І правильно казав заступник міністра економіки, що коли не працює економіка, подолати бідність неможливо. Коли у родині немає доходу, то не може бути родина заможна, а діти відчувати себе у небезпеці. І тому можна розробляти до безкінечності стратегії, можна говорити про все хороше і про все погане, але ми дуже добре всі розуміємо, що поки буде тільки навантаження на родини зростати, а це навантаження тарифне, це навантаження сьогодні заборгованості по заробітній платі та відсутність робочих місць. Це, на жаль, навантаження, яке переживає весь світ, пов'язане з коронавірусом та пандемією, тому нам треба тут приймати нестандартне рішення. А нестандартне рішення – це сьогодні, ми вважаємо, це розігрів економіки. Це дати людям можливість піднімати споживчий спрос сьогодні на нашому внутрішньому ринку. Це підтримка нашого національного виробника. Це зміщення акценту на  заграванні сьогодні західними інвесторами, коли ми для них і "інвестнянь" пропонуємо, і пільгові режими, і все інше, а в першу чергу акцентувати увагу сьогодні на нашому національному виробнику. Тому що якщо він сьогодні не може сплачувати вчасно заробітну плату, якщо до нього і далі приходять з перевірками, якщо, на жаль, сьогодні це добре, що є там доступний кредит, але ж ми розуміємо, що цього недостатньо, щоб утримувати колективи та витримувати те навантаження, яке є. Коли у бабусі пенсія 1800 гривень, коли сьогодні заборгованість по заробітній плані зростає, то говорити про те, що, може, колись ми подолаємо бідність, ну, я вважаю, це дуже-дуже ризикове питання.

Тому без підняття соціальних стандартів, без вирішення сьогодні питання підтримки національного виробника, без протекціоністських мір, які ми повинні сьогодні застосувати у нас в Україні, без рішучих дій щодо захисту людей, ми, на жаль, з кожним роком будемо тільки констатувати те, що ситуація тільки погіршується. І коло людей, які опиняться в цьому колі бідності, буде зростати.

Тому ми і звертаємось і до уряду, який, на жаль, сьогодні так і не має програми, плану дій, звертаємося до профільного комітету, тому що вже два роки влада, і за два роки все ж таки хочеться побачити вже конкретний план дій, а не обговорення взагалі якихось там питань. Чітку і зрозумілу дорожню карту подолання бідності, де будуть визначені дуже чіткі, відповідальні люди і ті рішення, які дійсно приведуть до покращення життя людей в нашій країні.

І тому всі ті напрацювання, які є в комітеті, які є в уряді, ми готові долучатися, готові надавати наші розроблені пропозиції, вони всі зареєстровані в парламенті. Але треба починати діяти і не чекати, тому що чекати вже немає часу.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, Наталія Юріївна.

До слова запрошується Діденко Сергій Олексійович, директор  департаменту видатків бюджету соціальної сфери Міністерства фінансів України.

Будь ласка,  Сергій Олексійович, 5 хвилин.

ДІДЕНКО С.О. Добрий день, шановна Галина Миколаївна, шановні народні депутати, учасники комітетських слухань. Питання дуже важливе не тільки для людей, які цього потребують, але і для Міністерства фінансів, для того щоб забезпечити всі ці соціальні виплати необхідним фінансовим ресурсом.

Дуже багато вже було сказано за проблеми в цій сфері. Хотілось би зупинитися на окремих показниках державного бюджету. Зокрема, в  бюджеті, в державному бюджеті на 21-й рік, видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення складають більше 320 мільярдів гривень. Це майже 26 відсотків видатків загального фонду. Це сама найбільша, питома вага серед усіх інших напрямків використання... (Не чути) державного бюджету. Всі інші, наприклад охорона здоров'я і освіта, складають по 12 відсотків, а інші видатки – ще менше.

В бюджеті поточного року для виплати деяких допомог, компенсацій передбачено 67,5 мільярдів гривень, що на 6,2 мільярда більше, ніж у минулому році. В цьому році враховані ті напрацювання, які були… (Не чути) Верховною Радою щодо підвищення на догляд за особами з інвалідністю, розміру "пакунка малюка" з 5 тисяч до 3 прожиткових мінімумів.

Також ми продовжуємо тенденцію зі збільшення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям для працездатних осіб – з 25 до 35 відсотків підвищення.

В бюджеті передбачені на даний момент, можна сказати, у повному обсязі видатки на надання пільг та житлових субсидій – 35,2 мільярда гривень. Окремою програмою для Міністерства соціальної політики для підтримки окремих категорій населення у зв'язку з підвищенням тарифів на оплату електричної енергії передбачена окрема бюджетна програма – 1,4 мільярда гривень.

Хотілось би зазначити, що найбільшу питому вагу у видатках на соціальний захист складають видатки на пенсійне забезпечення - це 195,3 мільярда гривень, при розрахунку якої також враховувалась необхідність щорічно проведення індексацій, продовження доплати 80-річним пенсіонерам, а також запровадження в поточному році з 1 жовтня доплати пенсіонерам 75 років і вище у розмірі 400 гривень.

Не дивлячись на те, що в бюджеті передбачений значний обсяг видатків на соціальний захист, необхідно констатувати той факт, що є проблеми у вирішенні соціальних питань. Основними проблемами – це є, звичайно, те, що у бюджеті встановлено розмір прожиткового мінімуму набагато… (Не чути) ніж той, який офіційно публікується Міністерством соціальної політики, тобто фактичний. Про це говорилося неодноразово на комітеті, і на наступному тижні це питання буде основним для розгляду… (Не чути) і Мінфін буде приймати активну участь у цьому питанні.

Також піднімалося питання щодо… не дивлячись на те, що на пенсійне забезпечення виділяються значні кошти, також потребує свого формування і система пенсійного забезпечення. Також є на розгляді відповідні законопроекти, як урядові, так і ваші, Галина Миколаївна, які необхідно також, вважаю, терміново…(Не чути)

 Але хотілося б зупинитися на тому, що всі ці пропозиції, воно буде потребувати фінансового ресурсу. На даний час Міністерством фінансів розроблено відповідний план заходів у сфері публічних фінансів, згідно з яким і розроблені конкретні заходи, покрокові шаги, що необхідно зробити для того, щоб збільшити можливість надходжень до державного бюджету, а також сприяти розвитку економіки і детінізації. Виконання цих заходів дасть можливість отримати додатковий ресурс до державного бюджету і відповідно спрямувати його на нагальні потреби по соціальному захисту.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Сергій Олексійович.

Я хотіла зробити таке зауваження, що Стратегія подолання бідності, вона складається  з двох частин великих, - це трудові відносини і створення робочих місць, і зміна відносин так, щоб заробітна плата зростала, в тому числі і заборгованість зменшувалася, і частина перерозподілу. Потребує фінансів в першу чергу ця частина перерозподілу, де ми маємо ефективно перерозподіляти так, як … (Не чути) інститут Птухи,  пані Людмила сказала, що є заходи, які при тому, що ми перерозподіляємо незначний відсоток нашого доходу чи сплачених податків, але ми отримуємо найбільший результат. І є ще інфраструктурні речі, які також допомагають в подоланні бідності.

 І є ще попередні два виступаючих, вони весь час замірюють по-різному  бідність. Пані Людмила сказала в своєму виступі, що абсолютний поріг бідності в Україні абсолютно подоланий. І ми можемо це констатувати. Це висновок не якоїсь політичної сили, це висновок інституту, який досліджує бідність весь час. Але я хотіла би також, щоб ми користувалися різними поняттями бідності, бо вимірюються вони по-різному. Наголошу, наприклад, що в теорії оцінки бідності є такі поняття, як повна і часткова ізоляція людини, чи соціальне виключення; є форс-мажорна бідність, є суб'єктивна бідність. До речі, взагалі Вікіпедія визначає бідність як поняття суб'єктивне. Є крайня бідність, яка у нас подолана. Є медична бідність, коли людина не має достатньо ресурсу для того, щоб в тому числі і купувати в приватних клініках собі додаткові якісь медичні послуги.

