10 жовтня 2023 року у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів обговорили бачення майбутньої житлової політики в Україні, можливості реалізації конституційного права кожного громадянина на житло, а також напрацювання експертів міжнародних організацій, врахованих при підготовці проекту Закону України «Про основні засади житлової політики».
У робочій зустрічі взяли участь народні депутати України, представники Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Агентства ООН у справах біженців, Норвезької ради у справах біженців, Європейської економічної комісії ООН, Проектів Ради Європи.
Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. При цьому держава має створити умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло має надаватися державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Наталія Козловська зауважила, що Житловий кодекс України, прийнятий в 1983 році, містить застарілі радянські підходи, які не враховують сучасних потреб у забезпеченні житлом різних категорій населення, а також не враховують зміни в діючому законодавстві щодо управління багатоквартирними житловими будинками та житловим фондом, тощо. Зазначалося, що чинне житлове законодавство України не є актуальним та дієвим в умовах руйнівних наслідки військової агресії росії проти України, не враховує термінову необхідність відновити значну частину житлового фонду в громадах, сприяти забезпеченню зростаючої потреби населення (зокрема, ВПО) у житлі, - через знищення домівок російським агресором або вимушений переїзд на більш безпечні території країни. На сьогодні кількість внутрішньо-переміщених осіб складає майже 5,1 млн осіб, житло 3,2 млн громадян зруйновано.
Під час обговорення збитків, які несе держава та громадяни через руйнування житла у зв’язку з військовою агресією росії проти України, менеджерка Проекту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в України» Офісу Ради Європи Ганна Христова нагадала, що «в кінцевому рахунку держава-агресор має понести відповідальність і сплатити відповідну компенсацію».
Враховуючи, що на сьогодні 7 млн українців мають низький рівень доходів, дуже важливо, щоб в Україні, за словами Голови Комітету Галини Третьякової, були створені нові нормативно-правові акти на заміну Житловому кодексу України, який прийнято за часів СРСР.
Учасники робочої наради зауважували, що бюджетних коштів України не вистачить аби забезпечити приватним житлом кожного, проте держава має намір та вже впроваджує низку можливостей для кожного мати житло на основі найкращих європейських практик шляхом впровадження різних соціальних проектів. Таким чином громадянам, що перебувають у складних життєвих обставинах, держава незмінно гарантуватиме соціальний захист та підтримку.
Такі практики демонструють положення проекту Закону України «Про основні засади житлової політики», напрацьовані Урядом з міжнародними партнерами, який під час робочої зустрічі у Комітеті презентували начальник Управління житлової політики та благоустрою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Світлана Старцева та координатор-національний експерт Норвезької ради у справах біженців Аліна Москаленко.
Законопроект передбачає низку можливостей реалізувати право кожного на житло відповідно до наступних проектів:
- соціальна оренда (надання житла державного житлового фонду, житлового фонду територіальних громад та приватного житлового фонду в оренду, в тому числі на пільгових умовах);
- соціальне житло (житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад надається людині в безоплатне користування для незахищених верств населення);
- фінансово-економічні механізми отримання житла у приватну власність (пільгові кредити, лізинг, іпотека);
- комерційна оренда.
Положення проекту Закону також містять засади надання службового та тимчасового житла, оренди житла з правом викупу, визначено пріоритети щодо вирішення питання забезпечення житлом громадян окремих категорій (військовослужбовці, ветерани війни, члени їх сімей та члени сімей загиблих ветеранів, внутрішньо-переміщені особи та ін.).
За словами Аліни Москаленко, передбачається ведення відкритого Єдиного електронного реєстру житла, щоб кожен, хто потребує домівки, міг знайти варіант забезпечення житлом, відповідно до своїх потреб, фінансових можливостей родини та обставин, в яких вона проживає. Передбачається також змога обрати програму, за якою кожна особа може реалізувати своє право на житло.
Окремі пункти проекту Закону стосуються захисту права власності, користування та оренди житла. Для прозорості користування державним та комунальним майном пропонується впровадити реєстрацію договорів оренди.
Начальник Управління житлової політики та благоустрою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Світлана Старцева зауважила, що на Україну чекає будівництво нового житла (для наповнення житлових фондів соціальним/тимчасовим житлом, житлом для соціальної оренди), капітальний ремонт та реконструкція наявного у фондах житла, реалізація державно-приватного партнерства у процесі створення відповідних фондів (залучення інвестицій). Підтримується заборона приватизації соціального житла для його збереження з метою подальшого використання громадянами, які цього потребують (як це і передбачено діючим законодавством). Також пропонується впровадити загальні та мінімальні споживчі якості житла.
«Ми підтримуємо зусилля Міністерства та української влади щодо оновлення житлового законодавства. Моя мета в тому, щоб нова житлова політика України базувалася на основних принципах, які на сьогодні є прийнятними та зазначеними в міжнародних нормативно-правових актах. В першу чергу це Женевська хартія ООН про стале житлове господарство», - повідомив регіональний консультант з житлової політики ЄЕК ООН Сергій Комнатний. Він нагадав, що доступність житла також передбачено Цілями сталого розвитку, які були ухвалені Організацією Об’єднаних Націй у 2015 році як універсальний заклик до дій щодо скорочення бідності, захисту планети та забезпечення того, щоб до 2030 року усі люди жили в мирі і достатку. «Кожна особа, незалежно від рівня статків, віку, стану здоров’я, тощо має мати рівний доступ до житла», - зазначив пан Комнатний.
Голова Комітету Галина Третьякова наголосила на готовності Комітету всебічно сприяти в напрацюванні нового житлового законодавства.