Комітет Верховної Ради України

ТАРАСЕНКО Т.П. Доброго дня всім учасникам наших публічних консультацій. Ми будемо починати, оскільки вже 16-а година, всі бажаючі ще зможуть онлайн до нас підключитись.

Я вітаю всіх на публічних консультаціях в нашому Комітеті на тему: "Міжнародний досвід організації та функціонування ветеранської патронатної служби". У заході беруть участь народні депутати України, представники міжнародних організацій, центральних органів виконавчої влади, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та громадські організації.

Ці публічні консультації проводяться на виконання плану робіт Комітету на десяту сесію дев’ятого скликання та за підтримки проекту "Модельний комітет" Програми USAID: "РАДА: наступне покоління".

Також хочу привітати учасників заходу та ветеранів із Сполучених Штатів Америки з пройдешнім в минулу суботу, 11 листопада, федеральним святом – Днем ветеранів.

Сьогодні ми обговоримо питання підтримки ветеранів війни та їхню інтеграцію в суспільство, морально-психологічної реабілітації, фізичної реабілітації та професійної перепідготовки. Сподіваюсь, що запрошені представники міжнародних організацій поділяться з нами досвідом підтримки та супроводу ветеранів у їхніх країнах.

Як свідчить досвід іноземних країн та вітчизняна практика, повноцінна інтеграція демобілізованих учасників бойових дій до цивільного життя, допомога у безконфліктному поверненні їх у родину та у суспільство можливі лише із застосуванням комплексного та системного підходу. Держава активно працює над тим, щоб забезпечити ветеранам війни та їхнім родинам ефективні інструменти підтримки, соціально-психологічну і медичну реабілітацію та адаптацію, безоплатне навчання та перекваліфікацію, підтримку ветеранських ініціатив, бізнесу тощо. Сьогодні ми також реєструємо відповідний Закон про ветеранське підприємництво.

Ветерани війни завдяки отриманим під час служби навичкам та позитивну репутацію в суспільстві є стратегічним ресурсом відбудови, розвитку економіки та безпеки України.

Зважаючи на останнє дослідження, можу стверджувати, що, на жаль, якраз ситуація підтримки і поваги до ветеранів у суспільстві почала знижуватись. І ми повинні перебороти цю тенденцію, оскільки зараз учасники бойових дій, в майбутньому вони стануть ветеранами, і це все герої, які нас захищають, тому ми повинні як держава, як державний орган Верховна Рада України, робити все для того, щоб повага до ветерана ніколи не зменшувалась у суспільстві.

Варто зазначити, що 2 листопада на засіданні Комітету низкою громадських організацій була представлена модель ветеранської патронатної служби, яка має шанси на реалізацію.

Також у Верховній Раді зареєстровано відповідний законопроект про державну ветеранську патронатну службу, про який ми можемо також сьогодні поспілкуватися. В державі зараз існують чотири пілотних проекти, які реалізуються і Міністерством внутрішніх справ, Міністерством соціальної політики, Міністерством ветеранів щодо підтримки ветеранів і різні назви форм і патронатної підтримки. Це і кейс-менеджмент, і помічник ветерана, також підрозділи ССО, підрозділи ГУР, підрозділи Національної гвардії вже формують свої підрозділи патронатних служб, але зараз ще немає єдиного стандарту. І ми будемо якраз працювати над тим, щоб дійсно єдиний стандарт у нас запрацював в Україні.

Тепер, декілька організаційних питань. Щодо підключення функції "переклад" у Zoom, як його запустити. Якщо ви користуєтесь смартфоном, натисніть "налаштування. переклад" та виберіть мову. Якщо ви хочете чути лише переклад, натисніть "вимкнути оригінальний звук". Якщо ви використовуєте комп'ютер, натисніть на іконку у вигляді глобуса на нижній панелі від "на Zoom" та виберіть українську, англійську або хорватську мови.

Хочу наголосити, що сьогодні ми маємо обмежений час – це 2 години. Тому закликаю учасників заходу бути лаконічними та дотримуватись регламенту. Регламент роботи сьогодні наступний: виступ – до 5 хвилин, загальне обговорення – до 20 хвилин. Я запрошую тоді всіх до обговорення і до виступів.

Запрошую до слова голову Комітету соціальної політики Третьякову Галину Миколаївну.

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Дякую.

Шановні колеги, шановні ветерани, ветеранки, громадські організації, які об'єднують ветеранський рух, шановні представники центральних органів виконавчої влади та інших гілок влади, особливо вітаю представників місцевих органів влади, які присутні теж на наших публічних консультаціях. А також вітаю всю міжнародну нашу спільноту, яка долучається до проблематики України. Дякую всім за таку підтримку.

Ми живемо в період історичний, коли такий аспект нашого життя, як необхідність адаптації ветеранів та ветеранок у цивільне життя ні у кого не викликає жодного питання. Всі розуміють, що програми мають бути опрацьовані урядом, ветеранська політика має бути створена. Але є ще три речі, три історичних аспекти, які є в Україні, які ми не можемо не враховувати під час обговорення необхідності створення патронатної служби для ветеранів та ветеранок.

В першу чергу це те, що не всі фронт-офіси держави є прозорими, зрозумілими для громадян України і для ветеранів та ветеранок. Маю на увазі в першу чергу лікаря первинної допомоги, ЦНАП, Пенсійний фонд України, Державна служба зайнятості та інші фронт-офіси, які зустрічають наших демобілізованих воїнів, і вони мають бути прозорими. І інформацію про технологічні процеси, яким чином рухатися далі ветеранам чи ветеранкам, вона має бути доступною і прозорою для кожного.

Це один аспект – це те, що при великій кількості наявних флагманських проектів центральних органів виконавчої влади різних міністерств для ветеранів, Міністерство економічного розвитку робить свої програми, Міністерство соціальної політики – свої, Міністерство охорони здоров'я – свої. При великій кількості таких проектів дуже важко орієнтуватися, який саме проект і який саме фронт-офіс потрібно вибрати в той чи інший час після демобілізації ветеранів та ветеранок для того, щоб отримати якісні публічні, в тому числі діджиталізовані послуги від держави.

І ще є одна складова. Те, що наш волонтерський рух є власне сьогодні створеною патронатною службою для наших військових. І ми мусимо те, що є унікальним для України, а саме наш волонтерський рух використати і після того, як ветерани і ветеранки будуть демобілізовані. Саме їх патронат, за нашими військовими, а потім і за тими, хто стане ветеранами та ветеранками, є потенційно тим, що ми мали б використовувати в тому числі і при патронаті.

Тому в нашому комітеті був зареєстрований законопроект 9423 після того, як була ініційована Кабінетом Міністрів Постанова Кабінету Міністрів про патронатну службу, саме тому, що не зі всіма засадами постанови Кабінету Міністрів народні депутати нашого комітету погоджуються. А тому цим законопроектом були визначені новели, яких сьогодні немає в державі. Ми намагалися авторським колективом їх врегулювати.

В першу чергу, це створення патронатної служби не довічно в Україні, а саме на час адаптації людини, яка йде з військової служби на цивільну. Наприклад, законопроектом запропоновано 5 років. Запропонована така ж новела щодо державного волонтерського партнерства. Волонтери не можуть безкінечно надавати послуги нашим військовим, зокрема не маючи жодної копійки оплати з державного бюджету, а тому ми можемо використовувати фаховий волонтерський рух для того, щоб допомагати ветеранам і ветеранкам після демобілізації. Зроблено акцент саме на індивідуальному підході до ветерана чи ветеранки, створення так званого кейс-менеджменту, або потреб, які потребує саме конкретно ця особа, а не інша. У іншої особи можуть бути зовсім інші потреби.

У цьому ж законопроекті є акцент на те, що оплата такого патрону, такого патронатного працівника, вона здійснюється не на фіксованому окладі, а на засадах проектного менеджменту, а саме надання конкретних послуг конкретній особі.

Також зроблено акцент на тому, що у держави є щонайменше 3 види фронт-офісу для спілкування з людьми. Це стіл у ЦНАПі, у лікаря первинної допомоги чи в інших структурах, також це діджиталізований підхід – це "Дія", де є інформація. Але має бути ще опрацьований і такий фронт-офіс, як відвідування наших ветеранів і ветеранок, і в тому числі тоді, коли вони зникають з радарів цивільних служб і публічних органів.

Ми домовилися йти разом по цьому законопроекту і по інших законопроектах, що стосуються ветеранів і ветеранок разом з громадськими організаціями. Наш план передбачає: крок перший – це опрацювання ветеранської політики, зокрема ще недавно на нашому комітеті було ініційовано обговорення ветеранської політики, по якому наші народні депутати прийняли рішення про те, що вона має бути визначена на рівні РНБО та на рівні Президента і рекомендована Кабінету Міністрів України – опрацювати її і на підставі такої стратегії зробити перелік і заходи, які має реалізувати виконавча гілка влади.

Другий крок – це перезавантаження Закону про соціальний захист ветеранів, над яким працюють і громадські організації, лідери методологічного руху.

Третій крок – це саме патронат, громада, створення безпосередньої служби, яка безпосередньо має підхопити і надавати інформаційні послуги демобілізованому воїну.

Четвертий крок, про який вже сказав наш ведучий Тарас Тарасенко – це сьогодні буде зареєстрований законопроект, який узгоджено в тому числі і з центральними органами виконавчої влади, з волонтерським рухом щодо ветеранського бізнесу.

Комітет відкритий для подальшої роботи. Комітет тримає слово – ми домовилися, що ми йдемо за цими кроками, і комітет відповідає і робить ці дії для того, щоб цей план був виконаний. Він тримає слово, яке дає суспільству, громадянським організаціям та спільнотам. Пропоную всім – до роботи.

І слава Україні!

ТАРАСЕНКО Т.П. Героям слава!

Я дякую пані Галині за те, що вона продовжує просувати тему підтримки ветеранів в Україні. І ми спільно, всі члени комітету, реєструємо відповідні законопроекти. Тому дійсно підтримую позицію, що якщо є пропозиції до внесення змін до законодавства, то ми обов'язково їх підтримаємо.

Зараз передаю слово Остапенку Анатолію Дмитровичу – голові підкомітету з питань соціального захисту, прав ветеранів Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

ОСТАПЕНКО А.Д. Я вітаю всіх присутніх. Тема дійсно у нас важлива, тому що з цієї теми складається подальше наше життя. Ті законопроекти, які реєструються, які розглядаються вже Верховною Радою. Вони є тими відповідями на деякі питання, які сьогодні у нас виникають. Якщо брати питання ветеранського бізнесу, це значить визнання нашого ветерана як відповідальної особи, яка може розбудовувати Україну після того, як вона повернеться з війни.

Підтримка наших сімей ветеранів – це також є визнання держави, що сім'я, яка має захисника, але цей захисник потребує підтримки держави, вона також готова брати на себе відповідальність в підтримці безпосередньо свого захисника, в підтримці тих захисників, які поруч, також створювати робочі місця, для того щоб відбудовувалась наша держава.

Також ми розуміємо, що ми повинні підтримувати сім'ї загиблих наших захисників. Але ми повинні переглянути наше законодавство, яке було відносно ветеранів та відносно військовослужбовців, їхнього соціального захисту прийняте на початку 90-х років. Тоді наша держава казала, що вона ні на кого не буде нападати, що вона не очікує, що хтось на неї буде нападати, декларувала не входження до військових формувань і блоків, але життя внесло свої корективи.

І ми повинні зараз чітко розуміти, що статус учасника бойових дій не повинен бути в Законі про ветеранів, він повинен бути в Законі про військовослужбовців. Чому? Тому що військовослужбовці стоять на захисті нашої держави, військовослужбовці отримують поранення, каліцтва. Тому в Законі про військовослужбовців ми повинні чітко зазначити, що там можуть бути захисники наші, які отримують статус учасника бойових дій. Звісно, що надання статусу учасника бойових дій – це не є панацея. І позбавлення статусу чітко розуміти, що ми повинні всю верифікацію зробити, також чітко повинно бути прописано в нашому законодавстві, і повинна бути чітка юридична визначеність.

