Комітет Верховної Ради України

21 квітня 2023 року

Веде засідання ЦИМБАЛЮК М.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день, шановні учасники "круглого столу"! Ми розпочинаємо нашу роботу. Я хотів би, щоб усі виступаючі вклалися в регламент. Ми пропонуємо, щоб в обговореннях, виступах – до 5 хвилин, а Міністерство соціальної політики, якщо мають бажання представники, висловилося в межах 10 хвилин.

Шановні колеги! Тема є дуже актуальна. 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата до Європейського Союзу. Цей дуже важливий крок вимагає від української влади приводити у відповідність вітчизняне законодавство, в тому числі це стосується і пенсійної реформи. Але зважаючи, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабну війну проти України, велика кількість громадян, за різними підрахунками майже 30 відсотків працюючого населення, втратили роботу, стали внутрішньо переміщеними, частина поїхала за кордон. І це дуже важливий чинник, який впливає на поступлення коштів до Пенсійного фонду України, тому що саме таким чином фінансується солідарна система.

Згідно діючого вже українського законодавства у нас, ви знаєте, є три рівні пенсійної системи. Поки що працює перший, основний, ну і, звичайно, третій. Над другим працює влада, Верховна Рада, але, за різними оцінками, перспектива введення другого рівня накопичувальної пенсійної системи у зв'язку з економічними проблемами може відкластися.

Я хотів би, щоб сьогодні всі фахівці, які будуть висловлювати свою позицію, вносили пропозиції все-таки, яким шляхом має піти Україна.

Тому що, ще раз підкреслюю, європейські шанси, або шанси вступу до Європейського Союзу вже вимагають від нас і адаптації законодавства, а також певних кроків щодо достойного пенсійного забезпечення наших громадян.

Існуюча солідарна система, вона дотується державним бюджетом, як ви знаєте, але це є та гарантія, що всі працюючі громадяни мають шанс, досягнувши певного пенсійного віку, маючи страховий стаж, отримувати хоч і не такі великі суми, але суми, які гарантує саме ця система.

Як бути далі, хочемо послухати вас. І на основі цього ми будемо вносити пропозиції стосовно і законодавчих ініціатив, і рекомендацій уряду як слід діяти в цих непростих умовах.

Основним доповідачем ми планували Першу заступницю Міністра соціальної політики пані Дарину Марчак. Вона вибачилася, бо є форс?мажорні обставини. Вибачалася перед всіма учасниками "круглого столу" і делегувала пані Кудін Валентину – генерального директора Директорату розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення міністерства.

Я люб'язно запрошую пані Валентину до слова. Будь ласка.

КУДІН В.А. Добрий день, шановні народні депутати. Добрий день, учасники. Цікава тема. Пенсійна система, напевне, є однією з тих складових системи соціального захисту, яка відіграє вагому роль в добробуті серед нашого населення. Нагадаю, що згідно з Конституцією всі застраховані особи забезпечуються у разі старості, у разі інвалідності і у разі втрати годувальника. Всі ці 3 елементи присутні в нашій системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Варто відзначити, що не лише пенсії є основною складовою. Так само саме пенсію доповнюють інші підвищення, доплати, які отримують пенсіонери. Але напевно всім чинникам впродовж останніх декілька років нам вдалося принаймні підвищити добробут тих, які найбільше цього потребують, а саме шляхом встановлення, у нас на сьогоднішній день понад 12 … (нерозбірливо) і дійсно такий розподіл наших … (нерозбірливо) і 7 мільйонів пенсіонерів щодо розміру пенсій розпорошується у бік того, що орієнтовно 4 мільйона пенсіонерів отримують пенсію у розмірі від 3-х до 4-х тисяч гривень. Дійсно, ці показники говорять про те, що рівень і … (нерозбірливо) є недостатніми.

І коли ми досліджуємо саму систему, хотіла відзначити, що впливають на рівень забезпечення і розмір, який забезпечує система, це такі фактори, як кількість платників Єдиного внеску і кількість одержувачів. Останніми роками спостерігається тенденція, що ті реформи, які були запроваджені у 2011-у, я нагадаю, що саме у 2011 році були підвищені вимоги до страхового стажу для отримання мінімальної пенсії за віком. У 2017 році були внесені зміни … (нерозбірливо) з приводу того, що ми рік виходу на пенсію людини прив'язували до страхового стажу.

На сьогоднішній день для призначення пенсії за віком середній вік виходу на пенсію складає 62,5. Максимально, якщо людина має 15 років страхового стажу, у нас 65 років виходу на пенсію, для призначення пенсії за віком. Ці всі параметри я вам говорю для того, щоб ви зрозуміли, що, так, дійсно пенсію за віком ми забезпечуємо за наявністю страхового стажу. Але крім пенсії за віком у нас є такі інструменти, як пільгові категорії і пільгові умови призначення пенсії, зокрема мова іде про такі категорії як особи, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АС, такі категорії, як пенсія за вислугою років для військовослужбовців, такі категорії, як Закон України … (нерозбірливо)

І коли ми досліджували у середині по системі віку одержувача пенсії, тоді він у нас складав орієнтовно 58 років. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що як сказано було, який у нас є інструментарій для того, щоб покращити рівень пенсійного забезпечення. Як правило, у нас вибір не дуже великий.

Перший вибір – це коли ми говоримо про те, що основним джерелом, як було відзначено, що дійсно такий певний проміжок часу, до 2021 року, солідарна система була дотаційною з державного бюджету. І як показав період війни, що якщо надходження є із пристойної заробітної плати, а на сьогоднішній день у нас є позитивна тенденція щодо надходжень зі сплати Єдиного внеску, то і солідарна система буде збалансована. Відповідно у нас є інструментарій підвищити ставку Єдиного внеску, яка на сьогоднішній день складає 22 відсотки, в декілька разів і будемо говорити, що так, система є збалансованою. Але коли в 2016 році у нас були більш сприятливі фінансово-економічні, політичні умови, то тоді прийняли рішення саме зменшити розмір Єдиного внеску з міркування того, що відбудеться певна легалізація заробітної плати, певна легалізація зайнятості. І дійсно, тоді можна було спостерігати, що відповідні тенденції відбувалися саме у прошарку застрахованих осіб, у яких середня отримувана заробітна плата складала на рівні або менше мінімальної заробітної плати. Дійсно, тоді певним чином відбулася саме детінізація оцієї мінімальної заробітної плати. Особливого ефекту ми, звісно, не спостерігали, можливо, через те, що не досить тривалий проміжок часу відбувся. Але відповідаючи на питання, чи зможемо ми в нинішніх реаліях використати цей інструментарій, то, на мою думку, це є дуже сумнівним.

Наступний чинник і інструмент – це ... (нерозбірливо) контингенту одержувачів пенсій шляхом підвищення пенсійного віку. Нагадаю, що у нас пенсійний вік є диференційований і максимальний пенсійний вік, вік виходу на пенсію вже на сьогоднішній день складає 65 років. І інші чинники, які, на нашу думку, могли б бути використані, це саме чинники оцієї зацікавленості людей до того, щоб вони не потрапляли у пільгову категорію, яка дає можливість дійсно таки призначати пенсію у 50-55 років. Із цих міркувань на сьогоднішній день ми тісно співпрацюємо зі Світовим банком. І знову ж таки акцентую увагу, що незважаючи на те, що у нас податки на пенсійне забезпечення у 2022 році склали 15 відсотків від валового внутрішнього продукту, то у порівнянні з 2019 роком це було 10,9 відсотка. У нас розмір пенсії не забезпечується. Тому ми співпрацюємо зі Світовим банком, для того щоб напрацювати прозору систему пенсійного забезпечення, яка б давала можливість простіше розуміти умови пенсійного забезпечення. Тому що є певні виключення в нашій системі пенсійного забезпечення, зокрема в підходах до обчислення пенсії на прикладі тих же пенсій за Законом про пенсійне забезпечення, на прикладі пенсій по інвалідності, осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, або ж якщо інвалідність ув'язнених ... (нерозбірливо) – ці всі фактори роблять певне розшарування в самих розмірах.

Виникає така ситуація, що у нас 9 мільйонів пенсіонерів, яким призначили пенсію за загальним законом, у них дійсно такий розмір пенсії є незабезпеченим і вимагають певного рівня гарантованого забезпечення, чи це буде універсальний рівень виплат, як ми встановили для осіб поважного віку – старше 70 років в розмірі 300 гривень, можливо, це буде базовий розмір доплати. Іншим додатковим елементом може бути дійсно тоді та пенсія, яка була зароблена в залежності від отримуваного заробітку та тривалості сплати страхових внесків. Цю систему Міністерство соціальної політики наразі опрацьовує дуже тісно зі Світовим банком, тому що вони так само акцентують увагу, що є незрозумілим те, що людна зацікавлена бути в певній категорії особливостей для отримання пенсії, а не бути зацікавленою до того, щоб триваліше залишатися серед категорії осіб, які працевлаштовані і продовжують своє активне життя.

Тому, на нашу думку, саме такий підхід може нам в подальшому дозволити забезпечити гідне пенсійне забезпечення для людей поважного віку.

Якщо є додаткові запитання, із задоволенням надам відповідь.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Валентино.

Я думаю, ми послухаємо всіх, а тоді вже, можливо, у когось будуть запитання, обміняємося думками.

До слова запрошується Бідонько Христина Олегівна – координатор Програми USAID "Рада: наступне покоління".

Будь ласка, пані Христино.

БІДОНЬКО Х.О. Дуже вам дякую за представлення. Я спробую поширити свій екран. Але бачу, що я не маю такої технічної можливості. Чи можна мені ввімкнути її, щоб я показала свою презентацію?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так. Зараз наші фахівці допоможуть.

БІДОНЬКО Х.О. Коротко згадаю про те, що цю доповідь, яка зараз буде презентована, було підготовлено Програмою USAID "Рада: наступне покоління", яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку і виконується громадською організацією Internews Ukraine, і одним з наших стратегічних завдань є посилення спроможності Верховної Ради України, зокрема комітетів Верховної Ради України, і у співпраці з Комітетом соцполітики було підготовлено таку інформаційну довідку про рівень пенсійного забезпечення пенсіонерів та осіб з інвалідністю в Європі та в Україні.

