Комітет Верховної Ради України

Веде засідання заступник голови Комітету КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Уважаемые коллеги, уважаемые присутствующие! В первую очередь хочется поздравить сегодня наших людей уважаемого возраста, наших ветеранов с Днем пожилого человека. (Оплески)

Давайте поаплодируем тем людям, которые на протяжении многих лет занимают активнейшую гражданскую позицию, которые не благодаря, а вопреки всем условиям доносят свою точку зрения, объединяют вокруг себя тех, кому нужна поддержка, помощь, защита и, не обращая внимания на названия политических сил у власти, несут свою социальную стратегию.

И хочу вам сказать огромное спасибо, здесь сегодня присутствуют лидеры ветеранских организаций со всех областей Украины, что вы находите в себе силы, волю, дух не сдаваться, не сломаться и вселять в нас веру и оптимизм, всегда идти вперед, всегда отстаивать справедливость и никогда-никогда не делать ни шага назад. Поэтому, благодаря вашей такой силе духа, поверьте, и наш Комитет социально политики традиционно сегодня поднимает самый актуальнейший  вопрос повестки дня: вопрос социальной защиты людей уважаемого возраста – ветеранов труда, детей войны, ветеранов боевых действий, тех наших пенсионеров, которые отдали лучшие годы своей жизни, создавая нашу страну. И, говоря откровенно, ведь большинство тех примеров, которые мы сегодня имеем, примеров настоящего героизма, как боевого, так и трудового героизма, мы имеем благодаря вам. Поэтому спасибо, что вы у нас есть. Спасибо, что вы присутствуете здесь, в стенах парламента. Спасибо большое всем присутствующим, кто откликнулся на приглашение Комитета социальной политики рассмотреть сегодня на комитетских слушаниях такой важный и актуальный  вопрос.

Тому що ми всі з вами знаємо, наскільки погіршилося життя наших людей поважного віку за останні 5 років. Що, на жаль, замість тих реформ, європейський зарплат та європейських пенсій ми з вами отримали за останні 5 років нищенские зарплаты, нищенские пенсии, а більшість наших ветеранів праці, дітей війни позбавили і без того неналежного соціального захисту. Останні 5 років – це були роки виживання, коли людина кожен день для себе вирішувала: або сплачувати за тарифи, або хоч якось нагодувати свою родину, або хоч якісь ліки собі придбати. І ми дуже добре розуміємо, що ці 5 років – це для кожного з вас був експеримент над вашим життям, експеримент, який ставила попередня влада. Але ж не хочеться сьогодні витрачати час на критику попередників, як у нас прийнято говорити, тому що ви краще за мене знаєте всі ті помилки, які були зроблені за останні 5 років. І наше сьогодні завдання – це об'єднатись та стати партнерами, не зважаючи на політичні назви партій для того, щоб в партнерстві об'єднати зусилля для соціального належного захисту людей, для того щоб соціальні нормальності стали в нашому житті повсякденним рівнем життя людей. І для цього, я вважаю, у нас є три найголовніші завдання.

Ну, перше завдання, яке ми повинні поставити кожен перед собою, - це підвищення соціальних стандартів, у тому числі й розміру прожиткового мінімуму та мінімальної пенсійної виплати.

Друге завдання – це відміна та перегляд тих антисоціальних експериментів, тобто медичної реформи, пенсійної реформи та так званої тарифної реформи, яка привела людей до енергетичної бідності в нашій країні. І я також хочу тут подякувати вам за те, що ми разом з вами пішли до Конституційного Суду України та завдяки вашій наполегливій роботі ми все ж отримали рішення Конституційного Суду щодо неконституційності законів, якими попередній уряд погіршив умови дострокового виходу на пенсію, а також незаконно позбавив ветеранів війни і праці цілої низки і так незначних соціальних гарантій, компенсацій і пільг.

І тому наше третє головне завдання – це все ж таки виконати рішення Конституційного Суду України та повернути в русло Конституції захист людей поважного віку в Україні.

Тому така дорожня карта з трьома найголовнішими пріоритетами і повинна бути у нас з вами таким дороговказом по якому ми  підемо. І тому пропонуємо перші кроки, на яких ми можемо зосередити всі наші зусилля. Ну, перше, це потрібно офіційно встановити соціальні стандарти, у тому числі розмір мінімальної пенсії та прожиткового мінімуму для непрацездатних на рівні фактичного прожиткового мінімуму.

Вчора ми всі з вами побачили на кінець-то Програму діяльності Кабінету Міністрів України. Це така велика книжка, де багато літер, скажемо так, є, і ви знаєте, кожен з нас хоче, щоб це була програма успіху, щоб цей уряд зробив все, що тільки сьогодні можливе, для покращення життя в нашій країні. Але мене здивувала така одна фраза, яка, я думаю, увійде в майбутньому в підручники історії: "Майбутні пенсіонери мають знати, що треба робити, аби забезпечити власну старість, а держава має забезпечувати достатнє інформування".  Ви знаєте, ну это было бы смешно, если бы не было так грустно. Поэтому я думаю, что і майбутні, и настоящие пенсионеры – они и сами, кого хочешь, могут проинформировать, как выжить сегодня на 2 тысячи гривен пенсии, как выжить, когда 99 процентов твоей пенсии – это твоя минимальная платежка за жилищно-коммунальные услуги, как сегодня выжить, когда ты вынужден стоять в этих унизительных очередях, чтобы получить эту субсидию, как сегодня заниматься общественной деятельностью, когда попередній уряд умудрился принять постановление, которым парализовал финансирование ветеранских организаций Украины, как сегодня выжить, когда тебя хотят сделать нищим, заведомо закладывая в бюджет цифры, не соответствующие даже минимальному уровню выживания в стране.

И мы, конечно, все гордимся, что наша страна сегодня интересна во всем мире, что с нами общаются и в Америке, и в Европе. Но мне все-таки хочется, чтобы мы помнили главную цель и главную задачу: пока пенсия минимальная в Украине 58 долларов, то наша задача сейчас – это не только блистать на международной арене, а наша сейчас – объединить все возможные усилия, профессиональные усилия, политические усилия, экспертные и общественные усилия, чтобы защитить наших людей в Украине.

Если молодежь сегодня, к сожалению, уезжает – это ужасно, то наши бабушки с дедушками никуда не поедут, а выжить на 2 тысячи они  точно не смогут. Поэтому это аксиома, которая не требует сегодня доказательств, что ресурс, который есть в бюджете – это 1 триллион гривен - должен быть человекоцентричным. И основная задача этого ресурса сегодня – это защита людей, проживающих в Украине, заработавших себе свою честную трудовую пенсию. Поэтому второй вопрос, который мы ставим, это, конечно, вопрос, который будет направлен на то, чтобы пересмотреть реформы, которые были приняты. Мы счастливы, конечно, что Супрун продолжает нам давать советы уже из Америки, но дело Супрун пока еще живо здесь, в Украине, и пока мы не пересмотрим медицинскую реформу, пока мы не пересмотрим пенсионную реформу Ревы, которой он унизил всех пенсионеров в нашей стране, пока мы четко не пересмотрим реформу образования, которая дала бы возможность сегодня нашей молодежи и детям получать качественное образование в Украине, то, извините, мы не изменим качество жизни людей в нашей стране.

Четвертое задание, которое мы должны, это, конечно, восстановить практику государственного регулирования цен на социально значимые продукты питания. Мы помним все, когда нам рассказывали, как хорошо, когда рынок есть в стране, как хорошо, что рынок все урегулирует. Так рынок все урегулировал, и урегулировал до такой степени, что сегодня заходишь в аптеку и не понимаешь, то ли ты в ювелирный магазин попал, где каждая таблетка по грамму, если посмотреть, то она по цене золота, то ли ты попал в аптеку, где ты кроме аспирина себе больше ничего не можешь позволить. А разрекламированные программы о льготных лекарствах, так, вы меня извините, этими программами если и пользуются единицы, то это нужно пройти круги ада, чтобы ею воспользоваться.

Поэтому мы считаем, что программу відновлення практики державного регулювання цін на соціально значущі товари треба сьогодні поновлювати.

І п'яте. Це негайно відновити виплати пенсій та соціальні допомоги пенсіонерам, що проживають на непідконтрольних територіях Донбасу. Тому що довго триває ця дискусія, вже десятки тисяч пенсіонерів, на жаль, пішли в інше життя, а так і не дочекалися, щоб держава їх захистила у найскладніші часи їх життя. Найскладніші. І тому ми все ж таки вважаємо, що питання щодо поновлення пенсійних та соціальних виплат сьогодні на неконтрольовані території треба ставити в пріоритет. Ось такі 5 кроків: підняття прожиткового мінімуму, перегляд соціальних стандартів, перегляд пенсій, це відновлення роботи нашої Конституції в Україні, це виконання рішень Конституційного Суду в Україні, це перегляд тих антисоціальних реформ минулого уряду, це відновлення практики державного регулювання на соціально значимі продукти харчування та інші соціальні пакети. І це, безумовно, негайне відновлення виплати пенсій людей на неконтрольованих територіях.

Тому ми розуміємо, що ці кроки важливі, що вони складні, що ми їх за одну добу не вирішимо, але ж об'єднати зусилля та покроково сьогодні скласти нашу дорожню карту для виконання дійсного соціального захисту та соціального договору в нашій країні, я впевнена, що це сьогодні в наших силах.

І тому я абсолютно переконана, що ми зможемо разом перемогти бідність, але точно ми не будемо воювати в нашій країні з бідними.

Дякую вам дуже за увагу. І вважаю сьогодні відкритими наші комітетські слухання щодо соціального захисту людей похилого віку.

І прошу до слова першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Цимбалюка Михайла Михайловича. Дякую.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую.

Шановна Наталіє Юріївно! Шановні представники міністерств, відомств! Вельмишановні пані і панове! Дорогі наші ветерани, керівники ветеранських організацій! Я насамперед хочу передати щирі вітання з сьогоднішнім днем від члена нашого комітету Юлії Тимошенко, але вона, на жаль, перебуває зараз на Погоджувальній раді і не може брати участь в наших комітетських слуханнях, але обов'язково вона буде проінформована про нашу сьогоднішню зустріч.

Насамперед на продовження тих слів, які сказала Наталія Юріївна, яка, до речі, останніх 10 років дуже щільно і предметно займається відстоюванням інтересів громадян, насамперед пільгових категорій, перед державою. І вона є таким "місточком" між владою і вами. І я дякую вам за принципову позицію і в нашому соціальному комітеті.

Якщо казати про Організацію Об'єднаних Націй, яка затвердила 1 жовтня  Днем людей похилого віку, це тих людей, яким виповнилось 65 років  і більше, я вважаю, що це не зовсім хороший термін - "похилий вік". Я вважаю, що це ті люди, які поважного віку, це ті люди, які все своє свідоме життя працювали на державу, це ті люди, які варті кращого ставлення тієї ж держави до них.