З приводу патронатної служби. Ми повинні чітко врегулювати, і у нас повинна бути не велика кількість соціальних працівників, які надають соціальні послуги, патронатна служба, кейс-менеджери, ми після цих дискусій, які ми проведемо сьогодні, повинні прийти до певного результату, для того щоб ми в кінці кінців чітко сказали, хто буде допомагати ветеранам. Ми знаємо, що краща допомога ветерану – це "рівний-рівному". Це сім'я, яка має ветерана, це, на жаль, сім'я, яка має загиблого свого, близьку людину, наразі це може бути як захисник, так і захисниця та інші члени родини, і держава повинна все зробити для того, щоб ми врегулювали ці питання і чітко, зрозуміло, з певними строками сказали, коли і як і за які кошти в першу чергу будуть підтримані ветеран та сім’ї наших ветеранів. Ми не повинні забувати, звісно, про Небесну Сотню і добровольців, про всіх, хто стояв на захисті нашої батьківщини.

Я вам дякую і всі разом, я думаю, що ми напрацюємо ті рішення, які ми вже повинні були довго напрацювати. Так що разом до перемоги! Єднаймося!

ТАРАСЕНКО Т.П.Дякую, пане Анатолію.

Дійсно ви як голова тимчасової спеціальної комісії плідно зараз працюєте над розробкою статусу і його впровадження в законодавство України.

Зараз слово надаю пані Никорак Ірині Петрівні – голові підкомітету з питань реабілітації ветеранів нашого комітету, а також члена тимчасової спеціальної комісії також. Будь ласка.

НИКОРАК І.П. Шановні колеги, дорогі присутні, щиро дякую за можливість виступити, дякую за організацію таких заходів.

Я сподіваюсь, що такі публічні дискусії, вони позитивно будуть впливати на те, щоб фундаментально змінити підходи до формування ветеранської політики і в подальшому це буде пріоритетом для нашої держави, тому що якщо ми кажемо про якісну ветеранську політику, це в першу чергу до питання обороноздатності нашої держави.

Станом на сьогодні ми вже маємо близько мільйона ветеранів, а за оцінками Міністерства ветеранів кількість наших захисників і захисниць в статусі ветеранів і ветеранок буде близько 4-5 мільйонів людей. І сьогодні дослідження громадських організацій демонструють, що 47 відсотків українців сприймають ветерана як людину з інвалідністю, але це далеко не так. Ветеран і ветеранка – це нині молоді хлопці і дівчата, наші захисники і захисниці, які готові розбудовувати країну, піднімати економіку і бути активним учасниками в громадських і політичних процесах. І власне наше ключове завдання створити умови для здобуття економічної незалежності ветеранами і можливості повернутись до цивільного життя.

І, мабуть, мій ключовий меседж сьогодні, що при створенні єдиної системи, яка б змогла забезпечити їм доступ до соціальних послуг, медичної допомоги, працевлаштування і психологічної підтримки, це керуватись принципом формування спроможності ветерана, а не залежності.

Найбільша потреба у військових зараз і на десятки років вперед – це якісна медична допомога, реабілітація, протезування і соціальний захист. Бо нині їм досі пропонують так званий відпочинок у застарілих санаторіях, і ветерани з ветеранками самотужки шукають приватні клініки, де можуть отримати кваліфіковану допомогу. І здебільшого самі цю допомогу і оплачують.

Тому потрібен аудит і перегляд всіх існуючих послуг і заміна уніфікованих для всіх пільг системою саме адресних пільг, які будуть гарантувати відповідно до реальних потреб кожного ветерана чи ветеранки. Очевидно, що і реінтеграція ветеранів до цивільного життя вимагає міжвідомчої, міжсекторальної співпраці, і це не лише питання держави, але і суспільства в цілому. І це важливе завдання, яке буде вимагати колосальних зусиль з усіх сторін.

Ви знаєте, цікавим є досвід соціальної підтримки військовослужбовців і членів їх сімей у зарубіжних країнах, зокрема в Сполучених Штатах Америки, у Великій Британії, Ізраїлі, Німеччині. Наприклад, адаптація військовослужбовців США до цивільного життя засвічує, що всі військовослужбовці, які звільняються з армії, мають право на адаптацію до цивільного життя протягом 180 днів ще до звільнення в запас або у відставку. Це право не залежить від вислуги років на військовій службі. Причому консультації з приводу звільнення можуть проводитися протягом року до звільнення. Під час таких консультацій військовослужбовцям пропонується заздалегідь складати індивідуальний план власної адаптації до цивільного життя. І в складанні цього плану військовим допомагають спеціальні консультанти, які діють відповідно до державної програми підтримки, адаптації військовослужбовців до цивільного життя. Таким чином, вони отримують право на користування певними пільгами, але адресними. Допомога в одержанні освіти, реалізація програми професійної реабілітації, допомога при працевлаштуванні, допомога з безробіття, психотерапевтична допомога, здійснення на пільгових умовах медичного обслуговування, страхування життя, надання позик на будівництво житла тощо.

І варто зазначити, що перелік та обсяг пільг ветеранам, які проходили дійсно військову службу тільки в мирний час, відрізняється від пільг, які надаються учасникам війн і збройних конфліктів. І такий підхід, власне, є логічним і справедливим.

На відміну від військових зарубіжних країн військовослужбовці Збройних Сил України і члени їх родин через брак інформації елементарно не знають навіть, куди їм сьогодні звертатися, щоб отримати відповідні послуги з реабілітації чи соціальних послуг. Я звертаю вашу увагу, що у нас досі відсутній реєстр потенційних надавачів послуг по Україні в різних громадах. Ми, власне, на одному з наших засідань комітетів давали таке доручення розробити цей реєстр Міністерству ветеранів, але, на жаль, досі немає ні відповіді офіційної, ні позиції з боку Міністерства ветеранів, коли такий реєстр з’явиться, чи розроблені критерії до такого реєстру. І тому я як народний депутат просто пишу депутатські звернення на голів військових адміністрацій, на Міністерство охорони здоров’я, на Міністерство ветеранів, Міністерство соціальної політики для того, щоб отримати цю інформацію, але нам потрібно це робити системно і послідовно, спільно з центральними органами виконавчої влади. Тому аналіз міжнародного досвіду соціальної підтримки і супроводу військовослужбовців свідчить про те, що соціальна адаптація має починатись ще задовго до потенційної демобілізації, тому що це допоможе пришвидшити процес пристосування до цивільних умов, сприятиме поверненню до повноцінного життя, а також зменшить ймовірність дезадаптації. Саме тому, на мій погляд, доречним сьогодні є всебічний аналіз цього досвіду для того, щоб запозичити найоптимальніші в умовах нашої країни досягнення і уникнення можливих помилок.

Я щиро дякую за увагу, і ще раз за можливість цього виступу, і за те, що ми публічно можемо обговорювати ці питання для подальшого напрацювання законодавчих ініціатив, а відповідно і підзаконних нормативних актів, які будуть це регулювати. Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую.

Ви окреслили дуже багато питань, які відносяться до ветеранської політики, зокрема питань, які будуть поставати перед помічниками ветеранів також. Тому я думаю, що ми сьогодні отримаємо позитивний досвід та ми чомусь навчимось у наших міжнародних партнерів і зможемо запровадити як на рівні законодавства, так і на рівні підзаконних актів.

Я запрошую до слова Мар’яну Ткалець – керівник сектору піклування про хорватських ветеранів Вітчизняної війни та збереження цінностей Вітчизняної війни Міністерства у справах хорватських ветеранів. Прошу до слова. Нагадую про регламент – 5 хвилин.

ТКАЛЕЦЬ М. Добрий день всім вам. Вітаємо вас з хорватського Загребу. З огляду на те, що немає багато часу, спробую якомога коротше. Ми в Хорватії маємо систему піклування про ветеранів вже 30 років, і вона звичайно постійно змінювалась через обставини, які виникали впродовж цих 30 років. Те що важливо сказати, у нас після війни розпізнали хорватських ветеранів як особливо чутливу … (нерозбірливо) встановили, прописали це у Конституції Республіки Хорватія.

… (нерозбірливо) важливо під час війни і після неї це те, що допомога перш за все надавалась пораненим у вигляді медичної реабілітації. І допомога була також скерована на сім'ї для того, щоб вони могли дати собі раду зі смертю, зі зникненням безвісти або пораненням члена їхньої сім'ї. І це було пов'язано із реалізацією певних прав, які в той час були встановлені в законі про хорватських ветеранів – чи це було встановлення статусу члена сім'ї постраждалого, і це слідувало з якимись компенсаціями певними.

Що було важливо і 30 років тому, і сьогодні – це те, що допомога ветеранам повинна бути доступна на локальному рівні, тобто що ближче до місць їхнього проживання, то Міністерство хорватських ветеранів має організовану в кожній області, оскільки ми як країна поділені на області, хорватською жупанії. У кожній жупанії організований відділ нашого міністерства, і також там існують центри надання психосоціальної допомоги.

Про психосоціальну допомогу. Важливо, щоб вона була конкретною і всебічною, і щоб вона базувалася на встановлених правилах. Ці правила визначаються в залежності від ступеня пошкодження ветерана, вона повинна бути тривала, вона повинна бути координованою і дисциплінарною, і повинна бути скерована на позитивні результати для самого користувача. Тобто те, що є його силою, з цим потрібно працювати.

Психосоціальна допомога для військових ветеранів поділена на 2 різні способи. Перший – це є консультативна допомога. І це здійснюють центри психосоціальної допомоги, їх є 21, тобто в кожній жупанії (області). Свої послуги вони надають стаціонарно, тобто користувач може прийти в приміщення центру і отримати необхідну консультативну допомогу, але також існують і мобільні інтервенції. Це означає, що команда спеціалістів – це соціальний співробітник, психолог і юрист – вони приходять до дому, до користувача, відвідують його сім'ю, щоб вони просто на місці надали допомогу особі, яка потрібна цій особі під час війни, безпосередньо після війни найбільше працювали з сім'ями тих, хто загинув, зник або був ув'язнений. Також ми працювали з хорватськими ветеранами, які отримали певний спосіб поранення, мали або мають і до тепер якісь тривалі наслідки тілесних ушкоджень. Але також працювали і з сім'ями ветеранів, які, наприклад, повернулися з війни або були обмінені з таборів в сенсі надання психосоціальної допомоги.

На місцевому рівні ми також маємо й інший вид допомоги – це є медична, лікувальна допомога, це надання психіатричної і психологічної допомоги. Ветерани включаються в різні терапевтичні програми. У нас це здійснюють регіональні центри з психотравми і Національний центр з психотравми. Вони є в складі клінічних лікарських центрів, тобто вони є в складі лікарень.

Що стосується медичної опіки безпосередньо після війни, я це вже сказала, наша мета була пом'якшити наслідки і зменшити погіршення фізичних здатностей як результату поранення осіб. Тому медична реабілітація була тут головною, щоб у певний спосіб зробити попередження пошкодження здоров'я ветеранів, які були поранені. Звичайно, медична реабілітація дуже важлива, і коли гостра форма хвороби, і пізніше, просто для підтримки організму, щоб особи мали якомога кращу якість життя.

Важливо також те, що медична опіка хорватським ветеранам надавалася в рамках існуючої медичної системи, але також в Законі про хорватських ветеранів було відрегульовано, що можуть прийматись різні програми, які будуть скеровані на специфічні потреби хорватських ветеранів. І те, на що ми зараз скеровані, це здійснення превентивних систематичних медичних оглядів. Тут ми намагаємося на найранішній фазі можливій відкрити хвороби, на які найчастіше хворіють хорватські ветерани, щоб якомога більше ми могли попрацювати над попередженням цих захворювань.

Також ми збираємо дані, створюємо бази даних щодо хвороб ветеранів, і це нам допомагає у майбутньому планувати обсяги діагностичних процедур, які будуть необхідні для ветеранів.

Ми ще завжди співфінансуємо різні ортопедичні допоміжні обладнання для хорватських ветеранів, і ми реалізовуємо різні проекти для співпраці з місцевими органами самоврядування, щоб у місцях їхнього проживання … (нерозбірливо) архітектурні об'єкти, які перешкоджають доступу ветеранів з інвалідністю в об'єкти. В цьому сенсі є відкриті тендери, на які зголошуються органи місцевого самоврядування. Якщо вони відповідають умовам, то вони можуть отримати співфінансування на усунення цих архітектурних перешкод.

