Веде засідання ОСТАПЕНКО А.Д.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники "круглого столу"!
Перш за все хочу подякувати Збройним Силам України. Всім сили, мудрості та перемоги. Слава Україні!
Зважаючи на виклики сьогодення, у підкомітеті з питань соціального захисту прав ветеранів постійно проводиться потужна робота щодо аналізу питань та напрацювань законодавчих ініціатив соціального забезпечення ветеранів, сімей загиблих, померлих захисників та захисниць України. Та звичайно ми повинні осучаснювати і приводити законодавство до вимог Європейського Союзу, тому сьогодні тема "круглого столу": "Соціальний захист ветеранів, членів їх сімей у порівнянні з європейськими країнами".
На міжнародному рівні Україною вибрано спрямування зовнішньої співпраці в межах Європейського Союзу та НАТО. Тому національні програми соціального захисту ветеранів отримують підтримку з боку вказаних міжнародних установ особливо зараз, в умовах війни. Крім того, Україна як учасник ООН входить до Програми розвитку ООН. Організація з безпеки і співробітництва в Європі також надає підтримку у створенні внутрішніх національних програм реабілітації ветеранів війни. І ми маємо дякувати всім тим, хто допомагає нам у подоланні проблеми та викликів, які виникли під час вторгнення Російської Федерації на територію України.
Важливий внесок в розвиток реабілітаційного соціального захисту ветеранів війни здійснює діяльність Всесвітньої організації здоров'я. Проводяться засідання комітетів із реабілітації, є міжнародна система реабілітації, засновано Міжнародне товариство з реабілітації, що входить до Всесвітньої організації здоров'я та ЮНЕСКО.
Необхідно зауважити, що складена національна традиція щодо вироблення внутрішньої національної політики соціального захисту, яка здійснюється, як правило, шляхом запровадження загальнодержавної концепції, організація діяльності органів управління соціального захисту, налагодження державної та громадської підтримки.
З метою всебічного гарантування захисту ветеранів війни держава формує свою політику на базі мети, цілей та завдань. Під державною політикою захисту ветеранів війни розуміють дії та заходи, спрямовані на покращення їхніх соціальних і економічних умов та підвищення їхнього добробуту, який застосовують суб'єкти політики. Після формування основ державної політики стосовно визначеної проблеми необхідний контроль процесу їх реалізації. З початку її реалізації виникає дедалі більше питань щодо визначення правильної стратегії втілення її в життя, застосування правильних механізмів та інструментів державного управління.
Щодо реалізації державної політики соціального захисту ветеранів в зарубіжних країнах використовуються майже всі основні механізми державного регулювання, що утворює комплексний єдиний механізм управління складною соціальною сферою. В зарубіжних країнах соціальний захист ветеранів відбувається за поєднаною системою, зв'язком із соціальним державним захистом населення та інструментів громадського суспільства, які представлені системою волонтерських та інших організацій.
Особливо цікавим у світі інтеграції України до європейського суспільства є дослідження систем соціального захисту країн Європейського Союзу. Необхідно зауважити, що країни Європейського Союзу мають власні системи соціального захисту та можуть встановлювати тільки зовнішньополітичні зв'язки зі співпраці в межах, наприклад, програм розвитку Європейського Союзу. Однак цікавим є досвід країн Європейського Союзу зі створення єдиного простору, в межах якого відбувається зокрема і соціальний захист ветеранів війни. Європейські країни залежать від економічного статку населення, мають діаметрально протилежні підходи в системах соціального захисту.
Ще одним цікавим прикладом побудови системи соціального захисту є Сполучені Штати Америки, де утворено так звану американську модель соціального захисту. У Сполучених Штатах, як і в інших світових країнах, першочергово була створена соціальна модель захисту населення, що формувалася за рахунок соціальних спрямувань робітників і роботодавців. З інфляційними змінами та з огляду на можливість загрози валютної кризи американці впровадили нову систему соціального захисту населення.
На особливу увагу заслуговує також досвід країн пострадянського простору та таких, що увійшли до складу Європейського Союзу. Крім загальнодержавної політики і соціального захисту населення у зарубіжних країнах запроваджено систему органів державної влади, які несуть відповідальність за здійснення соціального захисту ветеранів.
Отож до слова хочу запросити першого заступника Міністра соціальної політики України Марчак Дарію.
МАРЧАК Д.М. Шановні колеги, добрий день. Шановні народні депутати, чи можу я попросити, в мене термінове питання, чи можу я попросити надати мені слово десь за 20 хвилин? Якщо це не образить учасників.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.
МАРЧАК Д.М. Дякую дуже за розуміння.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Тоді слово передамо заступнику Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Стельмаху Анатолію.
СТЕЛЬМАХ А.Ю. Добрий день, колеги.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день.
СТЕЛЬМАХ А.Ю. Радий вітати всіх учасників "круглого столу" щодо соціального захисту ветеранів. Відразу хотів би наголосити, що тема державної підтримки ветеранів і їх сімей актуальна фактично від початку незалежності нашої держави. Люди, які служать або служили своїй державі, мають безперечно бути захищеними в усі часи. Водночас саме після 2014 року українське суспільство почало гостро усвідомлювати, що громадяни, які ще вчора зі зброєю в руках захищали батьківщину, вже сьогодні повертаються до мирного життя, відповідно їм потрібна підтримка і захист.
Декілька слів скажу про роботу, яку проводить Мінреінтеграції для підтримки захисників. За законом України 2010 при нашому міністерстві діє комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії. Якщо за відповідною процедурою такий факт встановлено, особи отримують одноразову виплату у розмірі 100 тисяч гривень. Також звільнений з полону наш захисник має право на щорічну допомогу в розмірі 100 тисяч гривень за кожний рік перебування в неволі. Якщо людина все ще не звільнена, щорічну допомогу може отримати один з членів сім'ї. Приміром, у 2022 році такі виплати отримали понад півтори тисячі осіб.
Ще один нюанс, у сфері управління Міністерства реінтеграції діє Національне інформаційне бюро, яке здійснює супровід наших захисників зразу після звільнення з полону. Це практичні речі, зокрема одяг, взуття, засоби гігієни, продукти харчування. В 2022 році таку допомогу отримали півтори тисячі осіб, близько півтори тисячі осіб.
Окремо хотів би виділити, що зараз Мінреінтеграції розробляє нормативно-правовий акт щодо створення кадрового резерву для деокупованих територій. На нашу думку, саме основою цього кадрового резерву мають стати ветерани, які в реальній справі довели свою патріотичну позицію.
Додам ще декілька слів від себе. Особисто я 27 років проходив службу в Збройних Силах України, декілька разів виконував спеціальні завдання за кордоном, на території Донецької і Луганської областей. З 2005 року учасник бойових дій. Тож на особистому прикладі можу порівняти мотивацію військовослужбовців іноземних держав і яка у нас ситуація. Щоб довго не розказувати, для військовослужбовців західних країн нерідко військова служба – це певний соціальний ліфт для цивільного життя. Це і громадянство, перспективна безкоштовна освіта, медичні послуги, хороша кар'єрна перспектива, блага суспільства. Наразі все це є і у нас. Але знову ж таки з особистого досвіду скажу, що більша частина цього не діє, є фактично декларативною.
Для прикладу можемо взяти просто такий кумедний випадок, можна сказати: безкоштовне зубне протезування. В ветеранських колах це просто саркастично звучить. Наразі ми виступаємо за те, щоб соцзахист був реалістичним. Якщо потрібно і зараз в державі немає фінансової змоги, формальні пільги треба прибрати, залишити ті, що практично можуть діяти, і посилити їх. Повторюю ще раз, соцзахист має бути практичний і доступний, яким він є, приміром, в країнах НАТО. Послуги і привілеї, які є лише на папері, підривають віру ветеранської спільноти до держави.
Колеги, дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Анатолію, і за особисті думки як ветерана Збройних Сил, як учасника бойових дій і як посадовця, який пропонує осучаснити наше законодавство. І тому я бажаю в цьому напрямку, щоб Міністерство реінтеграції більше напрацювало свої пропозиції, приходило до Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів, долучалося до робочих груп, "круглих столів" та комітетських слухань, надавало свої пропозиції. І ми дійсно повинні осучаснити ті пільги, які держава пропонує нашим захисникам, і в першу чергу щоб ці пільги були, як ви сказали, як ми знаємо, не декларативними, а дієвими, і без захисників ми не приймали певних законодавчих ініціатив. Ми повинні вислухати наших захисників і розуміти, що їм потрібно.
Далі я хочу надати слово представнику Міністерства економіки, заступнику міністра економіки Бережній Тетяні. Є у нас пані Тетяна? Немає, на жаль.
БЕРЕЖНА Т.В. Пане Анатолію, добрий день.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день.
БЕРЕЖНА Т.В. Вибачте, будь ласка, якісь проблеми зі зв'язком.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слухаємо вас. Дякую.
БЕРЕЖНА Т.В. Міністерство економіки працює над тим, щоб максимально забезпечити ветеранам, членам їх сімей економічну гідність і незалежність. І ми розуміємо, що, інтегруючись в мирне життя, такі особи повинні розуміти, що у них є кілька варіантів для дій, кілька варіантів для зайнятості, для того щоб знайти себе і реалізувати всі свої таланти, вміння та можливості.
Ми, будуючи нашу політику в цьому напрямку, спілкуємося багато з ветеранами, спілкуємося з їхніми об'єднаннями, щоб зрозуміти, чи дійсно ті політики, які ми пропонуємо, будуть актуальні для наших основних стейкхолдерів. І тут Міністерство економіки пропонує три напрямки для дій. Тобто це має бути готовий маршрут, який ветеран буде мати на думці, коли він буде прагнути інтегруватися в працю, зайнятість і підприємництво. Перший – це підприємницькі ініціативи, тобто це грантові програми. Ми можемо похвалитися тим, що спільно у співпраці з Міністерством ветеранів, з Державним центром зайнятості, з Ощадбанком та Міністерством цифрової трансформації ми запускаємо грантову програму для ветеранів, яка буде полягати в тому, що ветерани, другий з їх подружжя, а також група ветеранів будуть мати можливість отримати грант на створення або розвиток власного бізнесу.
Це будуть гранти, які будуть передбачати обов'язкові вимоги працевлаштування на робочі місця, а також повернення цих грантів в державний бюджет у вигляді податків і зборів протягом трьох років. І тут важливо зрозуміти той факт, що допомога від держави передбачає не лише, власне, допомогу, а і відповідальність. Тому такі гранти будуть надаватися на умовах співфінансування (великі, ті, які будуть мати розмір 1 мільйон і 500 тисяч): в розмірі 30 відсотків покриває отримувач гранту, 70 відсотків покриває держава. Ми розуміємо, що саме відповідальність буде стимулювати отримувачів грантів сплачувати податки і створювати робочі місця, і виконувати умови програми.
Другий напрямок – це працевлаштування. Ми розуміємо, що не всі мають підприємницький хист, і зрозуміло, що дехто хоче залишитися найманим працівником. Зрозуміло, що серед ветеранів буде багато осіб з інвалідністю внаслідок війни, тому для них ми також працюємо. Вони ще не прийняті, ці постанови, на відміну від грантової програми, яка стартує з 10 квітня, але ми працюємо над тими рішеннями, які будуть полегшувати доступ ветеранів до працевлаштування. Зокрема це обладнання робочих місць для таких осіб, компенсація роботодавцю за їх працевлаштування.
І третій напрямок – це навчання або перенавчання. Цей напрямок актуальний як і для тих, хто хоче займатися підприємницькою діяльністю, так і для тих, хто хоче працевлаштуватися. І тут у нас так само іде робота над безкоштовним навчанням таких осіб в центрах профтехнічної освіти при Державній службі зайнятості, на отримання ваучерів. Ми розширюємо напрямки навчання, додаємо туди актуальні для відбудови професії, які будуть полягати в роботі в залізничній сфері, в сфері будівництва, в сфері ІТ, там і кібербезпеки, в напрямках, які допоможуть розвивати власний бізнес, тобто менеджмент, маркетинг і так далі.