Я вже маю можливість поширювати екран, тож я увімкну свою презентацію. Маю надію, її видно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, видно. Слухаємо вас.

БІДОНЬКО Х.О. Дякую.

З огляду на регламент я коротко представлю загалом яка структура дослідження, яке ми провели, чого воно стосувалося. Але зосереджуся більше саме на загальноєвропейському регулюванні. Отже, ми здійснили короткий огляд основних правил надання пенсійного забезпечення в низці країн ЄС, це Польща, Німеччина, Чехія та Іспанія. Такі країни було обрано з огляду на те, що вони всі характеризуються різним в порівнянні одна з одною рівнем життя, дещо різними правилами нарахування пенсій та щонайважливіше – різним розміром цього пенсійного забезпечення, якщо говорити і про пенсіонерів за віком, і про осіб з інвалідністю.

Соціальна політика ЄС належить до спільної компетенції ЄС та держав-членів ЄС. Це означає, що і законодавчі органи Європейського Союзу, і…

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Прошу пробачення, але презентація не переключається.

БІДОНЬКО Х.О. Зараз. Я спробую ще раз. Чи так видно нові слайди?

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Доцільно гортати.

БІДОНЬКО Х.О. Просто я зі свого комп'ютера перемикаю слайди, і я не знаю, чи вам видно.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, на жаль, не видно. Є тільки основна заставка щодо назви, і все.

(Загальна дискусія)

БІДОНЬКО Х.О. Слайди видно, так? Отже, соціальна політика ЄС, як я сказала, до якої входить саме питання пенсійного забезпечення, належить до спільної компетенції. Це означає, що і законодавчі органи ЄС і відповідальні національні органи держав-членів ЄС створюють спільно законодавство, яке стосується зокрема пенсійного забезпечення і за статтею 151 Договору про функціонування Європейського Союзу такі контрольні функції покладено на Європейську комісію, і також Європейська комісія здійснює таку діяльність щодо формування загальних програм у векторі розвитку місії бачення взагалі соціальної політики ЄС. І якщо говорити про це, то у 2017 році було створено так звану європейську основу соціальних прав, яка на найближчі роки визначає, яким чином в якому напрямку буде рухатися соціальна політика ЄС і зокрема там є пункти про забезпечення гідної старості, а також положення про сприяння інклюзії в суспільство людей з інвалідністю. Це, власне, те, що стосується рівня пенсійного забезпечення, яка є метою цієї доповіді.

Крім того, такі положення визначено в Хартії ЄС про основні права, але тут важливо згадати, що більшість документів, які створює Європейський Союз і які мають вищу юридичну силу над тими актами, які є національними, вони стосуються дуже загальних речей, як-от, власне, вектори розвитку. І саме в цій галузі, галузі соціальної політики держави-члени ЄС мають дуже багато можливості розсуду. Тобто в тих країнах, які ми представляли в нашому дослідженні, кожна країна на власний розсуд, за своїми правилами визначає, яким чином нараховуються пенсії, яким чином вони виплачуються, який встановлюється мінімальний пенсійний вік та від чого відштовхуватися, вираховуючи розмір пенсійного забезпечення.

Але є низка тенденцій, які загальні для всього Союзу. По-перше, це явище старіння населення. Полягає воно в тому, що зараз 20 відсотків популяції ЄС – це люди у віці понад 65 років. Це пов'язано з тим, що в Європі поступово росте рівень життя, покращується соціальне забезпечення та медичне забезпечення і внаслідок цього зростає тривалість життя, але також знижується рівень народжуваності, і це призводить до таких демографічних змін. Очікується, що до 2070 року на одного пенсіонера припадатиме двоє людей, які працюють. І, власне, це становить проблему, оскільки частина пенсійного забезпечення формується на принципі солідарності поколінь – це відповідно першому та другому рівню пенсійного забезпечення. Тобто, з одного боку, люди зобов'язані сплачувати внески до різноманітних органів пенсійного страхування і таким чином формується загальнообов'язкова накопичувальна система, але, з другого боку, працюючі актуально люди також вносять такі внески, з яких формуються виплати наявним пенсіонерам. Але в Європі вже більш ніж в нас розвинена практика використання послуг приватних інвестиційних фондів. Отже, пенсіонери в приватному порядку використовують послуги банків та інвестиційних організацій для того, щоб подбати про власну старість. І одним із рішень, яке пропонує Євросоюз зараз, це впровадження так званого загальноєвропейського персонального пенсійного продукту. Це своєю чергою система додаткового пенсійного забезпечення, чимось схожа на практику приватних інвестиційних фондів, куди будуть входити акредитовані ЄС суб'єкти пенсійного забезпечення, тобто банки, інвестиційні компанії, страхові компанії тощо. Але новелою такого продукту є те, що вона діятиме незалежно від національної приналежності осіб і територіального розташування, тобто вона буде діяти на території всього Союзу та для всіх європейців, і, власне, зараз вона перебуває в розробці.

Що важливо, то це не єдина пропозиція, яку ЄС впроваджує з огляду на проблему старіння поколінь. Крім цього, таким непопулярним часто рішенням є підвищення пенсійного віку. Так, всім відомо про протести, які зараз відбуваються у Франції через пропозицію підвищити пенсійний вік. В інших країнах пенсійний вік просто поступово зростає. До прикладу, у Німеччині мають намір протягом кількох років встановити пенсійний вік на позначці 67 років для обох статей, що для нас є такою разючою різницею.

Крім того, Європейський Союз здійснює власну міграційну політику, де впроваджує заходи, спрямовані на промування робочої міграції. Тобто європейці планують, і успішно це роблять, залучати молодих спеціалістів з закордону, щоб ті працювали в ЄС, відповідно сплачували пенсійні внески і таким чином на принципі солідарності поколінь забезпечували пенсійні виплати нинішнім пенсіонерам.

У дослідженні ми зіставили рівень пенсійного забезпечення пенсіонерів та осіб з інвалідністю і порівняли його з так званою межею бідності. Євростат, який є статистичною організацією Європейської комісії, щокілька років розраховує показники, якими оцінює умови життя в Європейському Союзі, визначає визначає, які доходи, який рівень бідності, наскільки складним є питання соціальної ізоляції, які умови проживання у різних країнах ЄС. При цьому такі показники, як соціальна ізоляція, визначаються на рівні домогосподарств, а такі показники, як доходи, витрати на проживання та умови проживання, розраховуються з огляду на особу. І у 2021 році був опублікований останній звіт, де вказано межу бідності для кожної з країн Євросоюзу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Христино, я вибачаюсь. Скільки вам ще потрібно часу, щоб завершити презентацію?

БІДОНЬКО Х.О. Я переходжу до кінця. Це таблиця, яку ми звели, щоб зіставити. Тут в перерахунку на євро показано, власне, рівні пенсійного забезпечення у аналізованих нами країнах. І, як ви можете бачити, підсвіченою є Іспанія, це означає, що у Іспанії найбільш відповідною є пенсія з огляду на цю межу бідності, про яку я щойно говорила. Тобто, щоб вижити, людині достатньо пенсії.

Крім того, ми оперували таким показником, як кошти проживання на місяць. Це не офіційні дані, це дані, зібрані або з приватних соціологічних досліджень, або з журналістських досліджень, які вказують, скільки фактично станом на березень 2023 року потрібно грошей людині, щоб прожити в тій чи іншій країні. І, власне, Іспанія за цими показниками показує себе найкраще. Ймовірно, це пов'язано з практикою Іспанії щодо розрахунку рівня пенсійного забезпечення, оскільки щорічно Національне адміністративне управління статистики Іспанії визначає так званий індекс споживчих цін, на основі якого пізніше здійснюється перерахунок державних виплат. Сам індекс якраз базується на фактичних цінах, які панують у країні, враховує показники інфляції і різні соціально-економічні фактори. І таким чином щороку закладається мінімальна пенсія і різноманітні надбавки.

Тут можна ще звернути увагу на досвід Чехії, де в таблиці вказано, що мінімальні пенсії значно менші за необхідні для проживання особи на місяць, проте чеська пенсійна система є такою, на яку також варто би звернути увагу при дослідженні хороших практик для України, оскільки Чехія має найскладнішу формулу розрахунку пенсійного забезпечення з усіх країн, які ми дослідили. Там береться до уваги дуже багато факторів, в тому числі кількість дітей народжених, їхній вік станом на момент виходу пенсіонера на пенсію тощо. Тим паче, чехи платять найбільші вклади в фонди пенсійного забезпечення. Через це фактичні середні пенсії за віком є значно-значно вищими ніж ті мінімальні, прописані в законі. Тому вже середні пенсії, які отримують пенсіонери, загалом достатні для проживання особи в країні на місяць.

Якщо дуже-дуже коротко, то можу зупинитися на цьому моменті.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Христино, вам за дуже цікаве дослідження і таку ж цікаву презентацію. Дякую вам. Не зупиняйтесь на дослідженнях, це дуже важливо і як для законодавців, і для загального розуміння, куди нам потрібно йти і який досвід вивчати. Дякую.

До слова запрошую Глущенко Світлану Аркадіївну, директора Департаменту моніторингу додержання соціальних та економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Будь ласка, пані Світлано.

ГЛУЩЕНКО С.А. Добрий день, шановний Михайле Михайловичу, шановні народні депутати та учасники заходу. Дійсно, важлива тема піднімається (і вже не один раз вона піднімається в стінах комітету) щодо необхідності запровадження накопичувальної системи в нашій державі.

На чому хотілося б зосередитись? Всі ми ознайомилися з тими інформаційними матеріалами, які були розіслані. Дуже дякуємо за те, що завчасно надіслали, можна було зробити певні висновки. Ну, перш за все хотілося б звернути увагу, і от попередня виступаюча нас тільки що зосередила на такому важливому показнику як рівень межі бідності. Моніторинг Уповноваженого здійснив аналіз цього показника. На жаль, станом на 01.01.2023 рівень межі монетарної бідності для країн Азії це 5 доларів. В нашій державі в розмірі до 5 тисяч гривень чисельність отримувачів-пенсіонерів на сьогоднішній день становить майже 74 відсотка.

Тобто дійсно Європейський Союз ставить завдання перед нашою державою – привести розміри наших пенсій до рівня європейських, але Європейський Союз також рекомендує подивитися, в який спосіб нам це довести, але не в спосіб запровадження накопичувальної системи, а переглянути, в який спосіб наша країна зможе реалізувати це завдання, щоб привести розміри пенсій до рівня європейських.