Тому, коли ми кажемо, що подолано, а що не подолано в Україні, мені здається, треба робити висновки, яка бідність у нас подолана, а яка – ні, тому що це коректно при проведенні аналізу. І базуватися на показниках цифрових, коли готуються якісь висновки щодо того… у нас це спливає чи зменшується. Як констатували всі, в тому числі і науковці, у нас бідність долалась до того, як нас накрив COVID. І я б сказала, що це можна віднести до форс-мажорних обставин, які викликали в тому числі і впровадження надзвичайного стану.

Дякую, Сергій Олексійович. І комітет, я думаю, ви можете від Мінфіну теж похвалити комітет, тому що при розгляді будь-якого закону ми в першу чергу користуємося в тому числі і 27 статтею Бюджетного кодексу. І якщо у нас нема ресурсу на якісь речі, то в цьому випадку ми відтерміновуємо або не приймаємо такі закони.

Будь ласка, Качура Олександр Анатолійович, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Будь ласка, пане Олександре. І ще раз вам велика дяка від комітету за те, що ви, не будучи членом нашого комітету, опікуєтеся нашими питаннями завжди.

Будь ласка, Олександр Анатолійович.

КАЧУРА О.А. Доброго дня, шановні колеги.  Дякую, шановна пані Галина, за те, що ви, дійсно, займаєтеся цим питанням і не на словах, а на ділі.

 Я знаю, що розробляється ряд законодавчих ініціатив, тому у мене буде дуже  короткий виступ, тому що я більше хотів сьогодні послухати. Дуже така фахова дискусія відбувається. Я впевнений, що такі дискусії відбувалися і раніше в попередніх парламентських скликаннях, але зараз у мене є відчуття, що, дійсно, вже  це питання – подолання бідності – зрушиться з мертвої точки, і, дійсно, ми досягнемо  результату, тому що я бачу і в комітеті, і в міністерстві, і бачу по діях голови  комітету профільного дійсно дії, а не просто розмови.

Знаєте, хотілося би, щоб ми за наше парламентське скликання  привели у відповідність до реального прожиткового мінімуму той прожитковий мінімум, який є. Тому що той… (Не чути) він дуже величезний  розрив має. І мені показували тоді, пані Галина показувала таблицю. Найбільший розрив відбувся у 2014 році, він продовжується. Тому ми  повинні зробити все можливе, щоб, дійсно, люди   за той прожитковий мінімум, який буде встановлений державою, могли прожити, а не вижити. Тобто це, мені здається, найголовніше повинно бути завдання кожного народного депутата і представника  профільного комітету, і взагалі.

Потім до  прожиткового  мінімуму прирівняти мінімальну пенсію, до того реального прожиткового  мінімуму, тому що у нас зараз фактично  від того прожиткового мінімуму, який встановлений, нижча пенсія, ніж ті гроші, які дає держава і встановлює для того, щоб тільки вижити. Тобто  пенсія менша, ніж треба, щоб вижити. А ми знаємо, що за ті гроші, які встановлені, за них не можна навіть  вижити.

Я тут просив би все-таки, і закликав би і Міністерство соціальної політики, і депутатів до  державницького підходу, тому що ми розуміємо, що у встановленні прожиткового мінімуму є різні підходи. Мені більш близький (насправді, я вивчив обидва підходи) той, який був  запропонований народними депутатами, який передбачає  встановлення 40 відсотків  від середньої заробітної плати і плюс 1 відсоток щороку. Тобто заслуговує, дійсно, на увагу і концепція, яку Міністерство соціальної політики запропонувало. Але я думаю, що ми повинні знайти тут якусь таку справедливу золоту середину і напрацювати законопроект, який би дійсно  був реальний до виконання. Тому що тут, мабуть, не треба конкурувати, хто у них… законопроект, хто проведе це. Тому що мені здається, що історично ті люди, які це проведуть, вони все одно будуть внесені в історію України і вони в усі парламентські скликання увійдуть, потім їх прізвища будуть пам'ятати.

Тому, мені здається, що треба більше тут знаходити консенсус між моделями. Тому що я поки що, на жаль, не побачив якоїсь консенсусної моделі. У нас дуже багато часу пройшло з  моменту того, коли депутати внесли на чолі з Третьяковою законопроект, тільки зараз надійшли пропозиції, через деякий час інша концепція. Тому хотілося б, щоб спільно ми напрацьовували ці всі законодавчі ініціативи, тому що, на мій погляд, мені здається, що ми ж все-таки… у нас парламентсько-президентська республіка, і зрозуміло, що те, що ми приймемо, те і будуть виконувати. Але хотілося б, щоб виконавчий орган влади центральний, який соціальною політикою у нас опікується, вони теж би долучилися і знайшли отакий якийсь підхід, який влаштує в хорошому розумінні цього сенсу і зараз можливість і міністерства, і головне людей воно повинно влаштувати.

Тому я дякую за можливість виступу. Я бажаю всім представникам профільного комітету успіхів в цій роботі. Тому що я вважаю, що це найважливіший комітет, який є у нас в країні. Тому що це найбільша була обіцянка, мабуть, всіх кандидатів в президенти, не тільки Президента Зеленського, тому що від цього буде залежати все. Від встановлення соціальної справедливості буде залежати взагалі все, що у нас відбувається в країні. Тому що від цього і рівень щастя встановлюється так званий, і від цього все у нас пляше, вибачте за таке непарламентське слово, в нашій країні, від того, як люди себе відчувають і чи вони знаходяться за межею бідності, чи не знаходяться, чи вони можуть за реальні ті доходи, які у них є, жити, а не виживати, чи не можуть.

Тому я бажаю вам успіхів, ви молодці. Всім членам комітету я дякую за вашу роботу. І долучайте, долучайте тих, хто цікавиться. Завжди можете розраховувати на мою підтримку і, я впевнений, більшості депутатів нашого Комітету організації державної влади.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Дякую, пане Олександре. Я думаю, що ця тарифна сітка встановлення оплати у державному секторі - це все ще у нас попереду, бо там системи теж нема. Дякую, пане Олександре.

Філіпішина Аксана Анатоліївна, представник Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім'ї. Будь ласка, Оксана Анатоліївна.

ФІЛІПІШИНА А.А. Доброго дня, шановна Галина Миколаївна, шановні члени комітету, учасники та учасники сьогоднішній комітетських слухань. Насамперед дозвольте приєднатися до слів подяки на адресу комітету, який запропонував сьогодні розглянути на комітетських слуханнях таку важливу для всієї країни в час пандемії тему, як ситуація з бідністю.

Ми надали комітету свої інформаційні матеріали, я дуже сподіваюся на те, що у всіх учасників є доступ до цих матеріалів. Тому я не буду зупинятися на таких цифрах, вагомих, вони там всі представлені за результатами моніторингу Уповноваженого, а також наші пропозиції до рекомендацій за наслідками сьогоднішніх наших комітетських слухань. Я піду шляхом, запропонованим пані Людмилою, стосовно вразливих груп нашого населення і впливу бідності на них з урахуванням вже того, про що сказала Галина Миколаївна: стосовно видів бідності по відношенню до кожної цієї вразливої групи.

Насамперед здійснюваний Уповноваженим моніторинг, в тому числі на підставі звернення громадян, засвідчив невиконання або неналежне виконання більшості положень Стратегії подолання бідності та плану заходів, наприклад на 2020 рік. З нетерпінням чекаємо плану заходів на 2021 рік, але наразі такий документ ще не надходив на погодження насамперед Уповноваженого. І ми вважаємо, що наслідком всього цього є порушення прав громадян у різних сферах. Так, наприклад, урядом не здійснено виконання жодного із заходів, перелічених у плані, щодо формування державного базового стандарту прожиткового мінімуму. Внаслідок неналежного обрахунку цього показника, вважаємо, що порушуються права мільйонів українських громадян на достатній життєвий рівень та належний соціальний захист.

Високим залишається рівень бідності серед осіб пенсійного віку внаслідок низького рівня пенсійного забезпечення.

