Повідомлення

Перейти до розділу
22 червня 09:43
13 липня 2022 року о 15.00 год. відбудеться засідання «круглого столу» на тему: «Впровадження багаторівневої системи психологічної допомоги ветеранам та членам їх родин» докладніше
22 червня 09:39
07 липня 2022 року о 14.00 год. відбудеться засідання «круглого столу» на тему: «Розвиток ветеранського бізнесу» докладніше
14 червня 16:05
30 червня 2022 року о 15:00 відбудеться засідання «круглого столу» на тему: «Засади внутрішньої і зовнішньої політики у сфері соціального захисту ветеранів». докладніше
29 липня 13:54
Верховна Рада України підтримує заходи щодо підвищення якості надання послуг Державною службою зайнятості та зниження рівня безробіття в Україні докладніше
28 липня 10:17
Інтерв'ю з Головою Комітету Галиною Третьяковою на тему: Цивілізаційний підхід до захисту прав людини на ринку праці. Трансформація трудових відносин в Україні. докладніше
28 липня 09:30
Комітет вітає кожного громадянина з Днем Української Державності! докладніше
27 липня 18:01
Верховна Рада України встановила грошову виплату громадянам, які мають особливі заслуги перед Україною докладніше
26 липня 10:41
Науковці звертають увагу Верховної Ради України на необхідність налагодження ефективної діяльності Фонду соціального страхування України, зокрема, шляхом внесення змін до профільного законодавства докладніше
22 липня 16:15
Комітет пропонує Верховній Раді України запровадити належний державний контроль у сфері використання коштів соціального страхування докладніше
21 липня 10:35
Комітет вітає Оксану Жолнович з призначенням на посаду міністра соціальної політики України докладніше
19 липня 15:00
СТЕНОГРАМА засідання Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів 19 липня 2022 року докладніше
15 червня 2022, 10:44

СТЕНОГРАМА комітетських слухань у Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на тему: "Захист прав і свобод громадян України, які перебувають на території держав-членів ЄС та інших держав як тимчасово переміщені особи, внаслідок збройної агресії Російської Федерації" 15 червня 2022 року

 Веде засідання Голова Комітету ТРЕТЬЯКОВА Г.М.

ГОЛОВУЮЧА. У нас нічого не чутно. Будь ласка, пане Ігорю. Будь ласка, хто-небудь із учасників… Скрипка Тетяна з'явилася, скажіть, будь ласка?

СКРИПКА Т.В.  Галина Миколаївна, я на місці. Чекаю.

 _______________. Добрий день, Галина Миколаївна. Радий вас вітати!

ГОЛОВУЮЧА. Добрий день, пане Олександре. Вітаю вас!

_______________. Добрий день, Галина Миколаївна. І ми вас вітаємо всі!

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю… (Не чути)
 (Загальна дискусія)
 Вітаю, пан Микита.
 
 _______________.  Доброго ранку.

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю всіх! Тоді ми всі приєдналися за перші п'ять хвилин. Я дякую всім, хто приєднався.

САПОЖНІКОВА О. Доброго дня. Мене чути, да?

ГОЛОВУЮЧА. Хто це?

САПОЖНІКОВА О. Це Олена Сапожнікова, Гельсінська спілка з прав людини.

ГОЛОВУЮЧА. Вітаю Гельсінську спілку! Вітаю!

САПОЖНІКОВА О.  Чутно, да?

ГОЛОВУЮЧА. Чутно.
Дякую за відгук. Дякую. Ми тепер на зв'язку всі. Я маю надію, що всі хто записаний у плані, всі тепер теж на зв'язку. Тому йдемо за тим планом, який запропонований. Ще раз нагадаю, у мене зараз тільки технічна функція. Я буду надавати слово і буду контролювати час. І ми мусимо поважати тих, хто стоїть наприкінці нашого порядку денного. Всіх послухаємо.
Тому, Скрипка Тетяна Василівна, голова підкомітету у справах сім'ї та дітей Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, який є ще одним з п'яти комітетів, які організували ці слухання.
Будь ласка, Тетяна Василівна. П'ять хвилин.

СКРИПКА Т.В. Доброго дня, шановні колеги, шановні учасники слухань! Непросту, звісно, тему ми сьогодні будемо обговорювати. Ну і пропонуємо, вже як Галина Миколаївна сказала, розпочати.
Мільйони наших громадян, серед яких понад 2 мільйони дітей, рятуючи своє життя, опинилися за кордоном нашої держави. Тисячі дитячих закладів в сфері відання міністерств і соціальної політики, охорони здоров'я, освіти разом із дітьми та супроводжуючим персоналом були евакуйовані за кордон. І, враховуючи непросту безпекову ситуацію в Україні, такі заклади продовжують евакуйовуватися і сьогодні.
По-різному складається доля наших дітей та їх супроводжуючих, звісно, за кордоном. Більшість дітей опинились за кордоном у супроводі одного з батьків, опікунів або батьків-вихователів, уповноважених працівників закладів, в яких вони перебували на початку війни.
Але особливо непроста ситуація склалася щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися за кордоном без супроводу або у супроводі осіб без спеціальних на те повноважень. І не останню роль в цьому відіграла норма національного законодавства про те, що діти після 16 років можуть самостійно перетинати кордон. Оскільки така норма відсутня в більшості країн, то такі діти потрапляють під юрисдикцію служб у справах дітей країн перебування, які за потреби розглядають питання вжиття невідкладних заходів їх захисту.
І сьогодні Україна дипломатичним шляхом через відповідні міжурядові домовленості намагається вжити всіх максимально можливих   заходів щодо  контролю за дотриманням  прав та інтересів дітей за кордоном і  повернення  їх на Батьківщину після закінчення війни з країн, що надали тимчасовий прихисток. Але проблема є, і вона  має вирішуватися на законодавчому рівні. Тому в комітеті, я так думаю, що найближчим часом в залі ми приймемо за основу законопроект 6146, тому що це вимушена така норма, яку ми повинні з вами вирішити на законодавчому рівні.
Зрозуміло, що ця ініціатива, вона вимушена, оскільки знову ж таки направлена на  убезпечення наших дітей. Але вже зараз я хочу наголосити на тому, що до комітету стали надходити звернення щодо випадків вивезення  дитини за кордон без дозволу другого з батьків. І в таких зверненнях говориться  про порушення права дитини на проживання та на підтримку  контакту з обома батьками і права одного з батьків на піклування про дитину і її виховання.
Є питання щодо технічної сторони організації також навчального процесу для дітей, що знаходяться за кордоном. Не всі діти мали доступ до Інтернету і не всі мали відповідно комп'ютерну техніку. Є проблема щодо постановки дітей на консульський облік, також ускладнює облік дітей, які перебувають за кордоном. Тобто всі ці питання ми маємо сьогодні обговорити у професійному колі. І сподіваюся, що під час слухань будуть висловлені чіткі пропозиції, направлені на вирішення проблемних питань, які ми сьогодні озвучувати.
Тому дякую за можливість виступити. І всім плідної роботи! Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Тетяна Василівна. І дякую за те, що ми йдемо в регламенті.
Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна, голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Вона була однією з ініціаторок проведення цих комітетських слухань.
Будь ласка, пані Іванна.

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О. Добрий день, пані Галино! Вітаю всіх учасників цих слухань! Дякую за те, що зібрали нас для обговорення такої серйозної теми. Я думаю, що насправді всі питання ми, можливо, сьогодні і не обговоримо, які постають через те, що нам потрібно захистити права наших громадян, які є сьогодні тимчасово, сподіваємося, що тимчасово, перебуваючими за межами держави Україна. І тут ми, напевно, навіть можемо почати навіть з того визначення, чи ми визначаємо їх як біженців, чи ми визначаємо їх як тимчасово переміщених осіб. І бачимо, що насправді не всюди ми маємо повне розуміння з нашими колегами за кордоном стосовно цього визначення. Але точно ми з вами вдячні Європейському Союзу за те, що буквально на початку березня вони вже застосували спеціальну Директиву Європейського Союзу про тимчасовий захист для українців. І ми розуміємо, що, власне, протягом року саме ця директива буде визначати можливості для їхнього перебування, зокрема в країнах Європейського Союзу. І відповідно ми можемо розраховувати на взаємодію з державами-членами саме в рамках цієї директиви.
Одночасно я хотіла б, можливо, наголосити на кількох речах, які десь з'являються в розумінні у зв'язку з великою кількістю закордонних відряджень і спілкуванням з нашими міжнародними партнерами.
Я, зокрема, дуже сильно стурбована тим фактом, що насправді не всі держави-члени Європейського Союзу залучили до роботи з  точки зору реєстрації тимчасово переміщених осіб за кордоном взаємодію з інституцією такою, як Frontex. І це означає, що деякі держави діють відповідно самостійно по реєстрації  тих людей, які перетинають їхній кордон, а потім ми з вами втрачаємо розуміння того, де вони далі знаходяться, і тому не завжди будемо могти ефективно захистити наших громадян за кордоном, як дорослих, так і дітей. І, очевидно, що ми маємо ризики того, що сьогодні частина українців, які шукали прихистку від війни, можуть потрапити в ситуацію, коли вони стануть жертвами торгівлі людьми, чи сексуального насильства навіть, за кордоном.
І тому я би вважала, що, можливо, частиною наших з вами рекомендацій мало би бути передбачено звернення до виконавчих структур України з тим, щоб вони все-таки зі свого боку зробили офіційне звернення до  Frontex, з тим щоб обов'язково всі держави-члени Європейського Союзу залучали цю європейську інституцію для роботи з тимчасово переміщеними особами.
Ще одна річ, яка мене турбує через те, що ми бачили за кордоном, - це те, що на даний момент з огляду на обмежений ресурс державний, який ми маємо, фінансовий ресурс, скорочується фінансування Міністерства закордонних справ України, а відповідно відкликаються з відряджень представники дипломатичної, консульської служби і також адміністративний персонал з наших дипломатичних місій за кордоном.
Я вважаю, що це абсолютно є не тим елементом, де би ми мали економити державний фінансовий ресурс. І, власне, для забезпечення прав і захисту прав наших громадян за кордоном ми спільно з вами могли би включити в рекомендації цих слухань також не просто не скорочення фінансування  Міністерства закордонних справ, і зокрема закордонних представництв, а точно його збільшення.
Ми можемо порадитися  з Міністерством закордонних справ, де такі речі є ключовими, які суми мали би бути  передбачені в державному бюджеті, які витрати, і, власне кажучи,  зафіксувати ці речі в результатах і в рекомендаціях наших слухань.
Ну і, напевно, третє,  що мені хотілося би сказати, це окремий взагалі напрямок захисту наших громадян за кордоном, який, напевно, є надскладним і найболючішим, – це питання створення якихось механізмів соціальних гарантій і захисту для тих людей, які є насильницьки депортованими в Російську Федерацію або які, наприклад, як сьогодні з Херсонщини, намагаються втікати від окупації через окупований Крим, і потім з'являються в інших країнах.

ГОЛОВУЮЧА.  (Не чути) …ще вистачить, пані Іванна?

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О. Так. Я просто про те, що це є окремий взагалі напрямок роботи, який, мені видається, на сьогодні, ну, недостатньо  пропрацьований, можливо, з огляду на те, що він настільки  критично розростається, і це те, де ми би мали, можливо, і законодавчо  запропонувати якісь рішення для захисту наших людей, які насильницьки депортовані, ну а потім і дітей, яких, зокрема, намагаються  переводити з однієї етнічної групи в іншу.
Я знаю, що уряд і Міністерство соціальної політики  ухвалило рішення, що опікунство тут  з нашого боку спрощується стосовно тих дітей, яких ми знаємо. Але питання  в тому, що ми, на жаль, не володіємо повноцінною інформацією і не маємо всіх даних про всіх дітей і про всіх наших громадян, які були вивезені до країни-агресора.
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Іванна. Зафіксували, і секретаріат зафіксував пропозиції до рекомендацій.
До слова запрошується Мережко Олександр Олександрович, голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Будь ласка, Олександр Олександрович.

МЕРЕЖКО О.О. Добрий день, колеги! Та проблема,  яку ми зараз з вами  обговорюємо, вона має масштабний характер, тобто йдеться про мільйони людей, мільйони людей, яких ми називаємо  "тимчасово переміщені особи",  або на Заході використовують термін "біженці", а також йдеться про внутрішньо переміщених осіб, тобто displaced persons.
Ця проблема має масштабний характер, і вона має комплексний характер, тому має вирішуватися комплексно. Комплексний  характер пов'язаний з тим, що вона містить в собі такі елементи, як соціальні проблеми, юридичні питання, питання зовнішньої політики, економічні, гуманітарні і тому подібні питання.
Я вважаю, що нам треба з вами подумати над формуванням скоординованої комплексної державної політики захисту прав переміщених осіб.  Це має бут дійсно скоординована і державна політика. Наприклад, можна говорити про впровадження цієї політики на рівні МЗС. Можна подумати, наприклад, про створення своєрідного такого навіть омбудсмена, який би займався консульськими і іншими питаннями наших… (Не чути) на рівні МЗС.
В міжнародному праві існує таке поняття, така галузь, як право біженців, international refugee low. Ми говоримо, ми застосовуємо термін "переміщені особи", точніше "тимчасово переміщені особи", а не "біженці", хоча юридично можна застосовувати і цей термін - "біженці". Але мені більше подобається наш термін, і він вже був закріплений, наприклад, в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи, тому що ми в такий спосіб намагаємося підкреслювати тимчасовий характер, що ці громадяни, вони скоро повернуться в Україну.
Я би виділив три категорії і три окремих правових режими. По-перше, це внутрішньо переміщені особи, тобто displaced persons в рамках кордонів нашої держави. По-друге, це тимчасово переміщені особи, тобто ті особи, наші громадяни, які опинилися за кордоном. Але ще існує і третя категорія, про яку говорила моя колега, - це, я би назвав їх, примусово переміщені особи. Йдеться про тих наших громадян, які  примусово були вивезені на територію держави-агресора, на територію Росії. І ми маємо враховувати окремий режим і боротися за права наших громадян.
З точки зору міжнародного права зрозуміло, що специфіка статусу переміщених осіб пов'язана з тим, що, з одного боку, вони знаходяться в межах юрисдикції, національної юрисдикції держави, їх статус регулюється національним правом цієї держави. Але є ще міжнародно-правовий механізм. Якщо ми говоримо про міжнародно-правові механізми захисту їхніх прав, то тут можна використати три елементи, три таких знаряддя, три таких інструменти.
По-перше, це, якщо йдеться про ЄС, то регламенти, директиви Європейського Союзу. Нам треба лобіювати такі відповідні регламенти і директиви, які б захищали ефективно права наших громадян, які знаходяться на території в країні ЄС.
Другий елемент. Можна подумати про створення європейської конвенції, тобто регіонального  міжнародно-правового інструменту в рамках ПАРЄ.
І, нарешті, останній механізм - це двосторонні договори. Тобто нам треба подумати і підготувати двосторонні договори. Можливо, почати з модельного якогось договору, за допомогою яких можна було б захистити права наших громадян, які перебувають в окремих країнах.  
Тобто це три найважливіших міжнародно-правових механізми, інструменти, які ми маємо задіяти.
Дякую, колеги, за увагу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре. Дякую за пропозицію зробити скоординовану політику, яку може реалізовувати окрема інституція омбудсмена щодо переміщених осіб. І дякую за те, що ви наголосили на трьох режимах. Вони абсолютно різні – це: депортовані, примусово переміщені громадяни; громадяни, які перебувають за кордоном; і внутрішньо переміщені всередині нашої країни.
Дякую. Я думаю, що це  основна системна така рекомендація, яку ми зафіксуємо на початку наших слухань. Дякую.
Пан Лубінець Дмитро Валерійович, голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації, реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Пане Дмитро, я вже не називаю, що це тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях і Автономній Республіці Крим, тому що я думаю, що в назві… Мабуть, що треба, щоб відбулися зміни в назві нашого комітету. Але, будь ласка,  Дмитро Валерійович.

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. Дякую, колеги. Дякую.
Напевне, я почну з того, що, дійсно, треба внести зміни в назву нашого комітету і завдяки нашим Збройним Силам  України прибрати "тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях та Автономної Республіки Крим". Повернемо всі території і змінимо назву.
Я, в першу чергу, дякую всім організаторам, ініціаторам цих слухань. Дійсно, напевно, це дуже добре, коли п'ять органів виконавчої влади, правозахисного сектору, громадських організацій проводять ось такі публічні слухання.
Тема дуже  назріла і дуже проблемна. І я от  зараз почув своїх колег, які окреслили вже певний перелік проблем. Я би ще одну добавив зразу – це те, що ми  сьогодні повинні опрацьовувати рекомендації, які повинні ввійти в стратегію дій уряду, спрямованих не тільки на захист прав громадян, які вимушено виїхали за кордон, це і так зрозуміло. Але, на мій погляд, саме головне… (Не чути)

ГОЛОВУЮЧА. Пане Дмитро, поганий зв'язок!

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. …стратегію повинно бути залучення механізмів повернення до України, це громадяни. Колеги, найбільша проблема, на мій погляд, це те, що серед мільйонів наших бажаючих ... (Не чути)
 Російська Федерація навіть не дає нормально виступити на слуханнях.

ГОЛОВУЮЧА. Пане Дмитро, поганий зв'язок, ми вас погано чуємо.

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. Чи чутно зараз мене?

ГОЛОВУЮЧА. Зараз чутно.

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. Колеги, не знаю на якому етапі, напевно, Російська Федерація намагалась завадити нам в проведенні цих слухань...

ГОЛОВУЮЧА. Сто відсотків.

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. …але те, що я хотів би додати до окресленого, що, окрім того, що ми сьогодні повинні напрацювати рекомендації щодо дій уряду на захист прав наших громадян, які знаходяться за кордоном, так само повинно, щоб уряд напрацював стратегію механізмів повернення наших громадян до України.
І, на жаль, для всіх нас, колеги, серед мільйонів наших співмешканців, які виїхали з території України, дуже велика частина вже не планує в майбутньому повертатися. І ми повинні з цим щось робити, бо насправді Україна – це в першу чергу  наші громадяни.
Я не буду окреслювати кількість наших громадян, які виїхали, ви їх всі знаєте. Це велика кількість, за різними оцінками, під 8 мільйонів наших громадян виїхали.
З приводу директив. Мій колега пан Олександр Мережко згадав з приводу лобіювання директиви. У нас, дійсно, директива була затверджена в Брюсселі 4 березня 2022 року Радою ЄС. Це Директива від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб. ЄС пішов на цей крок задля громадян України. Чи це є достатнім? Напевно, що достатньо в тій кількості, в якій зараз ми отримуємо, але ми можемо, і, напевно, повинні, в усіх країнах, де знаходяться наші громадяни, на рівні двосторонніх контактів проговорювати додатковий захист прав людини. І тут, безумовно, я підтримую, наприклад, ініціативу, що ми сьогодні повинні в тому числі озвучити, що, дійсно, в таких умовах  зменшення фінансування та зменшення кількості Міністерства закордонних справ, напевно, не є дуже правильним кроком. Навпаки, ми кажемо про те, що за кордоном треба більше працювати, а тут же ми бачимо, як уряд зменшує кількість дипломатичного персоналу.
Також про те, що я хотів сьогодні сказати, це дійсно окрема  проблематика – це громадяни, яких Російська Федерація вивозить на територію своєї держави. І це і Автономна Республіка Крим, і різні області. І на базі нашого комітету у нас створена постійно діюча робоча моніторингова група, яка збирає в тому числі цю інформацію.
За нашими даними, кількість громадян, які примусово були вивезені на територію Російської Федерації, на даний час складає не менше ніж 1 мільйон 300 тисяч  громадян України, з них під 240 тисяч – це діти. І дуже часто ми фіксуємо, що у наших громадян забирають українські паспорти, дають тимчасові посвідки переселенців і відправляють в найбільш депресивні регіони  Російської Федерації. Ми повинні теж про це казати, сьогодні озвучувати і якимось чином на це знову ж таки реагувати.

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд достатньо буде, пане Дмитро?

