Веде засідання голова Комітету ТРЕТЬЯКОВА Г.М.

ГОЛОВУЮЧА. Шановні колеги! Буду розпочинати рівно, як ми й домовилися на початку нашого "круглого столу", щоб ми економили час один одного, стан воєнний, але він стосується не тільки військових, але й всіх цивільних, хто працює в тилу для забезпечення нашої перемоги. Тому починаємо.

У нас "круглий стіл", який ми назвали "Державна служба зайнятості як центральний орган виконавчої влади,  що реалізує державну політику у сфері  зайнятості населення та трудової міграції". Ми всі з вами  знаємо, що наразі Міністерство  економіки і наукові кола опрацьовують міграційну політику. У Верховній Раді знаходиться законопроект, який теж комітет Потураєва, гуманітарний комітет, схвалив до зали, який буде доручати визначення демографічної політики на перше читання в Міністерстві соціальної політики.

Вчора ми дискутували, чи демографічною політикою має займатися Міністерство соцполітики чи Міністерство економіки. Воно знаходиться на стику. І ми мусимо розуміти, що соціальні виплати це лише частина демографічної політики, а є ще інші складові, забезпечення прав зокрема жінок, оскільки в  царині зайнятості у нас дуже маленький відсоток  зайнятих  жінок, менше навіть, ніж зайнятих людей, які знаходяться на пенсії, людей поважного віку.

Таким чином, ці всі проблеми, вони загострюються у нас  і у зв'язку з війною, і у зв'язку з демографічною ситуацією. І Державна служба зайнятості є однією з ключових структур, мета якої, за думкою комітету і моєю особистою думкою, полягає в двох інтеграціях українського громадянина. В першу чергу інтеграція в ринок найманої праці  і в другу чергу, а може теж у першу чергу, це інтеграція до ринку підприємницького бізнесу. Започаткування бізнесу для тих, хто його хоче започаткувати, або перехід людини з найманої праці до такого бізнесу, або, навпаки, якщо людина не справилася з підприємницькими ризиками, ведення такого ризику на свій власний ризик, коли  людина бере підприємницьку діяльність на себе, коли людина не справляється, то вона має повернутися до активної економічної діяльності найманої праці.

Водночас на сьогоднішній день нам потрібно обговорити на цьому "круглому столі" з одного боку організаційну форму, тому що  ви знаєте, що вже з десяток років тому було прийнято рішення про те, що Державна служба зайнятості має бути центральним органом виконавчої влади. Але досі цей пункт не реалізовано і Державна служба зайнятості організаційно знаходиться у Фонді  безробіття із статусом, який не відповідає закону.

З другого боку нам потрібно дуже щільно подумати  про сенси, які має нести Державна служба зайнятості. На сьогодні вона, якщо подивитися крупними мазками, то вона займається трьома крупними видами діяльності. З одного боку це дві цілі, про які я назвала, вони сьогодні займають з точки зору фінансування  не основну долю у фінансуванні Державної служби зайнятості, а саме інтеграція до ринку найманої праці, інтеграція до підприємництва сьогодні займає, я думаю, що пані Юлія і пані Тетяна розкажуть нам аналітично, скільки у грошах, які йдуть на фінансування  всього Фонду безробіття, іде на Державну службу зайнятості. Водночас оця ціль на сьогодні з точки зору фінансування виглядає не основною.

Основною роботою служби зайнятості з точки зору кількості грошей, які йдуть для наших українців, це виплати по безробіттю. Це функція соціальна, вона у нас сьогодні розбудована, виплатна така функція розбудована як в Державній службі зайнятості, так і в Пенсійному фонді України, який менеджерує такі виплати дуже добре. І нам потрібно подумати, чи є раціональність далі робити дві служби, які дублюють виплати.

Більше того, Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів знаходиться сьогодні у дилемі адміністрування єдиного соціального внеску, який, як ми всі знаємо, покладено на Державну податкову службу. Зроблено всі дії комітетом для того, щоб досягнути згоди про передання адміністрування ЄСВ на Пенсійний фонд України. Таким чином функція виплатна треба подумати, чи  потрібно її залишати тут, створюючи додаткові витрати на обслуговування дуже схожих за природою виплат.

І нарешті третій великий блок діяльності – це навчання. Ми теж знаємо, що в Державній службі зайнятості знаходиться 12, 13 наразі? Не знаю. 8. Бо є зруйновані, агресор зруйнував нам наші навчальні центри. Він теж б'є по навчанню наших дітей і наших дорослих, по сьому навчанню впродовж всього життя. І нам потрібно подумати, чи є необхідність утримувати і навчати в системі саме Державної служби зайнятості чи передати цей блок до Міністерства освіти. Або взагалі у приватні руки через процедуру приватизації у Фонді держмайна, сконцентрувавши роботу Державного центру зайнятості  безпосередньо на працевлаштуванні людей, українців, і безпосередньо сконцентрувавши роботу на запуску підприємницьких видів діяльності.

Державний центр зайнятості сьогодні багато, надзвичайно багато, фантастично багато робить для того, щоб запускати бізнеси. Я думаю, теж пані Юлія нам про це розповість. Зокрема в тому числі і для наших ветеранів, демобілізованих учасників бойових дій, і для їх подружжя: жінку чи чоловіка.  Якщо один з них знаходиться на війні, на першій лінії зіткнення чи на другій лінії зіткнення, то подружжя може теж звертатися до Державного центру зайнятості для того, щоб започаткувати бізнес, до якого наш військовий може повернутися. І в нього є тепер не  тільки родина, яка буде його чекати, але і бізнес, який може зробити його зразу після демобілізації  економічно незалежним. А економічна незалежність дуже щільно корелюється на гідне життя. Якщо ти економічно незалежний, то ти живеш гідно і можеш і державі щось порадити, і своїй сім'ї раду дати.

Таким чином у нас сьогодні обговорення організаційно, сенсово Державного центру зайнятості: чи потрібна така реформа чи ні. І нагадаю, що у нас ще є у Верховній Раді законопроект пана Папієва саме про розділ оцих соціальних функцій Державного центру зайнятості, який сьогодні опікується і адмініструє повністю всі функції Фонду безробіття, і блок безпосередньо інтеграції людей у найману працю і до бізнесу.

Як завжди у нас все в регламенті. Я буду модерувати наш процес до 12:15. О 12:15 модерування нашого "круглого столу" перейме перший заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Цимбалюк Михайло Михайлович. Хоча він знаходиться з нами на електронному зв'язку, але ми в комітеті вміємо організовувати проведення "круглих столів" як офлайн, так і онлайн, а також у змішаному вигляді.

Тому переходимо до виступів. Прошу максимально, як завжди, сконцентруватися на темі нашого "круглого столу". Розповісти всі думки, про які ви думаєте в цьому контексті. І пам'ятайте, що якщо ви щось не встигнете, ви завжди можете надіслати в комітет листа, який буде обов'язково прочитаний і зроблений до уваги, щонайменше, а може і до дій.

Дякую вам за те, що ви доєдналися.  І поїхали по нашій програмі. Основний виступ у нас Бережна Тетяна Василівна, заступник Міністра економіки України, яка перейняла на себе всю політику зайнятості від  Міністерства соціальної політики колись, і наразі вся політика зайнятості формується її руками і її мозоком. Будь ласка, 5 хвилин.

БЕРЕЖНА Т.В. Шановна Галино Миколаївно, шановні колеги, дуже дякую за організацію цієї розмови. Як ніколи вона сьогодні вчасна, тому що ті виклики, які сьогодні наша держава відчуває в сфері ринку праці, у сфері зайнятості, це виклики, які вона очевидно ніколи раніше не відчувала за своєї історії.

І нагадаю просто цифри: 6,2 мільйона людей виїхали за кордон, з них 2,7 мільйона – це робоча сила. Крім того, ми розуміємо, що для того, щоб забезпечити хоча б зростання 7-відсоткове ВВП до 32-го року, нам потрібно 4,5 мільйона додаткової робочої сили. Водночас, незважаючи на цю потребу в зовнішній робочій силі, яка виїхала і повинна повернутися, ми маємо такі виклики як 1 мільйон і більше вже ветеранів, 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб і більш ніж 2,7 мільйона осіб з інвалідністю, і знову ж таки їхня кількість зростає у зв'язку з війною.

Тому зрозуміло, що орган, який буде займатися працевлаштуванням, інтеграцією цих людей у ринок праці, у підприємництво, який буде забезпечувати їм можливість перенавчитися, оскільки ми розуміємо, що війна вимагає нових компетенцій і нових вмінь у дуже короткий час. Це розкіш – вчитися 2 роки, потрібно реагувати на виклики ринку праці.

Орган, який буде відповідальний за ці величезні виклики, повинен бути дуже сильний, дуже потужний і в першу чергу, на чому я хочу наголосити, дуже гнучкий. Тому що на початку повномасштабного вторгнення в 2022 році ми не могли зрозуміти, які виклики нас чекають сьогодні, і я впевнена, що зараз ми до кінця не розуміємо, які виклики можуть нас чекати в наступному році. Тому вперше наголошую на тому, що якщо ми вже сьогодні говоримо про сенси, а не лише про форми, то орган, який повинен забезпечувати доступ українців до ринку праці, який повинен подати надію українцям, які виїхали, про те, що робота в Україні є, повинен бути дуже гнучкий, дуже сильний.

Сьогодні ми з Юлією Сергіївною Жовтяк, директором Державної служби зайнятості підготували досить велику презентацію про те, що служба робить сьогодні, які вона плани має на завтра, чим ми можемо похвалитися. Ви, Галино Миколаївно, абсолютно праві в тому, що за цей рік ми зробили дуже багато інноваційних речей.

Зокрема річ, якою ми дуже пишаємося, це грантова програма "Власна справа", яка дозволяє не тільки залучати людей до підприємництва, а й тих, хто залучився, отримавши грант, створювати нові робочі місця. Нагадаю, що умовами цієї програми є створення принаймні двох робочих місць в разі отримання 250 тисяч гривень від держави. Нагадаю, зараз ці кошти фінансуються з Фонду по безробіттю. І повернення цих коштів у вигляді податків і зборів протягом 3 років. Грантів вже видано на суму більше ніж 1 мільярд гривень, ми отримали більше ніж 6 тисяч нових підприємців, було створено більше ніж 15 тисяч нових робочих місць. І що найбільш цікаво, програма працює, тому що 336 мільйонів гривень станом на минулий місяць було сплачено як податки від цих отримувачів.

Що я хочу сказати в контексті теж сенсів. В минулому році ця програма фінансувалась з резервного фонду Державного  бюджету. На жаль, наші майбутні підприємці чекали виплат 3-4 місяці. Це дуже сильно їх демотивувало, вони вже відчували, що ні, держава робить щось не те, що вона пообіцяла.

В цьому році ми провели реформу невелику і зараз ці гранти фінансуються з Фонду по безробіттю. Людина, яка отримала позитивне рішення про отримання гранту, отримує кошти від держави протягом двох тижнів. Ви собі навіть не уявляєте, який це такий, як англійською мовою сказати, pus для розвитку програми, скільки людей ще більше вірять в те, що програма ефективна. І мікрогранти, про які ви згадували, Галино Миколаївно, і ветеранські гранти, які є розгалуженням цієї  програми, це дуже хороший приклад того, як добре Державна служба зайнятості адмініструє кошти Фонду по безробіттю і дає їх саме на ті цілі, які вимагає сучасність.

Більше того, так  само в нас в  минулому році, можу подати приклад, це були суспільно-корисні роботи або виплати роботодавцю за працевлаштування ВПО. Ви знаєте, мабуть, всі про цю програму, що особа роботодавець, яка працевлаштовує внутрішньо перемішену особу, могла податись на компенсацію заробітної плати цієї особи в розмірі 6 тисяч 700 гривень протягом двох місяців. Знову ж таки, минулого року ця програма фінансувалась з резервного фонду Державного бюджету, були затримки у виплатах, роботодавці були демотивовані. Зараз вони фінансуються з Фонду по безробіттю, "летить", ми бачимо, як ростуть показники програми. Тому, коли ми будемо говорити сьогодні про фінансування, про форми, я прошу звернути на це увагу.

Крім того в нашій презентації ми розповідаємо про те, яким чином ми бачимо суть Державної служби зайнятості у персоналі, скільки нас сьогодні, скільки нас буде завтра. Думаю, на цьому детальніше зупиниться Юлія Сергіївна Жовтяк.