Я хочу нагадати, що 80 відсотків наших пенсіонерів отримують пенсії в розмірі меншому, ніж межа бідності, яку встановлено ООН для третіх країн, таких як Азії і Африка, на рівні 150 доларів.

Натомість уряд має включити, на наше переконання, до стратегічних напрямів діяльності питання запровадження в системі пенсійного забезпечення механізмів, які стимулюють громадян до офіційного оформлення зайнятості та забезпечуватимуть їхню заінтересованість у власному матеріальному забезпеченні при виході на пенсію.

Натомість ми маємо законопроект 4668, внесений до парламенту в січні цьому року, яким пропонується виключити таку можливість, як вихід на пенсію незалежно від віку при наявності стажу в 40 років. Вважаємо, що встановлення на законодавчому рівні такої можливості є одним із заходів запобігання використання незадекларованої праці і стимулом для громадян працювати офіційно, а отже, поповнювати, в тому числі, і наш Пенсійний фонд.

Запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування як один із пунктів політики, яка наразі здійснюється в Україні, звичайно, що ми вітаємо. Тим не менше, ті законодавчі ініціативи, які сьогодні внесені до парламенту, насамперед це законопроекти 2617, 2683, 4408, на переконання Уповноваженого, потребують доопрацювання, адже вони не містять механізмів антиінфляційного і антидевальваційного захисту пенсійних заощаджень у недержавних пенсійних фондах.

Доцільно також врахувати, що у 20-му році Україна отримала висновки Міжнародної організації праці про те, що впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування в сучасних умовах розвитку економіки з огляду на міжнародний досвід є недоцільним.

Ми не можемо не відмітити, що певні позитивні кроки здійснені урядом в напрямі розширення програми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зокрема із прийняттям Закону України № 646 стосовно підвищення соціальних гарантій окремих категорій осіб запровадження надання одноразової безвідсоткової поворотної допомоги на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім'ї за рахунок коштів державного бюджету. Проте, на превеликий жаль, з червня 20-го року досі урядом не затверджено порядок надання відповідної допомоги, який би реалізував ці норми  закону.

Моніторингом Уповноваженого виявлено також порушення прав громадян на отримання належної медичної допомоги в умовах здійсненої у цій сфері реформи. Насамперед це стосується мешканців селищних… сіл і села, тобто сільської місцевості, через недостатнє забезпечення закладів охорони здоров'я кваліфікованими кадрами. У нас є інформація про неможливість укладання людьми декларацій з лікарями через відсутність відповідних фахівців в населених пунктах.

В межах реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до соціальних послуг на рівні громад уповноважені органи центральної виконавчої влади мали б завершити розроблення нормативних актів для реалізації нового Закону "Про соціальні послуги", що діє  з початку 20-го року. Натомість, за нашим моніторингом ,таких актів прийнято всього на рівні 69 відсотків, менше 70 відсотків. Як наслідок, люди не можуть реалізувати своє право на отримання соціальних послуг, в тому числі і отримання компенсації за надання соціальних послуг, які випливають із  цього закону.

Одним із напрямів стратегії, нагадаю, є запобігання бідності та соціальному відчуженню серед внутрішньо переміщених осіб. Як ми пам'ятаємо, сьогодні майже 1,5 мільйона наших громадян є внутрішньо переміщеними особами, що становить близько 30 відсотків від загальної кількості населення. Найболючішою проблемою для цих людей є забезпечення житлом. За різними оцінками фахівців, 70 відсотків осіб цієї категорії потребують вирішення свого житлового питання. Тим не менше, близько всього 1 відсотка завдяки як і виділенню коштів на різні програми у цій сфері, так і завдяки нашим міжнародним партнерам, близько 1 відсотка людей лише забезпечуються житлом щорічно. На скільки років ми розтягнемо цю програму, є надзвичайно, скажімо так, актуальним.

Щодо забезпечення прав людей з інвалідністю. В умовах поширення пандемії COVID та запровадження карантину і посилення протиепідемічних заходів ще більше загострилися проблеми доступу осіб з інвалідністю до медичних послуг.

ГОЛОВУЮЧА. Пані Аксана, скільки ще вам часу потрібно?

ФІЛІПІШИНА А.А. Мені буквально 3 хвилини треба, Галина Миколаївна.

ГОЛОВУЮЧА. Ну, давайте.

ФІЛІПІШИНА А.А.  Давайте з огляду на те, що попередні доповідачі скорочувались.

ГОЛОВУЮЧА. Дивіться, ви нам просто все це написали, ви зачитуєте. Я думала, що ви просто опишете там проблеми.

ФІЛІПІШИНА А.А. Прокоментую? Добре, давайте тоді я прокоментую певні речі. Добре, я тоді скорочуюсь за рахунок коментарів.

Якщо говорити про інші вразливі категорії громадян, то насамперед це сім'ї з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах. За оцінками Міністерства соціальної політики, ми маємо близько 170 тисяч таких родин в Україні. І ситуація з пандемією надзвичайно гостро виявила всі проблеми, з якими стикаються ці люди.

Насамперед це доступ дітей до дистанційного навчання. Багатодітні родини, які не мають достатніх заходів технічних для того, щоб діти готували свої заняття. Виявили те, що діти, по суті, відсунуті від отримання якісних освітніх послуг.

Наш моніторинг засвідчив, що минулого року зросла кількість дітей, які відібрані через загрозу життю і здоров'ю із родин в умовах пандемії. І ці цифри, вони, здається, я не пам'ятаю, але здається, ми дали вам інформаційні матеріали. Але ситуація є надзвичайно тривожна.

Цифри, яких у вас немає в роздаткових матеріалах, це збільшення кількості насильства по відношенню до дітей. І лише від дітей минулого року 3 тисячі заяв надійшло щодо насильства домашнього. І я хочу сказати, що це абсолютно напряму пов'язано в тому числі із ситуацією бідності, оскільки вразливість сімей через відсутність роботи, через економічну кризу, через недоступність до соціальних послуг в умовах децентралізації влади є прямими наслідками ситуації з дітьми в родинах.

Ситуація з ромською національною меншиною. У нас на сайті Уповноваженого є спеціальна доповідь стосовно ситуації в минулому році і щодо впливу COVID на ці родини. То хочу сказати, що так само ромська меншина в умовах дистанційного навчання повністю по суті була позбавлена можливості доступу до освітніх і медичних послуг. Тому що ми розуміємо, що ці люди не мають технічних засобів у своїй родині для того, щоб бути доступними.

Ми так само минулого року здійснили моніторинг щодо дотримання прав безхатченків - людей, які є бездомними. Ми промоніторили 100 пунктів обігріву, наприклад, і зрозуміли, що послуги, які надаються тим людям, які перебувають, можливо, у найуразливішій ситуації сьогодні в Україні, то мають порушення своїх прав. Абсолютно відсутні установи… не абсолютно, а відсутні установи та заклади, які надають послуги тимчасового притулку для таких людей. Не надаються послуги з відновлення документів, не забезпечено організацію у достатній кількості пунктів роздачі їжі і так далі, і тому подібне.

Все це звичайно, коли ми говоримо про економічну кризу, про зростання рівня безробіття і про ту ситуацію, яку говорили попередні доповідачі на ринку праці, насамперед має змусити нас замислюватися, що завтра чи післязавтра кількість таких людей, на превеликий жаль, може лише збільшуватися в Україні, а не зменшуватися.

Тому ми маємо працювати на випередження і своєчасно готуватися до тих соціальних послуг, яких потребують насамперед вразливі верстви населення, для того щоб наша біда або той рівень бідності, а я б сказала так, бідося, яка сьогодні є, перепрошую за таке слово, не охоплювала ще більшу і більшу кількість людей.

Дякую. Якщо дуже коротко.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Аксана Анатоліївна. У мене прохання таке. Уповноважений у справах людини, він, звісно, констатує від імені Верховної Ради України, констатує всі випадки порушення прав людини. Ви сьогодні  назвали, що є щільний зв'язок між бідністю і порушенням інших прав. Ми коли розглядали звернення народних депутатів до Конституційного Суду України щодо гідного рівня життя, там теж судді Конституційного Суду говорили про те, що гідність життя – це не тільки доходи, які людина отримує в частині грошовому, але і в тому числі і інфраструктура держави, яка допомагає людині адаптуватися, і тут є щільний зв'язок.