ЛУБІНЕЦЬ Д.В. Да, я закінчую.
Ну і, безумовно, саме головне, що держава повинна робити? Ну, в першу чергу, тримати зв'язок з нашими громадянами.
З приводу окремого омбудсмена. Тут якраз я не дуже підтримую цю ідею, бо у нас є інституція омбудсмена, якого нам треба призначити, в повноваження якого входить захист абсолютно всіх громадяни України, в тому числі за кордоном. У омбудсмена є окремий там підрозділ, який займається міжнародною тематикою. Знову ж таки, ця інституція є. Треба, можливо, як в рекомендації сьогодні озвучити, як парламент повинен якскоріше призначити людину на цю посаду, яка в тому числі буде займатися проблематикою захисту прав  громадян України, які знаходяться за кордоном.
Дуже вам дякую. Бажаю сьогодні такої відкритої, відвертої дискусії. Тут ми всі свої, проблема є, треба озвучувати і знаходити шляхи її вирішення. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Дмитро. І хоча тут різняться думки щодо омбудсмена, але дякую, що ви ще раз наголосили про створення двосторонніх договорів і роботи щодо укладання таких двосторонніх договорів з країнами перебування наших громадян. Пан Мережко казав про створення модельного договору, який теж народні депутати мусять в тому числі і подивитися, і сказати, що в добрий шлях такому договору, для того щоб ми розуміли, що відбувається з нашими громадянами. Дякую.
І я хочу нагадати всім учасникам, що у нас є в Zoom опція щодо перекладу. У нас буде зараз виступ представника, старшого координатора Управління Верховного комісара ООН у справах  біженців з питань захисту регіонального бюро УВКБ ООН  в Європі пані Анна-Бергітта Крум Хансен.
У нас заплановано більше трішечки для неї часу, ніж для всіх виступаючих, тому що думали, що  буде переклад поступовий. Але у зв'язку з тим, що ми можемо підключитися, хто не знає мови, підключитися і бачити переклад в Zoom, то прохання, в кого які там навички англійської мови, будь ласка, підключайтеся.
Будь ласка, пані Анна-Бергітта. Будь ласка.

АННА-БЕРГІТТА КРУМ-ХАНСЕН.  (Виступ іноземною мовою)

ГОЛОВУЮЧА. Пані Анна, будь ласка, 10 хвилин вичерпано. 30 секунд, прошу. Прошу закінчувати, 30 секунд.

АННА-БЕРГІТТА КРУМ-ХАНСЕН. (Виступ іноземною мовою)

ГОЛОВУЮЧА.  Будь ласка, Михайло Михайлович, який представляє Львівський  регіон, який гостинно прийняв  велику кількість наших внутрішньо переміщених  осіб. Будь ласка,  Михайло Михайлович, … (Не чути)  хвилин.

ЦИМБАЛЮК М.М. Дякую, Галина Миколаївна.
Шановні учасники  сьогоднішнього слухання, я  хочу сказати, що тема дуже актуальна. І я дякую ініціаторам, бо насправді з нашої держави за цей період виїхало майже 8 мільйонів українців. Частина з них повернулася, але це та кількість – кількість населення багатьох європейських держав. Через те завдання влади в цілому - щоби ми зробили все для того, щоби насамперед захистити їхні права за кордоном, а наступне питання - щоби максимальна кількість з них повернулася вже у мирну державу.
Насамперед ми вдячні всім урядам європейських держав, і не тільки європейських, всім тим, які приймали і приймають  наших громадян. І дякуємо саме громадянам тих держав, бо певна частина, вони взяли на себе і допомагають.  
Але  нині вже є тривожні сигнали  про те, що після першої хвилі є небажання або певні труднощі з влаштуванням наших громадян. Наприклад, сигнали з Болгарії, де виселяють наших громадян, бо розпочався літній курортний сезон. Вчора заява мера Праги, що з 16 червня Прага  призупиняє прийом громадян з України, бо немає місць. Тобто завдання наше - створити ті механізми, які би і захищали наших громадян там, за кордоном. Про це говорили вже колеги.
Я хочу тезисно зупинитись на тих проблемах, частково деякі вже з них тут озвучили. Мова йде про роботу Міністерства закордонних справ України, про консульські служби. Наприклад, в сусідній Польщі вони працюють  професійно, активно, але із-за того, що недостатній штат посольств і консульств, не всі громадяни України, як дорослі, так і  діти, нині знаходяться на консульському обліку. Це є надзвичайно велика проблема, бо вони не захищені законом України, а після цього можуть виникати зовсім інші речі, тут пані Іванна вже про це говорила.
Через те важливо, щоби міністерства, центральні органи виконавчої влади контактували з колегами з європейських держав. Я маю на увазі Міністерство внутрішніх справ також, бо не при усіх посольствах є представники МВС. Тому що є вже тривожні сигнали, що громадяни   України піддаються, в тому числі, впливам, торгівлі людьми, сексуальне насильство тощо.
Наступне. Вже говорили про тему захисту дітей. Справді, є тривожні сигнали, коли діти вивозились і вивозяться без згоди одного із батьків. Не всі діти, навіть частина, які хворі, переміщені нині в країни Європейського Союзу, вони мають там законного опікуна. Через те дуже  важливо, щоб нині ми також виправляли і цю ситуацію.
Насправді держава Україна і влада, ми зіткнулися вперше з таким викликом. І багато нормативних документів є не пристосованими до сьогодення. Через те потрібно, я думаю, в рекомендаціях сьогоднішнього нашого круглого столу теж вписати, можливо, створення, якщо не уповноваженого, то тоді, можливо, створення центрального органу виконавчої влади, або хоча би координатора на рівні уряду, який би всі ці зусилля всіх відомств, як кажуть, скоординував в одному реальному центрі впливу, для того щоб: перше - захищати наших громадян,  а друге - все-таки створювати умови, щоб чим більша кількість після завершення війни повернулася в Україну.
Щодо кількості сьогодні статистика є різна, тому що опитували громадян при виїзді з держави. Скільки повернеться в Україну, залежить від завершення війни, від ефективності Збройних Сил України. І я впевнений в спроможності їхньої, і що до кінця цього року Україна стане мирною і вільною державою від росіян. А наступні виклики – це економічні.
Через те тут потрібно розуміти, що успіх і кількість повернення наших громадян залежить від ефективності діяльності всіх органів влади в державі: і законодавчої, і виконавчої.
Дякую. І бажаю всім нам успіху.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Михайло Михайлович. Дякую, що згадали про консульській облік, на який не всі стають. Хоча є діджитал-додаток, відповідно до яких українець може дуже швидко стати на облік. І про те, що нам потрібно нормативку як Верховній Раді, теж подивитися на закони, які потрібно дуже швидко змінювати. Ситуація так вимагає.
Будь ласка, до слова запрошується Сергєєва Анна Олександрівна, заступник міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції. У зв'язку з тим, що на Мінсоц було дуже велике навантаження, хоча частково його розвантажили створенням координаційного центру, як сказав Михайло Михайлович, був створений такий координатор щодо захисту прав дітей, депортованих в тому числі, водночас щодо інших наших громадян такого координаційного центру не було. І Мінсоц виконував це як такий хаб, який увібрав у себе фронт-офіси, виплати, реєстрації з залученням діджитал, нашої Дії.
Будь ласка, Анна Олександрівна, які ваші рекомендації? Вам до десяти хвилин, оскільки ви одна з профільних цовок. У нас буде декілька цовок, які мусять нам розповісти, які є сьогодні проблеми, в першу чергу, ми хочемо почути, які проблеми з них ми можемо розв'язати у Верховній Раді, допомагаючи нашим громадянам, захищаючи їх права.
Будь ласка, Анна Олександрівна.

СЕРГЄЄВА А.О. Дякую.
Доброго дня, шановні учасники комітетських слухань. З початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України Міністерством соціальної політики України проводиться послідовна міжнародна робота, направлена на захист прав і свобод громадян України, які тимчасово переміщені на території держав-членів ЄС та інших держав. Ми розуміємо, що важливою є кожна хвилина життя, тому ми одразу спростили правила перетину кордону, щоб забезпечити евакуацію людей з небезпечних територій всередині країни та виїзд за кордон. Також зняли всі обмеження для ввезення гуманітарної допомоги.
В межах двостороннього співробітництва міністром було проведено низку зустрічей з очільниками 11 профільних міністерств та інститутів соціального захисту європейських країн, а також віце-президентом Європейської комісії з питань демографії Дубравкою Шуїцою та членом Європейського парламенту, головою Комітету з питань працевлаштування та соціальних справ Драгошем Пислару.
Під час зустрічі було обговорено такі питання: надання гуманітарної та фінансової допомоги Україні, захисту прав та забезпечення потреб дітей з вразливих категорій, які переміщені до інших країн; програми підтримки переміщених осіб, їх адаптація та інтеграція; підтримання заявки на членство України в ЄС.
Мінсоцполітики має більше 20 угод про соціальне забезпечення з різними країнами, різні за змістом, які не є уніфіковані. Але в рамках євроінтеграції ми вбачаємо про підготовку єдиної угоди з ЄС про соціальний захист прав українців в країнах ЄС. І ми зараз такі комунікації ведемо з Європейською комісією в рамках єдиної транскордонної політики із захисту прав українців, переміщених внаслідок війни Росії проти України.
Важливим напрямом в нашій роботі є співпраця з міжнародними організаціями. Було проведено переговори з представниками 15 міжнародних організацій. Під час зустрічі обговорювалися шляхи та механізми дальшої співпраці з відповідними міжнародними організаціями щодо здійснення грошових виплат внутрішньо переміщеним особам і вразливим категоріям населення, а також забезпечення гуманітарною допомогою найбільш потребуючих верств населення.
Важливим питанням співпраці є спільна координація надання вищезазначеної допомоги.
Завдяки реалізації спільного проекту Міністерства соціальної політики України за підтримки Міністерства цифрової трансформації України та програми розвитку ООН в Україні відповідно до вимог меморандумів з міжнародними організаціями на соціальній платформі "єДопомога" громадяни можуть подати заявку на грошову допомогу від цих же організацій.
Водночас уряд ухвалив розроблене Мінсоцполітики рішення, яке забезпечує можливість поширити додаткові виплати від міжнародних організацій на мешканців територій, які окуповані, деокуповані або знаходяться в зоні активних бойових дій.
Щодо захисту прав дітей. Мінсоцполітики підписано Меморандум про співпрацю у сфері забезпечення соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дії та збройних конфліктів, з ЮНІСЕФ та Литовською Республікою, а також готуються до підписання такі меморандуми та політичні декларації із понад  23 державами світу. В зазначених меморандумах ми акцентували увагу на недопущення роз'єднання дітей громадян України з їхніми законними представниками та супроводжуючими, а також проговорили механізми їх повернення.
Наразі підписання меморандумів та політичних декларацій відповідно узгоджуються з такими країнами, як Польща, Латвія, Естонія, Великобританія, Греція.
В ході візиту до Литовської Республіки було проведено переговори з міністром соціального захисту та  праці Литовської Республіки Монікою Навіцкене та підписано Спільну відкриту заяву про  засудження незаконних дій  Російської Федерації проти дітей України.
Хочу також проінформувати, що з метою захисту прав дітей, тимчасово переміщених, евакуйованих за межі України, у тому числі  без супроводу, було вжито ряд  таких заходів: утворено координаційний штаб відповідно з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану, одним із основних завдань якого є, власне, здійснення контролю  за постановкою на консульський облік дітей в країні їх остаточного перебування, моніторинг дотримання соціальних стандартів та прав у країні їх перебування, які виїхали за межі України, та організація їх повернення в Україну, додому.
Надійшло відкрите звернення Прем’єр-міністра України про неприпустимість провадження діяльності з міждержавного усиновлення дітей-громадян України в умовах надзвичайного (воєнного) стану.
Надіслано звернення до 18 членів Комітету ООН з прав дитини про неприпустимість передання дітей громадян України, примусово вивезених до держави-агресора, в сім'ї російських громадян.
Міністр соціальної політики України разом з міністрами шести країн ЄС звернулися зі спільною заявою про засудження незаконних дій Російської Федерації проти дітей України до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, Верховного комісара ООН з прав людини, Спеціального доповідача ООН з питань продажу та сексуальної експлуатації дітей, включаючи дитячу проституцію, дитячу порнографію і інші матеріали сексуального насильства над дітьми, також до Комітету з прав дитини ООН, Дитячого фонду ЮНІСЕФ та міжнародної спільноти.
Здійснено моніторинг умов перебування дітей, переміщених внаслідок воєнних дій з території України, щодо  дотримання соціальних стандартів та прав у державі їх перебування.
Також урядом ухвалено напрацьоване Міністерством соціальної політики рішення, яке  дозволяє під час дії воєнного стану встановити дітям, про батьків яких нічого невідомо, яких примусово вивозять з місць бойових дій на непідконтрольні Україні території або до Росії, встановити таким дітям статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батькового піклування, оформити над ними опіку та представляти їх інтереси, зокрема, вимагати їхнього повернення після незаконного вивезення.
Щодо виплати соціальних допомог і пенсій. Водночас урядом вживаються заходи для надання державної підтримки вразливим категоріям населення. Соціальна підтримка забезпечується, зокрема, шляхом надання допомоги при народженні дитини, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях, соціальних... (Не чути)  житлових субсидій, пільг, компенсацій та інших виплат.
Виплати, призначення державних допомоги та пільг не зупиняються та виплачуються у період воєнного стану. Це правило діє також у разі виїзду отримувача державної допомоги за межі України.
Щодо виплати пенсій для осіб, які в умовах війни змінили своє постійне місце проживання та виїхали за кордон, слід зазначити, що якщо людина отримувала пенсію через поточний рахунок уповноваженого банку, доступ до якого здійснюється через платіжну картку, пенсія продовжуватиме виплачуватися на цю картку і особа зможе розраховуватися нею, в тому числі за кордоном.
Щодо захисту осіб з інвалідністю. Для забезпечення можливості виїзду за кордон осіб з інвалідністю, хворих дітей, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також тих, хто за ними доглядає, удосконалено правила перетинання державного кордону громадянами України, зокрема, дозволяється в період воєнного стану виїжджати за кордон чоловікам від 18 до 60 років, які мають документально підтверджену інвалідність.
Уряд також визначив, що особи з інвалідністю І групи та діти з інвалідністю мають першочергове право на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон.
Ще одним важливим рішенням уряду було врегулювання питання автоматичного продовження інвалідності та втрати професійної працездатності для осіб, строк повторного огляду яких припав на період дії воєнного стану; виплати всіх пенсій, соціальних допомог по інвалідності, а також термін дії індивідуальної програми реабілітації для зазначених осіб.
Щодо протидії торгівлі людьми. Враховуючи, що українці вимушені були покидати свої домівки та шукати безпечний прихисток поза межами країни, це може призводити до того, що громадяни України можуть стати жертвами різних форм торгівлі людьми, включаючи сексуальну та трудову експлуатацію. Тому вкрай важливо, щоб громадяни, які виїхали за межі країни, мали доступ та отримували інформацію щодо правил безпечного перебування поза межами країни, а також були обізнаними, як поводити себе в разі небезпеки та мати контактні дані відповідних державних та неурядових структур, та отримувати необхідну допомогу. З цією метою Мінсоцполітики 12 травня було підписано Протокол номер 1 Угоди про співробітництво між Міністерством соціальної політики України та Міжнародною організацією з міграції.
Разом з тим, в рамках співпраці з координатором проектів ОБСЄ в Україні спеціалізовані канали в соціальних мережах, які підтримують ОБСЄ, відповідно розповсюджують  повідомлення про правила безпеки та корисні ресурси для тих, хто виїхав з України, а також розроблено інформаційний відділ  для біженців за кордоном. Для забезпеченості обізнаності громадян України Мінсоцполітики спільно з Громадською спілкою "А21 Україна"  розробили пам'ятку, як не потрапити  в ситуацію торгівлі людьми під час  евакуації та перетину кордону.
З метою запобігання потрапляння в ситуацію, пов'язану з торгівлею людьми, в місцях перебування (шелтерах) для біженців та переселенців, які координуються обласними державними адміністраціями, було розповсюджено пам'ятку на території Вінницької, Волинської, Закарпатської, Львівської, Одеської та Чернівецької  областей.
В рамках інформаційної кампанії, спрямованої на запобігання торгівлею людьми серед дівчат і жінок, які перетинають державний кордон у зв'язку з воєнними діями на території України, ініційованої Міністерством соціальної політики за підтримки Проекту "Супровід урядових реформ в Україні", що фінансується урядом Канади та впроваджується Alinea Interndtional,  розроблено та видано інформаційні пости.
Також з метою інформування населення, як не потрапити в трудове або сексуальне рабство, Проектом "Українцям про Європейський Союз", який фінансується Європейським Союзом спільно з Міжнародною  організацією з міграції, розроблено ряд інформаційних матеріалів та  відеоролик як соціальна реклама. Всі розроблені інформаційні матеріали направлені на обласні та Київську військові адміністрації для подальшого розповсюдження серед населення суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії  торгівлі людьми.
В свою чергу  Мінсоцполітики звернулося до Міністерства закордонних справ України з проханням розглянути можливість щодо розповсюдження вищевказаних матеріалів на доступних інформаційних ресурсах консульських установ.
Щодо інформування громадян України, які вимушені покинути постійне місце проживання, з метою інформування  громадян України Мінсоцполітики спільно з Visa розробляє дайджест Міністерства соціальної політики України, де громадяни зможуть, які планують або були вимушені тимчасово покинути країну, зможуть ознайомитися з офіційною інформацією щодо допомог.
Незважаючи на ці виклики, які стоять перед Україною сьогодні, уряд проводить послідовну роботу, направлену на захист прав і свобод громадян України, які тимчасово переміщені на території держав-членів ЄС та інших держав внаслідок збройної агресії.

ГОЛОВУЮЧА. Пані Анна, 30 секунд, 10 секунд вичерпалися.

СЕРГЄЄВА А.О. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Анна.
Ви сказали, що Міністерство соцполітики уклало договори. Наскільки нам відомо в комітеті, договір такий щодо обміну інформацією і проблематики дитячої укладений лише один - з країною Литвою, більше таких договорів не укладено.
Більше того, що стосується інших категорій, не тільки дітей, але й громадян, то на сьогоднішній день модельного договору, як згадував пан Мережко, у Мінсоцполітики немає. Чи є?

СЕРГЄЄВА А.О. Дякую за ваші влучні коментарі.
Ми працюємо над таким договором, але більш точну інформацію у повному обсязі ми вам надамо у письмовому вигляді найближчим часом.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Анна.
До слова запрошується Мезенцева Марія Сергіївна, вона є заступником голови Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу і очолює нашу делегацію в ПАРЄ. Будь ласка, пані Марія. Марія Сергіївна?