Тобто тут є багато опцій. І ми розуміємо, що кожен випадок унікальний, і ми повинні створювати наші політики не для того, щоби вони просто були, а для того щоб вони підходили і приносили користь.
Тому дякуємо за ті проблемні питання, які ви піднімаєте, за дискусії, які ви організовуєте. Я думаю, що найбільш соціально захищеною буде відчуватись та людина, яка відчуває себе економічно незалежною. Це мій висновок і тому ми працюємо над цим в Міністерстві економіки.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Тетяно, за ваш виступ. Хотілося б почути від вас про досвід міжнародних організацій, урядів, країн, що вони представляють і дають змогу для своїх ветеранів, як нам це впровадити в життя. Я знаю, що ви спілкуєтесь з різними міжнародними організаціями та нашими ветеранами-підприємцями, тому, якщо додасте декілька слів, то буде чудово.
БЕРЕЖНА Т.В. Звісно. Я додам коротко, що всі напрямки, в яких ми працюємо, також ми беремо їх з міжнародного досвіду. Наприклад, те, що ми робимо для другого з подружжя, це американський варіант Military Spouse, тобто програми, які існують для подружжя ветеранів.
Крім того, ми також домовилися, нещодавно я мала можливість бути в Нью-Йорку і спілкуватися з представниками Міжнародної організації з міграції, ми також працюємо з ними над тим, щоб обмінюватися найкращими практиками того, що відбувається в інших державах. Тому, звісно, тут максимально необхідна співпраця і координація, і ми також на це робимо великий наголос.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Основним центральним органом виконавчої влади, який несе відповідальність за здійснення соціального захисту ветеранів, це є Міністерство у справах ветеранів України. Тому хочу надати слово директору департаменту соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України Приходьку Руслану. Будь ласка.
ПРИХОДЬКО Р.В. Дякую, Анатолію Дмитровичу.
Доброго дня, шановні колеги. Доброго дня всім присутнім. Я, з вашого дозволу, включу демонстрацію екрану і презентую коротку презентацію, в якій висвітлені міжнародні практики, які ми коротко, максимально стисло узагальнили. Скажіть, будь ласка, висвітлилось, всі бачать?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, бачимо. Дякую.
ПРИХОДЬКО Р.В. Ну перш за все ми аналізували досвід Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Хорватії, які більше, скажімо так, наближені до того, до чого ми на сьогоднішній день прямуємо і прагнемо, станом на 2021 рік в Сполучених Штатах Америки числиться 16 з половиною мільйонів ветеранів, це близько 5 відсотків населення, відповідно у Великій Британії на 2022 рік порядку 2 мільйонів ветеранів, близько 4 відсотків населення. І відповідно на кінець 2021 року Хорватія налічує 427 тисяч ветеранів, близько 10 з половиною відсотків населення.
Що стосується національного законодавства, політики і планування, то відповідно в США застосовується ексклюзивний підхід до ветеранської політики та надання послуг ветеранам. Програми добробуту для ветеранів працюють окремо від програм для населення. В цій частині там відповідно в нашому законодавстві нам ще потрібно над цим працювати, оскільки у них воно чітко виокремлено. Перелік послуг починається з медичних і закінчується пенсійними виплатами, які забезпечуються Міністерством у справах ветеранів США. Якщо ви знаєте, то бюджет міністерства у справах ветеранів Сполучених Штатів Америки є другим після бюджету міністерства оборони, після Пентагону.
Що стосується Великої Британії, то ветеранська політика окреслює загальне бачення, забезпечення того, щоб всі ті, хто служив у збройних силах, і члени їхніх сімей повертались до цивільного життя і повністю долучалися до суспільства.
У 2019 році урядом було створено нове управління у справах ветеранів, відповідальне загалом за координацію роботи в уряді. Нагляд за роботою міністерства здійснює міністр у справах ветеранів.
Що стосується Хорватії, то у них діє Закон про ветеранів Вітчизняної війни у Хорватії та членів їхніх сімей 2018 року, де є визначення ветерана і його статусу та закріплює за ним право на підтримку і послуги, в тому числі медичні послуги, пенсії, підтримку. У разі інвалідності підтримку з житловими питаннями та у працевлаштуванні, а також надання допомоги тим, хто втратив членів сім'ї на війні або/чи член родини зник безвісти під час війни.
Що стосується установ та структури. Відповідно в США Міністерство у справах ветеранів здійснює чотири окремі місії, а саме: підтримку і охорону здоров'я ветеранів за допомогою відповідного управління охорони здоров'я ветеранів, що має, уявіть собі, мережу із понад 1700 медичних закладів, забезпечення пільг ветеранам за допомогою управління з питань пільг ветеранів, поховання і вшанування, яке здійснює Національне управління у справах кладовищ шляхом підтримки понад 150 регіональних кладовищ і святинь, а також вшанування у цифровому форматі на меморіалі "Спадщини ветеранів". Покращення готовності нації шляхом забезпечення механізмів для ветеранів у сфері підтримки управління надзвичайними ситуаціями на рівні держави, відповідні офіси у справах ветеранів у всіх штатах пропонують підтримку і консультації ветеранів.
Що стосується Великої Британії, відповідно створений орган при Міністерстві оборони, який здійснює безпосередній нагляд за наданням низки послуг. А також існує Служба захисту ветеранів, яка надає підтримку усім ветеранам, а також членам їхніх родин. Відповідно в Хорватії Міністерство у справах ветеранів Республіки Хорватія виконує наступні завдання: забезпечення отримання пільг та послуг ветеранами, підтримка членів сімей загиблих, а також смертельно поранених ув'язнених чи зниклих безвісти хорватських ветеранів, вирішення питань з їх правовим статусом, а також допомога учасникам миротворчих місій тим, хто служив під час Другої світової війни, і тим, хто постраждав ще в часи служби в Збройних Силах Соціалістичної Республіки Югославія.
Моделі надання послуг. Відповідно в США методичну та психологічну допомогу надають понад 1700 закладів охорони здоров'я, які підпорядковуються Мінветеранів, в тому числі медичні центри, амбулаторні клініки у громадах, ветеранські центри. Деякими з них безпосередньо керує Мінветеранів, інші є відповідними акредитованими установами. Надання послуг координується на державному рівні з допомогою офісів у справах ветеранів на рівні штату і мереж представників ветеранів. Також багато послуг можна отримати онлайн.
По Великій Британії модель базується на наданні більшості послуг у межах державної системи. При цьому важливу роль відіграє і місцева влада, і приватний сектор, і ширша співпраця між урядом та неурядовими організаціями і благодійним сектором. Деякі місцеві ради, на території яких мешкає велика кількість ветеранів, призначила окремих контактних працівників, основними обов'язками яких є забезпечення відповідних потреб у наданні конкретних послуг: комунікація з ветеранами Міністерством оборони, надавачами послуг із державного та приватного сектору і відповідно ведення вебсторінок та інформаційних порталів.
Що стосується Хорватії, то медичну і соціальну підтримку та професійне навчання можуть забезпечувати державні чи приватні надавачі послуг коштом дотацій, які надає Міністерство хорватських ветеранів. Міністерство також веде окремі програми, якими воно безпосередньо керує. До них належить національна програма психологічної та медичної допомоги, підтримка мережі ветеранів-підприємців та виробників, підтримка мережі соціальних, трудових кооперативів, програми навчання та працевлаштування, розробка моделі регіональних центрів для ветеранів.
Доброчин і підтримка, підтримка приватного сектору. Відповідно в США існує декілька організацій з питань обслуговування ветеранів. Вони допомагають ветеранам та членам їхніх сімей зорієнтуватися в програмах пільг Мінветераів. Особливо тісно співпрацюють з 6 ключовими відповідними організаціями за посередництвом контактних осіб з питань організації з обслуговування ветеранів в Офісі секретаря Мінветеранів. Серед такий організацій, скажімо так, найактивніші - це Ветерани іноземних війн, Американський легіон, Американські ветерани з інвалідністю, Паралізовані ветерани Америки, Американські ветерани і Американські ветерани війни у В'єтнамі.
Що стосується Великої Британії, близько 3 тисяч роботодавців підписали угоду, метою якої є підтримка ветеранів, зокрема в аспекті працевлаштування та освітніх можливостей. Також існують гібридні моделі, коли місцева влада працює зі Збройними силами, ветеранами, а також неприбуткові громадські організації, благодійні організації забезпечують мережу надання послуг, наприклад, на національну рівні Veterans gate way – організація, що працює за принципом "єдиного вікна". На місцевому рівні це хаби і центри для ветеранів, які стали популярними завдяки мережевій співпраці і як локалізація для проведення тренінгів, надання підтримки і проведення різного роду подій.
Що стосується Хорватії, то наявні мережі ветеранських організацій. Одним з найяскравіших прикладів є Фонд ветеранів вітчизняної війни у Хорватії. Ну і так далі.
Я, за бажанням, надам відповідну презентацію для своїх колег через підкомітет Анатолія Остапенка.
Відповідно можна зробити висновок, що в різних країнах моделі і підходи держави до забезпечення відповідного соціального захисту, інтеграції ветеранів в цивільне життя, вони відмінно відрізняються. Але тим не менше треба чітко усвідомлювати, що в цілому правова і соціальна система нашої держави відповідно конструктивно відрізняється від інших країн - наших партнерів, але найкращі практики ми на сьогоднішній день запозичуємо.
Ви знаєте, що Міністерство у справах ветеранів активно працює над створенням Військового меморіального національного кладовища, на подобі Арлінгтону. Також ведеться робота над створенням електронного меморіалу, який дасть можливість там також в цифрі всі ці речі передбачити.
Ми на сьогоднішній день запроваджуємо систему переходу від військової кар'єри до цивільного життя, яка буде складати як основну стратегію в цілому системної політики, включатиме в себе багато компонентів як-то фізичне здоров'я, ментальне здоров'я, освіта, працевлаштування. І наскрізний процес – це надання пільг і послуг захисникам та захисницям, а також членам родин загиблих захисників України. В цьому контексті на сьогоднішній день ми ведемо роботу по створенню єдиних вікон для ветеранів у системі центів надання адміністративних послуг.
Буквально 20 хвилин назад проводив безпосередньо нараду з керівництвом міста Кривий Ріг, яке досить активно включається також в цю роботу. Напередодні підписали меморандум з керівництвом Дніпропетровської області. Посилюємо цю роботу для того, щоб створити єдиний офіс, єдину точку входу для ветеранів через ЦНАП, для того щоб вони могли максимально комплексно отримати будь-які публічні, адміністративні або інші соціальні послуги, а також послуги з інформування і так далі через точки входу в ЦНАП відповідно.
Також хотів би зазначити, що на сьогоднішній день активно триває робота по розробці інституту ветеранського помічника, ветеранського ментора, яка представлятиме в подальшому повномасштабну структуру на рівні об'єднаних територіальних громад, яка складатиметься з фахівців, відповідно які будуть виконувати вичерпний перелік функцій, дуже важливий для того, щоб стати комунікатором і максимально мінімізувати участь безпосередню ветеранів, родин загиблих в усіх бюрократичних процесах, максимально наблизити і створити максимальну доступність всіх пільг та послуг. Над цим наразі активно триває робота. Намагаємось максимально найбільш успішні практики відповідно розвинених країн-партнерів переймати по ветеранській політиці, в тому числі немало важливим є, як зазначила попередня моя колега пані Тетяна Бережна, це безпосередньо розбудова ветеранського підприємництва, створення державних умов для стимуляції і започаткування власної справи ветеранами війни.
Дуже приємно бачити, що сьогодні на засіданні, от я бачу, і пан Сергій Позняк, і інші представники, які активно просувають тематику ветеранського підприємництва, це для нас є одним із ключових пріоритетних завдань.
Дякую, Анатолію Дмитровичу, за створення такого майданчика, для того щоб об'єднати і створити синергію між всіма стейкхолдерами відповідної ветеранської політики. Дякую за увагу, колеги.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за виступ. Я хотів би побажати тільки і в подальшому нашу плідну співпрацю з Міністерством ветеранів України.