В нашій Україні більше 7 мільйонів людей, яким виповнилось більше 65 років. Це хибно вважати, що ці люди чекають тільки вдячності від держави, ці люди ще продовжують активно працювати на благо народу, вони займають активну життєву позицію. І я хочу щиро подякувати вам і всій тій команді ветеранів, пенсіонерів, які сьогодні в кожній галузі, в кожній області не байдужі до проблем тих, які є в нашій державі.

Справді, попередня влада 5 років вважала, що такої категорії громадян взагалі не існує. І коли постановою Кабінету Міністрів призупиняються дії законів стосовно фінансування ветеранських організацій, то, вибачте мені, ті, хто приймали таке рішення, мають понести не тільки політичну, а й кримінальну відповідальність, що вони порушили Конституцію.

Непросто працювати зараз в Комітеті соціальної політики, тому що насправді ми в меншості, але фракція "Батьківщина" зареєструвала декілька законопроектів, і я хотів би, щоб нас підтримали колеги народні депутати незалежно від фракцій і партій. Це 1172 щодо підвищення мінімальної пенсії за віком у 2020 році до 3 тисяч 200 гривень, законопроект № 1175 щодо підвищення прожиткового мінімуму для пенсіонерів та мінімальної пенсії за віком у середньому до 3 тисяч 357 гривень.

Шановні колеги, коли в проекті бюджету на 2020 рік ми побачили мінімальну пенсію з грудня місяця 1 тисяча 680 гривень, а з січня - 1700 і прожитковий мінімум уряд декларував 4800, а зафіксував у проекті бюджету 2200, то виникає питання, як прожити пенсіонеру за ці кошти.

Наступна проблема. До 1 жовтня 2017 року при визначенні розмірів пенсій враховувалась величина оцінки одного року страхового стажу, ви пам’ятаєте, 1,35 відсотків. Попередній уряд з жовтня 2017 року собі так вирішив опустити до одного відсотку страхового стажу, тобто виникає питання: чому хтось постановами Кабінету Міністрів або рекомендаціями заперечує дію закону.

Пані Наталія вже говорила про рішення Конституційного Суду по виплатах, в тому числі і "чорнобильцям". Ніколи держава не буде справжньою владою, якщо вони будуть скасовувати дії конституційної норми.

Я хочу назвати один такий приклад, мені його сьогодні пан Матвійчук запропонував, який тут є присутнім, з прикладу однієї родини Київської області. Проживає сім’я, пенсіонер одержує мінімальну пенсію – 1567 гривень, дочка отримує зарплату у 2 тисячі гривень, бо працює на півставки, чоловік дочки одержує зарплату 3 тисячі гривень, бо працює не на повну ставку, і двоє діток 8 і 10 років. Така сім’я малозабезпечена, оскільки загального прожиткового мінімуму для усіх члені сім'ї 9 тисяч 817 гривень. Доходи у місяць складають 5 тисяч гривень, на які прожити звичайно неможливо. А для виплати допомоги як малозабезпеченій сім'ї враховується прожитковий мінімум 4 тисячі 984 гривень. Значить допомоги немає. Пенсіонер повинен  використовувати свої кошти, щоб ще годувати онуків, уже не кажучи про його життя.

Ми вважаємо, що цей бюджет на 2020 рік, його складно назвати бюджетом розвитку, його складно назвати соціальним бюджетом. Але я впевнений, що під час розгляду його до другого читання ми як члени комітету будемо об'єднуватись заради того, щоб інтереси громадян, які сьогодні ходять з простягнутою рукою до влади і випрошують своє, щоб ці інтереси були захищені. В іншому разі влада, яка йшла перед виборами і обіцяла достойні зарплати вчителям, медикам, провести реформи, які будуть стояти на сторожі громадянина, повинна виконати свої обіцянки.

Наступна тема чи проблема – це у статті 16-й Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" передбачено, що особи даної категорії, які зберегли працездатність і бажають ще працювати, у разі звернення до Державної служби зайнятості мають право на соціальні послуги з пошуку підходящої роботи, професійної переорієнтації, інформаційні та консультативні послуги з питань зайнятості населення та соціального страхування. Ми вважаємо, що спільними зусиллями ми маємо відстояти це право тих людей, які в своєму віці в зв'язку з тим, що не можуть прожити, вони ще хочуть працювати. Ми вважаємо, що це право, яке закріплено в Конституції,  має бути реалізоване.

Шановні колеги, Міжнародний день захисту людей похилого віку, я вважаю,  що влада має відзначати не один раз в рік, це має стати нормою нашого життя. І тільки та держава, яка хоче мати майбутнє, буде мати його, якщо буде пам'ятати людей, які це майбутнє збудували. А це ті більше 7 мільйонів людей, які сьогодні є гордістю нашої нації.

Дякую вам, пані Наталя, за ініціативу проведення такого заходу.  Я впевнений, що новообраний Комітет соціальної політики та у справах ветеранів зробить все для того, щоб ті люди, які сьогодні в цій залі, відчували потрібність ще в цьому житті і шану за весь час праці в ім'я українського народу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже, Михайле Михайловичу.

Слово надається заступнику Міністра соціальної політики України Ненюченко Наталії Вікторівні. 

НЕНЮЧЕНКО Н.В. Доброго дня, шановна Наталія Юріївна і всі присутні! Нині в Україні проживає понад 9,5 мільйонів осіб, які старше 60 років, що складає п'яту частину її населення, а в селах навіть третю. Очікувана тривалість життя становить 66 років для чоловіків і 76 років для жінок. Наразі Україна є однією із найстаріших країн світу, де частка людей похилого віку в структурі населення зростає високими темпами.

За прогнозами до 2051 року частка осіб старше 60 років становитиме близько 33 відсотків, і ці прогнози свідчать про необхідність удосконалення соціально-економічної політики з урахуванням демографічної тенденції.

Державна соціальна політика стосовно громадян старшого покоління в Україні повинна бути орієнтована на посилення правового захисту громадян похилого віку, забезпечення гідного рівня життя літніх людей та надання необхідної підтримки громадянам, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. Також має бути сприяння підвищенню ролі в сім'ї в догляді за людьми похилого віку, має бути підвищена організація ефективного соціального обслуговування літніх людей та надання психологічної допомоги.

З метою забезпечення адаптації суспільних інститутів до подальшого демографічного старіння урядом було схвалено Стратегію держаної політики з питань здорового і активного довголіття населення на період до 2022 року та затверджено план заходів з її реалізації.

І з метою розв'язання деяких проблемних питань громадян похилого віку, а саме визначення терміну "особа похилого віку", пільг, надання медичної допомоги Міністерством соціальної політики розроблено проект Закону України про внесення змін до деяких законопроектів щодо спеціального захисту осіб похилого віку. Оскільки у нас і питання поняття громадян похилого віку не врегульовано в законодавстві, також має бути передбачена низка гарантій для осіб похилого віку.

Основною складовою системи соціального захисту населення в Україні – це є звичайно пенсійне забезпечення. В межах проведення пенсійної реформи продовжується удосконалення пенсійного забезпечення. Так у нас станом на сьогодні підвищені пенсії колишнім військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. З січня 2019 року для 2 мільйонів осіб підвищено (звичайно, це мізер) на 180 гривень мінімальний розмір пенсії для осіб, які старші 65 років. Також з 1 березня 2019 року у нас вперше проведено автоматичну індексацію пенсій для 10,2 мільйонів пенсіонерів. Урядом визначено порядок щорічної індексації та коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати, який станом на сьогодні на рівні (коефіцієнт) 1,1 відсотка.

Підвищено одноразову доплату до пенсій для 2,5 мільйонів тисяч пенсіонерів, які мають повний страховий стаж і їхній розмір пенсії дорівнює 1,7 тисяч  гривень. Відверто, це дуже маленькі розміри, але виходячи з фінансових можливостей держави.

Також з 1 липня 2019 року для 2,5 мільйонів осіб, які мають тривалий страховий стаж, це 35 років - чоловіки, жінки - 30 років, встановлено пенсійну виплату на рівні не менше ніж 2 тисячі гривень. Для 33 тисяч військовослужбовців і особам з інвалідністю, які є учасниками ліквідації на ЧАЕС, обчислення пенсій встановлюється з п'яти мінімальних заробітних плат, підвищено від 5 тисяч до 10 тисяч. І також  особам з інвалідністю внаслідок війни, війн, військових конфліктів, АТО для 43 тисяч підвищено пенсію з 5,6 до 10 тисяч гривень.

Це все потребує вивчення і перегляду. І ми розуміємо, що станом на сьогодні, оскільки у нас дуже багато виплат прив'язано до прожиткового мінімуму, станом на сьогодні  уряд і наше міністерство, ми подали до бюджетного комітету законопроект про перегляд прожиткового мінімуму, тобто його відв'язки, для того щоб можна було більше приділити увагу для малозабезпечених і безпосередньо для пенсіонерів.

Також важливим є програма субсидій, яка залишається головним механізмом забезпечення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. З початку 2019 року у нас запроваджений механізм в грошовій формі. І механізмом надання житлової субсидії для населення також передбачено, що субсидія нараховується за соціальними нормативами, а громадяни мають самостійно контролювати своє споживання і також своєчасну сплату в повному обсязі.

Наразі урядом не планується суттєвого перегляду умов призначення житлової субсидії, скорочувати кількість отримувачів та відмовлятися від субсидії домогосподарствам, які не спроможні сплачувати житлово-комунальні послуги в повному об'ємі без допомоги держави. Міністерство соціальної політики опрацьовує зміни до порядку призначення житлових субсидій в частині неврахування доходів одного з подружжя, якщо обидва подружжя перейшли вікову межу в 60 років і вони проживають у сільській місцевості. Також зазначені  зміни дозволять зробити програму житлових субсидій для окремих категорій населення більш адресно і буде ефективним шляхом для пом'якшення у призначенні її тим, хто дійсно її потребує.

Не менш важливим напрямом соціального захисту людей похилого віку є соціальне обслуговування. Наразі  в Україні створено 676 територіальних центрів соціального обслуговування і також 69 центрів надання соціальних послуг, якими протягом 2018 року обслуговувалося більше 1,3 мільйонів громадян похилого віку, осіб з інвалідністю, хворих, інших громадян, які перебувають у складних життєвих умовах.

Для соціалізації осіб похилого віку впроваджуються інноваційні соціальні послуги – це зокрема догляд вдома осіб з психічними розладами, денний догляд осіб з інвалідністю та громадян похилого віку, надання транспортних послуг і денний догляд людей похилого віку. Міністерство соціальної політики робить все для того, щоб захистити осіб, які цього дійсно потребують, і тим паче людей похилого віку.

У нас в Програмі дій уряду є одним із пріоритетних напрямків – це повноцінне і достойне життя людей похилого віку. І це ціль, яка має бути для людей похилого віку, мають бути створені всі умови для активного життя, і вони мають отримувати кваліфікований і сучасний догляд і також мати гідне матеріальне забезпечення. Ми для себе ставимо індикаторами, що це мають бути піднятий високий рівень догляду доступний для всіх людей похилого віку, який необхідний всім як у публічному просторі, так і в приватному секторі. І також, звичайно, особи похилого віку, вони мають отримувати пенсію не нижчу прожиткового мінімуму.