І, звісно, у вашому звіті, який ви написали, і ми уважно його прочитали, тут зачеплені, дуже часто зачіпаються інші права: і права ромів, і безхатченків, як ви казали. Вони є похідними від проблеми бідності. Але, крім констатації цих явищ, інформація ця у вас накопичується, було згадано і ми завжди, коли працюємо з вами в комітеті отримуємо ваші рекомендації, що робити  далі.

У мене прохання залучатися до роботи підготовки наступних стратегічних документів подолання бідності, для того щоб ми врахували той досвід, який є у вас.

Дякую за аналіз.

ФІЛІПІШИНА А.А. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, до слова запрошується Остапенко Анатолій Дмитрович, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Анатолій Дмитрович, будь ласка.

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня! Хотів би сказати пару слів на цих слуханнях. І дякую своїм колегам, які зазначили, що депутати попередніх скликань повинні були вже подолати свою сором'язливість і назвати бідність – бідністю, затвердити офіційні критерії меж бідності та розробити чіткі    механізми державної підтримки бідних верств суспільства.

Необхідність одночасного вирішення завдань по подоланню бідності і обмеження бюджетних витрат – це зумовлює особливу роль адресної соціальної допомоги. Адресність потребує насамперед точної ідентифікації бідних  людей, які у нас мешкають в державі.

Тема слухань дотична і до ветеранів, захисників, захисниць, учасників бойових дій, добровольців та інших прирівняних до них осіб та членів їх сімей.

Не слід забувати, що  ветерани – це люди, які не тільки потребують допомоги і підтримки та соціальних пільг, а навпаки і сплачують податки та беруть участь у створенні суспільного продукту. Цей принцип вже кілька років закладається в усі національні стратегічні документи, у тому числі і у Програму дій уряду та  в Національну економічну стратегію 2030 року розвитку.

За моєї підтримки Міністерство ветеранів України активно впроваджує концепцію переходу від військової кар'єри до цивільної, розробляє програми підтримки ветеранського бізнесу, працює у бюджетних програмах щодо  соціальної та професійної адаптації, за якою минулого року більше 4 тисяч ветеранів пройшли підвищення кваліфікації та отримали відповідні державні документи. 

Будучи  головою підкомітету з  питань  соціального захисту прав ветеранів, вважаю, що на сьогодні необхідно терміново забезпечити законодавчий супровід ініціатив Президента, спрямованих на відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету України. Безпека є запорукою стабільного зростання економіки.

Що для цього  треба зробити? Встановити видатки на оборону в розмірі не менше 5 відсотків від ВВП.  Відновити реформування Збройних Сил в стандартах НАТО. Зупинити відплив цінних кадрів з армії, запровадити систему навчання та перенавчання солдатів та офіцерів. Запровадити найжорстокіше покарання за корупцію і розкрадання в Збройних Силах і Міністерстві оборони. Децентралізувати та демонополізувати оборонні замовлення.

Отож, необхідно комплексно  підходити до вирішення  проблеми подолання  бідності з врахуванням всіх вразливих верств населення, як ветеранів, осіб похилого віку, дітей та осіб з інвалідністю.

Я всім хочу подякувати за те, що  приймають участь в  цих слуханнях, також всіх колег свого комітету. Ми рухаємося в правильному  напрямку. Всім бажаю успіхів.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пане Анатолію. Дякую за вашу роботу у підкомітеті щодо захисту ветеранів. Дуже дякую.

Мірошниченко Олексій Валентинович, виконавчий Віцепрезидент Конфедерації роботодавців України. Будь ласка, Олексій Валентинович.

МІРОШНИЧЕНКО О.В. Добрий день, Галина Миколаївна, добрий день, народні депутати, колеги. Я з урахуванням часу дуже коротко спробую одну проблему підняти по подоланню бідності.

Я думаю, що всі ми згодні з тим, що одна із проблем - це створення умов для навчання і підвищення кваліфікації  впродовж життя, особливо трудового життя. І тут дуже гарна ініціатива, Галина Миколаївна, вам велике спасибі, що ви ініціюєте розробку нової стратегії. Переконаний, що питання, які пов'язані з підвищенням кваліфікації, навчанням протягом життя, повинні бути таким наріжним каменем всієї стратегії.

І, користуючись нагодою, що тут приймає участь Ігор Григорович Дядюра, просив би, щоб він особисто взяв під патронаж цю проблему, а ми готові допомагати.

Про що я  говорю? Якщо подивитися стратегію, яка була прийнята, і план по її реалізації на 2020 рік, то ми бачимо, що практично цей весь блок був, на жаль, не виконаний. Наприклад, підвищення результатів і отримання результатів неформальної освіти. У нас, на жаль, на жаль, за сім років ми тільки спромоглися одну професію "кухар" провести по неформальній освіті, незважаючи на постанову Кабміну, де було і газозварювальник, і охоронець. Це одна проблема.

Дуже цікаві є напрацювання - це відносно дуальної освіти, особливо для безробітних. Можливо, нам треба цю піраміду перевернути відносно дуальної освіти, і тут ми готові активно допомагати.

Створення регіонального і державного замовлення. Ми з Ігорем Григоровичем вже працюємо у цьому напрямі. Нам потрібне регіональне замовлення, яке б не тільки задовольняло, вірніше, виконувало ліцензійні умови, які мають навчальні заклади, а реальні вимоги ринку праці і, саме головне, гарантоване працевлаштування. Оце може бути. Той же перегляд професій загальнодержавного значення та робітничих… (Не чути) Створення національної системи кваліфікації, розвитку часткових кваліфікацій і таке інше. Ми там, Галина Миколаївна, на цю тему не раз і не два говорили. Ми вам вдячні за активну вашу роботу.

За браком часу не буду більше на цьому зупинятися. Ми передали пропозиції до рекомендацій слухань. І прохання, Галина Миколаївна, врахувати їх під час доопрацювання.

Дякую вам за цю ініціативу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Олексій Валентинович. Але я думаю,  що у вас дуже високі, я їх дуже позитивно оцінюю, навички стратегічного планування. Я думаю, що ви  також долучитесь... Я б дуже хотіла, щоб ви долучилися до роботи щодо створення  розумних робочих місць для людей з інвалідністю, коли би ми працевлаштовували людей з втраченим якимось функціоналом не тільки на мінімальну заробітну плату, як сьогодні, власне, законодавець і стимулює роботодавця, а на заробітну плату, яка вище, ніж прожитковий мінімум, але тоді, коли ми навчимо людей з втраченим функціоналом робити ту роботу на розумних робочих місцях, де вони можуть приносити і собі користь, і суспільству користь, і роботодавцю користь, підтягуючи втрачений функціонал за рахунок створення розумних робочих місць. Була б дуже вдячна.

Антоніу Сантуш, менеджер проекту ЄС-МОП "На шляху до  безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні".

Будь ласка, Антоніу.

АНТОНІУ САНТУШ. Добрий день всім! Нас в одному профілі два, тому що я буду перекладати. І добрий день! Я сьогодні тут не від імені проекту, а від Міжнародної організації праці в Україні в цілому.

Перш за все, ми вітаємо ті рекомендації, які вже були підготовлені, і передали наші пропозиції до переліку, які зазначені в них. І буквально п'ять пунктів в телеграфічному форматі. Ми дуже, усіма руками підтримуємо пропозицію щодо детінізації зайнятості, яка в пункті 2 вказана. І в контексті два ключових завдання – це сприяння переходу від неформальної економіки до формальної і скорочення масштабів незадекларованої праці. І дуже важливо тут створити механізми, за яких суть, зміст буде переважати над формою. Тобто у випадку, коли наявні трудові відносини, не повинно бути, скажімо так, створюватися умов, коли будуть використовуватися цивільно-правові договори, або статус самозайнятих, чи контракти про надання послуг.