Моє особисте бажання це зробити так, щоб цей орган працював максимально ефективно. Ми починаємо, ми не можемо відмовитись від думки про те, що безробітні  люди будуть працевлаштовані тільки тоді, коли роботодавці, які будуть, власне, їх працевлаштовувати, зрозуміють, що їхній запит у робочій силі задоволений на 100 відсотків.

Тому нам потрібно всім дуже чітко зрозуміти, що незважаючи на те, що людина в центрі  всіх речей, що виплати ЄСВ спрямовані перш за все на те, щоб працевлаштувати людину, людина буде працевлаштована надовго, якісно тільки тоді, коли водночас і потреби роботодавця будуть також задоволені. Тому я також наголошую на тому, що Державна служба зайнятості (два нуль), яка буде працювати, завершую, відповідаючи на потреби повоєнного відновлення, на потреби цього часу, повинна також  дуже багато уваги приділяти роботодавцю. Ми від цього не можемо нікуди відійти, якщо ми говоримо про ефективність цього органу.

Дякую вам дуже за увагу. Я розумію, що у нас сьогодні буде також дискусія. Про кожну сторінку нашої презентації готова дискутувати. І думаю, Юлія Сергіївна зараз детальніше пройдеться по акцентах.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. У нас співдоповідь. І я теж прошу зупинитися. Да, презентацію, якщо хтось не отримав, то звертайтеся до секретаріату, як завжди секретаріат всім учасникам розсилає цю презентацію за необхідності. Можна звертатися у вайбері наразі і отримаєте цю презентацію.

У мене теж прохання, щоб пані Юлія зупинилася на тому, чи ви обслуговуєте виключно безробітних? Чи ви можете в майбутньому обслуговувати і когось іншого, хто не став безробітним, чи той, хто думає про скорочення, чи є якісь думки щодо цього?

Будь ласка, пані Юлія, 5 хвилин.

ЖОВТЯК Ю.С. Вітаю шановна Галино Миколаївно. Вітаю всіх присутніх. Вітаю всіх колег.

Розпочну з того, що навіть сьогодні згідно діючого Закону про зайнятість ми можемо сприяти  зайнятості всіх громадян України і не тільки безробітних. І на наш погляд ми саме і маємо змінити роботу служби і акцентувати свою роботу не тільки на людях, які реєструються як безробітні, а і на шукачах роботи, і на тих людях, які, наприклад, не зареєстровані як безробітні, але і не працюють офіційно. Тому це такий перший посил.

Я хочу презентувати дуже коротко презентацію, яку ми зробили. Данило, можна включити. Все. Дякую.

"Служба зайнятості сьогодні". Ми, умовно кажучи, соціальна служба з акцентом на підтримку переважно безробітних. Досить зарегульовані процеси при співпраці з роботодавцями та підборі підходящої роботи. І послуги, як ми говоримо, переважно надаються безробітним.

"Ми завтра", але це те, що ми вже робимо і сьогодні. Це служба адаптована до потреб бізнесу та людей для розвитку економіки. Ми закінчимо в цьому році сучасну цифрову організацію, шляхом оптимізації нашого сайту, і я про це скажу надалі.

Третій наш дуже великий блок, який ми будемо ось зараз робити ще краще, це аналіз ринку праці не просто регіонального рівня, а саме аналіз ринку праці районного рівня і по галузях економіки. Далі. Наші фронт-офіси. Ми також продовжимо в цьому році їх оптимізацію. У нас створені філії в кожному районному центрі згідно реформи децентралізації. І в тих районах, де, наприклад, невелика активність зараз ринку праці, ми створюємо віддалені робочі місця в ЦНАПах і в громадах.

Далі ми робимо акцент на підборі вмотивованих кандидатів для роботодавців. І ми хочемо створити найбільший банк вакансій та резюме. Хочу трішки сказати в цифрах, це результати роботи служби, починаючи за 24 лютого минулого року. 1,2 мільйона наших громадян отримали послуги. 365 тисяч людей було працевлаштовано. 48 тисяч людей зареєстрованих як безробітних проходили навчання. Було видано 8 тисяч ваучерів також на підвищення кваліфікації, отримання нових навичок. Видано більше 6 тисяч мікрогрантів. 60 тисяч направлень на суспільно корисні роботи і громадські роботи. Це наша "Армія відновлення". Отримали допомогу по частковому підприємництву майже 500 підприємств і 43 тисячі їх працівників. І 3 тисячі людей були працевлаштовані за субсидованими програмами зайнятості.

В чому ми бачимо виклик і на що ми будемо акцентувати свою увагу? Служба – це дієвий інститут для повернення українців із-за кордону шляхом навчання затребуваним навичкам, тобто під потреби економіки, яка буде відновлюватися. Підтримка підприємницьких ініціатив за допомогою надання грантів та мікрогрантів і сприяння роботодавцям у створенні нових робочих місць. Ми бачимо, що зростає і буде зростати попит в наступних сферах: у сфері будівництва, медицини, логістики та сільського господарства.

Це ми робимо завдяки нашому колективу, нашій команді. На сьогодні чисельна штатність нашого колективу складає 7 тисяч 868 людей. Ми плануємо нашу оптимізацію і в службі будуть працювати 6,5 тисяч працівників, переважно це кар'єрні радники, спеціалізовані кар'єрні радники.

І ще хочу сказати, що з цього року ми почали нову хвилю підвищення компетенцій наших працівників за допомогою і міжнародних партнерів, і власними силами. У нас є чудова програма з Ізраїльською коаліцією травми по навчанню наших працівників спілкуванню з ветеранами та їх родинами. Ми працюємо з USAID, з "Простором можливостей", з ПРООН.

Ми бачимо велику зміну служби саме в тому, що  (вибачте, мені треба трошки більше часу, бо основна тема), саме в підборі персоналу і в рекрутингу. Зараз ми починаємо, ми змінюємо підходи до підбору підходящої роботи  і шукаємо роботу для людей не тільки за вакансіями, які подані службою зайнятості, а за всіма вакансіями, які є в Україні: на сайтах роботи, просто про які заявляють роботодавці, але не надсилають їх ні пошуковим сайтам, ні нам. Ми знайшли можливість, як це також статистично організовувати.

Наша мета, щоб 80 відсотків співбесід, які проводить служба  зайнятості, і люди, які ідуть після нас до роботодавця, були там працевлаштовані. Ми плануємо вдвічі збільшити кількість роботодавців, які будуть співпрацювати зі службою зайнятості, на сьогодні з нами співпрацюють 100 тисяч роботодавців, ми плануємо 200 тисяч. Також ми зараз організовуємо новий такий виток роботи саме з системними підприємствами,  організовуємо його на рівні центрального апарату з розгалуженням на нашу системну роботу по нашому великому бізнесу.

На навчанні я не буду зупинятись, ми вже про це багато говорили. Це наша теж є основна стратегічна мета – це підвищення кваліфікації безробітних і надання їм нових навичок. Хочу просто привести такий приклад, що в цьому році майже 16 тисяч безробітних пройшли професійне навчання. Середній термін навчання чотири з половиною місяці. Відсоток після навчання працевлаштування: 88 відсотків  були працевлаштовані і закріпленість на робочому місці, те, що ми говорили, ті, що були працевлаштовані в минулому році, 70 відсотків людей на сьогодні є працевлаштовані.

Також видано майже 8 тисяч ваучерів за 123-а професіями та спеціальностями. Я можу сказати, що топ спеціальностей, по яким видані ваучери, це медсестринство, кухар, водії, трактористи, психологи і соціальний робітник.

Ми осучаснимо наш сайт, тому що на сьогодні він, умовно кажучи, це інформаційна дошка. В майбутньому, до кінця року в ньому з’являться осучаснені кабінети роботодавців і безробітних для того, щоб спростити всю подачу документів від роботодавців через особистий кабінет, а також реєстрацію безробітних і контакт "заметчити"  вакансії і направлення на працевлаштування через кабінет і через сайт. Не зупиняюсь на грантах,  Тетяна Василівна про це вже  сказала. 

Хочу сказати про роботу з людьми з інвалідністю, що ми робимо. На  сьогодні ми розробили з Міністерством економіки нову програму, яка зараз знаходиться на затвердженні уряду, це саме працевлаштування людей з інвалідністю не тільки з числа безробітних, а з відкритого ринку, які на сьогодні не є працевлаштовані. І компенсація роботодавцям за  таке працевлаштування, плюс компенсація за створення робочого місця для людини з інвалідністю також через Фонд по безробіттю і через подачу документів роботодавцем у службу зайнятості.

Ветерани – це наша також зараз дуже вагома категорія,  ми всі це чудово розуміємо. Хочу сказати, що за опитуванням ветеранів, яке було в лютому зроблено Міністерством ветеранів, серед наших військових 13 відсотків були фізичними особами-підприємцями на момент мобілізації і 60 відсотків наших військових хочуть після демобілізації займатись власною справою. Тому це дійсно дуже такий, знаєте, для нас такий вагомий пріоритет зараз нашої роботи. І вже видано, буквально ми тільки розпочали 20 грантів: 10 для ветеранів, 10 для їх дружин. Сьогодні знову засідає комісія, робота вся організована і ми вибудовуємо її таким чином, щоб ми індивідуально підійшли, допомогли кожному ветерану.

Міністерство економіки заключило меморандуми з USAID, CSI***,  Veteran Hub, IREX для того, що ці організації будуть нам допомагати, навчати і займатися ментерством ветеранів та другого з подружжя до моменту видачі гранту та після моменту видачі гранту.

Внутрішньо переміщені особи також велика категорія, з якою ми зараз працюємо. Можу сказати такий, на мій погляд,  цікавий нюанс, от в нас є програма, коли роботодавець бере внутрішньо переміщену особу на роботу, ми через фонд компенсуємо 2 місяці 6 тисяч 700 гривень, мінімальну заробітну плату. І ми проаналізували, що через 2 місяці 65 відсотків людей залишаються працювати в такого роботодавця. На наш погляд, це не самий найгірший показник, тобто більше половини людей все ж таки залишаються працювати у роботодавця – і вважаємо цю програму дієвою. Я закінчую презентацію. Всім, кому необхідно, її надішлемо.

Хочу трошки зупинитись, Галино Миколаївно, в кінці про адміністрування допомоги по безробіттю і взагалі про бюджет. Да, ми раніше, як ми всі знаємо, в нас 75 відсотків у бюджеті складали саме виплати допомоги по безробіттю. В цьому році, звичайно, дуже ця ситуація змінилась, враховуючи і військовий стан, і те, що скорочено виплати допомоги по безробіттю. Ми робимо зараз великий акцент в бюджеті саме на  активні програми зайнятості, які ми реалізуємо.

І стосовно адміністрування допомоги по безробіттю. Питання все в тому, що допомога по безробіттю розраховується і нараховується, виходячи від роботи з самим безробітним, тобто від швидкості його працевлаштування. Це основне. І тому можу сказати, що цей процес у нас також автоматизований і він не займає великого часу і великої кількості персоналу, який саме і займається нарахуванням допомоги по безробіттю. Тим більше, якщо буде прийнятий законопроект 6120 і буде повернута звітність роботодавців, ми зможемо централізувати нарахування допомоги взагалі на центральному рівні. І тоді цим буде займатися зовсім невелика кількість людей.

У мене коротко все. Готова відповісти на питання.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Це не коротко, звісно. І ви таким чином забрали час у інших. Ну в будь-якому випадку ми послухали, наскільки якісно сьогодні працює Державна служба зайнятості. Я, правда, не почула, чи виконана ця постанова пана Яценюка - про ліквідацію Державної служби зайнятості і перетворення її в центральний орган виконавчої влади. І ми почули, що на сьогоднішній день Державний центр зайнятості працює не тільки з категорією безробітних, але і сприяє зайнятості всіх українців, в тому числі категорій людей, які отримали втрату функціоналу, ветеранів і таке інше. І це точно не може на сьогоднішній день фінансуватися за рахунок єдиного соціального внеску.

Ми почуємо ще роботодавців, але мені здається, що частину єдиного соціального внеску, яку сплачують сьогодні роботодавці, навіть не за ринок втрати робочого місця, а на ті програми, які держава мусить взяти на свої бюджетні програми, це досить некрасива ситуація ще й тому, що система соціального страхування, вона, якщо її брати в цілому, Пенсійний фонд, соціальні виплати по нещасному випадку на виробництві, по лікарняному листі, вона сьогодні є незрозуміло  профіцитною чи дефіцитною. Ми зробили багато, щоб її збалансувати.