Ще одне. Ми реалізовуємо програму пристосування і працевлаштування хорватських ветеранів. Це вже більше, ніж 20 років. Мова йде про програму, яка комбінує міри активного соціального включення і працевлаштування. Наприклад, це є підтримка саме працевлаштування. Якщо особа зголошується до нас, і вона має якусь гарну бізнес-ідею, і якщо вона пройде тендер, вона може отримати підтримку. Також ми підтримуємо бізнесменів, які підтримують ветеранів, тобто ми співфінансуємо їх. І ці всі міри, які в певний спосіб сприяють включення ветеранів у систему працевлаштування.

Так само ми працюємо в напрямку об'єднання ветеранів у ветеранські спілки. У цих спілках і кооперативах вони теж можуть реалізувати свої бізнес-ідеї.

Наш досвід, який є головним, з одного боку – праця. Це те, що дає можливість доступу до економічних ресурсів, те, що важливо для суспільства, і що вони собі забезпечують буття, а з іншого боку праця має дуже позитивний психологічний вплив на ветеранів. Особа, яка працевлаштується, ветеран, вона поширює мережу своїх соціальних контактів, має відчуття потрібності, важливості, і це все дає праця, і це здається надзвичайно важливим.

В останні кілька років ми встановили один проект про заснування чотирьох ветеранських центрів в Хорватії. Цей проект фінансувався коштами ЄС, це чотири центри, які натепер існують у Хорватії, вони дають комплексну опіку над ветеранами на одному місці. Це включає психосоціологічну підтримку, реабілітацію, догляд, різні типи едукаційних активностей, а також рекреації, відпочинок. Ветерани мають можливість займатись якимись мистецькими, культурними активностями і так далі. Те, що відомо колегам з України, очевидно, що в одному з цих ветеранських центрів відпочивала група українських ветеранів, які в Хорватії готувались до участі в міжнародному спортивному конкурсі INVICTUS GAMES. А також вони готувались на базі Хорватського центру до участі в дев'яти спортивних дисциплінах.

Також Хорватія зараз надає допомогу Україні. Українські ветерани, вони прибувають до Хорватії, вони пройдуть повний курс лікування в спеціальних лікарнях, а потім в спеціальних лікарнях з реабілітації в завершувальній фазі, вони теж прибувають в ці ветеранські центри.

Тільки три слова наприкінці. Кожна допомога ветеранам, опіка, вона повинна бути тривала, безперервна, повинна бути якомога ближче до місця проживання самого користувача і завжди повинна пристосовуватись до індивідуальних потреб користувача.

Щиро дякую вам.

ТАРАСЕНКО Т.П.Я щиро дякую вам, Мар’яно, за таку презентацію політики.

Мабуть, завдяки тому, що наша команда INVICTUS GAMES відпочила так гарно у вас і потренувалась, вона зайняла друге місце на Іграх INVICTUS, тому ще раз дякуємо і за це також Хорватії.

Буду вдячний, якщо ви надасте більш детальну потім інформацію вже в робочому режимі щодо чотирьох ветеранських центрів, тому що ми зараз розробляємо політику центрів відновлення у нас в Україні, які максимально будуть наближені до громад, тому нам буде цікаво і корисно ознайомитись з таким досвідом.

Дякую за виступ.

Прошу до слова Метью Джонсона – радника з питань стабілізації ветеранів посольства США в Україні.

Метью ДЖОНСОН. Красно дякую всім.

І хочу подякувати за те, що мене запросили від посольства взяти участь у цій події. США вважають, що реінтеграція українських оборонців, повернення до суспільства, до економіки – це запорука розвитку України, це критично важливо для всього суспільства, для відновлення всього народу.

Ми це розглядаємо як декілька ступенів, різних способів, щоб підтримати ці зусилля і допомоги виконати це. Найперше, ми будемо допомагати Україні у застосуванні ветеранськмх законів, виробити національну стратегію. І ось саме тому ми сьогодні розпочали цей захід.

Сказавши про це, ми встановлюємо систему, що допоможе усю, так би мовити, життєву дорогу підтримати з першого дня служби аж до цілковитого повернення до життя цивільного. США це підтримує, намагаючись розробити відповідний потенціал з Міністерством ветеранів, так само і з громадянським суспільством. Вони провадили також семінар для того, щоб допомогти Міністерству ветеранських справ розробити стратегічні розв'язки.

І також ми вибудовуємо компонент правозахисний у громадянському суспільстві, для того щоб це включити до будь-якої стратегії. Ми знаємо також, що громадянське суспільство має пряму взаємодію з ветеранами на місцевому рівні. Там, де ми не можемо на центральному рівні того домогтися або не завжди можемо, отже ми надаємо рекомендації.

Для нас також важливо, щоб прозвучав голос громадянського суспільства, коли ми розробляємо ці програми з урядом США, підтримуючи ветеранів на підставі власного досвіду. Разом з цим ми також маємо зробити так, щоб ветерани розуміли, куди йти. І ми знаємо, що і Міністерство охорони здоров'я, і ветеранських справ … (нерозбірливо) , як це зробити, як цього домогтися в цифрі, щоб кожен міг взяти слухавку і дістати потрібну інформацію.

І ми підтримуємо український уряд для того, щоб була електронна реєстрація – це один спосіб на те, щоб допомогти 180 тисячам українських ветеранів, могли застосовувати цю систему починаючи від березня до лютого. І ми також даємо специфічні переваги ветеранам.

Це мене підводить до третьої ділянки – це психологічні, психосоціальні послуги. Ветерани мають потреби такі, як решта членів суспільства – це ПТСР від бойових дій, ампутацій, протези. Також реабілітація тут потрібна і психосоціальна підтримка для того, щоб повернутися в суспільство після того, як люди переживають такі струси.

І ми також все робимо для обміну інформацією. Ми українських медиків, лікарів, середній медичний персонал вводимо … (нерозбірливо) щоб ми зрозуміли, як надається така підтримка психосоціальна, чи протезування, реабілітація, чи це надає підтримку українським неурядовим організаціям на кшталт "Незламних" і всередині України, і це остаточна мета, щоб українці мали це … (нерозбірливо) для того, щоб надавати таку підтримку.

Разом із психосоціальною медичною підтримкою нам треба також знаходити способи на те, щоб находити економічні нагоди. Це може бути достатня кількість ветеранів, що намагається реінтегруватися в економічне життя. Я думаю, що це також вас зацікавить, бо буде на достатньо виборців, і на таким минулим … (нерозбірливо) А потім у нас також професійно-технічна орієнтація, щоб ветерани могли переходити від військового життя знову до цивільного, для чого щоб вони мали потрібні ресурси, щоб вони могли також одержувати навчання,освіту … (нерозбірливо) приступ до праці для того, щоб реінтегруватися в українське суспільство.

Це ті заходи і цілі, що ми маємо на увазі в уряді США. Цей уряд допомагає Україні, намагаючись передати наш власний досвід, також досвід інших країн. Отже, таким чином будемо далі надавати підтримку у майбутньому. Я маю мало часу, тому спробував швидко і інтенсивно виступити.

Дякую за увагу.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дуже дякую за виступ.

Так, дійсно, Сполучені Штати Америки зараз багато нам допомагають у військовому плані, в економічному плані, і я відстоював позицію також реабілітаційного ленд-лізу, тому що дійсно кількість військових поранених зараз у нас дуже велика і реабілітація нам дуже потрібна, тому що саме якісне відновлення буде полегшувати їх повернення в цивільне життя.

І також дякую за те, що ви навчаєте наших лікарів. Ми намагаємось зараз застосувати також методичні рекомендації, стандарти по реабілітації, які запроваджені в Сполучених Штатах Америки. Дякую за співпрацю.

До слова запрошується Толкачова Олена Олександрівна – керівниця патронатної служби полку "Азов".

Пані Олено, знаючи вашу таку енергію сильну, я нагадую все-таки про регламент у 5 хвилин, і зосередьтесь на головному. Дякую.

ТОЛКАЧОВА О.О. Так, вітаю. Олена Толкачова – керівник патронатної служби "Азову".

Я хочу сконцентрувати зараз нашу і вашу увагу саме на лікуванні бійців, ветеранів, які повернуться з війни. Справа в тому, що в першу чергу ми повинні зосередитись на лікуванні бійців, і тут в нас є велика проблема, яку ми намагаємось побороти вже 10 років. Звичайно, в останні 1,5 року в нас все набагато поліпшилось в системі охорони здоров’я щодо лікування бойової травми, але все ж таки, і я почула цифри, які приблизно говорять про те, що там більше 5 мільйонів може повернутись ветеранів, і їм всім в незалежності від того чи зафіксовані поранення, чи не зафіксовані поранення на полі бою, буде потрібна медична допомога протягом багатьох років.

У нас є велика проблема зараз саме з цивільною системою охорони здоров’я, тому що, наприклад, НСЗУ не має пакетів окремо для лікування ветеранів. І я вважаю, що Міністерство охорони здоров’я разом з Національною службою здоров’я треба подумати над тим, які потрібно внести зміни до законодавства, щоб все ж таки виділити окремі пакети для лікування саме ветеранів. Діючі військовослужбовці в нас лікуються в госпіталях, вони там отримують достатню медичну допомогу. Саме лікування, реабілітація та лікування вже після звільнення – це треба обов'язково, я дуже прошу народних депутатів звернути увагу і можливо провести аудит роботи Національної служби здоров'я, я маю на увазі саме законодавчий аудит, які є зараз перепони у Національної служби здоров'я та в Міністерстві охорони здоров'я для того, щоб окремо виділити пакети для реабілітації та лікування ветеранів. В принципі, я по лікуванню сказала все.

І ще хотіла б наголосити на тому, що ми завжди готові ділитися досвідом, у нас вже є напрацьована схема. Я б хотіла звернутися до громад. Якщо у вас є якісь питання, ми можемо на своєму досвіді розповісти, з чим ми стикаємося особливо в роботі з ветеранами. В принципі, все.

Я дякую. У мене більше питань немає.

Я дуже прошу, будь ласка, по НСЗУ і по Міністерству охорони здоров'я, по ветеранах зверніть увагу, можливо, їх треба запросити окремо на зустріч, бо у нас буде біда.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую дуже за ваш виступ.

Ви вже не один раз піднімаєте цю тему, і пані Верещук. Ми останні рази говорили про те, що дійсно нам потрібно змінювати підходи до лікування ветеранів. Ми збільшили коефіцієнт щодо виплат на 3, але питання, що нам ще потрібно напрацьовувати, і допомога міжнародних партнерів нам буде в цьому корисна – це саме стандарти як лікування, так і реабілітації. Якщо у нас будуть більш якісні стандарти запроваджені, то відповідно НСЗУ зможе переглянути свої пакети, вони до цього також прив'язані. Отже, ми будемо звісно над цим працювати, і Міністерство охорони здоров'я зараз над цим працює – вже над впровадженням стандартів.

Я прошу до слова Приймак Катерину – спів засновниця ГО "Жіночий ветеранський рух".

ПРИЙМАК К. Добрий день! Загалом очікується, що наша організація буде говорити про потреби жінок у реабілітації. Насправді вони нічим не відрізняються від чоловічих. І тут треба говорити загалом про покращення якості послуг. Насправді для жінок є найпершими по досвіду, який був до повномасштабної війни – це психологічна підтримка та різні активності ще до працевлаштування, тому що це все ж таки якраз та мета, до якої мають привести ветерани, щоб він перестав бути бенефіціаром соціальних послуг і мав можливість повноцінного життя. В принципі, по досвіду бачу, що освіта – це величезний крок, насправді це найкращий, можливо один з найкращих механізмів реінтеграції у мирне життя, тому що ти не ізолюєшся всередині спільноти, а переходиш і комунікуєш у професійному середовищі.

Насправді можна дуже довго говорити про різні послуги для ветеранів. Тут майже у кожній сфері державній є катастрофічні якісь зараз наслідки відсутності ветеранських політик. І коли ми говоримо про медицину, тут треба зважати просто не тільки на те, що ветеранам потрібні особливі пакети. Давним-давно є багато протоколів, які в принципі лікують людей в травмах і так далі, і після якихось жахливих подій, це все застосовується, просто треба дійсно слідкувати за тим, щоб це було в форматі того, як працюють у світі з ветеранами. У нас є чудові асоціації, в тому числі, наприклад, Асоціація сімейних лікарів, які розробили, там є доктор Ходан і Заставний, ми разом з Мінветеранів, цей проект, на жаль, провалився, тому що з їхнього боку не було жодної спроби налагодити міжвідомчу якусь комунікацію, яка необхідна зараз взагалі – ми це розуміємо. І от власне є там гарний алгоритм для лікарів, скринінг, яким чином можна скоротити час і фокусуватися за принципом дерева на тих проблемах для ветеранів, які у них … (нерозбірливо) в цій історії.