Хочеться і позитивно сказати на адресу Міністерства соціальної політики, що все-таки кількість пенсіонерів, які отримують розмір пенсії на рівні меншої, ніж монетарна бідність, у нас зменшилася порівняно з 2022 роком. Тобто під час воєнного стану розмір пенсії вдалося нашому уряду і парламенту збільшити, але рівень інфляції, який на сьогоднішній день у нас є, він не покриває і не забезпечує наш передбачений статтею 48 достатнього життєвого рівня.

Виступала Валентина Кудіна і говорила про інструменти, які є у Міністерства соціальної політики. Інструменти Міністерства соціальної політики: запровадити накопичувальну систему, яка зможе підняти рівень пенсійного забезпечення. Аналізуючи інформаційні матеріали, які додали учасникам, то Міністерство соціальної політики зазначає аргументи, по яких необхідно запровадити накопичувальну систему. Одним із аргументів є демографічна ситуація, зменшення надходження від ЄСВ і найголовніше в умовах воєнного стану, але ні Міністерство соціальної політики, ніхто не звертає таку увагу на важливий показник, який у нас є, і проблема, і в матеріалах USAID ми проаналізували, не знайшли.

У нашій державі є така проблема, як заборгованість по заробітній платі. Заборгованість по заробітній платі, на превеликий жаль, як і її розмір, ну, яка її величина, ніхто не знає. Орієнтовно на 01.01.2023 ця сума складає 2,8 мільярда. Але у нас є і заборгованість по сплаті Єдиного соціального внеску. Це понад 22 мільярда сплати по Єдиному внеску, із чого і формується наша пенсійна система.

На сьогоднішньому заході звітує тільки Мінсоцполітики і говорить, як їм розподілити ті кошти, для того щоб коефіцієнт заміщення при виході на пенсію підвищити, а не був він на рівні, як на сьогоднішній день, майже 30 відсотків він складає при тому, що наш пенсіонер виконав усі умови і має 35 років страхового стажу. То коефіцієнт заміщення складає 30 відсотків.

На наш погляд, Михайле Михайловичу, мають інформувати й інші міністерства, які у них є інструменти для того, щоб ліквідувати заборгованість по заробітній платі. Не виступає ... (нерозбірливо) свої інформаційно-аналітичні матеріали, і Міністерство економіки, інші центральні органи виконавчої влади, які містять значні суми заборгованості по зарплаті. Не може одне Міністерство соціальної політики підвищити розмір пенсійного забезпечення, якщо й інші центральні органи виконавчої влади не будуть виконувати належним чином свої функції і розповідати про те, як вони ліквідують заборгованість по заробітній платі і по сплаті Єдиного соціального внеску.

Михайле Михайловичу, шановні народні депутати, маленький екскурс в історію. Коли запроваджували Закон про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в 2004 році, плекали великі надії. Так, дійсно передбачена трьохрівнева система пенсійного забезпечення, і на солідарну систему були великі сподівання, і коли ми проаналізували статистику щодо заборгованості по заробітній платі з 2004 року по 2008 рік, було різке зниження заборгованості по заробітній платі. Що сприяло цьому? Напевно, роботодавці розуміли, що важливий закон і необхідно сплачувати внески, оскільки від цього буде залежати рівень пенсійного забезпечення. Але з 2009?го іде стрімкий ріст по заробітній платі по сьогоднішній день.

Тому ті інструменти, про які наводила Валентина Кудін, запровадження накопичувальної системи, збільшення пенсійного віку і змінити розрахунок розміру … (нерозбірливо), необхідно також враховувати й інструменти інших центральних органів влади і з них також запитувати ситуацію. Не тільки одне Мінсоцполітики винне в такій ситуації, що на сьогоднішній день у нас склалася.

Михайле Михайловичу, дякую за увагу. Якщо є запитання, готові послухати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Світлано.

Ми підняли дуже важливу проблему – проблему стану погашення заборгованості. Ми запропонуємо голові комітету, щоб ми все ж таки це питання розглянули на засіданні і запросили до звіту не тільки Міністерство економіки, а й інші зацікавлені у цьому питанні відомства, тому що це дуже важлива проблема, від якої в тому числі формуються і внески в нашу пенсійну систему. Дякую, пані Світлано.

До слова запрошую Гуменюк Ірину Олександрівну – заступницю завідувача відділу з питань гуманітарної та соціальної політики Дослідницької служби Верховної Ради України.

Будь ласка, пані Ірино.

ГУМЕНЮК І.О. Добрий день, Михайле Михайловичу! Добрий день всім учасникам нашого "круглого столу"! Хочу подякувати комітету, що завжди, незважаючи на всі ті ризики, з якими Україна стикнулась, в комітеті в центрі уваги завжди перебувають питання пенсійного забезпечення, пенсійного реформи, рівня пенсійного забезпечення, а найголовніше, не стихають спроби віднайти найкращі практики і найкращий досвід в законодавчому регулюванні, як проводити пенсійну реформу.

Звичайно, сьогодні звучали і проблеми, які існують у нас, і той досвід, який існує за кордоном, щодо законодавчого регулювання, щодо запровадження різних рівнів пенсійного забезпечення, щодо проблем солідарної системи. Ми так само подавали, провели невеличке дослідження саме, що стосується рівня пенсійного забезпечення. І хочу сказати про те, що не в усіх європейських країнах він є однаковим. Звичайно, що рівень пенсійного забезпечення залежить від економічної міцності тієї чи іншої країни. Тому всі порівняння мають бути виважені, всі практики передові для застосування в Україні так само мають бути виважені, враховані. А найголовніше, що ми маємо враховувати і ті проблеми, і ті прогалини, з якими стикаються наші закордонні партнери.

Справа в тому, що дійсно на сьогоднішній день ми є онлайн свідками тих проблем, які існують у пенсійній реформі Франції. І попередній виступ представника USAID дещо не зовсім правильно висловилася з цієї позиції. Ми більш детально проаналізували, які ж виникли питання, які виникли проблеми. Справа в тому, що сама реформа, сама по собі реформа називається "Щодо збалансованості пенсійної системи" і стосується вона фактично солідарного рівня пенсійного забезпечення. Я вам скажу, що більшість сучасних реформ, які відбуваються в європейських країнах, вони якраз стосуються саме солідарної системи.

Тут треба зауважити, що сама реформа, яка наразі відбувається у Франції, це фактично продовження тої реформи, а саме її називають реформою Турени, яка була започаткована у 2013-2014 роках. І тут виникає питання ось у чому, що вона стосується того, що відміняються так звані спеціальні пенсійні плани, які були передбачені для більшості державних компаній, таких як система громадського транспорту, нотаріусу, підприємства електроенергетики, газової промисловості, а також деяких рад, які створені при тих чи інших міністерствах.

Справа в тому, що викликало обурення у населення? Обурення викликало те, що збільшується страхових стаж до 43 років. Його і в 2013?2014 роках планувалося зробити, але зробити це те, що такий стаж як обов'язкова умова, мав бути з 2035 року, його перенесли на 2027, тобто на 8 років скоротили цей перехідний період. Тому виникає таке питання, що для того, щоб здобути цей стаж – 43 роки – у будь-якому випадку пенсійний вік буде збільшуватися. І ось в чому була закладена дійсна помилка. Тобто скоротили і кожного року на 3 місяці збільшується страховий стаж.

Тут є маса питань щодо того, яким чином відреагував на це Європейський Союз. Справа в тому, що політика і законодавство пенсійне, це питання сугубо внутрішнього законодавства. Так, є певні вимоги, які вимагаються на рівні Європейського Союзу, але щодо цієї реформи, то ми знайшли, я знайшла підтверджений факт про те, що всі заходи, що стосуються цього законопроекту, належали виключно до компетенції Франції і вони не нав'язувалися Європейським Союзом. Більш того, саме за ініціативи уряду Франції вони були подані на розгляд Європейської комісії. Європейська комісія дала свої рекомендації, які Франція могла і не враховувати. Тобто це були положення рекомендаційного характеру.

Справа в тому, що єдина помилка, яку допустився уряд Франції, що була дуже слабка кампанія роз'яснювальна. Там дуже багато є аспектів, які пом'якшували пенсійну реформу. Справа в тому, що для тих осіб, які з 16 років починали працювати, для них існує можливість диференційного виходу на пенсію, раніше ніж в 64 роки. І більш того, є дуже багато пом'якшувальних питань для тих осіб, які працюють на тяжких і важких роботах, для осіб з інвалідністю.

Але якщо зробити порівняння, то фактично Франція потерпає від того, що у неї була найбільш м'яка пенсійна система солідарна. Найбільш м'які були умови. Тому вони стикнулись з тією ситуацією, що їм прийшлось пришвидшити цей перехідний період аж на 8 років.

Тому ми маємо підходити до нашої реформи дуже виважено. Ми маємо проводити роз'яснювальну роботу, ми маємо зважувати всі аргументи, які в обов'язковому порядку мають дотримуватися тих прав, які люди вже набули. І до речі, в цій пенсійній реформі нові введення стосуються тих осіб, які з 1 вересня 2023 року тільки поступлять на роботу. Тобто там не все настільки однозначно, як це трактується у пресі.

Таким чином, хочу сказати, що будь-яка пенсійна реформа це завжди виклик і для парламенту, і для уряду. Тому сподіваємося, що ми будемо плідно працювати, щоб уникнути тих помилок, яких припускаються наші закордонні партнери.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино.

Тищенко Олена Володимирівна – доктор юридичних наук, професор, професор кафедри трудового права та права соціального забезпечення Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Будь ласка, пані Олено.

ТИЩЕНКО О.В. Добрий день, шановні колеги! Дякую за можливість виступити по таких важливих питаннях.

Ви знаєте, було дуже цікаво чути доповідачів, багато було, як на мене, інноваційного, можливо, навіть дискусійного. І в контексті того, що вже було зауважено, дозволю собі торкнутися окремих питань, щоб воно було узгоджено вже, як-то кажуть, з попередніми доповідачами. Але насамперед перед тим я хочу торкнутися проблематичних аспектів.