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Так-так. Щиро вітаю, пані голово! Щиро вітаю, шановні колеги! Один, напевно, з найвідвідуваніших спільних засідань  комітетів за часи повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ми, дійсно, зіткнулися з різними викликами. Якщо дозволите… Багато вже було сказано, я дуже коротко по темі і з інформаційним порядком денним до вас.
Буквально з самого початку збройної агресії Парламентська асамблея Ради Європи активно реагує на ці виклики. Ми матимемо наступного тижня, під час літньої сесії ПАРЄ, голосування трьох важливих файлів. Це файл пані Євгенії Кравчук стосовно жінок, їх прав і порушення їх прав, і взагалі їх безпека під час збройних конфліктів, ну і війни безпосередньо в Україні. Вона почала готувати його майже рік тому, але сьогодні це має найвищу важливість. Тобто 46 країн будуть голосувати цю резолюцію.
Також окремий документ, оскільки ми зараз обговорювали з вами права дітей, як ви, пані голова, виокремили, ще не підписано. Настільки багато договорів, які  ми би хотіли бачити на двосторонніх засадах партнерства з країнами ЄС, які дійсно мають найбільшу кількість наших тимчасово переміщених осіб, в основному жінок і дітей. Цей файл, який буде називатися… і ми там змінювали трошки назву: "Ситуація з дітьми-мігрантами". Ну, і наші тимчасово переміщені дітки, там теж буде окремий параграф і розділ по цьому питанню. Ми пропонуємо уніфіковані правила і процедури, а також наполягаємо на тому, щоб жодних усиновлень незаконних не відбувалося. Звісно, першочерговим завданням нашим в напрямку соціальної сфери, сфери захисту прав дітей є комфорт дітей, непорушення їх прав, але і одночасно соціалізація. Але жодним чином не примусове усиновлення, ба більше, або ще гірше, примусове їх переміщення з метою торгівлі в подальшому дітьми або дитячими органами.
Я впевнена, що наша комісія, яка функціонувала  в рамках захисту прав дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі на цьому наголошувала в своєму річному звіті.
Колеги, стосовно ПАРЄ. Це от два основні документи, які нам в рамках міжнародного права, міжнародного гуманітарного права в сфері захисту тимчасово переміщених осіб нададуть додаткові інструменти. Я буду дуже рада поділитися з вами текстами, оскільки і перший, і другий файл, які я зазначила, можуть мати деякі зміни, поправки тощо і голосуватимуться на наступному тижні.
Також те, що я спостерігаю як членкиня робочої групи міжурядової з нашими міністерствами і Верховною Радою, - це сигнали, які почали до нас надходити  з різних країн-членів ЄС. Я, наприклад, очолюю напрямок по Німеччині. Ми  зараз бачимо, як у великих містах починають відбуватися конфліктні ситуації щодо того, що наші громадяни вимушені покидати зареєстровані місця проживання, оскільки це рішення приймає або сторона, яка приймає, зазвичай німецька, або люди не бажають переміщатися до менш, скажімо, так метропольних місць, до сільської місцевості, де насправді житло є.
Хочеться відмітити, що, дійсно, ми змогли налагодити з Міністерством освіти той момент, який був ще на початку буквально березня не врегульований, стосовно онлайн освіти. Багато вчительок виїхали за межі України, але вони змогли продовжити навчати діток по онлайн-системі. І зараз дуже багато ми бачимо розширеної такої функції, яку переймають на місцевому рівні школи і садочки. Це не може нас не радувати.
Звісно, ми всі маємо на меті, і це наполягання уряду, щоб ми називали українців, які покинули через війну нашу територію, тимчасово переміщеними особами. Ми доносимо це до спецпредставника, який був призначений на рівні Єврокомісії, Пітер Вагнер дуже освічена особа в питаннях України.
І  сподіваємося, пані голово і шановні члени цієї наради, що нашими з вами спільними зусиллями, зараз ми сфокусовані,  звісно, на статус кандидатства, але ми зможемо дотиснути такий важливий орган, як Єврокомісія, що є аналогом нашого уряду, продовжити на рівні кожної країни-члена спеціальні програми, наприклад, по безкоштовному транспорту, по іншим послугам, які надаються нашим тимчасово переміщеним особам, оскільки така програма припинилася в багатьох країнах ЄС.
Пані голово, дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Марія.

МЕЗЕНЦЕВА М.С. Якщо будуть запитання, я буду готова, для того щоб зберегти час для інших виступаючих. Дуже вдячна.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Марія. Дякую за ваш особистий вклад, і тих колег, які  разом з вами б'ються за права наших людей, всі, на території всієї земної кулі. Дякую. І дякую за наголошення про тимчасове переміщення наших людей, я називаю це "тимчасовий прихисток". От тимчасовий прихисток, за що велика подяка, але ми, звісно, всіх українців чекаємо знову вдома, в своїй країні. Дякую.
До слова запрошується Констанкевич Ірина Мирославівна, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної, інформаційної політики. Вона у нас також є мажоритарним депутатом, яка представляє Волинь, теж ще один регіон України, який прийняв багато наших ВПО, внутрішньо переміщених.
Будь ласка, пані Ірино.

КОНСТАНКЕВИЧ І.М. Доброго дня, шановні колеги! Теж хочу подякувати за організацію вкрай актуальних слухань. І хочу сказати, що ця тема повинна не обмежуватися лише сьогоднішніми слуханнями, а повинна перейти у формат регулярних. Тому що, як ми бачимо, вже за чотири місяці змінюється ситуація, і від оперативного реагування на зміну ситуації залежить, як почуватимуть себе наші співгромадяни за межами України і наскільки уряд і ми можемо бути корисними. Тому даруйте, що починаю відразу з першої пропозиції: зробити цю роботу постійною. Це перше.
Друге. Я подивилася список учасників, і, справді, ми бачимо, що це таке буде широке, комплексне обговорення, і воно так має бути. Тому що проблема не тільки фокусується на кількості українців, які виїхали за межі України, але й на тій проблематиці, яка буде далі. А ми розуміємо, повернення українців для нас це така ж головна проблема, як і те, як себе почувають наші громадяни за кордоном.
Тому я думаю, що нам важлива також присутність на наших слуханнях представників Міністерства фінансів і Міністерства економіки - ті, хто генерують і фінансово-економічні важелі життя нашої країни в майбутньому. Тому це друга пропозиція - зробити їхній голос почутим і щоб ми, власне розуміли, наскільки ми можемо опиратися в цій нашій роботі на можливості фінансово-економічні.
У своєму короткому слові я хотіла би наголосити на кількох аспектах. Це те, що ми повинні, обговорюючи соціалізацію українців за кордоном, велику увагу приділити саме дітям. Тому що йдеться про ризики втрати цілої генерації - генерації, яка здатна продовжити себе в наступних поколіннях. І я би дивилась на цю проблему якраз з такої, знаєте, часової перспективи. І для того, щоб ми розуміли, наскільки нам важливі не цифри, тому що не лише обмежується, як правильно сказали колеги, 8 мільйонів, 10 мільйонів, так, цифри важливі, але я би ще облікувала в тих потенційних поколіннєвих втратах, тобто це ненароджені діти, це нестворені робочі місця, тобто це людський капітал України. І тут якраз без допомоги науковців-демографів ми не зможемо вповні окреслити масштаби проблеми, яка уже стоїть перед нами.
Я би окреслила цю проблему як людський капітал, який складається із трудового капіталу, з інтелектуального, духовного капіталу. Можливо, що ці показники треба розширити, але вже говорити, що  ми можемо зробити, щоб цей капітал не втратити. І в цьому сенсі я хочу наголосити ще і на важливості культурної складової, яка поруч із освітою зможе забезпечити для наших дітей оті "зелені" коридори повернення назад в Україну.
Нам важливо зберігати зв'язок з українськими жінками і дітьми, але не просто підтримувати цей зв'язок на рівні якихось контактів, а цей зв'язок наповнювати життям. І ось тут, я знаю, присутні колеги із Міністерства культури та інформаційної політики, які якнайкраще знають, що оті книги, які ми організовували і передавали з перших днів війни на ті міста, де багато українців,  яку вони роль відіграли. Тобто діти відчули, що з ними є зв'язок. І от сьогодні щойно до мене прийшла есемеска з Мілану, з бібліотеки, а там 12 тисяч українців мешкає, і вони в одній із книг знайшли лист від дівчинки Христинки, яка і пише про те, що "моя дорога подруга… (Не чути) повертайся, ми тебе тут чекаємо".
Ви розумієте, от такі теплі і важливі речі, вони потрібні. Тобто потрібна українська книга за кордоном, українське слово за кордоном, український мультик за кордоном.
І тому я хочу сказати, що увесь український культурний продукт там українцям, можливо, навіть ще важливіше, ніж кошти на соціальну підтримку, на фізичне існування. Тому я наголошую: включіть, будь ласка,  в рекомендації слухань фінансування оцих духовних потреб поруч з освітніми. Тому що, справді, Міністерство освіти і науки дуже оперативно включилося і все це зробило. Ресурси в МінКІП були, на жаль, обмежені, і їх ще стало менше. Але ми не повинні втрачати це із пріоритетних справ. Тому оце питання.    
І друга ще важлива проблема.  Ми говорили про консульські служби. А я би сказала, що одними реєстраційними справами ми не можемо обмежуватися. Нам потрібно все-таки розширити  мережу культурних представництв, де будуть українська діаспора, де будуть представники отого активного громадянського суспільства. Це мають бути ті осередки, де є українське життя, України як європейської держави, яка цінує права  і свободи людини. Ми повинні там показати Європі і світу, що ми такі, як вони, і давно такі, як вони: уже з ІХ століття.  Тому цей аспект, на якому я ще хотіла…

ГОЛОВУЮЧА.  Пані Ірина, я вас навіть не зупиняю, тому що надзвичайно важливе питання про культуру. П'ять хвилин вичерпалося. 30 секунд ще на завершення. Але дякую.

КОНСТАНКЕВИЧ І.М. Останнє. Технічне. Все ж таки я думаю, що нам треба і створити реєстри тимчасово переміщених осіб, для того щоб мати можливість оперативно комунікувати, співпрацювати. І кошти мають бути уже виділені на такі реєстри.
Дякую за увагу. І сподіваюся на спільну працю і надалі.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ірина. Дякую, що ви зачепили тематику відсутності у нас демографічної політики. У нас і міграційної теж політики немає. Нам їх потрібно створювати дуже швидко. І я думаю, що це теж буде  відображено в рекомендаціях і на культурний аспект. Недарма наш ворог нищить культуру, забирає наші музеї. Він розуміє, що це основа нашої нації, наш дух, який сьогодні допомагає нам перемагати. Дякую вам за підняття цих питань.
І до слова запрошується Шкуратов Олексій Іванович, він заступник Міністерства освіти і науки України з питань європейської інтеграції. Я думаю, що  він також зачепить тему міжнародних українських шкіл.
Будь ласка, вам до десяти хвилин.

ШКУРАТОВ О.І. Дякую, Галина Миколаївна.
Доброго дня, шановні колеги. Хочу подякувати за можливість виступити на комітетських слуханнях, присвячених такій злободенній темі, адже агресія Російської Федерації проти України спричинила також низку гострих проблем у сферах освіти і науки.  І, зокрема, одна з таких важливих – це вимушене переміщення здобувачів освіти і працівників сфери освіти та науки у зарубіжні країни.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 10.06.2022 року за кордоном на сьогодні перебуває близько 652 тисяч учнів з України та  трішки більше  24 тисяч педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти.  
Однак для Міністерства освіти незмінними пріоритетами є забезпечення сталості навчання та викладання, незалежно від того, чи здобувачі освіти вимушено переміщені до більш безпечних регіонів України, чи виїхали за кордон, а також збереження наукового потенціалу для можливості продовження розпочатих наукових і науково-технічних робіт та проектів.
Право на освіту є одним з гарантованих Конституцією України прав. І тому міністерство освіти та науки проводить системну політику для забезпечення українських учнів та студентів доступом до української освіти. І після початку війни всі заклади освіти вимушено пішли на канікули. Але вже з середини березня освітній процес було поновлено у змішаному і дистанційному форматі. Здобувачі освіти всі, крім середньої школи, професійної освіти, вищої освіти, продовжували навчання в українських закладах освіти. Переважно… (Не чути) розпочали з початку року в дистанційному в більшості випадків форматі. І однак, окрім оцього, відповідно до міжнародних нормативних документів особи, на яких поширюється тимчасовий захист, та біженці мають доступ до освіти, зокрема це діти, які до 18 років, вони мають право навчатися у закладах освіти на рівні з громадянами країни перебування.
З перших днів війни міністерство спільно з обласними департаментами чи управліннями освіти і науки проводить ефективну роботу з евакуації дітей з особливими освітніми потребами: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, - з зони бойових дій на безпечні території в межах України та за кордон. І на початок червня цього року 2033 дитини з особливо освітніми потребами евакуйовано за межі України. Зокрема, з них майже 1100 - це діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.
Також міністерство спільно з ЮНІСЕФ запровадив проект моніторингу та забезпечення потреб дітей в умовах війни, який так само зосереджений на  моніторингу в тому числі і дітей з особливими потребами.
У зв'язку з тим, що  переважна більшість закладів освіти в Україні перейшли на дистанційні формати навчання. Нами ініційовано та організовано проекти дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти, зокрема це всеукраїнський онлайн-розклад для учнів під час воєнного стану. Онлайн-розклад реалізується на базі інтерактивного календаря, до якого в режимі реального часу учні матимуть і мають доступ з 1 по 11 класи. Це проект "Навчання  без  меж", освітній проект на українському телебаченні для школярів  5-11 класів.
 Так само досягнуто домовленість щодо надання  безкоштовного доступу здобувачів вищої освіти до платформ Coursera, Edx, Udemy. І також за допомогою партнерів з "Освіторії" розроблені методичні рекомендації  з використанням платформи "Всеукраїнська школа онлайн", які перекладені більш як на 10 мов країн ЄС.
МОН спільно з швейцарсько-українським  проектом DECIDE та за підтримки Посольства Швейцарії в Україні запустив сайт emergency.mon.gov.ua  для Міністерства освіти, а також директорів шкіл і вчителів у країнах Європи ти інших країнах світу, які прийняли наших дітей-школярів. Такий ресурс допоможе міжнародній освітянській спільноті зрозуміти освітню траєкторію наших дітей, зокрема знання і навички, які вони отримали під час навчання в Україні.
Підготовлено порядок міжвідомчої взаємодії з питань вручення здобувачам освіти, які перебувають за межами України, документів про  базову та повну загальну середню освіту. Тобто ті учні, які навчалися, продовжували навчання за кордоном в наших вітчизняних закладах освіти, вони мають право отримати документи про освіту, будучи в країнах, в яких вони на сьогодні перебувають. Це був спільний наказ? виданий Міністерством освіти та Міністерством закордонних справ. І цим порядком визначено механізм взаємодії всіх органів на етапі від подання заяви і до отримання безпосередньо учнем свого документу про освіту.
Сьогодні велика кількість українських учнів знаходяться в країнах близького зарубіжжя, тобто наших сусідів: Це Польща, Румунія, Словенія, Угорщина, країни Балтії. І освітня система цих країн, вони потребують саме від своїх українських колег консультацій з приводу того, які методики були запроваджені у нас для освіти дітей і які можуть бути імплементовані в систему освіти тієї країни, яка приймає наших учнів.
І саме тому Міністерство освіти спільно з Інститутом модернізації освіти ініціює створення мережі українських освітніх хабів в тих країнах, які приймають наших учнів, для учнів 5-11 класів. Серед основних функцій таких хабів є організація процесу навчання 5-11 класів за державною програмою Міністерства освіти, індивідуальні консультації з українськими вчителями, вчителів з України, приймаючої сторони, психологічна підтримка наших учнів і профорієнтація учнів випускаючих класів, 5-11 класів.
З метою формування потужної міжнародної коаліції та залучення широкого кола партнерів до захисту і відновлення української освіти в умовах агресії з початку війни до цього часу відбулося два засідання секторальної робочої групи "Освіта та наука", на яких представлено нашим партнерам з більшості країн Європи потреби, виклики, завдання, які стоять перед українською освітою і наукою в умовах війни, і окреслено певні перспективи для вирішення цих проблем.
Щодо вступної кампанії, я хотів би окремо наголосити, що у відповідь на виклик воєнного часу Міністерство освіти та науки розробило порядок прийому для здобуття вищої освіти у 2022 році. І всі ви знаєте, що замість традиційних вступних випробувань ЗНО, ЄВІ для магістерської програми було заплановано проведення таких тестувань, як національний мультипредметний тест, магістерський комплексний тест і магістерський тест навчальної компетенції.
МОН організовано підготовку тимчасових екзаменаційних центрів для проведення основних сесій національного мультипредметного тесту, зокрема це в 39 населених пунктах 23 країн світу, де планується організувати такі центри для проведення тестування з тією метою, щоб наші учні могли складанням такого тесту вступити в український вітчизняний наш заклад вищої освіти.
І на сьогодні майже 230 потенційних учасників такого тестування підтвердили намір складати його, і, зокрема, серед них майже 28 тисяч знаходяться за кордоном, за межами нашої країни. Ті, хто не зміг до 7 червня підтвердити участь, зможуть його взяти в додатковій сесії тестування. Воно буде… (Не чути) декілька сесій.
МОН вже сьогодні працює над розробленням моделей початку нового навчального року для всіх рівнів освіти, починаючи з закладів середньої освіти і закінчуючи закладами вищої освіти.
І хотілося б наголосити на тих рекомендаціях, які ми  подали до проекту рекомендацій учасників слухань, звернути увагу саме на ініціювання змін Кабінетом Міністрів з метою розблокування виконання закладами вищої освіти проектів програми … (Не чути) Одна із тих програм, яка на сьогодні дозволяє запроваджувати і в профтехосвіті, і в вищій освіті, і в фаховій передвищій освіті питання академічної мобільності. Однак у зв'язку з фінансовими проблемами… не з фінансовими, а питанням казначейства, дані  проплати на сьогодні блокуються, і, на жаль, гроші є, які у тому числі і західні партнери нам сьогодні у вигляді своїх грантових програм надали можливість використовувати, однак є така перепона, яку на сьогодні потрібно вирішити.
Так само…

ГОЛОВУЮЧА.  Олексію, 30 секунд!

ШКУРАТОВ О.І. І хотів буквально один момент закінчити. Ми в своїх пропозиціях надавали це стосовно науки. Ви знаєте, що нещодавно підписав Президент програму "Горизонт Європа". І ми вели довгі перемовини, і в цих рекомендаціях наших до комітетських слухань ми надавали  пропозиції з проханням звернутися до Єврокомісії щодо зняття з нас сплати внеску, України, за 2021-2022 рік.
Тому я пропоную викреслити дане питання, тому що є вже офіційна політична заява єврокомісара Марії Габріель стосовно того, що вони звільняють Україну від сплати цих внесків за 2021-2022 рік. Тому потреби вже немає.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олексію. Я думаю, що все, що ви не встигли ще сказати… Дякую команді Міністерства освіти і  науки за організацію  безперебійного процесу освіти наших дітей. Освіта – це наш багаж, який допоможе нашим дітям влаштовуватись в будь-якому, бурхливому світі. Тому дякую за цей процес.
Всі хто… чого ви не сказали, але це все є в тому чи іншому виді, не так,  звісно, як пан Олексій розповідав, але в аналітичному виді є в матеріалах наших слухань. Матеріали слухань є в учасників і будуть розміщені на сайті комітетів, які організовували ці слухання. Я прошу засоби масової інформації, громадськість, експертів, всім використовувати ці матеріали, вони зараз всім конче необхідні.
Дякую, пане Олексій.