Але ми просто якщо про медицину говоримо, ми ж говоримо тільки про, ну, якщо про ментальне здоров'я, це вже про психіатрію, але багатьом не потрібна вона, але у нас жодних немає стандартів взагалі психологічної підтримки, і у нас немає професійної спільноти. Для того, щоб імплементувати якісь якісні політики на рівні психологічної підтримки, потрібно, щоб взагалі існувала якась можливість саморегуляції наукової цієї спільноти, тому що ми бачимо такі катастрофічні історії з медійними якимись психологами і бачимо, що у нас взагалі дуже часто суспільство неосвічене в питаннях психологічної підтримки. І взагалі психотерапія – це дуже приватна сфера. Часто ветеранів насправді стигматизують. Потрібно розуміти, що патронатною службою, але на рівні військової служби потрібно покращувати підготовку бійців психологічно, щоб не отримувати потім ветеранів з наслідками вже набагато більш тяжкими.

Власне, на чому я хочу зосередитися? Найголовніший поінт – про оцінку потреб. Ми говорили вже на презентації ветеранських політик про те, що ветеранські аудиторії дуже різні і потреби у них різні. І може бути чоловік-ветеран в Києві, який був до війни підприємцем або мав якусь професію і він навряд чи буде потребувати якихось особливих послуг. Але ми завжди, працюючи в Києві, забуваємо про людей, які в селах, які маломобільні, яким потрібний доступ до медичних послуг, доступ до будь‑яких послуг.

Знову ж таки повертаючись до психологічної підтримки та ментального здоров'я – найважливішої сфери для того, щоб жити якісним життям, то ті ціни, які пропонує держава, вони абсолютно є нерелевантні ринку психотерапії. І якщо психотерапевт вкладає в свою освіту багато і в супервізію, то власне він буде стільки коштувати. І потрібно робити так, щоб ветеран міг заробляти ці кошти і дуже багато уваги приділяти освіті, можливостям перепрофілюватися, короткотерміновим якимось освітнім пропозиціям і так далі.

І обов'язково треба налагодити історію з аналітичними дослідженнями ветеранів, ветеранських груп, використовувати при цьому максимально оцю (забула слово), коротше, розуміти різність груп, жінки, чоловіки, люди з інвалідністю…

ТАРАСЕНКО Т.П. Пані Катерино, ви вибиваєтесь з таймінгу, я вибачаюсь.

ПРИЙМАК К. Останнє про Міністерство у справах ветеранів. Я прошу всіх голів профільних комітетів і тих, хто мають до цього відношення, ми маємо розуміти, що ця інституція необхідна, але вона має бути в абсолютно іншому форматі. Цей формат має бути проголошений. При цьому вони не реагують на жодні запити щодо діалогу.

Дякую. Перепрошую, що затримала таймінг.

ТАРАСЕНКО Т.П. Зрозуміло. Я просто хотів би з вами трошки інформацією для того, щоб ви володіли, може, приєднаєтесь також до цієї роботи.

Щодо ментального здоров’я, діє координаційний штаб при Кабінеті Міністрів України, ним розроблений відповідний план заходів на 2024-2026 роки, проект плану заходів. Ви можете ознайомитись, я зможу вам його передати. І також відповідно у Верховній Раді зареєстрований законопроект, що спробує стабілізувати відношення між психологами, психотерапевтами і психіатрами, і Міністерством охорони здоров’я зараз створено робочу групу, яка загалом повинна переглянути законодавство про психічне здоров’я в Україні. Це для інформації.

Слово надаю представнику якраз Міністерства ветеранів України Павловському Андрію Броніславовичу. Я думаю, що він нам відповість про зміну підходів до комунікації. Дякую.

Будь ласка, Павловський Андрію Броніславовичу.

ПАВЛОВСЬКИЙ А.Б. Доброго дня, шановні народні депутати, доброго дня, шановні присутні. Насамперед хочу подякувати за організацію таких важливих та актуальних публічних консультацій. Для нас зараз тема ветеранів дійсно надзвичайно важлива, і роботи в цій сфері дуже багато.

Слід зазначити, що якщо розглядати міжнародний досвід підтримки ветеранів, яку б країну ми не брали, хоч Канаду, хоч Штати, хоч Ізраїль, хоч Велику Британію, ми бачимо всюди однакові аспекти – комплексність та системність по цьому питанню.

Також повністю згоден з попередніми доповідачами щодо важливості принципу підтримки і надання послуг в системи "рівний-рівному". Ми опирались на це, коли формували на базовому рівні експериментальний проект "Помічник ветерана", оскільки ідея саме і полягає в тому, щоб "Помічник ветерана", по-перше, зміг комунікувати з ветераном, по-друге, мав можливість в одній точці проінформувати ветерана про всі його можливості, пільги та інші права, на які він має можливість розраховувати, по-третє, дав йому можливість всі права та пільги реалізувати і отримати.

Спільно сервісними центрами та територіальними відділами і підрозділами ветеранів в областях це повинна бути система, яка не лише комунікуватиме з ветераном в регіонах, а зможе ефективно і швидко передавати інформацію в профільні центральні органи виконавчої влади про наявні проблеми, де це все буде імплементуватись у відповідні зміни та напрацювання у нормативно-правову базу.

Також ми зараз активно працюємо над питанням діджиталізації і цифровізації всіх процесів, оскільки зараз це запорука дуже багатьох процесів у подальшому, так як дійсно ветеранів очікується дуже багато, чим більше цей процес буде автоматизований, зручний та простий для них, тим краще це буде для держави в контексті можливості ефективно виконати нею свої зобов'язання.

Окремо хочу зазначити. Я вдячний присутнім колегам за те, що вони піднімають голосні та актуальні питання. Обов'язково перевірю все, що сьогодні озвучувалося, і доповім міністру, а також організую зворотній зв'язок. Це також стосується того, що сказала пані Катерина і того, що сказала пані Ірина Петрівна – обов'язково перевірю всі ці факти та зв'яжуся з людьми, які піднімали ці актуальні питання.

Окремо хочу зазначити, що дуже вдячний панові Тарасу за організацію і написання законопроекту про ветеранський бізнес, ми дуже на нього розраховуємо в процесі формування ветерана як самодостатньої особистості, що підтримує та розвиває державу. Це наші основні тезисні аспекти. Зараз ми дійсно комплексно будемо опрацьовувати питання зворотної комунікації і з'ясовувати, де там є яка проблематика, тому що безперечно і центральний орган виконавчої влади, і законотворці, і громадські організації – всі ми повинні працювати разом. Це також стосується співпраці з волонтерами, чий внесок дуже значний. Буду сподіватися, що найближчим часом ми вирішимо всі проблемні питання та значно покращимо свою роботу для спільного блага.

Дякую вам за увагу.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую вам за доповідь.

Ще раз наголошую, що просимо Міністерство ветеранів посилити комунікацію з громадськими організаціями для того, щоб отримувати ефективний фідбек від суспільства і враховувати його в своїй діяльності.

Запрошую до слова Бідонько Христину – програмна менеджерка Програми USAID "РАДА: наступне покоління".

БІДОНЬКО Х. Доброго всім вечора! Я розпочну трансляцію презентації.

На запит комітету наші експерти підготували невеличке дослідження стосовно соціальної підтримки ветеранів країн-членів НАТО і з огляду на регламент найбільш ключові хороші практики кількох держав, а саме: США, Польщі, Хорватії, Естонії та Великої Британії я презентую тут.

Частково пан Метью Джонсон уже згадував про ветеранську політику у Сполучених Штатах Америки, втім є кілька моментів, на які варто особливо наголосити, зокрема якщо говорити про демографію ветеранів, то станом на зараз у Сполучених Штатах Америки є 17 мільйонів зареєстрованих осіб і є кілька тенденцій, які тривають протягом останніх років. По-перше, це поступове загальне зниження кількості ветеранів з огляду на те, що більшість ветеранів – це все ж таки старші люди, які ще брали участь у В'єтнамській війні, і вони помалу помирають. Але інша тенденція є така, що поступово збільшується кількість ветеранів-жінок і кількість жінок-військовослужбовців. Станом на зараз це 10 відсотків всіх військових у Штатах, і їхня кількість росте. Це пов'язано з успішною комунікаційною програмою уряду стосовно залучення жіноцтва до армії. І також 5 відсотків ветеранської спільноти у Сполучених Штатах Америки – це представники ЛГБТ-спільноти, і це також наслідок позитивної кампанії уряду боротьби з дискримінацією. І це означає, що не так росте кількість представників ЛГБТ-спільноти в когорті ветеранів, але це означає те, що ці люди не бояться говорити про свою приналежність до спільноти ЛГБТ.

Головним органом, відповідальним за створення ветеранської політики у Штатах, є Міністерство у справах ветеранів. І воно має три головні структурні підрозділи: це Управління пільг для ветеранів, Управління охорони здоров'я та Національна адміністрація місць поховань. І ці три структурні підрозділи займаються відповідно наданням компенсації по непрацездатності, наданням освітніх переваг ветеранам, зокрема грантів на навчання, здійсненням професійної реабілітації ветеранів і покращенням доступу до ринку праці і також наданням кредитів на житло та страхування житла.

Якщо говорити про другий структурний підрозділ, то він займається передусім лікуванням та психологічною допомогою. І крім звичних нам програм реабілітації, для ветеранів є доступним онлайн-портал самодопомоги … (нерозбірливо), який охоплює дуже багато методичок і помічних матеріалів для самодопомоги у переході від військового життя до цивільного. Крім того, розробляються навіть урядові програми для смартфонів для боротьби з ПТСР, з тривожністю тощо. Крім того, існує вже згадана раніше програма підтримки "рівний-рівному", яка полягає у функціонуванні гарячих ліній, місць зустрічей ветеранів і онлайн-чату для ветеранів, які шукають підтримки від інших ветеранів.

Крім того, в Штатах доступним є повний державний супровід у похованні та поминальних послугах для сім’ї ветерана, загиблого. Це приклад комунікаційної кампанії стосовно програми, яку я згадувала щойно.

Якщо говорити про Польщу, то політика підтримки ветеранів є доволі схожою до української, зокрема ветеранська політика є предметом відання Міноборони Польщі. З цікавого, це те, що ветеран має пожиттєве право на щорічну додаткову відпустку у розмірі п’яти робочих днів, а крім того, має безкоштовне право користуванням муніципальними спортзалами та іншими спортивними інфраструктурними об’єктами і також дотації на освіту, які включають не лише оплату за здобування освіти, але також оплату за проїзд до навчального закладу та проживання в місці навчання.

Про хорватську політику вже частково розповіла пані Мар’яна Ткалець, але я би наголосила також, що в Хорватії існують додаткові знижки, програми зі знижок на купівлю житла для ветеранів, пільгові кредити на купівлю житла та право безоплатної забудови землі, якщо особа є ветераном. Крім того, час, проведений на війні, зараховується у подвійний страховий стаж.

Те, що ви бачите зараз на слайді, це приклад комунікаційної кампанії Міністерства оборони Естонії. Ця блакитна квітка протягом останніх кількох років є логотипом ветеранської кампанії в Естонії. Це підлісник, і вони використовуються і як логотип, і як символ ветеранського руху, використовується на всіх агітаційних плакатах, використовується як частина соціальної кампанії і також використовується як благодійний об’єкт для збору коштів, а брошки у формі цих квіток продаються за символічні 2 євро або більший донат і всі гроші перераховуються на підтримку сімей ветеранів. Крім того, ветеран-естонець має право звернутись до спеціальної військової капеланської служби стосовно всіх питань з навчання релігії, богослужіння, душпастирства тощо. І такі капеланські служби фінансуються очевидно урядом Естонії. Крім того, урядом Естонії фінансується відпочинок у СПА для військових чинних протягом трьох місяців з моменту повернення з місії, але також для ветеранів та їх сімей періодично в рамках підтримки морального здоров’я ветеранів.

Своєю чергою, у Великій Британії структурним підрозділом Міністерства оборони Великої Британії є … (нерозбірливо), яка надає комплексну підтримку для тих осіб, які завершили військову службу та переходять до цивільного життя. Тому політика підтримки ветеранів у Великій Британії є дещо іншою, фактично вся діяльність зосереджена в рамках одного органу виконавчої влади, який надає повну комплексну підтримку: і грошову, і медичну, і соціальну для ветеранів і спрямована власне на перехід до цивільного життя.