Водночас на сьогоднішній день держава досі не відокремила кошти, за рахунок яких вона мусить фінансувати активні програми. На погляд комітету, активні програми для тих, хто не втратив роботу, а хто був не застрахований або хто хоче змінити роботу, має фінансувати держава і  це мусять бути державні програми, які стимулюють активну зайнятість. Я думаю, що ми до цього питання ще повернемося.

І хочу ще зазначити нашим учасникам "круглого столу", що на сьогоднішній день ті люди, які стоять на обліку по  безробіттю, переважно жінки. І може насправді ми не маємо чіткої чесної статистики: чи дійсно ці люди безробітні, чи у нас більше безробітних? Тому що є частина  чоловіків, які уникають військкомату. Для того, щоб стати на облік у Державній службі зайнятості або у Фонді безробіття, для того потрібно надати довідку з військкомату, що  відповідно така людина звільнена від військової служби. І це дозволяє, це є такий елемент, щодо яких чоловік менше стають на облік. Тому тільки експертно можна обрахувати, яку кількість безробітних людей ми отримаємо на час повоєнної України.

Дякую, пані Юліє.

Цимбалюк Михайле Михайловичу, я вас прошу покритикувати, бо у нас поки що йшли тільки плюси, а тепер нам потрібна думка опозиції для того, щоб врахувати можливі недоліки.

Будь ласка, Михайле Михайловичу.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую.

Конструктивної опозиції.

ГОЛОВУЮЧА. 100 відсотків. І в дружній атмосфері.

ЦИМБАЛЮК М.М. Шановна Галино Миколаївно, шановні учасники "круглого столу", насамперед дякую за те, що ми сьогодні підходимо до такої важливої і принципової розмови – а як все-таки завершити реформування центру зайнятості, щоб насправді він став центральним органом виконавчої влади, який відповідає в цілому за сферу праці, в тому числі за трудову міграцію. Чи вдалося це? М'яко кажучи, на сьогоднішній день є серйозні спроби, але роботи ще непочатий край. І розпочав би з крайнього, про що говорила Галина Миколаївна, це про статистику.

На жаль, статистика не відображає реального стану справи. Коли ми кажемо, що по центру зайнятості у нас є позитивна тенденція щодо зменшення безробітних, то Національний банк України у квітневому інфляційному звіті каже цифру 2,9 мільйона безробітних.

Насправді змінивши закон, ми змінили підходи. Це про те, про що казала Галина Миколаївна, що сьогодні чоловіки не з великим задоволенням стають на облік центрів зайнятості, зменшилася кількість чи, вірніше, термін перебування в центрі зайнятості на обліку – це все спонукало те, що нібито у нас цифри зменшилися, а ситуація не покращується. І це не тільки вина центру зайнятості як служби чи Міністерства економіки, є об'єктивні чинники, до яких не була готова і держава в цілому, і суспільство.

Через те насамперед нам треба визначитися, а що буде робити держава щодо нарешті повернення наших людей працездатного віку з-за кордону?

Наступний виклик – це для роботодавців. Чи зможе вітчизняна економіка конкурувати з тими іноземними інвесторами, які, я впевнений, зайдуть в Україну після нашої перемоги. Ну, реально ми говорили про це і в комітеті з Галиною Миколаївною, що реальна середня зарплата зменшилася, на жаль. І це теж є виклик, про який ми маємо казати.

Наступне. Я дякую центру зайнятості за окремий блок стосовно працевлаштування ветеранів. Їх буде значно більше ніж 1 мільйон 100. І про це ми вже говоримо не один раз. Ми маємо пам'ятати і про те, яка у них сьогодні, дякуючи державі, заробітна плата, тобто грошове утримання. Чи захочуть, умовно кажучи, вони повернутися в сектор економіки, який запропонує їм середню зарплату 15 чи 20  тисяч гривень? Тобто ми маємо бути готові до цього виклику, ми маємо бути готові запропонувати їм реальну систему спільно з Міністерством освіти перепідготовки, підвищення кваліфікації. І треба насправді, я погоджуюсь, дати відповідь, чи ці центри навчальні, які є у службі, вони готові до цього виклику чи все-таки ми маємо виробити окрему програму з Міністерством освіти стосовно перекваліфікації цих наших ветеранів.

І окремий блок, і я за це дякую, це стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю, бо ми розуміємо і відчуваємо, наскільки це питання буде актуальне. Бо щоденно ми бачимо, що наші бійці отримують цей неприємний для них і для суспільства статус особи з інвалідністю. І я впевнений, що ми маємо на основі сьогоднішньої розмови розробити рекомендації і для роботодавців, і для Міністерства економіки, і я впевнений, що ми чекаємо пропозицій щодо удосконалення законодавства, бо це теж те, без чого не зможуть реалізовувати політику.

Я за те, щоб служба стала окремим державним органом центральної виконавчої влади, але треба продемонструвати і переконати і Верховну Раду  і суспільство своєю роботою і новими підходами, що це буде правильне рішення в цей непростий виклик для всіх.

Дякую. Я вірю в те, що ми сьогодні підготуємо конкретні пропозиції.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Михайло Михайловичу. Ви зачепили і виклик щодо заробітної плати, яка сьогодні в цивільному секторі в більше ніж в три з половиною рази менша ніж у військових, саме середня заробітна плата. Зачепили тематику міграційної стратегії, яка сьогодні не створена, але я знаю, що її готують.

У мене навіть є пропозиція. Ми спілкувалися перед "круглим столом" з паном Василем Воскобойником, він готує таку міграційну стратегію для себе. У мене є така пропозиція: на базі комітету опрацювати новий механізм, ну якщо хочете, елементу народовладдя. Ми завжди розглядаємо якісь стратегії, які зверху готуються. Є пропозиція розглянути ті стратегії, які готуються громадськістю, організаціями, в тому числі і бізнесом. Тому, якщо пан Воскобойник, який сказав, що він готовий там міграційну політику показати, ми, думаю, що будемо готові в комітеті розглянути її і разом з центральними органами виконавчої влади апгрейдити, але зробити це, обговорюючи ті ініціативи, які створюються зсередини від людей.

І ви зачепили тематику додаткової освіти. Ми всі знаємо, що за поданням нашого комітету прийнятий Закон про додаткову освіту. Хочу всім нагадати, що у нас створено уже майже 30, 29, здається,  пан Баланюк звітував, кваліфікаційних центрів по країні, в тому числі у Львові.  У мене прохання останній лист пана Баланюка з Національного агентства кваліфікації щодо створення таких центрів по Україні надати всім учасникам сьогоднішнього "круглого столу". Тому що в цих кваліфікаційних центрах готують ті кваліфікації, по яких можлива стопроцентно працевлаштуватися у роботодавців. Такі центри фінансують роботодавці і вони зацікавлені в тому, щоб начитували саме той матеріал, який потрібен на конкретному робочому місці.

Тому цю практику потрібно  розповсюджувати. Тим більше, що за таку практику в тому числі і євроспільнота, яка прийняла в тому році Директиву про додаткову освіту як нормативний документ. Ми закон свій прийняли в Україні раніше, чим ЄС прийняло свої директивні документи. Тому нам потрібно цю практику запроваджувати. Саме вона може бути заміною профтехосвіти, яка буде вимагати багато фінансування для її відтворення в Україні. Але от така додаткова кваліфікація дуже швидко людину кваліфікує на новому робочому місці.

Дякуємо, Михайло Михайловичу, конструктивно, як завжди.

Переходимо, Жолнович Оксана Іванівна – Міністерств соціальної політики, наша Міністерка соціальної політики. Я думаю, що вона як ніхто розуміє, що якщо людина активною програмою не скористалася, то це та людина, яка потрапляє до нашого соціального захисту. Будь ласка, Оксано Іванівно. Оксано Іванівно? Де наша пані міністерка? Гаразд, якщо її немає, у мене прохання. Є? Тобто її включили, вона десь, мабуть, відволіклась. Давайте тоді почекаємо. Прошу дати їй сигнал, що ми готові її включити.

А поки перейдемо до пана Папієва Михайла  Миколайовича, народного депутата,  секретаря Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України і автора законопроекту, відповідно до якого...

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Я прошу вимкнути мікрофони.

Так, будь ласка, Оксана Іванівна, і підготуватись тоді Михайлу Миколайовичу. Будь ласка.

ЖОЛНОВИЧ О.І. Галино Миколаївно, доброго дня!

Я дуже дякую за можливість долучитись, слухала презентацію. Але якщо дозволите мені трошки пізніше виступити, бо паралельно іде комітет гуманітарний, де розглядаються наші закони. І я от зараз маю там доповідати. Дозвольте мені спочатку вже там закінчити, а тоді до вас повернутись. 

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Гаразд, Оксано Іванівно. Ми вас чекаємо. Долучайтесь там,  потім сюди.

Пан Михайло в дорозі, хоча просив, щоб його долучили до нашого "круглого столу" як автора. Гаразд, чекаємо також і пана Михайла.

І слово передаю Колобродовій Олені Володимирівні, представнику Уповноваженого Верховної Ради України з соціальних та економічних прав. Будь ласка, пані Олено, 4 хвилини.

КОЛОБРОДОВА О.В. Доброго дня, шановна Галино Миколаївно, колеги!

Я щиро дякую за організацію цього "круглого столу" та за запрошення  взяти в ньому  участь. Мене тішить, що перш за все, аніж проводити таку важливу реформу, ми маємо можливість обговорити про доцільність надання статусу центрального органу виконавчої влади Державній служби зайнятості, і ми відверто сьогодні про це говоримо, в частині питання щодо доцільності надання Державній службі зайнятості статусу ЦОВ.

Я  хочу зазначити, що Уповноваженим Верховної Ради з прав людини здійснюється  моніторинг з додержання соціальних та економічних прав, зокрема права на працю, і приймається таке рішення: необхідно детально опрацювати питання, що стосуються отримання цією установою статусу ЦОВ, оскільки на сьогодні Державна служба зайнятості має статус централізованої системи державної установи, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки. Її працівники не є державними службовцями і відповідно до них застосовується норма законодавства про працю.

Отже, при процедурі надання службі зайнятості статусу центрального органу виконавчої влади з метою захисту прав працівників на працю буде застосований порядок вивільнення працівників, передбачений Кодексом законів про працю. Більшість працівників служби зайнятості отримають статус державного службовця, на них буде поширюватись Закон України "Про державну службу". Тобто в такому випадку майже всіх працівників служби зайнятості необхідно їх буде звільнити з займаних посад, призначити на посаду державного службовця новоствореного державного органу. Якщо рішення про надання служби зайнятості статусу ЦОВ буде прийнято  в умовах воєнного стану, то в такому випадку призначення на посаду державного службовця буде проведено без конкурсного відбору за спрощеною системою. І потрібно пропрацювати питання зарахування працівнику стажу державної служби при такій реорганізації.

Я хочу поінформувати колег і учасників заходу, що наразі в секретаріаті Уповноваженого триває провадження, що відрито Уповноваженим за його ініціативою, з метою дослідження питання додержання права на працю працівників Фонду соціального страхування при його реорганізації і шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

Так от, в рамках провадження також досліджувалося питання щодо зарахування стажу роботи працівникам фонду до стажу роботи на посадах державної служби. І нас поінформувало Національне агентство України з питань державної служби, що законодавством не передбачено механізму призначення або переведення на посаду державної служби працівників, у яких відсутній статус державного службовця в результаті утворення нового центрального органу виконавчої влади, шляхом реорганізації чи кількох центральних органів виконавчої влади.

Тобто в такому випадку працівники служби зайнятості, які виявляють бажання призначення на посади державних службовців, вони не будуть мати стаж державної служби та не будуть мати права на отримання надбавки за вислугу років, хоча фактично будуть виконувати ті самі функції, які виконували до реорганізації.

Тому з огляду на це з метою додержання прав цих працівників на належний рівень оплати праці, ми вважаємо за необхідне передбачити в Законі "Про державну службу" положення щодо зарахування стажу роботи в органі, якому шляхом реорганізації надається статус ЦОВ, до стажу державної служби.

Дякую за увагу. Це коротко про те, на чому я би хотіли зауважити в рамках сьогоднішнього "круглого столу". Всім безпечного дня і вдалої роботи.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.

Я так зрозуміла, що якщо ти працюєш в Державному центрі зайнятості і ти не держслужбовець, то цей стаж не буде зараховуватися до стажу державної служби. Правильно? Так це правильно.

КОЛОБРОДОВА О.В. Правильно. Це наразі законодавством не передбачено...

ГОЛОВУЮЧА. А навіщо прирівнювати цей стаж до державної служби, якщо люди державними службовцями де-факто не були?