Також хочу ще зазначити, що до бюджетного комітету були Міністерством соціальної політики надані пропозиції щодо створення бюджетної програми по підтримці наших людей похилого віку, по геріатрії. Створення цієї програми дозволить забезпечити якісними послугами. Ось те, що ми можемо сказати. Дякую вам дуже.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, пані Наталю, вам.

І передайте щирі вітання пані міністру, вона справді є частим учасником проведення наших засідань комітету, буквально вчора ми мали принципову розмову по проекту бюджету на 2020 рік. І я дуже хочу вірити, і, думаю, мене підтримають колеги по комітету, що саме нове керівництво Міністерства соціальної політики підтвердить основне призначення цього міністерства: вироблення державної політики саме в напрямку захисту наших громадян.

Дякую вам. І бажаємо новій команді плідної праці.

________________. Шановні ведучі, ріже слух: тут прийшли не похилого віку, а поважного віку люди. Зауваження Міністерству соціальної політики, аж ріже вуха. Неприємно!

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякуємо.

Ми розуміємо, але, на жаль, є терміни міжнародні. І треба думати. Я, до речі, якщо ви чули, почав з цього, що треба змінювати саму термінологію, але дуже важливо, щоб за назвою був глибокий зміст. Бо інколи прекрасні закони, прекрасні виступи, прекрасні слова – а де дії? Бездіяльність. Через те я думаю, що пані Наталя, і це більше запитання до народних депутатів, змінити термінологію. До речі, давайте свої пропозиції, і ми як комітет обов'язково будемо ці ініціювати.

Шановні пані і панове, зараз я до слова хочу запросити людину, яка давно опікується проблемами захисту громадян, пана Осового Григорія Васильовича, який представляє всі профспілки на національному рівні.

Будь ласка, пане Григорію.

До речі, ваші пропозиції ми вже розглядали вчора на комітеті.

ОСОВИЙ Г.В. Дякую.

Я бачив, у проекті рішення є акцент на ті питання і проблеми, які ми як профспілки вирішуємо. Насамперед хочу сказати, що жовтень дійсно для всіх громадських організацій такий соціально важливий і напружений, тому що 1 жовтня (це сьогодні) - День людей поважного віку,  як було уточнення, а 7 жовтня  у профспілок Всесвітній день дій за гідну працю, бо праця створює матеріальні блага і формує той ресурс, який може бути розподілений. А 17 жовтня - Міжнародний  день  боротьби  з  бідністю. І всі ці три державні відзначення, вони з акцентом на людину, на її статус, на соціальні спроможності жити, виживати, радіти життю і бути гідно оціненими в своєму суспільстві.

Хотілося б, щоб на цих площадках, а вони, безперечно, от профспілки, ми будемо до Дня дій за гідну працю проводити різні такі колективні масові акції, хотілося б, щоб з цих площадок влада, коли ми формуємо відповідні посили і проекти рішень та пропозицій, щоб це стало основною директивою, скажемо так, від громадськості для влади, для уряду, парламенту, зрозуміло, Президента, щоб проектуючи вже нову соціальну політику, про що заявляють оновлені інститути влади, щоб вона була людиноцентричною, те, що Наталія Королевська підкреслила. Людина - центр уваги всієї політики, задля чого, власне, розвивається економіка, формуються якісь ресурси, щоб людям було в цій країні комфортно, добре жити.

Тому що стосується професійних спілок, то, звичайно, ми опікуємося насамперед питаннями представництва і захисту працюючої людини, але ми чудово усвідомлюємо і розуміємо, що багато ветеранів праці, які вже отримали право на пенсійні виплати, вимушені сьогодні  працювати на своїх підприємствах, шукати роботу, можливо, і не завжди за кваліфікацією і за уподобаннями, але для виживання. Тому представництво і захист людей, які працюють, це і є наша функція, як би, соціальна і якою ми наділені  законом і по змісту, цю роботу ми виконуємо.

І звичайно, ми чудово розуміємо, що рано чи пізно кожна працююча людина перейде в статус нинішній соціальний, тобто людей, які стануть поважними, які мають стати поважними в суспільстві, отримувати достойне і гідне життя.

Тому я не став би критикувати, що уряд там сказав, що повинні дбати про своє майбутнє, бо дійсно, ми на сьогодні маємо таку картину, що не всі, хто працює, відраховує кошти на загальнообов'язкове соціальне страхування, пенсійне страхування. Давайте подивимося, в країні вважається, що є приблизно 17 мільйонів економічно активного населення, тобто ті, які зайняті тими чи іншими видами діяльності, а сплачує на пенсійне страхування всього 10 мільйонів. 7 мільйонів не платить. І от коли ми з вами кажемо про можливості підвищення пенсії, ми з вами маємо стверджувати: є ресурс для цього, але треба, щоб усі, хто працює, турбувалися і про майбутнє, тобто відповідно сплачуючи єдиний соціальний внесок, і турбуючись про те покоління, яке вже заробило право на пенсію. Тому це колосальний ресурс.

І оте завдання, яке ми прописуємо там у проекті, що 3 тисячі пенсія, воно абсолютно реальне. Але потрібно що зробити?  Детінізувати трудові відносини, де роботодавець намагається, а люди вимушені погоджуватись працювати, образно, не оформлюючи трудові відносини, не сплачуючи внесок. Власне, людина така стає сама незахищеною, тому що немає майбутнього страхового стажу, держава не отримує податок,  Пенсійний фонд -  відповідно внески, тобто страждають всі. Звичайно, інститут держави має застосовувати примуси в таких випадках, бо саме по собі нічого не буде робитись, бізнес завжди буде шукати собі можливості мінімізувати будь-які видатки на собівартість.

І мене дивує, що зараз до Верховної Ради поданий законопроект, який послаблює вимоги до бізнесу стосовно відповідальності за неоформлені трудові відносини.  Якщо на сьогоднішній день за те, що роботодавець не оформив трудові відносини з людиною і відповідно він не платить на соціальне пенсійне страхування,  доволі високий штраф – 100 тисяч, то зараз пропонується, якщо виявлять такого робітника, який неоформлений, протягом року можуть тільки вказати, що слухай, не роби цього. І цілий рік цей неоформлений може ще працювати. Але якщо протягом року ще раз раптом натраплять на цю людину, а хто натрапить, у нас всього 800 інспекторів на 1 мільйон 700 тисяч суб’єктів господарювання, якщо раптом натраплять, то тоді можна, було 100 тисяч, а зараз пропонує 4 мінімальні зарплати, тобто 12 тисяч сплатити. Тобто роботодавець, який цілий рік експлуатував людину фактично, не відраховував, збіднював ресурси соціального захисту і соціального забезпечення, і там йому покивати пальчиком. Мене дивує підхід, те, що це вже нова влада і комітет, я не знаю,  висловили категоричне заперечення  професійні спілки з цього приводу, тому що це ресурс детінізації трудових відносин, це ресурс колосальний для того, щоб вже сьогодні мати реальні можливості для підвищення пенсій.

Друге: над чим ми працюємо, боремось, сперечаємось і мітингуємо – це підвищення заробітної плати. Це другий ресурс, який реальний, який буде використовуватись для підвищення пенсійних виплат. Бо все зв’язано: 22 відсотки від заробітної плати – це відрахування на соціальне страхування. Чим вища заробітна плата, тим більше спроможності для таких виплат. Тому підвищення заробітної плати, то це питання фактично на сьогодні і економічне, і соціальне, і я хочу сказати, національної безпеки країни. Якщо бізнес і нинішня оплата праці буде залишатись на такому рівні, люди, я би сказав так, страйкують по-італійськи: беруть ноги в руки, їдуть за кордон, в інші країни працювати. І для того, щоб мати достатньо ресурсів для соціального захисту пенсійного забезпечення, весь світ уже нічого не придумав, а сказав, що має бути три працюючих на одного пенсіонера. Якщо це є, все можливо підвищувати достатньо динамічно. Якщо це співвідношення не витримується, тоді збідніє ця вся система. У нас на сьогодні я сказав 11 мільйонів пенсіонерів, грубо так, і 10 мільйонів платників внесків, тобто працюючих начебто більше, але ті, хто сплачує, менше навіть не кількість пенсіонерів, тому це питання полягає, тоді ми, розуміючи два: детінізація і підвищення заробітних плат -  це два ресурси, які треба.

Тому наша вимога і до парламенту і до депутатів, до речі, ви згадували сьогодні про Юлію Володимирівну Тимошенко. Я хочу нагадати присутнім, що в 2005 році Тимошенко якраз стала ініціатором підвищення мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму, вона зробила перший тоді в країні крок, що пенсія не має бути менша ніж реальний фактичний прожитковий мінімум. Сьогодні реальний прожитковий мінімум 3 тисячі, а пенсія в два рази нижча. Тобто влада фактично оббирає пенсіонера. Точно так же ми це фіксуємо і по робітникам, тому що на наступний рік планують мінімальну  зарплату 4800, а фактичний прожитковий мінімум складатиме 5 тисяч 700. Тобто по тисячі гривень щомісячно з кожного працівника не доплачувати.

Оце ми маємо консолідувати зусилля громадськості і народних депутатів,  щоб перейти до чесної, прозорої, відвертої соціальної політики.  Да, ресурсу на якомусь етапі буде не вистачати, але на сьогодні задекларовано і влада бере на себе дуже гарне зобов'язання – підвищити рівень економіки до 40 відсотків. Тобто, якщо 5-7 відсотків буде зростання валового продукту, тоді ми навіть не повинні ставити на порядок денний, а  сьогодні десь звучать такі: треба "перешерстить" знову соціальні пільги, соціальні гарантії, надати тому, кому треба, відняти від когось. Про це не  повинно бути мови! Зростання економіки має дати достатній ресурс для того, щоб рухатися не назад, а тільки поступально вперед.

Тому ми, профспілки, відверті і щирі до вас з консолідацією. Я знаю, що на кожному підприємстві до ветеранів ставляться з повагою і колективний договір прописує, що є можливі додаткові пільги, соціальні гарантії. Я, наприклад,  теж, ми 7 числа в понеділок зустрічаємося з ветеранами профспілкового руху  і хочемо за чашкою чаю поспілкуватися. Вони цікавляться нашою діяльністю, ну і якусь матеріальну допомогу надати. І дуже добре, щоб в кожному трудовому колективі такі події, акції проводилися щорічно.

Дякую.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякуємо вам, пане Григорію, за позицію профспілок.  Справді, ми відчуваємо принциповість у вашій роботі, і це європейський вже підхід до роботи профспілок.

Я тільки одну хвильку прокоментую. Справді, ми подали законопроект про деофшоризацію,  або детінізацію. Тобто є декілька законопроектів і вчора на комітеті обговорювалося це питання. Якщо прийме Верховна Рада  ці закони, то ми тоді будемо мати можливість,  те, про що ви кажете, щоб мінімальна пенсія була підтягнута і прирівняна до рівня мінімального прожиткового рівня. Це аксіома урядів всіх європейських держав.