ШКУРАТОВ О.І. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Скажіть, будь ласка, є Білозір Лариса на зв'язку? Це наша народна депутатка, вона член депутатської групи "Довіра" і представляє Вінницький регіон. Ми з нею багато годин провели в  організації і виплат ВПО. Є вона на зв'язку? Вона казала, що не дуже гарний зв'язок у неї, може, вона пізніше підключиться. Пані Лариса?
Якщо немає, то ми перейдемо до наступного виступаючого – це Карандєєв Ростислав Володимирович, перший заступник міністра культури та інформаційної політики України. Будь ласка, до 10 хвилин. І будемо очікувати, коли пані Лариса підключиться до нас.
Дякую. Будь ласка,  пан Ростислав.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Доброго дня, шановні колеги! Дякую за можливість виказати свої думки з питання, яке, безсумнівно, є дуже важливим для тих людей, які сьогодні змушені були покинути Україну, знаходитись за кордоном.
Хоча в той же час хочу сказати, що багато з них на сьогодні знаходяться там не з поганої долі, а з метою виконання тих завдань, які ми, зокрема, як Міністерство культури та інформаційної політики ставимо перед діячами культури для донесення позиції України, для донесення тих наративів, які сьогодні нам важливі в українсько-російській війні. Але і ці люди, так само, як і вимушені переселенці, теж потребують державної уваги і забезпечення їх прав і законних інтересів.
Сьогодні Конституція України зобов'язує державу незалежно від місця перебування громадян приділяти належну увагу і забезпечувати дотримання всіх їх законних прав та інтересів.
З точки зору компетенції нашого міністерства таких інтересів є два, якщо казати глобально. Перший інтерес - це право на здійснення творчої діяльності, в тому числі на надання певних соціально-культурних і культурно-освітніх послуг відповідно до свого фаху і тих трудових договорів, які є у працівників зі своїми роботодавцями. І друга категорія, права якої ми маємо теж забезпечити, - це право споживачів цих послуг, тобто тих громадян України, які мають потреби в задоволені своїх бажань культурного розвитку. Обидві ці категорії мають бути нам важливими, оскільки процес як формування, надання, так і отримання соціокультурних послуг неможливий без цих послуг.
Якщо ми не розглядаємо питання гастролей українських артистів, їх виїзду з певною метою, яка диктується вимогами та цілями культурної дипломатії, тоді важливо, мабуть, зосередитися на таких питаннях.
Перше. На сьогоднішній день головним споживачем інформації, акцентованої з боку держави, на мою думку, мають бути діти,  Тобто ті, хто знаходяться за кордоном і мають мінімальну можливість щодо самостійного задоволення своїх інтересів в інший спосіб, як ні через батьків або своїх опікунів.
В даному випадку, я хочу сказати, що дуже важливою була ініціатива, про неї сказала наша колега Ірина Констанкевич, щодо інформаційного забезпечення… (Не чути) громадян за межами України.
Ці громадяни, маленькі особливо громадяни, потребують відповідної інформації, в першу чергу яка несе ті культурні цінності, які ми вважаємо за необхідне направити до цієї категорії, для того щоб культура здійснила свою функцію виховну, щоб українці, які знаходяться за кордоном України ,відчували себе українцями.
Такий інструмент, як книжка, в даному випадку був обраний недаремно, оскільки це вже перевірена багатьма роками форма донесення інформації. Звичайно, ми на сьогоднішній день розглядаємо і прагнемо урізноманітнити свою діяльність через залучення різного роду інших інструментів, як-то електронні носії, як-то аудіокнижки тощо, тобто  взагалі всі різні форми. Але в той же час друкована книга, особливо для дитини, і мій колега, який представляє Міністерство освіти підтвердить, що є ключовим, найбільш ефективним інструментом передачі відповідної інформації.
В цьому плані у нас достатньо непогано організована робота, є відповідна інституція в нашій сфері – це Український інститут книги. Найбільш плідною є співпраця з нашими колегами з Польщі, відповідно з  Інститутом книги Польської Республіки. Хоча і інші країни так само не байдужі до наших потреб.
Використаний інструмент донесення книжкової продукції такий, що українські видавці розробляють оригінал-макети тої чи іншої книги, того чи іншого видання, пересилають їх своїм партнерам за кордоном і вже друк відбувається за кордоном.
Ми очікуємо, що десь приблизно за цією програмою близько  80 тисяч примірників книжок буде в такий спосіб надруковано і донесено до наших споживачів за кордоном.
Мій колега з Міністерства освіти і  науки досить детально розказав про шляхи вирішення потреб українських здобувачів освіти за кордоном і в Україні, за умови, що їхні викладачі перебувають за кордоном. Так, на сьогодні справді велика увага приділена цій категорії,  більше того, дистанційна форма роботи як для викладачів так і для набувачів освіти, вже стала звиклою. На жаль, за період ковіду, за період тих обмежень, які були протягом останніх двох років, ми вже навчилися формувати відповідні освітні програми та, саме головне, споживати інформацію.
Чи впливає це на якість? Зрозуміло, що впливає. Особливо, на жаль, мистецькі освіти, де дуже важливим є контакт між викладачем та відповідно набувачем тих навичків і знань, які передаються від майстра своїм учням. Але, як-то кажуть, вихід у нас невеликий з цієї ситуації, лише в той спосіб, який доступний. Саме тому ми активно використовуємо цей інструмент нашої дистанційної роботи.
Чверть учнів, чверть студентів наших мистецьких закладів освіти знаходяться… (Не чути)  Відповідно дуже багато і викладачів. Ця робота, мені здається, організована на сьогоднішній день, і ми хоч і потерпаємо  певною мірою від якості, але не настільки, як би це було в інших обставинах, коли була недопустимою дистанційна форма організації  навчального процесу або ж коли наші викладачі були не готові до такого спілкування зі своїми…  (Не чути)
 Шановні колеги, виділяючи пункти якісь особливі… (Не чути)  оцінку приклади, звичайно, в першу чергу ми маємо говорити про наших колег з Польської Республіки, які максимально допомагають нам в реалізації наших завдань. Більше того, ми не маємо жодної інформації негативного змісту щодо якоїсь дискримінації чи ненадання навіть допомоги нашим громадянам з числа представників в сфері культури, я за цю категорію зараз говорю, які перебувають в Польській Республіці.
Звичайно, є питання по організації побуту, є питання по організації інших поточних процесів, які супроводжують життєдіяльність, в тому числі творчу життєдіяльність, наших громадян в інших країнах. Але нам здається, що ми в якійсь мірі вирішуємо цю проблему.
Дуже цікавим предметом нашої уваги є на сьогоднішній день категорія громадян, які представляють певні мистецькі навички в частині підтримки елементів нематеріальної культурної спадщини. Коли ці громадяни знаходились в Україні - це майстри вишивки, майстри виготовлення різноманітного посуду і багато чого іншого, - вони, звичайно, працювали в тих умовах, тої місцевості і того колективу,  того осередку, які підтримували їх.
Ми маємо на сьогоднішній день виклики, вони досить серйозні, і ризики того, що наші майстри можуть втратити автентичність в тих роботах, які вони здійснюють, перейти і запровадити в своїй творчій діяльності якісь інші традиції, тих країн,  де вони знаходяться, або взагалі, будемо чесними, перейти на більш широкодоступний і широкосприйнятний формат продукції, яка не несе тієї автентичності і тієї цінності, яка важлива для нас.

ГОЛОВУЮЧА. Пане  Ростиславе, 10 хвилин вичерпано, 30 секунд залишилося.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Дякую. Ці виклики ми теж плануємо вирішувати, і на це є відповідна програма.
Загалом хочу сказати, що, справді, завершуючи свій виступ, ми багато речей не зможемо вирішити без державної фінансової підтримки. Можливо, якась акцентована, хай це невелика, але конкретна фінансова, бюджетна програма все ж таки  має бути для  задоволення цих потреб. І знову ж таки акцент має бути на дитячому … (Не чути) Прошу врахувати це.
Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Ростиславе. Ви зачепили питання, що наші митці можуть втратити  свою автентичність. Мені здається, що зараз рух іде навпаки: митці всіх країн світу стають автентичними до української культури. Оцю течію я бачу, її  не можна втратити. Дякую. Дякую вам.
Ільчук Леонід Іванович, виконуючий обов'язки директора Науково-дослідного інституту соціальної політики Міністерства соціальної політики України Національної академії наук України.
Будь ласка, Леонід Іванович, до 5 хвилин.

ІЛЬЧУК Л.І. Дякую, Галино Миколаївно!
Шановні колеги, я розумію про те, що багато вже було сказано про те, як захищати  наших співвітчизників за кордоном, в державах Європейського Союзу та інших державах. Да, дійсно, що мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту визначає Директива від 20 липня 2001 року. І за тимчасовим захистом надається право захисту від торгівлі людьми, право на возз'єднання сім'ї, притулку, необхідної допомоги в частині соціального забезпечення. А за умови відсутності достатніх ресурсів – право на отримання певних засобів для існування.
На жаль, на сьогоднішній день наша ненька Україна бореться на деяких чотирьох фронтах,  я б їх назвав: це передова, де наші захисники б'ють москалів; тиловий фронт, який забезпечує оборону; інформаційний та дипломатичний фронт. І я ще назвав фронт за лінією фронту – це нормативне і соціальне забезпечення наших громадян, які вимушено покинули свої домівки, свою територію. А відтак коротко стосовно  останнього.
Були вже думки, розмови стосовно працевлаштування наших тимчасово переміщених осіб. Дійсно, що  країни Європейського Союзу в  мирні часи відчували кадровий голод у деяких професіях та охоче приймали наших громадян. Оформляли їх, надавали їм допомогу в оформленні документів і так дальше.  Тож, на перший погляд, кадровий такий дефіцит, з яким стикалися європейські роботодавці, компенсують численні українські біженці, а ринок країн ЄС має зазнати змін з притоком робочої сили  України. Але це не так. Не так, тому що 90 відсотків, які виїхали за кордон, - це були жінки  і діти. Тому суттєвих змін в цьому плані не буде.
Звичайно, що є такі достатньо вакансії висококваліфікованих спеціалістів, проте на такі високооплачувані позиції буде більше конкуренції серед місцевих жителів.
Хотілось би зазначити, що уряд України почав реагувати на  безпрецедентний відплив людей  практично одразу після його початку, і Постановою  425 утворив певну робочу групу. Але хотілось би зазначити, що залишилося питання, чи бути податковими резидентами України за кордоном,  або принаймні щоб за них хто працює сплачували в Україні соціальний внесок.
Тобто хочу сказати про те,  що відповідно Директиви від 20 липня 2001 року ця директива відкриває переміщеним особам, що потребують тимчасового захисту, доступ до працевлаштування. При цьому питання пенсійного забезпечення  централізовано не врегульоване. Напевно, на це потрібно звернути увагу.              
По-друге, все більше наростає страх, тривога, відчуття провини, виснаження і синдром людини, що вижила. Серед тих, хто виїхав, на перший план виходить почуття провини у вигляді синдрому вцілілого, переживання за близьких, що залишилися в Україні, проблеми адаптації та складність вирішення, залишатися чи повертатися додому. Для чоловіків типові  почуття провини через те, що не воюють, та втрата опори. Саме тому є нагальна необхідність у дієвій психологічній підтримці наших громадян.
Окрім того, є страх повернення на Батьківщину з різних причин: відсутність роботи, відсутність житла, питання медичного обслуговування тощо.
Стосовно медичного обслуговування наведу такий приклад, що от співробітник, який виїхав в Чехію, там трапилося  так, що їй зробили по державній страховці операцію, а зараз потрібно повертатися додому і потрібно реабілітацію проводити. А людина, яка отримує, будемо так казати, мінімальну заробітну плату і ту суму, яку озвучують наші медики стосовно того, що треба провести реабілітацію післяопераційну, просто не вкладається в розумі.
Тому, звичайно, це потрібно звернути увагу. Може бути, щоб на рівні держави прийняти акт, який надасть можливість людям, які там вже лікувалися, щоб тут їм якось допомогти, чи то безоплатно, чи то, може, якась мінімальна заробітна плата.
Третє. Втомленість суспільства, про що казав Михайло Михайлович. Європейці зі щирістю прийняли українців. Але проходить час - і європейське співтовариство вже починає втомлюватися від такої кількості вимушених переселенців, будемо відверто про це говорити. Наші друзі із Польщі з 01.07 частково будуть припиняти соціальні виплати, а Чехія, як ми вже казали, та інші країни ЄС також підуть по цьому шляху. Так, Сілезьке воєводство оцінило поточні витрати на біженців…

ГОЛОВУЮЧА. Леонід Іванович, 30 секунд.

ІЛЬЧУК Л.І. Зрозумів.
Четверте. Гостро стоїть питання врегулювання трудових відносин стосовно 2136 (це припинення трудових відносин). Людина не звільнена, людина не отримує заробітної плати, а відтак не має для себе, будемо казати, засобів для життя.
І наступне.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Леонід.

ІЛЬЧУК Л.І. Я закінчую. Нам всім потрібно пам'ятати, Галина Миколаївна, що в державах ЄС є виборці, а це живі люди, які висувають вимоги до своїх політиків. Тобто реальні союзники України - це звичайні громадяни США, Європи та інших держав. Але, як тільки закінчиться війна, люди поступово перестануть думати про Україну. З ними потрібно підтримувати контакт, але як - саме час подумати. Недаремно Московія будувала мережі своїх телеканалів, щоб просувати свої ідеї. Якщо ми хочемо впливати на західних політиків, прийдеться робити нам те ж саме.
І пропозиції я вже там надавав, в принципі, є в рекомендаціях. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Леоніде, ми врахуємо все.
Будь ласка, Пищуліна Ольга Миколаївна, провідний експерт соціальних та гендерних програм Центру Разумкова. До п'яти хвилин.
Будь ласка,  пані Ольга.

ПИЩУЛІНА О.М. Доброго дня. Доброго дня, шановні колеги. Моє вітання всім присутнім. Дозвольте також подякувати, перш за все, за запрошення та за можливість поділитися своїми думками та з приводу цієї, дійсно надзвичайно важливої проблеми.
Сьогодні піднімається важливе питання соціального та правового захисту громадян, які вимушено покинули країну. І слід сказати, що країни Євросоюзу наразі, дійсно, здійснюють величезну гуманітарну підтримку громадян України. Так, за офіційними даними 2,7 мільйона українців вже зареєстровані як учасники різних програм тимчасового захисту; 2,4 мільйона українців очікують такої реєстрації.
Я хочу сказати, що громадяни України, які повернулися вже на Батьківщину, вони, дійсно, підтверджують, що отримали допомогу повною мірою від державних органів країн перебування, від волонтерських організацій, та навіть отримали підтримку від пересічних громадян країн перебування, з якими вони навіть не були  знайомі.
І майже всі громадяни України, які повертаються, вони задоволені в цілому, тією допомогою, яку вони отримали в країнах перебування, в країнах Євросоюзу.
Проте я хотіла б привернути увагу до проблеми повернення наших громадян на Батьківщину. Відомо, що вже зараз Україна починає формувати програму післявоєнного відновлення, а для цього нам будуть потрібні перш за все люди. І люди це мають бути високомотивовані та кваліфіковані трудові ресурси.
Перш за все ми маємо розуміти, хто ці люди, яких зараз ми називаємо як тимчасово переміщені особи. Центр Разумкова впродовж березня та травня місяця провів низку досліджень, за допомогою яких ми можемо скласти такий певний узагальнений портрет української переміщеної особи. Це переважно жінки з вищою освітою, з неповнолітніми дітьми, серед яких найбільш представленими є висококваліфіковані фахівці, підприємці та кваліфіковані робітники. Тобто, умовно кажучи, це переважно представники такого потужного середнього класу.
Те, що країну покинули представники саме середнього класу, також підтверджують дані інших досліджень, які показують, що наші громадяни роблять значний внесок в розвиток європейської економіки, і, зокрема, підтримують її споживчий сектор.
Поки що ми не маємо статистики, яка б дозволила зробити такий ґрунтовний і глибокий аналіз, проте попередні дані Національного банку України вже показують, що лише у квітні наші громадяни за кордоном витратили близько 2 мільярдів доларів, причому більша частина, більше 80 відсотків з яких це оплата товарів у різних торгівельних мережах та отримання готівки.
Таким чином, можна сказати, що гроші вимиваються з України і працюють на європейську економіку, а не на українську. І це також додатковий мотив, чому ми маємо дбати про те, щоб наші громадяни повернулися назад. І громадяни вже починають активно повертатися.
Хто повертається? Відповідно до наших досліджень повертаються переважно мешканці великих міст. Значну більшість становлять жителі центральних областей, причому третина – це жителі Києва та Київської області. Повертаються перш за все ті, хто впевнені, що після повернення будуть працювати там само, де і працювали раніше. Тобто це такі  представники середнього…  (Не чути)
Хто не повертається в Україну. Поки що не спішать повертатися молоді громадяни до 35 років. Рідше повертаються громадяни, які мають неповнолітніх дітей. Ну, це природньо з питань безпеки, особливо це стосується жителів сходу та півдня країни. А якщо вони повертаються, то прямують більшою мірою до західних або центральних областей.
Не повертаються поки що, на жаль, люди більш високого соціального статусу, мається на увазі підприємці або керівники підприємств.
Також на шляху, як вже казали попередні виступаючі, на шляху повернення громадян можуть стояти певні перепони. Ну, ми маємо брати до уваги той факт, що тривалий час перебування в країнах Євросоюзу все ж таки сприятиме можливостям облаштуватися та закріпитися в приймаючих країнах. Крім того, країни Євросоюзу зараз розвивають спрощені процеси працевлаштування для наших громадян, особливо у цих сферах, де є певний дефіцит в місцевих ринках. І така політика також сприятиме тому, що процеси повернення можуть уповільнитися.
Таким чином, якщо говорити про те, що має зробити має наша держава, то головною умовою повернення  наших громадян на Батьківщину є наявність таких чітких позитивних  перспектив. Перш за все це безпечні та привабливі умови для життя, у тому  числі наявність роботи, житла та  соціальної інфраструктури. І при цьому за умови відсутності в Україні таких позитивних перспектив, ймовірно, може бути ще одна значна хвиля міграції, тобто після війни, скасування воєнного стану процес відтоку населення може продовжитися і посилитися. А це ми не маємо допустити жодною мірою.
Дякую, шановні колеги.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пані  Оля.
І хочу для учасників наголосити, що у нас є матеріали. Відповідно Центр Разумкова віднесли до групи матеріалів громадських організацій, але я думаю, що їх можна перемістити до наукових установ,  бо Центр є і громадська організація, і наукова установа одночасно. І там є цікаві розділи, у тому числі і оцінка психологічного стану наших людей, які є ВПО. Це  теж вплив суб'єктивного фактору на саме відчуття людини, яка або втратила майно, або переміщується. Це важливо для того, щоб ми в рекомендаціях правильно відпріоритизували напрями допомоги ПВО. Дякую.
Будь ласка, у нас є Марченко Людмила ще. Вона у нас є народною депутаткою від фракції "Слуга народу". Вона представляє тернопільський регіон нашої країни і займалася під час початку військових дій дуже щільно гуманітарною допомогою, і має свої напрацювання щодо систематизації того, як просувається у нас гуманітарна допомога.
У нас дуже багато років була велика  недовіра до надання гуманітарної допомоги з боку держави, і цю функцію  надання гуманітарної допомоги у нас дуже швидко зайняли волонтери, наші патріоти, громадські організації, які замінили нестворену таку систему. Людмила зараз  займається розбудовою такої системи.
Будь ласка,  пані Людмила.  Людмила Марченко! Гаразд. Нема.
Переходимо до Алюшиної Наталії Олександрівни. Вона у нас Голова Національного агентства України з питань державної служби. І у нас вчора відбувалася дуже така гаряча дискусія щодо того, чи можуть взагалі державні службовці бути за кордоном в час, коли війна в країні.
Будь ласка, пані Наталія.

