На сьогодні Комітет адмініструє низку важливих реформ в соціальній сфері, які мають на меті збільшити кількість економічно – незалежних громадян та сприяти демографічному розвитку країни.
Має з’явитися Міністерство, яке буде відповідальним за удосконалення державної політики щодо демографічного розвитку. Нарешті на розгляд Верховної Ради України внесено проект Закону № 9318, який пропонує надати такі повноваження Міністерству соціальної політики України. Пропонується також доручити цьому Міністерству збирати, аналізувати та узагальнювати інформацію щодо демографічного розвитку, стану та потреб домогосподарств. Мета – підвищити рівень народжуваності та сприяти розвитку сім’ї.
Водночас я вважаю, що до формування демографічної політики дотичне ще одне Міністерство – Міністерство економіки України. Це міністерство, до речі, разом з науковцями зараз опрацьовує міграційну політику держави, яка також впливає на демографічну ситуацію в державі. Ми дискутували в парламенті, хот має займатися демографічною політикою: Мінсоцполітики чи Мінекономіки. Адже це питання знаходиться на перетині їх компетенцій.
Поняття демографічної політики є доволі широким і включає юридичний аспект, ідеологічно-пропагандистський та економічний. Соціальні виплати це лише маленька частина демографічної політики і є складовою економічного блоку.
щодо Державної служби зайнятості
На думку Комітету та на моє особисте переконання Державна служба зайнятості є однією із ключових структур в двох інтеграціях українців: інтеграції в ринок найманої праці, а також інтеграції до ринку підприємницького бізнесу. В його компетенції – супровід людини в процесі започаткування бізнес або ж перехід від найманої праці до такого бізнесу. Та навпаки – повернення громадянина до активної економічної діяльності найманої праці у разі, якщо вона не змогла подолати підприємницькі ризики.
В цьому аспекті потрібно вирішити питання організаційної форми роботи Державної служби зайнятості. 10 років тому був прийнятий Закон України «Про зайнятість населення», який визначав функції та повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Постановою КМУ № 90 Яценюка ці повноваження були передані Державній службі зайнятості. Однак і досі статусу центрального органу виконавчої влади Служба не отримала.
Натомість Державна служба зайнятості організаційно знаходиться у Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фінансується за рахунок ЄСВ. А основна її діяльність полягає саме у виплатах по безробіттю.
Однак ми маємо думати про сенси, які має нести Державна служба зайнятості. На сьогодні вона по суті займається трьома важливими видами діяльності. З одного боку – інтеграцією людини до ринку праці та до підприємництво, про яке я вже сказала. Друге – надання допомоги по безробіттю. Третє – навчання (надання кваліфікації) дорослому населенню для можливості працевлаштуватися на наявні на ринку праці вакансії.
Якщо подивитися на фінансування Державної служби зайнятості (яке відбувається з Фонду на випадок безробіття), то основна частина коштів іде саме на виплати по безробіттю. Згідно з інформацією про виконання бюджету вказаного Фонду за 2021 рік серед усіх програм, що реалізує Державна служба зайнятості, виплата допомоги по безробіттю становить 94,6%. На активні програми зайнятості йде менше 3% (і це не властиві для ЄСВ витрати).
Водночас виплати по безробіттю – це соціальна функція і може бути передана до Пенсійного фонду України, який давно і якісно здійснює виплатну функцію по іншим видам державного страхування. Чи є раціональність в дублюванні функцій? Не краще було б, якби Державна служба зайнятості сконцентрувалась саме на підвищенні рівня зайнятості, який, до речі, позитивно б вплинув на зменшення рівня бідності в державі. Таким чином треба подумати, чи потрібно залишати виплатну функцію в Державній службі зайнятості, що створює додаткові витрати на обслуговування дуже схожих за природою виплат з виплатами Пенсійного фонду.
Третій великий блок діяльності Державної служби зайнятості – це навчання, яке проводиться в 8 навчальних центрах. Треба подумати, чи є необхідність утримувати ці центри саме в системі служби, за рахунок ЄСВ. Або ж, можливо, краще передати цей блок до Міносвіти, або ж в приватний сектор через процедуру приватизації у Фонді держмайна.
Потрібно сконцентрувати роботу Державної служби зайнятості безпосередньо на працевлаштуванні людей, а також на запуску підприємницьких видів діяльності.
Служба вже дуже багато сьогодні робить для того, щоб запускати бізнеси, в тому числі і для наших ветеранів, демобілізованих, учасників бойових дій і для їх подружжя. Наприклад, якщо один з подружжя знаходиться на війні, то другий з подружжя може звернутися до Державного центру зайнятості щодо започаткування бізнесу. Таким чином захисника чи захисницю буде чекати не лише родина, а і бізнес, який може зробити його одразу після демобілізації економічно незалежним. Активний програм зайнятості має бути більше.
Таку ідею можна реалізувати, прийнявши проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та у сфері реалізації державної політики зайнятості населення № 8331, який стосується соціальних функцій Державної служби зайнятості.