КОЛОБРОДОВА О.В. Так, дійсно...

ГОЛОВУЮЧА. У випадку Фонду соціального страхування вони взагалі працювали в громадській організації, яка управлялася по-іншому, звітувала по-іншому, фінансова дисципліна була іншою, неконтрольованою з точки зору виконання постанов Кабінету Міністрів, порядків і таке інше. Тобто там.

КОЛОБРОДОВА О.В. Але всіх переведуть на державну службу і вони будуть державними службовцями, і не зможуть отримувати відповідної надбавки, хоча фактично будуть виконувати ті самі функції, які були до реорганізації. Тому тут…

ГОЛОВУЮЧА. Ну, насправді громадські організації розподіляли бюджет так, як вони хотіли. Кошторис тільки затверджував Кабінет Міністрів загальний. А те, що стосується заробітної плати, то вони призначали її собі так, як вони вважали за необхідне. А на держслужбі, я перепрошую, там є правила нарахування. І що тут поганого? Чого стаж державного службовця (Державної служби зайнятості - ред.) має зараховуватися потім як державного службовця? Ну я не думаю, що це правильно. Ну гаразд. Це окрема…

КОЛОБРОДОВА О.В. Пані Галино, ми просто отримували дуже багато звернень, коли от реформувався Фонд соціального страхування, якраз з цієї причини люди, чесно кажучи, більшість людей не була переведена до Пенсійного фонду саме з цих причин. Тому ми вказуємо на цю проблему, а відповідно ці люди, які будуть реформувати, вони або погодяться з нашою думкою або ні, або врахують її або ні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Порушення прав тут не відбулося, але є просто прохання. Гаразд. Дякую.

Чи є у нас на зв'язку Микиша Дмитро Сергійович, наш народний депутат? Чи є?

МИКИША Д.С.  Є. Я вас чудово чую.

ГОЛОВУЮЧА. Пане Дмитре, вітаю. Я запитую саме тому, що у нас попередній виступаючий десь теж на виїзних заходах. Дякую. Вітаю вас на засіданні "круглого столу" нашого комітету.

Дмитро Сергійович – народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань  організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Я дуже тішуся, що у нас народні депутати різних комітетів присутні на наших заходах. Будь ласка, пане Дмитре, 4 хвилини.

МИКИША Д.С.  Дуже складно оминути цю тему, бо вона надважлива, тим паче в ті часи, в яких опинилась зараз Україна. І ми ж розуміємо, що майбутнє України залежить від економіки, а економіка залежить від працюючого населення. І тому ця тема надважлива і ця структура тим паче.

Я хотів би почати, мабуть, перше, про освіту. Тут вона багато згадувалася. Я би хотів звернути увагу, що це питання не точкове – освіта, переосвіта, там перекваліфікація, а це загальне питання.

Галино Миколаївно, ви спочатку казали про те, що чи віддавати цю функцію на Міністерство освіти? Я би не віддавав. Поясню чому. Тут навіть питання стоїть не таким чином. Я поставив би це питання, що відповідна служба має настільки сильно і методично координувати дії в цьому напрямку саме з Міністерством освіти, щоб ми мали трохи кращу ситуацію на ринку праці.

Поясню, що саме. Дивіться, у нас зараз замовлення на бюджетні місця і  все інше робить Міністерство освіти. Я розумію, що, можливо, вони там коригують своє це замовлення і корелюють з Міністерством економіки, але давайте будемо  чесні: на ринку праці постійно виходить так, що у нас дуже багато фінансистів, дуже багато економістів і тому подібне, а насправді ринок потребує зовсім інших спеціалістів, зовсім  інших фахівців.

І в мене одразу запитання якраз до Міністерства освіти: а яким чином ви формуєте це все замовлення і для кого ви готуєте фактично тих всіх фахівців, які  зрештою виходять через 5-6 там років навчання? Для кого це, для якої країни? Бо країна на зараз, ну зараз взагалі окреме питання, а раніше вона потребувала зовсім інших фахівців! Ось. І це дуже величезне питання!

І отут постійно повинна бути координація. І більш того, я переконаний, що Міністерство освіти має якраз робити всі ці кроки, посилаючись і опираючись якраз на відповідну структуру, якою, на мою думку, має бути центр зайнятості. Як він буде називатися і в якому форматі – це зовсім інше питання.

Далі в мене такі точкові, можливо, скажемо так, на що я хочу звернути увагу. Дивіться, перше, якщо ми говоримо про громади. Я тут, до речі, побачив і почув, що 7 з половиною тисяч буде працівників. Громад в країні 1469. Тобто, якщо ми  кажемо, що ми будемо представлені тільки в районних центрах, можливо. Можливо так воно і буде. Але ми тоді повинні зробити, що доступ до самого центру зайнятості, до його консультацій і все інше в першу чергу повинен бути дистанційно. Бо ми розуміємо, що це більшість не реєстрацій і не потрапляння до списків і переліку центру зайнятості якраз від того, що більшість просто не хоче або фізично туди потрапити, або є перепони такі, як ви казали про оте, що чоловіки не хочуть ставати. Тобто цей перший контакт він має бути максимально простий і легкий, і для того, щоб потім вже потрапити в цю систему взаємодії і далі співпрацювати з відповідною людино.

І окремо хотів би звернути увагу, у мене тут написано, я собі робив помітки: "тестування людини, яка заходить до цієї системи". Про що тут саме? Наше завдання не просто кудись влаштувати людину, наше завдання якісно її влаштувати. Щоб відповідна людина, скажемо так, максимально її навичкам та вмінням потрапила  на відповідну роботу і принесла користь не тільки державі й роботодавцям, а ще від цього отримала задоволення і була щаслива на тій роботі, яка є. Тобто максимально ось ця історія "на вході", скажімо так, пройти, можливо, тестування, те, що там пропонується в школах "академічні здібності" і таке визначати. Ось щось на кшталт цього для того, щоб визначити максимально ці навички, які є у людини для того, щоб вона відповідала робочому і  перспективам на робочому місці.

Навіть із оцих моментів, які я озвучив, вже ми розуміємо, що ця структура, ця інституція  має бути розширена, можливо посилена. Так, я погоджуюсь з вами, що виплатну функцію треба передати, щоби… не займався цим. Але ось інше, нам його необхідно поширити, посилити, допомогти, щоб ця інституція дійсно стала тим органом допоміжним в першу чергу людині  для того, щоб вона отримувала краще місце роботи.

І я погоджуюсь з Михайлом Михайловичем про те, що Верховна Рада зробить це, допоможе, але треба показати цю готовність для того, щоб ця інституція дійсно розширилась і стала тією потужною, скажемо так, основою економіки майбутньої нашої країни, без якої Україну я собі, чесно кажучи, дуже важко уявляю.

У мене все. Ідей багато насправді. Я в індивідуальному режимі якраз  готовий ділитись. А от сьогодні на виступі в мене все. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. По-перше, прошу, щоб ви робили таке завітання до нашого комітету частіше.

Дивіться, у вашому виступі є рефлексія. І я зараз дам слово і Міністерству  економіки, тому що я знаю, що вони розробляють замовлення. Державне замовлення на освіту має робити Міністерство економіки на підставі того фортсайту, який вони опрацьовують. Зараз дам дві хвилини Міністерству економіки.

Підняло руку Міністерство освіти. Зараз теж дам дві хвилини Міністерству освіти, тому що в них, мабуть, ще є думка щодо кваліфікаційних центрів.

Скажу, що у людини  контакт з Державною службою зайнятості дуже простий, це Дія – перший. Тобто тут немає, і це ми зробили ще під час ковіду. Дуже швидко можна звернутись і на підставі прийнятого нами закону людина отримує зразу захист з першого дня безробіття. Раніше так не було, раніше така дельта була по термінах різна.

Але хочу зазначити, порядок фінансування кваліфікаційних центрів сьогодні – це інституційне фінансування за рахунок єдиного соціального внеску.  І роботодавці до нас звертаються щодо того, що ці кваліфікаційні центри, якщо це система освіти, то вона має фінансуватись за рахунок бюджетних програм, не за рахунок ЄСВ. Більше того, мабуть, що потрібно змінювати систему фінансування кваліфікаційних центрів з інституційної на закупівлю, на замовлення так само, як закуповують і замовляють сьогодні чи має замовлятись в процедурі замовлень освіта в інших місцях. Тому тут треба думати про те, яким чином ці кваліфікаційні центри переводити на фінансування, яке робило б їх ефективними.

І ви абсолютно правильно зачепили питання про 1469 громад і про представлення у регіонах. Я дам дві хвилини пані Юлії. Таким чином у нас дві хвилини Мінекономіки,  дві хвилини Міністерство освіти,  дві хвилини пані Юлія і потім наступні виступаючі. Поїхали.

БЕРЕЖНА Т.В. Дякую, Галино Миколаївно.

Пане Дмитре, дуже дякую вам за коментар стосовно державного замовлення.

І я також би хотіла підсвітити одну річ. Ми нещодавно прийняли постанову Кабінету Міністрів про державне замовлення  на наступний рік. І, щоб ви всі розуміли, 47 мільярдів гривень держава цього року виділила на  державне замовлення у 2023 році.  На жаль, система така, що державне замовлення формується знизу доверху, а не зверху донизу. Тобто фактично Міністерство економіки розуміє, що потреба на ринку праці, розуміючи ситуацію, мало би формувати державне замовлення, виходячи з інформації, яку дає центр зайнятості, Державна служба статистики, інші аналітичні установи. На жаль, ми не маємо інформації служби статистики цього року, тому в цьому є проблема. Зараз відбувається навпаки, університети фактично формують замовлення – кого вони можуть навчити, того, це і піднімається до Міністерства економіки.

Ми, пропрацювавши цю, на жаль, не цілком досконалу процедуру протягом цього року, зрозуміли, яким чином ми маємо внести зміни до державного замовлення, до постанови і до закону, щоб воно все працювало правильно, тому що Міністерство економіки як орган, який формує політику в питаннях праці, в питаннях державного замовлення, має спускати замовлення до університетів, а не навпаки. І цього року нам вдалося трохи точково підкоригувати: ми додали трохи ерготерапевтів (не трохи, можу сказати конкретні цифри), соціальних працівників, людей, які працюють в кібербезпеці, але це лише точкові зміни.

Тому я щиро сподіваюся на співпрацю з Міністерством освіти України для того, щоб ми все-таки налагодили держзамовлення так, як воно працювати і має. А  Державна служба зайнятості – це буде ключовий наш стейкхолдер для отримання інформації про те, які кадри нам потрібні. Я скажу, що ми зараз працюємо над аналітикою ринку праці разом з МОП. На жаль, від служби статистики, як я сказала такої інформації ми отримати не можемо, тому можу вас запевнити, що на наступний рік державне замовлення буде зроблене набагато більш відповідаюче на потреби сучасності.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяно.

Шаров Олег Ігорович – генеральний директор Директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України. Будь ласка, 2 хвилини.

ШАРОВ О.І. Дуже дякую.

По-перше, хотів би дуже подякувати взагалі за організацію і за тему цього "круглого столу" – це дійсно вкрай актуально, і ми чекали на цю тему.

Хотів би подякувати Державній службі зайнятості. Те, що там було прописано, що вона бере на себе при завантаженні аналітичну роботу, що стосується моніторингу ринку праці, потреб, необхідності підготовки фахівців, в тому числі на середню і довгострокову перспективу – це те, чого нашому ринку сьогодні критично не вистачає.

Ми повністю підтримуємо позицію Міністерства економіки про те, що формування державного замовлення має здійснюватися від потреб ринку праці і прогнозу його розвитку. Ми розуміємо, що те, що сьогодні це робиться від можливості закладів освіти, це за принципом, коли вже немає ніякої іншої інформації, то треба брати цю інформацію. І тут не треба ображатися на тих, хто цю інформацію готує. Хто яку інформацію готує, той з такої позиції вимушений виходити. Тому з задоволенням...

ГОЛОВУЮЧА. Пропали ви. Звук пропав.

ШАРОВ О.І. Перепрошую.

Що стосується питання про кваліфікаційні центри, це, мабуть, по-різному можна до цього підходити. Міністерство освіти й науки готове забезпечити роботу відповідно будь-яких закладів освіти, але, звичайно, ми не можемо бути замовниками того, що держава вимагає. Тобто, грубо кажучи, якщо є установка держави з боку Мінекономіки, що потрібно робити, кого потрібно навчити, Міністерство освіти й науки готове це зробити і виконати свою роботу і своє призначення в системі органів влади.