Ми бачили з вашої презентації, це дві країни, де доволі стала уже у них політика до ветеранів. Хорватія – це, можна порівняти, доволі молода держава, яка зазнала тих руйнівних подій, які відбувалися на її території, вона запроваджує нові бачення до підтримки їх ветеранів, але може поділитися своїм сучасним досвідом стосовно наших питань, які виникають у нас з ветеранами. Тому я прошу Міністерство у справах ветеранів більше удосконалювати наше законодавство, пропонувати ініціативи, ми будемо їх розглядати на "круглих столах", на робочих групах, на слуханнях і вносити законодавчі ініціативи до парламенту, для того щоб підтримати наших захисників, наших ветеранів і сім'ї наших захисників, і сім'ї, звичайно, загиблих і померлих наших захисників України. Дякую ще раз за виступ. Разом будемо рухати всі питання.
Зараз я хотів би слово надати Міністерству оборони України. Це найбільше міністерство, яке в своїх лавах має як наших захисників, звичайно, так і ветеранів. Тому до слова запрошую Токарчук Тетяну – директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
КУЧЕРЕНКО С.А. Шановний Анатолію Дмитровичу, шановні народні депутати та колеги, я вибачаюся, я заступник директора департаменту. Так сталося, що Тетяна Василівна їде з другої наради, але вона не може приїхати вчасно. Я разом з нею готувався до цього засідання, тому я буду доповідати.
Шановні колеги, відповідно до Положення про Міністерство оборони України ми маємо забезпечити соціальні гарантії військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, членів сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів сімей військовослужбовців, які загинули, пропали безвісти або інтерновані в нейтральних державах. По питаннях соціального захисту ветеранів військової служби є головним в системі центральних органів виконавчої влади – Міністерство соціальної політики. Ми з ними співпрацюємо. Що стосується ветеранів війни, ми плідно працюємо із Міністерством у справах ветеранів.
Що стосується нашої системи соціального захисту військовослужбовців, яка тісно пов'язана із системою соціального захисту, зокрема ветеранів війни. Ми впродовж трьох років вивчали досвід провідних країн НАТО щодо побудови їхньої системи соціального захисту. З чим ми стикнулися за результатами, коли ми вже опрацювали ці питання? Особливо був цінний досвід країн Прибалтики, Польської Народної Республіки. Прибалтійський досвід був цінний нам тим, що вони зовсім недавно з нами були в одному таборі. Потім вони швидше стали країнами НАТО і приєдналися до європейської спільноти, і вони вже запозичили ті кращі традиції, і вже їх використовують у своєму житті.
Над чим ми працюємо? Основний вектор полягає в тому, що відносно військовослужбовця, коли він здоровий, виконує свої обов'язки, термін "соціальний захист" не має відносно нього вживатися. Тільки ті військовослужбовці, які в процесі військової служби отримали поранення, контузії, інвалідність або частково втратили працездатність, або стали особами з інвалідністю, тільки тоді вони підлягають системі соціального захисту.
Ще одне питання. Ми настільки довго тримаємося тих пострадянських принципів підходу до системи соціального захисту, що, скажемо, наші колеги із провідних країн НАТО не розуміють деяких аспектів. Наприклад, вони не розуміють, чому ми називаємо "грошове забезпечення" елементом соціального захисту. Не розуміють про це.
Розквартирування військ. Воно також не відноситься до системи соціального захисту. Вони включають це питання до питання соціального захисту, наприклад, забезпечення житловими приміщеннями, тільки тих військовослужбовців, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, вони не можуть дальше проводжувати контракти і члени їх сімей військовослужбовців, які загинули при проходженні, при виконані обов'язків військової служби. Отакі принципи. Тому зміни будуть докорінні.
Анатолію Дмитровичу, я мав честь з вами спілкуватися по цьому питанню, Галина Миколаївна нас підтримала, що зміни не повинні бути точковими, зміни мають бути кардинальними. І ми навіть пропонуємо Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викласти в новій редакції, тому що зміни будуть дуже суттєві. І нам зараз в такій ситуації потрібно зважувати на національну систему соціального захисту, яка ґрунтується на двох засадах самих основних: це вектор, направлений на малозабезпечені верстви населення, раз, і другий вектор – це особи, які з тих чи інших обставин опинилися в скрутних становищах. Ми не хочемо, щоб військовослужбовці належали ні до одної, ні до другої категорії. Ми маємо запровадити систему соціальних гарантій, яка буде спонукати громадян України до вступу на військову службу, зокрема у Збройні Сили України, довготривалого її проходження.
Чому ми займаємося питанням професійної адаптації осіб, які звільняються з військової служби? І ми дякуємо в цьому питанні нашим колегам із Міністерства ветеранів і тим ініціативам, які підтримані комітетом Верховної Ради. Я маю на увазі останні зміни, коли ми внесли зміни до Закону про соціальний і правовий захист, чим ми надали право на професійну державну адаптацію військовослужбовцям з числа ветеранів війни. Оце влітку минулого року ми врегулювали це питання.
Скептики мені задають таке питання: "Навіщо це вам? От звільнився з військової служби той чи інший військовослужбовець і пішов він, наприклад, в народне господарство, займається тим чи іншим питаннями". Ми пояснюємо всім: по-перше, у нас професійна адаптація є складовою військової кадрової політики. Вона такий самий статус має, як і призов, як проходження військової служби. Чому ми займаємося цим питанням? Тому що ми тому військовослужбовцю, який сьогодні проходить військову службу в Збройних Силах, тим самим показуємо, якщо ти будеш звільнятися, тебе батьківщина не забуде, ти будеш працевлаштований, для тебе будуть створені відповідно умови і так далі.
Тижні три назад я був на форумі в Hub Veteran і ми розглядали саме це питання. І задавали мені питання представники кадрових органів дуже великих установ: Укрпошта, Укрзалізниця і так далі. Я їм розказав про цю систему, чим ми займаємось і так далі. І вони кажуть, що зацікавлені, щоб оці ваші військовослужбовці, які звільняються з військової служби, приходили до нас працювати. Тому що це загартовані, вмотивовані патріоти, які можуть, їм надати тільки невелику державну підтримку, щоб вони освоїли нові спеціальності. А я кажу: "Дівчата, а ми зацікавлені, щоб такі військовослужбовці якомога довше проходили військову службу". І крім того я їм ще сказав, що ми зацікавлені, щоб ветерани війни, і не тільки учасники бойових дій, а навіть особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок війни, залишалися на військовій службі.
На це питання ми відреагували ще у 2018 році. У нас є наказ Міністерства оборони України, який заюстований, де визначено перелік посад, які можуть займати особи з інвалідністю внаслідок війни. Я не знаю, чи у колег по силовому блоку є такі відповідні накази, але він у нас уже працює і, скажемо так, вже тричі вносилися туди зміни, де розширюється такий перелік.
Далі я хочу сказати, що ми ветерану тому, який звільняється… Не всі потребують державної допомоги, особливо учасники бойових дій. Я вважаю, що наш вектор має бути направлений на осіб з інвалідністю внаслідок війни і, друге, це я можу сказати, що вони рівні ці питання, це члени сімей загиблих військовослужбовців. Оце дві категорії, де має бути дуже посилений їх соціальний захист і має бути в пріоритеті і Міністерства оборони, і держави в цілому.
До чого ми йдемо? Основні складові соціального захисту військовослужбовця будуть: це соціальне страхування - раз, виплата компенсацій – це виплата у вигляді одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності або інвалідизації. Третє – це пенсійне забезпечення. І четверте питання – це надання пільг і компенсацій.
Ми поінформували своїх колег по силовому блоку ще в минулому році, що ми готуємося до проведення системних змін. Я вас поінформую, шановні колеги, що в минулому році в системі Міністерства оборони України створено Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України. Такої структури у нас ніколи не було! От просто ніколи не було.
В нашій структурі є відділ соціальної політики. Цей відділ очолюю я, це, скажемо так, невеличке Міністерство соціальної політики, яке опікується тими категоріями громадян, які я зазначив на початку свого виступу. Ми готуємося до великих змін, проте ми оцінюємо ту ситуацію, в якій ми зараз знаходимося, ми набираємо спроможності нашим підрозділом.
І, Анатолію Дмитровичу, ми з вами також про це питання говорили, що ми будемо виходити на велику міжвідомчу робочу групу, що ми з вами не коли піде цей законопроект, наприклад, по наші лінії, по урядовій лінії і погодження відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів, в урядовому комітеті на розгляді уряду його, і потім ми зустрінемося в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики, щоб ми вже прийшли в комітет з готовим продуктом, де всі мають знати, про що йде мова. Уже питання всі ці обговорені, і, звичайно, ми тоді тільки почуємо досвідчених народних депутатів, які нас можуть поправити, внести якісь такі конструктивні пропозиції тощо з цього питання.
Я хочу подякувати вам, Анатолію Дмитровичу, за вашу позицію, Михайла Михайловича, Галині Миколаївні велика подяка за те, що у вас завжди в пріоритеті питання соціального захисту військовослужбовців і ветеранів війни. Останнім часом ми стільки опрацювали законодавчих ініціатив, що попередні скликання Верховної Ради, ну, скажемо так, далеко позаду. Дуже багато питань врегульовані. І ті останні засідання, в яких ми брали з вами участь, у засіданні комітету Верховної Ради, показує, що попереду дуже багато роботи. Ми засвідчуємо вам свою повагу. Дякую за те, що ви нас запрошуєте до участі у таких форумах, і ми будемо надійними вашими партнерами. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Анатолійовичу.
Я хотів би трошки додати. У вас більше акцент на кадрових військових, які у вас повинні служити, як ви кажете, щоб довго служили. А ще, будь ласка, зверніть більше уваги, на мій погляд, на мобілізованих військовослужбовців, які зараз захищають нашу батьківщину і будуть повертатися до мирного життя, а не будуть залишатися в Збройних Силах України. Тому всі ці зміни, які ви зазначили, вони потрібні. Нам треба системно підходити і осучаснювати наше законодавство, ви праві, тому що ті закони, які були прийняті в 90-х роках, вони зараз не можуть відобразити всю ту ситуацію, яку потребує сучасна наша Україна.
Дякую за співпрацю. Дійсно, ми працюємо плідно і в подальшому, надіюсь, будемо так і працювати.
ДЯТЕЛ В.М. Анатолію Дмитровичу, дозвольте кілька питань задати пану Сергію. Офіс омбудсмана.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, до речі.
ДЯТЕЛ В.М. Добрий день.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте ми трошки просунемося, у нас ще є там доповідачі, а тоді будемо задавати питання. Я думаю, Сергій Анатолійович нікуди не дінеться і буде до кінця.
ДЯТЕЛ В.М. Добре. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Як і домовлялися з Міністерством соціальної політики, зараз надам слово Першому заступнику Міністра соціальної політики Дарії Марчак. Будь ласка.
МАРЧАК Д.М Доброго дня, шановні колеги. Дякую за проводження дискусії щодо ветеранської політики, яку розпочали вже тривалий час назад, минулого тижня у нас, на мій погляд, було дуже цікаве обговорення щодо статусу ветеранів, і отримали ми після цього багато зворотнього зв'язку щодо обговорень.
І перш ніж перейти до питання ветеранської політики, я хотіла звернути увагу на, власне, мені здається, неузгодженості між позицією Міністерства ветеранів і позицією Міністерства оборони. Тому що Міністерство ветеранів правильно зазначає, і я з цим погоджуюсь, що нам необхідно ветеранам забезпечити максимальну інтеграцію повернення до цивільного життя, зокрема через надання всіх необхідних підтримок і послуг з боку держави. Це підтримка і психічна, і фізична реабілітація, це підтримка і в частині працевлаштування, допомога родинам, допомога по житлу. Але водночас колеги з Міністерства оборони звертають увагу на те, що допомагати треба передусім компенсаціями, пільгами і пенсіями. Тобто через грошові інструменти. І, власне, це той інструментарій, який у нас сьогодні вже є в законодавстві. І ми всі знаємо, що значна частина пільг не працює.