І ми вітаємо ініціативу Мінекономіки і Верховної Ради щодо напрацювання законопроекту про ознаки трудових відносин. І я говорю про проекти 5054, 5054-1. І ми надали дуже багато детальних рекомендацій до текстів цих законів. Однак я хочу застерегти вас по двох ключових питаннях.

По-перше, виключення із сфери застосування до ФОПів цього законопроекту. Тут два тривожних моменти. Це те, що у випадку непоширення цього закону на ФОПів дискримінації зазнаватимуть наймані працівники ФОПів. І друге – це те, що Інспекція праці не поширюватиметься на ФОПів.  Це також дві великі помилки.

На жаль, така міра може бути контпродуктивна, тому що це стане стимулом для всіх ставати ФОПами і ділити великі бізнеси  на маленькі для того, щоб по факту не мати контролю щодо використання найманої праці і взагалі буди не під цим законом. І відповідно це підірве сталі системи соціального забезпечення  і приведе до зростання бідності серед тих людей, які працюють на ФОПів.

Наступний пункт в законодавстві - щодо накопичувальної системи пенсійного страхування - дуже слушна ідея, однак до неї варто вдаватися вже тоді, коли перший рівень - солідарна система - належно фінансується і є стабільною.

По 3 пункту, щодо реалізації норм Конвенції 131 по мінімальній заробітній платі, це дуже слушна пропозиція. Однак при цьому варто врахувати ще дві конвенції: 100-а і 111-а (про рівну винагороду і про дискримінацію в галузі праці…(Не чути) Чому? Тому що жінки надмірно представлені у категорії тих, хто отримують мінімальну заробітну плату. І саме аспект рівності допоможе сприяти усуненню от цього розриву між оплатою праці жінок і чоловіків.

Щодо 4 пункту, МОП також підтримує слушну ідею по створенню гарантійного фонду і готовий буде надати… МОП готова буде надати підтримку в рамках проекту технічного співробітництва.

Щодо пункту по внесенню змін до законодавства щодо контролю по додержанню Законів про працю, то тут важливо наголосити: знову ж таки це хороша ініціатива, саме головне - тримати у фокусі орієнтир (це конвенції 81, 129 ратифіковані Україною, які є частиною національного законодавства, де чітко всі стандарти по Інспекції праці прописані). І в опрацюванні законопроекту важливо враховувати також коментарі наглядового комітету МОП із застосування цих двох конвенцій Україною.

І Антоніу двадцять разів сказав "пліз" і пропонує виклик комітет і  Мінекономіки: при доопрацюванні цього законопроекту, будь ласка,  прочитайте і врахуйте коментарі, які підготував наш проект до цього проекту закону. Вони надійшли до Мінекономіки англійською мовою, до 12-13 квітня надійдуть українською мовою. І велике прохання до вже подання на погодження врахувати, подивитись ці коментарі. Готові обговорити. І   вони також будуть надіслані соціальним партнерам, щоб ми все-таки вийшли на хороший, якісний документ, що відповідає міжнародним нормам.

Дуже дякую всім. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧА. Героям слава! Дякую, Антоніу. Я додала 10 хвилин з тим, що є переклад, тому вдвічі більше часу, ніж всім.

Але зроблю деякі ремарки. Ми, по-перше, ми вчора отримали рекомендації від вас. Нам все рівно, у якому вигляді ви їх подаєте, українською чи англійською, ми читаємо англійською також. Тому завжди чекаємо їх, незалежно від мови.

Крім того, ми зараз їх переглядаємо у секретаріаті. Я думаю, як і завжди, ваші професійні рекомендації, вони будуть враховані у роботі комітету. Не завжди політично нам вдається інкорпорувати ті норми, які пропонує МОП, в Україні, хоча Україна підписала і ратифікувала 71 конвенцію МОП, але вони…  (Не чути) не виконувалися впродовж всіх 30 майже років незалежності України.

Але я відреагую, як і завжди, на наших зустрічах, що прошу вас, як людину, яка є, власне, науковцем, методологом в трудових відносинах, враховувати, що у Європі нема спрощеної системи оподаткування, так званих ФОПів, крім самозайнятих. Тому для України ФОПи – це є окремий кластер, який регулюється, і приклади регулювання якої у Європі нема. І я думаю, що у МОП теж нема досвіду регулювання трудових відносин у цьому кластері.

Крім того, прошу врахувати, що в Україні відсутня домашня хатня праця, яка контролюється у Європі. І в Україні також відсутня можливість оподатковуватися у складі родини, домогосподарства. І це теж разюча, кардинальна, фундаментальна відмінність українських трудових відносин від європейських. І тому, готуючи якісь рекомендації, я прошу особливо враховувати, що є у нас особливості трудових відносин у кластері ФОПів.

Крім того, дуже дивує мене позиція МОП, вона звучить тепер вже не тільки від МОП, а і від Уповноваженої у справах людини, щодо впровадження накопичувального рівня пенсійного забезпечення, хоча ви це і називаєте… (Не чути) Але дуже дивно виглядає, коли Україна прийняла рішення, що таке накопичення буде відбуватися за рахунок податків і соціального внеску. Відповідно цей уряд і ця влада дає можливість людям накопичувати не за рахунок джерела їх, а віддає частину налогу людині, але відтерміновує використання цих грошей через деякий час.

Крім того, дивно чути від вас, бо ви постійно знаходитесь в Україні, що у нас… висновки МОП що у нас погана фінансова система. Ну, по-перше, ми включили  в накопичення пенсійні депозити. Це означає, що там будуть не тільки недержавні пенсійні фонди, які дійсно регулюються не дуже добре, але будуть і банки України, реформа платоспроможності яких проведена в попередні п'ять років.

Крім того, саме наша команда "Слуг народу" прийняла так званий Закон про "спліт", яким передала регулювання… (Не чути) фінансовим регуляторам, які здатні до 23-го року, бо  проектами законів система накопичення впроваджується з 23-го року, а до 23-го року уряд і фінансові регулятори потужно працюють для того, щоб фінансова система була готова.

Приймаю лише зауваження, що у нас відсутні запобіжники у гарантуванні інфляції, над якими зараз в комітеті ми працюємо. До речі, ця робота йде навіть не в уряді, а йде саме в комітеті  разом з фінансовими регуляторами.

Тому прошу ці зауваження  врахувати, в тому числі і в подальших ваших звітах щодо України і оцінки законопроектів, які подає і Міністерство економічного розвитку, і народні депутати  України.

Дякую щиро за професійну роботу і маю надію, що наші коментарі від комітету теж є професійними.

До слова запрошується Шубін Олександр Олександрович, перший заступник голови СПО об'єднаних профспілок, заступник голови Федерації профспілок України.

Будь ласка, Олександр Олександрович.

ШУБІН О.О. Дякую, шановна Галина Миколаївна.

Шановні депутати, учасники слухань, перш за все дозвольте подякувати вам за організацію таких надзвичайно важливих слухань. Тематика подолання бідності – це дійсно те, що складає основу України як соціальної держави. На жаль, за період дії програми,  абсолютно актуальної і наповненої актуальними заходами, нам не вдалося подолати це ганебне явище. І питання полягає в тому, що подолати  бідність без розвитку економіки і робочих місць дійсно неможливо. І за період, за який діяла програма, нам, на жаль,  не вдалося прийняти і реалізувати цілу низку стратегічних документів у галузі економіки. Я говорю перш за все за програму розвитку промисловості, яка починала розроблятись разом із програмою подолання бідності. Я говорю про низку законопроектів, зокрема законопроект про локалізацію, який в першому читанні був підтриманий Верховною Радою і підготовлений до другого читання, але, на жаль, досі не винесений. А це такі документи, які здатні створити робочі місця, робочі місця з гідними зарплатами, які в свою чергу будуть сприяти подоланню бідності всього населення.