А що стосується певних диспропорцій, які сьогодні є, а сьогодні, мабуть, ключовою причиною цих диспропорцій, я думаю, тут ми повинні до цього дуже глибоко підійти, є природнє абсолютно в сьогоднішніх умовах війни збільшення тих громадян, які відповідно до законів України мають різноманітні пільги. Я не знаю, як у них ці пільги можна забрати чи монетизувати, це питання складне, політичне і дуже дратівливе питання.

Але якщо людина, яка має право на пільги, визначені законом, хоче отримувати спеціальність менеджера, юриста і так далі, то боюсь, що Міністерство освіти і науки може тільки сказати: "Ти довчився, але якщо ти не виконав певні кваліфікаційні вимоги, ми тобі диплома не дамо". Але не дати цій людині вчитися з урахуванням тих пільг, які дала йому держава, на мій погляд, це точно не рівень Міністерства освіти і науки.

Тому хотів би дуже подякувати і висловити сподівання, що спільними зусиллями вдасться розробити новий закон на заміну Закону про державне замовлення 2012 року і це нам дозволить дійсно зробити гарний і позитивний крок в цьому напряму.

Дуже дякую і перепрошую, панове. 

ГОЛОВУЮЧА. Як завжди, Верховна Рада чекає якнайшвидше, бо попередній текст Закону про державне замовлення лежить (де там?) у підвалі (так?), у підвалинах Верховної Ради, але він не задовольняє нікого. Тому готуйте.

Я ще раз дам дві хвилин Олександру Шубіну, бо він у нас не записався у виступаючих. Бачу, що підняв руку як рефлексія, в тому числі і на виступ пана Дмитра. І далі перейдемо далі.

Олександре.

ШУБІН О. Дякую. Дякую, шановна Галино Миколаївно, по-перше, за організацію сьогоднішньої зустрічі. Я хотів би дійсно відрефлексувати на попередні виступи. Свого часу я повну каденцію пробув у Фонді загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття як координатор зі сторони застрахованих осіб. І, безумовно, ми системно і послідовно піднімали питання про те, що страхові кошти – це перш за все кошти застрахованих осіб. І говорили про те, що нам необхідно дійсно забезпечити належну державну політику з питань зайнятості, реалізацію державної політики, тому що міністерство цю політику формує. А на сьогоднішній момент у нас фактично відсутній державний орган, який цю політику реалізує. Тому що служба зайнятості в сьогоднішньому вигляді це, безумовно,  перш за все сервісна служба.

Я хотів би висловити наші компліменти сьогоднішньому складу і міністерства  і служби зайнятості за те, як в умовах воєнного часу їм вдається дійсно робити дуже і надзвичайно багато для того, щоб працевлаштовувати людей, надавати допомогу. І сьогоднішній період – це такий особливий період. Але для країни, яка відбудовуватиметься, нам видається, що наявність державного органу, який на рівні держави відповідатиме за політику зайнятості, моніторинг ринку праці, аналіз ринку праці, це надзвичайно важливо. І нам видається, що якраз саме державні фінанси мають спрямовуватись здебільше на активну політику підтримки роботодавців, а страхові кошти все ж таки перш за все мають спрямовуватись на завдання підтримки застрахованих осіб.

І ще хотілося б сказати. На жаль, ми сьогодні знаємо дуже мало про ринок праці і це не лише внаслідок війни, але і в довоєнний період скорочували статистичні обстеження. Ми як профспілки спробуємо робити власний аналіз, але ми покриваємо, на жаль, не 100 відсотків працівників і не 100 відсотків підприємств входять в організацію роботодавців. А після війни нам потрібна потужна, і сформована потужно і реалізована потужно державна політика у сфері зайнятості, підготовки кадрів і кваліфікацій.

І тому, можливо, і не на часі зараз реформа служби, але в перспективі видається, що необхідно посилення як сервісної складової, так і, безумовно,  державної складової, складової, яка…

ГОЛОВУЮЧА. Пане Олександре, не відкладайте нам реформи на потім. Всі відкладені реформи на потім ніколи не провадяться, у нас таке правило.

Ні, вже все. Ми переходимо до Колеснікової Олени Валеріївни – голови галузевої Ради Федерації металургів України і голови комітету із сталого розвитку Федерації роботодавців України, і це та жінка, яка допомагала комітету  створити саме всю систему додаткової кваліфікації в Україні разом з паном Баланюком.

Будь ласка, пані Олено.

КОЛЕСНІКОВА О.В. Всім доброго дня!

Вже сьогодні дякували багато разів, а я скажу про інше, треба частіше збиратися і обговорювати такі питання в такому широкому колі.

Це почну одразу з пропозицій, і почну з двох парадоксів. Перший парадокс, який би я хотіла сказати як представник саме бізнесу роботодавця, ми до війни і під час війни постійно скаржимося на одне: нам не вистачає кадрів! Розумієте? І коли ми говоримо як бізнес, що нам не вистачає, то дуже дивним виглядає, коли ми кажемо про рівень безробіття. Тому мені здається, тут проблема набагато глибша, ніж ми зараз сьогодні говоримо.

Я сьогодні зранку, коли їхала на роботу, побачила одну статистику Центру Разумкова, як ніби знав, що у нас буде "круглий стіл", вони зробили дослідження. І в дослідженні там  більше 2 тисяч людей було обстежено. Висновок який? 70 відсотків безробітних, які сьогодні зареєстровані, були безробітними до війни, до вторгнення 24 лютого. І мені здається, оце найголовніша ключова наша проблема. Тобто ми ніколи не досліджуємо питання саме, чому вони безробітні? Тобто в чому полягає причина?

Ми з вами будуємо постійно гіпотези про те, що це не така зарплата, не такі робочі місця, ще щось там і так далі. Але насправді у нас немає відповіді на питання "чому?". Якщо ми як роботодавці даємо робочі місця і, до речі, навіть не з середньою зарплатою, а з достатньо вдвічі більшою зарплатою, ми не можемо знайти собі кадри сьогодні. Тобто люди скаржаться, що немає роботи, а ми кажемо, що у нас немає людей. Тому оце перший парадокс. Так?

Другий парадокс, про який би я сказала, те, щось говорили, знаєте, у нас дуже багато про гендер проектів,  прямо дуже багато! Постійно якісь проекти про гендер. Але сьогодні ми сказали, проблема є. Мобілізація – чоловіків забирають і багато жінок іде, але звичайно, що пропорція чоловіків і жінок не така в нас велика в армії. Ну тобто ми розуміємо. І наш потенціал – це жінки.

Але в жодному проекті по гендеру я не зустрічала, яким чином  перепрофілювати жінок саме не з точки зору захисту їх прав як жінок на робочому місці і так далі, а з точки зору того, що жінки можуть сьогодні займати посади і мати професії, на які раніше вони взагалі не дивилися, а обмежень про це в жодному законодавстві вже зараз, на сьогодні, ми не маємо. Дійсно, там декілька років були,  а зараз не маємо.

Тому, як на мене, дуже важлива функція центру зайнятості, я зараз трошки більше, не про формування політики, а про сервісну їх функцію, так, профорієнтаційна. Тобто нам треба настільки глибоко пропрацювати з людьми, для того щоб змінити, змістити оці стереотипи взагалі відношення до професії.

Єдине, пане Дмитре, я до вас ще раз звернуся, ви все говорили правильно з точки зору там державного замовлення, і пан Ігор сказав, але так як ви, наскільки я побачила,  представник ще місцевого самоврядування, так, відстоюєте їх права, то я звертаю вашу увагу: у нас є професійно-технічна освіта. І про відбудову коли ми кажемо, це якраз  професійно-технічна освіта. А тут формують в нас регіональне замовлення саме місцеві органи.  І отут найбільшу увагу треба звернути їх так само на економічні потреби створення тих самих якраз кваліфікованих працівників, які будуть реально відбудовувати країну.

Тому що менеджери, я з вами повністю погоджуюся, це круто, звичайно, питань немає, але ручками треба комусь працювати. І отут з регіонами у нас теж є своєрідна "битва", особливо з деякими регіонами, які не хочуть давати регіональне замовлення на підготовку кваліфікованих робітників, яких дійсно, це в презентація у Юлії єдине, що випало, я маю на увазі Юлію Жовтяк, випав один сектор – енергетика. Там енергетики є в будівництві, але енергетики в будівництві і  енергетики – це трошки різне. А у нас ми точно розуміємо, що енергетика у нас зараз – дуже великий виклик і там дуже багато потрібно у нас спеціалістів як і з вищою освітою інженерно-технічною, так і спеціалістів на робочому рівні, які після кожного, вибачте, "прильоту" йдуть, це не вища освіта, це кваліфіковані робітники, які реально лагодять всю систему. Тому в цьому випадку я би звернула на це увагу.

Якщо говорити про кваліфікаційні центри, я єдине що скажу, у нас просто трошки плутанина в термінах відбулася. Кваліфікаційні центри – це ті, що не вчать, вони оцінюють, вони лише оцінюють, вони навчанням не займаються. А от навчальні центри, які є при центрі зайнятості, вони займаються навчанням, тобто процесом навчання. А ми говоримо про тренд дійсно "Навчання протягом життя" і бачимо, що зараз тенденція до формальної освіти, вона реально змінюється дуже сильно, так?

І у нас на перше місце виходить неформальна освіта, коли люди дуже швидко чомусь навчаються через ютуб, на робочому місці, де завгодно, але формально той самий центр зайнятості направити на роботу з його неформальними знаннями, не маючи якогось формального документу, вибачте за тавтологію, не має права. І тому якраз тут виручають нас кваліфікаційні центри, за які ми боролись так сильно, і дякую вам всім, що ви підтримали цей законопроект, вони дозволяють це зробити.

І так само ми боролися, чому ми, чесно, дуже радіємо, прийняттю цього закону, внесення в Трудовий кодекс часткових оцих кваліфікацій, про які ви сьогодні згадували, це взагалі наш прорив дуже суттєвий як для людини, яка йде на роботу, так і для роботодавця,  і так само для ветеранів, для осіб з інвалідністю і так далі. Тому що якщо вони не можуть мати повну кваліфікацію, а якісь функції можуть виконувати, то чому їм не дати таку можливість, не навчити і дати можливість працювати, якщо роботодавець готовий з цим брати? А ми як роботодавці, як ми були головними лобістами, то ми звичайно готові брати, інакше б ми не лобіювали ці зміни. Тому в цьому випадку у нас є дуже багато з вами викликів.

Стосовно центру зайнятості, я хочу подякувати дівчаткам, які готували презентацію, пані Тетяні і пані Юлії, за що. Ми з ними останній час багато провели часу, розмовляючи про те, що дійсно центр зайнятості змінив акцент на безробітного і трошки загубив роботодавця. І зараз ми активно співпрацюємо на те, щоб якраз повернутись, так скажемо, трошки обличчям до бізнесу, а саме роботодавців, які і кажуть, які люди їм потрібні.

І зараз ми відпрацьовуємо кейси, коли я приводжу роботодавців прямо в центр зайнятості великий і вони кажуть: "Мені треба 5 тисяч осіб". Це один тільки роботодавець. П'ять тисяч робочих місць, які ми готові забезпечити. І так само проговорюємо, що це можуть бути жінки, що треба зробити для того, щоб це були жінки. Ну тобто багато-багато викликів.

Тому що я хочу сказати? Якщо говорити про конкретику зараз, я не можу судити, у мене немає такої компетенції, чи це повинен бути, там, центральний орган виконавчої влади чи сервісна функція. Єдине, про що я хочу попросити як бізнес, сервісна функція для нас, для роботи, дуже важлива, щоб за формуванням  політики ми не втратили сервісну функцію, яку треба виконувати обов’язково. Це перше.

І друге, я не до кінця там десь розумію, тому що в нас є багато функціоналу зараз в Міністерстві економіки з цього приводу – з формування політики. І тут, дійсно, треба попрацювати взагалі над цілями і проблемами, які ми хочемо вирішити. Розумієте? Ми часто дуже вирішуємо проблему, якої немає, а ті проблеми, які є, ми забуваємо вирішити чи в нас не вистачає часу.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пані Олено. Але ми мусимо чітко розуміти, що якщо роботодавцям потрібна сервісна служба, то вона має фінансуватись за рахунок і далі питання, але не за рахунок єдиного соціального  внеску.

КОЛЕСНІКОВА О.В. Отут ми погоджуємось.

ГОЛОВУЮЧА.  100 відсотків.