Це ті основні висновки, які я мала нагоду запрезентувати з огляду на час. Детальніше можна ознайомитись з нашим дослідженням у матеріалах, які було передано Комітету.

Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дуже дякую за презентацію. Вона буде корисна для напрацювання політик.

Зараз я надаю слово представнику Міністерства соціальної політики України. Токарєва Уляна Дмитрівна, будь ласка.

ТОКАРЄВА У.Д. Вітаю, колеги. Дякую, пане Тарасе, пані Галино, дякуємо за запрошення на цю дуже важливу зустріч.

Власне Міністерство соціальної політики в своїй роботі з представниками, представницями сектору безпеки і оборони працює з різними групами, це не тільки ветерани, ветеранки і їхні родини, а це і військовослужбовці та їх родини, і звільнені полонені. І тут ми дуже сильно інтегровані в різні сфери, тому що фактично ми спираємось і на сферу охорони здоров’я, і на сферу освіти, і на багато інших сфер для того, щоб підтримати тих людей, які звертаються до нас по допомогу.

Ми працюємо з тими родинами, які знаходяться в складних ситуаціях, і насправді дуже очікуємо, коли в нас запрацює на повну інститут помічника, помічниці ветерана, тому що це зніме з соціальної сфери дуже багато питань. Ми проаналізували всі ті звернення, які ідуть до сфери соціального захисту, і бачимо, що дуже багато якраз звернень, потреб у інформаціях, консультаціях, які надаються ветеранам, ветеранкам та членам їх родин по тих сервісах, державних гарантіях, можливості, які надаються державою, органами місцевого самоврядування, бізнесом, громадськими організаціями та іншими.

Далі по чисельності – це звернення, щоб допомогти ветеранам, ветеранкам та їх родинам в отриманні грошових виплат, матеріальних допомог, забезпечення ліками, допоміжними засобами реабілітації, протезування, оздоровлення, лікування, проходження реабілітації і багато-багато чого. Тобто до нас звертаються з дуже різними запитами, і ми маємо реагувати.

Надвелику роботу тут проводять громадські організації, за що ми їм дуже сильно вдячні і якраз "Помічник ветерана" або "Помічниця ветерана" можуть забрати на себе частину цієї роботи.

Якщо можна, дуже коротко. Ми в соціальній роботі орієнтуємось на таку своєрідну піраміду, де в основі цієї піраміди і найбільший її шматок займають такі, знаєте, профілактичні або базові послуги, інформації, консультації і так далі. І якщо ми дуже добре спрацюємось в цій основі піраміди, тоді менше сімей потрапить в складні ситуації, і їм потрібно буде та допомога, яка тут на вершині, це дороговартісна якась допомога, дорогі послуги, які довго тривають. Тому нам важливо, щоб оцей інформаційний, консультаційний компонент дуже добре працював.

І незважаючи на те, що пані Ірина і пані Катерина просили не пов’язувати соціальний захист ветеранів, ветеранок з питанням інвалідності, на жаль, ми змушені це робити, тому що багато запитів у сферу соціального захисту припадає саме на ці питання – це питання протезування, забезпечення допоміжними засобами реабілітації, за які відповідає Міністерство соціальної політики. Це власне і послуги соціальної адаптації. Перед нами зараз стоїть дуже важливий виклик, щоб спроектувати підтримку для ветеранів, ветеранок, які мають інвалідність, щоб допомогти облаштувати житло, забезпечити необхідними допоміжними засобами реабілітації. Тобто зробити все можливе, щоб людина залишалась мобільною або відновила свою мобільність, і якраз це і буде сприяти ось цим речам, про які багато ще хто говорив. Тобто не робити людину залежною, а дати їй можливості, щоб вона могла підтримувати соціальні контакти, працевлаштуватись, виходити на вулицю і багато чого. І зараз цей напрям у нас не дуже розвинутий, ми маємо правду говорити і давати собі звіти про те, який реальний стан речей. І зараз ми багато зусиль прикладаємо для того, щоб відпрацювати цей напрям і давати необхідну підтримку.

Також для нас залишаються відкритими такі складні послуги, наприклад, пов'язані з домашнім насильством, ми маємо також і про це говорити, що багато родин, на жаль, розривають свої зв’язки всередині, і ми маємо їм допомогти або відновити ці зв’язки, або далі допомогти рухатись.

Багато ветеранів, ветеранок кажуть нам про те, що їм потрібне сімейне консультування, заново навчити, як спілкуватися зі своєю дитиною. І тут якраз дуже фахові соціальні працівники і психологи мають підтримати ці родини. Нам важливо спиратися на професійні команди. Тут абсолютно праві ті, хто кажуть про те, що соціальні працівники або ті, хто працює в сфері надання підтримки ветеранам, ветеранкам та їх родинам, мають відповідати необхідним професійним вимогам. І, наприклад, ми подивилися, що в цьому році (Міністерство економіки багато про це говорить) дуже багато людей подали заявки на навчання – соціальна робота, психологія, саме перенавчання за державний кошт. Серед них багато ветеранів, ветеранок. Тому ми сподіваємося, що ось цей метод "рівний-рівному" буде ще й підкріплений професійно.

І останнє, на чому хотіла б наголосити, що ми працюємо і над новими послугами. Наприклад, зараз ми працюємо над послугою "соціальна адаптація" для ветеранів, ветеранок та їх родин для того, щоб люди могли власне почати життя в своїй громаді, враховуючи те, що вони пережили, і враховуючи те, що їм потрібно рухатися далі. Тобто це і така тижнева програма соціального відновлення з супроводом психологів, соціальних працівників і так далі. І це далі вже безпосередньо в територіальній громаді працівниками соціальних структур надається підтримка для родини, враховуючи ті потреби, які вона зазначає.

Це новий підхід, який ми формуємо, враховуючи той досвід, який вже є і у громадських організацій, і у соціальних працівників. У нас зараз близько 8 тисяч родин вже отримали подібну підтримку. Тому тут ми шукаємо і цифрові рішення, такі рішення, які допомагають цю роботу або, як ми кажемо, кейс-менеджмент зробити найбільш прозорим, для того щоб ми могли дивитися, які потреби є в родинах, як ми можемо відповісти на ці потреби, і як саме надана підтримка в цих родинах, для того щоб вона дійсно була якісною і відповідала потребам людей.

Тому власне в цій системі послуг, про яку я розповіла, я не зачіпала питання виплат, я не зачіпала фінансові питання, я кажу про соціальні послуги.

І єдине, на чому я хотіла ще наголосити, на тому, що зараз дуже багато обласних адміністрацій в тому числі, кажуть нам про ветеранів, ветеранок, які залишаються самі і за якими немає кому доглядати, але вони мають порушення функціонування, тобто інвалідність, у них немає житла. І це також складний виклик для нас, для того щоб ми могли забезпечити всю необхідну підтримку, повернути людину до активного економічного, соціального життя, а не зачиняти людину в чотирьох стінах стаціонарного догляду, як це, на жаль, може відбуватися. Тому тут також ми пропрацьовуємо на локальному рівні можливі варіанти рішень, як ми можемо підтримати саме таку групу ветеранів і ветеранок.

Я перепрошую за свій голос, я просто трошки захворіла, тому не можу говорити достатньо активно.

Але я хочу сказати, що наша мета, щоб кожна людина, яка працює в соціальній сфері, дуже добре розуміла, як працювати саме з цією групою родин, мала фаховість, мала повагу і мала всі необхідні інструменти, щоб допомагати ветеранам, ветеранкам та їх родинам.

Якщо будуть якісь пропозиції по співпраці, по дослідженню досвіду інших країн, ми будемо дуже вдячні.

Але ще від себе хотіла подякувати всім громадським організаціям, які долучаються до підтримки родин. Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую за вашу позицію.

Також бажаю вам здоров'я, виліковуйтесь, нам ще лупати цю скалу і розробляти єдині спільні стандарти для всієї країни. Тому ми разом, я думаю, що це все зробимо.

Зараз хотів би спитати, чи до нас підключився Річард Кемп – полковник британської армії? Тому що він обіцяв підключитися, але я не бачу всіх учасників, які підключаються. Так, я бачу, хтось включив мікрофон. Річард Кемп, підключились до нас?

Річард Джастін КЕМП. Чи ви чуєте мене?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, ми чуємо. Будь ласка, надаю вам слово. Річард Кемп – полковник британської армії готовий поділитись своїм досвідом ветеранської політики в Британії.

Річард Джастін КЕМП. Дякую дуже вам.

Вибачте, що я не можу фізично бути з вами в Києві. Я в Ізраїлі наразі. Минулого разу я кілька тижнів тому був в Києві і тепер я в Тель-Авіві, і коли був у Києві іранські дрони літали над головами, тепер в Тель-Авіві те саме. Ці дві країни мають багато спільного. І також одна з спільних тем – це є ветеранська спільнота. І я вас заохочую вивчити і запровадити таку систему, яка є в Ізраїлі, особливо в сфері медичної допомоги для поранених ветеранів.

Однак сьогодні тема моєї презентації – це розповідь про те, як ми піклуємось про ветеранів в Сполученому Королівстві. Виклики, переходи до мирного життя дуже складні стоять перед нами, і у багатьох випадках ветерани здобувають поранення, які на все життя створюють наслідки для них, і незважаючи на це, ми створюємо всі можливості, щоб перехід до мирного життя був максимально плавним і безболісним.

Уряд Сполученого Королівства надає гарантії для тих, хто служив у Збройних Силах, та членам їхніх родин є гарантії справедливого поводження з ними, а також моральне зобов’язання, яке взяв на себе уряд із метою визнати ту велику пожертву, яку зробили ветерани і військовослужбовці, чинні військовослужбовці як внесок у мир і майбутнє країни. Підтримка надається у галузі освіти, ми розробили державну політику та послуги, які надаються завдяки державно-приватному партнерству і взаємодії з приватними організаціями. Ми дбаємо про те, щоб ветерани отримали належну підтримку та визнання. Уряд підкреслює важливість інтеграції колишніх військовослужбовців у мирне життя.

Сполучене Королівство має цілу низку програм та ініціатив, які спрямовані на відновлення працевлаштування, кар’єри ветеранів, надання психологічної, медичної допомоги. І метою цієї підтримки є зробити перехід до мирного життя максимально плавним і безболісним. Є такі послуги, як надання консультацій у сфері кар’єри, навчання, допомога з працевлаштуванням. Колишні військовослужбовці безумовно заслуговують на таку підтримку. І перед тим, як вийти у відставку з військової служби, вони теж знайомляться з тими послугами, які пропонуються для них. Пенсійна підтримка надається для усіх військовослужбовців у відставці і спеціальна компенсація надається завдяки спеціальній схемі фінансування, яку розробив уряд. Ті, котрі мали поранення через участь у військових бойових діях, отримують спеціальну компенсацію. І сума компенсації залежить від тяжкості поранення.

У Сполученому Королівстві є низка організацій, неурядових організацій, а також Національна служба охорони здоров'я, які надають допомогу і медичну і психологічну ветеранам. Є послуги у сфері психологічної допомоги, у сфері ментального здоров'я. Ветерани мають право на охорони здоров'я, на медичні послуги у рамках діяльності Національної служби охорони здоров'я так само, як і інші громадяни нашої країни. І Національна служба охорони здоров'я може надати належну підтримку ветеранам, має всі можливості для цього.

Є благодійні організації, благодійні фонди у Сполученому Королівстві, які проводять заходи зі збору коштів і виділяють фінансування для підтримки ветеранів, включаючи надання освітньої підтримки, надання можливості ветеранам пройти навчання для подальшого працевлаштування.

Сполучене Королівство надає підтримку сім'ям ветеранів, які загинули, виконуючи бойові завдання, і пропонує компенсацію, як я уже раніше зазначив. Компенсація пропонується членам родин тих військовослужбовців, які загинули, виконуючи бойові завдання. Схеми фінансової підтримки для вдів і вдівців розробляються індивідуально з врахуванням податкових відрахувань чоловіків, котрі були військовослужбовцями, які загинули. Також надається звільнена від оподаткування пенсія ветерана. Дуже багато благодійних фондів існує, які надають підтримку родинам тих, хто загинув під час бойових дій, надається консультування, фінансова допомога та інші види допомоги.