Бо коли ми кажемо про мінімальну зарплату чи про середню, вірніше, зарплату, уряд каже, 10 тисяч 800, то ми маємо рахувати, що все-таки 80 майже відсотків людей на мінімальній зарплаті, а є декілька навіть чиновників ("Укрзалізниця", "Укрпошта", "Нафтогаз України"), які отримують мільйони гривень в місяць, а вони ж теж статистику кажуть середня. Це те саме, що температура по палаті.

І ще одна річ. Коли ми кажемо про захист наших людей найбільш вразливих категорій, то ми маємо і казати про те, що уряд 7 мільярдів гривень не добавив, порівняно з минулим роком, на субсидії і пільги. Це є питання: кому будуть ці пільги виділяти? Хоча є позитивна річ, що вони вже будуть монетезовані нарешті. 

Шановне товариство, я до слова запрошую Степаненко Олену Анатоліївну – це представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання соціальних і  економічних прав. І я вам дякую, пані Олено, ви справді є постійним учасником засідань соціального комітету і займаєте принципову позицію. Дякую вам!

СТЕПАНЕНКО О.А. Дякую, пане Михайле, за надану можливість. Я не буду довго виступати, враховуючи, що сьогодні, в такий день, коли до Верховної Ради завітали гості поважні, не будемо казати про вік, я думаю, що вони  багато що можуть сказати органам влади і народним депутатам. Тому я тільки зупинюсь буквально на тому, на інформації, чи знає, можливо, наша спільнота, що є в державі така стратегія державної політики з питань здорового і активного довголіття населення на період до 2022 року. Вона затверджена урядом, є план заходів на виконання цієї стратегії. Ви можете відкрити на сайті Кабінету Міністрів. І ми вирішили промоніторити в цьому році, як же органи державної влади та місцевого самоврядування виконують прийняті, власне, урядом ці заходи.

По-перше, я б хотіла привернути увагу в першу чергу заступника Міністра соціальної політики, ми отримали звіт від міністерства і там дуже гарні заходи, імплементація, наприклад, рекомендацій  162-ї щодо праці літніх працівників, щоб не було дискримінації на ринку праці за віком. Але, на жаль, ми отримали такі відповіді: знято з контролю лист Кабінету Міністрів такого-то. А що зроблено в цьому напрямку? Ми, на жаль, от зараз вимушені додатково надсилати запити, щоб з’ясувати.

Крім того, наш моніторинг, він відбувається не тільки в рамках органів центральної виконавчої влади, ми ще виїжджаємо з моніторингами до органів місцевого самоврядування, бо саме в громаді зараз, враховуючи децентралізацію, покладено в межах і власних повноважень і делегованих повноважень, захист тієї групи населення. В деяких обласних державних адміністраціях, міських, ОТГ навіть не мають уявлення, що є така стратегія і що мають бути затверджені якісь заходи на рівні територіальних громад.

А від цього відбуваються такі випадки, коли до нас небайдужі громадяни звертаються щодо порушення, наприклад, майнових прав громадян. Якщо жіночці більше 80 років, вона мешкає в центрі міста, є квартира, але вона залишилась без засобів до існування. Коли ми звертаємось з цього приводу до органів соціального захисту, щоб вони відвідали цю жінку, подивились, в яких умовах вона живе, і отримуємо відписку таку, що постукали, не відчинила, все добре. Все, закрита тема. Ми маємо виїхати з Києва до цього міста, все ж таки потрапити до цієї жінки. Що з’ясовується? Що жінка живе, ви не уявляєте собі цих умов, тобто там є стілець, подрана якась  білизна, на якій вона спить, недоїдає постійно, але вже сусідка з цього будинку приватизувала, вирішила всі питання майнові і ця квартира вже на ній. Вона ще не має опікунства над нею, а опікунство це уповноваження органів місцевого самоврядування.

Тобто, розумієте, отакі питання, вони кожного разу, коли до нас звертаються заявники, нібито це питання однієї людини, а якщо подивитись, пенсійне питання, низький рівень пенсійного забезпечення, невиплата пенсій нашим громадянам на окупованих територіях, невиплата пенсій нашим громадянам, які виїхали на проживання за кордон, і не дивлячись на рішення Конституційного Суду, позиції Міністерства соціальної політики: немає угоди з цією державою - так укладіть угоду, працюйте над цим. 

Крім того, Конституційний Суд сказав, що позбавлення громадянина України, який постійно проживає за кордоном, права на пенсійне забезпечення через неспроможність держави забезпечити дієвий механізм виплати пенсій за віком, є неприпустимим і є дискримінацією.

Право на отримання соціальних пільг. Ніяк не може вирішити наша держава ще таку дуже суттєву проблему по соціальних послугах, я теж хочу привернути увагу міністерства. У людини є діти або одна дитина, але ця дитина або за кордоном, або неспроможна доглядати за ветеранами, ветеранами праці, і вже і пише нам людина, що хоче, щоб її влаштували у будинок, геріатричний пансіонат, але органи соціального захисту розводять руками: у нас таке законодавство, що якщо у людини є родина, то по Сімейному кодексу має доглядати. Давайте придумаємо якийсь механізм, що якщо  людина, ну можливо аліменти, потрібно держава щоб звернулася, так, на утримання цієї особи, але дуже до нас багато звернень, коли громадяни поважного віку вже хочуть бути у цих пансіонатах або інтернатах, будинках, але ми не можемо навіть допомогти, ну тільки за втручанням Уповноваженого знаходяться якісь там механізми на місцевому рівні і людина отримує належні послуги.

Крім того, ще одне дуже важливе питання в умовах децентралізації, це відсутність фактично права пенсіонерів на пільговий проїзд. Тобто передали все на місцевий рівень, і якщо людина із Бучі, Вишневого за віком пенсіонер, маючи пільги від держави на проїзд приїжджає в Київ, вона має сплачувати за проїзд. Це теж питання, яке потребує вирішення на рівні держави.

Охорона здоров'я, недостатній рівень забезпечення осіб поважного віку, осіб з інвалідністю виробами медичного призначення, стомованих хворих, догляду і реабілітації.

Ну і право на працю. Вже не буду зупинятися. Дійсно, це дискримінація, бо  перших, кого звільняють і кому відмовляють в прийомі на роботу, це саме особи або які наближені вже до цього віку. І ще пенсійне наше зараз законодавство не сприяє тому, щоб людина після пенсії була вмотивована працювати. От цей 1 відсоток там стажу, який додає, це такі копійки, що людина краще вимушена йти працювати і отримувати заробітну плату в конверті, коли вже пішла на пенсію, ніж сплачувати ще додатково пенсійні внески і працювати, щоб рівень пенсійного забезпечення був їй більше. Тому наші рекомендації є в матеріалах, прошу вас врахувати їх. Дякую.   

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, пані Олено, вам за вашу принципову позицію. І ми тут ваші партнери. Будемо спільно  працювати на захист інтересів громадян.

Коментар заступника Міністра. Пані Наталю, прошу.

НЕНЮЧЕНКО Н.В. Олено Анатоліївно, дуже дякуємо за запитання і за те, що ви звертаєте увагу. Це дійсно є проблемні питання, але я б хотіла зазначити щодо міжнародних угод. У нас заступник Міністра Ніжинський Сергій Сергійович, він  дуже активно в цьому напрямку працює. Це у нас пріоритетні питання, і вони контролюються  і Міністром, і це питання, яке номер один у нас.

Також щодо геріатричних пансіонатів, то у нас заступник Міністра Коваль Олег Петрович, який зараз здійснює аналіз цих всіх пансіонатів. Ми працюємо із органами місцевими для того, щоб була підвищена якість, і, дійсно, щоб люди потребували того, чого вони мають отримати від держави гарного обслуговування і підтримки. І на ці всі питання ми намагаємося реагувати максимально, і наш міністр говорить про те, що у нас простої відписки про те, що там звернули чи підійшли сусіди  не може бути – це все має бути в практичному досліджено, і ми маємо переконатися, що та чи інша людина отримала забезпечення від держави і підтримку. Це все у нас на контролі.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, пані Наталю.

Справді, коли ми кажемо про геріатрію, ми маємо говорити, що в процесі децентралізації і об'єднаних територіальних громад це має стати стандартом, що в кожній об'єднаній територіальній громаді, а ви знаєте, що це від 10, інколи до 30 населених пунктів, що там має бути такий будинок, але законодавець має чітко виписати норми і умови, щоб не ходили і просили при яких обставинах і за які кошти людину потрібно туди розміщати, тому що справді, інколи діти і онуки самі не можуть прожити, і вже пенсіонер їм, вибачте, як тягар, але законодавець має це передбачити.

І стосовно, я хочу прокоментувати про пільговий проїзд. Шановні колеги, ми маємо підходити вже зовсім по-іншому. Бо коли держава виділяє на кожного пенсіонера певну суму, то це не рівні умови. Один пенсіонер лежачий  і не користується взагалі проїздом, а інший може їздити кожен ранок і вечір з базару, на базар, якщо він проживає у міській території. Наша позиція і наше завдання – монетизувати цю пільгу і кожній людині виділити поквартально чітку суму на проїзд, доданої до пенсії. Тоді людина буде знати і вже економити свої гроші. Дякую.

Шановне товариство, я ще до слова запрошую Ткаченко Лідію Григорівну – це провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Академії Наук, кандидат економічних наук. А тоді перейдемо до обговорення.

Будь ласка, пані Лідіє.

ТКАЧЕНКО Л.Г. Дякую. Наш інститут підготував матеріали, вони є у роздаткових папках, тому я тільки коротко скажу про 2 головні моменти. Сьогодні вже говорили про те, що багато пенсіонерів отримують дуже низькі пенсії на рівні, наближеному до прожиткового мінімуму. І сам цей прожитковий мінімум не відповідає тому рівню цін фактично, який існує. Він нижчий, ніж фактична вартість пакету, набору послуг і товарів, який у нього закладений. Це складна проблема, і вона, я думаю, що переважна більшість розуміє, звідки вона виникла, тому що прожитковий мінімум був довгий час заморожений, і, власне кажучи, у нас дійсно дуже складна ситуація була завжди з прожитковим мінімумом: або він ігнорувався, або він… По факту, він уже перетворився в такий штучний показник, який допомагає збалансувати бюджет, він не виконує свою функцію, яка в нього закладена. Але, знову-таки, зараз просто взяти і як у 2005 році всім підвищити пенсії, скажімо так, до рівня фактичного прожиткового мінімуму, це буде означати, що у нас 80 відсотків пенсіонерів будуть отримувати однакову суму. Тобто це дуже складна проблема. З одного боку, треба переглядати саму методику прожиткового мінімуму, це як би теж очевидна назріла проблема, особливо враховуючи, що Верховний Суд, по суті, скасував той набір, визнав його не зовсім законним, скажімо так.        

Тобто, з одного боку, треба переглядати методику прожиткового мінімуму, з іншого боку, якщо вже ми інтегруємося, скажімо так, в європейське суспільство, до Євросоюзу, треба мати на увазі, що у них таке поняття, як прожитковий мінімум, взагалі не застосовується. Зрозуміло, що це не той рівень добробуту, да? Для них це питання не таке актуальне. Очевидно, що дійсно, можливо, є необхідність взагалі відійти від прожиткового мінімуму як стандарту, який використовується в процесі бюджетування, тому що інакше у нас постійно буде цей розрив між фактичними цінами і можливостями бюджету. Це швидко не вдасться подолати, навіть якщо ми будемо зростати, дійсно, за 5 років зростемо на 40 відсотків, ВВП зросте, це ще не означає, що все це перейде відповідним чином в пенсійну систему.