Безумовно, основою має бути заробітна плата легально працюючого працівника в Україні. І ми вітаємо підняття мінімальної заробітної плати як одного з факторів впливу на середню заробітну плату. Втім у наступній програмі нам доцільно подивитись на саму структуру мінімальної заробітної плати, адже, піднімаючи її, колись законодавчий орган включив до складу мінімальної заробітної плати премії, доплати, надбавки, які відрізняються від звичайних умов праці. І, безумовно, мінімальна заробітна плата має бути їх позбавлена.

Говорячи про мінімальну заробітну плату, ми також маємо зважати на те, що відповідно до Конвенції 131 Міжнародної організації праці вона має включати сімейну складову. І коли ми говоримо про те, що працівник, легально працюючий, є основною для достатку домогосподарства, відповідною має бути і його заробітна плата.

На жаль, разом із змінами різних галузей ми зіштовхнулися, абсолютно правильно попередні доповідачі говорили, із новими видами бідності. І навіть якщо пересічна людина за основними показниками видатків чи доходів не підпадає під класичне розуміння бідної людини, в окремих сферах, наприклад, як вже говорилось, багатодітна родина, яка не здатна надати кожній дитині комп'ютер чи окреме приміщення для дистанційного навчання, стикається з освітньою бідністю. Людина, яка не може в селі маленькому дістатись медичної допомоги, стикається з медичною бідністю. Більшість українців останнім часом зіштовхнулися ще з енергетичною бідністю, коли ми, впроваджуючи європейський ринок енергоносіїв, не подивились на ключову опору цього ринку – це здатність населення платити по тих тарифах, енергетичних тарифах, які запроваджують цивільним ринком.

Тут ми дійсно маємо консолідувати всі наші зусилля і вплинути на те, щоб ринок був не тільки саморегульованим, але і соціально направленим, який здатний виносити більшість населення України.

Також хотілось би звернути увагу на питання диференціації доходів. Тут ми маємо говорити і про прогресивну ставку оподаткування доходів, і про звільнення від оподаткування доходів, які знаходяться в межах фактичного прожиткового мінімуму домогосподарства. І маємо, безумовно, говорити про диференціацію заробітних плат, перш за все в державному секторі, адже співвідношення в десятки і сотні разів є ненормальним, і європейським стандартом є 10, максимум 15, разів між зарплатою основною персоналу і зарплатами топ-менеджерів.

Ми свої пропозиції, зауваження направили до комітету до рекомендацій цих комітетських слухань. Ми готові активно долучитись до роботи над створенням нової програми подолання бідності в Україні. І також хотілось би наголосити на тому, що ті ініціативи, які розробляються у сфері трудового законодавства, мають отримувати широке обговорення, адже ми знаємо, що у нас буквально там за 200-300 кілометрів є східний кордон Європейського Союзу, багато українців вже там працюють. І будь-які ініціативи з дерегуляції законодавства, зменшення рівня захисту найманих працівників мають корелюватися з тим рівнем захисту прав найманих працівників, які надаються в Європейському Союзі.

Готові також  активно брати участь в цій роботі, і сподіваємося на соціальний діалог у цій сфері також. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре. І я дозволю собі маленьке запитання. Ви кажете, що дуже часто звучить від СПО профспілок про те,  що  широко не обговорюється проблематика законопроектів, які  подаються урядом.

Я нагадаю, що соціальний діалог стосується в першу чергу СПО роботодавців і  профспілок у діалозі з  урядовими структурами.  А як ви бачите розширення цього… формати розширення  цього діалогу?  Яких форм не достає профспілкам для того, щоб бути залученими в такий діалог?   Чи ви маєте на увазі тільки  врахування  ваших пропозицій? От є діалог і обговорення, і є врахування пропозицій, коли приймається рішення, що врахувати, що – ні.  Чого вам не достає?

ШУБІН О.О. Зрозуміло.

Галина Миколаївно, ми розуміємо, що  не всі пропозиції кожної зі сторін можуть бути враховані, оскільки діалог якраз і полягає в тому, щоб всі вийшли трішки незадоволеними з переговорної кімнати. Мені здається, що  активізація таких постійних площадок, як наприклад Національна тристороння економічна рада, і подання на її площадку законопроектів, які плануються заздалегідь,  ну от таких, як  трудове законодавство, там накопичувальні пенсії чи там реформа системи податків, – це теми, які обговорюються роками у суспільстві.

ГОЛОВУЮЧА.  А ви не хочете ввійти до площадки Національної ради реформ, я запрошую СПО…

ШУБІН О.О. Із задоволенням. Я думаю, що  це теж площадка, на якій соціальні партнери мають бути представлені.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пане Олександре.

Гуменюк Ірина Олександрівна, завідувач сектору організації дослідницької служби відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат  юридичних наук, старший науковий співробітник.

Будь ласка,  Ірина Олександрівна. 

ГУМЕНЮК І.О. Дякую. Мене чутно?

Шановна головуюча, шановні учасники! Всі сьогодні виступаючі акцентували увагу на проблемах бідності з точки зору профільної діяльності. Відповідно і ми зробимо декілька, враховуючи час, декілька зауважень, але з точки зору сугубо правових проблем, які існують  на сьогоднішній день, самі найяскравіші.

Ну, звичайно, що на сьогодні в Україні є і перша, і друга стратегія, є і методика комплексної оцінки бідності. Вони є тими базовими  підзаконними  нормативними актами, які визначають основні поняття, критерії  виміру розрахунку бідності.

Що ж відбувається на рівні закону? На рівні закону слід вважати базовим, дійсно базовим законом, це Закон "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". В цьому законі, до речі, не міститься визначення поняття малозабезпеченості. Закон оперує поняттям "малозабезпечена особа", "малозабезпечена сім'я". Це здається теоретичним питанням, але вони є важливі. Важливим з точки зору того, як буде визначення, що таке "малозабезпеченість", відпадають декілька питань.

Ну, по-перше, на рівні закону буде офіційно визнано про існування такого соціального ризику, як малозабезпеченість. Фактично це стан бідності. І це не буде якоюсь новацією, оскільки ми знаємо про те, що Україна підписала і  ратифікувала Європейську соціальну хартію, а саме в Європейській соціальній хартії передбачається право на захист від бідності і право на захист від злиднів.

ГОЛОВУЮЧА. Пані Ірина, погано вас чути.

ГУМЕНЮК І.О. Так чутно? Я підніму мікрофон.

ГОЛОВУЮЧА. Так.

ГУМЕНЮК І.О. Дивіться, наступне, на що треба звернути увагу, саме на розмір допомоги малозабезпеченим сім'ям. Якщо подивитися, поверхово навіть зробити аналіз, то тут випливають деякі критерії обмеження. По-перше, обмеження розміру допомоги; по-друге, це звичайно таке явище, як рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

Фактично на рівні закону відбулося наступне. На сьогоднішній день ми маємо два правових механізми, два паралельних правових механізми в одній і тій самій сфері. Тобто є підзаконні нормативно-правові акти, які визначають і фактично оперують одними поняттями, і є закон, який оперує іншими поняттями. Це неправильно, це неправильно з методологічної точки зору. Це створює підґрунтя для наявності подвійних стандартів щодо соціального забезпечення, а також позбавляє дієвості всю систему юридичних заходів щодо соціального захисту у боротьбі з бідністю.

Друга проблема, яка сьогодні піднімалась: щодо поняття соціально вразливих верств населення. Ну, це збиральне поняття. І відповідно вперше на рівні закону воно з'явилось саме в преамбулі Закону "Про межу малозабезпеченості". Звичайно, преамбула не є нормою закону, але вона визначає або цілі і мету прийняття закону, або коло відносин, на які розповсюджуються норми цього закону, або коло суб'єктів, на яких розповсюджується цей закон.

І відповідно, якщо підходити саме з цих понять, то до соціально вразливих верств населення відносяться всі ті, хто отримують доходи нижче, ніж межа малозабезпеченості. Оскільки у нас невизначено ні що таке є малозабезпеченість, відповідно вже не оперуємо давно таким критерієм, як межа малозабезпеченості. Звідси сформувати поняття, що ж належить до категорії соціально вразливих, це достатньо буде складне завдання. Але, тим не менш, його потрібно буде вирішувати.

