3 липня 2025 року Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова взяла участь у публічному обговоренні «Ukraine Facility у дії: публічне обговорення Стратегії зайнятості 2030», організованим Міністерством економіки України за підтримки GIZ Україна та у співпраці з Офісом ефективного регулювання BRDO. У заході також взяв участь голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Анатолія Остапенка.
Захід проведено в межах розробки нової Стратегії зайнятості, яка має на меті сформувати оновлену державну політику у сфері зайнятості, з урахуванням сучасних викликів ринку праці. Серед таких викликів – масова міграція, демографічний спад, тіньова зайнятість, дефіцит кваліфікованих кадрів, а також необхідність інтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Під час дискусії було розглянуто ключові пріоритети майбутньої Стратегії, серед яких: розвиток людського капіталу, сприяння продуктивній зайнятості, адаптація політик до викликів сучасного ринку праці, а також підвищення ефективності державних інституцій у сфері працевлаштування.
Розробка Стратегії зайнятості 2030 є одним із пріоритетів Ukraine Facility Plan - комплексного документу, спрямованого на підтримку економічного відновлення, структурні реформи та європейську інтеграцію України.
До обговорення долучилися представники органів державної влади, бізнесу, профспілок, експертного середовища, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Під час свого виступу, Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова звернула увагу на необхідність глибшого включення соціального виміру у майбутню Стратегію.
На думку Голови Комітету, зайнятість є не лише джерелом формування валового внутрішнього продукту (далі-ВВП), а насамперед — основою добробуту українських родин.
«Зайнятість створює ВВП. Але вона також створює можливість родині вижити, мати стабільний дохід та відчуття добробуту», — підкреслила вона.
Використовуючи приклади з історії філософії, вона нагадала, що ще Арістотель розділяв зайнятість на два типи: як засіб виживання в межах домогосподарства, і як хрематистику — мистецтво накопичення статків. Вона зазначила, що сучасні реалії знову потребують повернення до цінності сімейної економіки: «Коли ми вирвалися з лап радянської системи, ми забули, що домогосподарство яке мати право вільно вести економічну діяльність та мати накопичення. І цим накопиченням потрібно управляти. І це теж зайнятість».
Також, у своєму виступі Голова Комітету акцентувала увагу на розмежуванні понять зайнятості - як засобу для виживання родини (догляд за дітьми, літніми, особами з інвалідністю) і як інструменту капіталізації та накопичення статків (інвестиційна та фінансова активність громадян). Обидва ці аспекти, на її думку, мають бути враховані при формуванні стратегічних документів.
Крім того, Галина Третьякова зауважила, що в презентаційних матеріалах відсутні конкретні індикатори очікуваних результатів для громадян - що саме отримає українець від реалізації стратегії.
«Показники для звичайної людини - коефіцієнт щастя, рівень добробуту — не були представлені. Саме домогосподарство є первинною ланкою економіки, і це не можна ігнорувати».-наголосила вона.
Окрему увагу Галина Третьякова приділила «невидимій праці» - зокрема, домашній роботі, догляду, вихованню дітей. Вона повідомила, що 24 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» № 3680-IX, який став першим нормативно-правовим актом в історії незалежної України, що комплексно врегулював правовий статус домашніх працівників.
«Невидима праця, соціальні послуги, реабілітація, догляд - це ті галузі, які не були раніше інституціалізовані, але зараз активно формуються та потребують значного людського ресурсу. І держава має це бачити», -наголосила Третьякова.
У контексті мобільності праці Голова Комітету також акцентувала увагу на необхідності нового бачення мобільності населення в контексті післявоєнного розвитку. Вона поділила це поняття на кілька ключових категорій:
- Територіальна мобільність — переміщення внутрішньо переміщених осіб у межах України, а також міжнародна міграція з України та в Україну, що потребує окремих механізмів регулювання та інтеграції.
- Мобільність як безбар’єрність — забезпечення умов працевлаштування осіб з інвалідністю, включаючи створення інфраструктури розумного пристосування робочих місць. Галина Третьякова наголосила на зростанні кількості осіб з інвалідністю, зокрема серед дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій, та необхідності створення для них не лише особистого, але й інклюзивного робочого простору.
- Часова мобільність — здатність людини самостійно визначати режим та години своєї зайнятості. У зв’язку з пандемією COVID-19 і повномасштабною війною в Україні формат дистанційної роботи, аутсорсингу, аутстафінгу став невід’ємною частиною сучасного ринку праці, що потребує належного нормативного та статистичного визнання.
«Українці більше не прагнуть традиційної зайнятості з 9:00 до 18:00. Це підтверджують всі дослідження, які проводив наш Комітет. Люди хочуть мати свободу у виборі форми праці, часу та умов. Тому зробити кальку з будь-якої європейської стратегії зайнятості – не вдасться», – підкреслила Голова.
Вона також звернулася до розробників Стратегії із закликом не перетворювати її на догму, адже, за її словами, виклики, які постають перед Україною, потребують гнучкості та можливості швидкої адаптації стратегічних документів. Вона наголосила, що до таких змін має бути готова не лише система виконавчої влади, але й публічна служба в цілому — включно з 156 тисячами осіб, які працюють у системі державного управління.
На завершення вона наголосила на необхідності перегляду методології оцінки безробіття та продуктивності праці. За її словами, чинні інструменти не враховують реальні види зайнятості, які сьогодні поширені в українському суспільстві, особливо у післявоєнний період.
За її словами, чинна статистична методологія не відповідає сучасним викликам, перед якими стоїть українське суспільство в умовах війни, зміни ринку праці, активного розвитку гнучких форм зайнятості, а також зростання неврахованої праці, що не підпадає під традиційні визначення трудової діяльності.
Вона звернула увагу на те, що існуюча методологія оцінки ВВП на душу населення також не враховує значну частину «невидимої економіки» - включаючи доглядову працю, волонтерську діяльність, тимчасову або нестандартну зайнятість. Це викривляє загальну картину соціально-економічного стану країни та ускладнює формування обґрунтованої політики зайнятості.
Галина Третьякова також наголосила, що методики оцінки зайнятості мають враховувати перехрестя з системою соціального захисту, оскільки безробітна особа не завжди є соціально незахищеною, і навпаки - людина, формально не визначена як безробітна, може не мати жодного доходу.
«Стратегія зайнятості має базуватися не лише на макропоказниках, а й на реальному стані справ у родинах. Гнучкість, адаптивність, перегляд методологій – ось ключові принципи, які мають бути закладені в основу нової політики», – підсумувала Галина Третьякова.
Захід став ключовим комунікаційним майданчиком для обговорення стратегічних підходів до формування державної політики у сфері зайнятості.