Гаразд. Дякую за акцент на ґендері і ще раз нагадування про той парадокс, який ми знаємо, і  про те, що неформальна освіта має бути формально посвідчена. Якщо така неформальна освіта не посвідчена, то в цьому випадку людина теж не завжди, але в більшості випадків вона не має можливості рухатись по ринку праці.

Арсенюк Олег Олексійович, будь ласка, наш голова підкомітету нашого комітету з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

АРСЕНЮК О.О. Дякую, Галино Миколаївно, шановні присутні, ще раз дякую за такий "круглий  стіл", адже питання дуже актуальне на сьогоднішній день після 24 лютого 2022 року. На жаль, останні 10-20 років центр зайнятості виконував обов'язки як касира, який виплачує кошти, але нічого не робить. Але після цих подій, за ці два роки насправді дуже багато чого змінилось.

І ми з пані Юлією неодноразово спілкувались з приводу внутрішньо переміщених осіб. Дійсно, сьогодні  є проблема, те, що чоловіки не ідуть в центр зайнятості, тому що бояться, що їх заберуть, жінки так само ідуть, ну частково так само сьогодні  стають на облік,  отримують кошти, потім з обліку вже закінчуються кошти і вони незрозуміло де працюють. На жаль, багато жінок не можуть іти і працювати, тому що в них дома діти, ну маленькі діти і немає на кого залишити і вони не працюють.

Зараз ми маємо військову ситуацію, коли будуть повертатись наші військові, їм потрібно також  з самого початку робити реабілітацію, це фізична, первинна допомога, вторинна допомога, потім реабілітація інша. І я як це бачу? Тобто ми повинні зробити так, щоб до складу комплексної реабілітації повинно ще бути "на виході" працевлаштування нашого військового, не тільки військового, а й, можливо, там з сім’ї…

Тому потрібно до цього іти, потрібно, так як вже зауважували, потрібно, сьогодні в нас іде цифровізація, діджиталізація, є сьогодні Дія, сьогодні там сказали про скорочення персоналу. Це  з одного боку і добре, з другого боку і, сподіваюся, що ви їм потім знайдете роботу через центр зайнятості, щоб люди не ображалися.

З приводу того, що перекваліфікація, перенавчання професійно?технічна, професійна, технічна – все повинно працювати, потрібно передивитися всі вакансії, на які ми сьогодні навчаємо, потрібно (правильно все сказали) сьогодні держзамовлення перевірити те ж саме. Тобто перед тим, як подавати заявку на те чи інше замовлення, його треба перевірити: потрібно воно чи непотрібно. Те, що цим потрібно займатися, цієї повністю сферою працевлаштування повинен займатися тільки один орган – це однозначно, тому що шматок роботи дуже великий попереду.

Дякую вам за роботу. Готові доєднатися. Кажіть, підтримаємо. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олеже.

Я дивлюсь, до нас приєдналася Марія Мезенцева, але вона у нас проходить під неймом "Zoom User", тому її не відразу помітили. Це наша народна депутатка, представник ОПР.

Маріє, представниця харківської…

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Дуже дякую, пані голово. Дуже дякую, шановні колеги.

Я не займу багато вашого часу, тому що якраз приїхала делегація євродепутатів до міста Харкова. Вітаю вас з міста-героя Харкова, із міста, яке  отримало першим містом в Україні всі нагороди Ради Європи.

Ми звісно намагаємося зберегти всі соціальні гарантії, незалежно від збройної агресії Росії проти України. Я хочу вас поінформувати: дуже потужно почав працювати центр зайнятості обласний в нашій рідній області з новим очільництвом. Ми побачили реальну цифру тих грантів, які отримують і військовослужбовці, їх сім'ї, і новостворені бізнеси. Ми бачимо цифру 62 відсотки саме тих людей, які, наприклад, із сил оборони жінки і чоловіки, які заявки подають саме на нові бізнеси з новими ідеями.

Якщо ми беремо європейську практику, у нас реалізованих проектів і наданих грантів – приблизно 23 відсотки, в тій самій Литві, Естонії, тощо – це лише 10 відсотків. Тобто креативність реалістичність і фінансова грамотність самих заявок у нас вища.

Друзі, кількість тих ваучерів (я впевнена, ви знаєте про цю програму), які перепрофілюють різні професії, грубо кажучи, отримання нової професії за короткий термін і допомога саме в працевлаштуванні в співпраці з самою заявкою і з роботодавцями виходить також на новий рівень.

Я людина, яка представляє в тому числі і округ, друзі, не вважаю доцільною ідею передання фінансування таких прекрасних програм, які я назвала, як мінімум, дві, це гранти і ваучери, на рейки державного бюджету. Як депутати народні ми прекрасно знаємо, особливо мажоритарники, які працювали з соцекономічним фондом, як важко захищати свої проекти і домагатися результатів у кінці, а точніше  фінансування самих заявок.

Мені здається доцільним під час того, як ми ідемо ще до перемоги, поставити питання передачі таких програм і їх фінансування в державний бюджет на паузу. І підтримати очільницю, Юлію Сергіївну, в цих намаганнях і також дослухатись до думки віцепрем'єр-міністерки пані Свириденко, яка доклала неабияких зусиль разом із Юлією Сергіївною, щоб так званий мінібанк (на кшталт мінібанку) запрацював в рамках Державної служби зайнятості.

Дуже хочеться також привітати і Одещину, яка активно розвиває свою ланку, інші регіони. Ну але конкретні цифри, я думаю, що колеги можуть доповісти. Тобто, незважаючи на те, що у нас половина бюджету, а ви знаєте, що ми коштуємо самі собі приблизно 7 мільярдів доларів у місяць,  приходить з "макрофіну". Ці кошти від наших партнерів, вони є, вони є для фінансування, вони видаються вже в рамках грантів і ваучерів. Я на цьому закінчую, пані голово. І ми не можемо зараз просто поламати те, що настільки важко випрацьовувалося. Ми не бачимо, наприклад, певної терміновості переводити це в ЦОВ і переводити це в формат ЦОВ, і потім працювати напряму з держбюджету. Мені здається, що ми просто  поховаємо цю прекрасну ініціативу. Просимо цього не робити.

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, пані Маріє. Але ми маємо розуміти, що сьогодні це кошти соціального страхування, які йдуть не на захист паліативних хворих, не на пенсіонерів, на які, власне, вони відповідно до  Конституції мають бути направлені. І якщо ми хочемо фінансувати за рахунок ЄСВ в тому числі і кваліфікаційні центри, і Державну службу зайнятості, то тоді  ЄСВ потрібно підвищувати. Все. Тут все зрозуміло.

Тому що сьогодні ми відбираємо це у тих, у кого стався страховий випадок. Сьогодні, на жаль, ситуація саме така.

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Ну, але безробіття – це не страховий випадок. Все, закінчую. Дякую за надане слово.

ГОЛОВУЮЧА. Так, це страховий випадок і відповідно до законодавства України виплати мають іти  на забезпечення втрати людиною, втрати людиною заробітку. І в тому числі, якщо ми ці кошти відбираємо і пускаємо на активні програми зайнятості, які мають фінансуватися за рахунок державного бюджету, це означає, що ми людям цю виплату зменшуємо. Ми відбираємо у них, ми відбираємо у коштах соціального страхування. І на сьогоднішній день відбувається саме так.

Тому боротися за те, щоб кошти соціального страхування йшли на активні програми, які мусять іти з державного бюджету, це відбирати в тих, хто претендує на ці кошти, коли стався страховий випадок: нещасний випадок на виробництві, лікарняні листи в тому числі, безробіття, розміри виплат і з якого числа чи з якої дати ми виплачуємо, і у пенсіонерів. Все. Ми забираємо…

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Ну але, останнє, коли ми даємо роботу людям, які її не мають або шукають нову роботу, вони стають платниками ЄСВ. І ЄСВ збільшується. І ми розподіляємо, а не відбираємо.

ГОЛОВУЮЧА. Саме тому потрібні бюджетні програми і бюджет мусить розуміти, що якщо він 2 мільярда вкладе в активні програми зайнятості, то він отримає 10 рівно через пів року чи через рік. Саме про це ми і говорили і з пані Юлією, і з пані Тетяною, що саме тому такі бюджетні програми мусять бути, і саме тому, що вони сьогодні грантуються і таке інше. Але відбирати це у людей, в яких стався страховий випадок, ну, це Яценюк, це, там, Порошенко, це попередні всі влади, які це робили, в тому числі і Гройсмана, і Реви, який поклав на страховий випадок у Фонді соціального страхування війну, страйки, надзвичайні ситуації і таке інше. Тобто, власне, на ЄСВ саме ці політики покладали виплати такі, які мусять робитися з державного бюджету. Таким чином, економлячи державний бюджет, політики намагалися і зазіхнули на кошти людей, які мусять іти застрахованим особам.

Більше того, і ми частково зазіхнули, коли сказали, що часткове безробіття йде підприємцям. Ми це зробили з відкритими очима, тому що розуміли, що потрібно перетворення самої Державної служби зайнятості, а потрібно було дуже швидко реагувати під часу COVID-19. А ця реформа дуже довга. І ми дозволили виплачувати не людям, а виплачувати підприємцям і бізнесу. Таким чином це теж ситуація, яку теж потрібно виправляти.

Гроші соціального страхування мусять виплачуватися людині, застрахованій особі – тій, яка сплачує страховий внесок. І це принцип Конституції, 46-ї статті. І те, що там був безлад, ну, я не знаю, чи маємо ми його продовжувати?

В Європі такого безладу нема і кошти соціального страхування відокремлені від державного бюджету дуже щільно. І є в Бюджетному кодексі кожної країни, тому що бюджет складається на відповідний рік по публічних коштах, а не по державному бюджету. І в публічних коштах кожен народний депутат бачить витрати по соціальному страхуванню, і ці кошти відмежовані,  і в Бюджетному кодексі кожної європейської країни є глава, яким чином кошти державного бюджету корелюються на кошти соцстраху, що відбувається, коли коштів соцстраху не вистачає. І  кожна країна  робить актуальні обрахунки, які в нас не робляться з початку існування нашої моделі як такої. І розмір ЄСВ обраховується на кожен рік. І це європейська модель, social contribution, розміри соціальної контрибуції  обраховуються в залежності від ризиків, які  є. Але те, що кошти мусять іти людям, а не на фінансування центру, активних програм, це 100 відсотків так.

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Так вони напряму ідуть людям, пані Галино.

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Пані Маріє, це кошти відокремлені, це не кошти державного бюджету. Ну тобто не може народний депутат зазіхати на конституційну норму, хоча зазіхались. І те, що зроблено сьогодні фінансування за рахунок ЄСВ, це власне сьогодні за рахунок внесків, які раніше сплачувала людина (а у всій Європі і частина людей  продовжує сплачувати) і роботодавець, але вони сплачують цільово на соціальні страхування. А на програми підтримки, які конче потрібні, вони конче потрібні, потрібно виділяти бюджетні кошти – і уряд має це розуміти саме тому, що це приносить потім дохід в бюджет. А не робити безлад в цих грошах. Ну це просто неправильно. Дякую.

Дар’я Віталіївна Сидоренко,  виконавча директорка Громадської спілки "Ліга сильних", яка представляє сьогодні людей, які втратили функціонал.  І я дуже вдячна "Ліги сильних" за підтримку в опрацюванні нашого законопроекту 5344.

Будь ласка,  пані Дар’є.

СИДОРЕНКО Д.В. Дякую за слово.

В першу чергу хотіла би зазначити про те, що ситуація з працевлаштуванням людей з інвалідністю, вона кричущо негативна в Україні,  оскільки працевлаштовані лише до 17 відсотків людей, які могли би працювати. Тому якщо ми говоримо, ну, і в цілому, коли ми оцінюємо ситуацію на теперішній момент і на майбутнє і говоримо  про те, що багато людей виїхало, дуже багато юридичних осіб,  підприємств, роботодавців шукають роботу, то якраз люди з інвалідністю це та можливість, яким чином можуть залучити людей до роботи.

Також хотіла би сказати, що коли ми працевлаштовуємо людей з інвалідністю, в економіках, які розвиваються, це впливає на ВВП і його збільшення  в  3-5 відсотків, що також для нас це дуже важливим.

В цілому система працевлаштування багатокомпонентна і зараз, на сьогоднішньому засіданні, ми говоримо про центри зайнятості, вони є обов'язковою складовою компоненту. Але ми маємо і бачити в цілому систему, до чого ми ідемо, для  того  щоб її змінити.