І наступна ремарочка - щодо заробітної плати, тобто щодо того ганебного явища, як економічна бідність, яка в Україні вражає дійсно. То, звичайно, всі ті ініціативи, які направлені на врахування в заробітній платі так званого сімейного, вони заслуговують на повну підтримку.

Знову-таки, повертаючись до Європейської соціальної хартії, яку Україна підписала, ратифікувала, можливо, поставити завданням саме приєднатися і визнати для себе обов'язковим пункт 1 статті 4 хартії, яка чітко визначає право працівників на винагороду, яка дозволяє забезпечувати їх самих та членів їх сім'ї.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ірина, що згадали Європейську хартію. У нас є законопроект пана Волинця. Ну, закон такий, дуже дивний, на мій погляд. Він каже, потрібно її інкорпорувати, тобто впровадити. Міністерство фінансів обрахувало його, нарахувало ще додаткових 350 мільярдів гривень, які потрібно для того, щоб його інкорпорувати в наше  законодавство повністю.

І я дякую, що ви про це згадали. І дякую, що ви згадали, про що не говорили всі попередні виступаючі: про межу платоспроможності, забезпеченості, малозабезпеченості, що цей показник колись там впровадили, здається, в 16-му році там на нього звертали увагу законодавці, а потім його десь відсунули. Ви абсолютно праві, що це подвійні стандарти. Вони навіть потрійні, ці стандарти, тому що в нас, мало того що прожитковий мінімум менший, ніж нормальний, ми ще й рівень забезпечення цього прожиткового мінімуму, який ненормальний, ми його ще одним документом нормалізуємо.

І мені дуже хотілося б, щоб ви долучилися до законодавства, і не тільки до законодавства, але й до адвокації того, щоб ми констатували, що ми маємо в першу чергу виконувати зобов'язання не по статусах, а по тому, як забезпечені домогосподарства.

Я дякую за те, що ви про це нагадали. Це дуже така, сенситивна тема для політиків, бо політики, їм дуже не подобається, коли ця тема згадується. Особливо ті попередні політики, які впровадили ці стандарти, впровадили рівень забезпечення прожиткового мінімуму, і ті, хто зменшив прожитковий мінімум, власне, системно не модернізуючи законодавство. Велика подяка вам.

ГУМЕНЮК І.О. Вибачте, можна я буквально ремарочку?

Ви абсолютно правильно зауважити щодо розрахунків. Просто постає питання: дуже добре, що ми приєднались до Європейської соціальної хартії, ратифікували 6… точніше, приєднались, обов'язковими для себе визнали 6 статей. Але навіть тих 6 статей чомусь Міністерство фінансів на той час, вони не підрахували.

Звичайно, коли береш Європейську соціальну хартію, то дивишся: в нас, здається, все це є, тому можна сміливо підписати і ратифікувати. Але виявилося, що не все так просто, як воно видавалося на перший час.

ГОЛОВУЮЧА. Так, я думаю, що взагалі Верховна Рада, коли ратифікує якусь конвенцію чи директиву, вона взагалі не витребовує, як до закону, фінансово-економічного обґрунтування. У нас навіть такої практики в Регламенті нема. Я думаю, що її треба запроваджувати, бо кожна ратифікація будь-якого документу коштує державному бюджету і платникам податку додаткового ресурсу. Дякую.

У нас не записані виступаючі від регіонів, але мені дуже хотілося б почути хоча б тих представників регіонів, які відносяться до: там, де найменший показник бідності; там, де він найбільший. Як було визначено по аналізу Стратегії подолання бідності, що це, з одного боку, Чернігівський регіон, з другого боку – Херсонський.

Скажіть, будь ласка, можете від Чернігова і від Херсона виступити і розповісти про свої проблеми реалізації цієї стратегії?

РИЛЬСЬКА В.В.  Доброго дня.

ГОЛОВУЮЧА. Доброго дня.

РИЛЬСЬКА В.В. Доброго дня, шановна Галина Миколаївна! Доброго дня, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Доповідає, або виступає, директор Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації Вікторія Рильська.

Дійсно, хотілося б подякувати за таку слушну тематику, яку ви піднімаєте, і хотілося б не в такому ракурсі тут виступати. Але маємо те, що маємо. Тому хочеться… Я просто коротко. Ми подавали від Херсонської області звіт і інформацію про виконання цієї стратегії бідності. Але я дуже коротко і стисло буду намагатися акцентувати вашу увагу саме на проблемах, а потім які ми ставимо перед собою завдання щодо вирішення цих проблемних питань.

Стратегія подолання бідності, як всі доповідачі, які раніше виступали до мене, акцентують нашу увагу, – це те, що це комплексний документ, який стосується діяльності багатьох міністерств та відомств, а також територіальних органів. Такий широкий спектр діяльності перетинається як і у сфері соціального захисту населення, так і у сфері зайнятості населення, у сфері транспорту, у сфері освіти і у сфері економіки, і в інших сферах, які грають важливу роль саме у сприянні подоланні бідності, зокрема і на території Херсонської області.

Важливим принципом під час розробки заходів з реалізації стратегії і боротьби з бідністю, на нашу думку, має стати її базування на трудовій, а не на соціально-дотаційній основі, з пріоритетом довгострокових регіональних програм розвитку економіки та забезпечення високого рівня зайнятості.

Основними напрямками реалізації стратегії подолання бідності, на нашу думку, це є стабільне зростання реальних доходів населення, підвищення рівня заробітної плати та ліквідація заборгованості з її виплати. Це доволі для Херсонської області болюче питання, тому ми його піднімаємо і ставимо собі в пріоритетне завдання, щодо подолання цього негативного наслідку. Ці питання, вони постійно перебувають на контролі у керівництва Херсонської обласної державної адміністрації і буквально моніторяться щомісячно з метою зменшення зростання заборгованості саме з виплат… обов'язкових виплат, а саме заборгованості з виплати заробітної плати.

Не менш гострою, ніж вищезазначена проблема, для Херсонської області є проблема соціального відчуження. Саме в чому полягає це соціальне відчуження? Обмежений доступ окремих категорій, насамперед соціально вразливих, до життєво важливих благ та послуг; недостатній рівень доступності послуг соціальної сфери для широких верств населення, а саме в створених територіальних громадах області, які тільки розпочинають свою роботу в напрямку забезпечення жителів своїх громад, які проживають на їхніх територіях, соціальними послугами.

До речі, хочеться зазначити, що на території Херсонської області створено 49 територіальних громад. Більшість із них, хочу сказати, що вони доволі активно включаються, і включаються саме в Закон України "Про надання соціальних послуг". І дуже пріоритетними напрямками для себе вбачають саме надання соціальних послуг незахищеним верствам населення. Але також є проблеми в деяких громадах, які, ну, недостатньо ставлять пріоритетним саме це завдання перед собою.

Однією з основних причин формування соціального відчуження вбачаємо, що впродовж багатьох років відсутність стабільної роботи, яка на достатньому рівні оплачується; нестабільність або недостатній рівень виплат соціальних трансфертів; проживання в сільській місцевості. Це теж накладає такий негативний відбиток, тому що внаслідок того, що наявні гірші можливості працевлаштування та нерозвинена інфраструктура. Це саме обмежує задоволення матеріальних та духовних потреб населення. Дуже важливим чинником також являються неналежні житлові умови та неналежний стан здоров'я.

З метою розв'язання даних проблем, які я тільки що перед вами зазначила, також з метою підвищення рівня життя населення області, на нашу думку, необхідно вжити наступних заходів.

Це забезпечити, щоб всі чоловіки і жінки, особливо незаможні та вразливі, мали рівні права на економічні ресурси, а також мали стовідсотковий доступ до базових послуг. Це, на нашу думку, є надто важливим, тому що кожна людина потребує зараз, особливо яка знаходиться в складних життєвих обставинах, потребує саме допомоги адресної.