Ви знаєте, вивчаючи проблематику особливостей соціально забезпечувального законодавства провідних країн європейської спільноти, я для себе зробила такий висновок, що дійсно в основі успішної соціальної політики покладено дієве соціальне законодавство. Дуже просте таке концептуальне положення: зміст закону визначає його якість. Я думаю, що з цього ми теж маємо починати, коли ведемо розмову про якісь напрямки розвитку і коли ведемо розмову про певні реформаційні процеси.

В контексті тих питань, шановні колеги, які ми сьогодні розглядаємо, я б хотіла торкнутися отаких площин. Перше: тенденції подальшого підвищення пенсійного віку (це питання вже піднімалося). Абсолютно погоджуюсь з пані Іриною, зокрема в контексті соціальних дискусій, які мають на сьогодні місце у Франції. Я думаю, що нам треба долучитися до вивчення цього досвіду, тому що він дуже цікавий, з огляду хоча б на ті особливості ментального розвитку, тому що Франція завжди, ви прекрасно знаєте, називається країною революцій. І оті соціальні певні дискусії, вони для нас мають бути дуже цікавими хоча б для того, щоб зрозуміти певні недоліки і зробити для себе висновки.

Разом з тим, шановні колеги, погоджуюсь і з іншими доповідачами, де було зазначено про те, що тенденція подальша збільшення пенсійного віку, вона, розумієте, неминуча. І ми не можемо на це закривати очі, тому що є специфіка. Але разом з тим ми маємо розуміти про те, де ми проживаємо, яка у нас складна проблема. У нас на сьогодні кровопролитна страшна війна. І говорити в умовах сьогодення, я буду говорити про свої суб'єктивні позиції в контексті реформування законодавства, говорити на сьогодні, я погоджуюсь, зокрема, з пані Валентиною, яка виступала, що дійсно у нас на сьогоднішній день, коли ми звертаємося до Закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то зрозуміло, що хоча у нас і встановлено 60 років пенсійний вік, ми розуміємо, що ґендерно в нас все дотримано, але при цьому розуміємо, що у нас же не лише умова пенсійного віку, у нас же ще умова і наявності стажу. А якщо його немає, тоді ми кажемо: і 65, і 63 – це все у нас визначено.

Але разом з тим, колеги, ще раз повторюючись, в умовах сьогодення звичайно соціально невиправдано для України взагалі піднімати питання підвищення пенсійного віку, тому це ще більше, як на мене, поглибить зубожіння населення, тому що питання безробіття і питання того, що тим людям, які по суті не зможуть отримувати певні виплати, а як вони будуть жити? Тут уже поставало питання у порівняльному аспекті у контексті зокрема інших країн – теж маємо долучатися і вивчати цей досвід.

Ви розумієте, колеги, так, якщо на перспективу таку віддалену, то мені імпонує, хоча я взагалі не прихильниця підвищення пенсійного віку, але, розуміючи проблемність такого питання, мені імпонує, що оця практика повільного я б навіть назвала підвищення, 3 місяці, щойно зауважила пані Ірина, протягом року. Це є отой варіант такий, як на мене, хоча б сприйнятливий, не дивлячись на дискусійність питання.

Наступне, про що я хотіла сказати, прожитковий мінімум як базовий соціальний стандарт. Дійсно, уже сьогодні цитувалася частина третя статті 46 Конституції України, де зазначається, проголошується, що має бути забезпечений рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму. Ми ведемо мову про соціальні виплати. При цьому, шановні колеги, ми всі прекрасно знаємо, і це стало притчею во язицех (дозволю собі таке зауваження), що у нас на фізіологічному рівні встановлений прожитковий мінімум. От кажемо: для осіб, які втратили працездатність, 2 тисячі 93 гривні. Шановні колеги, ви розумієте, тут не треба виписувати піраміди Маслоу, тут якщо б ми з вами б написали, не треба бути великими математиками, соціологами, якби ми написали таку, знаєте, собі таблицю і поділили на дні, тим паче з огляду на проблематику особи, яка досягла відповідного віку, або, наприклад, має проблеми зі станом здоров'я, то на ту ситуацію, в якій ми проживаємо, ми прекрасно розуміємо, не сприймайте як критиканство, ще раз кажу, суб'єктивні тези в контексті мого розуміння питання, то зрозуміло, що це має переглядатися. Це однозначно, і це, я думаю, не дискутується, тому що загальновідомим, я думаю, всі про це знають, просто нагадую, є відповідне рішення окружного адміністративного суду міста Києва 2018 року (ви пам'ятаєте?), де було зазначено про несправедливість. Там чітко було сказано: несправедливість прожиткового мінімуму.

Крім того, шановні колеги, мені імпонує все-таки, що Конституційний Суд, бо це нещодавнє рішення Конституційного Суду про гарантованість пенсій не менше прожиткового мінімуму, я веду розмову буквально про 22.03.2023 за конституційною скаргою Лазуренка Ігоря Олександровича. Я не буду поглиблюватись в питання, я думаю, ви всі читали, знаєте, про що мова. І там дуже важливий момент, там зазначається, що якщо це, як-то кажуть, порушуються вимоги частини третьої статті 46 Конституції України, то заперечується гідність. Заперечується, розумієте? А це ж право на гідне життя. Хоча ми вже попередньо зауважили в контексті розмірів прожиткового мінімуму.

Крім того, шановні колеги, я думаю, що беззаперечним є питання, що це треба змінювати, але разом з тим треба відшукувати дійсно інструментарії. Це дуже складно зробити, коли мова йде про соціально-економічну проблему. Тут я погоджуюсь і тут треба шукати, тут мають вивчати економісти, тенденції вивчати, і, звичайно, щоб це не було, знаєте, невиправданим. Питання ж в тому, що це все йде про перспективу, але, крім перспективи, про підтримку на сьогодні. Це дуже серйозні моменти.

Дефіцит бюджету Пенсійного фонду. Ну, мені здається, одне з основоположних проблемних питань. Тут єдине, що я хотіла сказати, знову?таки дискусійні мої розуміння цього питання, як на мене, і тут я певною мірою дозволю собі, з усією повагою, розуміючи аргументації пані Валентини, я все-таки підтримую позицію зменшення розмірів Єдиного соціального внеску, я веду розмову зокрема про мінімальні ставки, я веду розмову про аспект 22 відсотків. Мені здається, що це сприятиме детінізації ринку праці. Це моя суб'єктивна позиція. Крім того, шановні колеги, я вважаю, що треба відмовитися від максимальних. Там, де мова йде про 15 мінімальних заробітних плат, я вважаю, що не має бути цього, те, що на сьогоднішній день закріплено в законодавстві. Але при тому пам'ятайте, я юрист, я не економіст. Це моє таке бачення правника.

Крім того, шановні колеги, якщо ми говоримо взагалі про реформування пенсійного забезпечення, то, як на мене, тим паче, ми говоримо не лише про пенсії за віком в солідарній системі, ми ведемо розмову про пенсії по інвалідності в солідарній системі, як на мене, варто переглянути особливості і ті умови, які встановлені на сьогоднішній день в законодавстві щодо пенсійного забезпечення по інвалідності, зокрема вилучити, це моя знову-таки суб'єктивна позиція, наголошую, вилучити вимоги страхового стажу, коли мова йде про пенсійне забезпечення по інвалідності першої групи. І крім того, я хочу сказати, шановні колеги, в цьому аспекті, що нам же треба розуміти, ми говоримо про євроінтеграційні процеси, ми маємо розуміти, що ми поступово будемо відмовлятися від груп інвалідності. Ми йдемо до концепції функціональності, те, що є функціонування, те, що є на сьогодні в країнах Європи. І тому з огляду на це маємо формувати ці аспекти.

Але крім того, це вже теж на перспективу. От ви знаєте, сьогодні називалися дати, коли набув чинності Закон, зокрема про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 1 січня 2004 року, і не торкнулися проблематики, коли мова йшла зокрема про коефіцієнт страхового стажу. А це ж один із показників пенсійної формули, бо тут вели розмову про пенсійну формулу, зокрема пані Христина говорила, здається, якщо я не помиляюся, з попередніх доповідачів. Як на мене, це теж на перспективу, в контексті величини страхового стажу у відсотках. Ну, одиниця замало, колеги. Я думаю, що це має все-таки бути вищий показник. Звичайно, це можна говорити про це на перспективу, коли будуть відповідні умови. І це вплине, безумовно, якщо ми не відмовимося від таких підходів, це вплине, як на мене, на розмір пенсії.

Крім того, принцип соціальної солідарності. Дійсно, у всіх країнах світу закріплено цей принцип. Фактично у всіх. Я кажу про цивілізовані демократичні країни. Це називається правило "золотого рукостискання". Тобто прийдешнє покоління, скажемо так, сплачуючи внески, наповнює бюджет фондів, і отримують ті, хто досягає відповідних умов. У нас теж на сьогоднішній день в законодавстві закріплено принцип, але ж закріплено принцип солідарності та субсидування, і вже говорилось про дотації з бюджету. Дуже часто критикується оце правило дотації, ну, ви розумієте, з бюджету на пенсійні зокрема виплати. А я вважаю, коли мова йде про соціально-економічні проблеми, то як би це зараз, можливо, не звучало певною мірою дискусійно, ми маємо вітати такі ініціативи держави хоча б тому, що це гуманістична роль і це реалізація соціальної функції. Бо інакше виникає питання: а де ж брати кошти? Я думаю, що в цьому аспекті це реалізація соціальної функції держави.

Крім того, шановні колеги, я хотіла сказати про певні такі деструктивні, як на мене, позиції і положення. Принцип рівності та справедливості теж концептуальне значення має. З огляду взагалі на будь?який цивілізаційний розвиток держави, ментальне світобачення, у нас на сьогоднішній день у статті 142 (просто звертаю вашу увагу, нагадую) Закону України "Про судоустрій і статус суддів", там, де йдеться про право суддів, які вийшли у відставку, обирати між щомісячним довічним грошовим утриманням і пенсійними виплатами на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Колеги, а як же принцип рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат? Отак. Це просто таке питання, знаєте, для роздумів у контексті того, що ми проголошуємо. Я думаю, що про це теж треба говорити.