При цьому ми розуміємо, що, на жаль, у нас є кардинально різне законодавство щодо пенсійного забезпечення кадрових військовослужбовців і тих людей, які пішли зараз в Збройні Сили, але після демобілізації повернуться до цивільного життя, і різниця в пенсійному забезпеченні є радикальною для таких осіб.
І також мені важко погодитися з тим, що нам потрібно фокусуватись на допомозі лише родинам загиблих та особам з інвалідністю. Насправді, якщо ми будемо фокусуватися лише на цих двох категоріях і не будемо допомагати всім тим ветеранам, які повернуться до цивільного життя, але не отримають ефективних, адекватних і сучасних інструментів підтримки з боку держави, то ми отримаємо, по-перше, значне невдоволення величезної кількості ветеранів, по-друге, ми не зможемо, власне, повернути всіх цих людей як активних членів суспільства і як людей, які будуть працювати, створювати додану вартість і не будуть залежними від постійної фінансової підтримки. Тому мені здається, що у нас є ще простір для внутрішньої синхронізації з колегами по уряду в цій політиці.
Повертаюсь до теми сьогоднішнього заходу, це, власне, аналіз і порівняння ветеранської політики й інструментів захисту в Україні і в європейських країнах. Руслан Приходько з Міністерства ветеранів вже доповів про досвід кількох країн. Я б хотіла просто, не дублюючи те, що Руслан розповідав, але хотіла звернути увагу власне на той фокус, який є.
Якщо ми подивимося на місії і концепції підтримки ветеранів, які є в інших країнах, то хотіла б звернути увагу, що, наприклад, в Австралії концепція ветеранської політки – це надавати переваги та послуги найкращого світового рівня для ветеранів нашої держави та їх сімей за їх внесок. І в Австралії держава надає ветеранам такі послуги як фінансова підтримка, охорона здоров'я, реабілітація, охорона психічного здоров'я, допомога в поверненні до цивільного життя, визнання та вшанування пам'яті, догляд вдома, допомога по господарству, а також історичні відомості, в перекладі, це означає вшанування як інкрустування внеску ветерана в історичний наратив країни.
У Британії основна концепція стратегії в підтримці ветеранів звучить наступним чином: військовослужбовці та їхні сім'ї поступово переходять до цивільного життя і повноцінно інтегруються в суспільство, яке розуміє і цінує те, що вони зробили і що вони можуть запропонувати. І керівні принципи цієї стратегії це те, що ветерани – це перш за все цивільні особи, які продовжують приносити користь суспільству. Ветеранів заохочують та дозволяють максимально використовувати свій потенціал як цивільне населення. Ветерани можуть отримати доступ до підтримки, яка відповідає їхнім потребам, коли це необхідно, через державний та громадські сектори. Схожі підходи і в Канаді.
Таким чином, якщо сумувати і той досвід по тих країнах, який озвучив колега з Мінветеранів, і досвід Австралії та Британії, то пріоритет у підтримці для ветеранів надається передусім: вшанування; по-друге, надання необхідних послуг тоді, коли вони потрібні; і третє, фінансова підтримка на перехідному етапі до цивільного життя, тобто не на постійній основі, а коли це потрібно.
І четвертий блок – це пенсійне забезпечення. Але власне наш такий доволі детальній аналіз пенсійного забезпечення говорить про те, що є інший підхід до врегулювання питання пенсійного забезпечення, коли власне ветеран, незалежно від того, чи він був кадровим військовослужбовцем, чи ні, ну немає такої різниці, як сьогодні є в українській практиці.
І також важливо щодо пенсійного забезпечення те, що в окремих країнах, наприклад в Ізраїлі, пенсійне забезпечення ветерану забезпечується, або кадровому військовослужбовцю, ветерану у будь-якому випадку, кадровому військовослужбовцю у вік вислуги років. Але при цьому саме пенсійне забезпечення розпочинається в момент досягнення пенсійного віку загальний для всього населення, наприклад, в 65 років.
Підсумовуючи, в інших країнах фокус не на величезній кількості пільг і на виплатах, фокус на тому, щоб надавати підтримку через послуги різні, адміністративні, юридичні, соціальні, оздоровчі на тому етапі, коли це потрібно.
І також я хотіла звернути увагу на те, що є і дуже негативні досвіди в міжнародній практиці щодо ветеранської політики. От, власне, такий досвід є в Боснії і Герцеговині і в трохи меншому масштабі, але такий досвід є в тій же ж самій Хорватії. Що зробила Боснія і Герцеговина? Вона, власне, пішла тим шляхом, якого ми як Міністерство соціальної політики дуже хотіли б уникнути. Всіх ветеранів війни там 90-х років, їх просто так само вписали в старе законодавство, передбачили величезну кількість пільг і виплат, не надавши їм соціальні послуги. До чого це призвело? Це призвело до того, що ветеранські зобов'язання держави порвали публічні фінанси і країні все одно довелося болісно скорочувати ці зобов'язання, які вона не могла виконувати, але робити це вже в такий соціально напружений спосіб.
Я просто хотіла звернути увагу на цифри, що в 2000 році в Боснії і Герцеговині, в першій декаді двохтисячних, видатки на ветеранські пільги, тільки пільги, становили три відсотка ВВП. Це дуже великий обсяг, який, власне, призвів країну до того, що необхідно було постійно співпрацювати з міжнародними фінансовими організаціями і переглядати радикально в бік зниження свої видатки.
Повертаючись до України і продовжуючи тези, які я озвучила на попередніх слуханнях на минулому тижні. Ми щиро віримо, що найкраще, що може зробити сьогодні держава – це визначити і розвинути спроможність до надання відповідних послуг для всіх громадян, які будуть набувати статус ветерана.
Я дуже підтримую Тетяну Бережну з Міністерства економіки. Міністерство економіки робить велику роботу по інструментах забезпечення або економічної самостійної і власної справи, або працевлаштування ветеранів.
Що робить Міністерство соціальної політики? Ми опрацьовуємо ряд проектів, які мають допомогти ветеранам повертатися від військової служби, переходити до цивільного життя. По-перше, спільно з Міноборони ми запланували проведення навчання для 500 працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які будуть відповідати за надання соціальної підтримки. І це навчання допоможе опрацювати питання щодо виявлення потреб діючих військовослужбовців, а також ветеранів, членів їх сімей. Буде відбуватися інформування, консультування, перенаправлення ветеранів чи військовослужбовців до відповідних фахівців, мапування послуг, які можуть надаватись військовослужбовцям і ветеранам. І мета цього проекту – це забезпечення психосоціальної підтримки відповідно до потреб при зверненні військовослужбовця до територіальних центрів комплектування на етапі мобілізації чи демобілізації, або при зверненні сімей військовослужбовців під час їхньої служби чи за її завершення. Умовно, ми хочемо, щоб територіальні центри комплектування, які є фактично точкою входу для більшості військовослужбовців та ветеранів, також стали виконувати функцію вчасного виявлення наявних потреб людей, які сьогодні служать, і їхнього ефективного скерування для подальшого отримання допомоги.
Також у співпраці з Міноборони ми здійснюємо експериментальний проект щодо впровадження соціальних служб у військових частинах Збройних Сил України. На сьогодні розробили проект постанови. Він погоджується з органами влади. І в межах цього проекту на базі військових частин ми будемо створювати соціальні служби. Це будуть позаштатні підрозділи, до складу яких будуть входити соціальні працівники і соціальні менеджери. Мета діяльності цих служб – це надання соціальних послуг військовослужбовцям, забезпечення психосоціальної підтримки і підтримка сімей військовослужбовців також.
Також з МО опрацьовано пілотний проект із залучення соціальних працівників до діяльності мультидисциплінарних реабілітаційних команд закладів охорони здоров'я. Зараз це 17 обраних закладів, але ми сподіваємося потім поширити більш широко цю практику.
Також створюємо центри життєстійкості в громадах (зараз цей проект також фіналізується і буде проект постанови), які будуть таким хабом в громадах. Ці центри будуть створюватися за прикладом Ізраїлю. І в цих центрах, власне, будь-яка особа – ветеран чи член родин – зможуть отримати набір соціальних послуг, які необхідні для подолання ПТСР, проблем соціалізації, пошуку роботи. І ми передбачаємо дуже активну міжвідомчу взаємодію в межах цих центрів життєстійкості.
В цілому я погоджуюсь з тим, що, і ми говорили про це, і я говорила про це минулого разу, що нам потрібно нове якісне законодавство, яке буде передбачати сучасний набір інструментів підтримки для ветеранів і членів їхніх сімей, а не автоматичне вписування наших нових ветеранів в старе законодавство. І будемо співпрацювати разом з Мінветеранів, з Мінекономіки і з Міноборони, і з профільним комітетом для того, щоб допомогти сформулювати найкраще, можливо, законодавство в цій частині.
Щиро дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за змістовний такий виступ. Хотів би подякувати за роботу Міністерству соціальної політики.
Я бачу, що у нас все більше і більше налагоджується комунікація, спілкування та дискусія для того, щоб ми якраз напрацювали всі ті зміни і осучаснили наше законодавство. Як ми вже зазначали, що прийняті закони в 90-х роках, вони зараз не працюють, і тому нам треба все зробити, щоб ми підтримували наших ветеранів і сім'ї наших ветеранів, і наших загиблих захисників.
Далі я хотів би слово передати заступнику директора Департаменту, начальнику відділу трансплантології та реабілітації у сфері охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я України Симоненко Ірини. Пані Ірино.
СИМОНЕНКО І. Добрий день, шановні народні депутати України, шановні колеги! Вдячна за можливість виступити.
Перш за все хотіла би сказати, що МОЗ активно працює над розвитком реабілітації. Ми зараз спостерігаємо, на жаль, дуже велику кількість поранених захисників і захисниць України, тому потреба у реабілітації просто в геометричній прогресії збільшується. І також ми чітко усвідомлюємо те, що ті захисники і захисниці, яким було вже врятовано життя в їх гострому періоді, вони не повинні страждати від знерухомлення, від якоїсь такої покинутості, набувати додаткових ускладнень до тих нозологій, які в них вже є присутніми, та повинні отримувати якісну та гідну реабілітаційну допомогу якомога раніше, тобто починаючи із гострого періоду. Такий підхід цілком лягає в загальноєвропейські підходи і повністю підтримується Всесвітньою організацією охорони здоров'я.
Наразі я дуже хочу підтримати такі думки, які висловила шановні пані Дарія Марчак, щодо того, що в країнах Європейського Союзу одним з таких найкращих, найбільших індикаторів того, що реабілітація особи була успішною є повернення такої особи на ринок праці. Тобто якщо особа може працевлаштуватися, може сплачувати податки, може соціалізуватися, комунікувати, заробляти самостійно кошти і не залежати цілком від держави та різних соціальних служб, то це є такий індикатор, що все було правильно зроблено, система була побудована якісно та абсолютно логічно, що в результаті призвела до того, що вона повністю соціалізована і нормально функціонує, нормально працює.
Кілька слів про те, що Міністерство охорони здоров'я вже зробило в цій галузі. Я думаю, що всі вже чули про те, що в 2023 році вперше було в Програмі медичних гарантій виділено два окремих пакети по реабілітації: це стаціонарна реабілітація та реабілітація в амбулаторних умовах. Нами було опрацьовано спільно з Національною службою охорони здоров'я тарифи на такі послуги. Вони були значно підвищені з метою того, щоб вони покривали всі фактичні витрати, які несуть заклади охорони здоров'я у зв'язку з наданням такої допомоги. До прикладу, тариф на амбулаторну допомогу становить майже 11 тисяч гривень, те, що сплачує за випадок Національна служба здоров'я України, а за реабілітаційну допомогу в стаціонарних умовах, то там якщо це за одним напрямком реабілітація, то така сума становить майже 20 тисяч гривень, а якщо більше одного напрямку, то 33,5 тисяч гривень. Тобто це вже такі досягнення, це ті кошти, які дозволяють дійсно надавати адекватну допомогу.