Я хочу ще на завершення моєї промови підкреслити три ідеї. У Сполученому Королівстві ми покладаємось на діяльність благодійних фондів, які допомагають індивідуально ветеранам, і окрім того, створюють загальне відчуття єдності у громаді. Звісно, підтримка ветеранів – це обов’язок уряду, і уряд виступає завжди, коли благодійні фонди чи інші неурядові організації виявляються неспроможними охопити абсолютно всі сфери, в яких ветерани потребують допомоги. У Сполученому Королівстві не завжди все буває ідеально, і часом люди не отримують того, на що вони мають право з огляду на різні причини, і коли розгортається інформаційна кампанія і на широкий загал виноситься, то це має негативні наслідки, інформаційні наслідки. Звісно, економіка нашої країни розвивається і великою мірою завдяки зусиллям ветеранів і виникає питання в зв’язку з тим, що коли ветерани бажають вирішити проблеми з працевлаштуванням, іноді виникають певні проблеми.

Я бажаю вам сьогодні під час цих публічних консультацій знайти найкраще рішення для задоволення потреб ветеранів і особливо хочу передати слова подяки і вітання панлві Тарасенку Тарасу.

Слава Україні!

ТАРАСЕНКО Т.П. Героям слава!

Дякую за виступ.

До слова запрошується Уляна Бах – директорка проектів IREX в Україні.

Пані Уляно, будь ласка.

БАХ У. Доброго вечора, пане Тарасе. Дякую за представлення.

Колеги, вітаю від імені IREX. Коротенько розповім про IREX. IREX – це міжнародна організація, яка працює у понад 100 країнах світу, і в Україні ми вже більше ніж 20 років. А у програмі реінтеграції ветеранів ми працюємо з 2019 року.

Зокрема зараз ми працюємо у програмі реінтеграції ветеранів через дві великі програми, які ми імплементуємо за підтримки Державного департаменту США, і не лише за підтримки, а у тісній співпраці. І ці програми: це Програма реінтеграції ветеранів та Український фонд швидкого реагування, який має компонентну підтримку ветеранів і ветеранок.

Зокрема сьогодні я б хотіла коротенько розповісти, на що наша діяльність найбільш націлена. А це, зокрема, ми тісно співпрацюємо з різними державними та неурядовими організаціями для того, щоб посилити усі здібності їх на полі реінтеграції ветеранів та ветеранок. Зокрема ми тісно співпрацюємо з Міністерством ветеранів. Наприклад, наша спільна діяльність включала і розробку електронного реєстру, і розробку діджитал-інструменту та психологічного скринінгу.

Ми також тісно співпрацюємо з Міністерством соціальної політики щодо навчання соціальних працівників, щодо їхньої діяльності з ветеранами. А також зараз ми працюємо з Міністерством економіки в напрямку навчання ветеранів та їх родин щодо можливостей скористатися програмою "Власна справа".

Також дуже рада була сьогодні почути і новину про те, що законопроект щодо ветеранських бізнесів буде реєструватися, оскільки IREX також долучився і надав підтримку у розробці цього законопроекту. Ми дуже зацікавлені і сподіваємося, що також адресується і ця потреба.

Крім цього, ми дуже тісно співпрацюємо і з Українським ветеранським фондом, зокрема ми підтримуємо гарячу лінію психологічної підтримки і розвиваємо його в цьому напрямку.

Інший великий аспект роботи – це працевлаштування, де ми тісно також працюємо з державними установами, бізнесом та громадянським суспільством, щоб перш за все створити умови для гідних умов праці для ветеранів та ветеранок. А також ми працюємо напряму з ветеранами та ветеранками щодо їхньої перекваліфікації.

Крім цього, один з наших великих компонентів роботи – це робота з громадянським суспільством, де ми націлюємо нашу роботу на підтримку різних проектів. І один з наших великих партнерів це є Veteran Hub, але також ми працюємо і з іншими неурядовими організаціями, такими як "Принцип", "Незламні", "Вільний вибір" та інші. Зокрема ми мали декілька хвиль підтримки проектів, які націлені на реінтеграцію ветеранів, і от нещодавно один з них закінчився, і ми в процесі розгляду проектів.

Дуже важливо наголосити, що ми дійсно віримо, що громадянське суспільство – це один з ключових гравців і необхідних стейкхолдерів, які повинні підтримувати державу в реінтеграції ветеранів. І ми дуже сподіваємося, що всі державні інституції в Україні розумітимуть це і якомога більше співпрацюватимуть та координуватимуть свою діяльність, а також включатимуть громадянське суспільство у свою роботу.

Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Я дуже і вам дякую за ту підтримку, яку ви здійснили щодо розробки законопроекту про ветеранське підприємництво.

Зараз ми за пів години повинні закрити його реєстрацію, і він буде зареєстрований. Тому ми можемо після його реєстрації перейти і до іншого етапу, а саме розробки вже програм або внесення змін до законодавства щодо працевлаштування ветеранів, тому що це окремий кейс – зайнятість ветеранів. Я буду вдячний, якщо ми будемо йти і по цьому треку.

Також вдячний за те, що ви підтримали громадянське суспільство і також є співавторами і концепції щодо ветеранської політики. Це дуже важливо формувати єдину ветеранську політику і затверджувати її на загальному рівні. Тому я надіюсь на подальшу співпрацю і будемо допомагати розробляти якісні нормативні документи як на рівні уряду, так і на рівні Верховної Ради.

Дякую.

До слова запрошується Наталія Зарицька – засновниця громадської організації "Жінки зі сталі".

ЗАРИЦЬКА Н. Вітаю усіх! Мене звати Наталка Зарицька. Я є головою правління Громадської організації "Жінки зі сталі", дружиною колишнього морського піхотинця, бійця полку "Азов", який 9 років відбув на війні, провоював у "гарячих точках", пройшов "Азовсталь" і має досвід полону.

З досвіду країн, які брали участь у довготривалих військових конфліктах, відомо як важливо вибудувати державну політику щодо реінтеграцію військових, які мають жахливий травматичний досвід і які за означенням сьогодні підпадають під категорію ветерани. Я маю на увазі досвід Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки.

Також важливо ретельно відбирати тих людей, які мають задовільний фізичний і психічний стан здоров'я для повернення на службу, для виконання бойових задач. Наслідки того, якщо психотравма не виявлена або не вилікувана, можуть бути плачевні. Це і смерть від серцевого нападу чи інсульту через тригери, це і суїциди, і домашнє насилля, і катастрофа у вигляді friendly fire вогню дружнього і такі розповсюджені вже зараз випадки, як встановлення справедливості військовими методами у цивільному суспільстві. У площині пріоритетів сьогодні стоять питання надання високого рівня медичної допомоги і забезпечення гідного життя військових, які отримали поранення і психотравми.

На сьогодні я хочу підняти питання окремого статусу для військовослужбовців, звільнених з полону. Це унікальний досвід, унікальні люди і унікальне явище, специфічне, з яким ні світ, ні ми поки що не знаємо, що робити, але вже напрацювали певні рішення. На сьогодні чому потрібен цей статус? Тому що він притягне, як наслідок, протокол окремий для ревізії стану здоров’я таких військовослужбовців, а відповідно і окремий протокол лікування.

Також хочу відзначити, що точкою входу, єдиною точкою збору, куди може звертатись ветеран і член його родини, мав би стати Мінвет, але на сьогодні за дійсного керівництва Міністерства у справах ветеранів України вважаємо це неможливим, тому що наявна нульова комунікація з ветеранами, відсутня на десятому році війни ветеранська політика адекватна, зруйнована система допомоги ветеранам, саботовано створення Національного військового меморіального кладовища, а також, що плачевно – це неефективне управління бюджетними коштами, виділеними на реабілітацію і реадаптацію ветеранів, що підтверджується звітом Рахункової палати.

Які ми вбачаємо тут ризики взагалі? На сьогодні ми говоримо, взагалі визначають 6 видів реабілітації, але ключовою є фізична реабілітація, медична реабілітація. Так от, в медицині які прогалини і ризики: це непристосовані шпиталі до прийому важкопоранених з тяжкими ментальними травмами; це брак апаратури відповідної і медперсоналу; шпиталі переповнені і наявні черги. В шпиталях загальне харчування і в лікарнях люди, які пережили голод, у яких підірване здоров'я і шлунково-кишковий тракт внаслідок довгого перебування в окопах, вони просто отруюються в лікарнях тими харчами, які є.

Також має місце безглузде переміщення військових однотипними шпиталями з однаково обмеженими можливостями вочевидь для відшукування вільних койко-місць.

Інші ризики – це правові аспекти, коли видаються довідки на руки людям, які перебували в полоні, які мають важкі поранення. І з такими довідками ми потім не можемо захистити права, тому що тортури не фіксуються, пережиті травми не фіксуються, і це "фількіни грамоти", говорю як є. Недобросовісні ескулапи перевантажені також, коли вони мають по 200 чоловік оглянути за робочий день, неефективно виконують свої функції.

Що ж ми пропонуємо? Пропонована нами стратегія (ми її умовно назвали "Поверни своїх") вона зумовлена невідворотністю проблеми інтеграції в цивільне життя величезної кількості людей, що пройшли горнило війни. Це треба прийняти, це невідворотне. Перше – це ревізія стану здоров'я. А на сьогодні координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими напрацював той медичний мінімум, який необхідно забезпечити. Я вдячна Тарасу Тарасенку, який підтримує цю ініціативу. Але от 9 місяць коордштаб напрацьовує, але досі не імплементована ця стратегія.

Я хочу зазначити, що сьогодні така прогалина існує, що солдатів обміняли, а немає взагалі правової причини навіть їх в шпиталь везти, якщо вони не скаржаться на стан здоров'я. А вони не скаржаться, тому що їх звільнили, вони в ейфорії, що вони на свободі. Вони ще знають, чи їм це сниться, чи вони дійсно на свободі. І наступає 417-а стаття Кримінального кодексу: за три години ти маєш бути на ППД, інакше у тебе СЗЧ.

Тому навіть соромно тут сказати перед іноземними гостями, які у нас є прогалини. Це фізична і психологічна має бути реабілітація і ревізія, і відповідно лікування і реабілітація від 90 діб. Тому що на сьогодні...

ТАРАСЕНКО Т.П. Пані Наталіє, я перепрошую, у нас регламент. Ми просто не встигнемо всіх заслухати.

ЗАРИЦЬКА Н. Так, мені ще одна хвилина потрібна.

ТАРАСЕНКО Т.П. Одна хвилина, будь ласка.

ЗАРИЦЬКА Н. ...Допомога у відновленні документів, юридична консультація та супровід щодо права пільг.

Третє, це внесення змін до законодавства щодо права вибору продовжувати службу чи ні виключно з урахуванням висновку психіатричної комісії.

Я би просила переглянути, зробити ревізію пільг, обов’язково підтримувати родину, тому що б якою не була підтримка держави, військові повертаються в родину. І як правильно говорила Уляна Токарєва і пише Себастьян Юнґер в книзі "Плем’я", єдиною компенсацією за втрачене здоров’я можуть бути лише можливості.

Вдячна військовим, що можу дихати сьогодні і думати наперед і ніхто не може так багато, як усі разом.

Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Я дякую за вашу відверту позицію.

Також хочу сказати про те, що конфекція реінтеграції військовослужбовців зараз на фінальному етапі, узгоджується питання з Міністерством фінансів, їхні зауваження, від Міністерства охорони здоров’я узгоджуються питання, і маємо надію, що найближчим часом вона буде внесена на розгляд Кабінету Міністрів.

Зараз слово надаю Вадиму Петруніну – директор "Айхаб".

ПЕТРУНІН В.Ю. Доброго дня.

Я хотів би коротенько розказати про досвід і наше бачення, як ми можемо покращити. Багато тут розповідали про можливості, і якраз в рамках патронатної служби можна допомагати, але ветерани часто самі мають обирати, яку допомогу вони хочуть отримати. І доступ до цієї інформації, він є вкрай важливий, зокрема з врахуванням того, що вплив і участь громадянського суспільства все більше зростає, а ми маємо можливість це покращити. І після повернення ми виокремимо певні виклики, з якими стикаються ветерани. Це може бути як і психологічна реабілітація, медична допомога, спорт, юридичний, правовий захист та багато іншого. Проте коли від нашого спілкування ветерани хочуть отримати ту чи іншу послугу, вони стикаються з різними потребами. Вони можуть навіть не розуміти, що саме їм треба, яка їм потрібна допомога. Вони, коли шукають можливості, витрачають дуже багато часу, тому що вони зараз розрізнені, і обираючи послугу, вони не мають довіри до тих людей, з якими вони планують співпрацювати.