Крім того, шановні колеги, безумовний базовий дохід. Мені дуже імпонує ця ситуація, коли мова йде про безумовний базовий дохід. Але ж не забуваємо, що йдеться про країни (я зараз кажу про досвід ЄС), там де профіцит бюджету. В країні, де дефіцит бюджету, є певна проблема з цим, і я теж вітаю, мені імпонують оті ініціативи, що були закріплені в контексті того, що 70-річним особам 300 гривень якась допомога. Я думаю, що на перспективу можна говорити про відповідні допомоги вразливим верствам, війна, і ті, хто залишився без можливості для існування, ви знаєте, колеги, я знаю, про що я кажу. Так, вибачте, за такий момент, я проживаю за Бородянкою ближче до Києва. Я 40 днів пробула в окупації. Я бачила, як страждають люди, і бачила, як ділилися останнім. Тому я в цьому аспекті, що, знаєте, напевно світобачення має змінитися тоді, коли ти сам потрапляєш і ти не покидаєш своїх старих, і ти думаєш, як би їм допомогти. Розумієте? Тому в цьому аспекті, я думаю, кожна особа має нести відповідальність. Вибачте за емоційність.

Свою невеличку доповідь я хотіла закінчити словами відомого французького письменника, сьогодні багато говорили про Францію, Антуана де Сент-Екзюпері, який у своїй праці "Планета людей" писав: "Старість – це не інша планета, а те, що в кращому випадку чекає на кожного з нас". Ви знаєте, колеги, я думаю, що для тих осіб, які уповноважені на сьогодні, доля дарувала таку можливість приймати державницькі рішення, треба про це пам'ятати.

Дякую. І слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

І дякуємо вам, пані Олено.

Ви справді торкнулись дуже важливих аспектів і в тому числі прожиткових мінімумів. Це болюча тема, ми піднімаємо її на засіданнях комітету, очікуємо позиції Мінсоцполітики, яке, до речі, щоквартально нам дає обрахування реального прожиткового мінімуму. І звичайно, він вполовину більший ніж, м'яко кажучи, той, який сьогодні є для обрахунків. Чекаємо від них обіцяної зміни позицій до підходів.

Дякуємо вам. І запрошуємо і надалі до спільної праці, розуміючи, що у вас справді дуже цікаві ідеї як для дискусії, так і для втілення в життя.

До слова запрошую Шубіна Олександра Олександровича – це перший заступник голови спільного представницького органу об'єднання профспілок.

Пане Олександре, будь ласка, вам слово.

ШУБІН О.О. Дякую.

Шановний Михайле Михайловичу! Шановні учасники слухань! Не можна переоцінити важливість сьогоднішнього "круглого столу" і обговорення сьогоднішньої теми. Безумовно, всі ми розуміємо, що рівень пенсійного забезпечення України настільки далекий від рівня країн Європейського Союзу, навіть за умови того, що багато самих європейців у країнах Європейського Союзу вважають систему пенсійного забезпечення однією з найбільш, скажімо, проблемних сфер соціальної політики.

Але я хотів би розмову розпочати з такого, знаєте, побутового твердження: будь-яка українська гарна господарка знає, яким чином одною куркою і певним обсягом городини протягом дня (а гарні навіть протягом двох) нагодувати сім'ю з п'яти людей. Але всі розуміють, що не можна цією однією куркою годувати вже 10 людей, а тим більше зробити гарний обід чи відкласти щось на майбутнє.

Мова йде про кількість робочих місць, які сьогодні є в Україні. Мова йде про рівень заробітної плати, з якої сплачується Єдиний соціальний внесок.

Мова йде про рівень тіньової економіки і тих обсягів доходів громадян, які перебувають поза увагою фіскальних органів, відповідно не є предметом сплати Єдиного соціального внеску, і взагалі економічної ситуації, яка безумовно склалася внаслідок жахливої війни, але і довоєнна ситуація з великою кількістю мігрантів трудових з України була доволі складною. Ну, а сьогодні ми розуміємо, що ситуація є критичною.

І говорячи про пенсійні реформи, ми маємо перш за все розуміти, якими б гарними кухарями не був пан Євген Капінус, голова Пенсійного фонду, і Міністерство соціальної політики, але обсяг продуктів, з яких необхідно нагодувати українських пенсіонерів, є надзвичайно малим. І тут мені здається, окрім питань, які лежать поза межами прямої компетенції Комітету з питань соціальної політики, це економічна політика, це поствоєнне відродження, хоча, безумовно, варто говорити про необхідність залучення соціальних партнерів до цих процесів більш активно, тому що є питання гідної праці і гідної оплати праці, і питання повернення наших співвітчизників з-за кордону. А ми розуміємо, зараз люди (це понад 5 мільйонів осіб офіційно) перебувають за кордоном, значна кількість з них працевлаштована вже, і відповідно питання, чи ці люди швидко повернуться, чи будуть очікувати, воно також буде залежати від того рівня оплати праці, який у нас у післявоєнній Україні складеться.

Є ще питання. І є резерв, мені здається, який ми не повною мірою використовуємо. Ну, по-перше, профспілки вважали і вважають реформу системи Єдиного соціального внеску 2015 року скоріше більше помилкою ніж успішним кроком у детінізації економіки. І, безумовно, коли іде таке різне зниження рівня Єдиного соціального внеску, без супроводження відповідними серйозними заходами з боку контролю ринку праці з боку інспекції праці, непрямих форм контролю, ми й маємо такі результати, коли лише в децилі мінімальної заробітної плати ми отримали позитив, але не внаслідок цієї реформи, а внаслідок просто реформи рівня мінімальної заробітної плати, яка в 2016 році супроводжувала попередню реформу. Це так, до оцінки цієї ситуації.

Але ми протягом всіх цих років наводимо приклад країн Європейського Союзу, які мають систему прогресивного оподаткування доходів. І, відверто кажучи, не розуміємо, чому в країні, в якій відбувається війна, досі відбуваються угоди по купівлі люксових автомобілів, будинків, і вони оподатковуються за тими ж, власне, ставками, що і придбання соціального житла. Чому люди, які за документами отримують мільйонні доходи, так само сплачують 22 відсотки як і люди, які отримують мінімальну заробітну плату, яка на сьогоднішній день вже є нижчою за фактичний прожитковий мінімум.

Тобто от, чому ми не використовуємо практику того, що люди, які мають більшу кількість посилених доходів, беруть більшу участь у наповнені тієї ж самої пенсійної солідарної системи, для мене є питаннями. І мені видається, що розповсюдження Єдиного соціального внеску на більш широке коло операцій з люксовими предметами розкоші чи посилених доходів може бути непоганим перехідним ресурсом.

Так само, коли ми говоримо про накопичувальну пенсійну систему другого рівня як панацею, ми теж стримані у своїх оцінках з огляду на те, що, знаєте, коли є та курка, яку ми з'їдаємо і нам не вистачає, а ми ще хочемо від неї щось відрізати і заморозити на свята – це, мабуть, складний шлях. Безумовно систему потрібно будувати. Але розраховувати на успішність системи, яка базується на консервативних інвестиціях за умови ставок за ОВДЗ 17-18 відсотків і рівня інфляції закладеної у макроекономічні прогнози 26 плюс, це не накопичення безумовно.

Тому говорити про створення необхідної інфраструктури – мабуть, що так, про запуск цієї інфраструктури – мабуть, після того, як настане перемога і, власне, почнеться розвиток економіки. І тоді можна говорити про ефективні накопичення. В країні, в якій економіка піддається впливу війни, безумовно, говорити про те, що накопичувальну систему необхідно запускати, це великий-великий ризик.

І безумовно, хотілося б згадати ще про одну категорію проблем. На сьогоднішній день 5,5 мільйона українців офіційно за кордоном в Європі і 3 зі знаком питання мільйони з тих чи інших причин, які опинились на території країни-агресора. І ці люди зараз, багато з них, працюють там. І який час вони ще будуть там працювати, невідомо. І є така тенденція, що на старість люди повертаються до себе додому, до України. А от що робити з тими внесками, які ці люди сплатили в економіку інших країн, країн Європи, і чи солідарні пенсійні системи будуть ділитись з українською солідарною пенсійною системою тими внесками, які люди сплатили за кордоном, і чи будуть вони сплачувати частину солідарної пенсії цим людям, це також велике питання.

Безумовно, там, де видатки будуть накопичувальні, ці видатки будуть супроводжувати людину протягом життя. А от чи будуть вони отримувати якісь виплати за той пенсійний стаж, за який вони, працюючи "в білу", сьогодні перераховують гроші до країн – наших сусідів, це також питання, яким, мені видається, варто серйозно зайнятись.

Ну, а так, безумовно, всі ті речі, які сьогодні проговорювалися, питання заборгованості по заробітній платі, яким необхідно займатися, і ми вже декілька звернень направили до Міністерства економіки з вимогою відновити роботу комісії по заборгованості на національному рівні, і питання того, що у нас багато людей перебувають сьогодні в невизначеному трудовому статусі, призупинення трудових відносин, складними перспективами їх поновлення і отримання компенсації з боку країни-агресора. І сама ситуація, коли багато переселенців отримують сукупні доходи у вигляді різних видів допомог, що перевищують або дорівнюють мінімальній заробітній платі, що не стимулює офіційне працевлаштування, це також одна зі складових тої проблематики, яку нам належить обговорювати і долати.

Можливо, не зовсім структурована доповідь, але мені видається, що ми маємо сьогодні не лише консолідувати зусилля навколо вирішення проблеми самої системи пенсійного забезпечення, але й дуже серйозно працювати над створенням нових робочих місць, над відновленням економіки, запровадженням гідної оплати праці і, безумовно, побудові на цій базі майбутнього України.

Сподіваємось на швидку перемогу і ефективну відбудову за європейськими стандартами. Готові до роботи.

Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Дякую, пане Олександре, вам за конкретні питання. На багато з них поки що не має влада відповіді. Але я погоджуюся, що треба спільно над цим працювати, бо від цього залежить доля мільйонів та й зрештою стан нашої держави.

До слова запрошується Смакота Вікторія Віталіївна – кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу економічної соціології Інституту соціології Національної академії наук України.

Будь ласка, пані Вікторіє.

СМАКОТА В.В. Дякую.

Добрий день! Я б хотіла привернути вашу увагу до проблеми майбутніх українських пенсіонерів, а саме – молоді. Наразі вона не здається критичною, але тим не менше потребує уваги законодавців вже сьогодні.