АЛЮШИНА Н.О. Дякую.
Шановна Галина Миколаївна, шановні колеги, надзвичайно цікавий захід відбувається. І я щиро дякую за таку можливість зараз на цьому майданчику виступити із нашою позицією - позицією агентства.
Дійсно, жваві дискусії, багато народних депутатів звертаються до Національного агентства, як бути, що робити. І я свій спіч, такий дуже короткий, я буду намагатися дуже швидко, розпочала б з сухої статистики.
Дійсно, станом на 1 травня ми зібрали інформацію щодо посад державної служби, на яких працюють станом на сьогодні більше ніж 168 тисяч осіб. І серед цієї кількості посад переважна більшість державних службовців, а саме 75 відсотків, належать до категорії "В". І це посади, які не передбачають здійснення якихось керівних функцій. Більше того, хочу наголосити, що ця переважна більшість, саме 75 відсотків – це жінки.
Кількість державних службовців, які виїхали за кордон становить 5 300 осіб. Ми знаємо, що наразі перебувають 9,5 тисяч державних службовців за власний рахунок, ну, перебувають на цій території, не працюють, але є ще державними службовцями. Власне, це ті, хто перетнули.
Теж сьогодні лунали різні цифри: 5 і 6 мільйонів. Лунали 7 мільйонів співвітчизників, які перетнули державний кордон. І серед таких державних службовців, як я сказала, більше 95 відсотків – це жінки, які виїхали за межі  країни з тією самою метою: збереження власного життя, здоров'я, життя своїх дітей.
Тобто з огляду на ці виклики, які стоять перед нашою країною,  державницький апарат, дійсно, має працювати швидко, злагоджено і ефективно. І люди, зокрема от державні службовці, вони мають мати належні умови для такої роботи, безпечні умови дійсно.
І саме тому, на нашу думку, якщо є відповідні організаційні, технічні можливості в державного службовця виконувати свою роботу дистанційно, навіть якщо він перебуває за межами території України, він має право працювати і разом з іншими наближати перемогу для нашої прекрасної країни.
Тому ми наголошуємо на  тому, що такий держслужбовець не може самовільно прийняти таке рішення про роботу за кордоном. Необхідно, дійсно, дотримуватися певних умов і зважати на можливість виконувати роботу дистанційно. Є можливість – працює.
Я б хотіла додати, що можливість продовжувати працювати дистанційно за кордоном і отримувати зарплату буде суттєвою допомогою якраз тим багатьом  державним службовцям і їх сім'ям, які виїхали. Сьогодні це неодноразово наголошувалося колегами. І багато з них знаходиться  в скрутному становищі. Серед них є ті, хто втратили житло, втратили можливість працювати, не залишити країну назавжди. Вони, дійсно, шукають... (Не чути) заробітку за кордоном.
Тому ми за результатами слухань пропонували б схвалити такі рекомендації, як забезпечити законодавче підґрунтя для належної реалізації положень статей 3, 43 статті Конституції України щодо створення безпечних умов для життя і роботи державних службовців в період воєнного стану, зокрема шляхом можливості виконання посадових обов'язків за межами адміністративної будівлі держоргану державними службовцями, які займають посади державної служби категорії "В", та працівників державного органу, які перебувають за межами України та мають малолітніх  дітей, неповнолітніх дітей, повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а також вагітних жінок.
І друге питання. (Я намагаюся дуже швидко) Це надважливе питання, і ви  зараз зрозумієте. Залишається питання запровадження механізму припинення або призупинення трудових відносин за ініціативою працівника в разі втрати зв'язку з роботодавцем.
Уже наголошувалося, обговорювалися на засіданнях комітету, з яким ми плідно співпрацюємо, Національне агентство і Комітет соціальної політики. Я хочу нагадати, що для держслужбовців і осіб, уповноважених на виконання  функцій держави, а також посадових осіб місцевого самоврядування, заборонено суміщення чи отримання іншого доходу, крім випадків, визначених статтею 25 Закону України "Про запобігання корупції". Отут мова йде про наукову, творчу діяльність, суддівську практику зі спорту. І, на жаль, сьогодні існує чимало ситуацій, коли державний службовець або посадова особа місцевого самоврядування втрачають зв'язок з державними органами або органами місцевого самоврядування, в яких вони працюють, зокрема тими органами, які зараз знаходяться на територіях, які є окупованими зараз наразі. І для таких осіб ця ситуація є вкрай критичною. Багато з них втратили дім. А ті, що мали… Я чую сигнал. Я завершую.
Тобто я просила б звернути увагу, що ми можемо врегулювати це питання законодавчо. І зараз ми маємо зрозуміти, що свідомо штовхаємо державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування на якраз порушення антикорупційного законодавства.
Тому, враховуючи те, що я сказала, і не встигла сказати, я б хотіла просто підкреслити. Нам треба напрацювати законодавчий механізм, який у разі втрати зв'язку з роботодавцем може дозволити працівнику за його ініціативою засвідчити факт припинення трудових відносин під час дії особливого періоду і оформити припинення таких трудових відносин, адже призупинити трудові відносини під час дії особливого періоду маємо. Тобто виростив городину - може її продати. Якщо немає більше, як годувати свою родину, чи викладати де зараз? Тобто нам треба зважити на оце питання, щоб державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування мали можливості виконувати свої обов'язки, не порушуючи закон.
Я дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Наталія.
Я особисто буду голосувати проти. Державний службовець бути за кордоном не може. Є жінки, є діти. Ми їм допомагаємо. І якщо жінка, яка на держслужбі, з дитиною не може залишатися тут з питань безпеки, або питань частіше комфорту, то в цьому випадку вона їде, вона звільняється з державної служби.
Є уряд і урядовці, які працюють за кордоном, називається це екзиль. Так от, коли уряд весь прийме рішення, що він працює за кордоном і йому потрібно евакуювати якісь підрозділи, отоді люди мають в цій евакуації працювати там, де можливо. Але людина на держслужбі мусить бути в своїй країні. Тому людина має обирати. Людина стоїть перед вибором, будь-яка: ви, я, Президент, Прем'єр-міністр. Кожен стоїть перед вибором: залишитися чи забезпечити безпеку. Врешті-решт, країну будуть розбудовувати ті, хто тут залишився.
В першу чергу державний службовець, який працює за кордоном, він витрачає кошти там, він розбудовує ту країну, він сплачує там щонайменше податок на додану вартість. Тому у держслужбовців є ще моральна сторона і моральний аспект роботи. І це аморально - знаходитися в період війни за кордоном.
Тому держслужбовець за кордоном - це моя особиста позиція, - він або пише заяву і звільняється, і є біженцем, шукає тимчасового прихистку, і ми будемо про нього піклуватися як про біженця; або, якщо він держслужбовець, то він працює. І тут недоречно, взагалі недоречно прирівняти, жінка це чи чоловік, це не залежить від того, жінка це чи чоловік, має він дитину чи не має дитину. Ми не можемо дискримінувати людей, які залишилися з дітьми, жінки, які залишилися в Україні, і захищають цю країну. Більше того, я вважаю, що державну службу, крім, може, якихось аналітичних речей, не можна робити за кордоном, потрібно очне… Вчора у нас була дуже жорстка дискусія щодо цього. Ілон Маск сказав, що якщо є дистанційна робота, ти мусиш на тиждень не менше, ніж визначеної кількості годин, бути в офісі. Як тільки людина знаходиться за кордоном, вона втрачає зв'язок, вона живе не в тих умовах, в яких живуть громадяни України на території України. Така людина не може розуміти, що відбувається з громадянами, і не може приймати рішення як державний службовець для того, щоб допомагати тим, хто залишився тут.
І у нас на сьогоднішній день внутрішньо переміщені особи, які переміщені тут, мені здається, що нам потрібно дещо акценти теж зміщувати до тих, хто залишився тут. Живе в Чернівцях, живе у Львові, живе у Тернополі, який разом з усіма сприймає весь жах цієї війни, але залишається захищати цю країну, як захисник, як годувальник, як той, хто кожен день встає і працює. Нам потрібні дві категорії таких людей: які захищають країну і які стають і працюють тут, всередині країни. Без цих людей, кожен з яких герой, тому що він зробив вибір на те,  щоб  залишитися в Україні, от він герой. Державний службовець – герой. Людина, яка в приватному секторі працює, - герой. Але ці люди залишилися тут і розбудовують нашу країну, і захищають для майбутніх поколінь в тому числі. Дякую.
Лісогор Лариса Сергіївна, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук, професор. Будь ласка. Я дякую. Я емоційно, може.

ЛІСОГОР Л.С. Шановна пані Галина, шановні колеги, я дуже вдячна за можливість бути присутньою і брати участь в наших слуханнях, присвячених такій актуальній тематиці. Я розумію, що  ми маємо обмеження по часу, тому, якщо ви не заперечуєте, я буду намагатися тезово  окреслити основні проблеми.
Ми розуміємо, що, дійсно, для нас дуже важливо для захисту тимчасово переміщених в країни ЄС громадян України – це проблеми нормативно-правового забезпечення прав і свобод, соціального захисту дуже важливо, забезпечення отримання соціальних виплат, покращення умов проживання, соціальна підтримка сімей з дітьми. Дуже важливо забезпечення доступу до освіти, зокрема надання освітніх послуг і невтрачання зв'язку з Батьківщиною. Сприяння працевлаштуванню, тобто створення умов для підтвердження навичок та професійної кваліфікації для забезпечення проживання в цих країнах.  Дуже важливе питання (я теж погоджуюся з цим) – це налагодження обліку користувачів - тимчасово переміщених громадян України шляхом обміну інформацією з компетентними органами країн перебування. Це дуже важливе питання – це облік тих, хто перебуває зараз за кордоном. Дуже важливо вирішення проблем з документальним підтвердженням громадянства України, оскільки це дуже важливе питання для того, щоб потім забезпечити повернення наших громадян в країну.
І застосування превентивних заходів з протидії торгівлі людьми, ми розуміємо, це теж дуже важлива проблема. І, дійсно, для того, щоб нам забезпечувати захист соціальних прав і свобод тимчасово переміщених громадян України, нам необхідно закцентувати увагу не тільки з питань підтримки громадян України за  кордоном, що дуже важливо, і якраз Міністерство зовнішніх справ – це та інституція, якій необхідно сприяти і допомагати, оскільки це дуже важливо для неї – це завдання створення реєстру громадян України тимчасово,  переміщених в ЄС та інші країни, на основі даних про консульський облік для надання правової,  організаційної, матеріальної підтримки.
Це також проведення переговорів з країнами перебування щодо спрощення процедур верифікації освіти і кваліфікації тимчасово переміщених громадян України, а також забезпечення дипломатичного й організаційного сприяння представників української діаспори в сфері організації суспільно-культурного життя тимчасово переміщених громадян України і забезпечення гуманітарної допомоги.
Дуже важливо – це покращання  інформування громадян України, які тимчасово переміщені в країни ЄС, про їхні права, обов'язки, про небезпеку потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, про необхідність постановки на консульський облік через засоби масової інформації, вебсайти державних установ. Також залучення до цієї роботи організацій діаспори, спрощення процедури доступу до посольств та консульств.
Дуже важливим є створення умов для забезпечення освітнього процесу дітям з України в країнах ЄС, сприяння працевлаштуванню українських педагогів, для того щоб не втрачати зв'язок з Батьківщиною. І важливо сприяння працевлаштуванню і захисту трудових прав тимчасово переміщених громадян України.
Водночас нам необхідно зосереджувати увагу на тому, щоб сприяти поверненню  громадян України з-за кордону.  І для цього доцільна підготовка цільової програми, яка передбачатиме  сприяння створенню робочих місць, перекваліфікації, підвищення кваліфікації для реінтеграції  українців, які будуть повертатися. Це надання медичної, психологічної допомоги, сприяння працевлаштуванню дітей, що повернулися до освітньо-виховних закладів тощо. Це створення єдиного онлайн-порталу для українців, які планують повернутися  з-за кордону, з інформацією стосовно  пропозицій надання безкоштовного або дешевого житла  громадянами, установами та організаціями.  
І дуже важливе питання – це сприяння прискоренню та спрощенню процедур видачі документів, які підтверджують громадянство України та є чинними для перетину державного кордону, зокрема дітей.
Ці питання дуже важливі якраз з огляду    на те, що дуже багато людей наших, наших співвітчизників були примусово вивезені на територію Російської Федерації, і для нас це питання дуже важливе.
Щиро вдячна за можливість бути присутньою на цьому закладі. І бажаю всього найкращого і перемоги України. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пані Ларисо, за регламент в тому числі, ви дуже точно це зробили.
До слова запрошується Дворецька Олександра Миколаївна, вона є членкинею Ради коаліції Реанімаційного пакету реформ. Вона не на державній службі, але вона в Україні, вона в Україні з 2014 року. Я  як виходець з РПР, я знаю, скільки РПР і громадські об'єднання, які входять до складу РПР, скільки вони вклали в розбудову країни, і знаходяться тут. І ще пані Олександра народилася і вчилася в Сімферополі.
Будь ласка,  пані Олександра.

ДВОРЕЦЬКА О.М. Доброго дня всім учасникам. Насправді тема, яку ми сьогодні обговорюємо, вона є не тільки для мене такою професійною, але і особистою. Я сама є внутрішньо переміщеною особою з 2014 року і мала досвід роботи як в державному секторі, так і в громадському секторі, і навіть      подвійне таке переміщення.
Тому можу сказати одне… І навіть мала досвід звільнення з державного підприємства через рішення нашого Кабміну за те, що ми не можемо працювати із-за кордону. Зараз я знаходжусь в Києві, але короткий час перебувала за  межами нашої країни.
Тому це питання доволі складне, і його треба обговорювати в контексті потрібності. Я координувала роботу Національно-інформаційного бюро і "гарячої лінії", яку можуть здійснювати дистанційно як консультанти "Дії", які можуть консультувати людей дистанційно і виконувати таку роботу, однак є посади і є дійсно ті речі, які неможливо робити.
Але я в своєму виступі хотіла зосередитись на іншому питанні, на якому менше робиться акцент, - це на людях, які перебувають на території Російської Федерації. І спершу я хотіла сказати, що ми як держава навіть не можемо спиратися на якісь тверді  цифри, коли говоримо про те, скільки таких людей є. Оскільки ми не контролюємо частку російсько-українського кордону, і здебільшого люди, які переселяються, переїжджають, і цифри, які надає в тому числі УВКБ ООН, вони посилаються на прикордонників Російської Федерації. І там цифри перевалюють за 1 мільйон 130 тисяч. В комунікації російська сторона говорить про 1,5 мільярда таких громадян, проте не говорить, яка кількість українців використовувала Російську Федерацію в якості транзиту, які виїхали на безпечну територію з Харківщини, Луганщини, Донеччини, Автономної Республіки Крим, Севастополя, для того щоб через країни ЄС покинути таку територію: через Естонію, Фінляндію і так далі.
Тому ця кількість осіб, вона використовується в тому числі в пропагандистських цілях, і насправді Російська Федерація намагається таким чином в тому числі замаскувати кількість загиблих цивільного населення на нині окупованих територіях.
Ми знаємо про масові такі випадки знищення слідів. Після Бучі, після Ірпеня Російська Федерація взяла таку іншу тактику. Вони вивозять або перезахоронюють, видають поспіхом якісь довідки про смерть на території тимчасово окупованого Маріуполя, наприклад, тим самим показуючи, що насправді не така кількість є цивільних загиблих, а насправді люди переїхали, а фактично є депортованими на територію Російської Федерації. І тут різниця між даними, якими апелює маріупольська міська рада, і тими, які публікує Російська Федерація, в 120 тисяч маріупольців.
Тому ми повинні говорити перш за все про те, що коли ми будемо змагатися за повернення українських громадян з території Російської Федерації, то ми повинні говорити про злочин, який вчинено відносно цих людей. Частина людей, самостійно покидаючи окуповані території, безпечним шляхом виїхала на територію Російської Федерації, і або знаходиться у родичів, або шукає там прихисток, або перетинає далі кордон з європейськими країнами, або рушить далі в Грузію і так далі. А є люди, над якими вчинено воєнний злочин - злочин депортації, порушення умов евакуації, і вони були примусово вивезені на територію Російської Федерації. Частина з них розміщується в доволі скрутному становищі в пунктах тимчасового розміщення по всій території Російської Федерації, у тому числі у віддалених пунктах, аж до Хабаровська, і за Уралом розподіляються.
Всього Російська Федерація прийняла квоти для суб'єктів Федерації в 95 тисяч осіб, і тому саме я думаю, що ця цифра теж прямо вказує на такі маніпуляції з цифрами. Чому квоти на 95 тисяч, а повідомляється про понад півтора мільйона переселених таких осіб?
Але ми повинні ще говорити про те, а з чим же стикаються люди переселені в Російській Федерації, з проблемами. І в першу чергу це проблеми з можливістю повернення, відсутності документів. Вони можуть бути або відібрані під час проходження фільтраційних заходів, або залишитися у інших членів родини, які були затримані під час таких фільтраційних заходів, тому що відбувається роз'єднання  з сім'єю (відбирання дітей, роз'єднання чоловіків від жінок, літніх людей від їх опікунів). І ці люди можуть втратити їх через збройну агресію. Вони можуть бути в зруйнованих будинках, або ж просто викрадені такі документи.
І через відсутність  консульських  або дипломатичних установ на території Російської Федерації людям фактично  нема куди звернутися. І тут ми звертаємо увагу, що дуже довгий час Кабмін повідомляє про те, що  розробляється електронна посвідка на повернення, однак такі документи досі не є ані зі сторони Російської Федерації, вичерпного переліку документів, за якими можна повернутися, ані українська сторона не може гарантувати відновлення  документів на цих територіях.
Велике навантаження здійснюється на дипломатичне представництво там, де люди можуть  перетнути, наприклад на території Білорусі. І там ми можемо говорити про те, що потребує більшої уваги і підсилення, і робота інформаційна. Тому що часто людей не пускають навіть на поріг до посольства, відмовляють їм у наданні таких документів. Думаю, мої колеги трошки більш детально про це розкажуть в контексті кримських  кейсів, наявності у них окупаційних документів за останні роки.
Однак, мені здається, парламентські комітети повинні звернути увагу на відсутність законодавчо врегульованої дистанційної можливості підтвердження особи, виготовлення паспорта громадянина України людей, які опинилися в ситуації, де немає  доступу до дипломатичних установ українських і неможливості відновлення таких документів, власне,  питання верифікації. Знаю, щоб Кабмін зараз над цим працювати буде, розробляти таку можливість. Проте про це починав говорити…

ГОЛОВУЮЧА. Олександра, 30 секунд.

ДВОРЕЦЬКА О.М. … Дмитро Лубінець. І я думаю,  що треба продовжити це питання, що до сфери відповідальності парламенту знаходиться  також призначення нового омбудсмена. Тому що нам дуже важливо вести перемовини, як би там не було, з Російською Федерацією. Тому що гарантування використання електронних документів без  перемовин з російським омбудсменом, або через посередників, через міжнародні організації не буде відбуватися, і саме в цьому  є важлива роль омбудсмена.
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.
Таким чином, нам потрібно в рекомендаціях писати: прискорити процедуру… (вона там достатньо довга) призначення омбудсмена. Ви будете претендувати на цю посаду? Чи молода?

ДВОРЕЦЬКА О.М. За наявними процедурами мені чекати ще 10 років.

ГОЛОВУЮЧА. Зрозуміло, молодша.
І дякую, що ви зачепили тему депортації. Я знаю, що Мін'юст цим займається. Я думаю, що нам потрібно ще в рекомендаціях ще раз наголосити на електронну посвідку для людини для повернення і там.  І якщо можна було б, від комітету від нашого таке завдання вам, якщо ми можемо давати завдання громадським організаціям і РПР.
Гаазька конвенція передбачає, що країна, куди депортована примусово особу, має повідомляти, особливо комітет при МКЧХ в Женеві, повідомляти про те, скільки таких депортованих громадян є. От оцей розбіг в цифрах, який вказує російська сторона, і ті дані, які наявні у нас в Національному бюро, яке створено при Кабміні, при Міністерстві реінтеграції, відповідно різняться в сотні разів, відповідно до статистики дітей наприклад. За даними, які у нас, – це біля 2 500 діточок. Проте російська сторона повідомляє про те, що вона депортувала 240 або більше тисяч наших дітей. Оці дані, вони мусять бути в МКЧХ, їх нема. Чи можна просити допомогу у правозахисників тиснути також і на пані омбудсмена російського, і на всі сторони для того, щоб Росія таку інформацію про депортованих українських громадян нарешті повідомила?А якщо ні, то ставити це на вид громадськості.

ДВОРЕЦЬКА О.М.  Я думаю, що в цьому задача буде і парламентарів, на своєму рівні, на рівні парламентарів, і омбудсмена на рівні омбудсменів інших країн, так і громадського сектору на рівні своєму. Це така спільна задача.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.
Будь ласка,  Андреєв Василь Миколайович, заступник голови федерації професійних спілок України і голова профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України.
Будь ласка,  пан Василь.