Це все може вирішуватись насправді дуже класно через створення одного єдиного порталу, єдиного вікна можливостей для ветеранів. А це значно може допомогти ветеранам знаходити ті можливості у громадському секторі безпосередньо розміщувати і надавати інформацію. Тому що насправді дуже багато волонтерів і тих, хто зараз працює на підтримку військових, після війни вони теж будуть працювати на підтримку ветеранів. І вони не зможуть охопити, і вони витрачають великий, дуже великий час на пошук саме людей, яким це може бути корисно. Тому створення такої системи є вкрай важливим, і воно може забезпечити доступ повністю як по Україні, так і для окремих людей.

І після цього вже можна надавати їм безпосередню допомогу в тих сервісах, які вони планують. Але для створення цієї системи треба врахувати те, що має бути створена чітка комунікаційна стратегія, яка направлена як на громадський сектор, так і на безпосередньо ветеранів, щоб воно не лишилося безслідним і просто як зроблено. Це має бути на слуху, і люди мають бачити велику користь в цьому. На наш погляд, це може дуже допомогти саме в ефективності та прискоренні процесу і в тому, що вони не знаходитимуть своє місце, а навпаки матимуть такі можливості.

Дякую. Я спробував вкластися в таймінг.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую за вашу презентацію.

Прошу до слова Громадську організацію "Правозахисна група "Січ". У мене два спікера записано: Серебрянська Віталія і Філатов Віктор. Але я прошу, можливо хтось один від вас виступить.

Вікторе Філатов, прошу.

ФІЛАТОВ В. Дякую за увагу.

Дивіться, ми сьогодні побудували свою доповідь таким чином, щоб більш сконцентруватись все ж таки на ветеранській патронатній службі і проаналізувати міжнародний досвід і наш експеримент, ту експериментальну модель, яка існує сьогодні в Україні.

Для того, щоб більш ефективно порівняти ці аспекти, необхідно зосередитися на тій проблематиці, яка існує сьогодні. Якщо взяти більш глобально, то яка є проблема? Є певна складність реабілітації ветеранів, реалізації ними власних прав, є проблеми з відсутністю розуміння працівниками соціальної сфери, органами влади тієї проблематики, яка існує.

Якщо систематизувати звернення, то в основному мова іде про те, що навіть іноді не вистачає інформації ветеранам для того, щоб можна було належним чином реалізувати свої права і отримувати ті гарантії, які існують. Ну, найбільш типові такі запити, чому ми про них говоримо? Тому що вони по суті притаманні, от як сьогодні говорили колеги з іноземних держав, вони притаманні для всіх.

Є певні проблеми щодо отримання одноразової грошової допомоги (різного роду виплат), є проблематика проходження ВЛК у МСЕК – отримання інвалідності. Ви бачите ще деякі такі типові проблеми, ну, наприклад, там, проблеми, пов'язані з пенсійним забезпеченням.

І от тепер ближче до тієї моделі, яка існує. Ми взяли декілька видів моделей, проанонсували країни, але ми зосередились більше на досвіді Британії і досвіді США, хоча, в принципі, схожий досвід існує. От вам приклад однієї з організацій, яка функціонує в Солсбері в Великій Британії. Це по суті і є частина елемента такої патронатної служби. На слайді ви бачите, що по суті організація функціонує на дуже таких широких засадах. Тобто функції і напрямки їхньої діяльності, вони, починаючи від інформаційного забезпечення, адвокації, просування інтересів, і, в принципі, закінчуючи більш такими необхідними речами. Ну, наприклад, допомога в лікуванні, ремонті житла, якісь виплати і так далі. І от організація ця, вона по суті функціонує за рахунок і державного фінансування, і фінансування різного роду грантових фондів, благодійних організацій.

Ще одним прикладом є Місія Національного фонду ветеранів в Лос‑Анджелесі, яка так само є такою неурядовою організацією. В принципі, так само вона функціонує на підставі державно-приватного партнерства. І тут, навіть можна сказати, ще більш широкий такий спектр завдань напрямків діяльності, які здійснюються. Тобто це і сприяння в організації надання такої екстреної психологічної допомоги, вирішенні питань домашнього насильства і так далі.

Насправді такі моделі, основані на державно-приватному партнерстві, де навіть певний пріоритет надається все ж таки громадянському суспільству, ключова його роль в цій патронатній службі, він притаманний іншим державам.

І трошки про той експеримент, який відбувається сьогодні, для того щоб звісно спробувати проаналізувати цю проблематику, порівняти. На сьогодні в нас відповідно до експерименту нашого створюється так званий інститут помічника ветерана, про який сьогодні говорили і який діє на основі принципу "рівний-рівному". Це в основному мова йде про надання інформаційно-консультативних послуг на базі відповідних сервісних офісів. Тобто таких от осередків, можна так сказати.

Тепер буквально декілька слів про недоліки, що ми вважаємо, якщо аналізувати з правової перш за все точки зору. Ну, перш за все відсутність деталізації необхідних напрямків роботи помічника ветеранів, тобто він повинен не просто забезпечувати інформаційні, консультаційні послуги, мова іде про сприяння в реалізації цих прав надання більш ширших послуг ветеранам. Статус таких помічників ветеранів, він на сьогодні майже невизначений, тобто не зрозуміло, хто це буде. Це буде посадова особа чи хто це буде?

Існує також питання неврегульованості таких аспектів кваліфікації освіти. От скажімо, я працюю в навчальному заклад, на базі якого функціонує Центр ветеранського розвитку, і, в принципі, вже ми цю програму формували самі, тобто от відсутність отаких уніфікованих програм, тому що кожен навчальний заклад може по-різному це робити і не завжди це може відповідати тим потребам, тобто тій проблематиці, в якій вони будуть працювати.

 І якщо порівняти, що можна говорити? Перш за все, в зарубіжних державах в основному патронатна служба, вона функціонує на підставі таких неурядових організацій, які просто підтримуються державою. У нас все ж таки планується створити основу, інститут помічника ветеранів, який буде функціонувати на базі отаких от сервісних центрів і офісів, і насправді навіть статус цих офісів, він так само сьогодні невизначений.

Патронатна служба в зарубіжних державах – це в основному об’єднання певних осіб, тобто якраз в цьому є ключова перевага в тому, що це може бути комплекс, об’єднання фахівців навіть в різних галузях. У нас все ж таки оце одна особа буде працювати і навіть складно уявити, як це все буде реалізовуватись на практиці.

І можна ще останнє сказати, що патронатна служба за кордоном, вона по суті надає більш таку реальну, широку за змістом допомогу. У нас же, в основному ми концентруємось виключно на інформаційно-консультаційних послугах, і тут є декілька питань.

Тобто, як ми вважаємо, по-перше, необхідно не допустити, щоб помічник ветерана по суті став певним таким буфером між ветеранами і органами влади, тобто щоб він виконував певні функції, які притаманні органам влади, їхні повноваження брав на себе. Вважаємо, що це не потрібно, тому що, в принципі, для того і є повноваження органів влади, які є формалізованими. І тому найбільше все ж таки сьогодні, ну, якби такий от принцип, який ми пропонуємо, це якісний супровід ветерана кваліфікованими наставниками. Тобто тут оцей принцип "рівний-рівному", він, можна сказати, в окремих аспектах може не спрацювати за рахунок того, що ті ж самі помічники ветеранів, вони повинні бути вже самі інтегровані в цивільне життя. Якщо будуть в них не вирішені проблеми, а я знаю точно, що є сьогодні така ситуація навіть серед тих, хто відвідує ці заняття по підготовці помічника ветерана, то тоді навряд чи оцей принцип "рівний‑рівному" може спрацювати.

Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую за таку ґрунтовну презентацію.

Буду вдячний, якщо ви ще проаналізуєте законопроект, який є у Верховній Раді зараз. Тому що я так бачу, що ви аналізували саме концепцію Міністерства ветеранів, аналітику робили. Будемо вдячні, якщо ви свої пропозиції надасте саме до законопроекту, тому що ми якраз через законопроект намагаємося впровадити єдиний стандарт саме функціонування помічника ветерана.

Тепер слово надаємо Свідрак Анні Сергіївні – заступнику директора Департаменту праці та зайнятості, начальнику відділу з питань зайнятості населення та релокації підприємств Міністерства економіки України. Будь ласка, до слова.

Ми трохи вибиваємося з таймінгу, але у нас ще два спікера, тому я маю надію, що у нас буде плюс 10-20 хвилин до того, щоб ми закінчили наше обговорення.

СВІДРАК А.С. Дякую, колеги.

Я обіцяю вкластися в дві хвилини. Чесно. Можете засікати. Тому що дуже дякую попереднім доповідачам: і пані Уляні Токарєвій, і пані Уляні Бах з IREX, які вже практично половину моєї доповіді сказали, розставивши дуже-дуже правильні акценти на важливості навчання ветеранів, на можливості підтримки їх у підприємницькій діяльності.

Я коротко розкажу, що зараз у нас реалізується експериментальний проект з організації професійного навчання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни в закладах професійної, професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Професійне навчання здійснюється шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, в тому числі і на курсах цільового призначення за очною, денною, вечірньою, дистанційною, дуальною формою шляхом їх поєднання.

Здобувач освіти може вибирати професії або програми підвищення кваліфікації з переліку, сформованого Державним центром зайнятості. І розміщений цей перелік на офіційному сайті Державного центру зайнятості. І, що дуже зручно, заявочку на таке навчання можна подати онлайн. Зараз у структурі Центру зайнятості вісім центрів професійно-технічної освіти: Дніпропетровський, Полтавський, Харківський, Одеський, Львівський, Рівненський, Сумський та Івано-Франківський. І до послуг здобувачів освіти зараз 95 робітничих професій та більш ніж 365 освітніх програм підвищення кваліфікації. Тобто вибір дуже широкий. Здобувачу освіти, який проходить професійне навчання в закладі освіти, який розташований не за місцем його реєстрації або місцем перебування, та особі, яка супроводжує особу з інвалідністю внаслідок війни І групи, компенсуються навіть витрати на проїзд до місця професійного навчання та у зворотному напрямку. І у разі, якщо є потреба у проживанні, то витрати на таке проживання також можуть компенсуватися.

Як також зазначила попередня доповідачка пані Уляна Бах з IREX, дуже важливо підтримувати також і ветеранський бізнес. У нас, до речі, підписаний меморандум з IREX, з підтримки ветеранського бізнесу.

Ветеранський бізнес ми розглядаємо в контексті урядової програми єРобота: гранти для ветеранів, які зараз видаються на ветеранський бізнес. Це до 250 тисяч гривень видається грант учаснику бойових дій або члену сім'ї учасника бойових дій у разі, якщо він готовий створити одне робоче місце. До 500 тисяч гривень він може отримати, якщо створить два робочих місця. І до мільйона гривень він може отримати, якщо створить чотири робочих місця, але при цьому він має вже 3 роки попрацювати підприємцем. 70 відсотків цих коштів він отримає як грант, а 30 відсотків повинен вкласти самостійно там або через кредитні механізми.

Це так дуже-дуже коротко. Я вклалась в 2 хвилини, як обіцяла вам?

ТАРАСЕНКО Т.П. Ні.

СВІДРАК А.С. Ні? Ну пробачте.

ТАРАСЕНКО Т.П. Ми ж правду один одному говоримо.

Я б хотів від вас тоді отримати вже в робочому порядку інформацію: скільки осіб у нас серед ветеранів учасників бойових дій скористались всіма перевагами центрів зайнятості і всіма цими програмами за 2023 рік?

СВІДРАК А.С. По всіх ми, здається, вам надали. Ми вам надали цю інформацію, у нас там є цифри. Але, будь ласка, ми можемо вам навіть оновити станом на сьогодні. Зробимо такий запит до Служби зайнятості і обов'язково вам надамо найсвіжіші цифри і найширші.

ТАРАСЕНКО Т.П. Будемо дякувати.

СВІДРАК А.С. Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Слово надається Наталі Дзюбі – керівник проекту "Професійна орієнтація. Кар'єра" і тут дуже багато далі регалій.

Тому, будь ласка, пані Наталіє, вас до слова запрошую.