У нас дуже великі проблеми з тим, що дійсно не всі люди працюють. У нас загалом іде скорочення населення працездатного віку. Тобто наше зростання, воно дуже уразливе. У нас є дуже багато таких об'єктивних, але складних обставин, які будуть нам, на жаль, заважати. І швидко підняти пенсії – це дуже складна проблема. І тут треба дуже ретельно рахувати. Очевидно, треба говорити також про пошук нової формули пенсійної, тому що ця пенсійна формула, вона вже, по суті, дискредитована постійними змінами, які в неї вносяться: то ми додаємо 1,35, то ми вилучаємо 1,35, то ми беремо зарплатну базу за минулий рік, то за три роки, то ще щось. Тобто ця формула, на жаль, вона вже є достатньо такою дискредитованою. Тобто пошук пенсійної формули, він теж залишається. Відмовлятися від пенсійного страхування і платити всім просто як би прожитковий мінімум, навіть якщо він буде фактичний, ці 3 тисячі, наприклад, це теж дуже ризиковий підхід, тому що, ну, скажімо так, ми дуже довгий час були налаштовані на те, що ми все-таки будуємо пенсійне страхування, яке засноване на внесках, і внески сплачує роботодавець. Тобто у пенсійного страхування є дуже важлива така частина, що там внески основні, ну, як би фінансовий тягар, несе роботодавець. І, власне кажучи, якщо перекласти все на податки, скасувати ЄСВ, про що іноді найбільш радикальні думки такі постійно і зараз теж лунають, це буде означати, що все рівно цей весь тягар паде на людей і пенсії, скоріше за все, будуть іще нижчі.  Ми бачимо, що от сьогоднішній рівень наших пенсій – це в тому числі наслідок різкого скорочення ЄСВ, його пенсійної частини.

І також іще буквально пару слів про те, наскільки дійсно важливо організувати соціальний супровід людей старшого віку, я не буду говорити "поважного", тому що треба поважати всіх людей, незалежно від віку. Можна говорити "старшого віку", припустимо (да?), але тут теж трохи втрачається як би сутність. Все ж таки міжнародний термін – це люди все-таки літнього, щоб не сказати старого віку. Тобто тут це такі складні речі сприйняття і таке інше. Отже, соціального супроводу потребують не тільки люди, які вже дійсно досягли дуже старого віку, навіть соціального супроводу потребують люди, наприклад, які зараз, от нас у зв'язку з останніми реформами у нас не всі люди, наприклад, по досягненні пенсійного віку можуть отримати пенсію. Якщо у них не вистачатиме стажу, вони одразу пенсію не отримають. І зокрема треба організувати супровід цих людей. Якщо людина приходить в Пенсійний фонд і їй кажуть, що у неї не вистачає стажу, щоб їй призначити пенсію, не можна просто видати людині довідку, щоб вона пішла. Треба цю людину супроводжувати, треба з'ясувати, які обставини. Можливо, їй потрібно допомогти з працевлаштуванням. Можливо, потрібно пояснити, які є інші види соціальної допомоги. Тобто це все дуже важливо, тому що дуже часто люди, які не набули стажу, це не означає, що вони ну такі якісь навмисні злодії, да? Це може бути, що людина просто не дуже обізнана в своїх правах і в своїх обов'язках відповідно. Тобто це все дуже складні питання. І, з одного боку, начебто дуже високий рівень освіти і маса людей з вищою освітою, але у нас, на жаль, що трудове законодавство, що соціальне законодавство – оці всі права – люди дуже погано з цим обізнані і насправді не вміють їх нормально реалізувати. Дуже дякую за увагу.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, пані Лідія.

Справді, дуже цікаві наукові думки. І наскільки мені відомо, уряд і Міністерство соціальної політики  саме вносять таку пропозицію, щоб відв'язати всі соціальні  виплати від мінімального прожиткового рівня. Це справді революційна позиція і, дай боже, щоб в новітній наші українській історії цей експеримент був вдалий. З іншими тезами стосовно пенсійного забезпечення я з вами погоджуюсь, що потрібно також реформувати, бо ми використовуємо ще радянську модель так само, як Трудовий кодекс у нас радянський. Але для того щоб скасувати цей, то треба підготувати достойний новий. Дякую вам.

І ми переходимо до обговорення. Я з великим задоволенням запрошую до слова Яну Вадимівну Зінкевич – народного депутата України, секретаря Комітету і голову підкомітету з питань військової медицини Комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Пані Яна, дякую вам, що ви з нами. Будь ласка, вам слово.

ЗІНКЕВИЧ Я.В. Всім доброго дня. Спочатку я хочу представитись: я також ветеранка, учасник бойових дій уже нашої теперішньої війни і відповідно займаюсь саме питаннями військової медицини в нашому Комітеті здоров'я нації. Відповідно зараз існує дуже сильна проблематика стосовно військових госпіталів, тому що уже є випадки інцидентів в декількох різних госпіталях, це, до прикладу, ужгородський, до прикладу, одеський, також, в тому числі, інші госпіталі, по яких є зараз можливість або їхнього примусового переселення, або їхнього відчуження майна. Тому хочу наголосити на тому, що збереження госпіталів, які обслуговують ветеранів усіх війн, є дуже важливим і потрібно приділяти цьому достатню увагу, що сьогодні я також буду робити на нашому Комітеті здоров'я нації.

Також хотіла б окремо сказати декілька слів по центру психологічної реабілітації – це центр "Лісова поляна". Відповідно сьогодні воно мало бути в порядку денному, але, я так розумію, окремого блоку не буде. Відповідно хочу розповісти декілька слів. Це центр єдиний, який в Україні зараз займається лікуванням посттравматичного синдрому. На жаль, ми маємо такі речі, що ветерани минулих війн, на жаль, не отримували достатньої психологічної допомоги і реабілітації, і цю річ потрібно було виправляти. І тому саме ось нещодавно було створено цей центр. І зараз там також було змінено Статут стосовно того, що можуть прийматися і проходити лікування усі учасники усіх війн. І відповідно зараз є проблема, що ведеться обговорення стосовно того, щоб провести назад зміни до Статуту для того, щоб могли проходити тільки декілька категорій. На жаль, я вважаю це неприпустимим, тому що ось навіть по останніх підсумках, які буквально ми тиждень тому отримали, зараз у нас є майже 450 тисяч учасників бойових дій, які ось були буквально за 5 останніх років.

Тому хочу наголосити, що цей центр є життєво необхідним, що ним керує професійна людина, яка була обрана згідно конкурсу, і яка також сьогодні буде мати слово у нас на Комітеті з питань здоров'я  нації. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.  Шановні присутні, ми також сьогодні на наше засідання запрошували лідерів фракцій, парламентських фракцій. І я дякую Юрію Анатолійовичу Бойку, що він знайшов час відразу після Погоджувальної ради приєднатися сьогодні до нашого невеликого святкування та обговорення найважливішої проблеми щодо захисту людей  поважного віку в нашій країні.

Юрію Анатолійовичу, будь ласка, вам слово.  

БОЙКО Ю.А. Дякую.  Шановні друзі, ми з вами кожен рік практично зустрічаємось, і я радий бачити вас усіх при доброму здоров'ї, багато знайомих облич. І хочу вас запевнити, що ми розуміємо, наскільки вам важко і наскільки важливо, щоб парламент вас підтримував. І закони, які надаються Комітетом з питань соціальної політики, причому я тут відокремлюсь від якихось там політичних уподобань, тут ми всі разом повинні попрацювати, щоб захистити інвалідів, ветеранів, тому що ми побачили  проект бюджету на 2020 рік, відверто кажучи, що якщо б не змінилися обличчя членів уряду, то   в мене було таке дежавю, що ми отримали той же бюджет, який приймався за Прем'єр-міністра Яценюка, за Прем'єр-міністра Гройсмана. Тобто все те і перекочувало в новий проект бюджету. Це неправильно. І я сьогодні  про це сказав на Погоджувальній раді. Ми повинні переглянути цей бюджет.

І ми свої зауваження надали, і ми повинні надати більше соціальної підтримки всім, хто її потребує, в тому числі, звичайно, і в першу чергу ветеранам, причому ветеранам різним, тому що коли йде намагання відокремити одних від інших, то це абсолютно неправильно. Ми повинні підтримувати всіх ветеранів, всіх інвалідів. Всі люди, хто потребує допомоги держави, вони повинні її отримати.

Тому тут разом з вами ми будемо працювати, всі фракції, я впевнений, над тим, щоб допомогти, і лакмусовий папірець - це буде новий бюджет. І ми будемо боротися за те, що в цьому бюджеті будуть захищені ваші права. Будемо разом. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Юрію Анатолійовичу, за увагу до сьогоднішнього засідання.

Слово надається Шмакову Віктору Вікторовичу – голові ради Організації ветеранів України.

ШМАКОВ В.В. Доброго дня всім! І зі святом! Перш за все,  я дякую організаторам сьогоднішніх парламентських слухань, і дякую всім урядовцям, народним депутатам, всім представникам установ, інститутів, які підтримують ветеранів та підтримують ветеранський рух. За все це вам велика шана!

Я хочу сказати, що ставлення до людей  старшого покоління є однією з найголовніших ознак ступеню цивілізованості та розвитку суспільства. І характерною рисою сучасності є невпинне зростання кількості людей похилого віку чи поважного у будь-якій державі світу на цей час. Саме тому Генеральна асамблея Об'єднаних Націй у грудні 1990 року прийняла Резолюцію про захист прав і інтересів літніх людей та встановила відзначення щороку 1 жовтня Міжнародного дня людини похилого віку. А роком пізніше Організація Об'єднаних Націй затвердила принципи відношення до людей похилого віку.

Михайле Олексійовичу, вибачте, але так іде в документах Організації Об'єднаних Націй.

________________. … (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Безумовно, поважного – ніхто не має сумнівів.

ШМАКОВ В.В. Так, поважного, але ми говоримо мовою офіційних документів зараз.

В Україні ці ініціативи були підтримані, та 26 вересня 1997 року було прийнято урядову постанову 1066 про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку. Як правило, цей день щорічно проводився, і він використовувався для вшанування внеску старших поколінь у захист України та її розбудову для відзначення ветеранів та був своєрідним звітом як центральної, так і місцевої влади про підтримку ветеранів.

Треба відзначити, що ветерани постійно ставили питання, ініціювали питання щодо створення Міністерства у справах ветеранів, і вони дуже схвально поставилися, ветерани старших поколінь, до такого створення у грудні минулого року. І ми бажаємо цьому міністерству значних успіхів у своїй діяльності.

Проте, сьогодні іде мова ветеранів старших поколінь. На жаль, у нашій державі інколи забувають, що ветерани є не лише війни, а ветерани Збройних Сил, інших правоохоронних структур та силових органів, а є ще й ветерани праці і діти війни. І зараз вони опинилися у найскрутнішому становищі.