АНДРЕЄВ В.М. Дякую, Галина Миколаївна. Шановна пані голово, шановні учасники! Вибачте, що не з фіксованого місця,  це не із-за неповаги, а від того, що ми, профспілки, починаючи з 27-го, не з 24-го, трошки пізніше, лютого почали евакуювати наших людей, мається на увазі робітників, - членів профспілок і надавати профспілкові навчальні туристичні і інші заклади для розміщення більше ніж 500 тисяч людино-ночей, вже розмістили. І це  пов'язано також із допомогою, яку ми координували для того, щоб цих людей, багатьох сотень тисяч людей годувати, розміщувати, іноді навіть вдягати.
Це був наш пріоритет -  залишити, як ми чули інших виступаючих, людей в Україні, але, звичайно,  нам довелося і багатьом тисячам людей допомогти виїхати з України, доставити до кордону для того, щоб вони переїхали.
І зараз, звичайно, разом з ними ми дискутуємо над тим, що ж їм робити далі всередині цих країн, а особливо для тих, хто каже, що нам просто немає куди повертатися, ми або із Маріуполя, або із Сєвєродонецька, або навіть із Чернігова, де немає можливості відновити наші будівлі дуже швидко. І тоді профспілки разом із своїми європейськими колегами, не тільки із Європейського Союзу, а також з Молдови, скоординувалися і зараз розробили, отримали підтримку від Міжнародної організації праці, розробили інформаційний ресурс, який саме стосується того, що можуть зробити наші жінки  переважно, і діти разом із ними, на ринку праці всіх 27 країн плюс Молдова, плюс північні країни, які не є членами Європейського Союзу. І тут, звичайно, ми намагалися дуже стисло, тому що ніхто не буде читати великий обсяг інформації, для цього є зноски на нашому ресурсі… (Не чути) намагалися довести, що люди можуть, перш за все жінки і діти, які мають право на працевлаштування, починаючи з 15, а іноді з 14 років, що вони можуть отримати в якості допомоги від  профспілок в тій чи іншій країні, чи місцевості навіть в країні, що вони можуть зробити, контактуючи зі своїми українськими профспілками.
Чому це важливо? Ну, по-перше, виходячи з того, що дитяча праця є одною з найгіршою форм праці, ми коли розміщали інформацію і намагалися долучити компанію, яка таргетує для наших членів профспілок в тих чи інших країнах інформацію, щоб вони шукали більш швидко її, ми побачили дуже багато тих сигналів, які нас турбують, стосовно того, що саме українською і російською мовою дуже часто виникають пошуки працевлаштування дитини. "Как ребенку 10 лет найти работу на лето" і тому подібне. Ми розуміємо, що є дуже великий ризик, що це саме українські тимчасові вимушені, як ми їх називаємо, мігранти намагаються знайти своє місце для життя. І з боку європейських колег, звичайно, ми дуже часто бачимо і підтримку, і застереження від того, що, звичайно, порушення і вбивство ринку праці в тій чи іншій країні нашими переселенцями можуть викликати більш важкі наслідки і тиск між місцевими громадянами і українцями.
З іншого боку, звичайно, ми допомагаємо тим людям, які зараз повертаються в Україну. Їх набагато більше, ніж нам доводять у мас-медіа та державні органи. Але, звичайно, не стільки, скільки виїхало. 6 мільйонів людей, я думаю, що нам не вистачить наступного року повернути в ті місця, які навіть не розрушені.
Я дуже дякую всім п'яти комітетам, Іванні Орестівні, вам Галина Миколаївна, за це такий круглий стіл і слухання.
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Андрію. Дякую за притримання регламенту.
Лузан Тетяна Леонідівна, адвокаційна координаторка БФ  "Право на захист". Будь ласка, пані Тетяно.

ЛУЗАН Т.Л. Дякую за запрошення та можливість висловити позицію благодійного фонду "Право на захист".
Благодійний фонд "Право на захист" – це українська неурядова організація, діяльність якої спрямована на дотримання прав людини, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали від конфлікту, а також  осіб без громадянства та біженців.
Користуючись цією можливістю, фонд закликає представників української влади та міжнародної спільноти до наступного. Усі цифрові документи в  додатку Дія,  на підставі яких у особи можуть виникнути певні права, а також права на виплати, пільги тощо, зокрема йдеться про свідоцтво про народження, мають бути перекладені на англійську мову. І відповідно приймаючі країни мають вважати такі цифрові документи у додатку Дія еквівалентом паперових документів у всіх правовідносинах. Крім того, водійські права, які були видані в Україні, мають вважатися дійсними та не підлягати заміні протягом дії тимчасового захисту  в країнах ЄС і протягом такого ж строку в Молдові.
Також закликаємо до того, щоби ефективна система контролю  за перетинанням державного кордону дітьми, які не досягли 16 років, у супроводі одного з батьків, одного з братів чи сестер, які досягли 18 років,  вітчима, мачухи, бабусі чи дідуся, а також інших осіб, і також  тих дітей, які є віком від 16 до 18 років і можуть подорожувати  самостійно, був  запроваджений. Крім того, перетин кордону зазначеними дітьми має відбуватися за участі спеціально навчених працівників прикордонних служб та працівників служб у справах дітей.
Я з радістю відзначаю, що фактично ці рекомендації  уже є частиною  адженди. Окремо хочу зауважити про те, що ті заклики, які були озвучені зараз до приймаючих країн, благодійний фонд озвучив в тому числі і на засіданні Європейського парламенту за допомогою спілки… (Не чути)
 Також, користуючись можливістю, я би хотіла звернути увагу на ту категорію осіб, яка є малочисельною, але, разом з тим, на Україну покладено обов'язок захисту і їхніх прав. Це особи без громадянства, а також біженці.
Отже, у сфері захисту прав осіб без громадянства наголосити необхідно на наступному. Порядок і вимоги для виїзду з України під час воєнного стану осіб без громадянства, які не мають проїзних документів, але володіють відповідними документами, які посвідчують особу, має бути визначений і донесений до таких осіб.
Крім того, порядок повернення до України з-за кордону деяких категорій осіб має бути передбачений. Зокрема, тут йдеться про осіб без громадянства, в яких відсутній проїзний документ і вони не можуть отримати посвідчення на повернення в Україну через те, що не проживають постійно в Україні. Тут йдеться про осіб, визнаних особами без громадянства в Україні, також про осіб під ризиком без громадянства, які виїхали з України внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації без документу, який посвідчує особу, а також інших недокументованих осіб, які фактично проживали на території України до 24 лютого 2022 року.
Крім того, права осіб без громадянства, визнаних в Україні, мають бути дотримані і за кордоном у відповідності до Конвенції про правовий статус осіб без громадянства 1954 року. З цією метою українська влада має, де це є доречним і доцільним, інформувати владу європейських країн щодо порядку визнання особою без громадянства в Україні і особливостей документування таких осіб.
Щодо біженців. У цій сфері слід зазначити і закликати до наступного. Перетин державного кордону України в бік Європейського Союзу та Молдови шукачами захисту в Україні, які зазвичай не мають документів, які посвідчують особу, з гуманітарних підстав має відбуватися на підставі довідки про звернення за захистом.
Крім того, переговорний процес з країнами Європейського Союзу щодо визнання в таких країнах визнаних Україною проїзних документів, визнаних біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, що вже знаходяться в країнах ЄС, має бути розпочатий українською владою.
Нарешті повернення визнаних біженців та осіб, які потребують додаткового захисту  в Україні, має допускатися на підставі посвідчення біженця та посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
Наприкінці, в усьому цьому контексті я би хотіла також зосередити увагу на тому, що під час воєнного стану має бути забезпечений безперешкодний виїзд та повернення до України осіб ромської національності за будь-яких обставин.
Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Тетяна.
Я трішки напружилася, коли ви сказали про осіб без громадянства. Тому що де-факто  ці люди - громадяни, але, дійсно, в період ідентифікації, під час ідентифікації особи можуть виникати питання або хтось може маскуватися під громадянина України. Тому так, це доречно. Дякую.
До слова запрошується Ізовітова Лідія Павлівна, голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України. Будь ласка,  пані Лідія.
Немає Лідії Павлівни? Є? Не чуємо вас. Будь ласка. Є? Колеги, помічники?
 
ІЗОВІТОВА Л.П. Вибачте, будь ласка, щось було з мікрофоном.
Ще раз доброго дня,  шановна Галина Миколаївна, шановні учасники слухань. Для адвокатури України тематика захисту прав і свобод  наших громадян, які наразі вимушено перебувають на території держав Європейського Союзу, є надзвичайно  важливою. І в умовах військової агресії це один із пріоритетів роботи для всіх українських адвокатів і наших іноземних колег.
Ми спільно намагаємося максимально спростити доступ для  українських громадян до базової правової допомоги, професійної допомоги, яку насамперед надають наші адвокати сьогодні.
І Національна асоціація адвокатів України, до якої входять 65 тисяч адвокатів, як єдина професійна організація має чинний меморандум про співпрацю з Міністерством закордонних справ України. І через мережу наших представництв у 40 країн світу Національна асоціація адвокатів України координує взаємодію з місцевими адвокатурами. І спільними зусиллями ми  забезпечуємо правову допомогу Pro Bono для тих майже 60,5 мільйона громадян України, чи 7 мільйонів, різні цифри, які виїхали за кордон  у пошуках безпеки для життя.
Однак далеко не всі питання тимчасово переміщених українців можуть бути вирішені лише через надання їм правової допомоги за кордоном.
У багатьох випадках потрібна підтримка саме нашої держави. І мова йде насамперед про міждержавні угоди щодо співпраці в сфері соціального захисту.
Ми розуміємо, що частина з тих громадян, які виїхали, наразі знайшли роботу та офіційно працюють відповідно до законодавства приймаючих країн. І Україні необхідний механізм щодо конвертування та зарахування трудового стажу в інших державах для таких громадян та навпаки.
Тому є сьогодні конче необхідним потреба поновити та прискорити процедури ратифікації укладених міжнародних угод, що забезпечують такі соціальні гарантії, як право на працю та право на пенсію.
Не з усіма приймаючими державами укладено та ратифіковано угоди про соціальне та пенсійне забезпечення. Відсутні наразі такі угоди з такими країнами, як Франція, Іспанія, Австрія, Італія. Угода між Україною та Федеративною Республікою Німеччини про соціальне забезпечення від 7 листопада 2018 року Україною не ратифікована, і відповідно не набрала чинності, хоча Німеччина дану угоду ратифікувала. Український парламент має обов'язково зробити симетричний крок і виконати процедуру ратифікації якомога скоріше. Тоді нарешті понад 400 тисяч громадян України, які прибули до Німеччини, вже сьогодні можуть отримати необхідні гарантії соціального захисту.
І стратегічно Україні необхідно зосередитися на напрацюванні дострокової транскордонної політики захисту прав українців, які перемістились до інших країн, рятуючись від війни. Для захисту трудових та соціальних прав такої категорії громадян необхідно закріпити такі спеціальні гарантії у відповідних двосторонніх угодах, які держава Україна має ратифікувати дуже швидко.
Після закінчення війни нагальним завданням для української держави та міжнародної спільноти стане відбудова національної економіки та повернення українців на Батьківщину. І ратифікація та укладання міжнародних угод щодо забезпечення соціальних гарантій буде одним із чинників для повернення наших  громадян після завершення війни. Ми про це сьогодні багато говорили.
Тому…

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Лідія.

ІЗОВІТОВА Л.П. Тому закликаю парламент ратифікувати існуючі угоди.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Ми обов'язково включимо це в наші рекомендації, я думаю, пан Мережко Олександр з нами, ратифікувати особливо ті договори, які вже ратифіковані країною, ну, ви назвали Німеччину, а ми переглянемо, зробимо таку інвентаризацію, і це потрібно робити нагально. Дякую, пані Лідія.

ІЗОВІТОВА Л.П. Дякую вам. Дякую за можливість взяти участь.

ГОЛОВУЮЧА. Я хочу наголосити, що у нас зараз виступи я буду скорочувати, тому що у нас час, ми вже довго працюємо, часу менше, тому це 3-4 хвилини на кожного. Власне, регламент відмічено і в нашому порядку денному, тому прошу його  дотримуватися і не  повторювати,  отак, як пані Людмила, говорити ті рекомендації, які необхідно врахувати.
І ще раз нагадаю, ми все читаємо, тому ті листи і ті пропозиції, які були надані, вони вже є в комітетах, у всіх п'яти комітетах.
Будь ласка, Чорнобай Олександр Юрійович, заступник директора департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту України. Будь ласка, 3 хвилини.       

ЧОРНОБАЙ О.Ю. Дякую, Галино Миколаївно. Доброго дня, шановні колеги.
Захист прав і свобод громадян, а особливо дітей, в будь-якій ситуації, тим більше в умовах воєнного стану, має бути одним  з пріоритетних.  
Щодо стягнення коштів на утримання дітей, хочу зазначити, що в органах ДВС та у приватних виконавців на сьогоднішній день перебуває близько 525 тисяч виконавчих проваджень. З цієї кількості по 185 виконавчим провадженням наявна заборгованість по аліментам, і відповідно виконавці вживають заходи примусу до боржників саме по цій кількості виконавчих документів.
Щодо надання інформації по виконавчим провадженням, по яким діти перебувають за межами країни, неможливо надати, оскільки така інформація відсутня і, як технічно, так і законодавчо, можливості отримувати таку інформацію немає. Але головне, щоб у виконавців були наявні банківські рахунки стягувачів, куди необхідно перераховувати кошти для потреб дітей.
Хочу зазначити і запевнити, що з боку Міністерства юстиції органи ДВС, приватні виконавці вживають всіх заходів щодо саме цієї категорії виконавчих документів, оскільки вона є пріоритетним напрямком стягнення аліментів.
Хочу зазначити ще, що була нещодавно проблема у нас щодо перерахування зазначених коштів, оскільки (2 хвилинки введу в курс справи) справа в тому, що в органах ДВС відкриті рахунки, депозитні рахунки в органах казначейської служби, і відповідно стягнуті кошти з боржників перераховуються на ці рахунки для подальшого перерахування стягувачем. І була, і є наразі така проблема, що органи казначейської служби невчасно перераховують ці кошти. Та, зрозуміло, є стягнення, можна сказати, не соціально чутливі. Але, на нашу думку, саме по цим категоріям виконавчих документів кошти мають перераховуватися вчасно.
Щодо цієї проблеми Мін'юстом направлено на адресу Міністерства фінансів і казначейської служби вже багато листів. Дійсно, проблема чуть вирішилася. І якщо, до прикладу, останній місяць-два кошти перераховувалися з затримкою до місяця, місяць, можна так сказати, що не перераховувалися кошти, то на сьогоднішній день плюс-мінус 5 днів і кошти перераховуються, але все ж таки із затримкою. Тому що банківським установам, в тому числі і казначейській службі, надається один день для перерахування.
Отакі у нас проблеми на сьогоднішній день. А так ми намагаємося виконувати ці рішення з метою захисту дітей.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре.
В мене таке питання до вас. Виконавча служба України готова до стягнення боргів з країни-агресора на користь наших громадян?

ЧОРНОБАЙ О.Ю. Ми завжди готові. Але, чесно кажучи, необхідно ще процедуру виписати. Але ми завжди готові це зробити.

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо. Допомагайте випрацьовувати і міжнародні документи, і нормативно-правові акти. З свого боку парламент буде підтримувати це стовідсотково.

ЧОРНОБАЙ О.Ю. Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Шкода нанесена має бути відшкодована.
Герасименко Євген Станіславович, доцент кафедри адміністративного права і процесу Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук.
Будь ласка, пан Євген.

ГЕРАСИМЕНКО Є.С. Доброго дня. Дозвольте подякувати за запрошення, за можливість виступити. Я дуже багато років займаюсь вимушеним переміщенням, правовими засадами в різних формах. І, на жаль, зараз ця тема є актуальною, і якраз  на жаль.
Що хотілося сказати, дуже коротко. Перш за все, хотілося б зазначити, що ті особи, які зараз знаходяться в країнах Європейського Союзу, шукачі притулку чи захисту через збройну агресію Російської Федерації, в жодному випадку не визнаються біженцями в Європейському Союзі. Це може бути виключно в тих країнах Латинської Америки, Африки або СНД, які поширили термін "біженці" на всіх осіб, в тому числі біженців війни, за рахунок регіональних угод. Європейський Союз, щоб не поширювати дію Конвенції 1951 року на всіх інших осіб, в жодному випадку не визнають наших людей там біженцями, і тому дія Конвенції 1951 року про біженців на наших  людей там не розповсюджується. Це перше.
Друге. Що необхідно в цьому сенсі, про що необхідно говорити в цьому контексті, це те, що відтак всі наші люди, які шукають притулку через збройну агресію Російської Федерації за кордоном, на них розповсюджується виключно законодавство ЄС, згадана директива і не розповсюджується Директива Європейського Союзу щодо захисту біженців та додаткового захисту. І ми можемо покладатись виключно на цю директиву і добру волю європейських держав, які надають якісь засоби захисту: соціальну допомогу, роботу, навчання.  Це виключно їх добра воля.
І тому одразу переходжу до напрямків роботи держави в цій сфері.  
Перший напрямок – це міжнародна робота. Дуже багато дипломатичних зусиль має робитись нашою державою для того, щоб забезпечити належний рівень захисту наших громадян за кордоном.  І чого тут очевидно бракує, поки що про це мало, з моєї точки зору особистої, говорили, необхідно визначити орган, який координував би зусилля наших суб'єктів виконавчої влади, центральних органів виконавчої влади, зусилля за кордоном, намагаючись шляхом перемовин, шляхом дипломатичних зв'язків, роботи в ПАРЄ зробити так, щоб наші люди були якомога більше захищеними за кордоном в державах Європейського Союзу. Це перший напрямок.
Очевидно, цей напрямок може бути за Міністерством закордонних справ чи іншим міністерством, але в будь-якому випадку необхідно або створювати орган, або покладати якісь повноваження щодо координації, визначати ЦОВВ головним в цій сфері. У нас 8 років війни - і до сих пір немає головного центрального органу виконавчої влади, який би координував зусилля всіх ЦОВВ в сфері захисту внутрішньо переміщених осіб. Потрошку кожен з них, є завдання в Мінтот, зараз Мінреінтеграції, є інші міністерства, але хтось має відповідати за координацію, або створити якусь комісію, або ще щось.
Другий напрямок роботи - це забезпечення прав українців за кордоном, переїхавши, які тимчасово були змушені виїхати за кордон, тих прав, які їм гарантуються державою Україна: пенсії, робота, в тому числі державна служба, навчання і так далі. Держава не може зняти з себе зобов'язання перед цими людьми. Пенсія, ми з вами, очевидно, розуміємо, що це власність особи. Тому в цій частині також необхідна координація зусиль з боку держави.
Дуже багато тут говорили про те, що необхідно зробити, які напрямки роботи існують, які завдання існують в цій сфері. Я думаю, що, вочевидь, це також потребує на координаційні зусилля: або створення певного координаційного центру, або покладення на певний ЦОВВ і створення в його складі якогось додаткового департаменту, механізму, комісії, інституційного механізму мається на увазі, процедурного механізму, який би реалізовував ці завдання. Це друге.   
І я думаю, що в цьому контексті дуже важливо - зараз йде якраз напрацювання цих стратегічних засад, - зробити єдиний стратегічний документ, розробити план, які зміни до яких законів треба зробити, Кабінет Міністрів що має внести, які постанови Кабміну, нормативи центральних органів виконавчої влади. І на  підставі саме оцих парламентських слухань розробити план законопроектної роботи в цій сфері, законодавчого органу, і уряд щоб долучився до цієї сфери, і стратегічно вирішити проблеми наших людей шляхом створення інституційного механізму координації за кордоном і те, що має відбуватись в середині, і створення законодавчих засад такого захисту шляхом внесення необхідних змін до закону, ратифікацій  і стандартів, які приймаються центральними органами виконавчої влади.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Дякую, пане Євгене. Ми обов'язково це врахуємо в рекомендаціях. Дякую за рекомендацію щодо створення координаційного центру. Може, це потребує лише зміни положень про міністерства. Але мені зрозуміло, що Міністерство закордонних справ має координувати роботу по наших українцях, які за кордоном, але окремо йде гілка депортованих громадян. І отам, де йде примусове переміщення, може, це має бути Мін'юст, не знаю, тут у мене більше запитань, ніж відповідей. Але  ви абсолютно праві, тому що створення навіть координаційного центру щодо переміщення дітей, яке відбулося під час початку навали, воно каже про те, що потрібен якийсь координуючий орган. Це треба відобразити в рекомендаціях. Дякую.
Філіпішина Аксана Анатоліївна, представник Уповноваженого з дотримання прав дитини та  сім'ї Уповноваженого Верховної Ради України з прав дитини. Будь ласка,  пані Аксана.