Тема моєї доповіді: молодь в нестандартній зайнятості. Справа в тому, що в умовах воєнного стану саме цифрова зайнятість в Україні розвивається в прискореному темпі. І найбільшого розповсюдження цей тип зайнятості набуває саме серед молоді. На даний час молоді люди в Україні, виходячи на ринок праці, імовірніше за все займатимуть саме цю нішу нестандартної зайнятості, стикаючись при цьому з низкою проблем, які притаманні цьому виду трудових відносин. МОП встановлює середній вік працюючих на платформах у 33,2 року, а середній вік в європейських дослідженнях – 33,9 року. Згідно з опитуваннями українського центру Freelancehunt 2022 року в цій сфері залишається перемога молодого покоління, або міленіалів. Тобто більше половини українських фрилансерів мають вік від 18 до 29 років. Нагадаю, що міленіали – це найбільш високоосвічене покоління, для якого характерний високий попит на продовження навчання, висока мобільність професійна, трудова, географічна. І саме покоління міленіалів виявляється найбільш адаптованим до умов і реалій нового ринку праці, але саме вони знаходяться в найбільш вразливих умовах праці. Робота онлайн без контрактних зобов'язань в уявленні молодих людей вважається як більш прогресивна, більш вільна, ніж стандартна зайнятість, тому що вона не прив'язана до місця роботи, має ненормований гнучкий графік, неформальні стосунки з роботодавцем, відсутність бюрократичних процедур у процесі роботи – все це здається необтяжливим та привабливим для сучасного образу життя. До того ж економія на приміщенні та засобах виробництва дозволяють роботодавцю виплачувати трохи більший рівень зарплати, ніж в офлайн секторі. Але при цьому така робота пов'язана з частими перенавантаженнями. Зокрема в дослідженнях доказано, що більше двох третин працівників платформи надають свої послуги у вихідні і майже стільки же надають свої послуги вночі. Приблизно 70 відсотків з них отримують заробітну плату за конкретні виконані завдання – 25 відсотків отримують цю оплату залежно від відпрацьованого часу, і тільки 7 відсотків отримують фіксовану щоденну або щомісячну заробітну плату.

Відмінною рисою роботи на платформі є також стрес від невпевненості в гарантіях оплати, а також від постійної конкуренції, рейтингових оцінок працівника. Крім того, важливим є фіксація на високому рівні освіти цих працівників. Він набагато вищий, ніж у робітників традиційного сектору економіки.

Згідно з українськими дослідженнями майже половина фрілансерів навіть у до пандемійний час знаходилася в сірій зоні залежно саме зайнятості або замаскованих трудових відносин. Три чверті онлайн працівників були неформальними, тобто не зареєстрованими і такими, що не сплачують податки в систему соціального забезпечення.

За такими ж даними Україна посідала перше місце в Європі і четверте місце у світі за обсягами роботи на онлайн платформах, які поступово перетворилися на повноцінну економічну сферу, які завдяки високому освітньому професійному рівню, і не в останню чергу невимогливості до оплати, тому зайнятість українські онлайн працівники витримували жорстку конкуренцію з фрілансерами інших країн. Найкращим доказом такої стійкості є той факт, що українська ІТ-індустрія продемонструвала минулого року рекордний показник експорту своїх послуг, який склав більше 7 мільярдів доларів, що є максимальною сумою за часів незалежності. На ІТ прийшлася майже половина всього експорту послуг, і станом на 2023 рік це єдина сфера, яка зберегла позитивну динаміку, в той час як показники експорту держави зменшилися майже на третину.

Отже, сама українська ІТ-індустрія стала тим рятівником, що допомагає витримати складні часи. Відбувається це за рахунок високоосвіченої робочої сили, переважно молоді, яка, тим не менше, є найменш соціально захищеною. Так, блекаут 2022 року найболючіше вдарив саме по цій категорії зайнятих, адже за відсутності будь-яких соціальних гарантій і можливості працювати вони залишились без засобів для існування. Цей момент продемонстрував як важливість соціального захисту будь-якого робітника, так і підвищення вимог до роботодавців, які використовують нестандартні, неформальні форми зайнятості, тому що, використовуючи інтелектуальний потенціал держави, такий роботодавець не сплачує по суті жодних внесків на її відновлення, адже податки в разі їх сплати спрямовуються в тому числі на систему освіти, охорону здоров'я, інфраструктуру, тощо.

А молодь в нестандартній зайнятості, яка в більшості випадків є схильною до максимального ризику безробіття, виявляється в більш програшних умовах, ніж стандартно зайняті, які мають доступ до можливості навчання, декретної відпустки, гарантованої зарплати, надалі гарантованих пенсійних виплат. І це, треба сказати, загальносвітова тенденція.

У доповіді МОП "Global Wage Report 2022-2023" констатується, що саме молоді робітники найбільш є постраждалими від пандемічної кризи, і подібні дані наводить і ООН. За даними нашого Інституту соціології українські міленіали, до яких ми зараховували дві групи респондентів – 18-29 років та 30-39 років, виявляли максимальну занепокоєність проблемами безробіття. І з згаданого переліку соціально-економічних проблем саме безробіття хвилювало особисто більше половини респондентів 18-29 років. І це максимальний рівень хвилювання серед усіх вікових груп. Такий рівень занепокоєння щодо безробіття пов'язаний, на нашу думку, з труднощами першого виходу на ринок праці, який відчуває молодь в нашій країні.

Для міленіалів 30-39 років, у яких проблема першого виходу на ринок праці вже вирішена, які мають певний досвід роботи, безробіття стоїть на четвертому місці серед хвилюючих проблем, але також хвилює майже половину опитаних – 45 відсотків.

Цікава робота також є максимально важливою для респондентів цих двох груп, більше 80 відсотків заявили про це, що, по-перше, доводить ціннісну значущість роботи для молодого покоління і сприйняття її не лише в сенсі джерела доходу, але й як місце для зростання, для втілення своїх навичок.

І по-друге, це свідчить про соціальний суспільний запит на якісні робочі місця, здатні задовольнити потреби в людському розвитку. Нестача таких місць є, на жаль, хронічною для української економіки. Але найбільшою загрозою це стає саме для молоді, яка є наразі найбільш високоосвіченою демографічною групою. Так, за нашими даними, найбільший рівень освіти серед шести вікових груп на момент опитування фіксується саме серед цих двох груп молоді. Приблизно половина опитаних здобули або здобувають вищу освіту. Підвищення освітнього рівня також має особливе значення для обох груп. Важливим цей аспект розвитку вважають 75 відсотків молодих людей. Також обидві групи в цілому були найбільш частими користувачами послуг інтернету і, що важливо, вони також є найбільшими користувачами інтернету задля підробітку.

Молоді люди частіше за інші вікові групи також вважають себе адаптованими до нових соціальних умов, а майже 40 відсотків з них задоволені своєю роботою в цілому. При цьому якщо в якості причини можливого від'їзду з населеного пункту в цілому по масиву лідирувало бажання знайти роботу, нове місце роботи, це було 23 відсотки опитаних, то в двох найбільш молодих групах цей відсоток був набагато більшим, відповідно 39 та 35 відсотків. А більше третини визнавали, що їм не вистачає роботи, що підходить. Можливості проводити відпустку не вистачало також 43-м та 31-у відсотку міленіалів. Майже такій же кількості в обох групах не вистачало можливості мати додатковий заробіток.

Варто зазначити, що українські міленіали мали хоча й вищий у порівнянні з іншими групами, але все ж невеликий ступінь матеріальної захищеності на випадок безробіття. Так, на запитання, у разі втрати вами основного джерела доходу скільки часу ви та ваша сім'я зможете прожити, забезпечуючи мінімальні потреби при використанні всіх можливостей – заощаджень, підсобного господарства, підробітків тощо, більшість 18?29?річних, тобто 55 відсотків, та 64 відсотки 30-39-річних відповіли, що зможуть протриматись не більше 3-х місяців.

А в той же час дуже затребуваною серед молодого покоління є вимога соціальної справедливості, створення в суспільстві рівних можливостей для всіх є в цілому важливим для 77 відсотків молодих міленіалів та 82 відсотків старших.

Отже, за соціологічними дослідженнями українські міленіали є найактивнішою, найосвіченішою та найадаптованішою до нових умов роботи часткою населення. Наймолодші з них мали на той час найвищий серед інших рівень налаштованості на роботу за кордоном та зазначали максимальну стурбованість проблемою безробіття. Найактуальнішим мотивом виїзду з місця проживання для обох груп був пошук нового місця роботи.

В цілому міленіали активно використовують інтернет як для роботи, в повсякденному житті, і вони відрізняються впевненістю в собі та в своїх силах, зацікавленістю в роботі та підвищенні свого освітнього рівня, і мають здібності і навички для праці в умовах цифровізації. Разом з цим, будучи з низки причин більш залученими до нових форм нестандартної зайнятості, саме вони є найменшою мірою захищені в нетрудовій сфері, хоча, напевно, самі того не усвідомлюють, адже мають за самооцінкою невеликий потенціал соціальної захищеності і разом з тим дуже високий запит на соціальну справедливість.

Крім цього, дослідження українських фрилансерів, більшість з яких можна віднести до молодих, до міленіалів, довели, що зафіксована середня задоволеність роботою поєднується часто з відсутністю контракту, можливості повноцінного відпочинку та гарантій отримання оплати за виконану роботу. Вони не налаштовані на формалізацію трудових відносин, а проблема відсутності трудового стажу їх практично не хвилює. Ймовірно певну роль в цьому відіграє і налаштованість на роботу за кордоном і певний рівень недовіри державним інститутам.

Наразі це не є проблемою надзвичайною, але ми розуміємо, що за наявності навіть незахищеної роботи, молоді люди на певний час не потребуватимуть такої певної уваги з боку держави, як особи похилого віку або особи з інвалідністю. Але в той же час надалі така ситуація може перетворитися на ризиковану.

Це все, що я хотіла вам доповісти. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Вікторіє, за цікаве дослідження.

До слова запрошується Пищуліна Ольга Миколаївна – провідний експерт соціальних і гендерних програм Громадської організації "Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова".

Будь ласка, пані Олю.

ПИЩУЛІНА О.М. Добрий день, шановні колеги! Всім мої вітання!