На жаль, останні кілька років центральна влада стала забувати і про цей день, і про ветеранів старших поколінь. Ми ж вважаємо, що ветерани старших поколінь – це практично четверта частка народу України. Четверта частка! Більше 11 мільйонів сьогодні пенсіонерів. 6,5 мільйонів знаходяться в рядах нашої організації. Я тому дуже радий, що завдяки комітету, завдяки народним депутатам, Наталії Юріївни  нам вдалось сьогодні зібрати представників ветеранських організацій як з усіх областей, так і представників інших всеукраїнських громадських організацій, бо в нас дуже багато наболіло, дуже багато є проблем.

Ми взагалі вважаємо, що ветеранський рух і ветеранські організації це не є чимось нашим особистим, це є набуття, здобуття держави. Ніколи ще ветеранські організації нічого поганого для держави не робили, навпаки, вони практично всюди і завжди підтримували як центральну владу, так і на місцях. Я сьогодні повинен сказати теплі слова в адресу багатьох керівників міської влади в низах за те, що вони як працювали, так і працюють зі своїми організаціями ветеранів. Але, на жаль, таке виходить у нас не всюди. Я не буду розказувати про те, що в деяких регіонах проводиться, але скажу про загальне становище. По-перше, в останні роки було зроблено все, щоб ліквідувати підтримку статутної діяльності ветеранських організацій. Є Закон України "Про статус ветеранів і гарантій їх соціального захисту", стаття 20, де про це прямо записано, але фінансова підтримка шляхом прийняття постанови 156, 1049 цю статутну підтримку практично привела до нуля.

Ми попереджали ті владні структури, які займались підготовкою цих документів, що ветерани старших поколінь не зможуть брати нормальну участь, бо в них немає вже ні фізичних сил, ні здоров’я, навіть підготовка з точки зору сучасних інтернет-технологій не дозволяє нам брати участь у проведенні конкурсів на те, щоб ми отримали фінансування. І це підтвердилось. За два останні роки Організація ветеранів України, яка налічує, як я вже казав, 6,5 мільйонів людей, в якої є організації свої, свої осередки в усіх районах, в усіх областях, навіть в усіх селищах, вона полишена державної підтримки, просто полишена. І ми просимо народних депутатів про те, щоб повернулись до цього питання. 156 постанова, вона направлена не на фінансову підтримку, вона направлена на знищення ветеранського руху старших поколінь. Це так є і я думаю, що це підтвердять усі тут присутні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Вікторе Вікторовичу.

ШМАКОВ В.В. Ні, я вибачаюсь, є дуже наболіле питання, тоді я переходжу до нього.

На жаль, два останні роки проти ветеранських організацій ведеться політика полишення їх офісних приміщень. Я не буду розказувати всі деталі, але особливо тут відзначилась Київська міська державна адміністрація, на жаль, її сьогодні немає. До речі, вона з таким натхненням пішла в наступ на організації ветеранські районів та міста Києва, що на сьогодні більшість з них полишена своїх приміщень, які вони займали десятками років. А от сьогодні саме в цей час на Липську, 16, де розміщується наша організація, мають прийти виконавці для виселення міської київської організації із займаного приміщення. Ось у мене на руках цей документ, де прямо сказано, що державні виконавці об 11:00 будуть проводити виконавчі дії щодо виселення Київської міської організації  ветеранів з нежитлового приміщення. І ще й попереджували, тут Микола Єгорович знаходиться, що якщо вас там не буде,  до вас будуть вжиті заходи згідно Кримінального кодексу.

Те ж саме стосується і Організації ветеранів України: 17 вересня відбувся суд і нам також на підставі того, що у  нас немає підстав на зайняття приміщення, по нас прийнято рішення про виселення. Немає підстав! Це в них немає підстав не надавати нам приміщення, бо стаття 20 чітко визначає, що центральні та місцеві органи виконавчої влади надають у безкоштовне користування ветеранським організаціям для виконання статутної діяльності приміщення та комунальні послуги. На жаль, цього не виконується. І нам зробили так, що ми своєчасно не змогли подати свою заяву і тепер нас виселяють. Вибачте, але я прошу допомоги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе Вікторовичу, давайте так, це питання ми обов'язково разом з Михайлом Михайловичем порушимо на засіданні комітету, звернемося до пана Кличка та до уряду щодо перегляду і постанови, яка була прийнята ще Гройсманом для того, щоб  просто знищити ветеранський рух в нашій країні, а також до мера щодо все ж таки виконання законів України та забезпечення приміщеннями. Тому ми разом ініціюємо це питання на засіданні комітету, щоб звернутися вже від імені комітету, а не від імені окремих депутатів щодо розгляду цього питання.

Якщо у вас більше завдань до нас немає, то ми тоді переходимо до наступного промовця. Є ще якісь?

________________. Наталіє Юріївно! До цього питання. Зараз у Комітеті з питань економічної політики розглядаються зміни до Закону "Про оренду державного і комунального майна". От туди, в цей закон, потрібно прописати право на  безоплатне користування, тому що треба в закон ще внести, крім того, що домовлятися з органами місцевої влади і самоврядування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам дуже, Григорію Васильовичу, за рекомендації. І просимо тоді секретаріат комітету підготувати таку пропозицію до цього закону і також на засіданні комітету розглянути цю пропозицію та від імені наших депутатів членів комітету подати цю пропозицію щодо захисту прав ветеранських організацій на отримання приміщень для свого розташування. Дякуємо дуже.

Шановні колеги! У нас з вами залишається 30 хвилин робочого часу, тому що о 13-й годині ми повинні звільнити це приміщення. У нас ще багато дуже записано людей на виступ. Також я бачу, тут присутні діючі та колишні народні депутати України. І якщо у вас є бажання також взяти слово або щось додати, то ми просимо тоді проінформувати президію. І я прошу промовців все ж таки дотримуватися регламенту - до 3 хвилин.

Прошу до слова Дабіжу Миколу Кириловича, ветеран праці, голова ради Криворізької міської організації ветеранів Дніпропетровської області. Будь ласка.

ДАБІЖА М.К. Шановні присутні! Дуже непрості часи переживає зараз наша держава, але символом боротьби, символом справедливості все ж таки ми вважаємо людей старшого покоління, людей з великим життєвим досвідом, який необхідно передати молодим.

Минулого року створена організація – Міністерство у справах ветеранів. Створена рада ветеранів українська, створений така, я приймав участь у цьому, громадська рада при міністерстві. І ви розумієте, немає там жодного ветерана. Чому? Є люди, які пов'язані своєю діяльністю в АТО. Це величезна повага і величезна шана цим людям, вони зі зброєю в руках захищали суверенітет і незалежність нашої держави, але вони не ветерани.

Слово "ветеран" – латинське слово, дослівний переклад "старий воїн", тобто досвідчений, бувалий воїн.

І, звичайно, хотілося, щоб цей досвід, ми були в одній організації. Нас поділили за мовними принципами, нас поділили по віросповіданню, і знову ж ділять отут ветеранську організацію, притому не в рівномірному вимірі.

Те, що говорив Віктор Вікторович, ну, це обурює просто, це ганьба, я не знаю, як навіть говорити про це. З ким ви воюєте? Люди, які пройшли війну, люди, які відбудовували зруйноване господарство, люди, які своїми трудовим звитягами заслужили, ці ветеранські організації, вони сьогодні, знаєте як? Хіба так можна?! Правильно говорила Наталія Юріївна: треба об'єднати зусилля. Соромно говорити це, але все одно треба робити, треба підтримати те, що говорив голова ветеранської організації України – підтримати!

Минулого року ми привітали ветеранську організацію Сполучених Штатів Америки зі столітній ювілеєм. Створена вона у 1918 році, до неї входять всі жителі Сполучених Штатів, які приймали участь у тих чи інших бойових конфліктах. І ви розумієте, отоді можна писати всіх: і бувалих, і не бувалих, всяких – це одна єдина авторитетна найпотужніша шановна ветеранська організація Сполучених Штатів. Чому б не взяти той досвід?

Сьогодні можна говорити багато, але я просто хотів би ще раз звернути увагу посадовців, звернути увагу тих, хто це може робити, з тим, щоб навести лад. А то виходить так: ринкова економіка, а відносини базарні. Так не можна, вибачте.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо дуже. На сто відсотків з вами згодна.

Я також хочу вас проінформувати, що після Погоджувальної ради до нас приєдналася голова Комітету пані Галина Третьякова. І найближчим часом…

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. 5 хвилин мені дайте, я віддихаюся, і вам що-небудь скажу, бо сама така сама, як і ви, такого самого похилого віку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Та ладно. Не треба примазуватися до похилого віку.

Так, шановні колеги, наступне слово: ветеран праці та військової служби, голова ради Кіровоградської обласної організації ветеранів Єфіменко Василь Костянтинович.

Будь ласка.

ЄФІМЕНКО В.К. Уважаемы товарищи, прежде чем приступить к выступлению я хотел бы обратить внимание на вопросы, которые мне были поставлены, чтобы я их обязательно здесь поднял.

Во-первых, когда будут отменены неконституционные и незаконные указы, вернее, законы неконституционные и постановления Кабинета Министров, которые нанесли колоссальный ущерб ветеранам и пенсионерам, и когда будет компенсирован нанесенный ущерб?

Второй вопрос. Когда будет принято решение по выплате денег, которое имеется по решению судов? Время идет – люди уходят из жизни, а деньги получить не могут.

И третий вопрос. Кто и как рассчитывает средние нормы потребления на газ, электроэнергию, коммунальные услуги? Цены растут, а нормы уменьшаются.

Ну, и по тому вопросу, который я хотел поднять. Приближается знаменательные даты: 75-летие освобождения Украины и великой победы. К сожалению, с каждым днем все меньше и меньше активных участников тех событий. Время  и усилия фальсификаторов истории старательно старается выветрить из памяти сознания людей память о тех трагических и героических событиях.

В Законе о статусе ветеранов войны (я полностью не буду называть) уже столько приравненных разных категорий наших граждан.  Я ничуть не умаляю их подвиг и героизм, но волей-неволей, а ветераны-фронтовики и труженики тыла все больше оттесняются в тень. Кроме того, несправедливо – в нем не нашлось места для детей войны. Кто пережил лихолетье двойного огневого вала и гитлеровской оккупации. Кто с первых дней после освобождения дни и ночи вместе с матерями отдавали все силы и здоровье для того, чтобы помочь фронту, а после победы вместе с искалеченными фронтовиками в кратчайшие сроки восстановили народное хозяйство и подняли страну до космических высот. Их каникулы и оздоровление проходило на колхозных полях и на предприятиях. Большинство из детей войны, которые выжили, не смогли продолжать свою учебу и раскрыть свои способности и таланты. А сейчас основная масса из них получает мизерные пенсии. Это поколение прекрасно помнит те времена и обязано с достоинством нести дальше эстафету, принятую от фронтовиков.

Но, к великому сожалению, принятый Закон о социальной защите детей войны принес им только разочарование и скитания по судам. Я считаю, что они заслужили значительно большего.