ДЗЮБА Н. Дякую, що запросили до такої події.

Я дуже швидко теж з презентацією, я спробую вкластися, я вкладусь в 5 хвилин своїх. Але я більш, мабуть, про практику і те, що ми вже опрацювали і що зробили, і як працюють ті концепції з працевлаштування більш, тому що ми працюємо з кадровим потенціалом. І які особливості між першим, другим і третім етапами нашого проекту. На сьогодні у нас там кількість людей, у нас не тільки ветерани, але зараз на нашій хвилі, яка є другою, є вже ветерани і є особливості роботи з ними.

Що стосується нашого проекту, трошки про нього, що цей проект був ініційований USAID, і кількість до нас у запис на сьогодні вже понад 2 тисячі осіб. Кожен етап або кожна хвиля не має стільки можливості відпрацьовувати цих людей, це не все ветерани. Ми виділили з них тільки особливості такі, це зараз покажу вам по статистиці за першу хвилю великого нашого проекту, у нас проект був, в 2022 році ми починали, вересень-жовтень, і до грудня ми адаптували таку систему, концепцію роботи з соціальної інтеграції і вже з цього року ми почали активно працювати з повністю адаптованою концепцією в роботі з кадровим потенціалом.

Що стосується ветеранів, у нас їх понад 10 відсотків, це і родини, дуже велика кількість, жінки з дітьми, і самі ветерани, які вже повертаються, але у другій хвилі, яка зараз в нас іде, до речі, ми не можемо там відпустити, людей багато, тому ми працюємо зараз самостійно на волонтерських засадах цією команди, і у нас є особливості такі, я тут слухала колег, все це вірно, але ми вже практикуємо. У нас є військові, які знаходяться зараз на робочому місці, скажемо так, на сході або на півдні, але вони підключаються до навчання і з менторами відпрацьовують вже підприємницьку діяльність, і вони обирають нову для себе професію, вони обирають для себе напрямок діяльності бізнесу, до речі, хочу сказати, що майже всі ці хлопці хочуть працювати з землею і руками. Є ті, яких ми вже працевлаштували, там де дійсно руками, але іноді буває важко, і вони повертаються до нас, до ментора, і ментори допомагають знайти нову роботу.

Що стосується цільової аудиторії, так скажу, що в нас дійсно, тут казали щойно переді мною, що люди багато хочуть обирати, професію обирають, перепрофілювання, дуже велика кількість, це ваучери, які ми показуємо, як це робити, і яким чином можна його отримати, вони одразу обирають з кар'єрним консультантом, з коучером обирають саму професію, і в принципі далі теж наші ментори з ними працюють і допомагають вже навіть подати документи і так далі – повністю по всій процедурі.

Дуже велика кількість жінок, тобто жінки військових пішли якраз на психологію на другу освіту.

Що стосується нашої такої концепції, що ми вже відпрацювали, скажемо так, то це у нас є підхід – кар'єрне консультування на вході. Ми розуміємо, чи є потенціал у людини, що він готовий це зробити і зможе зробити або на працевлаштування, або, якщо є мотивація на підприємницьку діяльність. Але це обирає у нас спочатку консультант, фахівець. І, до речі, хочу сказати навпаки тому, хто виступав там першим і казав, що у нас немає експертів, у нас команда якраз експертів, до речі. І ми свій досвід будували з минулого року на досвіді Ізраїлю, тому що це наші партнери "As is Israel", і дуже плідно всі тонкощі і деталі роботи саме з людьми, не тільки з особами з інвалідністю, а і далі, от зараз з ветеранами, ми саме брали звідти, ну, і Великобританію.

Далі у нас є розуміння навчання, тренінгів, паралельно з ними починають працювати ментори. Але у нас є два напрямки. Один із них є працевлаштування і є підприємницька діяльність. Ну, і є у нас свій networking.

У нас наразі, як я вже казала … (нерозбірливо) понад 2 тисячі осіб, які хочуть попасти до проекту, але ми такими хвилями беремо, приблизно по 300 осіб, 300-350 осіб. Ну, і на сьогодні поки що там на hold стоїмо, але ми працюємо з тим, що навіть перепрофілюємо. Іноді у нас переходять з працевлаштування на підприємництво і дуже велика кількість осіб вже і гранти отримала, і обладнання там собі якесь купувала. Але це мікробізнеси, маленькі бізнеси.

І ще особливість. Хочу сказати, що навіть люди, яких ми працевлаштували, це дійсно ветерани, особи з інвалідністю, наприклад, там, без кінцівок, але їм важко працювати в звичайному такому суспільстві, в звичайному колективі іноді. І у нас зараз є свій networking, і вони почали об'єднуватися, свої створювати мережі підприємницької діяльності. Хай це невеличкі такі, там плетіння меблі, звичайні побутові речі, але вони створюють сервісні центри по ремонту швейних машинок. Тобто отакі речі, які вони самі для себе створюють і працюють. І це особливість зараз пішла у нас в останній місяць, чомусь вони почали об'єднуватися. А ми розуміємо, що мабуть їм важко інтегруватися.

Я не буду тут дуже багато говорити про підхід, який ми створюємо. Але у нас повністю працює лінія психологічної підтримки. Це спочатку у нас там є тренінг "Життєстійкості", ми даємо невеличкі такі прямо інструменти і техніки. І наші психологи протягом всього проекту й далі працюють із усіма, кому потрібно, якщо ментор запрошує до зустрічі, або взагалі одразу люди самостійно обирають і працюють з психологом.

Головне, мабуть, я завжди там своїй команді говорю про те, що ми на фінансову стабільність: вони повинні розуміти, що вони все можуть, що вони нам потрібні, що вони люди, які зараз вже мотивовані на побудову і відновлення. Вони реально такі активні й енергійні в цьому плані.

Тому хочу сказати, що наша команда така зіркова і дійсно експерти і чари. І хочу представити те, що у нас є партнери, з якими ми працюємо. Це в першу чергу національна платформа GRC, яка нам повністю допомагає. Ми передаємо їм прямо і резюме, і ID фахівців. І далі рекрутери вручну з кожним працюють і допомагають повністю зайти у компанію і працевлаштуватися.

Це Таврійський державний агротехнологічний університет…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Наталіє.

ДЗЮБА Н. …до роботи. Так. Я розумію. Тобто ми будуємо саме сьогодні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

У нас ще одна тема щодо зайнятості. І запрошую до слова Чернишову Ірину – голову правління ГО "ACMP Україна".

ЧЕРНИШОВА І. Добрий вечір! Дякую, що можу поширити екран.

Колеги, я представляю громадське об'єднання і філію світової Асоціації професіоналів з управління змінами. В нашу спільноту входять керівники в різних організаціях та консультанти, які всі зміни організаційного характеру відбудовують на основі стандартів, методологій та інструментарію change‑менеджмент. І зазвичай ми всі працюємо в великих компаніях-роботодавцях.

Ще рік тому в нашій спільноті було піднято тему про те, що не вистачає критично трудових ресурсів для того, щоб підготуватися до відновлення країни. І вже з травня цього року ми почали проект, який мав за мету підготувати організації роботодавців до створення таких організаційних умов, в яких і організація, і ветеран або ветеранка отримали узгоджений результат.

Тому 4 жовтня була презентація нашого посібника, і я вам на наступних слайдах покажу, де його можна безкоштовно скачати за зворотнім зв'язком відомих HRD в Україні. Це дуже гарна структурована робота, яка допоможе будь-якій державній, комерційній, волонтерській організації правильно створити умови для отакої праці – з узгодженим результатом для організації і для ветеранів.

Ми, користуючись своїми стандартами, досліджували контекст і закінчили посібник на вересень цього року. Тому наша орггрупа запрошувала зовнішніх експертів, наших колег в США, в Ізраїлі, ми дуже багато спілкувалися з роботодавцями. То ми дуже вдячні всім тим, хто нам допоміг створити цей посібник. Ми на своїй презентації сказали, що ми не розглядаємо зараз роль держави, роль інших ГО, ми хочемо зараз показати те, на що ви впливаєте у себе в організації і що ви самі можете створити.

Ми показали цей посібник у вигляді такого практичного конструктора. Навіть ви в ньому знайдете дві такі програми, які розраховані на різну кількість працівників, на різні цілі, на різні ресурси. Яким чином ми дійшли до цього? Ми дослідили, що перед вами от є 21 фактор впливу на роботу ветерана в організації з результатом. Насправді, сьогодні говорили про все те, що доводить ветерана до працевлаштування. Але на початку був заданий такий слоган, що все ж таки ми маємо все зробити, щоб цей ресурс разом з нами усіма готувався до відбудовування.

Тому оці всі фактори впливів, і ви навіть побачите зараз, що деякі з вас якраз і працюють в деяких областях, але цього недостатньо, коли ветеран або ветеранка приходять всередину організації і починають працювати. Тому ми рекомендували у цьому посібнику, яким чином мала, середня або велика організація може створити свою власну отаку організаційну програму підтримки роботи ветеранів. От, мабуть, з того, що реально буде враховувати і співпрацю з учасником ззовні, тобто з вами усіма, і всередині також.

Хочу останнє сказати, що на цій презентації 4 жовтня окрім того, що всі скачували ось на цьому сайті наш посібник, будь ласка, беріть його вашим організаціям, які опікуються ефективним налагодженням умов.

Але про що питав бізнес? Прийшло десь 70 представників різних компаній, різних індустрій, різних сфер: "Давайте співпрацювати з державою, давайте співпрацювати з ГО. Давайте спільно обговорювати все те, що зараз вкладається в світову експертизу роботи з ветеранами і ветеранками". Тому ми вирішили вже продовжити, і в грудні ми починаємо обговорення практик серед роботодавців, які, можливо, також будуть цікаві і вам, то запрошую.

Дякую.

ТАРАСЕНКО Т.П. Дякую за таку презентацію.

Це дійсно буде дуже корисним матеріал для того, щоб роботодавці знали, як працювати з ветеранами і могли розуміти, яка це сила є, і потенційно, якщо ми інвестуємо в них, вони можуть відновити або там піднести до небес будь-яке підприємство.

Я на завершення хотів попросити всіх учасників надіслати на комітет власні презентації. Ми і поділимось один з одним, я думаю, що це не комерційна таємниця, і буде всім корисно ознайомитися з такою інформацією.

Я хочу, принагідно, подякувати всім учасникам за час, який вони приділили сьогоднішньому "круглому столу". І на завершення хотів сказати, що так склалося об'єктивно, що ми сьогодні повинні були говорити про патронатну ветеранську службу. Але як воно, в принципі, і в суспільстві складається, що одні говорили про фізичне здоров'я, інші акценти говорили на психічному здоров'ї, треті говорили про соціальне здоров'я і остання сесія у нас була фактично про економічне здоров'я. Для мене це якраз чотири повноцінні складові, про які ми можемо говорити, і вони складають між собою відповідно ветеранську політику. Кожну з цих складових ми можемо розширяти до нескінченності. І я прошу всіх, хто зараз у нас присутній, долучатися до того, щоб ми могли в кожній цій складовій попрацювати окремо над змінами до законодавства. Зокрема це щодо і фізичного здоров'я стандарти реабілітації, і щодо психічного здоров'я відповідні законодавчі зміни для того, щоб розмежувати і більш якісно створювати умови для того, щоб психологічна допомога у нас в країні надавалась на належному рівні. Прибрати стигму щодо звернення до психологів і навіть до психіатрів, тому що вважають, що звернення до психіатра – це однозначно хвороба, хоча це не так. І також відповідно створити умови соціальної адаптації, соціального здоров'я в громадах, в сім'ї. І, звичайно, економічне здоров'я – це як і бізнес, так і працевлаштування.

Тому я всіх запрошую до співпраці. Ми можемо окремо по групах потім напрацьовувати відповідні зміни для того, щоб ветеранська політика була сформована у нас чітко, і вона включала в себе всі ці складові. Якщо одна із складових буде випадати, то відповідно все рівно буде щось страждати в людині, щось вона буде не реалізовувати і таким чином вона не зможе перейти на новий рівень свого відновлення.

Ще раз дякую всім учасникам. Ми будемо працювати на те, щоб наші захисники і захисниці дійсно, як сказала одна із спікерок, щоб ми могли створити можливості і створити для них ці можливості зростання в нашому суспільстві.

Дякую за увагу. І дякую всім за участь і за якісні презентації, і відображення власних позицій.

До побачення всім!