Дуже дякуємо за запрошення та за можливість поділитися своїми думками стосовно цієї надзвичайно актуальної проблеми.

Зараз слід сказати, що проблема реформування пенсійних систем, вона стає майже перед всіма розвинутими країнами. Як Україна, так і країни європейської спільноти мають наразі загальні спільні виклики, практично всі розвинуті країни дійшли висновку про необхідність переходу до більш ефективних пенсійних схем. А основну причину кризи, пов'язаної з проблемами пенсійного забезпечення, пов'язують з постарінням населення та його демографічними проявами.

Слід сказати, що в країнах ЄС наразі майже завершений так званий другий етап демографічного переходу, тобто коли частка людей у працездатному віці зростала, а демографічне навантаження знижувалося, що позитивно впливало на темпи економічного зростання, проте наразі настає третій етап демографічного переходу, коли частка населення у працездатному віці починає скорочуватися і відповідно позитивний ефект демографічного дивіденду вже завершується. Хоча слід сказати, що не дивлячись на те, що Україну віднесено до країн зі старіючим населенням, проте старіння не є таким драматичним порівняно з більшістю європейських країн. Ну, принаймні це результати, які отримували до 24 лютого 2022 року. Якщо у країнах європейської спільноти нараховували від 24-25 відсотків населення 60+, то Україна була з 17 відсотками. Проте останні дані, вчора прочитала, що ООН надає такі дані, що станом на 2023 рік Україна вже має 20 відсотків населення у віці 65+, хоча дані є різні, вже називають, що цей відсоток дорівнює 30 відсоткам, але достовірно на сьогоднішній день ми сказати, на жаль, це не можемо.

Але демографічні виклики є суттєві і вони стосуються як України, так і країн Європейського Союзу. Тому порівнювати однаково рівень пенсійного забезпечення країн ЄС і України ми на сьогоднішній день не можемо, це було б методологічно невірно, як вже колеги звертали увагу, на те, що країни Європи мають сьогодні різні пенсійні схеми, різні підходи до нарахувань, і пенсійна політика, вона приймається та реалізується кожною окремою країною ЄС на національному рівні. При цьому Європейська комісія, підтримуючи національні зусилля щодо забезпечення високого рівня соціального захисту, вона концентрує свою увагу перш за все на критерії адекватності пенсійного забезпечення передусім через призму заміщення доходу та скорочення бідності. Тому, якщо порівнювати, скажімо так, узагальнені розміри пенсії України і країн Європейського Союзу не можна, тому що різні критерії, скажімо так, використовуються внаслідок того, що в нас рівень заробітних плат не є співставним. Проте основним критерієм для порівняння має бути і є – це коефіцієнт заміщення, тобто наскільки ефективно пенсійна система використовує цей коефіцієнт.

Ми знаємо, що ще декілька років тому такий показник як коефіцієнт заміщення в Україні, він був понад 50 відсотків, зараз оцінки катастрофічні, називали 30 відсотків сьогодні, я бачила відсоток 27, деякі експерти називають 25 відсотків. І більше того, прогнози свідчать про імовірне подальше його зниження, що є абсолютно неприпустимим. Причому тут головними проблемами української пенсійної системи є передусім її низька фінансова, тобто актуарна стійкість і неналежне дотримання принципів соціальної справедливості.

Тобто пенсійна система України не відповідає критеріям так званої успішної пенсійної системи. І за визначенням експертами Світового банку до таких критеріїв відносяться передусім адекватність, доступність, справедливість, передбачуваність, стійкість та надійність пенсійних виплат. Тому з огляду на такі незадовільні критерії пенсійної системи, безумовно, нагальним є необхідність подальшого реформування. Причому на сьогоднішній день, якщо проаналізувати, в нашій країні існує чимало різних точок зору щодо реформування солідарної передусім складової пенсійної системи, починаючи від таких, скажімо так, надзвичайно радикальних рекомендацій від ліквідації солідарної системи як такої та впровадження виключно накопичувальної пенсійної системи, скасування Єдиного соціального внеску або заміна ЄСВ іншими джерелами виплат, або запровадження якоїсь універсальної базової пенсії, що фінансується прямо з держбюджету, є й інші пропозиції, але більшість з них поки що розглядається, на щастя, на теоретичному рівні, хоча є і деякі вже законодавчі ініціативи.

Тому, з нашої точки зору, на сьогодні є доцільним поєднання як параметричних замін, так і інституціональних заходів щодо реформування. І в першу чергу я хотіла б звернути увагу на два моменти, тобто на необхідність відновлення принципів соціальної справедливості при нарахуванні пенсії. Тобто необхідно ініціювати певні законодавчі зміни щодо подальшої уніфікації пенсійного законодавства. Також вже певні пропозиції законодавчі присутні, але в цьому напрямку законодавчі ініціативи треба у подальшому розвивати.

І другий момент це, безумовно, балансування доходів Пенсійного фонду України. З моєї точки зору, це основне питання. Наразі ми маємо ситуацію, коли нинішні способи формування доходів Пенсійного фонду України: мається на увазі надходження від Єдиного соціального внеску, кошти державного бюджету, сплати від проведення окремих господарських операцій – вони по факту вже досягли своєї граничної потужності і різке нарощування власних доходів Пенсійного фонду на сьогоднішній день за відсутності альтернативних джерел вже є абсолютно неможливо.

Тому постає питання пошуку додаткових джерел доходу Пенсійного фонду. І при цьому тут необхідно мати на увазі, що такі джерела додаткового фінансування Пенсійного фонду мають бути постійними.

До потенційних джерел балансування доходів Пенсійного фонду можна віднести, скажемо так, три джерела основних. Це забезпечення швидкого економічного зростання в найближчій перспективі, принаймні 3-5 років. Далі підвищення надходжень від сплати Єдиного соціального внеску за діючою ставкою за рахунок або збільшення робочих місць або за рахунок зростання заробітної плати. Але, як вказує статистика сучасна, ці заходи навряд чи можливо реалізувати найближчими місяцями або найближчого року, тому треба шукати інші джерела наповнення Пенсійного фонду.

Так, з метою зменшення навантаження на державний бюджет України та впровадження принципів соціальної справедливості в пенсійній системі, з нашої точки зору, доцільно розглядати питання щодо збільшення ставки Єдиного соціального внеску відносно поточного рівня. Безумовно, цей захід не є популярним, особливо з точки зору бізнесу. Безнесу наразі дуже складно, він знаходиться в надзвичайно важких умовах.

Проте не варто нагадувати, що проблема з дефіцитом Пенсійного фонду почалася саме з 2016 року, коли було в два рази знижено ставки Єдиного соціального внеску. І всі ті заклики, які казали, що ми будемо мати зменшення детінізації, збільшення заробітних плат, вони не виправдалися. Також слід нагадати, що соціальні внески в Україні наразі є найнижчими в Європі. В Європі соціальні внески врази вищі.

Тому збільшення діючої ставки Єдиного соціального внеску можна також запроваджувати декількома шляхами: ну, наприклад, збільшення величини максимальної бази нарахування Єдиного соціального внеску з нинішніх 15-и розмірів мінімальної заробітної плати, яка зараз 100 тисяч 500 гривень дорівнює, ну, наприклад, там, до 25 мінімальних заробітних плат. Періодичність перегляду такої граничної ставки є звичайною світовою практикою, тим більше, це нормально для такої країни, як наша, коли відбувається достатньо інтенсивна динаміка зростання принаймні мінімальної заробітної плати. Другий момент – це введення регресивної шкали нарахування єдиного соціального внеску для заробітної плати, які перевищують знову ж таки встановлений рівень.

Тут я хотіла пояснити, що для Єдиного соціального внеску безумовно є неприроднім встановлення прогресивної або регресивної шкали сплати або пільги, оскільки це прямо порушує принципи рівності прав застрахованих осіб, але виключно за умови, якщо пенсійна система, як-то кажуть, є ідеальною, чистою пенсійною системою, тобто в пенсійній системі відсутнє будь-яке обмеження заробітної плати або максимальної пенсії. Коли ж в пенсійній системі існують і обмеження граничної суми заробітної плати, на яку нараховуються соціальні внески за базовою ставкою, коли обмеження є максимальної пенсії, встановлення такої регресивної шкали поверх граничної суми заробітної плати є принаймні припустимим, оскільки при цьому не відбувається так званий недобір пенсійних прав застрахованих осіб. Ну, принаймні з цього приводу можна подискутувати.

Дальше джерелом може бути певне таке розширення бази соціальних внесків. Ну, як приклад, розширення розміру базового доходу, з якого сплачуються страхові внески за рахунок, скажемо, преміальних, інших видів фінансової винагороди. Використання також додаткових джерел для Пенсійного фонду за такі джерела, як там податок на так звану розкіш, кошти від надання в оренду державних земель, податок на землю, будівлі. Ці ініціативи, вони вже лунали в попередні роки, вони неодноразово обговорювалися, і вважаємо, що потрібно принаймні подивитися, на які джерела додаткові можна ще розраховувати з точки зору балансування бюджету Пенсійного фонду.

Таким чином, підсумовуючи, треба сказати, що будь-які зміни, які стосуються значної частини населення України, вони повинні, по-перше, враховувати ці реалії, які існують, ризики, виклики, які на сьогоднішній день стоять перед країною; по?друге, напрацювання ініціатив, ідей необхідне все ж таки із залученням широкого кола учасників, як урядовців, соціальних партнерів, незалежних експертів, науковців, інших зацікавлених сторін, так і виносити на достатньо широке громадське обговорення і обговорювати ці результати, за що ми, власне, і дякуємо організаторам "круглого столу", тому що ми саме цим і займаємося.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Олю, за презентацію, за висловлення своїх цікавих, як на мене, думок.

Шановні колеги, ми дещо вийшли за наш регламент. Чи будуть ще в когось якісь зауваження, запитання, побажання?

Я бачу, Потапенко Вячеслав Георгійович. Так, пане Вячеславе?

ПОТАПЕНКО В.Г. Так.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, вам слово.

ПОТАПЕНКО В.Г. Керівник Центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. Я дуже коротко. Дуже цікава зустріч. Дуже такі насичені інформацією і такі реалістичні доповіді. В мене буде дуже коротке таке зауваження, застереження щодо політики в сфері пенсійного забезпечення з точки зору національної безпеки і загроз внутрішній політиці.