Також дуже важливим хочу зазначити той факт, що в кінці минулого року нами було розроблено та урядом було прийнято постанову, яка врегульовує ще окремі аспекти в організації реабілітації у сфері охорони здоров'я. І метою цієї постанови є регулювання надання реабілітаційної допомоги в цілому і зокрема забезпечення постраждалих внаслідок війни медичними виробами і допоміжними асистивними технологіями на всіх етапах їх реабілітації, їх лікування, їх відновлення.
В цій постанові таким дуже важливим моментом є те, що ми прописали мультидисциплінарну реабілітаційну команду. Це такий підхід, який використовується як у країнах Європейського Союзу, так і в країнах Північної Америки. Тобто це команда, яка має працювати в лікарні з кожним випадком, з кожним пацієнтом, і до складу цієї команди входять не тільки лікарі і фізичні терапевти, лікарі фізично-реабілітаційної медицини, а також входять такі важливі члени команди, як соціальні працівники, а також ортезисти-протезисти. Тобто завдяки такому рішенню Кабінету Міністрів України протезисти будуть залучені до роботи в цій команді вже з самих перших етапів відновлення. Це дуже актуально для тих осіб зі складу Сил безпеки і Сил оборони, які постраждали і отримали травми, в результаті яких у них є ампутовані кінцівки. Тобто це напряму повпливає на їх функціонування і на якість їх відновлення.
В цьому питанні ми активно дуже співпрацюємо з Міністерством соціальної політики, тому що, власне, оплачування того протезу, який видається на постійній основі, це здійснюється через Міністерство соціальної політики. Механізм ми плануємо побудувати таким чином, що протезні підприємства будуть укладати договори із закладами охорони здоров'я, при цьому пацієнти матимуть право вибору протезного підприємства. Тобто кінцеве рішення буде залишатися за пацієнтом щодо того, який саме протез йому виробляти. А сплачувати за такий протез буде держава в особі Міністерства соціальної політики.
Також окремо хотіла би зазначити, що ще в минулому році ми також вжили заходів для того, щоб сприяти відновленому лікування та реабілітаційній допомозі саме військовослужбовцям Сил оборони. З цією метою було видано Наказ Міністерства охорони здоров'я 495, це ще від 2022 року, відповідно до якого було затверджено перелік тих закладів охорони здоров'я, які у нас будуть особливо зорієнтовані на надання відновлювального лікування та надання реабілітаційної допомоги для військовослужбовців. І керівникам цих закладів відповідно було доручено вжити усіх заходів для того, щоб забезпечити таке лікування для зазначеної категорії осіб.
Також я хотіла би відмітити те, що ми зосереджені, окрім того, що я вже перелічила, на тому, щоб розвивати спроможність закладів охорони здоров'я для надання якісної реабілітаційної допомоги. Отут ми працюємо спільно із фахівцями зі Світового банку, фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров'я і тут як би на двох таких зосереджуємось напрямках – це підвищення їх навичок, їх знань, тобто це робота, власне, з членами мультидисциплінарних таких команд. І робота, яка пов'язана із матеріально-технічним забезпеченням, тобто це обладнання, асистивні технології та інше.
Щодо асистивних технологій. Наразі також розробляємо проект наказу про кабінет асистивних технологій. Це є дуже важлива штука. Чому? Тому що це дозволить забезпечувати асистивною технологією. Тобто це може бути будь-що: це може бути візок, це може бути крісло колісне, це може бути якась палиця, ходунок, милиці. І це вже на тому етапі, коли пацієнт ще перебуває по суті в гострому періоді в закладі охорони здоров'я, і він не чекатиме для отримання такого асистивного засобу, не чекатиме на виписку, не чекатиме на отримання статусу особи з інвалідністю, якщо дійсно така необхідність буде, а може отримати всі необхідні предмети для того, щоб функціонувати вже в лікарні.
Я дуже дякую за увагу. Якщо є якісь питання…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино. Я попрошу вас залишитися до кінця нашого "круглого столу" для того, щоб всі змогли задати вам питання. Я бачу, піднімають руку, питання з'явилися і до Міністерства оборони, і до Міністерства охорони здоров'я.
У мене таке питання: як Міністерство охорони здоров'я рухається в напрямку МКФ? Відміна МСЕК, а рухаємося до МКФ. Коли ми вже зрештою прийдемо до цієї системи?
СИМОНЕНКО І. Дивіться, ми в цьому напрямку рухаємось. В 2022 році було прийнято наказ, було затверджено міжнародний класифікатор функціонування як такий, що є обов'язковим. Зараз яке в нас є практичне питання? Те, що треба поєднати МКФ з електронною системою охорони здоров'я, а саме при документуванні індивідуального реабілітаційного плану. Це нам дозволить визначатися з реальними потребами особи в реабілітації, в допоміжних засобах реабілітації, потім все це зводити у відповідність…
ГОЛОВУЮЧИЙ. У мене питання: за часом, скільки часу чекати? Бо це спростить наш рух вперед якраз до наших ветеранів, осіб з інвалідністю в першу чергу.
СИМОНЕНКО І. У нас заплановано це в 2023 році, другий квартал … (нерозбірливо). Я вам чесно скажу, що тут багато викликів, тому що робота з МКФ вимагає також окремих навичок і skills від фахівців з реабілітації. Тому зараз ми співпрацюємо з Міжнародним комітетом Червоного Хреста і з ВООЗ з метою того, щоб навчати лікарів працювати з тим МКФ. Тому що в нас наразі є така проблема, що одного й того самого пацієнта кодують по МКФ різні лікарі по абсолютно різних кодах. Тому це насправді виклик, але сподіваємось, що в 2023 році більша частина цієї роботи буде вже зроблена.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Ми вам бажаємо в цьому напрямку плідної роботи і скоріше це впровадити в життя для того, щоб ми дійсно відповідали країнам європейського рівня і світовим країнам. Дякую. Будь ласка, залишайтесь з нами.
Далі я хочу надати слово Уповноваженому Президента України з питань реабілітації учасників АТО Свириденку Вадиму, учаснику бойових дій. Я думаю, він, як ніхто, знає питання якраз міжнародної підтримки наших захисників і захисниць України. Будь ласка.
СВИРИДЕНКО В.В. Добрий день! Я знову ж хотів подякувати колегам з Міністерства соціальної політики, з Міністерства охорони здоров'я, бо дійсно робиться велика робота і це відчувається на ветеранах перш за все.
Але все-таки я більше хотів би поговорити про якість надання послуг. Колегою з Міністерства соціальної політики було дуже гарно сказано про соціальних працівників. Відверто кажучи, я їх не відчуваю в шпиталях. Вони гостро потрібні! Наші бійці лежать і не розуміють, що буде завтра, як і що вони мають від держави. Всі починають нервуватись, шукати, звертатись у фонди. І потрібно, щоб ці працівники йшли в шпиталі, спілкувались з ветеранами. І тоді ми знімемо таку соціальну напругу. Я вас прошу, зверніть на це увагу.
Від колеги з Міністерства охорони здоров'я дуже було чітко і все гарно сказано про розвиток реабілітації в Міністерстві охорони здоров'я, про те, як правильно і коли вірно давати гостру, підгостру медичні послуги, хронічні. Але, друзі, ви знаєте, я знову-таки їжджу по багатьох закладах і не розумію, який у нас заклад дає більшу, кращу допомогу, який гіршу допомогу. Бо у нас, буває, приїжджаєш на великий заклад, який має 200 бійців, один реабілітолог, два масажисти. Я знаю, що депутат Верховної Ради Тарас Тарасенко складає якийсь рейтинг. Давайте створимо такий рейтинг наших закладів і хай наші все-таки медичні заклади і реабілітаційні борються за ці рейтинги. І тоді ми дійсно будемо мати прозору нашу структуру: оцей заклад – він найкращий, йому треба така допомога, оцей заклад найгірший, давайте тоді будемо допомагати цьому закладу тим, що будемо гуманітарну допомогу туди надавати, дійсно створювати якісь окремі постанови для закладів. Тому що от у нас, наприклад, зараз Циблі – ну дуже потрібний заклад, де зараз туди почали звозити самих важких. Це нейротравми з ампутаціями. Але заклад не готовий до надання якісної медичної і реабілітаційної допомоги, тому що її не існує там. Один реабілітолог на сто місць не справиться, і це зараз треба гостро піднімати питання.
І ще одне питання, яке я зараз хотів підняти. Ми сьогодні з Іриною Міхнюк спілкувалися, я неодноразово піднімав це питання, це наші ветерани. Вже на сьогодні є такі, а в майбутньому їх буде ще більше і більше, окремої допомоги яким не зможуть надавати в домашніх умовах, це створення закладів-пансіонатів виключно для ветеранів. Нехай вони будуть окремим якимось відділенням. Я розумію, що на сьогодні є пакет паліативний, але це зовсім інша допомога. У нас є і атеросклерози, у нас є важкопоранені з нейротравмою, і як ці ветерани будуть утримуватися в закладах, це однозначно треба тут і зміни до законодавства. Нам є, до чого рухатись.
Тому я прошу звернути увагу на такі запитання, вони дійсно потребують змін законодавчих. Можливо, це якась часткова з пенсією. Ну, таке вже практикувалось. Тобто це треба окремо розглядати.
А так дякую всім, хто займається ветеранськими питаннями і продовжує займатися. І саме головне, що ми дійсно йдемо до Європи і ми маємо звертати увагу як на кількість, тому що дійсно у нас кожен день кількість ветеранів збільшується, але й і на якість. Ми маємо не допускати того, щоб ветерани отримали після операцій інвалідизацію. Це дуже велика проблема. Проблема з інфекцією, яка призводить до інвалідизації. Тому прошу колег звернути на це увагу. Дякую вам.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Вадиме. Дійсно, ми на це все повинні звернути увагу. Ми повинні відновити діяльність тих закладів, які були закриті, на жаль, при Міністерстві оборони. Наприклад, Новоград-Волинський, там був військовий госпіталь, наскільки я пам'ятаю. Ми дійсно туди їздили, дивилися. Так, це будівля ще там 40-х років, але, на жаль, ми розуміємо, що ми не встигнемо швидко побудувати певні сучасні центри реабілітаційні, тому ми ті повинні використовувати будівлі, які є, і їх піднімати, щоб наші захисники могли туди їздити, отримувати ту допомогу, яка їм потрібна.
Хочу надати слово народному депутату України Тарасу Тарасенку, який займається якраз підбиттям рейтингів наших реабілітаційних центрів і взагалі як би цим питанням реабілітації військовослужбовців. Прошу до слова, пане Тарас.
ТАРАСЕНКО Т.П. Доброго дня всім. Я дякую за організацію такого "круглого столу", нам дуже важливо обмінюватися думками. Я сьогодні послухав представників всіх органів державної влади, які виступали, і знову просліджується така зовнішня думка про те, що відсутня координація між цими державними органами. Тобто якщо ми говоримо про Міністерство ветеранів, воно зосередилось на ЦНАПах, говоримо про виступ (нерозбірливо) говорить, що центри життєздатності вони запроваджують, проте там відсутня політика Міністерства ветеранів. Вони до цього не долучені. Хоча з мого боку вбачається, що це більше відноситься до функцій Міністерства ветеранів, а у Міністерства соціальної політики і так дуже багато питань щодо допомоги дітям, які постраждали від війни, допомоги іншим особам цивільним, які постраждали від війни.
Почув про 500 спеціалістів, які будуть у військкоматах працювати. Також відсутня співпраця з Міністерством ветеранів. У Міністерства ветеранів відсутня співпраця, знову ж таки не видно, як вони орієнтуються з Міністерством соціальної політики. Тобто я вже звертався з цього приводу до Прем'єр-міністра, щоб був створений координаційний штаб, тому що однозначно потрібно створювати одну-єдину політику, щоб вона була загальна, щоб знову ж таки один бюджет України витрачався в одному руслі ветеранської політики. А то кожне міністерство створює свої напрямки, витрачає свій власний бюджет на формування даних політик і потім знову ж таки це, з одної сторони, на першому етапі може бути корисно для людей, створення таких напрямків буде забезпечувати їхні інтереси, але згодом це будуть пусті напрямки, які не будуть працювати.