ФІЛІПІШИНА А.А. Дякую. Доброго дня, шановні учасники слухань.
Як член того самого координаційного штабу урядового із захисту прав дітей хочу повідомити про результати моніторингу, який був здійснений нами до країн Німеччини, Польщі, Італії, а також за результатами моєї зустрічі з усіма дитячими омбудсменами країн ЄС, який відбувся 8 червня цього року, хочу повідомити про низку проблем, які виявлені із ситуацією захисту наших дітей за кордоном.
По-перше, мушу констатувати, що ми маємо перейти від ейфорії від того, що країни ЄС розкрили двері для наших дітей. Ми маємо напрацювати реальні механізми реагування на ситуацію, тому що проблем виникає з кожним днем все більше і більше, з якими стикаються діти.
Перше питання, яке згадувалось: консульського обліку і перетину кордону. Хочу нагадати, що 7 квітня Європарламентом прийнято резолюцію про захист Європейським Союзом дітей та молоді, які рятуються від війни в Україні. Відповідно до цієї резолюції кожна країна мала запровадити реєстр наших дітей, які перемістилися до цих країн. Тому треба наполягати в тих двосторонніх, і я вважаю, не меморандумах, а саме двосторонніх договорів між країнами ЄС, з кожною індивідуально, тому що ситуація в різних країнах є різною і не можна застосовувати шаблонний якийсь меморандум, доступу наших консульських установ до цих реєстрів за прикладом Польщі, яка на підставі Закону про тимчасову опіку, прямо в законі зазначили, що до реєстру українських дітей мають право доступу консули України.
Друга проблема, з якою стикнулися наші діти, - це питання мовного бар'єру і реалізація права на освіту. Стосовно реалізації цих прав і цього бар'єру мушу констатувати, що моніторинг засвідчив: діти розміщуються переважно в маленьких містечках і населених пунктах. Кожна громада має різні можливості в європейських країнах щодо доступу до реалізації цих прав українських дітей. Десь не можуть забезпечити гаджетами, десь немає доступу до Інтернету. Освіта дітей обмежується лише вивченням іноземної мови в школах місцевих і історії країни, де перебуває дитина.
Тому нам треба наполягати на тому, щоб країни ЄС залучали міжнародну технічну допомогу, для того щоб кожна українська дитина була забезпечена відповідними гаджетами і доступом  до Інтернету, з тим щоби реалізувати право насамперед на  українську освіту і доступ до наших онлайн-платформ.
Стосовно питання законного представництва, яким пішли країни ЄС. Буквально вчора до мене надійшло три звернення: два від голів РДА  міста Києва і одне із провінції Лука від нашої комунальної установи зі Львова, - які свідчать про те, що, наприклад, Італійська Республіка пішла шляхом призначення законних представників з числа італійців  для кожної нашої дитини і вилучення українських дітей із прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу і роз'єднання із законними представниками.
На превеликий жаль, навіть діти паспортизовані вже паспортами Італійської Республіки. І я хочу сказати, що ми маємо   дуже серйозно поставитись до цих питань. Ми говоримо про Російську Федерацію, про укази Путіна про спрощення процедур усиновлення, а наші партнери із європейських країн, по суті, починають йти таким самим шляхом, попри резолюцію Європарламенту, яку я згадувала.
Тому треба, я думаю, звертатися до Європарламенту про перегляд або існуючої резолюції, або прийняття нової, з тим щоб цю ситуацію врегулювати. Уряд України має періодично аналізувати ситуацію в кожній країні ЄС і дуже швидко реагувати шляхом направлення нот до тих країн, які порушують встановлені в Європі правила.
Стосовно дітей віком 16-18 років, які розглядаються в країнах ЄС як діти без супроводу, ті, що перебувають без законних представників, я теж звертаюсь до українського парламенту, можливо, потрібно вносити зміни в Закон про свободу пересування та вільний вибір місця проживання на час воєнного стану і обмежувати наших дітей без супроводу у виїзді за межі України без законних представників, з тим щоб вони не потрапляли в систему торгівлі людьми.
І так само, на наш погляд, не врегульоване сьогодні питання стосовно дітей, які виїхали у складі організованих груп до країн ЄС і яким вже виповнилося 18 років.
На сьогоднішній день не врегульовано питання відрахування цих дітей із закладів. І ми не знаємо, вони продовжують знаходитися в місцях компактного перебування, по суті, це люди, які вже досягли повної цивільної дієздатності, і Україна ніяким чином не відповіла сьогодні на питання, яких же прав ці діти з числа дітей-сиріт набувають після досягнення 18 років, чи вони мають продовжувати залишатися в цих закладах. Тому Міністерство соціальної політики має пришвидшити напрацювання законодавчих змін, це закон так званий Фельдмана, з тим щоб врегулювати це питання.
Дуже, буквально одну секунду, тому що згадувалося питання Російської Федерації. Я абсолютно повністю підтримую, що Інститут омбудсмена має бути залучений до цього процесу, стосовно повернення наших дітей. Наразі мною підготовлено звернення до пані Львової-Бєлової, уповноваженої, так званої уповноваженої президента Російської Федерації з прав дитини, з приводу обміну інформацією стосовно наших дітей, про яких вона заявляє, 540 дітей в Ростовській області, в Московській так само області, з тим щоб нам був переданий персоніфікований список цих дітей з метою їх захисту на сімейне виховання і об'єднання з їх родичами саме в Україні.
Якщо є питання, я готова відповісти.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Аксана. Дякую.  Бо ви у нас, може, другий інститут, одна перемовна група, а другий - інститут Уповноваженого, який може спілкуватися з тією стороною для отримання інформації. Тому користуйтеся цією можливістю по максимуму для того, щоб Україна мала всю цю інформацію. Дякую.
Пропозиція ваша щодо заборони виїзду дітей без супроводу від 16 до 18 років, вона така, достатньо контраверсійна. Її потрібно обговорити і, не знаю, тобто це дуже буде таке буде важке рішення. Я думаю, що треба по цьому питанню окремо переговорити і з паном Потураєвим в комітеті, і з пані Тетяною Скрипкою. Давайте подивимося. Я не знаю, чи потрібно це робити саме забороною.

ФІЛІПІШИНА А.А. Якраз о 14:00 будемо обговорювати на засіданні комітету.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую за пропозицію.
Будь ласка,  ми ще не піднімали зовсім питання щодо того, яким чином у нас люди з інвалідністю перебувають за кордоном. Тому запрошую до слова Вознюка Олександра Григоровича, голова ВГО "Правозахисна спілка інвалідів", людей з інвалідністю.
Будь ласка,  пан Олександр.  

ВОЗНЮК О.Г. Доброго дня, пані Галино. Доброго дня, всі  учасники сьогоднішнього круглого столу. Я хочу сказати, що участь сьогодні великої кількості спікерів, людей від різних стейкхолдерів говорить про те, що реально є проблеми.
Найголовніше, я, по-перше, з деякими спікерами попередньо, дуже уважно кожного із вас послухав, я погоджуюся дещо, з іншими спікерами не погоджуюся. Я хочу сказати про основні виклики та проблеми, і друге питання, як це ми можемо вирішити шляхом рекомендацій.
Що я хочу сказати. Наша організація направила 25 посольствам ЄС, країнам ЄС, які перебували на території України, і нашим посольствам, які перебували за межами ЄС. Багато посольств проігнорували відповідні запити. Ці запити стосувалися саме групи людей - людей з інвалідністю і маломобільних груп населення. В той же час, на Офіс Уповноваженого Президента, коли ще була Денісова, ми направили відповідні скарги щодо представників посольств, які представляють Україну в ЄС, однак до сьогоднішнього дня ці заяви не були, ці скарги відреаговані.
Водночас керівник Офісу Президента пан Єрмак, коли почалася страшна біда в Україні, саме зібрав представників наших посольств, які є за межами нашої країни і представляють в країнах ЄС, щоб максимально комунікувати з українськими громадянами, з дітьми, а в тому числі питання вирішувати негайно консульського обліку.  Однак станом на сьогодні  багато посольств проігнорували цю нараду, яку особисто керівник Офісу Президента проводив. Звичайно, ми будемо    ініціювати повторну зустріч зі всіма цими посольствами.
Що стосується правильної правової визначеності щодо статусу біженця або інший статус, як кажуть, захист від війни. Я хочу всіх вас поправити, багато переді мною спікерів говорили правильно визначення protected person, тобто вперше ЄС застосувало цю директиву.
Інструкція статусу біженців і інструкція protected person - це різні права і обов'язки. Тому, якщо потрібно, я після нашої  зустрічі вам направлю відповідні рекомендації.
Що стосується людей з інвалідністю, дітей з інвалідністю і так далі. Жодне консульство, яке перебуває поза межами нашої держави, яке   повинне представляти Україну, не зареєструвало  таких дітей. Якщо привести приклад, наприклад, Посольство Федеральної Республіки Німеччини в Україні, то, на жаль,  допоки ми не написали скаргу на міністра Кулебу, я особисто з ним зустрічався в Давосі і попросив його, щоби він включився в процес питання захисту. Тому що тема сьогодні наша, одне із питань, які ми маємо піднімати, щоби ми захищали наших громадян, в тому числі посольства, консульства і всі інші представництва, які представлені в ЄС на  території… українського питання на території ЄС.
Ми, до речі, зробили в Брюсселі велику конференцію. На жаль, до нас прийшли на цю конференцію саме з цього питання, яке ми піднімали, в тому числі людей з інвалідністю, прийшли іноземні представники, українські посольства проігнорували це питання.
Яка буде моя рекомендація. Записати про те, щоби всі посольства, консульства, які  є не  тільки в ЄС, а які  є в інших країнах, щоби розпочали комунікацію з українцями. Тому що українці, які  сьогодні вимушено знаходяться за межами України внаслідок цієї біди, вони, на жаль, не відчувають реально цієї  допомоги, про яку дехто тут говорить.
Я хочу, до речі, Марії Мезенцевій подякувати, тому що ще є важливим і ключовим саме її група. Вся наша команда, ми дякуємо, що ви добилися в комісії ЄС про те, щоб був безкоштовний проїзд, або хоча би пільговий.  Вже у вересні місяці такий проїзд буде неможливий, в тому числі для людей з інвалідністю, в тому числі для батьків, які мають дітей з інвалідністю.
Водночас в багатьох країнах ЄС інвалідність, яку людина отримала в Україні, не визнається, в тому числі це стосується і Німеччини. Про що це говорить? Ми дуже багато говорили про меморандуми, про якісь пропозиції і так далі. Ви знаєте, професіонали-юристи керуються виключно правами, законами, угодами і порядком.
Одна із проблем, багато країн, Україна, де країни: одна сторона ратифікувала, Україна підписала певні угоди, а в цих угодах є гарантії соціальні, це ті ж самі трудові гарантії, це ті ж самі питання пенсійного, це те ж саме стосується пенсійного забезпечення і людей з інвалідністю,і всіх гарантій; однак інша натомість сторона, українська сторона, підписала угоду, але не ратифікувала.
Якщо ми не можемо ратифікувати угоди, якщо ми говоримо, що ми хочемо стати членом ЄС, і напередодні буде розглядатись ця заявка, ми також маємо наближатися до цього процесу і також підтверджувати ці угоди, які ми підписали. Це я для прикладу як по Федеральній Республіці Німеччина, про що згадувалось.  Це про Францію, з якою ми не підписали.
Я підготував вам, до речі, певні дослідження, з ким Україна підписала, з ким - не підписала.

ГОЛОВУЮЧА. 30 секунд, пане Олександре.

ВОЗНЮК О.Г. І ще хочу сказати. Ми також направили запити у 25 міністерств ЄС, які займаються питаннями українців, які знаходяться за межами країни.
У мене є пропозиція. В наших домовленостях посилити співпрацю з Європарламентом, посилити співпрацю з місією ЄС, посилити співпрацю з Євросоюзом. Це інституції знаходяться саме в Брюсселі. Я вчора навіть був в Страсбурзі, там також треба посилити питання. Водночас я би хотів, щоб соціальні права, де є комітет, очолює країна Вірменія, щоб цей комітет все ж таки очолювала Україна, а не Вірменія, яка не підтримує Україну, а підтримує, на жаль, Російську Федерацію.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Олександре.  Дякую.
До слова запрошується Корж Олена Павлівна, представниця Національної асамблеї людей з інвалідністю України. Голова громадського об'єднання "Розвиток особистості дитини плюс", чи громадської організації, я не знаю. У мене написано ГО. Перепрошую заздалегідь.
Будь ласка, пані Олена.

КОРЖ О.П. Доброго дня. Громадська організація "Розвиток особистості дитини плюс", місто Бердянськ, Запорізька область.
Сьогодні мені випало за честь представляти Національну асамблею людей з інвалідністю України. Для довідки: за даними на EU виїхало з України близько 400 тисяч осіб з інвалідністю. З 65 членів моєї організації з міста Бердянська виїхало до Європи 40 сімей, і лише одна сім'я залишилась на території України. І люди виїжджали не з власної волі, або покращити своє життя, а тому що в домівці своїй стало небезпечно. Бомбосховища для людей з інвалідністю були недоступні, закінчились життєво необхідні ліки, і ліки також покинули країну, лікарі покинули країну. А це життя осіб похилого віку та життя людей з інвалідністю.
Ми хочемо подякувати всій Європі, всім країнам, які надали прихисток для людей з інвалідністю та дітей з інвалідністю. Але хочу звернути увагу на існуючі проблеми, які на даний час є.
Перша, і основна, проблема – це проблема інформування. Я зараз зі своєю дитиною з інвалідністю знаходжусь в Німеччині. Інформування та язиковий бар'єр – це найперша перешкода. Надання перекладачів в соціальних установах. Немає маршрутної карти доступною мовою. Без знання мови, без знання законів країни, де ми знаходимось, ми беззахисні. І я вже не кажу про осіб похилого віку, які не можуть зорієнтуватися ні в Google картах, ні в Google перекладачах.
Друга проблема – це доступ до медицини за кордоном та отримання життєво необхідних ліків. Дуже великі черги до фахівців та також немає супроводжуючих перекладачів. І це також ризик для життя людей з  інвалідністю.
Третя проблема – це фізичний супровід. Це стосується і дітей з інвалідністю, як помічника дитини, так і фізичний супровід при різних інстанціях людей з тяжкими ураженнями та осіб похилого віку. Якщо є доступність, фізична доступність, то це не значить, що людина на інвалідному візочку може потрапити в якусь соціальну інстанцію.
Четверте – це проблема отримання житла. Дуже багато сімей повертаються назад в Україну, навіть якщо їм нікуди вже повертатися, тому що немає житла. Ми це навіть бачили по телеканалу "1+1".
Від лиця Національної асамблеї людей з інвалідністю України хочу донести, що люди з інвалідністю та діти з інвалідністю мають право на доступність та допомогу. Надати можливість для людей з інвалідністю фахівців-перекладачів по всіх соціальних установах та консультування по соціальним питанням, розробити маршрутну карту доступною мовою.
Національна асамблея людей з інвалідністю України підтримує озвучені виступаючими законодавчі ініціативи та  готові підключитися до їх  розробки в контексті прав людей з інвалідністю.
Я дуже дякую. І дуже коротко.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую за регламент. Дуже слушні зауваження, пані  Олено. Я думаю, нам треба більш щільно попрацювати над  цим, ви підняли  нові проблеми.
Скажіть, будь ласка а є в Німеччині, от ви зараз в Німеччині перебуваєте, є там якісь особливі речі, які надають саме людям з інвалідністю, і різною інвалідністю: для незрячих, для колясочників, чи інші якісь види?

КОРЖ О.П. В Німеччині я знаходжусь в Баварії. В Баварії є реабілітаційні центри, але реабілітацію можна отримати лише за направленням лікаря. Лікарі майже всі – це німці. Перекладачів немає, до німця-лікаря перекладач звичайний та перекладач медичний – це дуже різні ознаки.

ГОЛОВУЮЧА. Зрозуміло.

КОРЖ О.П. Тому надати реабілітаційні послуги…

ГОЛОВУЮЧА. Мовне питання і перекладач – це основне. Я думаю, що без них доступу до інформації не буде.
У нас в матеріалах є багато і наукових установ, і центральних органів виконавчої влади, які намагалися зробити такий довідничок по різних країнах, що доступно. От в наших матеріалах є, але відповідно, інформаційна складова  присутня сьогодні, є проблеми.

КОРЖ О.П. Національна асамблея людей з інвалідністю розробляла карти доступною мовою, доступною, з візуальними підказками. Тому, якщо це буде  використано в різних країнах Європи, це буде дуже добре, це дуже допоможе нашим людям.

ГОЛОВУЮЧА. А з ГО в Німеччині працюєте ви, які захищають, і правозахисні і ті, які  працевлаштовують?

КОРЖ О.П. ГО в Німеччині немає, є волонтерські організації, які підтримують українців, проводять мітинги і інколи консультують як перекладачі, але це тільки волонтерство.

_______________. Пані Галино, вибачте, ремарка.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Олено.
Пане Олександр, йдемо за… Пані Олена зекономила нам час, а ви - ні, тому в рамках зекономленого часу з нею можна було розмовляти. Дякую.
Пані Юрлова Наталія Володимирівна, юристка-аналітик ГО "Донбас СОС". Будь ласка.  

ЮРЛОВА Н.В. Доброго дня. Перш за все, я хочу подякувати за можливість взяти участь у цьому заході.
Коротко розкажу, що наша організація з 2014 року надає консультативну та юридичну допомогу постраждалому від конфлікту населенню. І завдяки безкоштовній гарячій лінії, ми маємо змогу отримувати найактуальнішу інформацію і фіксувати та в подальшому комунікувати про проблеми, які виникають у нашого населення. І, наприклад, тільки за травень ми отримали звернення від близько 8,5 тисяч осіб.
Сьогодні я хочу звернути увагу на проблему знаходження наших громадян на території держави-агресора, про це вже сьогодні говорили. Проте, проаналізувавши звернення, які надійшли до нас на гарячу лінію, ми можемо виокремити дві основні причини неможливості повернення наших громадян з території Росії. По-перше, це відсутність фінансової можливості, адже у громадян наших відсутні гроші та будь-яка інше матеріальне забезпечення. Громадяни, які вимушені були евакуюватися або були примусово вивезені, взагалі втратили абсолютно все під час війни. І навіть ті, хто мав фінансову можливість, не мали можливості зняти гроші з банківських рахунків.
Враховуючи те, що виїзд з території Росії можливий зараз лише через територію третіх країн, це вимагає додаткових фінансових витрат. При цьому міжнародні перекази грошей до Росії зараз практично неможливі. Наші громадяни позбавлені можливості звернутися до близьких та родичів за допомогою, за фінансовою допомогою, і тому вимушені продовжувати перебувати на території Росії.
Інше питання - це відсутність документів, про це вже також говорили.  І говорили про те, що документи, які підтверджують особу та підтверджують громадянство України, відбираються у наших громадян під час евакуації, примусового вивезення. Також зараз на території держави-агресора не працюють консульські установи, і громадяни України, які залишилися без документів, не мають можливості звернутися за захистом своїх прав та оформленням документів.
Крім того, ми хочемо звернути вашу увагу до випадків знаходження на території Росії повнолітніх громадян України, які до 24.02 проживали на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей та мали лише свідоцтво про народження українського зразка.
За оформленням паспорта такі громадяни після досягнення 14 років не зверталися, адже вони не покидали тимчасово окуповані території. На жаль, такі громадяни зараз також були примусово вивезені на територію Росії і  знаходяться там.
Це буквально коротко про те, з чим до нас звертаються такі особи, що знаходяться зараз на території Росії. І, враховуючи вищесказане, що ми вважаємо за доцільне вже зараз порушувати, піднімати це  питання, працювати над цим, звертатися до країн-партнерів, до міжнародних гуманітарних організацій, які наразі, до речі, допущені до роботи на території Російської Федерації, і піднімати питання забезпечення  можливості виїзду наших громадян України  з території Росії.
В свою ж чергу наша організація готова долучитися до  інформаційної підтримки наших громадян, комунікувати з ними і інформувати про існуючі програми, коли вони будуть вже створені.
Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧА.   Дякую, пані Наталія. Дякую вашій організації за те, що ви працюєте, за те, що ви розбудували добру систему фандрайзингу,  що ви допомагаєте з 2014 року, і тепер вже не тільки по  східних регіонах. Дякую вам.  
Калініна Анастасія, юристка громадської організації "Крим SOS".  Будь ласка,  Пані Анастасія.