Одним з перших кроків це якраз прийняття законопроекту 5344-д. На початку січня "Ліга сильних", організація, яку я представляю, заснувала неформальну робочу групу, до якої увійшли  різні неприбуткові організації, які представляють різні види інвалідності, і ми напрацювали той пул змін, зокрема які ідуть в цей законопроект. На сьогоднішній момент я дякую за цю роботу, 26 правок були повністю прийняті і 6 – частково. 

Цей законопроект крім позитивних змін, які вже були озвучені, дозволяє часткову компенсацію оплати праці працівника з інвалідністю - до пів року, людину з інвалідністю, яка зареєструвалась фізичною особою-підприємцем або яка проводить незалежну професійну діяльність, отримувати пільги на облаштування робочих місць. Вони потенційно можуть отримати і фінансову допомогу на створення та діяльність з підприємництва. І як останній такий позитивний момент – це запровадження соціальних послуг персонального асистента, які можуть фінансуватися з державного і місцевого бюджету. Ці всі норми надзвичайно важливі, тому що ми знаємо, що зараз іде війна, дуже багато як цивільних, так і військових отримують травми і їм потрібна буде допомога, щоб повернутися до роботи.

В цьому законопроекті є також позитивні моменти для бізнесу. Наприклад, прибрали надмірне навантаження на повернення коштів з бізнесу у разі їх нецільового використання. І позитивні моменти для органів місцевого самоврядування, оскільки в законопроекті передбачена можливість дискреції  і вони мають право самі вирішувати, куди спрямовувати кошти в сфері працевлаштування людей з інвалідністю, коли вони приймають місцеві програми.

Водночас під  час роботи над законопроектом були пропущені два важливих моменти, до яких все-таки варто повернутися і їх ще раз переглянути. Це те, що на підприємстві захищене працевлаштування, люди з інвалідністю повинні мати оплату праці, яка не менша встановлена для такої ж самої посади, але для людей, які не мають інвалідності. І другий момент. В контексті вільного ринку праці закріпити право людей з інвалідністю не повідомляти роботодавцю про свою інвалідність.

Як останній такий "поінт", про що би я хотіла зазначити, це про те, що цей законопроект, знову ж таки, це перший крок у великій системі зміни працевлаштування. І ця система полягає в тому, що ми маємо крім загального бачення, куди ми йдемо, закріпленого, крім того, що ми приймаємо цей законопроект, також говорити про інформаційні компанії і розвінчування міфів як у самих людей з інвалідністю, так і роботодавців щодо працевлаштування людей з інвалідністю.

І на останок. Цей законопроект, він є першим кроком, першою сходинкою у великі пакети зміни і ми  сподіваємося, що громадськість буде і в подальшому залучена, оскільки потребують ці зміни до Податкового кодексу  України, тому що ми змінюємо систему пільг, кому вони будуть спрямовані. Тобто, якщо раніше вони були  спрямовані на підприємства, які зареєстровані громадськими організаціями людей з інвалідністю, то такі спеціальні умовні підприємства  може тепер засновувати будь-яка  юридична і фізична особа.

Також дуже важливо, щоб під час реформування медико-соціальних комісій було не втрачена, а, вірніше, покращена навіть ситуація, що медико-соціальні комісії не впливають на визначення, куди людина з інвалідністю може працевлаштуватися або не може бути працевлаштована. І про те, що у законопроекті певні норми мають відсильний характер і потребують додаткової постанови, порядки, які повинні бути прийнятими. І тут дуже важливо бути залученими, оскільки саме ці постанови і порядки будуть визначати ключові моменти, наприклад, компенсацію за облаштування робочого місця.

Як висновок. Ситуація з працевлаштуванням людей з інвалідністю доволі плачевна в Україні. Кількість людей з інвалідністю збільшується і критично збільшується. Тому нам потрібно вже зараз розробляти і запроваджувати ту систему працевлаштування, яка би сприяла збільшеній кількості працевлаштованих людей з інвалідністю, збільшувала можливість людям з інвалідністю мати можливість вибирати, куди вони хочуть бути працевлаштовані або йти працевлаштуватися, або зареєструватися фізичною особою-підприємцем і також мати низку пільг. І про те, що у будь-які зміни повинні бути включені  громадські організації людей з інвалідністю.

Дякую за слово.

Веде засідання перший заступник голови Комітету

ЦИМБАЛЮК М.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Я думаю, що колеги врахують, робоча група по згаданому вами законопроекту ще працює, і ми обов'язково врахуємо і вашу пропозицію і на засіданні комітету це питання додатково розглянемо.

Шановні колеги, ми продовжуємо нашу роботу. Те, що ми виходимо з регламенту, це говорить про актуальність згаданої і обговорюваної сьогодні теми.

У мене питання до колеги, чи появилася вже на зв'язку Міністр соціальної політики пані Оксана Жолнович? Вона може долучитись?

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Вона з нами, але, на жаль, не відповідає.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Жаль. Тоді до слова запрошується Воскобойник Василь Володимирович – президент Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування. Раді вас вітати, пане Василю. Дякуємо вам за державницьку позицію. Будь ласка, вам слово.

ВОСКОБОЙНИК В.В. Доброго дня всім!

Михайло Михайловичу, дякую вам за те, що надали мені слово, і окрема подяка за те, що ви, в тому числі, підтримали наш законопроект 2365 – законопроект про захист трудових мігрантів та боротьбу із шахрайством у боротьбі із шахраями, які займаються нелегальним працевлаштуванням людей за кордон.

Давайте так, щоб взагалі була зрозуміла ситуація, у нас вже пані Тетяна Бережна говорила деякі цифри, але я хотів би трішки погіршити, як то кажуть, кольори. В 1992 році в Україні мешкало 52 мільйони осіб, на початку 2022 року нас було 37 мільйонів, на початку 2023 року, за різними оцінками, від 29 до 32 мільйонів людей. За кордоном знаходиться, в Європі та в цивілізованих країнах знаходиться від 3,8 до 4,7 мільйона вимушених українських мігрантів, в Росії приблизно півтора мільйона людей. Жінки – це 83 відсотки, дорослих, які виїхали за кордон, дітей – від 2-х до 2,5 мільйона. За деякими оцінками, до 2,7 мільйона вимушених мігрантів не збираються повертатися до України.

Якщо врахувати негативний досвід колишньої Югославії, коли після закінчення військових дій повернулися до себе на Батьківщину лише 30 відсотків із тих, хто раніше мешкали в колишній Югославії, то картина загалом стає, м'яко кажучи, не дуже привабливою. Якщо подивитися, що, на жаль, стрімкого економічного зростання після закінчення військових дій в Україні не буде, це буде означати, що після закінчення військових дій у нас дуже серйозно посилиться трудова міграція.

Ми опиняємося в ситуація, коли я на сто відсотків впевнений, що в Україну будуть заходити великі гроші, дійсно великі гроші, мова буде йти про десятки мільярдів євро і доларів, а ми всі будемо знаходитись в ситуації, як дуже влучно сказала чарівна жіночка Олена Колеснікова, стосовно того, що в нас буде велика кількість роботодавців і в нас просто не буде фізично робочих рук.

І тому перед країною постає виклик по трьох напрямах. Перший напрям – це створення умов, аби українці, які знаходяться за кордоном, поверталися в Україну, це перше. Другий момент – сприяння зменшенню трудової міграції з України. І тертій виклик, який зараз, скажімо так, під нього з'являється дуже багато питань, це залучення трудових мігрантів з інших країн до нашої країни.

І ось тут з'являється питання. Моє тверде переконання, цю тему – тему роботи з трудовими ресурсами неможливо віддавати на поталу бізнесу, цим повинна займатися держава. І якщо ми сьогодні розуміємо, що вже зараз стоять дуже серйозні виклики, виклики будуть посилені після закінчення військових дій, і фактично ми зараз повинні для себе думати і обирати: або обирати між фінансуванням за рахунок бюджету або за рахунок фонду, обирати між організаційними змінами або гнучкістю у прийнятті рішень, коли рішення потрібно буде приймати не те, що швидко, а, м'яко кажучи, миттєво, на мій погляд, якісь зміни стосовно статусу Державної служби зайнятості недоречні.

Я бачу взагалі, що потрібно зробити. Зміни потрібно готувати. Від них ми нікуди не подінемося. Потрібно готувати відповідні законодавчі зміни, відповідні постанови від Кабміну. Але всі вони повинні почати діяти або після закінчення війни, або, може, навіть за рік після закінчення війни. Бо, на жаль, ми всі розуміємо, бюджет збалансувати настільки, що грошей вистачить всім, це буде, ну, м'яко кажучи, колись в майбутньому це буде. Але якщо ми не будемо оперативно реагувати на виклики.

Я вам скажу так, що Захід і західні гроші не будуть чекати, поки ми тут "розрулимо" свої питання всередині країни. Якщо ми оперативно не зможемо прийняти рішення стосовно повернення людей, якщо ми не створимо умов повернення людей, скорочення трудової міграції і в тому числі залучення трудових мігрантів, бо навчити нашу молодь або перенавчити людей, які раніше працювали бухгалтерами, економістами, маркетологами або просто продавали каву на вулиці, і ми що, зможемо їх перелаштувати на те, що вони підуть працювати звичайними будівельниками? Я в це не вірю.

Є одне з вирішень цього питання – це залучення звичайних будівельників з інших країн. Так, це виклик, так, це дуже чуттєве питання, в тому числі і політичного характеру, але хтось повинен це вирішувати. Я знову ж таки підкреслюю: зміни потрібні, але зміни, які потрібно робити не зараз, а після закінчення війни і ліпше ще за рік після того, як військові дії закінчаться.

Дуже дякую за увагу і за те, що надали можливість висловити свою думку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Василю, за вашу конкретну позицію і фахову. Насправді вона має сенс на врахування, тому що ми знаємо, наскільки ви в цій темі і спілкуєтеся з нашими міжнародними партнерами і з представниками українських громад, які сьогодні виїхали і за кордоном живуть. Через те дякуємо вам за те, що ви сьогодні з нами.

Наскільки мене інформує секретаріат, долучилася Жолнович Оксана – Міністр соціальної політики. Пані Оксано, якщо ви з нами, ви готові…

ЖОЛНОВИЧ О.І. Так. Доброго дня ще раз!

На жаль, дуже довго тривав комітет гуманітарний, де я доповідала. Тому можу тільки тепер.

Перепрошую зразу, що не чула всієї дискусії, без сумніву дуже важливої, дуже складної, яка, власне, дає розуміння всіх процесів, що сьогодні відбуваються з зайнятістю. Повністю підтримую, що це дуже складне і важливе сьогодні запитання, особливо в контексті того, чим  ми опікуємося, зайнятістю людей з інвалідністю, і зараз ми над цим працюємо, щоб покращити і посилити можливість ресурсу отримувати і заходів вживати по працевлаштуванню людей з інвалідністю.

Розумію також, що є потреба працювати над змінами роботи служби зайнятості, тому що вона бути більш гнучкою, як на мене, більш сервісно?орієнтованою і забезпечувати одну з цілей, на яку вона призначена, якщо ми за нею це залишаємо, пошук і сприяння в працевлаштуванні.

Але також хочу звернути увагу на те, що страхові кошти відповідно до всіх наших європейських директив, які ми зараз розглядаємо як наше міністерство в рамках підготовки вступу до членства до Європейського Союзу, всі страхові кошти мають використовуватися як страхові кошти. Тобто в рамках виплат страхових, в рамках програм щодо застрахованих осіб. І тому є деякі деталі чи нюанси з тим, коли ми залучаємо ці страхові кошти до активних програм зайнятості і підтримки працевлаштування людей, що не працювали, не мають страхового стажу, якщо це тільки не сприяння набуття такого страхового стажу, щодо тих, які ніколи не сплачували…

Тут я би просила ще подумати і подискутувати над тим, як би ми мали їх витрачати із врахуванням всіх тих європейських директив, які сьогодні ми повинні імплементувати і враховувати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Оксано.

Я зрозумів, що ви готові і надалі працювати спільно з Міністерством економіки, з керівництвом центру для удосконалення...

ЖОЛНОВИЧ О.І. Абсолютно. Ми готові удосконалювати. Ми долучаємося у всіх можливих форматах, будемо більш активно працювати. Дякуємо за презентацію. Знову ж таки, ознайомимося більш детально, щоб висловити свої ґрунтовні і конкретні пропозиції. Але в загальному з того, що я почула, то треба дві складові дуже сильно враховувати. Зрозуміло, гнучкість дуже важлива, зрозуміло, страхові кошти мають бути страховими  і над цим теж треба працювати. Тут я Галину Миколаївну підтримую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Галина Миколаївна ще мала бажання і просила, вірніше, виступити Баланюка Юрія – голову Національного агентства кваліфікацій.