Знову ж таки хотів би зазначити, про що говорилось представником Міністерства соціальної політики про те, що дійсно нам потрібно розробляти один такий напрямок, який буде забезпечувати саме залучення ветеранів до життя, до цивільного життя, а не просто забезпечення їх фінансами. Це дуже важливо, враховуючи те, що ми зможемо забезпечити відповідне створення нового суспільства, яке буде поважати ветеранів і не допускати того, щоб вони відчували себе чужорідним тілом в суспільстві. Нам це дуже важливо, потрібно це сформувати на майбутнє.
Також хотів зазначити про те, що говорив Вадим Свириденко, про реабілітаційні центри, про підхід Міністерства охорони здоров'я. Так, вони дуже багато дійсно роблять в цьому плані – розвитку реабілітації. Проте реабілітацією у нас зараз займається дуже багато організацій: це і громадські організації, і представники бізнесу. Але знову ж таки відсутній системний підхід.
У нас питання знову-таки виникає таке, що НСЗУ, наприклад, зараз уклало 244 контракти на реабілітацію. Ця цифра збільшується до 300. Проте, коли ми відвідуємо реабілітаційні заклади, це навіть не заклади, це реабілітаційні відділення, які уклали такі контракти, то ми можемо найти такі речі, що договір укладений, але реабілітація надається в інших відділеннях, а в стаціонарі ще робиться ремонт.
Або, наприклад, для того щоб укласти такий договір, вони купляють спеціальний вертикалізатор, який розташований на відстані виключно 1 метр, хоча його відстань для роботи повинна бути, довжина його щонайменше 5 метрів, щоб людина могла ходити і тренуватися. А вони просто купили, в лікарні поставили вертикалізатор над ліжком, він взагалі не використовується. Але формально вони укладають договір з НСЗУ. Тобто таких викликів у нас дуже багато щодо якості роботи.
І щодо якості професіоналів. У нас вистачає в Україні приміщень, це з'ясовано. Ми можемо забезпечити достатню кількість апаратури із міжнародною допомогою, але не вистачає спеціалістів. Критично низький рівень кількості спеціалістів.
Говорили про мультидисциплінарні команди. А я хотів би спитати: скільки цих мультидисциплінарних команд сформовано?
Щодо добавляння туди ортезистів і протезистів – це також великий виклик для нас, тому що це зменшить рівень таких команд. Загалом, наскільки мені відомо, нібито 17 команд повноцінних у нас сформовано, таких потужних. А інші, зараз якщо ми будемо добавлять ортезистів-протезистів, то, мабуть, ні одної команди такої не буде.
Тому я за системний підхід. І ще раз дякую, що зміг почути всі ці виступи, всі проекти, які зараз є з інших державних органів влади. І вважаю, що разом ми зможемо їх об'єднувати виключно заради однієї мети – формування ветеранської політики.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Тарасе.
Да, ми з вами зустрічаємося на всіх "круглих столах" і по і по санаторно-курортному лікуванню, і по інших напрямках. Я з вами погоджуюся. Хотів би перенести цю дискусію в обговорення, для того щоб Міністерство соціальної політики на собі не замикало підтримку наших ветеранів, а Міністерство ветеранів більше розширювало цю підтримку.
Я центри комплектування назвав би територіальними центрами комплектування та соціального захисту прав ветеранів. Тому що центри комплектування – це більше до військових, до ветеранів. А соціальний напрямок підтримки, соціальної політики – це більше стосувалося б цивільних осіб, тому що це також великий напрямок роботи, може, навіть більший, чим у ветеранів. Але у ветеранів є своя специфіка.
Далі я хочу передати слово Міхнюк Ірині – голові Ради родин загиблих при Міністерстві у справах ветеранів України. Будь ласка, пані Ірино.
МІХНЮК І.В. Всім доброго дня! Дуже була вражена знов-таки такими досвідченими і деталізованими виступами і пропозиціями від різних міністерств. Ще порадувало одне, що і робота іде, і коли-небудь, я акцентую на цьому словосполученні, коли-небудь це все буде втілено. Але деякі речі вже мають бути на вчора. І мені як дружині загиблого з 2014 року дуже сумно чути деякі речі.
Ми давно аналізували міжнародний досвід і соціальну підтримку ветеранів і членам родин загиблих в різних країнах. Аналізуючи це все, я можу сказати, що для родин загиблих практично однаковий підхід, але різні акценти і різні позиції для їх підтримки. Звичайно, як і сказала пані Марчак Дарія, що це фінансова складова. Але, на жаль, родина загиблого не може існувати, принаймні перші декілька років, без такої потужної фінансової складової, фінансової підтримки від держави.
Я хотіла би звернути увагу на те, що ми багато чуємо "підтримка ветерана", "реінтеграція ветерана" і все таке інше. А я хочу зазначити, як говорив ще мій покійний чоловік, що за кожним чоловіком стоїть жінка і за успішним чоловіком стоїть не менш успішна жінка. І до чого я це веду? Що на сьогодення, бачачи, які жінки приходять, наприклад, до мене на прийом і кого ми консультуємо, з ними залишилися діти, мені трохи сумно, розуміючи те, що жінка на сьогодення оформлює документи для того, щоб отримати статус. А далі що? Вона залишається сама на самоті. Це з мого досвіду. Тому що психологічна підтримка у нас іде, якщо буде запит.
Про оздоровлення. Мене інколи дивує, але я сама пройшла цей певний шлях. Поки не було таке кричуще питання уже відновлення свого здоров'я, я не звернулася до лікарів, тому що у мене є діти, мені треба їх піднімати, треба себе якось до тями приводити. І це все проходить принаймні на самоті. І дякуючи громадським організаціям, як би там не відносилися до них, благодійних фондам, які намагаються на першому етапі підхопити цю родину, надати їй якусь підтримку, показати, що є люди небайдужі до її горя, звичайно, це все приводить до того, що одна родина справляється зі своїм горем, навчається жити в ньому, а інша ні.
До чого я це все веду? Шановні, я хочу, щоб ви звернули увагу на цих жінок, на цих чоловіків, на ці родини, на цих батьків похилого віку, до яких просто треба прийти додому, до них треба приходити.
Звичайно, ми готуємо, і я проходила навчання ФСР, навчання соціальних працівників і постійно себе підтримую в цьому, але, наприклад, з нами, з такими, хто працює на першій лінії, будемо так казати, вже в суспільстві немає такої підтримки. Наприклад, мені треба шукати, хто б мене підтримав. Так, як психологи підтримують психологів, а соціальних працівників на сьогоднішній день, ну немає такої потужності, щоб нас підтримали. І в нас є таке саме самовигорання в такому напрямку. Тому, працюючи над своїми програмами, відпрацьовуючи різні напрямки, я прошу вас врахувати ці всі моменти.
І, звичайно, зараз тут є підключені колеги, громадські діячі. Ми говоримо про те, що має бути стабільний і однаковий соціальний підхід. Але ми до нього маємо підійти з точки зору врахування всіх цих моментів з 2014 року і по цей день. Я думаю, що ми неодноразово піднімали ці питання, і сьогодні ми про них вже говорили, я не буду повторюватися, я просто акцентувала на цьому увагу.
Ще хочу додати буквально декілька слів про те, що для родини загиблого важливі не одні тільки гроші. Я називаю речі прямими іменами. Мені б хотілося, щоб була створена така спільна координаційна платформа. Я сьогодні стикнулася ще з таким форматом, і ми говорили, чому я і звернулася до Вадима Свириденка. Я не змогла знайти, куди мені покласти члена родини загиблого. Там паліативна медицина. Там мама лежача. Вчора в мене був паралізований військовослужбовець, ветеран. Я не можу знайти, куди мені звернутися. Хто може надати таку допомогу? Як я можу швидко скомунікувати і вирішити це проблемне питання? Я людина-практик і для мене це важливо, щоб воно вирішувалося, не чекати, коли щось там розробиться, прийметься, опрацюється, а вже на сьогодення. Бо родини є на сьогодення, родини хворіють, ветерани є, дружини. Вибачте, шановні жінки, хто не витримує, я можу вас зрозуміти, але знову ж таки, ветеран знаходиться на самоті. Дружина відмовилася, жінка не витримала, значить треба підтримати цю жінку, значить треба ще розробити якийсь пакет підтримки таких жінок і треба працювати з ними. Тому я дуже сподіваюся, що акцентовані мною питання будуть розглянуті і прийняті до уваги.
Я дуже дякую всім за роботу. Я розумію, що це колосальна робота. І в нас багато чого ще попереду. Тому дякую за співпрацю. І дуже сподіваюся, що в нас все це буде виходити найближчим часом. Для мене це саме головне.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино.
Я думаю, це питання розміщення представників родини загиблого ветерана, це більше якраз до Міністерства ветеранів. Тому, будь ласка, максимально приділіть цьому увагу. Якщо є що додати, то в процесі обговорення ми вислухаємо ваше бачення на це.
Пані Марчак, ви хочете прокоментувати зараз це питання? Чи давайте ми трішки пройдемо, до обговорення у нас ще буквально декілька виступаючих, по декілька хвилин, і ми тоді перейдемо до обговорення і будемо всі ці питання обговорювати.
Я хотів би надати слово народному депутату України, голові підкомітету з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їх підприємств і громадських об'єднань Гривку Сергію. Будь ласка.
ГРИВКО С.Д. Добрий день, шановні українці, шановні колеги! Дякую, Анатолію Дмитровичу, за підняте таке важливе питання – соціальний захист ветеранів. Хотів би зазначити декілька таких проблемних питань, які я бачу, що в нас є проблеми в реабілітації, безпосередньо в кадровому потенціалі для того, щоб забезпечити повноцінну і реабілітацію, і підтримку, увагу. Також в нас є безпосередньо проблеми в соціальному захисті.
І я дуже радий, що на цьому "круглому столі" декілька представників міністерств заявили, що потрібно напрацьовувати, потрібно кардинально міняти і потрібно давати максимальну підтримку для наших ветеранів.
Але хотів би звернути увагу, порівнюючи з міжнародним досвідом, ми повинні розуміти, що ми трішечки, напевне, в різних умовах. Зараз у нас іде війна, якої, напевно, з Другої світової світ і не бачив. Тому потрібно це враховувати. Потрібно враховувати наш економічний стан, в якому знаходиться країна. Потрібно враховувати безпосередньо наш кадровий потенціал, який зменшується, на жаль.
І хотів би звернути увагу, що ми можемо насправді напрацювати дуже ефективну політику в напрямку ветеранів, але в той же час потрібно працювати спільно. Тут вже декілька колег піднімали питання з приводу координації. Я б хотів не тільки додати, щоб була координація між міністерствами, але й піднімалися для обговорення попередньо питання безпосередньо з представниками ветеранів, з представниками родин. Тому що вони безпосередньо отримувачі пільг, послуг, підтримки, уваги. І потрібно на них звертати увагу, як вони бачать безпосередньо цю підтримку. Тоді, я думаю, що в нас буде найефективніша соціальна політика в напрямку ветеранів і їх підтримка, підтримка їх сімей.
Тому в даному напрямку я повністю підтримую Ірину Володимирівну з приводу якоїсь спільної платформи для того, щоб була певна координація і максимальні рішення в цьому напрямку.
І хотів би побажати, щоб висловлювали безпосередньо конкретні пропозиції, тоді ми можемо напрацьовувати законопроекти і долучити, щоб не тільки міністерства напрацьовували, але ми як народні депутати, ми теж суб'єкти законодавчої ініціативи і можемо ефективно напрацьовувати законодавчі ініціативи спільно. Тому давайте попрацюємо, а там вже зробимо ефективну політику ветеранську.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Сергію, за виступ. Дякую, що трошки нас повернули якраз до міжнародного досвіду. Тому що якраз за нашою темою, це порівняння з європейськими країнами, я зараз хочу надати слово представнику Уповноваженого з прав людини у Верховній Раді пану Володимиру Дятлу. Будь ласка, ви хотіли щось запитати. То ваш невеличкий виступу і в напрямку комунікації з європейськими країнами. А вже питання будете задавати, коли перейдемо до обговорення. Будь ласка.