КАЛІНІНА А. Доброго дня, шановні колеги. Я дякую за надане слово. І буду старатися дуже коротко.
Ще починаючи з 2014 року, кримчани, які висловлювали свою проукраїнську позицію, були вимушені покинути півострів, у тому числі через загрозу свого життя та здоров'я, та, звичайно, політично мотивованих переслідувань. І наразі така тенденція дуже активно  зберігається та активізується з початку повномасштабного вторгнення  Російської  Федерації в Україну.
Хочу додати важливе, що там з 24  лютого було вже винесено  19 обвинувальних вироків кримчанам. Дуже багато (немає точної кількості)  людей, які були вивезені з Херсонської та Запорізької областей в сторону Криму, а потім далі, напевно, в Російську Федерацію для  проведення так званих судів над ними та далі винесення їм обвинувачення. І, звичайно, люди, які залишалися там з проукраїнською позицією та зараз які висловлюють  свою позицію проти цієї війни, та ті люди, які  бояться, що їх можуть призвати до лав армії Росії та відправити на війну, по суті, проти своїх співгромадян, вони намагаються дуже спішно, і досі, вже четвертий місяць, виїхати з окупованого півострова. Але, звичайно, що це дуже часто неможливо. Є дві причини, з якими люди стикаються, це інформація з нашої практики, це з кейсів, з якими ми працювали і далі працюємо, консультуючи на гарячі лінії, а також беручи таких людей для надання їм вторинної правової допомоги.
Перша причина - це через проблеми з документами, як вже неодноразово зазначалося. Для кримчан це особлива проблема ще з 2014 року - це процес їх ідентифікації, і вже зазначалося про те, що розробляється документ, який допоможе в цьому. У нас конкретно був негативний кейс з кримським татарином, який дуже переживав за свою долю, оскільки активізувалося політичне переслідування за кримськими татарами, і намагався виїхати через територію Білорусі. Але йому відмовили через те, що він втратив український паспорт, відмовили також його дитині, якій не встигли зробити українське свідоцтво про народження, і він вимушений наразі переховуватися.
Але є і позитивні у нас випадки, це людей, які встигли подати, наприклад, на ID-картку, замінити її, замінити старий паспорт на ID-картку чи  оформити закордонний паспорт, і вони встигли внести себе хоча б до Єдиного демографічного реєстру.
І у нас був такий випадок в Туреччині, коли людині все ж таки зробили посвідчення на повернення в Україну і вона благополучно повернулася. Але було ще дуже багато негативних випадків, які все ж таки люди вимушені були або повертатися в Крим, або залишатися в Білорусі чи в Росії. І це, звичайно, не говорячи про те, що, можливо, через загруженість консульств або через недостатню поінформованість консульства щодо роботи з такими особами, виникали дуже погані ситуації, коли, як вже казали, людей не пускали просто навіть подати заяву і використати їх визначене законом право на отримання такого документу.
Тому ми дуже сподіваємося, що це буде якнайшвидше вирішений процес цієї  ідентифікації, щоб хоча б отримувати це посвідчення на повернення додому, в Україну, бо це є великою проблемою і це негативно впливає на цих людей, на їх взагалі розуміння та відношення до України, бо, як ми казали вже неодноразово, ми боремося за наших співгромадян-українців незалежно від того, де вони знаходяться.
І ще коротко хотіла б зазначити дуже-дуже важливе питання, і дуже болюче для мене, оскільки у нас вже є близько п'яти кейсів в роботі з цієї теми. Тут казали про те, що пенсіонери, які виїхали з території України,  наприклад в країни Європейського Союзу, можуть змінити спосіб отримання пенсійних виплат, витрачати ці кошти за кордоном та знімати їх.
Тут хочу зазначити, що всі наші кейси – це кримчани, яким відмовляють в оформленні українських пенсій, незважаючи на те, що в листопаді був скасований Закон України про ВЕЗ "Крим", і відповідно до нього, незалежно від того, чи отримує така людина російську пенсію в Криму, вона має право на українську пенсію.
Тому, звичайно, такі люди позбавлені права на пенсію, вони не мають коштів на проживання. І якщо, не дай Бог, вони будуть вимушені виїхати за кордон, у них просто немає коштів.  
Такий повинен був би бути порядок про надання такої пенсійної допомоги. Ми зверталися в Пенсійний фонд. Нам відмовили, вірніше, і відмовляли людей, і надавали просто відписку про те, що порядок такий зберігається, але ми розуміємо, що фізично той порядок, який був до повномасштабного вторгнення, тобто шляхом запиту в Російську Федерацію про отримання пенсій, він не може бути можливим.
Тому у нас з'являється категорія осіб, яка залишається без грошей на існування та позбавлена свого права на такі пенсійні виплати.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пані Анастасія.
Я думаю, що по кожному випадку, ви кажете, що вони залишаються без грошей, потрібно вирішувати окремо щодо кожної людини.
І я вдячна у тому ж числі… Ви ж працюєте з Кримською платформою?

КАЛІНІНА А. Так, звичайно.

ГОЛОВУЮЧА.  І я вдячна Кримській платформі. Я думаю, що ви там  один із ГО, який допомагає вести ці списки, тому що ці списки допомагають, я думаю, Службі безпеки України для того, щоб ідентифікувати, чи людина є дійсно  патріот, якій потрібно допомагати, яка шукає прихисток,  чи це  у тому числі операція, яку можуть провадити ФСБ. Така проблема, ви знаєте, теж існує використання наших законів.
Тому, коли пишеш закон, коли ми там в комітеті думаємо, як це зробити, то ми розуміємо, що цей закон може бути використаний як колаборантом, який там працює, так і патріотом. І нам потрібно дуже щільно розуміти, що всі патріоти, вони будуть під захистом. Але те, що стосується колаборантів, бо це окупована територія, і відповідно до всіх конвенцій права  там захищає окупант. Тим більше, що вона не просто окупована, а вона вже приєднана відповідно до Конституції РФ до частини. Її потрібно звільняти, звідти прибрати цього окупанта. Але у нас з вами ще буде багато питань, як на рівні закону всі оці трансформації робити.
Дякую вам.

КАЛІНІНА А. Дякую. Хочу дві секунди сказати, що це вже визначено законом, і незалежно від того, що вирішила там країна-окупант, і ми з вами не зможемо одразу зрозуміти, хто  з них колаборант, а хто ні, всі вони – громадяни України, і всі вони мають рівні права. А вже потім, коли… ну, за можливості, звичайно, визнається і перевіряється,  коли буде потрібно, чи колаборант ця людина, чи ні.    

ГОЛОВУЮЧА.  Рівні права, але на нашій території. Ну тобто ми не можемо  забезпечувати права на іншій території, яка окупована.

КАЛІНІНА А. Я розумію. Але я вам казала про людей, які тут.

ГОЛОВУЮЧА.  Тому наше основне питання – це повернути їх сюди. Повернути їх сюди.
Дякую вам за те, що ви цю роботу робите, особливо для тих, хто патріот і хто всі ці роки тримається там.

КАЛІНІНА А. І вам дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Сапожнікова Олена, юрист-аналітик Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, адвокат.
Будь ласка,  пані Олена.

САПОЖНІКОВА О.Є. Доброго дня! Коротко. Я розумію, що всі вже вийшли з свого регламенту, тому декілька слів.
Дуже  дякуємо вам за  підняту тематику, і ці слухання, вони є дуже важливими…

ГОЛОВУЮЧА.  Якщо можна, голосніше трішки. Дякую.

САПОЖНІКОВА О.Є. Чутно?

ГОЛОВУЮЧА. Чутно, дуже тихо просто. Якщо можна, голосніше, а якщо ні - то будемо дослухатися.

САПОЖНІКОВА О.Є. Так чути?

ГОЛОВУЮЧА. Чути.

САПОЖНІКОВА О.Є. Дякую дуже за можливість взяти участь у такому важливому заході, що ви піднімаєте цю тему. І рекомендації є дуже потужним документом, де врахована максимальна кількість тих проблемних питань. Ми готові долучитися до доопрацювання цього документу, якщо потрібно, вже юристи почали ознайомлюватися. Перепрошую, що ми не змогли надати письмову відповідь.  Якщо ще буде час, будь ласка, долучайте нас.
Хотіла єдине відзначити, що тут ніде не йде мова про сприяння у тому, щоб документувати злочини Російської Федерації на території України. І ці переміщені особи є очевидцями, є свідками, яких нам доводиться опитувати, оскільки це один із основних напрямків, які з 2014 року ведуть юристи Української Гельсінської спілки з прав людини. І якщо б можна було якесь сприяння в цьому напрямку, продумати цей механізм, ми можемо спільно продумати, можливо, у вас є якісь вирішення, ми будемо дуже вдячні.
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую.
Це потрібно подумати, цікаве питання. Стовідсотково це люди, які можуть свідчити багато чого, і треба доступ, і знайти їх. Всі телеграм-чати, які там створені, я думаю, що тут треба подумати, як ви можете як громадська організація, потужна, правозахисна…

САПОЖНІКОВА О.Є. І значна частина цих осіб за кордоном. Яким чином? Може, з консульствами співпрацювати, яким чином це можна зробити?

ГОЛОВУЮЧА. Пропонуйте. Ви маєте потужну юридичну силу і маєте досвід правозахисний, тому давайте пропонуйте.

САПОЖНІКОВА О.Є. Щоб у вас була готовність…

ГОЛОВУЮЧА. У нас є готовність.

САПОЖНІКОВА О.Є. …приймати цю пропозицію.
І також я особисто можу там сприяти, якщо якісь є питання, я перебуваю у Варшаві в Польщі з трьома малолітніми дітьми з 1 березня, тому можу багато питань як би доносити особисто. Якщо буде потреба, юридичне сприяння на цій території, також долучайте.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую за додаткові руки в Польщі. Дякую.
Дзундза Ростислав Мирославович, координатор робочої групи номер 2, яка опікується  правами людини. Це відповідно Платформа громадянського суспільства  Україна-ЄС. Працює вона, Ростислав? Платформа працює?

ДЗУНДЗА Р.М.  Доброго дня, шановні колеги! Чути мене чи нечутно?

ГОЛОВУЮЧА. Чути.

ДЗУНДЗА  Р.М. Доброго дня! Шановна пані головуюча, хотів би, власне, подякувати за сьогоднішню зустріч і за досить гарно розроблену  тематику щодо захисту прав та адвокацію інтересів людей, які отримали захист від війни, тимчасовий захист.   
Я як представник Платформи громадянського суспільства, яка є двостороннім органом асоціації - інституції, яка прописана в Угоді про асоціацію, - власне, ми робимо моніторинг виконання  директив Європейського Союзу. В тому числі ми почали моніторинг виконання директиви, яка стосується  соціальних гарантій осіб, які  отримали захист під час  війни, і також  активованого 24 параграфу, який має тимчасове застосування.
Я хотів би наголосити, що платформа – це  є двостороння інституція Угоди про асоціацію. В нас є друга сторона – це є члени Європейського  соціально-економічного комітету, представники бізнесу, профспілок, роботодавців також. Тому що, власне, питання, які порушувалися сьогодні на зустрічі особами з інвалідністю, стосовно пенсійного забезпечення, стосовно транспортних послуг, інших послуг, вони, власне,  стосуються дуже часто  бізнесу чи інституцій, які є в Європейському Союзі. І, власне, ми як платформа хочемо дбати про організаційний розвиток, забезпечення, власне, можливості, організаційної спроможності тих осіб і їхньої роботи з інституціями ЄС.
На жаль, я також повинен погодитися з попередніми виступаючими, що робота посольств України в Європейському Союзі не досить… навіть не беруть на консульський облік, для того щоби… не ставиться питання про забезпечення прав та інтересів.
Тому хотів би запропонувати, щоб, власне, наші слухання були однією із наших пропозицій рекомендувати Міністерству закордонних справ  працювати над цією темою і визначити в кожному посольстві особу на рівні консула чи, можливо, посла, до якого люди зможуть звертатися з цих питань. Ми як платформа будемо допомагати на кожному етапі.   
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пане Ростиславе.  
Ми вийшли вже за межі часу. Я прошу, може, ще Остапенко Анатолій Дмитрович, який у нас очікує, підкомітет в Комітеті з питань соціальної політики, захисту прав ветеранів, 2-3 хвилинки він попросив. І будемо підбивати підсумки і працювати далі. Тому що підготовка рекомендацій буде потребувати від секретаріатів п'яти комітетів теж потужного часу і допомоги від громадянського суспільства.
Будь ласка,  пане Анатолій.

ОСТАПЕНКО А.Д. Доброго дня! Я всім дякую, що приєдналися. За даними нашого секретаріату, це більше 150 осіб приймає участь в наших слуханнях.
Що я хотів би сказати. Що ми повинні все зробити, щоб у нас такі слухання, які зазначаються як захист прав і свобод громадян України, все менше відбувалися. Тому що ми повинні так зробити, щоб громадяни України скористалися своїми правами і свободами будь-де в повній мірі. І ті захисники, які зараз безпосередньо воюють з Російською Федерацією, повинні бути впевнені, що їхні близькі і рідні, які виїхали за кордон, мають це повне право і всі свободи скористатися на території Європейського Союзу.
Як зараз зазначила британська The Guardian, що тільки 35 відсотків європейців хочуть, якнайскоріше щоб закінчилась війна в Україні, а всього 22 відсотки бажають справедливості в цьому закінченні. Це соціальне опитування було зроблено в дев'яти країнах європейських, це:  Фінляндія, Франція, Германія, Італія, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія та Великобританія. Ми бачимо, що наші європейські колеги надають дуже багато нам допомоги, але вони в повній мірі не знають, що в кінці кінців відбувається ця несправедливість, яка  є зараз в Україні.
Я погоджуюсь з головою комітету, що ми повинні більше приділяти уваги внутрішньо переміщеним особам, які у нас тут є,  і  внутрішньо переміщеним особи, які виїхали за кордон, якомога скоріше їх повернути. Для цього ми повинні напрацювати такі напрямки, як перенавчання, перекваліфікація; все зробити для того, щоб  людина, яка зараз повертається і втратила роботу, вона знайшла роботу, повернулася на старе місце роботи. Якщо не може, то або відкрила свою справу, або безкоштовно знайшла допомогу в державі для того, щоб перенавчитися.
Також я хотів би рекомендувати, щоб ми більше зробили все для того, щоб ті документи, які посвідчують особу, посвідчують  освіту особи та її  кваліфікацію, змогли стовідсотково прийматися як Європейським Союзом, так і всім світовим товариством для того, щоб людина, яка виїжджає, не тільки в умовах агресії, а і, дасть Бог, після нашої перемоги  буде виїжджати взагалі в світ, мала стовідсотково скористатися своїм правом знайти роботу і бути повноцінним громадянином світової держави у світі.
Дякую.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пане Анатолію.
Буду підсумовувати вже. Я думаю, що ситуація, в якій ми зараз знаходимося, з агресією Російської Федерації –  це є виклик. І цей виклик не тільки для України, виявилося, але виклик і для  Європи, і виклик для тих країн, які надали притулок. Я вже не буду сьогодні зачіпати тему продуктової кризи в світі, яка створена саме цією агресією.
 Тому це виклик для всіх для нас, у тому числі і для Верховної Ради України,  яка дуже швидко напрацьовує законопроекти, і ми ставимо їх в дуже швидкому режимі прийняття, домовляючись з усіма  фракціями. Тому що от сьогоднішні слухання теж показали, що у парламенті є один голос one voice те, що кажуть наші міжнародники, коли ми виходимо з однією  політикою, підтримуючи наших громадян і захист їх прав незалежно від того, де вони перебувають.
Сьогодні системно підходи, і я б рекомендувала секретаріатам працювати над випрацюванням  і формуванням політики в цій царині наступним чином. Так, як запропонував пан Мережко. У нас є три режими що стосується внутрішньо переміщених… вимушено переміщених осіб.
Два режими ми сьогодні обговорили. Один дуже потужно обговорили. Це наші громадяни, які  перебувають за кордоном в 44 країнах (сьогодні така статистика надавалася). Друга частина – це депортовані.  Третій режим – це внутрішньо переміщені особи, які всередині України залишилися без житла, або переміщені, коли вони втікали від агресора, від бойових дій.
Таким чином, ми обговорили два режими. По цих двох режимах дуже потужно обговорили тематику переміщених осіб за кордон і розшарували проблеми. От я собі занотувала, я ще раз дозволю їх  перерахувати.
Це проблема мовна. Це проблема прихистку, житла, вибору житла. Бо не завжди людина, якій надають прихисток, наприклад в сільській місцевості, в європейських країнах має машину для того, щоб добратися до управлінь соціального захисту відповідних країн або до центрів, які надають  роботу.
Це проблема - окрема проблема по дітях, у тому числі і "примусове" (назву так, може, в лапках) усиновлення, запобігання примусовому усиновленню і запобігання торгівлі дітьми. Тут дуже багато проблем.
Це проблема документів у наших громадян, у тому числі документів на повернення. Тому що не всі біженці, не всі ті, хто шукають тимчасового прихистку за кордоном, мають відповідні документи.
Це проблема навчання, у тому числі і діточок, і відповідно  мовні курси, які потрібно дітям нашим пройти для того, щоб швидко оволодіти мовою країни перебування.
Це необхідність допомоги грошової, для того щоб придбати речі первинної необхідності.
Це доступ до інформації, по якій ми теж можемо зробити у координації з Міністерством закордонних справ.
Це праця, робочі місця. Тому що українці не сидять тільки на соціальній допомозі, а шукають, яким чином прилаштуватися, навіть якщо вони тимчасово перебувають за кордоном.
Це конвертація дипломів у тому числі, транспортні послуги, мобільний зв'язок, права, які теж потрібно легалізувати у країні перебування.
Культура - окремий напрямок, який сьогодні ми теж обговорювали.
Книжки. Ну, я особисто чекаю, коли у нас будуть створені не тільки документальні фільми про те, що відбувається сьогодні в Україні, але й художні. Книжки, розповіді, повісті, фільми, які показали мужність нашого українського народу і мужність кожного, хто перебував в Україні під час навали російської.
Проблематика людей з інвалідністю. Допоміжні засоби реабілітації - це те, що допоможе нашим людям з інвалідністю, які виїхали за кордон, і людям поважного віку прилаштуватися в іншій дійсності, коли вони теж не завжди мають і той прихисток, і те житло, яке  мали в Україні.
Доступ до правової допомоги. Окремо, звісно…. Мені здається,  що ми не дуже потужно обговорили депортованих наших громадян і перелік дій, які потрібно зробити для того, щоб повернути українців, депортованих до Росії та Білорусі, примусово повернути на свою країну. Спершу отримати хоча б перелік людей, де вони знаходяться. Оцей перелік я просила б  громадські організації, які займаються правозахисною діяльністю. Я ще раз прошу Донбас SOS,  Крим SOS і Гельсінську спілку долучитися до створення рекомендацій саме в цій  царині.
На жаль, не всі отримали можливість виступити. І я прошу, той, хто ще не надав свої пропозиції, надавати їх письмово. У нас буде зараз дуже швидка, така крос-робота між комітетами. Ще раз, це п'ять комітетів у Верховній Раді. І секретаріати кожного комітету будуть по профілю і  по своїй підвідомчості давати оці рекомендації. У мне прохання, у тому числі і подяка заздалегідь для тих, хто в секретаріатах працює.
В Комітеті соціальної політики таким хабом, який збирає пропозиції, є Ірина Сінер, вона отут є. Я прошу підійти, може, до екрану, щоб всі побачили. Її координати є, отримаєте. Всі на нашому сайті.
Ось вона  особисто. Її там координати. Будь ласка,  надсилайте ці пропозиції. Вони будуть всі враховані.
Слава Україні! І до нашої перемоги! Дякую всім.  

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Героям слава!

______________. Галина Миколаївна, дякуємо за таку нараду! Доступність, багато житла для переселенців. Ми переїхали, але доступності ніде нема. Все порушено. Ніхто не витримує законів, указів Президента. Зверніть на це увагу, будь ласка.

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую, пані Надія. Я думаю, що ваші підприємства вже перелоковані. Я думаю, що там допомога…

______________.  Ой, ми вам низько… таке велике дякуємо!

ГОЛОВУЮЧА.  Не потрібна подяка. Це між борг. Це мій борг перед вами.

______________.  Ви спасли... Ні, ви людина з великої літери. Дякуємо!

ГОЛОВУЮЧА.  Дякую. Дякую, пані Надія.
Гарного всім! Гарного! До перемоги, громадо!