Пане Юрію, ви готові?

БАЛАНЮК Ю.В. Так.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, вам слово.

БАЛАНЮК Ю.В. Шановний Михайле Михайловичу, шановні колеги, я вас всіх вітаю!

Зважаючи на висловлену головою комітету квінтесенцію "круглого столу", а це інтеграція в ринок праці й інтеграція в бізнес, хочу зазначити, що частина етапу цього всього процесу – це є організація людського капіталу. Саме не людей, не наявність людей, а людського капіталу такого, відповідного який би міг відбудовувати завтра українську державу і вже сьогодні це робить, який був би сприятливий для інвестицій в Україну наших іноземних партнерів.

Що я хочу зазначити в цій частині і по співпраці з Державною службою зайнятості? З Юлією Сергіївною Жовтяк у нас є постійна системна співпраця і ми активно досягли такої позиції, що розвиток національної системи кваліфікації в мережі Державної служби зайнятості на базі центрів професійної освіти, які сьогодні існують, це є пріоритетне питання і Національного агентства кваліфікації, і Державної служби зайнятості.

Особливо хотів би подякувати за закон 2179, який вніс революційні норми в систему організації людського капіталу. І Юлія Сергіївна презентацію робила і там гарний був слайд, що "Державна служба зайнятості завтра". Але я хочу сказати, що це не завтра, це вже сьогодні. Тому що кваліфікаційні центри сьогодні вже створені на базі Державної служби зайнятості. І що важливо, вони створені в Одеській області, Дніпропетровській області і Вінницькій області.  Дві області з цих в обласних центрах – це є прифронтові зони, по великому рахунку, де люди, якщо там люди сьогодні  хоч щось роблять,  організовують людський капітал і роблять його відповідно до форматів і вимог Європейського Союзу, це з урахуванням вже рамки кваліфікації, яка порівняна з європейською рамкою кваліфікації, то це прекрасно.

Тільки перед "круглим столом"  я отримав лист від Рівненського Державного центру зайнятості, Рівненського обласного центру зайнятості про присвоєння професійних кваліфікацій – це кухар і електрозварник ручного зварювання другого розряду. Це конкретний результат діяльності комітету в частині закону. Це конкретний результат присвоєння професійних кваліфікацій на базі Державної служби зайнятості.

Я вважаю, що  пріоритетом зараз має бути якраз створення ширшої палітри цих кваліфікаційних центрів із більшим діапазоном можливостей, а саме: ширші можливості присвоєння професійних кваліфікацій на базі неформальної і формальної освіти. Адже сьогодні у нас є можливість присвоювати професійні кваліфікації по більшій кількості професійних стандартів. І над цим ми працюємо. Тому що якщо говорити конкретно по цифрах, станом на 20 липня в системі Державної служби зайнятості створено 4 кваліфікаційних центри: 2 акредитовані по 986-й Постанові і 2 методом повідомлення, це через 314 Постанову уряду.

Але, що важливо, що ці кваліфікаційні центри присвоюють професійну кваліфікацію вже за 20-а вже професійними кваліфікаціями. Це є відкрита інформація, вона доступна в нас на сайті і в Державної служби зайнятості. Крім того, дві заявки на акредитацію кваліфікаційних центрів ми зараз розглядаємо і найближчим часом ми реалізуємо їх, і ще буде два кваліфікаційних центри...

Тому я ще раз наголошую на тому, що я вважаю, що система кваліфікаційних центрів, які присвоюють професійну кваліфікацію, не має значення, де ти здобув ці знання, уміння і навички, вона є ефективна. І Державна служба зайнятості – це прекрасний майданчик, це унікальний майданчик для розбудови саме таких центрів.

Окремо ще раз хочу наголосити і великі слова вдячності комітету за спільну роботу і реалізацію Закону 2179.

Дякую за увагу. Доповідь завершив.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пане Юрію. Дякую, що ви вибудували таку систему співпраці в інтересах наших працівників, ну і, звичайно, роботодавців та держави в цілому.

Шановні колеги, в нас час майже вичерпаний. Я просив би для узагальнення ще запросити до слова Жовтяк Юлію – директора Державного центру зайнятості. Після того будемо завершувати.

Будь ласка, пані Юліє.  

ЖОВТЯК Ю.С. Дякую, Михайле Михайловичу.

Я хочу узагальнити і трішки розставити деякі акценти. По-перше, Постановою номер 90 все ж таки службу зайнятості було ліквідовано як центральний орган виконавчої влади. І дійсно наші працівники колись всі були державні службовці. У разі повернення службі знову статусу центрального органу виконавчої влади, як правильно зазначила Олена Володимирівна, нашим фахівцям знову треба надати статус державних службовців. Їх умови оплати праці абсолютно прозорі, і тим паче, вони прирівняні до окладів державних службовців. Ми затверджуємо це наказом Міністерства фінансів і Міністерства економіки і він юстується.

Далі. Я хочу зазначити ще про те, про що всі ми говоримо. Згідно діючого законодавства, я ще раз акцентую увагу, всі наші програми націлені тільки на застрахованих осіб, все те, що ми реалізуємо, це пов'язано з застрахованими особами. Тобто це люди, які працювали та сплачували єдиний внесок.

Далі. Михайле Михайловичу, ви говорили про ветеранів і про ваучери. Дивіться, оця програма "Ваучер на навчання", там є 123 спеціальності. Ми разом з Мінекономіки додали туди, бо раніше було 70, зараз 123. І там саме всі професії: і будівельної галузі, залізничної, енергетики, які на сьогодні і надалі будуть потрібні економіці. І ми додали категорію людей, це учасники бойових дій, наші ветерани  та ветеранки, які зможуть скористатись, і вони саме і будуть опановувати навички, які на сьогодні потрібні економіці.

Далі. Галина Миколаївна говорила про часткове безробіття. Я просто хочу, щоб ви всі правильно розуміли, реалізація часткового безробіття, всі наші виплати ідуть для людей, у нас не переховуються кошти підприємствам. Якщо вони навіть їм перераховуються, то це підприємство далі їх перераховує своїм працівникам. Тобто кінцевий бенефіціар наших всіх виплат – це людина, застрахована людина.

Додаю, громади, старостати, робота в громадах, про те, що ми говорили. Так. Служба зайнятості не може бути, можливо, представлена, умовно кажучи, сталим робочим місцем в кожній громаді. Але у нас таким чином організована робота, що ми постійно співпрацюємо з усіма громадами України. Більш того, я вам скажу, ми для себе вже зрозуміли, що для того, щоб популяризувати всі наші послуги, треба не тільки працювати з громадами, а ми зараз працюємо із старостатами, тому що ми бачимо, що інколи від громад до старостатів не доходить та інформація, якою ми щотижня ділимось  нею з громадою. І  ми не маємо навіть  там бути.  Тобто в нас організована робота таким чином, що один раз на тиждень, один раз на два тижні наш фахівець, обов’язково керівник  виїжджає в кожну громаду, спілкується з головою громадами, з старостами і так далі.

Стосовно працевлаштування людей з інвалідністю. От я вам просто приведу приклад. Ми сьогодні, от вчора буквально підписали лист, працевлаштували 48 людей з інвалідністю, за яких по закону сьогоднішньому має іти компенсація роботодавцю через фонд інвалідів. Коштів немає. Люди не можуть отримати ці кошти. Це ми говоримо про те, що коли працювати в державному бюджеті.

Європейський досвід, який ми вивчали як служба  зайнятості разом з Міністерством економіки, говорить про те, що в багатьох службах зайнятості Європи, можете самі це вивчити, я можу поділитись цим досвідом, є також страхові фонди і вони так само фінансують не тільки безробіття і матеріальну  допомогу по допомозі по безробіттю, вони фінансують і утримання служби,  і всі активні програми зайнятості, тобто таких прикладів безліч в Європі. 

І наостанок. Я просто хочу, щоб ви дослухались,  як керівник служби зайнятості, я думаю, мене підтримає Міністерство  економіки, я вважаю, що роботодавцям, людям, їм неважливо: чи центральний орган виконавчої влади, чи за рахунок чого ми фінансуємо. Це все неважливо. Людям важливо вчасно все отримувати: мікрогранти, ваучери, компенсацію, допомогу по безробіттю та все, що від нас іде.

Повірте, я просто свідомо говорю, одне слово говорити, а я з цим стикаюся, поряд зі мною теж очільник служби зайнятості Ольга Макогон, щодня з фінансовими і операційними процесами, я в цьому чудово розуміюсь. Розумію те, коли ми працюємо з програмами державного бюджету, я нічого проти не маю, але це не просто профінансувати зарплату людей, наших фахівців. Програма, активні програми – це як громадські роботи, суспільно-корисні, мікрогранти – вони не можуть так фінансуватися з державних бюджетів, на жаль. І коли ми так працювали, ми маємо затримки по 3, по 4 місяці. Тобто ми взагалі втратимо свою гнучкість.

Я би просила, я от дякую Василю, ми не домовляючись, от він каже про те, що можливо це не на часі. Я хочу сказати, що я зараз всі свої зусилля як керівник направляю на внутрішнє реформування служби, вміння правильно працювати з клієнтом, індивідуальний підхід до кожного роботодавця, до кожної людини. І от мені саме і необхідно як керівнику і як нашій службі гнучкість. І, на жаль, повірте, я точно це розумію, працюючи з цим щодня, ну, не може бути оперативності, на жаль, працюючи з державним бюджетом.

Я би, можливо, просила відтермінувати такі речі, дійсно, після війни. Ми зараз тільки напрацювали, ми за рік зробили стільки роботи, що просто не хочеться, розумієте, втрачати такі темпи, в яких ми розпочали зараз працювати. Це дійсно варто було дуже великої потужності роботи не тільки особисто моєї, міністерства, а всіх наших працівників.

Я прошу звернути увагу, що ми в листопаді скоротили 32 відсотки людей, 4 тисячі. Ми далі плануємо оптимізуватися для того, щоб покращити і рівень оплати наших працівників, які залишилися, і рівень наших послуг.

Тому я розумію, що я не народний депутат, я не можу приймати рішення, але просто я прошу прислухатися до мене як до керівника, який дійсно щодня стикається зі всіма тими проблемами, викликами. І мені дійсно хочеться зробити таким чином, щоб служба за рік, за два,  у мене є два бажання: ми не біржа і у нас не відмічаються. Оці дві мої основні речі, до яких я дуже іду разом з нашим всім колективом.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Юліє Сергіївно.

Я розумію вашу емоційність. Дякую, колеги.

Я думаю, що основне наше завдання, щоб, перше, задекларувати, що служба зайнятості сьогодні як єдина у складі Міністерства економіки державна структура, центральний орган виконавчої влади, справилася з завданнями в цей непростий період воєнного стану. І я думаю, що це аксіома, яка має проходити "червоною ниткою" в ухваленні всіх інших рішень. Це є надзвичайно важливим.

І я однозначно погоджуюся, що ухвалюючи будь-які рішення, що стосуються структури, фінансування й інших речей, потрібно  радитися і враховувати позицію керівництва. І я думаю, що сьогоднішня дискусія на цьому "круглому столі"  ще є підтвердженням того, що потрібно ухвалювати виважені, прораховані рішення, враховуючи позицію керівництва. І я думаю, що в своїх рекомендаціях комітет буде виходити саме з цих важливих постулатів.

Я хотів би ще раз подякувати вам, пані Юліє, і у вашій особі всьому багатотисячному колективу. До речі, те, що ви оптимізуєте  кількість, то це не завжди є обґрунтовано,  важливо, щоб ті люди, які вивільняються,  вони все-таки знаходили місце роботи, бо це фахові люди, які працювали на систему. Ну і важливо, щоб у разі схвалення рішення, що це центральний орган виконавчої влади, я тут підтримую позицію Уповноваженого, що не повинні постраждати люди, які мають досвід роботи. Мені видається, що  те, що можна змінювати під час війни, потрібно змінювати. А те, що працює стало, а може і має ризик змінитися в гіршу сторону, потрібно відкласти до післявоєнного стану.

Але реформи, і про це говорила Галина Миколаївна, і я в цьому впевнений, реформи слід робити і під час такої жорсткої ситуації, яка сьогодні є під час воєнного стану.

Ми бажаємо вам успіху. Дякуємо вам за роботу. І я впевнений, що ви свою позицію висловили. Ми ще чекаємо у письмовій формі і на основі цього будуть рекомендації Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Бажаю всім успіху, бережіть себе. І Слава Україні!