Хочу прокоментувати результати роботи у Комітеті соцполітики. Ми - лідери серед Комітетів ВРУ щодо відхилення законопроектів. Поясню, чому так відбувається. У Комітеті - відповідальні народні депутати.
У нашій Конституції є стаття 95, вона передбачає, що " ВИКЛЮЧНО законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави..." Соцкомітет не розподіляє гроші, це робота Бюджетного Комітету, до якого ВСІ спрямовують свої пропозиції. Комітет соцполітики та захисту прав ветеранів створює МЕХАНІЗМИ та пріоритети. Наприклад, військові та родини, у складі яких знаходяться діти з інвалідністю та інші особи з інвалідністю.
Обіцяти розподілити суспільні кошти (не свої) - дуже просто в українській політиці, ця звичка вкоренилась намертво. Більшість авторів законопроектів не удосужуються навіть робити економічні обрахунки, не кажу вже про те, що компенсатори (за рахунок КОГО або чого - яких податків або яких скорочених статей бюджету) не вказуються. Розгляди законопроектів на Комітеті відбуваються під емоційним тиском авторів, на кшталт "ви не хочете захистити тих або інших". Та нагадують шантаж типу "а ось ми розкажемо усім, які ви аморальні...."
Принцип "спочатку дохід в бюджет, а тільки потім - розподіл" прирікає наших дітей на фінансування того, що наобіцяли нинішні політики, але НЕ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ відповідними надходженнями. До чого це призвело наразі? Ми маємо ситуацію, коли на папері (у законі) соціальний захист є, а насправді - за нього треба БИТИСЬ. Битись, "відбирая у сусіда" частку ним сплачених податків. Битись з невідомим результатом, чи вдасться отримати те, що задеклароване.
Друзі, чи не настав час впорядкувати ці
процеси та забезпечити виконання ВЖЕ задекларованого? На його виконання
потрібно ЩОНАЙМЕНШЕ половина ВВП щорічно. Вже наразі потрібен виважений погляд
на той перелік пільг та гарантій, який ми надаємо (доречі, дискримінуя інших,
хто не отримав їх.)
Цей пост не стосується ВІЙСЬКОВИХ. Для них потрібно створювати соціальний пакет, який надасть змогу забезпечити нам безпеку.
Галина Третьякова