И поэтому от имени этого поколения я осмелюсь обратиться с просьбой к депутатам Верховного Совета: сделать подарок к 75-летию победы и внести дополнение в Закон о статусе ветеранов войны – детей войны, которые находились на оккупированной территории и были в зоне боевых действий, приравнять к участникам боевых действий, а тех, кто родились до 2 сентября,  – к участникам войны. Средства на это они заработали. А кроме того, продолжить выделение средств, которые выделялись на фронтовиков в нашем бюджете. Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Cпасибо большое. Мы просим секретариат комитета отработать предложения по законодательным инициативам, чтобы потом мы вынесли этот вопрос на рассмотрение комитета.

Слово предоставляется Гриненко Юрию Александровичу, Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни (Циблі).

ГРІНЕНКО Ю.О. Доброго дня, шановне зібрання! Знаменна сьогодні подія. Справа в тому, що в 2004 році указом Президента був теж визначений день цей сьогоднішній днем ветеранів. Оскільки я все життя працюю, надаю медичну допомогу ветеранам війни, тому я буду говорити за ветеранів війни, продовжуючи тему, яку говорила Яна Вадимівна.

Хотів би навести цифри. За період з 2009-2019 років кількість ветеранів, мова іде про війну, ветеранів війни зменшилась на 1 мільйон 583 548 осіб. Тобто, якщо  в 2009 році 2 мільйони 551 ветеран проживав на Україні, то вже на 01.01.2019 року -  967 тисяч. Різниця – 1 мільйон 583. Інвалідів війни: із 174 тисяч залишилося тільки 75, 99 тисяч пішло навіки з життя. Учасників війни: з 1 мільйона 900 залишилось 460 тисяч, 1 мільйон 441 ніколи не повернуться. Осіб, прирівняних по пільгах: з 217 тисяч залишилось 111, 106 тисяч пішло з життя. І тільки за 2018 рік кількість ветеранів війни в Україні зменшилась на 75 тисяч 185 осіб.

Я вважаю, що мої цифри не досить достовірні, але вони є по звіту обласних департаментів охорони здоров’я. Я не статистик, а тому там статистичні дані можуть варіюватись, але порядок цифр, він збережеться. Мова іде про що? 967 тисяч залишилось ветеранів на початок 2019 року. 75 тисяч пішло в минулому році. 10 років, і ми про ветеранів всіх інших війн, крім сьогоднішньої, ми їх бачити не будемо, тому що їх забере Господь до себе і там буде дякувати. Але вони поки живі сьогодні, люди добрі, давайте їм допомагати. І питання стоїть про їхнє здоров’я, в першу чергу, здоров’я всіх наших ветеранів. Да, сьогодні у нас з’явились ветерани, на жаль, цієї нашої війни, але вона є, і їх 470 тисяч. 

Система госпіталів -  єдина система, яка надає системно, постійно і ефективно як лікування, так і реабілітацію протягом усіх 6 років війни. В нашій системі проліковано і реабілітовано більше 80 тисяч бійців АТО за роки війни, більше 80 тисяч. Скажіть мені ще, де яка система пролікувала. Це безкоштовно, це за рахунок державного бюджету, безкоштовно для хлопців.

Крім того, системно лікуються ветерани всіх військових конфліктів, всіх військових конфліктів. Тому питання  роботи госпіталів на сьогоднішній день однозначне: їх треба зберегти. І я дякую Яні Вадимівні за те, що у неї є така думка, за те, що вона думає про ветеранів, а не про якісь політичні амбіції.

Зберігаючи госпіталі, ми від імені держави повертаємо те, що держава повинна їм повернути - здоров'я. Або компенсувати втрачене здоров'я у різних військових конфліктах. Так, маса проблем, але є шляхи вирішення. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я" встановлено, що не підлягають реорганізації в казенні підприємства або комунальні некомерційні заклади охорони здоров'я, і перераховується: Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, СБУ - відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів. На виконання вимог зазначеного закону Міністерством охорони здоров'я (попереднім  складом)  розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, які не підлягають реорганізації в казенні. Але, на жаль, туди госпіталі не увійшли. І сьогодні стоїть питання реформи другої ланки надання медичної допомоги  -  і  всі госпіталі переходять у підприємства.

Ну я не буду, ви всі розумієте, що таке підприємство. Так, неприбуткове підприємство, але послуги будуть продаватися. Кому? Ветеранам. Навіщо? В усіх країнах світу держава хоч економічно багата, хоч економічно бідна, але своїх ветеранів тримає. Якщо ми рівняємося на Сполучені Штати Америки, то там 25 мільйонів ветеранів, там 600 госпіталів, там лікуються разом із сім'ями. 50 мільйонів ветеранів обслуговує міністерство ветеранів Сполучених Штатів Америки. І по фінансуванню, і по кількості працівників у цьому міністерстві воно друге після Пентагону. Розумієте, які кошти виділяє держава для своїх ветеранів? І в них не було війни 200 років.  Тому питання  збереження госпітальної системи.

І ще дуже прикрий, так би мовити, приклад, але він був на початок нашої війни в 2014 році. З початком бойових дій на сході у нас були скорочені військові госпіталі і залишились тільки базові по регіонах. Вони були миттєво заповнені, хлопців не було куди везти.

Давайте ж  не допустимо цієї помилки і не зробимо з ветеранськими! Щоб нашим бійцям і нашим ветеранам інших війн не прийшлось шукати притулку в черзі до лікаря первинної ланки. Лікар первинної ланки - 2,5 тисячі пацієнтів. І наш ветеран приходить і сідає в цю чергу разом із сім'єю, бо відмінена диспансеризація. Моніторинг здоров'я сьогодні не може проводити цей лікар первинної ланки, бо він не встигає цього робити, мабуть. Йому нецікаво, бо він як підприємець діє, да? Йому сплачує держава за надану послугу. Тому тут є проблеми.

Хотів би, щоб почули. І введення штатної посади лікаря по роботі з ветеранами війни на первинній ланці обов'язкове, і членами їх сімей, одного чи двох. В районі, от візьмемо район, звичайний район, пересічний, України, в районі 300-350, максимально 400 бійців АТО плюс ветеранів інших конфліктів зовсім мало, ще їх родини  - буде 2-3 тисячі до одного лікаря відповідно до тих нормативів, які визначаються нашою реформою охорони здоров'я.

Госпіталі збережемо, але хто там буде працювати? Сьогодні кращі кадри, які ми виховували десятки років, професіонали, не кожний буде працювати у госпіталі ветеранів війни. Зрозумійте і почуйте! Люди працюють душею, від душі і від серця, не за зарплату, жертовно. І ці кадри вимушені покинути робоче місце, бо 3000-3700 - це заробітна плата для медсестри, для лікаря - до 5000 тисяч - занадто мала. Ідуть на ту ж первинну ланку або, гірше, виїжджають взагалі з країни. Прошу підняти заробітну плату. Кадри треба берегти.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо дуже.

ГРІНЕНКО Ю.О. Ще не закінчив.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Але, шановні колеги…

ГРІНЕНКО Ю.О. І хотів би ще сказати…

ГОЛОВУЮЧИЙ. У нас залишилось 10 хвилин. Ще 15 виступаючих. Ви просто інших позбавили слова.

ГРІНЕНКО Ю.О. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо дуже вам.

Шановні, я ще раз нагадаю, що всі, хто не встигнуть виступити до першої години, на жаль, не зможуть отримати слово.

Далі слово надається Щербині Наталії Дмитрівні – заступнику директора Вінницького обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.

ЩЕРБИНА Н.Д. Доброго дня, шановні колеги, шановні присутні! Я вітаю всіх із святом людей похилого віку і хочу сказати, що повага до старших – це одна з головних цінностей, яка підтримується в нашому закладі. І ми до цього докладаємо максимум зусиль, тому що наші ветерани – це більшість людей похилого віку і вони мають отримувати гідну медичну допомогу, про яку сказав Юрій Олександрович. І я його сто відсотків підтримую, тому що госпіталі на сьогоднішній день, наш заклад набуває статусу некомерційного підприємства. І з 1 січня ми маємо вже працювати в нових умовах. Як працювати в нових умовах, це не прописано ні в одній реформі, тому що госпіталі залишилися поза зоною реформи.

Фінансування медичної допомоги є самим головним проблемним питанням і як воно має відбуватися. Чи має відбуватися оплата за послугу? А якщо оплата за послугу, наші ветерани мають поліморбідність  захворювань, вони не можуть отримувати за одне захворювання тільки, у них є багато проблем, з якими в госпіталі, і психологічна реабілітація, і соматичні захворювання, і також фізична реабілітація.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Пані Наталія, у вас є пропозиції, що треба зараз змінити, щоб ви з 1 січня працювали в звичайному режимі і надавали набір послуг?   

ЩЕРБИНА Н.Д. Ми б хотіли, щоб була створена програма, в якій прописано, що госпіталі, їх зберегти, не скорочувати штат, переглянути заробітну плату працівників. По всіх медичних закладах зараз іде проблема: кадри тікають. У нас також ця проблема є.

І у нас ще є проблема, яку б ми хотіли, щоб вирішили, це якщо ми стаємо некомерційним підприємством, немає єдиного інформаційного потоку, щоб був створений єдиний потік і медична інформаційна система. Тому що на сьогодні є дуже багато представників, які пропонують медичні інформаційні системи як продукт, а впровадження їх немає і вимоги від Національної служби здоров'я України також не прописані.       

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Тоді є таке прохання, щоб разом із секретаріатом комітету, тут у нас є присутні представники державної медико-соціальної служби, Юрій Олександрович мав виступ зараз, ви, Наталія Дмитрівна, інші, я впевнена, госпіталі також мають ту ж саму проблему, є у нас тут і Волков Петро Георгійович – головний лікар комунальної установи, Одеського обласного госпіталю, далі у нас – Інститут геронтології Чеботарьова, Чайковська Віра Володимирівна, тому ми просимо, щоб ми зараз вже не поверталися ще раз до цієї теми, щоб об'єднати всі зусилля, прописати ту дорожню карту, що треба зробити, щоб захистити сьогодні роботу госпіталів у звичайному режимі, тому що у нас не так багато таких установ, які б на такому найвищому рівні якості надавали послуги.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ви ж були у нас.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, і у вас ми були, і були в Циблях, і в інших госпіталях, і ми знаємо, наскільки ви, перше, і ветеранам АТО надали поміч, і ветеранам праці, ветеранам війни. Тому тут, я вважаю, це той уклад, який треба обов'язково захистити та підтримати. Тому просимо разом з секретаріатом комітетом відпрацювати пропозиції, щоб ми потім розглянули їх на комітеті та рекомендували також Комітету охорони здоров'я разом розглянути ці пропозиції.  Дякуємо, шановні.

Слово надається голові Комітету пані Галині Третьяковій.

         ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Я не хочу виступати як голова комітету, я хочу виступити просто як жінка України, якій 56 років, у якої четверо дітей, п'ятеро онуків, купа там ще дружин, чоловіків у моїх дітей, бо якщо вже онуки є, то розумієте, що у мене там велике домогосподарство, яка своїх дітей виховала самостійно. Бабуся моя, вона мала 11 дітей, які хто де загинув, хто у Великій вітчизняній війні, бо вона померла в 98 років, а народилася у 1895 році. Мама моя була учасницею (вона лікар за освітою) ліквідації Чорнобильської АЕС в 1986 році, просто зібралася і поїхала допомагати нашим лікарям. Вона вже пішла з життя, перенесла дві онкооперації. А старший мій син, він сотник першої сотні Майдану, з 30 листопада 2013 року знаходився на Майдані. Потім ми думали, чи втікати з цієї країни, чи ні, чи Янукович переможе, чи ні. І я вам все це розповідаю, тому що я звичайна українська жінка, і те, що я тут опинилася, у кріслі голови комітету, це, може, ну, так зірки стали, але я така сама людина похилого віку.

І я йшла до вас як на свято, ну у нас там Погоджувальна рада, робота там своя, тому що в ООН це свято людей похилого віку, і якщо це свято і людина похилого віку живе гідно, то я думала…

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. … не  зовсім похилого віку.

ТРЕТЬЯКОВА Г.М. Не зовсім похилого? Гаразд. Поважного, гаразд. Це не важливо. Дивіться, я з гордістю сприймаю свій вік. В мене може на відміну від багатьох людей, які там нашому ґендеру жіночому нав’язали, що чим вони старші, тим вони там втрачають свою вартість, я навіть таку чула від чоловіків думку, то от мені здається, що я з роками вартості тільки набираю. І я думаю, що люди саме похилого віку і жінки похилого віку, ті, хто мудрі і досвід життєвий набирають, то вони оцю вартість будуть тільки підвищувати. Нас ще чекають і молоді чоловіки, і молоді жінки. Чому? Тому що нас стає все більше.

Частка людей, які старші ніж, я не знаю, чи доповідала тут Ліда Ткаченко від Інституту демографії, але нас все більше, а дітей все менше. Дітей ми народжуємо,  на 100 людей, які ідуть з життя, ну, наш вік такий, що ми втрачаємо тих, хто з нами ровесники якісь, ми їх теж проводжаємо, але ми ж то залишаємось,  і на 100 тих,  хто іде з життя, 51-58 ми народжуємо. А ще в нас є трудова міграція за кордон, і наша молодь туди їде. Сьогодні  мені з Польщі повідомили, що там працюють наші чоловіки віком 34-40. Таким чином ми їх туди відправляємо і зменшуємо кількість працюючого населення.

Таким чином у нас наразі такі створились демографічні речі, коли те покоління молоде, яке працює, не може забезпечити все, що ми хочемо, а ми хочемо багато, бо ми з радянських часів і ми тоді що робили? Ми забирали в того, хто працював, 100 відсотків доходу, і перерозподіляли. Ми мали там те безоплатне, те безоплатне, але ми розуміємо, що ми забирали в тієї людини, хто був підприємцем, хто щось робив. Змінилась формація і нам треба теж підлаштовуватись під життя, бо виживає, еволюціонує і захоплює це життя той, хто пристосовується до такого життя.

Тому в мене була своя програма. Я працювала до того, як пішла у Верховну Раду, працювала в громадських організаціях, Інститут громадянських свобод, хто хоче, може зайти в Інтернет, і подивитись на ту програму, і я вам її озвучу, тому що ми готували таку програму для таких людей. Я би сказала так, що якщо я гірше ходжу, будь-який організм, він зношується, то нам потрібна програма інклюзії людей на візочках. І сьогодні на Погоджувальній раді я казала про те, ми зустрічались з багатьма людьми з інвалідністю, які не можуть самі ходити, що всі будинки, особливо державні будинки і установи, мають бути обладнані під наші потреби. Якщо ми гірше ходимо, то ми маємо пристосовувати механізми і ходити так само, як і раніше, але для цього має бути пристосоване наше життя.

Що я хочу від освіти? Я б хотіла, щоб наші люди, які не завжди пристосовуються до діджиталізації, до Інтернету, до соціальної мережі, щоб в державній програмі була програма нашої освіти. Ми заклали це в Програмі дій уряду на наступний рік - 6 мільйонів курсів для освіти. Тепер нам треба тільки проконтролювати для того, щоб ці кошти пішли дійсно на освіту.

Що би я ще хотіла? Я б хотіла, щоб були громадські організації людей похилого віку. І для того, щоб ці громадські організації, в які ми могли б увійти після того, як ідемо на пенсію, щоб ми були потрібні суспільству, в тому числі і молоді, для того треба створити систему, коли люди за рахунок свого податку на доходи фізичних осіб фінансували б не тільки державний бюджет, але й фінансували такі громадські організації.

Що я ще хочу? Я хочу поступовий вихід на пенсію, бо вже доведений факт, що той пенсіонер, який працює, живе довше, бо він потрібен суспільству. А це означає, що якщо нам потрібно бути потрібним суспільству, щоб суспільство нас сприймало, нам потрібно, щоб ми поступово переходили на пенсію. Не можемо працювати 40 годин на тиждень, давайте будемо працювати  30, не можемо 30 - 20 чи 10, але щоб наше активне життя було все рівно для суспільства. Тоді суспільство буде, звісно, вдячне за те, що ми таким чином працюємо.

Що я ще хочу? Я хочу паліативну допомогу і для людей похилого віку, щоб було не відкуп від держави, коли вона роздає пенсію, на яку вижити неможливо, щоб була допомога, щоб нам створили так само, як і за кордоном, будиночки для людей похилого віку, де ми могли б спілкуватися. Американська, наприклад, практика така, що люди похилого віку створюють навіть маленькі містечка, куди не допускають молодь і дітей, щоб вони не турбували їх на старості. Прийомні часи, години, коли можна бути в таких маленьких містечках, це тільки до вечора, до 8-ї години вечора. Потім вони йдуть з цього містечка.

Громадянське суспільство - це наше майбутнє для людей похилого віку. І те, що сьогодні в Україні не розвинуте громадянське суспільство, це в тому числі і тому, що ми не докладаємо своїх рук, коли йдемо на пенсію.

Ну, я бачу, не дуже цікаво. Замучені? А чого ми? А гігієна праці? Треба ж…

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, шановна пані Галино. Сподіваємось, що у нас дійсно буде новий погляд, такий енергійний підхід щодо реформування захисту людей.

Шановні колеги! Зараз перша година. І як ми з вами й домовлялися, що в цей час ми повинні закінчити наше обговорення. Якщо хтось наполягає на тому, що він обов'язково повинен нам донести зараз свою думку за рахунок, так, обіду, та державного бюджету, як тут правильно нам додають, то ми обов'язково надамо вам слово. Є люди, які  наполягають?

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Є.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Є, так? Будь ласка.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Є пропозиції.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, будь ласка.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Пропозиції до Рекомендацій.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний пане Маркіян, будь ласка. Тільки 30 секунд.

ДЕМИДОВ М. Маркіян Демидов, голова Української спілки в'язнів-жертв нацизму. Шановні депутати! Колеги! Я повністю підтримую Віктора Вікторовича Шмакова. И должен сказать, что вопросы финансирования - это первоочередные вопросы для сохранения деятельности наших организаций такого века, потому что это тянет за собой, я не могу долго время отнимать у вас,  извините, но надо вернуться к незаконно принятому, незаконно,  против Конституции, Постановлению № 176 вместо 156-го Постановления. Это вопрос первоочередной жизнедеятельности наших организаций нашего века.

Спасибо за внимание. Извините, что я вас задержал.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо дуже, пане Маркіян.

Є ще якісь пропозиції? Так, будь ласка, тільки дуже коротко. 30 секунд.

ГОРОШКО О.Є. Я представитель организации "Трудовая Харьковщина" Горошко Ольга Евгеньевна.

Я хочу сказать, что если раньше во всем были виноваты "сваты", то теперь во всем виноваты пенсионеры, и эту мысль внедряют в головы всего молодого населения, которые говорят, что мы у них крадем, а мы у них  ничего  не крадем, у них крадет Коболев, который получает 2 миллиона, и у них крадут судьи Верховного Суда, Прокопенко, который получил 544 тысячи за апрель 2019 года. Вот кто крадет у молодого населения заработные платы.

Я хочу сказать, что есть резерв для того, чтобы пополнить бюджет. Это установить отношения, хотя бы один к пяти, как в других странах, между минимальной заработной платой и пенсией и максимальной, и тогда, знаете, сколько у нас появится резервов, у нас появятся резервы от Коболева, от руководителя железной дороги, от судей Верховного Суда, которые, если почитать их решения, то они хуже, чем решения судей районного суда.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо дуже за вашу пропозицію.

Шановні, тут у нас з’явилось багато пропозицій. Будь ласка, по 10 секунд.

ШИРОКИХ Ю.Ю. Голова Львівської обласної організації ветеранів Широких Юрій Юрійович.

Значить, саме головне питання, дорогі друзі. Міністерство як називається? По справах ветеранів і далі пішло, а має бути Міністерство по справах ветеранів, одна назва.

По-друге. В міністерстві мають бути на правах заступників чи департаментів вже відповідно по локальним конфліктам, по "атовцям", по ветеранам праці. Це саме головне.

І друге питання. Міністерство соціальної політики так багато роботи має, а на них ще "повісили" наших ветеранів Збройних Сил. Це треба повернути до одного міністерства ветеранів. Значить, всіма ветеранами має опікуватись. А на неї подивіться, вона сама, вибачте, молода дівчина і в неї всі помічники так само молоді. Яка ж то ветеранська організація? Подумайте, будь ласка.      

_______________. Я представитель ветеранства Харьковской области. Обращаются ветераны Харьковской области с просьбой рассмотреть вопрос об отмене коммунальных услуг после 70 лет. Это так, как во многих государствах, так сказать, за рубежом.

Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибо большое.

Це слушна пропозиція, тим паче, ми всі чули ролик пана Президента, де він сам вийшов з цією ініціативою щодо скасування житлових тарифів для людей такого поважного віку, і тут дуже добре, що ви про це нагадали. Ми також просимо  підготувати цю ініціативу на законодавчому рівні, щоб ми винесли її на розгляд. Тому що такі ініціативи Президента ми, безумовно, повинні, разом об’єднавшись, підтримати. Немає зауважень? Заперечень немає? Тоді будемо втілювати програму голови держави в дію.

Ще є пропозиції?

Шановні колеги, я також пропоную звернутись від нашого зібрання сьогодні до Міністра у справах ветеранів та тимчасово окупованих територій Коляди Оксани Василівни, тому що, на жаль, вона зараз не знайшла часу, ні вона, я так розумію, ні заступники її, не знайшли часу бути сьогодні присутніми. Також ми жодного разу не почули її на засіданні нашого комітету і тому треба, я так вважаю, звернемось до Прем’єр-міністра з пропозицією все ж таки заслухати бачення щодо захисту ветеранів від Міністра у справах ветеранів.

Шановні! Дякуємо вам дуже. Ще раз від всього комітету, від народних депутатів вітаємо вас з Днем людей поважного віку і бажаємо вам всього найкращого. До побачення. Дякуємо.