Ми маємо розуміти, що на сьогоднішній день Російська Федерація намагається дестабілізовувати ситуацію в Україні, тому що вона не може досягти успіху на фронті. Ми розуміємо, що на сьогоднішній день приблизно половина наявного населення в Україні, вони є або пенсіонерами, або людьми, які отримують певну соціальну допомогу. І ми розуміємо, що коли будуть відбуватися вибори, приблизно половина виборців – це будуть саме пенсіонери. І тому це є дуже чутливе питання, і воно далеко виходить за межі питань виключно економічних і соціальних. І розуміючи, що у нас підписаний черговий меморандум з МВФ, і ми розуміємо, що ці вимоги не фінансувати з держбюджету Пенсійний фонд і так далі, вони існують. Але якщо наші пенсіонери будуть відчувати соціальну несправедливість щодо себе, це може створювати реальні загрози національній безпеці. Тому над цим питанням доцільно попрацювати, особливо з такої точки зору, можливо, якогось перехідного періоду в умовах воєнного стану, декілька років після завершення воєнного стану, до якоїсь стабілізації в суспільстві. І коли будуть прийматися рішення, то в тому числі потрібно і враховувати питання національної безпеки і загроз можливої дестабілізації в тому числі через пенсіонерів.

Це коротко, я закінчив. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане В'ячеславе, за висловлення думки.

Я хотів би сказати, що взагалі тема "круглого столу", вона звучить таким чином, що рівень пенсійного забезпечення пенсіонерів та осіб з інвалідністю в Україні у порівнянні з країнами Європейського Союзу. Тобто ми не обговорюємо тему реформування пенсійної системи. Просто колеги висловлювалися, кожен як вважав за потрібне, але все рівно думки були слушні, думки були надзвичайно цікаві, і вони породили ще розгляд в комітеті як мінімум двох тем: це тема і проблема прожиткового мінімуму, яка обговорюється, ще ряд питань щодо заборгованості виплати зарплат та Єдиного соціального внеску – це теж, я думаю, ми окремо обговоримо.

Я бачу, ще Володимир Макарович Матвійчук має бажання висловитися. Пане міністре, будь ласка.

МАТВІЙЧУК В.М. Дякую за надане слово. Доброго дня всім.

Шановні учасники "круглого столу", я як представник пенсіонерів України хочу зазначити, дуже правильно, що сьогодні розглядається таке питання, і правильно, що Михайло Михайлович зараз наголосив, що в нас тема "круглого столу": рівень пенсійного забезпечення в порівнянні з країнами Європейського Союзу. І необхідно зазначити, що розміри пенсій в Україні проти Німеччини менші в 9 разів, проти Франції в 13 разів, проти Іспанії в 11 разів. І ми повинні про це говорити. А то дехто сказав, що ми не повинні на цьому наголошувати.

Низький рівень пенсійного забезпечення є результатом відповідних дій. У рекомендаціях сьогоднішнього "круглого столу", я вважаю, повинні бути зазначені такі наступні проблеми. Перше, це стосується прожиткового мінімуму. Правильно вже зазначили.

Я хочу тільки наголосити, що у 2021 році фактичний прожитковий мінімум у середньому за рік склав 3 тисячі 654 гривні, а затверджено Законом про державний бюджет 1 818. В 2022 році – 4 534, а затверджено 1 086. У 2023 році – 5 886 очікується, а затверджено лише 2 093 гривні.

За оцінками експертів у березні 2023 року фактичний розмір прожиткового мінімуму для пенсіонерів та осіб з інвалідністю склав 5 102 гривні. А мінімальний розмір пенсій на грудень 2023 року затверджено лише 2 093 гривні. Середній розмір пенсії у березні цього року, трудової пенсії в середньому, в цілому по всіх, склав лише 4 945 гривень при тому, що мінімальний повинен складати 5 102.

Заниження розміру прожиткового мінімуму при затвердженні державного бюджету для пенсіонерів та осіб з інвалідністю є порушенням статті 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод України.

Друга проблема, яка повинна бути зазначена в рекомендаціях сьогоднішніх слухань, вона стосується коефіцієнта оцінки одного року страхового стажу. У 2008 році було запроваджено коефіцієнт одного року страхового стажу 1,35 відсотка. Це означало, що при трудовому стажі, наприклад, в 40 років відсоток розміру пенсії до зарплати складав 54 відсотки (40 помножити на 1,35).

З метою зменшення розміру трудових пенсій Законом від 3 жовтня 2017 року № 2148 в порушення статті 22 Конституції України коефіцієнт 1 року було зменшено з 1,35 до 1 відсотка для усіх пенсіонерів, яким пенсії були призначені до 1 жовтня 2017 року, а також для тих, яким пенсія призначалась з 1 січня 2018 року. Це повинно бути зазначено в рекомендаціях сьогоднішніх комітетських слухань.

Третя причина щодо зменшення розмірів пенсій. Законом про індексацію грошових доходів населення було передбачено, що індексація пенсії проводиться щомісячно в разі, коли величина споживчих цін перевищила 101 відсоток, ну, 1 відсоток. З метою зменшення розміру пенсій в порушення статті 22 Конституції Законом від 24.12.2015 № 911 було запроваджено, що індексація пенсій проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила не 101 відсоток, а 103 відсотки. Ну, це взагалі. Законом від 3.10.2017 № 2148 було відмінено щомісячну індексацію пенсій та запроваджено індексацію один раз з березня, хоча в минулих роках, в недавніх було і не з березня, а з пізніших місяців, що також зменшило розмір пенсій.

Я згоден з тим, що вже наголошувалося, що зменшення розміру пенсій стало наслідком зменшення Єдиного соціального внеску з 38 до 28 відсотків. Необхідно зазначити, що аналізом, який було проведено, в перший рік зекономлені 70 мільярдів гривень внаслідок зменшення цього внеску не були спрямовані на підвищення заробітної плати. Оце є результат такої діяльності. Це також необхідно в рекомендаціях зазначити.

Необхідно також зазначити, що заниження розміру пенсій для пенсіонерів та осіб з інвалідністю є наслідок врахування заробітної плати для призначення розміру пенсії за 3 роки, а не за попередній рік, заниження надбавок за понаднормовий стаж при різкому підвищенні мінімального стажу для призначення пенсії, неоформлення праці працюючих та інші причини.

З метою припинення порушення статті 22 Конституції України пропонується у рекомендаціях сьогоднішнього "круглого столу" передбачити Верховній Раді України негайно розглянути та прийняти в цілому законопроекти, які не розглядаються роками: реєстраційний номер 1175 від 29.08.2019, який включений в жовтні 2019 року до порядку денного сесії, до цього часу не розглянутий; законопроекти: № 4037 від 2.09.2020; № 6035 від 10.09.2021; № 5023 від 4.01.2021; № 4038 від 2.09.2021; № 6034 від 10.09.2021; № 8382 від 25.01.2023; № 8383 від 21.01.2023; і № 8432 від 07.02.2023.

У відповідь на те, а де ж гроші взяти для цього? Шановні колеги, за оцінками експертів, 40 відсотків валового внутрішнього продукту є в тіньовому секторі економіки і в офшорних зонах. До зведеного бюджету та фонду соціального страхування не надходить близько 700 мільярдів гривень у рік, які можна на це спрямувати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Макаровичу.

Всі інші учасники "круглого столу", будь ласка, в кого є пропозиції до проекту рішення нашого "круглого столу", будь ласка, скеруйте до нас, і ми обов'язково їх врахуємо.

Шановні колеги, будемо завершувати, бо о 12-й розпочинається вже інший захід. Насамперед я хочу подякувати всім учасникам "круглого столу", бо, як на мене, дискусія вийшла дуже цікавою, багато слушних пропозицій. І я на завершення хотів би сказати, що, заради справедливості, сьогодні держава повністю виконує взяті на себе зобов'язання. У нас немає, слава Богу, запізнень виплати пенсій та інших соціальних платежів, це є дуже важлива річ. Більше того, Пенсійний фонд України отримує виплати з державного бюджету і поки що немає жодних ризиків. І, дякуючи нашим міжнародним партнерам, в цей непростий період держава не тільки виконує свої зобов'язання щодо пенсійного забезпечення та інших соціальних виплат, а ще й проведена індексація.

Я хотів би насправді зупинитися на тих ризиках, які нас очікують вже після нашої перемоги. І вірячи у Збройні Сили, Сили оборони, ми впевнені, що наша перемога не за горами, але виклики, про це сьогодні ви казали, це резюмуючи, це демографічна криза. І насправді вона вже відчувається в нашій державі попереду, це теж як виклик. Рівень безробіття, про це сьогодні говорили ви. На жаль, рівень безробіття ми фіксуємо збільшення, і уряд мало робить, м'яко кажучи, для того, щоб створювалися і робочі місця.

Щодо переведення нашої економіки на воєнні рейки, це теж завдання уряду. І тут слушно було зауваження: залучатимемо все-таки Міністерство економіки до такої роботи. І звичайно, тут згадувалася економіка в тіні, для цього уряд мало робить, щоб стимулювати роботодавців виводити економіку з тіні, і це дасть можливість і самим людям дбати про своє майбутнє пенсійне забезпечення, і це мають всі розуміти ті, які сьогодні працюють.

Тут згадували і приділяли окрему увагу молоді. Ну, тут потрібно крім роз'яснювальної роботи ще все-таки розвивати культуру наших громадян, які б мали розуміти, що працюючи сьогодні, треба отримувати зарплату не в конвертах, а все-таки сплачувати податки, розуміючи, що таким чином ми виконуємо свій громадянський обов'язок по розвитку економіки і дбаємо про своє достойне майбутнє на заслуженому відпочинку.

Всі ваші пропозиції, які були висловлені, і які, я впевнений, надійдуть ще письмово, ми врахуємо в рекомендаціях. Хто не встиг висловитися, прошу вибачення, але у нас вже насправді завершився час. Бажаю всім і надалі продовжувати роботу над удосконаленням законодавства як у сфері соціального захисту, пенсійного забезпечення, так і тих напрямків, які турбують Комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів.

Насправді і надалі віримо Збройним Силам України, віримо всім Силам оборони. Бажаю мироного дня.

Слава Україні!