ДЯТЕЛ В.М. Добрий день ще раз, Анатолію Дмитровичу. Добрий день, присутні. Я хотів би не запитання задати, я хотів би коротеньку ремарку зробити з приводу виступу представників відомств, які опікуються цими питаннями, і трошки зробити таку якби ретроспективу на міжнародний досвід.
Якщо ми говоримо про дії відомств стосовно учасників бойових дій як діючих, так і звільнених вже з військової служби, стосовно членів родин загиблих, то саме перше питання - це інформування про відповідні дії, відповідні пільги, відповідні соціальні гарантії, які ці люди мають отримати. З цього приводу, скажемо так, повідомлення Міністерства соцполітики про навчання 500 співробітників центрів територіального комплектування та соціальної підтримки це все дуже добре, але наскільки мені відомо, то на сьогодні структура, штатна структура територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вона ще по мирному часу, це незважаючи на те, що пішов уже другий рік повномасштабної агресії. Тобто мова йде про те, що на сьогодні треба, враховуючи велику кількість тих родин, які мають загиблих батьків, синів, братів, треба розширювати саме напрям соціальної підтримки по цих структурах. Це перший момент.
Другий момент. На сьогодні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вони фактично виступають комунікаторами між тими військовослужбовцями, які вже звільнені, або з членами родин загиблих. Наприклад, якщо говорити про сповіщення, знову-таки, спираючись на міжнародний досвід ну не європейських країн, а Сполучених Штатів Америки, там є спеціальний підрозділ у складі міністерства оборони США, який здійснює інформування безпосередньо. Тобто приходять додому до родин, іде сповіщення і одразу цей підрозділ питає, які є проблеми, які є нюанси і коли може долучитись психолог до роботи з цією родиною та відповідний офіцер, який буде розповідати їм, давати інформацію про те, які мають бути дії у членів родин загиблих.
Ще один момент, те, що пан Сергій казав нам про залучення інвалідів. Так, дійсно, є відповідна нормативна база по залученню осіб з інвалідністю внаслідок війни до військової служби, але я хотів би запитати, скільки наразі осіб з інвалідністю проходить військову службу? Наскільки мені відомо, це дуже малий процент відповідно до загальної чисельності тих, хто зараз служить. Тобто цей момент теж порівняно, наприклад, з тим же досвідом Сполучених Штатів Америки, у нас, незважаючи на те, що розширюються посади, на яких мають служити особи з інвалідністю внаслідок війни, все одно це питання не доопрацьовано так, щоб ми могли залучити тих осіб, які мають величезний бойовий досвід для того, щоб вони цей досвід передавали не виходячи з лав Збройних Сил України.
І останнє питання, на якому я хотів наголосити. Міністерство охорони здоров'я нам розповідає, що є низка заходів цивільних охорони здоров'я, які долучаються до реабілітації військовослужбовців. На сьогодні Офіс Омбудсмана отримує численні скарги з приводу того, що військовослужбовці, які проходять лікування або реабілітацію в цивільних закладах охорони здоров'я, належним чином не отримують лікування і відповідне харчове забезпечення. На наш запит до Міністерства оборони Міністерство оборони нам пояснило, у нас є офіційна відповідь, що такі військовослужбовці знімаються з тилового забезпечення і повністю переходять під егіду Міністерства охорони здоров'я і Національної служби, яка оплачує ці всі моменти.
Відповідно до Закону Україн "Про соціальний та правових захист військовослужбовців" військовослужбовець має отримувати належну медичну допомогу. В даному випадку вона трошки відрізняється. Тому є запитання в цьому контексті до Міністерства оборони.
Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Володимире.
Я пропоную тоді з вашого боку отримати пропозиції і поїхати перевірити там певний заклад: один, другий, третій – створимо таку робочу поїздку, запросимо представників Міністерства оборони, Міністерства соціальної політики, Міністерства ветеранів і я, як народний депутат, я думаю, ще деякі народні депутати до нас долучаться. І в плані перевірки роботи, як надаються ці послуги нашим захисникам, ми зробимо певні висновки.
ДЯТЕЛ В.М. Я доповню, вибачте, будь ласка, про наші моніторинги. Ми вже здійснювали такі візити до декількох областей України. І саме от на базі аналізу результатів цих візитів у нас виникли такі от моменти.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошуйте нас як законодавців і як народних депутатів, які мають право перевіряти роботу органів влади, тобто контролююча наша функція у нас є і ми можемо це робити.
Я дякую за ваш виступ. Я дякую за ті запитання.
Я буду надавати слово представникам центральних органів виконавчої влади для того, щоб отримати коментарі. А кажуть правильно: як ми можемо виробляти політику ветеранську, якщо ми не будемо чути ветеранів?
Тому я зараз хочу слово передати голові Асоціації підприємців-ветеранів АТО, ветерану, учаснику бойових дій і батьку 4-х дітей. І хочу почути від нього ті гарні слова до держави або деякі коментарі як від ветерана, як від батька такої великої родини – як держава допомагає ветеранам, як вона забезпечує військовослужбовців, які зараз лікуються, як вона підтримує взагалі родину ветерана.
Будь ласка, до слова Сергій Позняк.
ПОЗНЯК С.С. Добрий день, шановні! Дякую учасникам "круглого столу", радий бачити знайомих. Дякую, Анатолію Дмитровичу, що запросили мене до цієї важливої дискусії, ви завжди створюєте такі обговорення гострі.
Як батько 4-х дітей, як ветеран, як підприємець, по-перше, хочу подякувати Міністерству економіки, Тетяні Бережній, яка тут виступала, за те, що у нас все-таки стартував оцей "пілот", щодо якого мала честь асоціація долучитися, до його розробки, з грантування ветеранських підприємств. Це дуже така програма дієва, я вважаю, вона має на увазі і відповідальність, має і стимул. Як зазначила Дарина Марчак, ми повинні створювати стимули, які будуть створювати додаткову цінність, які будуть стимулювати, щоб щось створювалося і тут у середині країни.
Дивіться, а хто у нас створює цю додаткову цінність, як не підприємці, особливо якщо це ветерани-підприємці? Крім того, що я ветеран-підприємець, я ще й, вийшло так, що отримав поранення, в результаті якого я втратив частину кінцівки, я довго лікуюся. З власної практики, починаючи з польових груп медичної підтримки, в мене одні подяки до наших медиків, до обладнання, яке я бачив, і зараз я активно дивлюся на можливості протезування. Ну те, що я бачу принаймні в Києві, це нормальне, гарне ставлення. Я бачу, що ці заклади забезпечені майже всім необхідним, ну ампутанти саме, я не бачу, щоб вони були обділені увагою. Це те, що я бачу з власної практики.
Крім того, якщо сказати про створення додаткових цінностей, ну от я як ветеран, як підприємець поки в Центральному госпіталі МВС лежав, ми разом з підприємницькими спільнотами різними - і з СЕО CLUB, і з СУП (Спілка українських підприємців), з моїми друзями-бізнесменами в результаті нашої такої активної життєвої позиції просто десь уже на 6 мільйонів гривень туди тільки обладнання в відділення реабілітації постачали.
Але ми ж про міжнародний досвід. Це дуже круто, що українські ветерани і підприємці, не дивлячись ні на що, взаємодіють і з медичними закладами, і з державними. Але ми ж не знаємо, що таке ветеран-підприємець, тому що якщо беремо європейський досвід, то законодавство - нам по ситуації найближче Хорватія, тому що Хорватія, у неї якраз війна була і всередині, і десь по кількості ветеранів вони близько. Але вони пішли шляхом спочатку хибним, так, вони вирішили, що ветерани-підприємці, вони зовсім не гідні бути підприємцями і тому сконцентрувалися на тих підприємцях, які там з підприємницьких сімей, які мають відповідний досвід, але потім зрозуміли, що тут не завжди це грає нормально. А самодисципліна, відданість там, сміливість, рішучість - це такі фактори саме, які є у ветеранів, які були на фронті, допоможуть на той момент таку занепалу економіку підняти. І вони почали стимулювати. Перше, що вони зробили, це вони визначили, що таке ветеранське підприємство. У них є законодавство і у них визначається, є такий суб'єкт, як ветеранська соціально-трудова спілка, це закон про хорватських ветеранів вітчизняної війни, це особлива модель підприємництва, де дві третини колективу - представники ветеранів, членів їх родин або інвалідів війни. Ну тобто є чітке визначення цього. І вони пішли шляхом того, що для учасників війни визначили особливий порядок виконання зобов'язань перед контрагентами. Бо для них це було дуже актуально і гостро, ну люди повертаються з війни, ну як у нас зараз, от я від багатьох підприємців чую, ну люди як зараз у нас повертаються з війни, ну вони повертаються з пораненнями, всі інші, хто цілі, вони воюють.
І ветерани-підприємці повертаються і стикаються з тим, у них є певні зобов'язання, які вони зараз, можливо, не можуть виконати перед своїми там якимись партнерами, контрагентами, їм кажуть, що там "пофіг, воював, не воював, де тим там воював, нас це абсолютно не хвилює, давай роби там, реалізовуй майно і, коротше, виконуй по повній". А от в Хорватії, вони зробили там особливий порядок, реструктуризацію цих всіх речей і закріпили це законодавчо.
Якщо брати британський досвід, у них є угода про збройні сили… (немає запису).
ГОЛОВУЮЧИЙ. Зараз, хвилиночку. Технічна така пауза у нас. Хотіли виключити ветеранів-підприємців. Будь ласка, продовжуйте.
ПОЗНЯК С. Про виконання зобов'язань сказав, про особливий порядок виконання зобов'язань - взяли і відключили. Ну добре.
Так, про британський досвід. У них є угода про збройні сили Великобританії, в якій регулюється саме ветеранське підприємництво. У них девіз цієї угоди - це обіцянка нації про гідне ставлення до тих, хто проходив чи проходить службу та їхніх сімей для уникнення незручного становища та дискримінації колишніх військових у порівнянні з іншими громадянами при отриманні державних чи комерційних послуг. У них передбачено, що вони не надають якісь грошові пільги, у них є гранти, але пішли шляхом зменшення оподаткування. У них там в залежності від роду діяльності компанії ветеранської податок на прибуток зменшується практично до нуля. І вони цією угодою також визначають, перш за все, ветеранське підприємництво.
Точно также, якщо брати Сполучені Штати, ну, це взагалі взірець. Нам, звичайно, до цього ще потрібно йти і йти, але, можливо, краще зразу іти правильним шляхом. У них є там дві провідні асоціації американські, які ліцензують ветеранський бізнес – це American Veteran Owned Business Associations i Veterans and Military Business Owned Associations. Тобто бізнес ветеранський, він стає ветеранським, яким профільна асоціація видає ліцензію, що це ветеранський бізнес. І там у них безліч всіляких стимулів для того, щоб створювати ці додаткові цінності.
Тому у нас основна проблема яка? Яку я бачу, з чого потрібно почати? Дійсно, з визначення, що таке ветеранський бізнес. Ми повинні законодавчо це закріпити, чітко закріпити, щоб виключити зловживання різноманітні. І це вже потрібно, тому що люди поранені починають повертатися, їм треба щось робити, у них були якісь справи, якийсь бізнес, люди у них працювали, вони хочуть це все поновити. Вони приходять, а у них, по-перше, вже фінансово-майновий стан підломлений стовідсотково, у них кредитний рейтинг наломаний і їхні справи не відповідають вимогам будь-якого фінансування. Ну, без шансів. От підприємець, який зараз повертається до життя, він, по-перше, травмований психічно як мінімум. А по-друге, його справа така ж травмована. І як йому бути? Тому нам потрібно визнати, хто такі ці люди, і запровадити стимули. Я вважаю, що Британія і Хорватія для нас найближчі, по прикладу яких ми можемо піти.
Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за виступ. Дякую за те, що сказали, що у нас є в міжнародному досвіді.
Дійсно, ми говорили про повернення наших захисників до мирного життя, це один із напрямків. Соціальний захист - це не тільки виплати і пільги, так, це якраз і допомога в підприємництві нашим ветеранам.
Я хочу зауважити, що у нас залишилось, на жаль, декілька хвилин, тому я хочу надати слово в першу чергу Тарасу Тарасенку, далі Дарія Марчак, далі Міністерство оборони, будь ласка, відповіді на ті питання, які прозвучали сьогодні від наших промовців. І будемо завершувати наш "круглий стіл".
Будь ласка, Тарас Тарасенко.
ТАРАСЕНКО Т.П. Є ще, дивіться, одна така пропозиція. Коли органи державної влади залучаються до "круглих столів", оперувати конкретними цифрами, тому що дійсно заходи вживаються, але не зрозуміло, якої кількості людей ці заходи стосуються. Це перше прохання.
А друге питання в принципі зараз до Сергія Позняка буде. Ми ж не перший раз з вами вже зустрічаємося на "круглих столах". Хотів би задати питання: ваша думка щодо податкової політики? Чи потрібно змінювати податкову політики саме щодо підприємницької діяльності ветеранів, яке ваше бачення? Тому що в даному ракурсі можемо попрацювати над відповідним законопроектом.
ПОЗНЯК С.С. Анатолію Дмитровичу…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Сергію, я думаю, що ви після Міністерства оборони. Я там уже зазначив, хто буде виступати. Тому зараз Міністерство соціальної політики.
Будь ласка, пані Дарино. Ви з нами?
МАРЧАК Д.М. Так, вибачте.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слухаємо вас, тільки, будь ласка, коротко, бо у нас буквально там декілька хвилин, щоб ще залишилося Міністерству оборони і Асоціації підприємців-ветеранів. Дякую.
МАРЧАК Д.М. Дякую. Колеги, насправді міністерства працюють узгоджено, просто у нас свої процедури узгодження рішень. Тому якщо ми навіть говоримо десь не синхронно на засіданнях зовнішніх, то будь-яке рішення, яке виходить з Кабміну, це вже є консолідована позиція після узгодженої процедури. Тому мені здається, що і з боку нас, ми в принципі тісно співпрацюємо і з Мінветеранів, і з Міноборони і дивимося в одному напрямку в цілому, хоча з окремими нюансами. В частині того, щоб надавати конкретні цифри, якої кількості людей стосується, я б хотіла звернути увагу на особливість структури управління соціальними послугами, соціальною підтримкою взагалі.
Міністерство соціальної політики не має територіальних органів, ми нашими руками практично є структурні підрозділи місцевих органів влади. І це з одного боку в чистому вигляді децентралізація, але з іншого боку це означає, що ми можемо, умовно, якщо у нас є наші інструменти, але, от наприклад, по роботі соціальними працівниками, по фахівцям соціальної роботи – це не наша вертикаль. І ми бачимо проблеми, які є, ми спілкуємося з регіонами щодо того, як ці проблеми можна вирішувати, але прямого впливу наших рішень на те, скільки фесеерів чи соцпрацівників буде в певному регіоні і наскільки закриті вакансії, у нас немає.
Ми зараз дуже активно, інтенсивно співпрацюємо з регіонами. Вчора я була в Полтавській області, у нас були дуже хороші обговорення на рівні керівництва області, як співпрацювати таким чином, щоб найкраще відповідати зокрема на питання ветеранської політики, але я просто прошу звернути увагу, хоча я собі за результатами виступу Ірини Міхнюк, за який я дуже дякую, зафіксувала собі кілька проблем: окремо проблема щодо потреби психологічної підтримки самим соціальним працівникам, окремо дуже погоджуюся з баченням, що фахівці соціальної роботи не мають чекати, поки до них хтось прийде, вони мають самі йти до родин ветеранів, до всіх громадян, які потенційно (ми розуміємо) можуть потребувати підтримку. І ми будемо пропрацьовувати з регіональною владою алгоритми, як забезпечити ось такий проактивний підхід.
З ключового це все. Дуже дякую за організацію заходу і за цю дискусію.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Ірино.
Будь ласка, Міністерство оборони. Сергію Анатолійовичу.
КУЧЕРЕНКО С.А. Анатолію Дмитровичу, коротко доповідаю. Перше, лікування у цивільних закладах охорони здоров'я наших військовослужбовців. Відповідно до Закону про соціально-правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей лікування військовослужбовців мало б здійснювати виключно у системі охорони здоров'я Міністерства оборони. Проте ситуація, яка зараз є, вам всім відома, ми не справляємося з такими потужностями і ми використовуємо цивільні заклади охорони здоров'я.
Стосовно харчування. Це питання дійсно треба враховувати, щоб воно не відрізнялося від наших госпітальних і тих закладів охорони здоров'я цивільних.
Друге питання. Щодо кількості інвалідів на військовій службі, що відносно відсотків вона мізерна і так далі. Я хочу сказати, що це абсолютно природно і вона не може бути якийсь відсоток 5 чи 6, там, і так далі. Це абсолютно природно. Але ми будемо по можливості забезпечувати таких осіб проходженням військової служби в наших структурах, військових частинах і підрозділах.
Третє питання, щодо кількості персоналу в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, які займаються саме дійсно соціальними питаннями. У 2017-2018 роках я очолював робочу групу номер 3 яка здійснювала експеримент по переходу від військових комісаріатів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. У мене був сектор відповідальності це саме соціальна підтримка. Дійсно, я в такі "схватки" вступав, у "перестрілки", грубо кажучи, і з кадровими органами, які завжди - давай кадрову роботу, давай мобілізаційну роботу, на соціальну підтримку завжди в мене було "по остаточному принципу". І я завжди боровся за ці кількісні показники, щоб у нас це все було. Погано, що сталося так, що ми провели цей експеримент, а потім прийшла територіальна реформа. Ви пам'ятаєте, кількість районних центрів було скорочено там і так далі, і так далі.
Тому ми будемо це питання доопрацьовувати і посилювати цей напрямок. Дарина Марчак, ми їм дуже дякуємо за ініціативу з приводу проведення експерименту, ми зараз працюємо разом з ними над цим питанням, а за результатами експерименту ми будемо доповідати Міністру оборони, керівництву Збройних Сил стосовно регулювання цього питання.
Дякую. Доповідь закінчив.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергію Анатолійовичу, там у розрізі лікування військовослужбовців у цивільних закладах було питання, точніше, інформація, що їх знімають із забезпечення якби, я так зрозумів.
ДЯТЕЛ В.М. З харчового. Тобто харчове забезпечення.
ГОЛОВУЮЧИЙ. А, із харчового забезпечення що їх знімають.
ДЯТЕЛ В.М. Іде за рахунок НСЗУ. А там норми у Міністерства охорони здоров'я по калорійності нижчі, чим по наказу Міноборони. Правильно я кажу, Сергію Анатолійовичу?
КУЧЕРЕНКО С.А. Анатолію Дмитровичу, розумієте, це питання, давайте так, це в межах…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Хвилинку, так, тобто ж вони є діючими військовослужбовцями, які лікуються в цивільних закладах, так. Ну проясніть трохи ситуацію в цьому напрямку.
КУЧЕРЕНКО С.А. Анатолію Дмитровичу, щоб забезпечити довольство, харчове довольство наших військовослужбовців, воно в повній мірі здійснюється у наших військових закладах. Організувати це в цивільних закладах охорони здоров'я, де лікуються, наприклад, лікарня розрахована на тисячу осіб, а там наших 10 чи 20 чоловік, ну я от реально не бачу цього питання. Давайте так, я проведу консультації з командуванням Медичних сил Збройних Сил України і ми з'ясуємо це питання.
Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну так, з'ясуйте якраз в напрямку, знімаються…
ДЯТЕЛ В.М. Дозвольте, я буквально ремарочку, буквально пів хвилини. Сергію Анатолійовичу, мова йде про заклади, у яких лікуються до 100 осіб. Я не кажу про районні лікарні, про 5-10 чоловік. Мова йде про те, там де лікуються близько сотні або понад сотні військовослужбовців. Зараз ці цивільні заклади викручуються різними методами. Вони або там по наказу своєму проводять внутрішньому, що ці військовослужбовці мають харчуватися відповідно до норм Міністерства оборони України. Тобто це з Міністерством охорони здоров'я треба узагальнити. Ми вже до Міністерству охорони здоров'я звернулися з пропозицією, щоб була група, яка напрацює ці зміни до законодавства, щоб це було унормовано. Бо люди скаржаться, розумієте, і вони мають...
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Володимире.
Сергію Анатолійовичу, ви там...
КУЧЕРЕНКО С.А. Я зрозумів. Я почув.
ГОЛОВУЮЧИЙ. І ще з приводу ТЦК. Було таке висловлення, що вони ще працюють в режимі, будемо казати, невоєнного стану.
ДЯТЕЛ В.М. Штат мирного часу. Так.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Мирного часу, так, вибачайте.
КУЧЕРЕНКО С.А. Кількість працівників, які займаються соціальним блоком, і в мирний, і і воєнний час у нас не передбачалося, щоб їх збільшувати.
ДЯТЕЛ В.М. Ні, ну, мова йде про те, що зараз велике навантаження. Коли ми перевіряємо військкомати, вибачте, що я по-старому ще називаю, то співробітники займаються цими питаннями, вони кажуть, що дуже великий вал іде: члени родин загиблих, особи, звільнені з військової служби – це все падає на військкомати. Там 2-3 особи, вони не справляються реально з тим валом людей, які до них звертаються. Тобто, може, це питання треба якось вже...
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я думаю, що певну функцію треба делегувати до Міністерства ветеранів України для того, щоб вони допомагали в ТЦК і більше співпрацювали з Міністерством ветеранів, Міністерством оборони якраз у цьому напрямку. Я думаю, що якраз представник Міністерства ветеранів повинен також знаходитися в ТЦК.
ДЯТЕЛ В.М. Збільшені регіональні структури в Міністерстві ветеранів по областях, є регіональні відділи або сектора у Міністерства ветеранів.
ГОЛОВУЮЧИЙ. На жаль, у нас Міністерство ветеранів недоукомплектовано і недофінансовано. Ми починали зустріч з цього, коли говорили, що Міністерство ветеранів Сполучених Штатів – це друге міністерство за фінансуванням після Міністерства оборони. Тому я тут стану на захист Міністерства ветеранів. Тільки у 2022 році було передбачено збільшення фінансування, а до цього, на жаль, дуже було мало профінансовано Міністерство ветеранів України. Ось з приводу цього.
Далі. Я хочу слово надати, будь ласка, Сергію Позняку з приводу питання народного депутата Тараса Тарасенка.
ПОЗНЯК С.С. Я коротко. Так, готові напрацьовувати, є певні напрацювання вже, включатися там в робочі групи, що потрібно стосовно цього. Так, це має сенс, особливо порядок оподаткування ветеранських бізнесів, особливо зараз, коли уже потрібно.
Дякую. Багато часу не буду забирати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Ну я хочу сказати, підсумовуючи нашу зустріч на цьому "круглому столі", питання є, питання поступово вирішуються. Я хвилинку. У нас зараз може відключитися в любу хвилину наш Zoom і все, і ми взагалі нічого не підсумуємо. Тому хочу сказати, що соціальний захист населення є одним із основних обов'язків держави. Ветерани війни в Україні та за кордоном належать до специфічної соціальної верстви населення, що підлягає особливому і уважному ставленню з боку держави. Питанням щодо соціального захисту незахищених верств населення переймається не тільки держава, а й різноманітні міжнародні, міжурядові організації, адже саме ветеран війни заслуговує на пошану та суспільну повагу, яка має крім людської цінності ще й ідеологічну.
Тому я дякую всім за зустріч на цьому "круглому столі". Я дякую всім за підтримку наших захисників і сімей наших захисників.