Створити як на національному, так і на регіональному рівні надійні стратегічні механізми, в основі яких лежали б стратегії розвитку, що враховують інтереси бідного  населення, а також  гендерні аспекти для сприяння прискореного інвестування в заходи щодо ліквідації бідності.

Також необхідно забезпечити доступ економічно активного населення  до надання якісних медичних послуг, бо ми знаємо, що дуже важливим для працездатного віку є саме обстеження  стану здоров'я.

Також покращувати соціальну інфраструктуру в сільській місцевості. Напевне, кожен із нас, присутній на цій нараді, знає, що зараз триває за підтримкою Президента України "Велике будівництво". Да, завдяки цим програмам відбудовуються ФАПи, відбудовуються амбулаторії, відбудовуються школи, відбудовуються дитячі садки, і Херсонська область займає не останні позиції, а одні із самих кращих по  використанню коштів і по відбудові саме  соціальних інфраструктурних об'єктів.

Також основними завданням, які ми ставимо, як керівник Департаменту соціального розвитку, а також керівництво  обласної державної адміністрації, дуже важливим це є збільшення охоплення бідного  населення саме адресними програмами соціальної підтримки, тому що завдяки підтримці цього населення ми зможемо, на нашу думку, вивести його з цього стану бідності і забезпечити той відсоток, той рівень життя, який необхідний нам усім для того, щоб займати більш достойне положення в нашій державі. І в області, і в державі  загалом.

Якщо коротко, то у мене все. Це основні аспекти, на яких я хотіла б акцентувати вашу увагу.

Дякую вам за запрошення. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧА.   Дякую, Херсон. У мене ще роздуми після вашого виступу. У вас теж акцент, ви  почали виступ про те, що треба робити акцент на трудові саме складові.  Я б сказала, що Стратегія  подолання бідності і от ваші роздуми, взагалі соціальна політика, вона базується на чотирьох великих стовпах. Це трудове законодавство, і нам як законодавцям потрібно розуміти, що треба там  треба змінювати, щоб людина не залишалася в труді, але в бідності, коли трудова бідність людини, яка  працездатна, яка працює десь. Другий акцент – це податковий аспект. Ми зараз його розписуємо, намагаючись те, що назвав Олександр Шубін, сімейною складовою врахувати, що в сім'ї є годувальники, є утриманці і вже в сім'ї є такий перерозподіл.

Третя складова, ви про неї дуже чітко наголосили, - це інфраструктура, в тому числі і соціальне житло, і їдальні для безхатченків, і інклюзія для діточок, такий френдлі простір для людей з дітьми, і доступ такий, інклюзія для людей з інвалідністю і інше. Все це є такою інфраструктурою, яку теж потрібно розбудовувати і яка долає оцю соціальну бідність, соціального виключення, коли людину виключають із суспільного процесу і вона може навіть і мати якийсь дохід, який дозволяє їй харчуватися, проживати нормально, але відсутність спілкування з суспільством – це теж є соціальною бідністю, соціальним виключенням. І потім перерозподіл.

От чотири складових. Ми робили весь час за радянські часи акцент на  перерозподіл. Насправді соціальна політика – це чотири великі складові, які ми маємо у структурі стратегії обозначити, що ми маємо робити по кожній з цих складових. Щонайменше ми як Комітет соціальної політики  ВРУ очікуємо від кожного з вас, і я ще особливо зроблю акцент на регіони, тому що я на початку сказала, що бідність дуже щільно пов'язана з кількістю населення, яке проживає в тому чи іншому містечку. В Херсоні 49 ОТГ, там є маленькі містечка. І ми маємо розуміти, що якщо у нас бідність, вона пов'язана із малим містечком, то там має бути якась окрема програма, яка має мати регіональні аспекти і зараз в аспекті регіональної реформи робитися разом з місцевими органами влади.

Тому я думаю, що всі наші народні депутати, і Михайло Михайлович як представник Львівського регіону, і пан Олександр Качура, які представляють окремі регіони, я від вас чекаю також всі рекомендації, пропозиції щодо долання бідності в тих місцях, в яких її провокують, можна так сказати, з-за того, що там не наявна інфраструктура, не наявні і відсутні механізми оподаткування домогосподарств, вірніше, повернення податків домогосподарству, яке утримує багато утриманців. Тому чекаємо від вас рекомендацій.

У мене вичерпався порядок виступаючих. І я хотіла сказати наостанок, якщо нема бажаючих ще виступити, тільки одну таку  тезу. Соціальна інфраструктура і наша соціальна політика є складовою національної безпеки. Ми про це дуже часто забуваємо, що національна безпека складається у тому числі і з соціальної  політики, і  пенсійного забезпечення. Це прямо написано  у визначенні національної безпеки як такої. І вся соціальна політика, і вся  соціальна інфраструктура є критичною інфраструктурою для збереження нашого суверенітету. Я думаю, що на такий аспект соціальної політики ми дуже рідко звертаємо увагу, бо саме соціальні негаразди  викликають у тому числі і внутрішні, мирні і немирні, протести. І ми як воююча країна маємо  фокус робити, щоб ці негаразди в соціальні сфері не використовувалися для того, щоб розкачувати ситуацію всередині країни.

Може, мій перший заступник, ще Михайло Михайлович? Може, ще у вас є  якесь  заключне слово? Але я б хотіла на ці ноті… Ми на базі комітету зберемо всі рекомендації, які надіслані.  Сьогодні не було не слушних рекомендацій, тому навіть хтось там рекомендував один закон прийняти,  і  секретаріат  в проекті  рекомендацій написав один закон, то, я дивлюся, вже й Уповноважений у справах захисту прав людини подали конкретні  законопроекти, які вони пропонують пришвидшити розгляд.

На наступному тижні у нас буде розгляд саме Закону про  прожитковий мінімум. Прошу і Олександра Качуру як одного з співавторів 3515 законопроекту долучатися до наших обговорень, бо ми вирішили в комітеті, що ми пройдемося по глобальних проблемах, які піднімаються в усіх законопроектах, для того щоб зрозуміти, який саме маємо ми рекомендувати Верховній Раді за основу.

Михайло Михайлович, будь ласка.

ЦИМБАЛЮК М.М. Галина Михайлівна, дякую.

Я вважаю, що сьогодні в засіданні, в слуханнях комітетських  брала участь велика кількість представників регіонів. У мене прохання, продовжуючи вашу тезу, щоби, хто не міг виступити, а мав бажання, відправити свої пропозиції, конкретні пропозиції. Ми їх однозначно обговоримо в комітеті і врахуємо, коли вже будемо готувати фінальну версію рекомендацій наших слухань.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Михайло Михайлович, і вам за те, що ви там права рука.

10 днів, да, 10 днів. Мене секретаріат просто просить ще обмежити, щоб ми підготували фінальний документ, що 10 днів ми почекаємо, щоб кожен регіон сформулював своє бачення. І нагадаю, що регіональний аспект - це в тому числі і реалізація Закону "Про соціальні послуги", який новий для України, і нам ще потрібно знайти і фонди для того, щоб його виконувати. І відповідно у вас можуть бути вже конкретні пропозиції, які може хтось там не бачити на центральному рівні. Тому ми дуже очікуємо від регіонів пропозицій, ну,і не тільки від регіонів.

І дякую науковій спільноті. Дякую асоціаціям, СПО профспілок, які долучилися до нашого цього комітетського слухання. І ми подумаємо з народними депутатами, може, ми вийдемо на парламентські слухання. Ми, на жаль, не змогли провести парламентські слухання щодо чорнобильців, тому що COVID, і він також і у Верховній Раді, і об'єднання людей… ми не хочемо провокувати зараження із зали Верховної Ради України. Як тільки у нас пройдуть ковідні заходи, може, ми проведемо… Я бачу, що у нас, по-перше, дуже фахова дискусія завдяки тому, що і науковців у нас багато долучилося з рекомендаціями в тому числі, і добре попрацював Уповноважений у справах людини, і асоціації. І маю надію, що регіони підключаться також до такої ж активної роботи, як і Херсон сьогодні.

Дякую всім. Дякую всім. До документу, працюємо.